Громадські організації довели в суді: Кабінет Міністрів злісно ігнорує вимоги українського законодавства, а саме —
Закону про охорону пралісів. Позов громадськості підтримував народний депутат України Ігор Луценко, який і сам до обрання у парламент рішуче захищав культурну та природну спадщини Києва як активіст.
Ділянка ялицевого пралісу у Карпатському національному природному парку. Фото автора
13 лютого позивачі (Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ», Київський еколого-культурний центр та Ігор Луценко) отримали офіційне рішення суду за підсумком засідання, яке відбулося 23 січня 2019 року. Окружний Адміністративний суд Києва визнав справедливими вимоги екологів і зобов’язав Кабмін виконувати Закон! Кабмін має внести зміни в Санітарні правила в лісах України та Правила поліпшення якісного складу лісів, прописавши в них заборону на різні види рубок в заказниках, пам’ятниках природи і заповідних урочищах та включити у ці правила низку інших вимог, записаних у законі.
Як бачимо, для того, щоб вищий орган виконавчої влади був законослухняним, треба долучати владу судову. Звучить дико. Але факт є фактом – чиновники вважають за можливе плювати на те, що ухвалює інший вищий орган – законодавчий і без примусу бути законослухняними не хочуть.
Народні депутати Остап Єднак (ліворуч) та Ігор Луценко (праворуч) на прес-конференції з приводу перемоги у суді
«Це знакова подія. Ми не просто виграли суд у Кабміну і лісової мафії, а й довели через суд бездіяльність Кабміну, а також брехню МінАПК і Держлісагентства України. В даний час лісова галузь країни є однією з найбільш корумпованих. Тому для боротьби з корупцією в лісовому господарстві перемога в цьому суді має дуже важливе значення», — заявив після суду народний депутат, автор Закону про праліси Ігор Луценко.
«Кабмін, МінАПК та Держлісагентство привласнили неконституційне право вирішувати: який закон виконувати, а який ні. У виконанні нашого Закону з охорони пралісів, який покликаний припинити варварську рубку в заповідних об’єктах, Держлісагентство не зацікавлене. І воно буде саботувати закон скільки це можливо, щоб безкарно рубати і рубати ліс», — відмітив народний депутат, секретар Комітету з екологічної політики ВРУ, автор Закону про праліси Остап Єднак.
Чим важливий Закон про праліси
Повна назва Закону, який так не сподобався чиновникам – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат». У чому його важливість?
По-перше, він допомагає зберегти наші найдавніші, найцінніші ліси. Більша частина їх росте як бачимо з назви Закону, у Карпатах, але є такі ділянки і на Поліссі, і навіть трошечки – і інших регіонах. Закон вимагає такі ліси ідентифікувати. Та узяти під особливу охорону: «З метою охорони та збереження пралісів, квазіпралісів та природних лісів у них забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів (крім догляду за лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони)».
Ділянка букового пралісу у національному природному парку «Гуцульщина». Фото автора
По-друге, цей Закон додатково захищає ліси (не тільки прадавні) на заповідних територіях, які не мають штату охорони (у нас такий штат є тільки в заповідниках, національних парках і деяких регіональних ландшафтних парках). Чому це важливо? Бо пралісів маємо за різними оцінками від 60 до 80 тисяч гектарів. У той час як у заповідному фонді –
1 млн 300 тисяч га лісу, а всього в Україні – 10 млн га лісів. І на цих 1,3 млн гектарів треба забезпечити реальну, а не декларативну охорону природи. Тому в Закон включили норми, які посилюють режим охорони лісів, які ростуть у заказниках, заповідних урочищах, пам’ятках природи. Наприклад щодо заповідних урочищ це сформульовано так: «На території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників».
Тобто Закон говорить: якщо вже ділянку оголошено заповідною у той чи інший спосіб, то залиште її та усю живність, яка там мешкає, нарешті, у спокої, нічого там не рубайте. Бо як не буде там лісу – який в біса тоді сенс називати це заказником або заповідним урочищем?
По-третє, Закон про праліси працює на збереження усіх українських лісів без винятку. Чотири роки тому держава відмовилася фінансувати з Держбюджету охорону та відновлення лісів. Ті лісгоспи, які розташовані на багатих лісових масивах, охорону і відновлення фінансують самі, використовуючи кошти від реалізації зрубаної деревини. А от лісгоспам Півдня і Сходу (а це вісім областей), які опікуються захисними, а не «промисловими» лісами, узяти кошти нема звідки. Відмовляючи їм у фінансуванні, чиновники посилаються на дві постанови Кабміну. Одна забороняє розробляти та ухвалювати нові державні програми – тому що зараз скрута, війна, тощо. Та і старі програми у своїй більшості так і не виконані. А другою постановою заборонено виділяти фінансування на ті речі, які не вписані у державні програми.
Ага… І я теж не знаю, сміятися чи плакати. Так от, Закон про праліси розблокував це замкнене коло щодо захисту та відновлення лісів, відмінивши один недолугий абзац у Лісовому кодексі та внісши буквально два слова у інший абзац цього кодексу: у
статті 98(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n681 ) Лісового кодексу абзац третій частини першої після слів «щодо лісів» доповнити словами «державної та»; частину третю – «виключити».
Чому чиновники так упираються і як усе працює?
У прикінцевих положеннях Закону про праліси записано: «2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити розроблення нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».
Закон був ухвалений у травні 2017 року, вступив у силу у вересні того ж року. На дворі – лютий 2019-го. Півтора року як Кабмін не виконав вимоги закону.
Що відбувається через невиконання Кабміном перехідних положень? До підзаконних актів, якими є, зокрема, Санітарні правила в лісах України та Правила поліпшення якісного складу лісів, не вносяться ті вимоги, які є в Законі. Там усе по-старому: рубай собі та й рубай, хоч у пралісах, хоч у заказниках різних. Лісівники на місцях керуються саме Правилами. І у разі чого суд не буде їх карати – бо існує документ, який рубки дозволяє.
Чому лісогуби (навмисне не пишу «лісоводи», бо порядні і грамотні фахівці у лісовому господарстві є) так хочуть мати право рубати у пралісах та заповідних лісах? Та тому, що усі ласі шматочки, усі найкращі дерева, усі найприбутковіші лісові масиви вже вирубані. Але високоякісний ліс ще зберігся у пралісах, у заказниках, заповідних урочищах тощо. Слина у «бізнесменів» тече: ось вони, грошики, треба тільки перейти межу (у прямому і переносному розумінні) заповідної території і…
Суспільство криком кричить: припиніть знищувати ліс. Але докричатися не може. Бо система побудована так, що усі крики гасяться і губляться. Лісовими ресурсами управляє Державне агентство лісових ресурсів. Яке входить у сферу відповідальності… – ні, не Мінприроди – а Міністерства аграрної політики і продовольства (МІнАПП, воно ж – Мінагрополітики). Міністр АПП є членом Кабінету Міністрів.
Формально за розробку і ведення лісової політики відповідає МінАПП. Але у них є лише одна штатна одиниця, одна людина, яка працює з лісом. Тому реально усі програми, проекти постанов, наказів, законів, які подаються від імені МінАПП, розробляються у Держлісагентстві.
До «реформи» ліс був у компетенції Мінприроди. Там був профільний відділ. Були спеціалісти з охорони лісу у кожному обласному управління. Зараз за природоохоронним відомством залишилося лише право узгоджувати так звану розрахункову лісосіку. Також у ході «реформи» були знищені обласні управління Мінприроди. Схема ця створена протягом 2010-11 років командою Януковича-Азарова. За її реалізацію відповідав представник Віктора Януковича у ВР нардеп Юрій Мірошніченко. Це для тих нагадування, хто згадує з ностальгією про «старі добрі часи».
Чи можна було все залагодити без суду?
Так, можна. Громадські організації та народні депутати неодноразово надсилали до Кабмину листи та запити з нагадування про необхідність виконання Закону. Але Кабінет міністрів пересилав ці запити до МінАПП, яке у свою чергу клепало формальні відписки. Усі ці листи і відповіді на них було надано суду.
Цікаво, що ці відписки підписані Ольгою Трофімцевою. Віднедавна – в.о. міністра, а до того – заступник міністра аграрної політики та продовольства України. Саме у відповідь на палке прохання пані Трофімцевої до Закону про праліси було внесено норми про розблокування можливості фінансувати охорону та відновлення лісів з Держбюджету. Я був присутній на тому засіданні Комітету з екологічної політики ВР, коли цей закон розглядався, і добре пам’ятаю усі дебати і обговорення.
Коли це не допомогло, активні громадяни пікетували Держлісагентство (тричі!) та Кабмін. Врешті-решт довелося подавати до суду, попри те, що судитися – справа складна, марудна і недешева. Судовий збір складає 1,5 тисячі грн за одну вимогу до одного органа влади. Зазвичай же доводиться висувати кілька вимог до 2-3 органів влади.
Суд розгляну справу і
зобов’язав Кабмін привести у відповідність до Закону України “Про природно-заповідний фонд України» положення Санітарних правил в лісах України та Правила поліпшення якісного складу лісів, що у 1995 та 2007 роках відповідно, затверджені Кабінетом Міністрів України.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив таке рішення у зв’язку з тим, що Кабмін у тримісячний строк з дня набрання чинності Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» не привів свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
«Праліси — це унікальні залишки природних корінних лісів, які ще не встигли вирубати. Україна — одна з небагатьох країн, де праліси ще залишилися, і вони розташовані на території Карпат… Будучи стійкими до хвороб, вони сформували в Карпатах каркас екологічної безпеки. Вони більш стійкі до вітровалів, могутніше стримують воду, ґрунт, запобігають селевим потокам, — розказала координатор проекту «Збереження карпатських пралісів» від Українського товариства охорони птахів Ольга Яремченко. — В таких лісах збережені дерева великих вікових категорій, і через недосконалість вітчизняного законодавства вони підпадають під категорію тих, що підлягають прибиранню. Праліси рубають досить активно. Ті площі, які ідентифікували в Карпатах, — в межах до 80 тис. га, те, що показали наші дослідження в 2014 році, то за три роки з площі, наприклад, у 17 тис. га, які ми ідентифікували, вирубаною виявилася третина… Існують певні законодавчі умови, що зрілі та перестоялі ліси мають прибиратися. А праліси саме і є такою категорією. Тільки ухвалення Закону про праліси та неухильне його виконання дозволить врятувати ці унікальні ліси».
Олег Листопад
Довідка від КЕКЦ (Київського еколого-культурного центру):
Наразі в Українських Карпатах є близько 60-80 тис. гектарів пралісів. Частина з них охороняється заповідниками та національними парками, частина — заказниками, заповідними урочищами і пам’ятниками природи. Але близько третини пралісів розташовані в промислових лісах, де взагалі немає ніякої охорони.
В заказниках, пам’ятках природи і заповідних урочищах склалася тривожна ситуація. Відомчими документами — Санітарними правилами в лісах України, Правилами поліпшення якісного складу лісів і Порядком спеціального використання лісових ресурсів в них були дозволені до 2017 р, чотирнадцять (14!) видів рубок (в тому числі рубки головного користування дозволені до сих пір), а також розчищення лісу від захаращеності.
Брадульский заказник: Ландшафтний заказник загальнодержавного значення Брадульскій розташований на горі Попадя в Тячівському районі Закарпатської області. Створений в 1974 на 1 026 га, 90% його території покрита (вірніше була покрита) лісом. Як випливає з Положення про даний заказник, затвердженого Мінприродою України 30.03.2012 р, метою створення заказника є «охорона хвойних пралісів»
http://www.menr.gov.ua/normakty/60-9/acts/1463-nakaz-vid-30-03-2012-210-pro-zatverdzhennia-polozhennia-pro-landshaftnyi-zakaznyk-zahalnoderzhavnoho-znachennia-bradulskyi 
Занесена до Червоної книги України саламандра плямиста – мешканець карпатських пралісів. Фото автора
У заказнику мешкають такі червонокнижні види тварин як глухар, бородата сова, лісовий полоз, для яких санітарні рубки, особливо суцільні, означає руйнування середовища існування і смерть. Також як ці рубки означають смерть і для безцінних пралісів. За даними, які КЕКЦ отримав завдяки космічним знімкам, за останні 10-12 років в заказнику було вирубано санітарними рубками близько 12% лісової території, тобто, близько 960 га. Це підтверджують і фотографіямї, зробленими безпосередньо в Брадульском заказнику. На них добре видно лисини від вирубок, причому ці прогалини ростуть, якщо розглядати зроблені фото однієї і тієї ж гори в 2013, 2014 і 2015 рр. Видно і самі рубки, і повалені дерева, і роботу лісників з навантаження повалених дерев.
Заказник Грофа: Ландшафтний заказник загальнодержавного значення Грофа розташований на горі Грофа і сусідніх вершинах в Рожнятівському районі Івано-Франківської області. Перший раз ця територія була взята під охорону як територія Українського парку природи в 1935 р. То було велике досягнення українського піонера охорони природи, лісівника А. П’ясецького та його колег. Другий раз ці праліси були взяті під охорону в 1996 р на території 2533 га, ініціатором створення заказника Грофа бувли директор КЕКЦ В. Борейко та заступник редактора газети «Зелений світ» журналіст О. Листопад. Згідно з Положенням про заказник, затвердженим Мінприродою України 07.02.2012 р, одним з основних завдань заказника є «збереження … непорушених кедрово-ялинових пралісів»
http://www.menr.gov.ua/normakty/60-9/acts/1622-nakaz-vid-07-02-2013-49-pro-zatverdzhennia-polozhennia-pro-landshaftnyi-zakaznyk-zahalnoderzhavnoho-znachennia-hrofa-u-novii-redaktsii У заказнику мешкають такі червонокнижні види тварин як глухар, змієїд, лісовий кіт, рись, тритон карпатський. За даними, які ми отримали завдяки космічними знімками, за останні 10-12 років в заказнику було вирубано санітарними рубками близько 10% лісової території, тобто, близько 730 га. Інформація підтверджується фото, зробленими в заказнику Грофа (дяка карпатському екологові Юрію Гудимі). Згідно з отриманою відповіддю з Івано-Франківського облуправління лісового та мисливського господарства, в заказнику з 2010 по 2016 рр рубками було пройдено близько 23 га, заготовлено близько 4900 куб. м. деревини .
Висновки:
1) Лише в 15 пралісових карпатських заказниках і заповідних урочищах за 12 років за даними космічних знімків було вирубано близько 3 тис. га пралісів.
2) Під час рубок стаються масові порушення Положень про заказники. Наприклад, Положення про заказник «Діброва» і Тур’є-Полянський забороняло прохідні рубки, а вони проводилися.
3) Всі Положення про заказники, які охороняють праліси, дозволяли різні види рубок, в тому числі суцільні, крім рубок головного користування та прохідних, що є неприпустимим. Наприклад, положення про заказниках Странзул-Задня-Кедрін, Тавпішірський, Грофа, Яйківський. В інших заказниках, що охороняються праліси, Положеннями про них заборонені рубки головного користування, прохідні, лісовідновлювальні, суцільні санітарні, проте дозволені вибіркові санітарні рубки, рубки догляду, реконструкції, ландшафтні. Це заказники Горгани, Гладинський, Брадульский, Росішний.
4) Практично всі опитані лісгоспи не погоджують, як того вимагає стаття 9-1 Закону «Про природно-заповідний фонд України», ліміти на рубку лісу в заказниках загальнодержавного значення з Мінприроди України. Наприклад, рубки, проведені в 2010-2016 р в загальнодержавних заказниках Яйківський, Чорний діл, (всі три охороняють праліси), Діброва, Тур’є-Полянський не були узгоджені Мінприродою.
5) Деякі лісгоспи приховують інформацію про проведені ними рубки. Наприклад, ДП «Надвірнянське ЛГ» відповіло на запит громадськості, що рубки в заказниках Бредулецькій і Товпішірській в 2010-2016 рр. не проводилися. Але з відповіді Івано-Франківського облуправління лісового господарства випливає, що рубки проводилися.
6) Масштаби рубок в карпатських заказниках і заповідних урочищах м. Згідно з інформацією Івано-Франківського облуправління лісового господарства, в семи заказниках і заповідних урочищах, з яких 5 — пралісові, з 2010 по 2016 рубки проведені на площі 161,5 га (з них суцільні санітарні — на 80,7 га ).
15.02.2019
