Перед Брюховичами повертаємо праворуч, і посеред великої лісової галявини постають нові корпуси, теплиці, ділянки для вирощування саджанців. Це спеціалізоване державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», де переробляють і зберігають насіння для вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою.
Щоб відтворювати ліси, потрібне якісне насіння, а щоб кардинально розв’язати проблему всихання ялинників у Карпатах, потрібен садивний матеріал із закритою кореневою системою. Новий комплекс, споруджений з ініціативи Львівського управління лісового та мисливського господарства, створив передумови для вирішення обох проблем.
![]()
Професор Микола Гузь і директор Самбірського лісгоспу Ігор Ярема — вчорашні однокурсники, а нині — колеги та друзі.
Начальник управління лісового і мисливського господарства у Львівській області Анатолій Дейнека показує саджанці з лісонасіннєвого заводу.
Так борються з кліматичними змінами
Ще 12 років тому на привабливій лісовій ділянці поблизу Львова розташовувався відділ постачання «Львівлісу». Ліс, сосни, свіже повітря — це майже курортна зона, яку колишній головний лісівник області збирався приватизувати. Але прийшла молода зміна — і на забутий комплекс глянули по-іншому.
— Ми живемо в період кліматичних змін, — розповідає начальник управління лісового та мисливського господарства у Львівській області Анатолій Дейнека. — Всі кажуть, що це створює виклики для лісового господарства, для лісів земної кулі і наших львівських зокрема. Ліси починають всихати, хворіти. Ви помітили, що майже до середини квітня лежить сніг, холодно, потім тиждень-два — перехідний період до плюс 15, а після 20 квітня — вже 22—25 градусів тепла, дуже спекотні й часто посушливі два місяці. А нам у той час саме потрібно посадити ліс. Звичайним матеріалом, який ми викопуємо із розсадників і оголюємо кореневу систему, дуже складно це зробити. При високих температурах всихає коренева система і виникають великі технологічні складнощі у приживленості лісових культур. Тому сучасне лісове господарство у світі пішло шляхом створення лісових розсадників із закритою кореневою системою. Такого виробництва поки що в Україні більше ніде нема — ми перші. На основі технології шведської фірми ВСС впроваджуємо проект побудови сучасного лісового розсадника. На сьогодні встановлена технологічна лінія підготовки субстрату і посіву лісового насіння, розбудовуємо теплиці та ділянки для дорощування саджанців.
Спочатку кошти для лісонасіннєвого заводу виділили 15 лісогосподарських підприємств Львівської області — майже 49 млн грн. Згодом ідеєю Анатолія Дейнеки, до речі, депутата обласної ради, зацікавилися колеги — він запросив депутатів у Брюховичі й поділився своїми планами. Розповідав переконливо, показав уже збудовані об’єкти — і депутатський корпус переважною більшістю підтримав починання лісівників. Обласна рада зі свого бюджету виділила 15,5 млн грн.
Щоб остаточно завершити будівництво, встановити необхідне обладнання, потрібно ще майже 22 млн грн. Ці кошти лісівники сподіваються отримати від екологічного фонду, бо лісонасіннєвий завод зможе забезпечувати саджанцями всю Західну Україну, та й інші регіони.
Студентів замінив конвеєр
— Щоб вирощувати стійкий і продуктивний ліс, потрібно кардинально змінити підходи до лісового насінництва і вирощування садивного матеріалу, — розповідає директор «Львівського лісового селекційно-насіннєвого центру» Федір Пелиньо. — Це стало поштовхом до створення в 2006 році нашого спеціалізованого підприємства. Перше обладнання ми закупили за кошти лісогосподарських підприємств нашого обласного управління лісового та мисливського господарства. Хотіли б, щоб такі заводи були і в інших регіонах країни.
Ми вже переробили понад мільйон кілограмів шишок і отримали 45 тонн лісового насіння. Це величезний обсяг. Це приблизно 1,6—1,7 млрд дерев.
На підприємстві пригадали, як минулими роками кожну насінину сіяли вручну. Залучали студентів і місцевих робітників. Вирощували майже 300 тис. сіянців. А тепер щороку зможуть вирощувати 3,5—6 млн штук сіянців та саджанців із закритою кореневою системою та приблизно 4 млн із покращеною кореневою системою для лісовідновлення та лісорозведення. У Швеції ці процеси давним-давно автоматизовані, а тепер — і на Львівщині.
У Брюховичах встановили автоматизовану лінію, яка за одну робочу зміну дає майже 200 тисяч штук сіянців. Якісне зерно — і все робить техніка, тому помилки виключені. Схожість — стовідсоткова.
Федір Пелиньо інформує, що теплиці займатимуть приблизно 2300 метрів квадратних і поля дорощування сіянців — майже 16 тис. метрів квадратних. Усе автоматизовано: полив, підживлення...
— Одна економіка — деревина, яку вирощуємо, сировина, яку продаємо, — підсумовує начальник управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека. — Але є ще економіка довкілля. Це чисте повітря, здорове середовище, це те, чим має займатися лісівник — вирощування лісу. Це той інтегральний економічний ефект — і як його оцінити? Сьогодні світова економічна наука над тим ламає голови. І сходяться на тому, що затрати, які йдуть на вирощування лісів, є довгостроковими, і тут ніхто не говорить про термін окупності. Ось тим соснам, — Анатолій Дейнека показує на ліс, — 80—90 років. Скільки вони вартують? Важко оцінити. Якщо брати інтегральний ефект, то всі ці затрати є абсолютно виправданими.
У лісгоспах Львівської області до проблеми всихання лісів підійшли комплексно і по-науковому. Почали з насіннєвого виробництва, бо для ведення лісового господарства треба мати багаторічний запас якісного насіння. Провели детальну інвентаризацію лісонасіннєвого фонду і спільно з науковцями Національного лісотехнічного університету України працюють над його оновленням.
Як порозумілися науковці і практики
У Комарнівському лісництві Самбірського лісгоспу головний лісничий області Ярослав Целень та завідувач кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України Микола Гузь оглядали місцевий розсадник.
Самбірський лісгосп — один із найбільших в області, займає 35 тис. га на території п’яти районів.
— Ми зібрали майже 20 тонн жолудів, — розповідає директор лісгоспу Ігор Ярема і показує ділянки молодих насаджень. — Ось тут дуби, а там — модрина, виростили 110 тис. штук. Ми знаємо і вміємо працювати. Але навіщо нас давлять податками, — жаліється. — Ми реалізуємо продукції на суму 35 млн грн, а за новим законом через рік із нас захочуть податок за землю брати аж 39 млн грн. Хто такі закони придумує? Ми тільки в Пенсійний фонд щомісяця платимо 358 тис. грн. Нема жодної громади, жодної школи, жодної церкви, яким би не допомагали із саджанцями. Сотні тис. штук віддаємо для озеленення на благодійній основі.
У Комарнівському розсаднику ми познайомилися з батьком і сином — Михайлом і Андрієм Залогами, майстром лісу Михайлом Сеньківим, які тут дбають про примноження лісів.
Подія була особлива. Молоді насадження оглядав професор Микола Гузь, прискіпливий і вимогливий науковець, з яким лісівників пов’язує давня співпраця.
— Це альтернатива звичайній сосні — запасний варіант, — професор Микола Гузь показує на насадження сосни жорсткої. — За 50 років, якщо збережуться тенденції, пов’язані з потеплінням, звичайної сосни не залишиться зовсім. Тому мусимо готовитися до змін. Один із варіантів — сосна жорстка, представник Північної Америки, який дуже добре адаптувався в умовах Львівщини. Починаючи з 3—4 років сосна жорстка в лісових культурах дає шишку — висіває насіння. Це природнє поновлення. Я не прихильник того, щоб замінити одну сосну на іншу, але мусимо готуватися до запасного варіанта.
— Скільки таких розсадників на Львівщині? — запитуємо.
— У кожному лісгоспі.
— Що таке 120 тис. штук модрини? — продовжує професор. — Це, виходячи із вимог державного стандарту, не менше 40 га лісових культур — нового лісу. Уявіть, скільки тут росте нового лісу. Лісівники Самбірського лісгоспу зробили добру річ і через кілька років отримають добрі результати.
Співпраця науковців і лісівників дуже вигідна, вважає професор Микола Гузь. Жодна ділянка лісових культур, незалежно від площі, не буде створена, доки проект лісових культур не затвердять на лісокультурній раді управління лісового та мисливського господарства. Членом цієї ради є два професори кафедри. Кожні чотири роки ці проекти проходять через їхні руки.
Львівські лісівники можуть бути флагманом у дотриманні не тільки лісокультурної документації, а й термінології.
— Наші проекти бездоганні, — вважає науковець. — Нам дають на рецензію проекти — і ми бачимо папери, а люди, які їх захищають, — реальні ділянки. Сідаємо і разом дискутуємо. Чому, наприклад, тут п’ять дубів і п’ять вільх — це несумісні речі. Виявилося, що ділянка на схилі, є вологі місця. Там запланували посадити чисту вільху, а вище — чистий дуб.
Головний лісничий управління лісового та мисливського господарства Ярослав Целень теж вважає, що запровадження нових технологій, співпраця науковців і практиків допоможуть розв’язати проблему всихання лісів, оновити насадження і перейти до вирощування лісів на засадах, наближених до природи лісівництва.
Богдан КУШНІР.
Фото Богдана КУШНІРА і Наталі КУЗЬО.
Львівська область.
