Пол Тейлор
Це правило стосується тільки людської поведінки по відношенню до окремих тварин, що знаходяться в дикій природі, які можуть бути обмануті або віддані моральними суб'єктами. Зобов'язання, що накладаються Правилом Вірності, хоча і в обмежених межах, так часто порушуються стількома людьми, що правило це вимагає окремого вивчення як один з основоположних принципів етики поваги до природи.
Під це правило підпадають зобов'язання не порушувати довіри, що чиниться нам диким тваринам (що зрозуміло з його поведінки), не обманювати, не вводити в оману ніяке тварина, яке може таким чином бути ошукано або введено в оману, надавати підтримку очікуванням тваринного, сформованим на підставі попередніх дій особистості по відношенню до нього, і бути вірним тим намірам, які стали зрозумілі тварині і на які воно поклало або яким довірилося. Хоча ми не можемо мати взаємних домовленостей з дикими тваринами, ми можемо чинити так, щоб викликати їхню довіру до нас. Основне моральне вимога Правила Вірності - щоб ми не обманули цієї довіри.
Найбільш явними, найпоширенішими прикладами порушення цього правила є полювання, риболовля, капкани. Адже саме порушення довіри є ключовою умовою вдалого полювання, особливо з пастками і капканами, а також і рибного лову. Найсуттєвіше тут - обман з наміром завдати шкоди. Мисливець на ведмедя чи оленя йде по лісі якомога більше нечутно і обережно. Мисливець на качку сидить в глухому курені, використовує обманні звуки манка. У кожному з цих випадків мета - підібратися до звіра або птиці на відстань пострілу. Поведінка мисливця в значній мірі спрямована на те, щоб обдурити дике істота. При наближенні тваринного мисливець завмирає, потім піднімає рушницю, щоб ретельно прицілитися. Тут ситуація ясна: по-перше, дика тварина поводиться так, як ніби воно в цілковитій безпеці; по-друге, мисливець своїми хитрими прийомами навмисно вводить його в оману, щоб воно не очікувало небезпеки; і по-третє, мисливець робить все це з безпосередньою метою - вбити тварину. Всі його поведінка є суцільна зрада і обман. Тваринам маніпулюють таким чином, щоб воно залишалося довірливим і нічого не підозрювало. Навмисно тримають його в невіданні щодо небезпеки, що підстерігає його в навколишньому середовищі, що, з точки зору його блага, має для нього величезну важливість. Весь характер поведінки мисливця має на меті скористатися довірою тварини. Іноді його довірою користуються в ситуаціях, коли воно відчуває якусь небезпеку, але інстинктивно йде на допомогу пораненому побратиму. Мисливець користується його знанням, щоб зрадити тварина. Так, коли ще полювання на морських птахів була легально дозволена, мисливець навмисно поранив одного птаха і залишав її на видному місці, щоб підманити ще сотні птахів, зліталися з усіх боків і оточували поранену подругу. Таким нескладним способом мисливець «пожинав урожай» у вигляді безлічі убитих птахів. До цього дня таке шахрайство застосовується для того, щоб обдурити птахів. Мисливці на воронів відтворюють записи воронячого крику відчаю в поле. Звуки записи залучають воронів, які стають легкою мішенню для мисливця. Ця сторона полювання, слід повторити, не є якоюсь аберацією, відхиленням від норми. Найголовніше задоволення і розвага для мисливця-спортсмена - це зуміти домогтися довіри і невідання нічого не підозрює тварини. Чим розумніша і хитріше обман - тим вище мистецтво мисливця.
Розглянемо тепер полювання з капканами. Вони встановлюються там, де зазвичай проходять «цільові» тварини, і ховаються на стежці так, щоб застати тварина зненацька. Багато пастки влаштовані так, щоб заманити в них тварина. Самі терміни - приманка, пастка - використовувані в цьому контексті, мають на увазі обман довіри. Встановити приманку, щоб захопити тварина в пастку, - значить навмисно і цілеспрямовано обдурити довіру тварини.
Порушення Правила Вірності є центральним в діях мисливців; точно те ж саме можна сказати і про рибалок. Використання ними приманок, пасток, мушок, і навіть простого посмикування і пошевеліванія волосіні - всі ці нескладні прийоми спрямовані до єдиної мети: привернути увагу риби і зловити її на гачок. Майстерним рибалкою вважається той, хто (не кажучи про «рибальському щастя») вміє найбільш вправно обдурити рибу, досягнувши успіху, таким чином, в зловживанні її довірою, в зраді. Не слід випускати з уваги, що риби - дикі тварини в тій же мірі, як ссавці на суші або птиці в повітрі. Риби - дикі тварини, оскільки існують в природних екосистемах, оскільки вони представляють певний вид і є членами тваринного світу (разом з ссавцями, птахами, рептиліями, земноводними, ракоподібними, комахами та іншими класами організмів). До риболовлі зазвичай ставляться не так, як до полювання, - головним чином тому, що екосистеми, до яких належать риби, приховані від нас під поверхнею води. Але якщо ви коли-небудь пірнали з аквалангом або з трубкою і маскою, то бачили, що представляє собою підводний світ. Всі види мешканців підводного світу - і тварини, і рослини, - живуть разом, складаючи природні екосистеми точно так же, як і живі істоти на поверхні Землі. Кожен вид має свою екологічну "нішу" і своє особливе місце проживання. Ланцюги харчування, відносини хижак - здобич, особливості міграції, всі інші аспекти складного функціонування екосистем тут у наявності в тій же мірі, що і в наземних екосистемах. Якби ми, люди, наземні істоти, могли, дивлячись на поверхню озера, або річки, або океану, мати перед собою чіткий і ясний образ цього підводного світу, етичні аспекти риболовлі виглядали б для нас в більш правдивому світлі.
Тут не розглядається питання про те, чи мають тварини, на яких полюють, яких ловлять, право не бути обдуреними. Тварина обманюють, щоб обманює витягнув зі свого обману вигоду, і це саме по собі говорить про те, що обманщик вважає тварина або не мають власної, притаманної йому початкової цінності, або вважає таку цінність нижче своєї власної. Як би він не вважав, це в будь-якому випадку є несумісним з етикою поваги до природи. Звичайно, і мисливці, і рибалки часто говорять, що відносяться до тварин з великою повагою. (Згадаймо тих, хто піймав велику рибу на гачок з борту своєї яхти, годинами бореться, щоб утримати її на лине, не дати їй піти, а витягнувши її, нарешті, захоплюються «бойовим духом» риби і клянуться в велику повагу до неї). Нам, однак, повинно бути ясно, що у всіх подібних заявах про повагу до тварин мова йде про оцінку, а не про визнання. Тваринами милуються, їх розхвалюють, дають їм вищу оцінку за їх гідності або досконалості, - тобто за ті властивості, які і роблять полювання чи риболовлю таким хвилюючим, а іноді важким заняттям. Оцінка, однак, - це питання ступеня, до якої щось цінне для нас завдяки своїм перевагам. Повага це? Спочатку притаманна внутрішня цінність і відповідне їй повагу визнання повинні бути якраз протилежні ідеї різних рівнів гідності, в залежності від яких змінюються і наші оцінки тварин,
Якщо людина потрапляє в обставини, коли єдиним засобом добування їжі або одягу, необхідних для його виживання, служить полювання або риболовля, то ці дії можуть бути морально допустимі. Виправдовують їх етичні принципи кореняться в системі людської етики, заснованої на повазі до особистості плюс пріоритетний принцип, згідно з яким обов'язок забезпечити виживання особистості важливіше обов'язків не нашкодити, не втручатися і не зраджувати, які ми маємо по відношенню до дикої природи, а не до людини. Але якщо людина займається полюванням і риболовлею для відпочинку або розваги, то його дії не можуть бути виправдані на тих же підставах.
Що Правило вірності абсолютно забороняє, - так це використовувати ситуації, коли в тваринному навмисно викликають довіру або приховують від нього небезпека, в інтересах людини і на шкоду цій тварині. Повторимо, що не потрібно ніякої угоди між людиною і твариною. Тварина надходить тим чи іншим чином, не підозрюючи, що ситуація небезпечна або загрозлива, а людина це знає. Більш того, людина робить все можливе, щоб приховати загрозу або небезпеку з його боку по відношенню до тварини. І коли людина отримує користь шляхом такого обману, тварина просто виявляється засобом досягнення людських цілей.
Цілком очевидно, що тут повністю відкидається повагу до природи. Мисливці та рибалки часто заявляють, що вони демонструють справжню повагу до природи, оскільки виступають (і платять) за охорону природних територій, зрощує диких тварин і службовців місцем проживання для екологічних спільнот. І це чиста правда, що багато «притулку дикої природи» - як державні, так і приватні - не піддалися освоєння завдяки саме їх зусиллям. Дикі тварини та рослини, звичайно, виграли від цього. Що, однак, втрачається з поля зору в цій суперечці, - так це різниця між наданням користі іншим заради вигоди для себе і наданням користі іншим як кінцевої мети цієї дії. Мисливці та рибалки готові захищати тільки ті території, які будуть для них постійним джерелом мисливської здобичі - звіра, і птаха, і риби. Адже спортсмени часто наполягають на вбивстві тих хижих тварин, які полюють на «їх дичину». На Алясці, наприклад, мисливці переконали уряд штату «впоратися» з вовками - їх розстрілювали з вертольотів, - для того, щоб забезпечити високу поголів'я американського лося, улюбленої видобутку тамтешніх мисливців. Заява, що мисливці і рибалки є істинними поборниками охорони природи, витримує критику тільки в тому випадку, якщо ми проведемо чітку відмінність між раціональним природокористуванням (охорона в даний час для майбутнього споживання) і охороною, або, точніше, збереженням (заборона якого б то не було споживання в сьогоденні і майбутньому). І якщо кінцевою метою програм раціонального природокористування і охорони природи є майбутня експлуатація дикої природи в спортивних і рекреаційних цілях (зокрема, для полювання та рибної ловлі), то така охорона несумісна з повагою до природи, яку б користь при цьому вона ні приносила тим або іншим диким тваринам. Повага до природи означає не тільки певні дії, а й підстави для цих дій. Дії, корисні для диких тварин, самі по собі ще не висловлюють відносини поваги, якщо вони не мають певної мотивації. Такі дії повинні здійснюватися в ім'я блага диких істот як кінцевої мети самої по собі, заради самих цих істот. Така мотивація - це якраз те, чого немає в природоохоронній діяльності спортсменів.
Більш детально про шкоду аматорської (спортивної) полювання можна прочитати в книзі "Кинь полювання-стань людиною" http://www.ecoethics.ru/old/ b70 /
* Опубліковано: Гуманітарний екологічний журнал, 2003. - Т. 5, вип. 1-2. - С. 73-77.
