ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПСЕВДО-НОВИНИ ПРО ТЕ, ЩО “В НОРВЕГІЇ ЗАБОРОНИЛИ ВИРУБКУ ЛІСІВ”, І ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НАСПРАВДІ
29.04.2019
У ряді ЗМІ в останні дні були опубліковані новини про те, що нібито Норвегія стала першою в світі країною, що відмовилася від вирубки лісів (або заборонила вирубку лісу). Оскільки ця тема викликала досить серйозний інтерес, довелося розібратися, звідки ці “новини” взялися і що сталося насправді.
Навіть порівняння заголовків дозволяє зрозуміти, що мова в новинах йде про зовсім різні речі: в україномовних – про заборону на вирубку лісу, в англомовних – про заборону на збезлісення (прихильність до політики “нульового знеліснення”). Вирубка лісу і знеліснення – це принципово різні поняття.
Вирубка може бути як технологічним елементом розчищення лісу під якісь нелісові потреби (тоді вирубаний ліс зникає назовсім), а може бути частиною продуктивного лісового господарства – одним з елементів циклу посадки, вирощування лісових насаджень і рубки їх з метою заготівлі деревини (тоді лісовий покрив зникає лише на певний час);
Знеліснення – це процес незворотного скорочення площ, зайнятих лісами, в результаті перетворення цих лісів в сільськогосподарські угіддя або забудовані території, найбільш характерний для тропічних країн.
Вирубка лісу – це зовсім не обов’язково щось негативне і шкідливе: при правильній організації лісового господарства ліс (і зростаюча в ньому деревина) являє собою поновлюваний природний ресурс, використання якого значно менше впливає на біосферу і клімат Землі, ніж використання продуктів-замінників, що виготовляються з невідновлюваних ресурсів (пластика, металу, бетону). На жаль, в масштабах Землі правильне лісове господарство – це поки скоріше виняток, ніж загальна практика; але правильним його можна зробити шляхом грамотного правового регулювання, ефективного громадського контролю та підвищення кваліфікації працівників, а не шляхом тотальної заборони.
Знеліснення – це обов’язково негативний процес, оскільки він практично незворотній, і його негативні наслідки для біорізноманіття та клімату Землі навіть теоретично неможливо звести до нуля. В якійсь мірі збезлісення є результатом зростаючого населення, але в ще більшій – наслідком нерегульованого розвитку сільського господарства, божевільної глобалізації та використання найдешевших підходів і технологій, якого при дбайливому поводженні з планетою цілком можна було б уникнути.
Плутати ці дії не слід, оскільки вони з будь-якої точки зору (природоохоронної, соціальної, економічної) вимагають принципово різного підходу: вирубку треба робити більш цивілізованою, щоб вона завжди була тільки елементом правильного лісового господарства – а із знеліснення, особливо в дощових тропічних лісах, необхідно боротися всіма можливими способами до його повного викорінення.
Під час візиту української делегації до Словацької Республіки відбулася зустріч заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бондаря з керівництвом державного підприємства «Ліси Словацької Республіки».
Сторони обговорили низку питань щодо співпраці в рамках Меморандуму між Держлісагентством України та державним підприємством «Ліси Словацької Республіки» і Національним лісовим центром Словаччини.
Зокрема, сторони підкреслили, що збалансоване управління лісами є успішною рамковою концепцією, реалізація якої збільшує користь від лісів для суспільства в Європі і сприяє сталому вирішенню глобальних і регіональних проблем, таких як зміни клімату і соціально-економічного розвитку.
«Ми обговорили питання ефективного ведення лісового господарства та збереженням біорізноманіття лісів. Особливо звернули увагу на проблему впливу змін клімату на ліси та адаптація до його змін у лісовому секторі. Також йшлося і про наближене до природи лісівництво, застосування екологобезбечних технологій, збалансоване використання лісових ресурсів», - зазначив заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар.
Генеральний директор державного підприємства «Ліси Словацької Республіки» Маріан Станік зазначив, що проблеми змін клімату та всихання лісів є однаковими для багатьох країн Європи і потрібно спільними зусиллями знаходити шляхи їх вирішення. Також він запевнив, що лісівники Словаччини підтримуватимуть українських лісівників у їхньому прагненні збереження та примноження лісів.
Українська делегація лісівників відвідала Національний лісовий центр Словаччини
Під час зустрічі з керівництвом центру обговорено широке коло питань щодо ведення лісового господарства.
Як розповіли словацькі лісівники, Національний лісовий центр був сформований, щоб забезпечити сучасну національну платформу для інтеграції лісових досліджень, планування, консалтингу, подальшої освіти та лісової практики в один цілісний підрозділ, здатний краще відповідати на проблеми, що стоять перед лісовим господарством у 21 столітті. Співробітники Національного лісового центру зараз організовані у чотирьох інститутах.
Сторони обговорили питання співпраці в науково-дослідних роботах в області системи підтримки прийняття рішень, виробництва та управління лісом в контексті забезпечення постачання деревини і ефективного використання потенціалу виробництва грунтів. Також було порушено питання впливу змін клімату на ліси, захисту лісів від шкідників і хвороб.
Окрім того, сторони розглянули питання щодо програми транскордонного співробітництва ENI Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна.
Візит до центру відбувся у рамках Меморандуму між Держлісагентством України та державним підприємством «Ліси Словацької Республіки» і Національним лісовим центром Словаччини
Тема лісу, його збереження і вирубки роками тримається в топі тем, які генерують найбільше зради і срачів в українському фейсбуці.
Диванні експерти
збирають сотні лайків під фото з лісосік у Карпатах, а якщо пощастить сфотографувати
кругляк у вагонах десь на вокзалі – то й тисячі. Під відео і фото повеней
неодмінно з’являться десятки коментаторів, які безжально порадять «рубайте далі».
І байдуже, що ледь не половина фото, які гуляють по фейсбуку і медіа, – з Румунії. Що ліс у вагонах переважно не карпатський, а то й не український. Що обсяг опадів, які спричинили чергову повінь, у разів десять перевищував норму для місцевості і часу, й ніякі первісні джунглі цю воду б не спинили. «Карпати вже лисі» – не вщухає у мережах істерика, і голос здорового глузду майже не має шансів крізь неї пробитися. Репутація лісівників впала нижче нульової позначки. Саме слово «лісник» стало синонімом до «злодій».
Безглуздо заперечувати провину лісівників. Нинішня криза галузі і втрата суспільної довіри до професії – в першу чергу їхня власна заслуга. Надто багато задокументовано: і діловий ліс під виглядом «дров» на експорт, і незаконні рубки, і змови на аукціонах, і торгівля посадами й хабарництво в держлісагентстві. Але так само безглуздо стверджувати, що, крім цього, нічого доброго не було і немає.
Суспільна
свідомість сьогодні заражена стереотипами і міфами про лісове господарство. Мережі
їх мультиплікують, популістичні політики підігрівають. Короткий список таких
міфів: «треба просто перестати рубати» (це мрія найрадикальніших мережевих хом’ячків,
які люблять милуватися гірськими краєвидами з вікон затишних дерев’яних
котеджів), «треба рубати, як в Європі» (наївна віра, що в Європі не вирубують
ліс або ж майже не вирубують), «ліс отримав безвіз» (переконання, що хитрі європейці
свій ліс бережуть, а живуть за рахунок нашого), «в Україні ніколи ще стільки не
рубали, Карпати голі» (просто неправда, розрахована на вразливі натури).
Що точно – в галузі
назріли зміни. Але перед тим, як братися до реформи, слід спокійно, без «зради»
проаналізувати стан справ, відкинути стереотипи й тверезо подивитися на європейських
сусідів, оцінити власні ресурси і можливості.
Про те, що робити з лісовим господарством, що взяти в Європи, а що не варто, говоримо з кандидатом лісотехнічних наук, досвідченим лісівником-практиком Романом Олійником.
Роман Олійник
Роман Олійник працював у лісовому господарстві майже сорок років. За час робити в івано-франківському обласному управлінні побував у трьох десятках країн Європи і США, де вивчав принципи і технології лісового господарства. Олійник зсередини знає, як робилися і чим закінчилися спроби реформувати галузь в Україні, та має ідеї, як змінити ситуацію на краще.
Як і скільки рубають в Європі
Одразу скажемо: дуже по-різному, єдиної системи нема. Тому обмежимося для порівняння трьома країнами – Австрією, Польщею і Словаччиною. Вибір міг бути іншим, але зупинимося на цих з огляду на те, що в Австрії – давні традиції лісового господарства, які вона в XIX столітті принесла й на наші терени, а Польща із Словаччиною – сусіди, які на момент розпаду СРСР мали фактично ту саму систему лісової господарки і ті самі проблеми, що й Україна.
Для наочності змоделюємо ситуацію. Уявімо ділянку експлуатаційного зрілого лісу, важкодоступну, доволі віддалену від населених пунктів, скажімо, десь в Дальньому Дарові за Осмолодою. Що буде з цим лісом в Україні, Австрії, Польщі й Словаччині?
Для початку, пояснює Роман Олійник, у кожній з цих країн Євросоюзу ухвалять принципове рішення: рубати чи не рубати. Воно залежить від того, де проблемна ділянка розташована, скільки з неї можна отримати прибутку, а скільки збитків і втрат – у тому числі екологічних. Якщо збитки, у тому числі екологічні, будуть переважати, ділянку можуть залишити неторкнутою.
У Польщі і Словаччині рубки проводяться згідно з лісовпорядним планом, який складають на 10 років. У разі стихійних лих й інших форс-мажорних обставин план може бути зроблений на коротший термін. Для лісів, що не є державною власністю, у Словаччині складається спрощений план.
Структура власності лісів у Словаччині: державні – 40,8%, приватні – 11,3%, громадські – 24,8%, сільські 9,4%, церковні – 2,9%, з невизначеною формою власності – 10,9%.
В Україні такий ліс
теж можуть не зрубати, але з дещо інших причин.
«Хіба що підприємець порахує, що йому вигідно ганяти трактор умовні 10 кілометрів до цієї ділянки руслом потоку і «закриє» екологічних інспекторів, тоді ліс таки зрубають», – відверто каже Олійник.
Верхів’я заповідної Лімниці, приблизно 15 км від Осмолоди. Цю деревину лісовози звезуть руслом ріки. Так триває десятиліттями.
В Україні не буде
дороги до лісосіки і грошей на її будівництво. Трактори і лісовози, ймовірно,
будуть їздити руслом ріки, що, звичайно, незаконно, але на це традиційно не
зважають.
В Австрії дорога вже є: там давно і чудово розвинена мережа лісових доріг. Проблем з транспортуванням деревини не буде.
У Словаччині дорогу до ділянки рубки зроблять за пів року. Звісно, вона не зачіпатиме русло жодної ріки чи потоку. Полякам на будівництво дороги знадобиться пів року-рік.
У Словаччині, Австрії і Польщі тип рубки залежатиме від того, який це ліс. Якщо одновіковий одноярусний, його зріжуть смужками – це так звана вузьколісосічна рубка (коли на вузьких зрізаних смужках зявиться підріст – почнуть зрізати дерева на смугах, які перед тим не чіпали). Якщо ж ліс різновіковий – рубатимуть вибірково. За таких підходів з відстані важко й помітити, що ліс вирубують. Нема приводу для «зради» в мережах.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
В Україні, найімовірніше,
це буде суцільна рубка. Залишиться «лисина» на схилі. Туристи зроблять фото,
яке поширять у мережах з прокльонами на адресу лісників.
По завершенню рубки в Україні відходи залишаться на ділянці. Виглядати це буде також не надто естетично. Австрійці також рубочні рештки залишають на місці, бо не варто забирати з ділянки всю органіку: вона потрібна для відновлення лісу.
У Словаччині інколи
залишають дуже чисті зруби, особливо коли розробляють вітровальну деревину. Підвісними
канатними системами там забирають дерева разом з кронами. Гілля внизу на
площадці перемелюють на щепу.
«Такі методи, коли лісосіка залишається чиста, не дуже відповідають природі карпатського лісу», – каже Олійник.
Після рубки розраховують потенційний приріст дерев і приймають рішення про лісовідновлення. Якщо ділянка дуже порожня – її засаджують. В Івано-Франківській області засаджують приблизно 45% зрубів.
«Щоправда, якість цієї посадки не надто добра. Велика частина посадкового матеріалу з розсадника – а це 10-сантиметрові смерічки – загине», – каже Олійник. В австрійців, поляків і словаків просунутіші технології лісовідновлення: використовується посадковий матеріал з закритою кореневою системою. Потрохи це приходить і в Україну.
За словами Олійника, на сьогодні близько 70% дерев в українських Карпатах сформувалися природно. І це непогано для гірських лісів: «Якщо збереглося відновлення на лісосіці, значить, рубали не по-варварськи».
В радянські часи 95% лісосік на Прикарпатті заліснювалися штучно. «Тракторів було багато, пальне дешеве. Вони їздили і тягали ліс, нещадно пошкоджуючи середовище. На екологію не надто зважали, тому після рубок багато садили», – каже Олійник.
Висновок: в Австрії, Польщі і Словаччині на такій умовній ділянці врешті-решт зрубають такий самий об’єм деревини, що й в Україні. Але завдяки розвиненій інфраструктурі і технологіям шкода для природи буде меншою і зруб не буде виглядати по-варварськи. В Україні все навпаки.
Фото Роберта Еріка
Як рубати вдвічі більше без «зради» і шкоди довкіллю
Роман Олійник спростовує
популярний в українському фейсбуці міф, що Карпати нещадно вирубують та вивозять
за кордон, а європейці свій ліс нібито не рубають.
Насправді з сьогоднішніми об’ємами рубок Україна займає лише 7-8 місце серед країн Європи.
За даними Євростату,
у 2017 році у країнах ЄС зрубали 470 мільйонів метрів кубічних лісу. В Україні останніми
роками рубають в середньому 16-22 мільйони кубів.
Найбільше лісу у
Європейському Союзі рубають шведи – 72 мільйони кубометрів, фіни – 63 мільйони
кубометрів та німці – 53 мільйони.
Поляки, у яких співмірна з Україною площа лісів, – на п’ятому місці. У 2017 році в Польщі зрубали 45 мільйонів кубометрів лісу.
Виходить, поляки рубають
вдвічі-втричі більше, ніж українці, і не мають конфліктів з екологами,
активістами й населенням. А їхні Карпати не здаються «лисими».
Роман Олійник
пояснює: у Польщі дуже авторитетна лісова служба. Чітко, а не формально
працюють усі процедури, тому довіра до працівників лісового господарства висока.
Місцеві громади – ґміни – зацікавлені, щоб лісові підприємства були прибутковими, оскільки вони реально наповнюють бюджети. Тому у Польщі не так багато лісів відносяться до заповідників – лише 2%.
Також у Польщі, на відміну від України, у більшості лісів спеціального призначення (ґрунтозахисних, водозахисних, зелених зон тощо) дозволено проведення рубок головного користування. Обмеження торкаються лише параметрів лісокористування. У деяких випадках забороняються суцільні рубки, обмежується площа лісосік, збільшується вік рубки.
А завдяки
будівництву мережі доріг та закупівлі нових технологій поляки в останні роки
майже відмовилися від суцільних рубок.
За словами Олійника, на Франківщині ситуація з вирубками не катастрофічна. Просто у нас не будують лісових доріг, і рубки зосередження поблизу популярних маршрутів, населених пунктів – де є сяка-така дорожня інфраструктура. Зрозуміло, що вони впадають в око.
«У нас великі території лісів не зайняті господарським втручанням. Якби у нас була інфраструктура, технічне оснащення, канатні системи, ми могли б збільшити абсолютно без збитків для природи лісозаготівлю в області приблизно у два рази. Рубати не мільйон кубометрів, а два», – каже Олійник.
Олійник зазначає, що за таких умов не було б суцільних зрубів, зменшилася б загроза лісових пожеж, ліс став би здоровіший. І не було б такої напруги в суспільстві.
Ще однією проблемою
є жорсткі екологічні обмеження щодо господарювання в українських лісах, яких…
немає у країнах Європи. Дивно? Але факт.
Після повеней 1998, 2002 та 2008 років в Україні прийняли низку законів, які обмежують роботу лісгоспів. Зокрема, ухвалили норми про заборону використання гусеничних тракторів та мораторій на експорт лісу-кругляку за кордон. На користь лісовому господарству це не пішло, вважає Олійник.
Що робити?
Відкинемо одразу мрію заборонити вирубку повністю як утопічну. Людству ще потрібні вироби з дерева, підприємцям – сировина, а громадам – податки і робочі місця. Але слід знайти спосіб сталого розвитку лісової промисловості з мінімальною шкодою для довкілля.
Для цього, каже Роман Олійник, треба зробити кілька важливих і непростих кроків.
Інвентаризація лісів. Наводити лад у лісовому господарстві треба з повного обліку лісів, наголошує Олійник. Востаннє облік лісу в Україні проводили в 2011-му – і то на обмеженій території.
«Це видається дивним. Ми в центрі Європи, але об’єктивної і повної інформації про наші ліси у нас немає», – каже Олійник.
Інвентаризацію
робити потрібно новітніми технологіями, а не прописаними у вітчизняному законодавстві
методами.
«Для прикладу, у скандинавських країнах запровадили технологію сканування з літаків. Літак сканує територію лісових масивів лазерними променями і збирає інформацію про кожне дерево. Отримується повна і абсолютно об’єктивна картина. Залишається ці дані формалізувати у матеріали лісовпорядкування, таксаційні описи, і вже з них виходити на приріст, об’єми та види рубок», – каже Олійник.
Наслідком інвентаризації
має бути також перерозподіл лісів у бік збільшення експлуатаційних. В Україні
зараз 54% лісу виключені з користування.
Також до лісового господарства треба включити ліси, які з’явилися на не землях лісфонду. Це покинуті полонини, річища, комунальні землі, які давно заросли деревами. За підрахунками Романа Олійника, лише в Івано-Франківській області приблизно 40 000 га такого лісу.
«У цьому лісі заготовляють дрова й ділову деревину. А ті, хто управляють лісами, «не бачать», де він є і що з ним відбувається. У нас в долині Лімниці гектарів десять мого віку червоного дуба, який пиляють, хто собі хоче. А за документами його не існує. Голова сільради взагалі про це не думає. А лісники кажуть: то не наше».
Ліси у державній власності. Українці практично одностайно проти будь-якого приватного володіння лісами. Такий суспільний консенсус, з ним доведеться рахуватися. Зрештою, сьогодні у Європі помітна тенденція, коли держава викуповує у приватних власників їхні ліси, відкриваючи їх для доступу громадян.
Управління лісами. Наглядати за ситуацією в лісах, контролювати їхній стан
повинне Державне лісове агентство і його регіональні підрозділи. Незалежно від
користувача лісу. Єдина мета агентства – збільшувати кількість лісу і
підвищувати його якість.
Доцільно перейняти досвід Польщі, де реформа лісового господарства виявилася дуже успішною. Серед іншого – слід розділити сферу управління лісами і господарську діяльність. Це зменшить корупційні ризики. Формально у нас це наче й зроблено, як у Польщі. Однак на практиці агентство і обласні управління постійно втручаються в роботу лісгоспів.
«Агентство нав’язує клієнтів, може змусити щось придбати, навіть портрети Януковича (!), а за фінансовий результат підприємства відповідає директор лісгоспу. Він ще й підвішений контрактом, і, якщо не хоче виконувати вказівок начальства – його звільнять», – каже Олійник.
Інфраструктура. Це передовсім лісові дороги. Без них годі мріяти про ефективне стале й
дружнє до довкілля господарювання.
Поштовхом для розвитку інфраструктури може бути сприятливе оподаткування. «Все, що лісове господарство вкладає в інфраструктуру, лісовідновлення, капітальні прибирання, які йдуть на користь лісу й екології, треба вивести з оподаткування», – каже Олійник.
Також слід змінити процес
ціноутворення і реалізації деревини в Україні. Частину деревини варто дозволити
продавати за прямими договорами місцевим деревообробникам. Вони зараз дуже
потерпають від нестачі матеріалів. Решту реалізовувати на внутрішніх аукціонах,
а все, що не викупили, виставляти на аукціони для нерезидентів.
Мораторій на
вивезення кругляку теж має бути скасований: це популістичний і лобістський закон,
який не дав жодної користі, лише вигоду творцям схем. Європейці не забороняють експорт,
і це ніяк не шкодить їхнім лісам.
Технології. Новітні
технології лісозаготівлі і лісовідновлення потрібні і для ефективного
господарювання, і для зменшення соціальної напруги.
Суцільні рубки
мають залишитися в минулому. На це є суспільний запит. Львівська обласна рада
уже приймала рішення про заборону суцільних рубок, юридично воно було нікчемне,
але все йде до того, що таке рішення приймуть у парламенті.
«І від якості того рішення буде залежати майбутнє лісової галузі. Якщо це буде популістичне, заради піару рішення про миттєву заборону суцільних рубок, то це вб’є лісову галузь», – каже Олійник.
Україні потрібне
продумане покрокове вирішення проблеми: спершу треба подбати про закупку
техніки і технологій, будівництво мережі лісових доріг, а вже тоді забороняти
суцільні рубки. Це справа кількох років.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
Поки що з цим в Україні сумно. Про «харвестери» на резинових гусеницях лісгоспи навіть не мріють. А канаток – повітряно-трелювальних установок, якими стягують дерева при вибіркових рубках – в Україні за останнє десятиліття купили аж три. Робоча зараз лише одна – у Вигодському лісгоспі на Прикарпатті. Але використовують її переважно для «показух» перед журналістами чи начальством…
Відновлення лісів на теренах Закарпаття здійснюється на лісотипологічний основі відповідно до лісорослинних умов штучним та природнім способами. Штучне лісовідновлення проводиться шляхом створення лісових культур. При цьому в залежності від конкретних умов вручну висаджується 5 - 7 тис. шт. на 1 га стандартних саджанців.
Лісовідновлення шляхом природного поновлення здійснюється на зрубах, де є достатня кількість благонадійного підросту головних і супутніх порід.
Основними лісоутворюючими породами є бук лісовий, дуб звичайний та скельний, ясен звичайний, клен-явір, ялиця біла, ялина європейська. Для цього щорічно працівники державних лісогосподарських підприємств заготовляють якісне лісове насіння деревних і чагарникових порід. Найбільші врожаї збирають з насіння ялини та смереки, дуба звичайного, дуба черещатого та бука. Окрім основних лісоутворюючих порід, заготовляють лісівники також насіння сосни, липи, кедру, каштану їстівного, клену та плодових дерев. Насіння лісових рослин необхідне для вирощування посадкового матеріалу в лісових розсадниках, для виконання щорічних лісовідновлювальних заходів.
Щорічний заготовлений обсяг насіння в повній мірі забезпечує господарства власним високоякісним садивним матеріалом навесні. Відсутня кількість належної частки насіння лісових рослин в одному з лісгоспів компенсується потрібною кількістю в сусідніх суб'єктах господарювання.
Лісовими господарниками Закарпатської області регулярно вивчається і впроваджується передовий досвід у напрямку лісовідновлення, розробляються методики, проводиться обмін інформацією з іншими структурами, залученими в лісових сферах не тільки на території Закарпатського краю, але і за його межами та за кордоном. Лісовідновлення має забезпечувати не тільки відновлення лісових насаджень, збереження біологічного різноманіття лісів, але і збереження корисних функцій лісів.
Адже технічно правильна і власна посадка лісових культур, догляд за ними – запорука майбутніх високопродуктивних лісових насаджень та максимальне збереження корисних властивостей лісів.
Лісівники Закарпаття щороку на 1 гектар висаджують 7 тисяч саджанців Лісівники Закарпаття щороку на 1 гектар висаджують 7 тисяч саджанців
Нещодавно в Росії горіла тайга на площі, що дорівнює Бельгії. У найближчі дні синоптики прогнозують підвищений рівень пожежної небезпеки і в лісах України. Чи готові ми з ними боротися?
Вже півтора місяці не вщухають лісові пожежі в Сибіру. Зараз їхня площа складає майже 5,5 млн га. За оцінкою Greenpeace, викиди вуглекислого газу при цьому перевищують 225 млн т. Приблизно такий же об’єм діоксину вуглецю потрапляє в атмосферу щороку від 49 млн автомобілів. Унаслідок пожеж деградують ліси, гине фауна, жителі прилеглих територій страждають від задимлення.
В Україні відносно невелика площа лісів – майже 16% від загальної території країни. Тому їх вкрай необхідно зберегти. За даними Укргідрометцентру сьогодні у центральних, східних, південних та Сумській областях переважатиме надзвичайна (5 класу) пожежна небезпека. За допомогою Держлісагентства Agravery.com зібрав відповіді на найбільш поширені питання щодо лісових пожеж.
Скільки разів горіли українські ліси від початку року?
Які основні причини лісових пожеж?
Як слідкують за протипожежною безпекою в лісі?
Як лісничі запобігають пожежам?
Що стоїть на шляху запобігання пожежам?
При виявленні та гасінні лісових пожеж задіяно спеціальне обладнання. За пять років його кількість зросла, без змін залишились тільки радіостанції, які втратили свою актуальність. У Держлісагентстві зауважують, що попри існування понад тисячі штучних водойм для гасіння пожеж, улітку значна їх кількість пересихає.
Одним із пріоритетних напрямів діяльності поліції Херсонщини є протидія та недопущення незаконної порубки лісових насаджень. Прохання до громадян, якщо ви стали свідками спилювання дерев або володієте інформацією про осіб, які займаються заготівлею, перевезенням, продажем деревини, телефонуйте за номером «102» (анонімність гарантується). Кожне повідомлення буде ретельно перевірене, а правопорушники будуть притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Інформуємо, що за незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу в залежності від розміру шкоди, завданої природному середовищу, передбачене покарання від штрафу в сумі 17000 гривень аж до позбавлення волі на 7 років.
Автор: Вікторія Шовкопляс , Департамент з питань внутрішньої та інформаційної політики ХОДА
Є гроші, а витратити їх…неможливо. Саме така дивна проблема й виникла у Національного природного парку «Олешківські піски» на Херсонщині. У віданні установи – тисяч гектарів піщаних дюн та лісів, де час від часу спалахують пожежі. З вогнем, що має властивість швидко поширюватися, треба боротися, і однієї автоцистерни на базі «КАМАЗу», яка є зараз у розпорядженні нацпарку, вочевидь недостатньо. Тому тут дуже зраділи, коли Мінекології України виділив «Олешківським піскам» 2,5 мільйона бюджетних гривень на придбання нового пожежного автомобілю. Як годиться, для цього оголосили відкритий тендер, але…жоден бажаючий продати таку техніку так і не зголосився.
Директор Національного природного парку «Олешківські піски» Андрій Непрокін поінформував, що тендер наразі оголосили уже вдруге. Проте заявок від учасників як не було, так і нема, хоча до призначеної дати торгів залишилося менше трьох тижнів. Між тим, інфляція «не дрімає», і ціна спецмашин в Україні поступово зростає – наданої з державної скарбнички суми незабаром може й не вистачити. А там настане новий календарний рік, і невикористану в 2019-му суму просто повернуть до бюджету, радісно відзвітувавши про економію. Але ж якщо додаткової автоцистерни немає, то чим надалі полум’я заливати – водою з відер?
детальна ілюстрована інструкція де можна знайти інформацію про плановані санітарні рубки, як визначити місце розташування конкретних призначених в рубку ділянок лісу, як з'ясувати їх додаткові характеристики, і як отримати відомості про стан цих ділянок за космічними знімками
Лісівники Закарпаття щороку на 1 гектар висаджують 7 тисяч саджанців
Лісівники Закарпаття щороку на 1 гектар висаджують 7 тисяч саджанців
