Юрист з трудових спорів Оксана Новицька відповіла на найпоширеніші питання про зарплату
Як повинна виплачуватися зарплата
Згідно ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України "Про оплату праці",
роботодавець зобов'язаний виплачувати зарплату регулярно два рази на місяць. Проміжок між виплатами не повинен перевищувати 16 календарних днів. А якщо дата виплати припадає на вихідний, то розрахунок з працівниками повинен бути перенесений на останній робочий день перед вихідними.
Конкретні дати виплат повинні бути прописані в трудовому договорі. Але зверніть увагу: вони не можуть переноситися більш ніж на сім днів після відпрацьованого періоду. Таким чином, граничний термін виплат: 22-е число - за відпрацьовану першу половину поточного місяця (аванс) і 7-е число наступного місяця - за другу половину попереднього місяця.
Розмір виплат за першу половину місяця залежить від того, з чого складається ваша зарплата. Якщо її розмір фіксований, тобто. посадовий оклад, значить і аванс, і зарплата повинна виплачуватися рівними частинами. Якщо у вас передбачені надбавки і премії, то аванс буде розраховуватися як 50% від окладу, а все додаткові виплати увійдуть в зарплату.
У разі якщо роботодавець не виплачує зарплату двічі на місяць або робить це з перервою, що перевищує 16 днів, згідно зі ст. 265 КЗпП, на нього чекатиме штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (4173 грн х 3 = 12 519 грн). Причому варто знати, що у роботодавця немає жодного законного підстави для затримки виплати зарплати.
Що загрожує роботодавцю за несвоєчасні виплати зарплати
Якщо роботодавець затримує виплату зарплати хоча б на один день або виплачує її вам не в повному обсязі - його чекає адміністративна відповідальність. Згідно ст. 41 КУпАП, таким роботодавцям загрожує штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів - від 510 до 1700 грн. Якщо порушення повторюється, штрафи можуть вирости до 300 неоподатковуваних мінімумів і тоді складуть до 5100 грн.
Причому недобросовісного роботодавця може чекати і кримінальна відповідальність. Така загрожує, якщо він навмисне не виплачує зарплату понад місяць. Під навмисної невиплати зарплати мається на увазі невидача зароблених грошей, якщо при цьому на рахунку у підприємства ці кошти є. В цьому випадку такому роботодавцю може загрожувати штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (8,5-17 тис. грн), позбавлення волі на строк до двох років або виправні роботи до двох років.
Якщо ж буде доведено, що кошти для виплати зарплати на рахунку підприємства були, але вони використовувалися для інших потреб, наприклад, для розрахунку з постачальниками сировини, для закупівлі обладнання, оплати реклами і тощо, то покарання буде збільшено. У цьому випадку штраф може скласти від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів (17,5-25,5 тис. грн.) Або обмеження волі на строк до трьох років.
Але, тут є нюанс: щоб залучити роботодавця до кримінальної відповідальності необхідно, щоб на момент розгляду справи в суді він все ще не погасив заборгованість перед своїми співробітниками. Якщо до моменту судового засідання борги перед робітниками вже закриті, то справа не розглядається. Тому, щоб не отримати штраф, роботодавці намагаються вирішити всі питання по зарплаті до судового засідання.
Якщо затримують зарплату, належить компенсація
Якщо вам не виплатили зарплату число в число, ви маєте право вимагати компенсацію за кожен день затримки. Згідно ст. 116-117 КЗпП, за
кожен день прострочення роботодавець зобов'язаний вам виплачувати середньомісячний заробіток. Крім того, ви маєте право вимагати компенсацію, яка буде дорівнювати індексу зростання цін на товари і послуги за місяць прострочення.
Ще один вид компенсації, яку вам може виплатити роботодавець, - моральну шкоду. Суд візьме до уваги ваші вимоги, якщо ви зможете довести, що відчували сильні незручності через затримки зарплати. Наприклад, не змогли сплатити частину попередньо замовленої путівки, зіпсували свою кредитну історію через прострочення обов'язкового платежу, які не поїхали на лікування. Але в цих випадках необхідно надати суду підтверджуючі документи: довідки з банку про простроченні платежу в період затримки зарплати, висновок лікаря про необхідність спеціального лікування в ті місяці, коли вам не видавали зарплату.
Як вплинути на роботодавця
Перш за все слід написати заяву на ім'я директора компанії з проханням пояснити причини затримки зарплати і вказати точну дату розрахунку.
Таку заяву можна писати вже на наступний день невиплат. І згідно зі ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", у керівника буде 30 днів, щоб порозумітися перед колективом і усно або письмово відповісти на запит. Вкажіть в своїй заяві, що, згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу України та ст. 41 КУпАП, роботодавця може чекати відповідальність, якщо він не відповість на ваші запитання. Таке формулювання покаже роботодавцю, що ви налаштовані рішуче і готові боротися за свої права.
Якщо через 30 днів на вашу заяву не було відповіді або в зазначені терміни виплати не відбулися, можете звертатися до Держінспекції з питань праці або Податкову інспекцію. Про свій намір попередьте роботодавця. Це, швидше за все, збільшить шанси отримати чітке пояснення про точні терміни виплати, адже перевірки відомостей з виплати заробітної плати нікого не порадують. А в разі якщо інспектор виявить, що в цій компанії є неофіційно влаштовані співробітники, то компанії загрожуватиме штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат (125 190 грн) за кожного такого працівника.
Допомогти у вирішенні зарплатного питання може попередження роботодавця про колективному зверненні до суду. Найпростіше це зробити, коли зарплату не виплачують вже більше двох місяців. В цьому випадку викличте до вас в офіс юристів, які в свою чергу викличуть поліцію. У присутності представників правоохоронних органів ваші юристи складуть заяву про кримінальний злочин, а поліція викличе для пояснення роботодавця. Найчастіше в присутності поліції роботодавець пише розписку із зазначенням точних термінів виплати зарплати, а розрахунок з усіма боргами відбувається протягом одного-двох днів, щоб протокол, складений поліцією, не встиг піти в хід.
Як отримати зарплату "в конверті"
Якщо ви працювали в компанії неофіційно, підійдуть і непрямі докази вашого працевлаштування. Наприклад, ваш офіс знаходиться в бізнес-центрі, де діє пропускна система. В цьому випадку у охорони бізнес-центру ви можете попросити копію розпорядження про оформлення вашого допуску, яке було видано для виготовлення іменного пропуску.
Сам пропуск також може служити доказом того, що ви працюєте або працювали в такій компанії. І навіть якщо роздруківку вашого входу-виходу вам ніхто не дав, зажадати її вже в обов'язковому порядку в майбутньому зможе поліція.
Ще один спосіб довести, що ви працювали в цій компанії, навіть якщо ви там оформлені неофіційно - роздруківка телефонних дзвінків. Регулярно повторювані дзвінки в один і той же час за адресою тієї чи іншої компанії стануть підтвердженням того, що ви виконували свої посадові обов'язки.
Доказом, що вам обіцяли, але не виплатили "конверт" можуть стати "корінці" зарплати минулих місяців (у багатьох фірмах їх видають), підійдуть записи телефонних розмов про дати та розмірах виплати неофіційної заробітної плати між колегами або запис обіцянок про реальну зарплату в відділі кадрів (такі записи слід робити заздалегідь).
Не бійтеся звертатися до суду самостійно
Боротися з роботодавцем-боржником можна і поодинці. Зазвичай інформування директора фірми про те, що ви подали на компанію до суду, призводить до швидкого вирішення ваших фінансових питань.
Щоб скласти судовий позов на працедавця, досить знайти відповідний бланк в інтернеті. В цьому випадку складання судового позову обійдеться безкоштовно. До судового позову необхідно докласти ваш екземпляр трудового договору, копію трудової книжки, довідки про заробітну плату і т. Д. Ці копії роботодавець зобов'язаний вам видати протягом трьох днів з моменту подачі заяви.
Якщо вам відмовляють у таких копіях, напишіть заяву в двох примірниках і зареєструйте їх у відділі кадрів або у секретаря. Один примірник передайте роботодавцю, другий - залиште у себе. Він буде доказом того, що роботодавець порушує п. 2.7 інструкції про порядок ведення трудових книжок.
АВТОР: АНАСТАСІЯ ПЛІЄВА
