Держлісагентством протягом останніх декількох років декілька разів розроблялись проекти стратегічних документів для галузі із залученням всіх зацікавлених сторін. Окрім того, Стратегія сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року, розроблена Мінагрополітики, не набула чинності внаслідок численних зауважень до обраної моделі реформування з боку громадських організацій та їх об’єднань, народних депутатів, представників органів влади тощо.
Тому ми вкотре наголошуємо – необхідне політичне рішення щодо початку процесу розробки документу національної лісової політики України. Із залученням всіх зацікавлених сторін, оскільки на сьогодні всі зміни, які приймаються на законодавчому рівні, не носять системного характеру та іноді приносять лісовому господарству більше шкоди, ніж користі.
За останні роки діяльність галузі стала більш прозорою, суспільство має більше можливостей проконтролювати діяльність лісівників та експортерів лісової продукції.
Держлісагентство відкрило для суспільства реєстри лісорубних квитків, які видаються для здійснення рубок у лісах, інформацію щодо сертифікованих лісів, можна ознайомитися з планами лісонасаджень лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Держлісагентства.
З метою контролю та перевірки легальності походження лісопродукції створена функція її перевірки за номерами бирки, авто або товарно-транспортної накладної.
Створено автоматизовану систему «Сертифікат походження лісоматеріалів», яку синхронізовано із Системою ЕОД. Завдяки цьому, значно підвищився контроль за видачею Сертифікатів, забезпечено роботу всіх користувачів у режимі он-лайн, унеможливлено повторне використання документів, та унеможливлено використання фіктивних товарно-транспортних накладних.
Розроблено програмний продукт та розпочато проведення електронних аукціонів необроблених лісоматеріалів.
Підприємства лісового господарства нарощують потужності щодо вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою та впровадження передових технологій лісового насінництва, що сприяє вирощуванню більш стійких до змін клімату насаджень. Але процес стримується високою вартістю відповідного обладнання в умовах високого податкового тиску на лісогосподарські підприємства.
Курс на поетапний перехід від суцільних (коли заготовляються всі дерева на ділянці) до поступових та вибіркових систем заготівель (коли заготовляються окремі дерева), як це відбувається в європейських країнах, схвалено Колегією Держлісагентства та рекомендовано для впровадження.
Окрім того, необхідно зазначити і вплив на галузь законодавчих змін. Загалом 2018 рік був і ризикованим, і позитивним в цьому плані. Влітку, несподівано для всієї галузі, був введений новий земельний податок на лісові землі. Цей податок був прописаний в змінах до Податкового кодексу щодо сімейних фермерських господарств. Нововведення могло призвести до банкрутства майже всіх лісогосподарських підприємств.
Нам вдалося знайти порозуміння на рівні Президента України та депутатського корпусу і трохи виправити ситуацію. Парламент оперативно вніс зміни і ставку за лісові землі обмежили розміром до 0,1%. Окрім того, місцеві ради отримали можливість взагалі не встановлювати ставку (відсоток) земельного податку на лісові землі. Адже, наприклад, у Південних та Східних областях лісгоспи взагалі не зможуть сплачувати такий податок і збанкрутують.
Вже в кінці 2018 року народними депутатами України був поданий ще один законопроект про повне скасування земельного податку на ліс. Профільний екологічний Комітет Верховної Ради України підтримав цей законопроект та рекомендував Парламенту його прийняти і скасувати подвійне оподаткування лісів.
На минулому етапі з’їзду ми багато уваги приділили проблемі фінансово-економічного забезпечення ведення лісового господарства. Майже всі роботи в галузі відбуваються за рахунок коштів, отриманих за реалізацію деревини, товарів та послуг, наданих державними лісогосподарськими підприємствами. Якщо подивитися на інші країни Європи, та й світу, то ви, мабуть, не знайдете жодної цивілізованої країни, яка б не виділяла кошти з бюджету для лісової галузі на виконання суспільно значущих питань, таких як лісорозведення, збереження біорізноманіття тощо. Україна, на жаль, в цьому плані унікальна. Лісівники Полісся та Карпат змушені були надавати посильну підтримку своїм колегам з Півдня та Сходу. Однак, це не може тривати постійно.
Не зважаючи на вимогу Президента України, висловлену в Указі, необхідні зміни до законодавства поки що не внесені і Державний фонду розвитку лісового господарства не створено. Нам вдалося отримати взаєморозуміння у питанні використання спеціального фонду державного бюджету на 2019 рік на потреби лісового господарства. Це відбулося шляхом підвищення ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 50%. Так, це додатковий тягар для ресурсних областей, але ми отримуємо хоча б мінімальне фінансування на ведення лісового господарства у Південних і Східних областях. Очікуємо на отримання 288 мільйонів гривень у 2019 році.
Але це не вирішує всіх наших проблем. Ми дуже сподіваємося, що народні депутати України почують лісівників і дадуть добро на створення фонду. Це потрібно не лише лісівникам, це потрібно країні.
Кошти з цього фонду, а це за попередніми підрахунками майже один мільярд гривень, можуть бути використані на відтворення лісів, створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, в тому числі в південно-східному регіоні України. Дозволить покращити охорони (у тому числі від пожеж) і захист лісів, придбати необхідну протипожежну техніку. Ми зможемо забезпечити лісовпорядкування (базове, безперервне) та інші проектно-вишукувальні роботи, ведення державного лісового кадастру, обліку та моніторингу лісів.
Окрім того, завдяки коштам Фонду ми зможемо створювати лісові розсадники, придбати обладнання та вирощувати садивний матеріал із закритою кореневою системою.
Сьогодні в залі є багато представників деревообробної галузі і ми почуємо їхню точку зору пізніше. Проблема погіршення санітарного стану лісів та несвоєчасність проведення санітарних рубок є не лише проблемою лісівників, а й у найближчому майбутньому проблемою деревообробного сектору. Нагадаю, що Держлісагентство останні два роки на всіх рівнях намагається провести внесення змін до Санітарних правил в лісах України та інші нормативно-правові документи, які регулюють проведення санітарно-оздоровчих заходів в лісах, але до цього часу питання є невирішеним...
Як наслідок маємо надлишок дров’яної деревини, оскільки ми не маємо можливості вчасно реагувати на проблему і не маємо збуту на дров’яну деревину у державі.
У зв’язку з масовим усиханням соснових насаджень, вимушеним збільшенням обсягів санітарних рубок маємо зменшення виходу ділової деревини і як результат певний дефіцит лісоматеріалів круглих хвойних порід. Через надумані перепони в експорті паливної деревини затоварені склади лісгоспів і без рішучих змін в цьому напрямку стагнація ринку є неминучою.
У 2018 Держлісагентством проведено величезну роботу і з 2019 року в лісовій галузі запроваджені нові національні стандарти якості деревини, які гармонізовані з європейськими. Ми нарешті відійшли, від передбаченого плановою економікою радянських часів, визначення направленості використання деревних сортиментів.
Використання нових стандартів є величезним проривом і має повністю нівелювати всі звинувачення щодо незаконної діяльності лісівників та нелегального експорту ділової деревини.
За новими стандартами дрова відносяться до лісоматеріалів, з яких неможливо отримати пиломатеріали для загального використання. Законом про впровадження мораторію на експорт ділової деревини передбачена можливість продажу зовнішнім споживачам тільки дров’яної деревини. Але огульне звинувачення лісівників стосовно вивозу за межі країни під видом дров ділової деревини суттєво підриває не тільки зовнішній, а і внутрішній ринок.
Ми разом з представниками деревообробних асоціацій розробили проект закону про ринок деревини, в якому виписали чіткі та прозорі механізми продажу деревини. Минулого року ми віддали цей проект до Комітету промислової політики. Депутати цього комітету мали його зареєструвати і почати опрацьовувати. Однак, поки що цей перший крок не реалізовано.
Нещодавно ми обговорювали це на зустрічі з представниками Європейської Бізнес Асоціації. Звичайно, цей законопроект можна і потрібно ще доопрацьовувати. Водночас, реєструються інші законопроекти, розроблені на основі нашого проекту, але з абсолютно нефаховими правками та неможливими позиціями для виконання.
Проблемою на сьогодні також є питання моніторингу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених. Відповідний проект нормативно-правового акту був підготовлений Держлісагентством у 2018 році, але питання не вирішується через брак порозуміння з цього питання владних структур. Наш проект нормативно-правового акту передбачає запровадження системи електронного обліку деревини для всіх постійних лісокористувачів як основного інструменту моніторингу внутрішнього споживання. Це не перша спроба Держлісагентства у запровадженні електронного обліку деревини для всіх лісокористувачів. Попередній проект постанови Кабінету Міністрів України був схвалений урядовим комітетом, але не був поданий Мінагрополітики на розгляд Уряду. Ще раз нагадую, сьогодні всі державні лісогосподарські підприємства, які координуються Держлісагентством, підключені до єдиної системи електронного обліку деревини, але 27% постійних лісокористувачів не підключені до системи, що дає можливість маніпулювання з документами для тих, хто задіяний в нелегальному обігу деревини.
На жаль, Держлісагентство не має права законодавчої ініціативи, щоб пришвидшити законодавче вирішення питань подолання нелегальних рубок лісу та пов’язаним з цим питань.
Питання розмежування повноважень щодо здійснення функцій держави ми обговорювали минулого разу. На жаль в суспільстві склалась хибна точка зору з цього питання, яка особливо гостро експлуатується під час передвиборчих перегонів. Лісове господарство в основному критикують за відсутність чіткого розподілу функцій та звинувачують Держлісагентство, що лісгоспи поєднують функцію господарювання та функцію контролю. Хотів би це заперечити. У своїй більшості законодавчо всі функції управління розділені – Мінагрополітики формує лісову політику (і навіть якщо Держлісагентство, відповідно до повноважень, готує проекти документів, їх остаточна версія залежить від Міністерства), Мінприроди відповідає за контроль за додержанням природоохоронного законодавства в усіх лісах держави та встановлює і погоджує ліміти використання лісових ресурсів, плани ведення лісового господарства, а підприємства ведуть лісове господарство. Роль Держлісагентства, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у галузі лісового господарства та органу управління майном, у цьому плані, серед іншого, полягає у здійсненні відомчого контролю та координації діяльності державних лісогосподарських підприємств з метою підтримки належного рівня ведення лісового господарства.
Єдине місце в якому дійсно є поєднання функцій, це виконання повноважень державної лісової охорони окремими посадовими особами державних лісогосподарських підприємств системи Держлісагентства.
Тому наша пропозиція – необхідно передати функції державної лісової охорони від державних лісогосподарських підприємств на рівень територіальних органів Держлісагентства. Ще минулого року підготовлено проект необхідних змін до законодавства з метою повного відокремлення функції державної лісової охорони від господарської діяльності.
Хочу порушити питання необхідності посилення, а не послаблення, інституційної спроможності лісового господарства шляхом створення нового центрального органу виконавчої влади з функцією формування та реалізації державної політики у сфері лісового господарства та деревообробної промисловості у вигляді окремого Міністерства лісового господарства та деревообробної промисловості.
На завершення, ще раз акцентую доцільність та необхідність дій, спрямованих на забезпечення збалансованості лісоуправління:
По перше: Це досягнення консенсусу зі всіма зацікавленими сторонами у суспільстві щодо подальшого розвитку лісового господарства шляхом започаткування процесу розробки Національної лісової політики.
Друге: Завершення розмежування повноважень щодо здійснення державного контролю та господарювання шляхом реформування системи державної лісової охорони.
Третє: Запровадження прозорого ринку деревини, орієнтованого на стимулювання поглибленої переробки та забезпечення ефективного використання лісових ресурсів без мети максимізації прибутків.
Четверте: Забезпечення стабільності лісового, податкового і природоохоронного законодавства на довгостроковий період.
І останнє, чи не найголовніше: Зміна ставлення суспільства, громадськості, можновладних, урядових структур до представників лісівничих професій, до самого лісового господарства, як до соціально важливого сектору економіки, що робить надзвичайно важливу і корисну справу.
Дякую за увагу!
https://drive.google.com/file/d/1cllkvBzNUPhMSQ9c0OtwRvB2Ow-BqAB9/view
Презентація
