влада обвалила лісову галузь в Україні
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
“Для ліквідації наслідків паводку області необхідні 184,1 млн.грн., у тому числі для Державного агентства водних ресурсів – 165,2 млн. грн. Ця сума підтверджена всіма необхідними комісіями та експертизами. Однак Закарпаттю виділили всього-на-всього 18,8 млн.грн. для відновлення пошкоджених паводком соціальних об’єктів. Ці гроші давно освоєні. Решта суми, а це 165,2 млн.грн., «зависли». Неодноразові листи від облдержадміністрації, басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, звернення від обласної ради та інших структур не дали ніякого результату. Гроші з резервного фонду не виділені, водозахисні споруди не відновлені, населені пункти в разі нових паводків не захищені. До нас постійно звертаються мешканці сіл, що знаходяться в зоні ризику, з проханням захистити їх від майбутніх паводків, а ми нічого зробити не можемо”, – йдеться у повідомленні.
“Тому в нас немає іншого виходу, як звернутися з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду з проханням визнати бездіяльність Кабміну щодо виділення коштів протиправною. Сподіваюся, цей позов змусить урядовців згадати про Закарпаття й захистити його від природньої стихії. Ще раз попереджую, що у випадку нового паводка вся відповідальність за руйнівні наслідки ляже на Кабінет міністрів України”, – зазначає Москаль.
«Тато був неграмотний, я вела всю документацію зразу після школи. Я і ліс відправляла, і все рахувала», – говорить жінка.
«Була бригада хлопців, які завжди мені допомагали. Та й люди у селі мене слухали. Піду в село, попрошу 30 чоловік культуру покосити, вони завжди погодяться і зроблять», – додає жінка.
«Робота для жінки була не легка, але вона її любила», – говорить Карпук Олександр Борисович, лісничий Зеленівського лісництва, працював в одному лісгоспі з Тамарою Пилипівною.
«Приїду в лісництво і прошу в директора: «Та не штрафуйте ви сильно, прилякайте трошки, бо ж мені завтра до нього йти просити, щоб допоміг щось, прокосити культури чи сіно заготовляти. Де я тоді буду брати людей?» – згадує жінка.
«Коли робили моїй дочці операцію на серце, то люди передавали гроші з таких сіл, що я їх не знаю.Так я здружилася з людьми і так жила», – зі сльозами на очах розповідає колишня ліснича.
«Директор тримав дві години в кабінеті, допитував, що сталося, чого я кидаю, чи хтось образив? – Ні, я вже не маю здоров’я, болять ноги, спина».
«Хотів працювати у лісі, стажувався, мав ставати на цю роботу, але не вийшло, пішов у механіки. Та все одно тягне до дерева, займаюсь зараз столярством. Ця любов у генах», – розповідає наймолодший син Петро.
«Я виросла в лісі. І діти мої тут теж виросли. Люблю ліс за все», – додає на завершення жінка.
Наприкінці квітня на Україну, яка бореться з епідемією коронавірусної інфекції, звалилася ще одна біда — лісові пожежі, що охопили Житомирсь...
