Був у мене друг-лісничий...

Учора ввечері, вже пізньої пори, коли час лягати спати, а мене, начебто, хто у плечі штовхнув. Було зрозуміло: десь у душі моїй стрепнувся птах пам'яті...

Я враз згадав, що саме цими днями – числа 26, 27-го листопада, день народження у мого друга дитинства і школи – Федька Сайчука. Що ж це я не привітав його, не обмовився? Адже йому 70! І так гостро мені хочеться задзвонити побратиму, аж язик свербить. Думаю, що через день-два відрапортуватися зі своїми щирими й сердечними привітаннями-побажаннями, як зараз оце є, ще терпимо, а ось пізніше - зась. Знічев’я кручу телефона в руках, відшукав навіть у списку мобільного його цифри набору. Але темінь за вікном навіть у столиці така загрозлива… А як же ж у його лісі?

Ні, приймаю остаточне рішення: зв’яжуся з ним уранці. Приємне зроблю одразу після світанку. О шостій уже чаклую над трубкою мобільного. Таки дочікуюся семи тридцяти, а, мо’, все-таки відпочиває чоловік. Запускаю набір і чую: «Поза зоною досяжності…»

І тут мені у свідомість стрельнув холодний здогад. Телефоную у наш із ним рідний Джурин, так би сказати, моєму персональному кадрово-інформаційному диспетчеру по малій батьківщині, дружині двоюрідного брата Василя Євдокимовича – Валентині Сергіївній Сайчук, котра все і про всіх знає. Завжди оповідує мені про останні новини рідної сторони. Я тільки почав було розповідати про дзвінок Федору, вона швидко й каже:

-Господи, як же ж забула я тобі розповісти… Ось уже рік, як немає твого друга-школярика. Від нас їздили люди на прощання. Похоронений у тому селі, де жив і багато років працював лісничим… Серце не витримало…

Ось так. І до сімдесяти не дотягнув неборак… Як же ж шкода…

Для мене Федя, не просто рідний-брат пастушок, з яким ми кожне літо проводили в полі. Починаючи буквально з першого класу школи… Рідніший за брата, бо жили ми не просто хата в хату, а ніби одним життям. Хоча уже з малолітства разюче відрізнялися один від одного. Я все носився із книгами. Не розставався з ними і в полі. А ось Хфедь…

Він був глибоко хазяйською, старанною дитиною. Напевне, що з пелюшок дбав про те, аби насмикати з колгоспного поля трішки свіженької люцерни, принести кроликам, яких тримав у загаті. Батько його, дядько Василь, Василь Микитович, був старшим чабаном колгоспної отари. На ньому за городами, серед поля утримувалося в кошарі кілька сотень крикливих овець, яких він пас ледве не цілорічно. Ось навесні, як ми виганяли худобу у поле, за Федьковою рогатою молочницею вже плелося маленьке ягнятко, яке йому дарував з вівчарника батько. «Баанчик», як ковтаючи проблемну для нього букву у вимові, називав свого вихованця мій малий сусіда, від світанку й до ночі підгодовувався з його з рук і кращими польовими дарами, і яблучком, хлібом. Та, власне, ягнятко росло у нашій хлопчачо-дівочій команді пастушків. Усе розуміло, як розумний безприв'язний пес, лише не розмовляло. Ми починаємо грати ножика, цур-палки, або й карти, баранчик з нами в одній, або іншій команді. З коровами він, сказати б, пасеться лише умовно. Насправді живе нашими проблемами. Доглянутий, виплеканий, росте мовби на дріжджах. І щорічно під перше вересня за нами ходить уже не маленька овечка, а великий опасистий баран. Толковий, навіть би сказати, розумний.

Перед останньою серпневою неділею Хведько буре свого «баанчика» на налигач і прямує в центр села, в єврейське містечко. Веде його до обійстя старого єврея Волька. Сам уміло торгується з живодером. А у вихідний, маючи повну кишеню грошей, сам купляє собі на ринку новенькі кірзові чоботи, фуфайку, можливо, й нового портфеля і книги. Сам себе одягає…

І тут на авансцену виходить мій заздрісник батько.

-Бачив як потрібно вміти жити, - кричить до нас із мамою в обійсті, після того, як Федь здасть на м'ясо чергового свого вихованця. - Як Федько! Хитро і уміло. Засвітало лишень, а він уже з мішечком у полі свіженького клеверу нарве, кукурудзи наламає. Вівцю за літо вигодує. Заробить гроші і сам на себе скупиться. А твій? - нищівно і вороже дорікає матері. – Твій всю ніч на печі книжки читає… Гас палить, ще хати спалити може… Ти ж поглянь, що він уже сліпне. Подивись, як очима моргає…

А далі йдуть провісні батькові слова: «ВІН ДУМАЄ. ЩО З КНИЖОК ХЛІБ БУДЕ ЇСТИ…»

Цю рокову його фразу я ніколи не забуду…

Навчалися ми з Федьком в одному класі і були суперниками… Особливо ж у математиці.

А у дев’ятий клас мій друг не пішов. Просто таки кудись пропав зненацька. Сусіди-Сайчуки нікому не хотіли говорити, куди хлопчак подався на навчання. Перед цим передувала одна важлива подія в їхній дружній родині. Заміж вийшла старша сестра Федя – Ірина. Вона закінчила фізико-математичний факультет Вінницького педінституту і вийшла заміж за хлопця з сусіднього села Івана Бабія. Почала вчителювати у нашій середній школі.

Бабій прийшов у сусіди до нас не сам, а, сказати б, буквально в’їхав на величезних купах спиляних старезних дубів, які згромадилися і на обійсті, і під воротьми. Бо Іван уже працював десь… лісничим… Найболючіше на це зреагував, звісно ж, мій заздрісний батько:

-Бачив, як потрібно багатіти? Мабуть, нову хату будуть зводити. А ти читай свої книжки…

Напевне, під новий рік об’явився на канікули й Хведько і мені таки потайки зізнався:

-Навчаюся на лісничого у Сторожинецькому лісо-технічному технікумі…

-А де це? - з цікавістю запитую.

-Буковина? Чув про таку? Там, де ростуть смереки…

З тих пір для мене Федько щось підхмарне. У вічно густому, чистому запаху ялиць і всякої хвої. Маленький божок...

А ось я уже працюю в редакції Шаргородської районної газети. Їду на чергову студентську сесію на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка. Дістався до залізничного вокзалу у Жмеринці. З труднощами придбав у касі квиток на нічний поїзд до столиці, заглядаю до зали пасажирів і зустрічаю мого друга Федька. Сідаємо погомоніти.

Федір Васильович мешкає у селі Пеньківка (це та, де розкинулася чималенька залізнична станція Ярошенка) Шаргородського району. Кілометрів за тридцять від нашого Джурина. Він уже давно, майже після закінчення технікуму, обіймає там посаду лісничого. Приємно роздобрів. Хвалиться, що живе дуже добре. Всі довколишні ліси й округи в його підпорядкуванні. Тримає декілька корів, ледве не ферму свиней. Одне слово, нічого не бракує. Навчає дітей. Багатіє...

-А навіщо тобі той університет? - враз каже мені в обличчя. – Ти ж і без нього толковий хлопець. Хіба ти в тій газеті без додаткової науки не напишеш про ліс і про поле? Про вивезення гною на ниву? А це їхати на сесію, мучатись на іспитах. Треба ж і гроші тратити щоразу… Вам же ж гуртожитків не виділяють?

-Не виділяють, - відповідаю. – Але справжнім журналістом не станеш ніколи, якщо не будеш вчитися, збагачуватись новими знаннями, розширювати власний крузозір…

Федько з того відверто й глузливо сміється. Мовляв, вернеш казна що…

-От мені мого технікуму вистачає на всі оберти життя, - робить тут, у станційному залі, багатозначний публічний висновок для себе. - І так вважаю, що проґавив, змарнував у Сторожинцях, у Прикарпатті кілька років життя…

Минає ще, напевне, з десяток літ. Я уже мешкаю у Києві, працюю в газеті «Сільські вісті». Якось звідкілясь повертаюся із журналістського відрядження і на тобі – обличчя в обличчя зіштовхуюсь на сходах головного двірця чугунки з другом дитинства Федею Сайчуком. Він у ладній дублянці, пижиковій шапці. Такий собі статечний і середньостатистичний начальничок районного поштибу. З вигляду, явно не бідує…

-Ти що тут поробляєш? – весело запитую цього разу я, позаяк знаходимось, начебто, на моїй території. – А хто ж ліси стереже?

-А нафіга їх стерегти, - так же грайливо каже у відповідь лісничий. – Усе росте-приростає, а ми лише контролюємо…

Через кілька хвилин мій ровесник зізнається. Викликали раз-вдруге до лісгоспзагу (здається, до Могилів-Подільського) і заявили: для того, щоб надалі залишатися на посаді лісничого, йому конче треба закінчувати лісотетхнічний факультет Української сільгоспакадемії. І той, хто, пригадуєте, сміявся над тим, що я здобуваю вищу освіту в дещо молодшому віці, змушений був записуватися в студенти під років п'ятдесят…

-Та це таке навчання, - робив глибокодумний висновок, - тільки біда грошам. Уже декілька років вожу доцентам з професорами самогон, який сам і жену, та свинячі ноги на холодець… Такий бартер за поганеньку трійку у заліковці… І нікуди не дінешся...




Хоча від людей, із преси добре знаю, що мій дорогий Хфедір Васильович був на диво вправним господарем у лісі. Сказати б, не споживач і не транжир, а знаний примножувач дібров і гаїв. Мав не одну він у своїх володіннях "маточну" ділянку, де висівав із зернини - жолудя і дуби, і інші лісові культури. Умів підняти громадськість на посадку нових плантацій. Уже майже зрілими стоять, набираються сили його персональні ліси...

Востаннє із Федором Васильовичем Сайчуком бачилися ми у травні 2006 року, коли в рідному Джурині відзначали сорокаріччя нашого потужного (1966 року) випуску школи. Тоді аж 120 десяти- і одинадцятикласників отримали атестаи зрілості. Федя все розпитував мене, як живу-поживаю, готуюся до виходу на пенсію. Подарував я йому тоді оберемок своїх книг. Чи прочитав він їх? Відповісти не можу.

Років із чотири тому він зателефонував якось, попросив знайти лікаря для старшого брата Петра, який у його лісництві все життя також трудився лісником. Федору важко було розмовляти, він явно розтягував слова: був після інфаркта.

Що ж ти, Хфедоре, Федю!
Царство тобі небесне!

https://blog.liga.net/user/ogorobets/article/35202

Далі...

В ДСНС відбулася зустріч з представниками Лісової служби Сполучених Штатів Америки

2 грудня відбулась зустріч заступника Голови ДСНС Руслана Білошицького та представників Лісової служби США, під час якої сторони обговорили питання організації семінару-тренінгу щодо створення та роботи Центру управління в надзвичайних ситуаціях.

Руслан Білошицький подякував іноземній делегації за всебічну підтримку, яку Уряд Сполучених Штатів Америки надає Україні, зокрема й ДСНС.

“Завдяки плідній співпраці між нашими країнами, рятувальники мають можливість перейняти найкращі практики. Спільні тренінги та обмін досвідом безумовно позитивно впливають на здатність нашої Служби протистояти різним загрозам”, - зазначив він.

У свою чергу, експерти Лісової служби США висловили сподівання, що вже від завтра, коли на базі Інституту державного управління у сфері цивільного захисту розпочнеться 3-денний тренінг, українські фахівці зможуть належним чином оцінити актуальні для себе аспекти роботи американської системи управління.

Так, з 3 по 5 грудня учасники вивчатимуть ролі, сфери відповідальності та функції стандартних операційних процедур Центрів управління в надзвичайних ситуаціях на міжнародному рівні, а також отримають рекомендації та визначать наступні кроки для розвитку Центрів управління в надзвичайних ситуаціях в Україні. Загалом співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державного агентства України з управління зоною відчуження, викладачі профільних вузів системи ДСНС та Інституту державного управління у сфері цивільного захисту відпрацюють 8 навчальних модулів.


Опубліковано: 03.12.2019, 08:00

https://www.dsns.gov.ua/ua/Ostanni-novini/101834.html

Далі...

Экоактивисты пугают людей глобальным потеплением и концом цивилизации. Климатологи призывают не сеять панику — пересказываем материал Forbes

Шведская экоактивистка Грета Тунберг выступает возле Белого дома в Вашингтоне, 13 сентября 2019 года.

Sarah Silbiger / Getty Images

В последние годы заявления о проблеме изменения климата стали угрожающими. Экоактивисты предупреждают, что грядет апокалипсис: уровень мирового океана повышается, люди гибнут от стихийных бедствий, животные вымирают, засухи вызовут неурожаи и голод, и в ближайшие десятилетия человеческая цивилизация погибнет полностью. TheБабель пересказывает большую статью Майкла Шелленберга, который занимается проблемой изменения климата больше 20 лет. Он изучил свежие исследования, поговорил с экспертами-климатологами и объясняет, насколько страхи обоснованы с точки зрения науки.

В 2019-м мы увидели массу прогнозов о том, что меняющийся климат уничтожит не только растения и животных, но и человечество целиком. Громче всех выступили 16-летняя шведская экоактивистка Грета Тунберг и самая молодая американская конгрессвумен Александрия Окасио-Кортес. Первая в своей новой книге заявляет, что «примерно к 2030 году мы можем запустить необратимую цепную реакцию, которая приведет к концу нашей цивилизации». Вторая сказала, что «конец света наступит через 12 лет, если мы не будем решать проблему изменения климата».

Апокалиптические прогнозы появились и накануне климатической конференции ООН в Испании, которая стартовала 2 декабря. Американский экоактивист Билл Маккиббен считает, что именно глобальное потепление вызвало недавние масштабные пожары в Австралии. Из-за этого австралийских коал можно считать «фактически вымершими». На Vice вышел материал о том, что «крах цивилизации, возможно, уже начался».

Автор статьи в Forbes Майкл Шелленбергер более 20 лет занимается проблемой изменения климата. Он основал научно-исследовательскую организацию Environmental Progress, которая сотрудничает с ведущими мировыми экспертами-климатологами. Шелленбергер разбирает, насколько обоснованы с научной точки зрения страхи «грядущего апокалипсиса».

Масштабные лесные пожары в Австралии, 15 ноября 2019 года.

Brett Hemmings / Getty Images

Страх: «Изменения климата приводят к массовой миграции населения, особенно в странах Южной Азии». Климат играет свою роль, но не является главным фактором миграций, куда важней войны и экономическое неравенство. Отчет МГЭИК

Справка
Межправительственная группа экспертов по вопросам изменения климата (IPCC). говорит, что «стихийные бедствия приводят к перемещению людей во всем мире, но имеется ограниченное количество доказательств того, что изменения климата или повышение уровня моря являются непосредственной причиной». Согласно другому исследованию, «климат повлиял на вооруженный конфликт внутри стран. Однако другие факторы, такие как низкое социально-экономическое развитие и слабые возможности государства, считаются более важными».


Страх: «Все больше людей погибают из-за стихийных бедствий, вызванных изменением климата». В 1931 году зарегистрировали самую высокую смертность от стихийных бедствий — около трех миллионов человек. Благодаря экономическому и техническому прогрессу, в 2018 году эта цифра снизилась до 11 тысяч. За это время численность населения планеты выросла примерно в четыре раза.

Масштабные пожары в Калифорнии, 11 октября 2019 года.
Mario Tama / Getty Images

Что же касается недавних масштабных лесных пожаров в Австралии, США и Южной Америке, то решающую роль здесь играет человеческий фактор — строительство домов вблизи лесов, заготовка дров и нарушение правил пожарной безопасности.

Страх: «Уровень мирового океана повышается, и мы все утонем». По прогнозам МГЭИК, к 2100 году уровень моря поднимется примерно на 0,6 метра. Треть территории Нидерландов находится ниже уровня моря, в некоторых районах высота опускается до семи метров. Однако жители этой страны приспособились к такой проблеме еще 400 лет назад. А с тех пор технологии сильно продвинулись вперед.

Туристы на затопленной площади Сан-Марко в Венеции, 12 ноября 2019 года.
Stefano Mazzola / Awakening / Getty Images

Страх: «Изменения климата вызывают неурожай и как следствие — голод». Мировое сельское хозяйство может прокормить 10 миллиардов человек. Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН прогнозирует, что к 2050 году урожайность увеличится на 30%. Это касается даже самых бедных стран Африки к югу от Сахары. А темпы роста урожайности зависят, в первую очередь, от того, получат ли эти страны доступ к машинам для посева и уборки, удобрениям и технологиям ирригации.

Страх: «Из-за изменений климата вымирают животные, что угрожает гибелью всего человечества». Действительно, около миллиона различных видов находятся под угрозой исчезновения. Однако изменение климата далеко не главная причина. Гораздо большую угрозу представляют разрушение среды обитания, болезни и инвазивные виды

Справка

Виды животных и растений, случайно или намеренно занесенных человеком в новые для них регионы, где они успешно приживаются, начинают размножаться и захватывать новые территории, вытесняя естественных обитателей.. При этом степень угрозы не стоит преувеличивать, как в случае с коалами. Международный союз охраны природы называет коалу «уязвимой», но не «вымирающей».


Пострадавшая от лесного пожара коала в больнице Порт-Маккуори в Австралии, 19 ноября 2019 года.
Tao Shelan / China News Service / VCG via Getty Images

Cудьба некоторых животных может оказаться трагичной, но это не угрожает существованию человеческой цивилизации. «Хотя многим видам грозит исчезновение, изменение климата не угрожает исчезновению людей... Мне бы не хотелось, чтобы мы мотивировали людей заботиться об окружающей среде, заставляя верить во что-то ложное», — говорит Кен Кальдейра из Стэнфордского университета. В беседе с автором статьи австралийский климатолог Том Уигли назвал дезинформацией заявление о том, что изменения климата угрожают цивилизации. «Отчасти это вина Греты Тунберг. Хоть она это делает не нарочно, но она не права».

Стоит ли преувеличивать угрозу, чтобы привлечь внимание общества? Нередко апокалиптические заявления обнародуют не только экоактивисты, но и сами ученые. Общество раскалывается, политики делают все более радикальные заявления. В сентябре британские психологи сообщили, что дети все чаще страдают от эмоционального расстройства из-за пугающих разговоров об изменении климата. В октябре пассажиры лондонского метро избили активистов группы Extinction Rebellion. Те заблокировали движение поездов, чтобы привлечь внимание к угрозе существования человечества.

Автор призывает активистов и журналистов «честно и точно описывать экологические проблемы, даже если они опасаются, что это снизит их ценность для новостей или значимость для читателей».

Автор:Сергей Пивоваров

Дата: 08:02, 3 декабря 2019

https://thebabel.net/texts/39036-ekoaktivisty-pugayut-lyudey-globalnym-potepleniem-i-koncom-civilizacii-klimatologi-prizyvayut-ne-seyat-paniku-pereskazyvaem-material-forbes

Далі...

У поліції розповіли, чому влаштували обшуки в Осмолодському лісництві та в депутата обласної ради

Як інформувалосі раніше, вранці 30 листопада силовики проводили обшуки в Осмолодському лісництві та у її керівника – депутата обласної ради Олексія Фрика. 

Цю інформацію підтвердили у пресслужбі обласного управління лісового та мисливського господарства. У понеділок, другого грудня, трохи більше про інцидент розповіли у секторі комунікацій Нацполіції в області.

Там зазначили, що обшуки проводилися на підставі відкритого кримінального провадження за фактом “Зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки” (ч.2 статті 364 ККУ). Йдеться про можливу незаконну вирубку лісу і збут деревини, пишуть Версії з посиланням на Галку.

Чи вилучили в ході обшуків якісь речові докази, у поліції не відповіли – кажуть, це може нашкодити слідству.

До слова, стаття, за якою відкрите кримінальне провадження, передбачає покарання з позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

http://versii.if.ua/novunu/u-politsiyi-rozpovili-chomu-vlashtuvali-obshuki-v-osmolodskomu-lisnitstvi-ta-v-deputata-oblasnoyi-radi/

03/12/2019

Далі...

На Волыни браконьеры застрелили семь ланей (ФОТО)

Дикий случай произошел в понедельник, 2 декабря, на Волыни. Неизвестные злоумышленники застрели семь самок ланей прямо в вольере Воротнивского лесничества в Луцком районе.

Об этом сообщают Факты.





На месте работает следственно-оперативная группа, криминалистическая лаборатория полиции

«Убитых животных обнаружили лесники, которые приехали их кормить. Правоохранители опрашивают возможных свидетелей, тела животных направлены на проведение судебно-медицинской экспертизы», — сообщает ГУ Национальной полиции Волынской области.

Открыто уголовное производство по статье «Незаконная охота». Санкции статьи предусматривают наказание в виде штрафа в размере до 3,4 тысячи гривен или ограничение свободы до трех лет. Ведется следствие и поиск злоумышленников.

Ранее браконьеры убили молодого лося в лесу.

https://golos.ua/i/720540

Далі...

Вилікувати ліс

Про нагальні проблеми у вивченні шкідників і збудників хвороб лісу.

З 16 по 20 вересня у м. Сучава (Румунія) відбулася дванадцята конференція Робочої групи ІЮФРО (Міжнародний союз організацій лісових досліджень, IUFRO) «Методологія обліку шкідливих комах і хвороб лісів у Центральній Європі» під назвою «Сучасні наукові досягнення щодо вивчення лісових шкідників і збудників хвороб». Захід проходив під егідою ІЮФРО, Університету «Стефана чел Маре» та Товариства лісового господарства та навколишнього природного середовища. На засіданнях семи сесій і під час польової екскурсії презентовано 38 доповідей і 28 стендових повідомлень (постерів), присвячених питанням поширення місцевих та інвазійних шкідників і хвороб лісу, оцінювання ризику існуючих і потенційних шкідливих організмів, їхньої екології, сучасних методів ідентифікації хвороб і стратегій захисту лісу.

Робоча група ІЮФРО «Методологія обліку шкідливих комах і хвороб лісів у Центральній Європі» за останні два десятиріччя організувала 12 конференцій у різних країнах Європи: Польщі (1998), Швейцарії (1999), Румунії (2000), Чехії (2001), Польщі (2002), Угорщині (2004), Австрії (2006), Словаччині (2008), Німеччині (2010), Литві (2012), Італії (2015) і остання – у Румунії (2019). Мені пощастило взяти участь в усіх, крім «італійської».

У цих конференціях завжди брали участь науковці, викладачі, фахівці служби захисту лісу, представники фірм-виробників феромонів, пасток, препаратів та обладнання для діагностики причин та запобігання ослабленню лісів. Хоча у назві робочої групи вказано, що її діяльність стосується Центральної Європи, фактично завжди конференції відвідували також представники країн із інших континентів: Канади, Кореї, США, Туреччини, Японії тощо.

У роботі останньої конференції (16–20 вересня 2019 року, Сучава, Румунія) взяли участь 68 представників 19 країн (Австрії, Азербайджану, Великої Британії, Ірландії, Італії, Канади, Кореї, Норвегії, Польщі, Португалії, Росії, Румунії, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, України, Франції, Чехії, Швеції), тобто із трьох континентів – Європи, Азії та Америки.

Учасників конференції привітали: В. Попа – ректор університету «Стефан чел Маре» у Сучаві, М. Кніжек – координатор робочої групи ІЮФРО, представники Ради повіту Сучава і Національної адміністрації лісів.

У захисті лісу велике значення мають вчасний нагляд і прогнозування. Оперативні відомості стосовно стану насаджень і меж осередків одержують із дронів та за допомогою мобільних додатків відразу наносять на плани насаджень (А. Мраз, Чехія). Для побудови маршруту під час обприскування лісів проти комах-дефоліаторів використовують GPS.

Терміни льоту небезпечних комах, рівень чисельності та межі осередків уточнюють за допомогою феромонних пасток, які більшість країн виробляють самі або купують у сусідів у кількості, достатній для ефективного моніторингу найбільш небезпечних шкідників лісу.

Використання феромонних пасток має сенс, коли їх вивішують вчасно (перед початком льоту жуків або метеликів піднаглядного виду), перевіряють не рідше разу на тиждень (інакше пастки заповнюють хижі комахи, які з’їдають більшість уловлених комах, що позбавляє дослідників можливості оцінити їхній видовий склад і чисельність), а також замінюють диспенсери у терміни, вказані в інструкції. Виявити маловідомий вид комах у пастках може не кожен лісівник, тому варто надсилати всі збори у наукові установи. Якщо обсяг матеріалу великий, слід передбачити додаткове фінансування цих робіт.

Пастки для вилову шкідливих комах надають відмінну можливість вести нагляд також за поширенням патогенів, яких ці комахи переносять (Ж. Берубе, Канада). Матеріал зберігають у 50% пропіленгліколі. Комах вибирають із пасток щотижня. Рідину фільтрують, щоб зібрати спори, які потім піддають ДНК-аналізу. Таким чином вдалося виявити деякі гриби, які ніколи не потрапляють до звичайних повітряних пасток, зокрема Ceratocystis tetropii та представників родів Capronia, Taphrina та Sydowia.

Одним із нових підходів до вивчення історії проникнення шкідливих організмів у нові регіони є аналіз старих гербарних колекцій сучасними генетичними методами. Таким чином установлена хронологія поширення збудника халарового некрозу, каштанового та липового мінерів (Н. Кириченко, Росія).

Підходи до прогнозування поширення хвоєлистогризів, стовбурових комах, шкідників незімкнених соснових культур з урахуванням принадності ділянок для виникнення осередків і баз даних лісовпорядкування розроблені в Україні (В. Мєшкова). Оцінено шкідливість декількох десятків стовбурових комах дуба, берези та сосни з урахуванням фізіологічної шкоди (спроможності заселяти дерева різних категорій санітарного стану, переносити збудників хвороб, завдавати шкоди під час додаткового живлення), технічної шкоди, кількості поколінь на рік, регіону та рівня чисельності. Розраховано нормативи кількісних показників впливу хвоєлистогризів на стан дерев сосни і дуба з урахуванням кормової норми комах, маси листя (хвої) та початкового санітарного стану дерев.

В усіх доповідях наголошено, що збільшуються ареали комах, грибів та інших організмів, які спроможні заподіяти шкоду лісові або лісовій продукції. Основні причини цього явища: 1) потепління, яке сприяє підвищенню життєздатності організмів у регіонах, де вони раніше не витримували суворих умов зимівлі; 2) погіршення стану дерев унаслідок інтенсивного антропогенного навантаження та дії несприятливих абіотичних і біотичних чинників, що призводить до зменшення опору до заселення або ураження шкідливими організмами; 3) збільшення інтенсивності міжнародної торгівлі, туризму та інших потоків транспорту, якими поширюються різні організми, у тому числі, потенційно небезпечні для лісу.

Четверта причина характерна лише для деяких країн, у тому числі, України: відсутність координації та оперативного обміну інформацією між різними службами (карантинною, лісовою, сільськогосподарською, екологічною тощо) стосовно загрози проникнення небезпечних організмів. Виходить, що «розсекречення» даних стосовно проникнення на територію небезпечного шкідливого організму не є вигідним карантинній службі, якій треба вишукувати кошти на організацію моніторингу та вчасну локалізацію й ліквідацію осередків. З іншого боку, така інформація не є «радісною» для лісової служби, оскільки викликає загрозу зменшення попиту на лісову продукцію, як мінімум – збільшує витрати на її фумігацію. У ролі Касандри, до трагічних пророцтв якої не прислухалися, постають науковці, які стежать за міжнародними публікаціями стосовно можливих видів-прибульців, шкідливих для лісу, знайомі з їхніми «біографіями» та заходами з моніторингу й локалізації осередків, але до них ніхто не прислухається навіть у своєму відомстві.

Так ясенова смарагдова златка проникла у Московську область, за дендрохронологічними даними, у 1990–1992 рр., у 2003 році зареєстрована у Москві, а нині – у 15 областях Росії, від Ярославля на півночі (57°37’ пн.ш.) до Воронезької області на півдні (50°12’ пн.ш.), від Талової Воронезької області на сході (40°43’ в.д.) до Смоленська (32°02’ в.д.) на заході (Ю. Баранчиков). Тобто загроза поширення ясенової смарагдової златки на території України існувала вже декілька років, про що науковці попереджали. На організацію експедиції в райони можливого проникнення шкідника коштів не виділяли. І ось цього року О.М. Дрогваленко, працівник природничого музею Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, за власною ініціативою обстежив насадження в Луганській області і підтвердив факт наявності цього шкідника на території України.

Другий небезпечний шкідник – дубовий клоп-мереживниця проник до Європи з Північної Америки. Вперше виявлений в Італії навесні 2000 р., через 2 роки – у Швейцарії й Туреччині, до осені 2018 р. його знайдено в Албанії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Хорватії, Греції, Угорщині, Ірані, Румунії, Словаччині, Словенії, Сербії. В Угорщині дубовий клоп-мереживниця з 2013 року донині поширилася на 30 тис. га у лісах, парках і дендропарках на 20 видах дубів. Поки що не заселені червоні дуби падуби. Сильно пошкоджені листки втрачають майже весь хлорофіл на верхній поверхні, припиняють фотосинтез і всихають.

Учасники Конференції

Загроза проникнення клопа-мереживниці з боку Словаччини та Угорщини у Закарпаття, а від Красноярського краю через Крим – у південні області України, про яку ми попереджали, стала реальністю. Втратити дубові ліси, які ростуть на 24% лісового фонду, це катастрофа не менша, ніж «короїдне» всихання сосни. Прогнози починають збуватися. У 2017 році ентомолог Р. Мишустин виявив цього клопа в Херсонській області та повідомив на сайті «Національна мережа інформації з біорізноманіття». У 2019 році шкідника виявив в Олешках старший науковий співробітник Степового філіалу УкрНДІЛГА С. Назаренко. Нещодавно дубового клопа-мереживницю виявлено також у Закарпатті.

Представники різних країн визначили зміни структури комплексу шкідливих організмів у лісах. Так, у Румунії (Г. Ісайя) поширилися щитівки, зокрема, на сосні. Це ослаблює дерева і створює умови для заселення дерев короїдами.

У Чехії (М. Кніжек) щорічно служба захисту лісу Дослідного Інституту управління лісами та мисливським господарством аналізує дані, одержані від лісових управителів із 70% території лісів. Так звані рубки порятунку (salvage logging), що призначені для використання деревини, яка в іншому разі знеціниться, проведені в обсязі 14,9 млн куб. м, переважно – в осередках короїдів на ялині.

На південному сході Великої Британії (у Кенті, ближче до Франції) у 2018 р. вперше виявлено короїда-типографа, хоча моніторинг ведуть з 90-х рр.

У Норвегії дані обліку короїда-типографа у феромонних пастках накопичені по всій країні з 70-х рр. (Б. Окланд). У зв’язку з переважанням дощової та прохолодної погоди, осередки цього виду не так поширені, як у Центральній Європі. Зазвичай, він збільшує чисельність у насадженнях, де проведені санітарні рубки після ураганів чи навали снігу. Водночас нині, коли у Норвегії почастішали посушливі роки, несподівано почали нарощувати чисельність інші, менш агресивні види короїдів, зокрема Ips amitinus, який поширений у гірських лісах Центральної Європи, зокрема, в Українських Карпатах. Цей короїд виявлений на півдні Фінляндії у 50-х рр. минулого століття. Донині він розселився в усій Фінляндії, а у 2012 р. проник до Швеції (Д. Кокос), де заселяє ялину та сосну переважно уздовж лісових доріг, а також свіжі лісосічні залишки всіх видів рубок, зокрема, догляду.

Короїд-двійник уперше описаний у Фінляндії, а нині відомий у 20 країнах Європи. Поки що відсутній у Греції, Ірландії та Великій Британії. Експерти з Австрійського дослідного центру лісів (BFW) виявили його в місцях зберігання деревини (Б. Перні), а з 2013 р. він регулярно потрапляє у феромонні пастки фактично повсюдно. Короїд-двійник за фенологією подібний до короїда-типографа, трапляється на ділянках стовбура як із тонкою, так і з грубою корою сам або разом із типографом та халькографом.

У Румунії з використанням феромонних пасток із автоматичною реєстрацією жуків і польових метеостанцій встановили, що літ короїда-двійника є можливим за температури повітря від 15 до 32° С, а інтенсивний – за 22–28° С та швидкості вітру до 4 м/с (М.Л. Дудуман).

Більшість шкідників поширюються на північ, а деякі – на південь. Так ялиновий пильщик (Cephalcia abietis) уперше виявлений у Румунії восени 2015 року у чистих насадженнях. Вже навесні 2016 року налагоджено моніторинг цього виду на 59 пунктах обліку у жовтих липких пастках (Н. Оленічі). Випробувані різноманітні хімічні та біологічні препарати для регулювання його чисельності.

До Португалії у 1999 році занесено збудника хвороби в’янення сосни (pine wilt disease – PWD) – соснову стовбурову нематоду (pine wood nematode – PWN) (Л. Боніфаціо). Внаслідок поширення хвороби за допомогою чорного соснового вусача (Monochamus galloprovincialis) щороку гинуть тисячі дерев сосни приморської (Pinus pinaster), незважаючи на постійне вилучення загиблих дерев і дерев із симптомами. Як ми вже добре знаємо стосовно короїдів, санітарна рубка дає змогу зупинити поширення шкідника і збудника хвороби, якого він переносить, лише у такому разі, якщо під час здійснення цього заходу комаха знаходиться на стадії личинки або лялечки. Поки що карантинними заходами вдається затримати нематоду у межах Португалії, але у випадку її проникнення до Іспанії та інших країн Європи загроза лісам відчутно зросте, тому що там представлені багато видів сосни та декілька видів вусачів, які спроможні переносити нематоду.

Чорний сосновий вусач відкладає яйця лише в ослаблені або зрубані дерева сосни. Якщо дерево уражене нематодою, вона проникає у молодих імаго вусача вже у лялечковій камері, яку прогризає личинка у деревині. Жуки вусача вилітають із місць розвитку наприкінці травня та здійснюють додаткове живлення у молодих пагонах здорових дерев сосни. У цей час нематода проникає у здорове дерево, яке через декілька тижнів гине.

Невідомо, як нематода дізнається, що в деревині сформувався молодий жук, і що примушує її залишити деревину та проникнути у дихальний апарат жука, а потім перейти від жука під час його додаткового живлення у здорове дерево. З метою виявлення можливості перервати цикл розвитку нематоди між переносником (вусачем) і деревом у Португалії започатковано проект NEMATRANSFER.

Вчені намагаються детально вивчити анатомію різних видів жуків, щоб зрозуміти, чому нематод переносять лише чорні соснові вусачі. Друге завдання – спроба розшифрувати хімічні речовини, які виділяє молодий жук, щоб нематода його розпізнала. Третє завдання – дізнатися, як нематода впізнає здорове дерево. Можливо, що під впливом додаткового живлення вусача дерево виділяє нові хімічні речовини, які є сигналом для нематоди.

Оскільки на феромон реагують лише комахи, які спроможні до розмноження, то жуки віком 2 тижнів не реагують на феромон, тоді як саме в цей час нематода проникає від комахи в дерево.

Зазвичай, урагани та інші стихійні лиха одночасно знищують мільйони кубометрів лісу, тоді як корувати чи обприскати пестицидами можливо до 2 мільйонів кубометрів на рік
(П. Заградник, Чехія). Вітровальні дерева накривають сітками Storanet®, обробленими інсектицидами та феромоном. За такого покриття гинуть жуки, які вилітають із заселених дерев, і жуки, які намагаються заселити ці дерева. За технологією MERCATA інсектицидами обробляють усю поверхню вітровалу та накривають нетканим текстильним матеріалом.

Однією з важливих складових, які визначають шкідливість стовбурових комах, є їхня спроможність переносити збудників хвороб дерев. Для активного перенесення патогену деякі комахи мають спеціальні морфологічні структури. Водночас майже всі комахи, зокрема, не-фітофаги, спроможні переносити збудників хвороб пасивно. Найбільш небезпечними для живих дерев є офіостомові гриби, серед яких деякі види спричиняють лише посиніння деревини, а інші – відпад дерев. Дослідженнями К. Давиденко (Україна) виділено небезпечні для сосни офіостомові гриби з поширених короїдів – великого й малого соснових лубоїдів, верхівкового та шестизубчастого короїдів.

Серед небезпечних хвороб лісу у різних країнах відзначають діплодіоз і дотістромоз сосни, халаровий некроз ясена, фітофтороз вільхи, голландську хворобу ільмових та рак кори каштана посівного (Д. Кіра, Румунія).

Останнім часом погіршився санітарний стан кленів. Крім відомого в Україні вертицильозу, виявлені маловідомі грибні патогени, які спричиняють виразки на стовбурі (Eutypella parasitica) та серцевинну гниль – Cryptostroma corticale та Prosthecium pyriforme (А. Кунца). На певній стадії хвороби поверхню кори покривають чорні спори (як сажа), які спричиняють алергію та захворювання дихальної системи людини.

Стан дубових лісів у Великій Британії погіршився вже з 10 років тому (Н. Браун). За даними моніторингу хвороба гострого всихання дуба (Acute Oak Decline – AOD) поширюється у південній і центральній Англії. На уражених деревах з’являються тріщини із сокотечею. Дерева часто заселяє дубова двоплямиста вузькотіла златка (Agrilus biguttatus).

У листяних лісах Словаччини з 2010 року поширюється інвазійний короїд Xylosandrus germanus (П. Зах). Моніторинг ведуть за допомогою пасток із етанолом.

На північному сході Румунії в насадженнях дуба поширився інвазійний вид горбатка-буйвол або цикадка-буйвол – Ceresa bubalus (Hemiptera: Membracidae) (К. Чорний), яка, зазвичай, шкодить у садах і виноградниках. Самка відкладає яйця під кору стовбурів і гілок багатьох видів дерев і кущів. Через пропіли, які вона робить яйцекладом, проникають дереворуйнівні гриби. Сильно пошкоджені гілки відмирають.

Серед засобів захисту лісу приділяється увага ентомопатогенним грибам. Так, у Румунії конідіями Beauveria bassiana, ізольованими від типографа, обробляли колоди, заселені дубовою двоплямистою вузькотілою златкою, що спричинило відпад шкідника на п’ятий день (Д. Кояну).

Препарат на основі ентомопатогенного гриба Beauveria brongniartii вносили у ґрунт у нормі витрати 150–200 кг/га у квітні-травні на глибину до 30 см (А. Фату, Румунія). Восени наступного року чисельність личинок хрущів зменшилася, але не всі види хрущів виявилися сприйнятливими.

Аналіз матеріалів конференції загалом свідчить, що рівень науковців і фахівців в Україні достатньо високий, але ефективний захист лісу гальмується обмеженим переліком дозволених інсектицидів і фунгіцидів, відсутністю вітчизняних феромонів, пасток, клею тощо для моніторингу шкідників лісу та коштів на придбання їх за кордоном.

Валентина МЄШКОВА,
доктор с.-г. наук, професор,
“Лісовий і мисливський журнал”

https://ekoinform.com.ua/?p=5620

Далі...

Нагальні проблеми у вивченні шкідників і збудників хвороб лісу

Дванадцята конференція Робочої групи ІЮФРО 7.03.10 «Методологія обліку шкідливих комах і хвороб лісів у Центральній Європі» відбулася 16–20 вересня 2019 року у Сучаві (Румунія) під назвою «Сучасні наукові досягнення щодо вивчення лісових шкідників і збудників хвороб» під егідою ІЮФРО, Університету "Стефана чел Маре" та Товариства лісового господарства та навколишнього середовища. На засіданнях семи сесій і під час польової екскурсії презентовано 38 доповідей і 28 стендових повідомлень (постерів), присвячених питанням поширення місцевих і інвазійних шкідників і хвороб лісу, оцінювання ризику існуючих і потенційних шкідливих організмів, їхньої екології, сучасних методів ідентифікації хвороб і стратегій захисту лісу.

Робоча група ІЮФРО 7.03.10 «Методологія обліку шкідливих комах і хвороб лісів у Центральній Європі» за останні два десятиріччя організувала 12 конференцій у різних країнах Європи: Польщі (1998), Швейцарії (1999), Румунії (2000), Чехії (2001), Польщі (2002), Угорщині (2004), Австрії (2006), Словаччині (2008), Німеччині (2010), Литві (2012), Італії (2015) і остання – у Румунії (2019). Мені пощастило взяти участь в усіх, крім «італійської».

У цих конференціях завжди брали участь науковці, викладачі, фахівці служби захисту лісу, представники фірм-виробників феромонів, пасток, препаратів та обладнання для діагностики причин та запобігання ослабленню лісів. Хоча у назві робочої групи вказано, що її діяльність стосується Центральної Європи, фактично завжди конференції відвідували також представники країн із інших континентів: Канади, Кореї, США, Туреччини, Японії тощо.

У роботі останньої конференції (16–20 вересня 2019 року, Сучава, Румунія) взяли участь 68 представників 19 країн (Австрії, Азербайджану, Великої Британії, Ірландії, Італії, Канади, Кореї, Норвегії, Польщі, Португалії, Росії, Румунії, Словаччини, Сполучених штатів Америки, Угорщини, України, Франції, Чехії, Швеції), тобто із трьох континентів – Європи, Азії та Америки.

Учасники конференції

Співробітники УкрНДІЛГА В. Л. Мєшкова (ліворуч) і К. В. Давиденко (праворуч) на польовій екскурсії

Учасників конференції привітали: В. Попа – ректор університету «Стефан чел Маре» у Сучаві, М. Кніжек – координатор робочої групи ІЮФРО 7.03.10, представники Ради повіту Сучава і Національної адміністрації лісів.

У захисті лісу велике значення мають вчасний нагляд і прогнозування. Оперативні відомості стосовно стану насаджень і меж осередків одержують із дронів та за допомогою мобільних додатків одразу наносять на плани насаджень (А. Мраз, Чехія). Для побудови маршруту під час обприскування лісів проти комах-дефоліаторів використовують GPS.

Терміни льоту небезпечних комах, рівень чисельності та межі осередків уточнюють за допомогою феромонних пасток, які більшість країн виробляють самі або купують у сусідів у кількісті, достатній для ефективного моніторингу найбільш небезпечних шкідників лісу.

Застосування феромонів має сенс, коли пастки вивішують вчасно (перед початком льоту жуків або метеликів піднаглядного виду), перевіряють не рідше разу на тиждень (інакше пастки заповнюють хижі комахи, які з’їдають більшість уловлених комах, що позбавляє дослідників можливості оцінити їхній видовий склад і чисельність), а також замінюють диспенсери у терміни, вказані в інструкції. Виявити маловідомий вид комах у пастках може не кожен лісівник, тому варто надсилати всі збори до наукових установ. Якщо обсяг матеріалу великий, слід передбачити додаткове фінансування цих робіт.

Пастки для вилову шкідливих комах надають відмінну можливість вести нагляд також за поширенням патогенів, яких ці комахи переносять (Ж. Берубе, Канада). Матеріал зберігають у 50 % пропіленгліколі. Комах вибирають із пасток щотижня. Рідину фільтрують, щоб зібрати спори, які потім піддають ДНК-аналізу. Таким чином вдалося виявити деякі гриби, які ніколи не потрапляють до звичайних повітряних пасток, зокрема Ceratocystis tetropii та представників родів Capronia, Taphrina та Sydowia.

Одним із нових підходів до вивчення історії проникнення шкідливих організмів у нові регіони є аналіз старих гербарних колекцій сучасними генетичними методами. Таким чином установлено хронологію поширення збудника халарового некрозу, каштанового та липового мінерів (Н. Кириченко, Росія).

Підходи до прогнозування поширення хвоєлистогризів, стовбурових комах, шкідників незімкнених соснових культур з урахуванням принадності ділянок для виникнення осередків і баз даних лісовпорядкування розроблені в Україні (В. Мєшкова). Оцінено шкідливість декількох десятків стовбурових комах дуба, берези та сосни з урахуванням фізіологічної шкоди (спроможності заселяти дерева різних категорій санітарного стану, переносити збудників хвороб, завдавати шкоди під час додаткового живлення), технічної шкоди, кількості поколінь на рік, регіону та рівня чисельності. Розраховано нормативи кількісних показників впливу хвоєлистогризів на стан дерев сосни і дуба з урахуванням кормової норми комах, маси листя (хвої) та початкового санітарного стану дерев.

В усіх доповідях наголошено, що збільшуються ареали комах, грибів та інших організмів, які спроможні заподіяти шкоду лісові або лісовій продукції. Основні причини цього явища: 1) потепління, яке сприяє підвищенню життєздатності організмів у регіонах, де вони раніше не витримували суворих умов зимівлі; 2) погіршення стану дерев унаслідок інтенсивного антропогенного навантаження та дії несприятливих абіотичних і біотичних чинників, що призводить до зменшення опору до заселення або ураження шкідливими організмами; 3) збільшення інтенсивності міжнародної торгівлі, туризму та інших потоків транспорту, якими поширюються різні організми, зокрема потенційно небезпечні для лісу.

Четверта причина характерна лише для деяких країн, у тому числі України: відсутність координації та оперативного обміну інформацією між різними службами (карантинною, лісовою, сільськогосподарською, екологічною тощо) стосовно загрози проникнення небезпечних організмів. Виходить, що «розсекречення» даних стосовно проникнення на територію небезпечного шкідливого організму не є вигідним карантинній службі, якій треба вишукувати кошти на організацію моніторингу та вчасну локалізацію й ліквідацію осередків. З іншого боку, така інформація не є «радісною» для лісової служби, оскільки викликає загрозу зменшення попиту на лісову продукцію, як мінімум – збільшує витрати на її фумігацію. У ролі Касандри, до трагічних пророцтв якої не прислухалися, постають науковці, які стежать за міжнародними публікаціями стосовно можливих видів-прибульців, шкідливих для лісу, знайомі з їхніми «біографіями» та заходами з моніторингу й локалізації осередків, але до них ніхто не прислухається навіть у своєму відомстві.

Так, ясенова смарагдова златка проникла у Московську область, за дендрохронологічними даними, у 1990–1992 рр., у 2003 році зареєстрована у Москві, а нині – у 15 областях Росії, від Ярославля на півночі (57°37’ пн.ш.) до Воронезької області на півдні (50°12’ пн.ш.), від Талової Воронезької області на сході (40°43’ в.д.) до Смоленська (32°02’ в.д.) на заході (Ю. Баранчиков). Тобто загроза поширення ясенової смарагдової златки на території України існувала вже декілька років, про що науковці попереджували. На організацію експедиції в райони можливого проникнення шкідника коштів не виділяли. І ось цього року О. М. Дрогваленко, працівник природничого музею Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, за власною ініціативою обстежив насадження в Луганській області і підтвердив факт наявності цього шкідника на території України.

Другий небезпечний шкідник – дубовий клоп-мереживниця – проник у Європу з Північної Америки. Вперше виявлений в Італії навесні 2000 р., через 2 роки – у Швейцарії й Туреччині, до осені 2018 р. його знайдено в Албанії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Хорватії, Греції, Угорщині, Ірані, Румунії, Словаччині, Словенії, Сербії. В Угорщині дубовий клоп-мереживниця з 2013 року донині поширилася на 30 тис. га у лісах, парках і дендропарках на 20 видах дубів. Поки що не заселені червоні дуби падуби. Сильно пошкоджені листки втрачають майже весь хлорофіл на верхній поверхні, припиняють фотосинтез і всихають.

Загроза проникнення клопа-мереживниці з боку Словаччини та Угорщини у Закарпаття, а від Красноярського краю через Крим – у південні області України, про яку ми попереджували, стала реальністю. Втратити дубові ліси, які ростуть на 24 % лісового фонду, – це катастрофа не менша, ніж «короїдне» всихання сосни. Прогнози починають збуватися. У 2017 році ентомолог Р. Мишустин виявив цього клопа в Херсонській області та повідомив на сайті «Національна мережа інформації з біорізноманіття» (http://www.ukrbin.com/index.php?id=112762&action=distribution). У 2019 році шкідника виявив в Олешках старший науковий співробітник Степового філіалу УкрНДІЛГА С. В. Назаренко. Нещодавно дубового клопа-мереживницю виявлено також у Закарпатті.

Представники різних країн визначили зміни структури комплексу шкідливих організмів у лісах. Так у Румунії (Г. Ісайя) поширилися щитівки, зокрема на сосні. Це ослаблює дерева і створює умови для заселення дерев короїдами.

У Чехії (М. Кніжек) щорічно служба захисту лісу Дослідного Інституту управління лісами та мисливським господарством аналізує дані, одержані від лісових управителів із 70 % території лісів. Так звані рубки порятунку (salvage logging), що призначені для використання деревини, яка в іншому разі знеціниться, проведені в обсязі 14,9 млн. м3, переважно – в осередках короїдів на ялині.

На південному сході Великої Британії (у Кенті, ближче до Франції) у 2018 р. вперше виявлено короїда-типографа, хоча моніторинг ведуть з 90х рр.

У Норвегії дані обліку короїда-типографа у феромонних пастках накопичені по всій країні з 70-х рр. (Б. Окланд). У зв’язку з переважанням дощової та прохолодної погоди осередки цього виду не так поширені, як у Центральній Європі. Зазвичай він збільшує чисельність у насадженнях, де проведені санітарні рубки після ураганів чи навали снігу. Водночас нині, коли у Норвегії почастішали посушливі роки, несподівано почали нарощувати чисельність інші, менш агресивні види короїдів, зокрема Ips amitinus, який поширений у гірських лісах Центральної Європи, зокрема в Українських Карпатах. Цей короїд виявлений на півдні Фінляндії у 50-х рр. минулого століття. Донині він розселився в усій Фінляндії, а у 2012 р. проник до Швеції (Д. Кокос), де заселює ялину та сосну переважно уздовж лісових доріг, а також свіжі лісосічні залишки всіх видів рубок, зокрема догляду.

Короїд-двійник уперше описаний у Фінляндії, а нині відомий у 20 країнах Європи. Поки що відсутній у Греції, Ірландії та Великій Британії. Експерти з Австрійського дослідного центра лісів (BFW) виявили його в місцях зберігання деревини (Б. Перні), а з 2013 р. він регулярно потрапляє у феромонні пастки фактично повсюдно. Короїд-двійник за фенологією подібний до короїда-типографа, трапляється на ділянках стовбура як із тонкою, так і з грубою корою сам або разом із типографом та халькографом.

У Румунії з використанням феромонних пасток із автоматичною реєстрацією жуків і польових метеостанцій встановили, що літ короїда-двійника є можливим за температури повітря від 15 до 32 °С, а інтенсивний – за 22–28°С та швидкості вітру до 4 м/с (М.-Л. Дудуман).

Більшість шкідників поширюються на північ, а деякі – на південь. Так, ялиновий пильщик (Cephalcia abietis) уперше виявлений у Румунії восени 2015 року у чистих насадженнях. Вже навесні 2016 року налагоджено моніторинг цього виду на 59 пунктах обліку у жовтих липких пастках (Н. Оленічі). Випробувані різноманітні хімічні та біологічні препарати для регулювання його чисельності.

До Португалії у 1999 році занесено збудника хвороби в’янення сосни (pine wilt disease – PWD) – соснову стовбурову нематоду (pine wood nematode – PWN) (Л. Боніфаціо). Внаслідок поширення хвороби за допомогою чорного соснового вусача (Monochamus galloprovincialis) щороку гинуть тисячі дерев сосни приморської (Pinus pinaster), незважаючи на постійне вилучення загиблих дерев і дерев із симптомами. Як ми вже добре знаємо стосовно короїдів, санітарна рубка дає змогу зупинити поширення шкідника і збудника хвороби, якого він переносить, лише у такому разі, якщо під час здійснення цього заходу комаха знаходиться на стадії личинки або лялечки. Поки що карантинними заходами вдається затримати нематоду у межах Португалії, але у випадку її проникнення до Іспанії та інших країн Європи загроза лісам відчутно зросте, тому що там представлені багато видів сосни та декілька видів вусачів, які спроможні переносити нематоду.

Чорний сосновий вусач відкладає яйця лише в ослаблені або зрубані дерева сосни. Якщо дерево уражене нематодою, вона проникає в молодих імаго вусача вже в лялечковій камері, яку прогризає личинка у деревині. Жуки вусача вилітають із місць розвитку наприкінці травня та здійснюють додаткове живлення в молодих пагонах здорових дерев сосни. У цей час нематода проникає у здорове дерево, яке через декілька тижнів гине.

Невідомо, як нематода дізнається, що в деревині сформувався молодий жук, і що примушує її залишити деревину та проникнути у дихальний апарат жука, а потім перейти від жука під час його додаткового живлення у здорове дерево. З метою виявлення можливості перервати цикл розвитку нематоди між переносником (вусачем) і деревом у Португалії започатковано проект NEMATRANSFER.

Вчені намагаються детально вивчити анатомію різних видів жуків, щоб зрозуміти, чому нематод переносять лише чорні соснові вусачі. Друге завдання – спроба розшифрувати хімічні речовини, які виділяє молодий жук, щоб нематода його розпізнала. Третє завдання – дізнатися, як нематода впізнає здорове дерево. Можливо, що під впливом додаткового живлення вусача дерево виділяє нові хімічні речовини, які є сигналом для нематоди.

Оскільки на феромон реагують лише комахи, які спроможні до розмноження, то жуки віком 2 тижні не реагують на феромон, тоді як саме в цей час нематода проникає від комахи в дерево.

Зазвичай урагани та інші стихійні лиха одночасно знищують мільйони кубометрів лісу, тоді як корувати чи обприскати пестицидами можливо до 2 мільйонів кубометрів на рік (П. Заградник, Чехія). Вітровальні дерева накривають сітками Storanet®, обробленими інсектицидами та феромоном. За такого покриття гинуть жуки, які вилітають із заселених дерев, і жуки, які намагаються заселити ці дерева. За технологією MERCATA інсектицидами обробляють усю поверхню вітровалу та накривають нетканим текстильним матеріалом.

Однією з важливих складових, які визначають шкідливість стовбурових комах, є їхня спроможність переносити збудників хвороб дерев. Для активного перенесення патогена деякі комахи мають спеціальні морфологічні структури. Водночас майже всі комахи, у тому числі не-фітофаги, спроможні переносити збудників хвороб пасивно. Найбільш небезпечними для живих дерев є офіостомові гриби, серед яких деякі види спричиняють лише посиніння деревини, а інші – відпад дерев. Дослідженнями К. Давиденко (Україна) виділено небезпечні для сосни офіостомові гриби з поширених короїдів – великого й малого соснових лубоїдів, верхівкового та шестизубчастого короїдів.

Серед небезпечних хвороб лісу у різних країнах відмічають діплодіоз і дотістромоз сосни, халаровий некроз ясена, фітофтороз вільхи, голландську хворобу ільмових та рак кори каштана посівного (Д. Кіра, Румунія).

Останнім часом погіршився санітарний стан кленів. Крім відомого в Україні вертицильозу, виявлені маловідомі грибні патогені, які спричиняють виразки на стовбурі (Eutypella parasitica) та серцевинну гниль – Cryptostroma corticale та Prosthecium pyriforme (А. Кунца). На певній стадії хвороби поверхню кори покривають чорні спори (як сажа), які спричиняють алергію та захворювання дихальної системи людини.

Стан дубових лісів у Великій Британії погіршився вже з 10 років тому (Н. Браун). За даними моніторингу хвороба гострого всихання дуба (Acute Oak Decline – AOD) поширюється у південній і центральній Англії. На уражених деревах з’являються тріщини із сокотечею. Дерева часто заселяє дубова двоплямиста вузькотіла златка (Agrilus biguttatus).

У листяних лісах Словаччини з 2010 року поширюється інвазійний короїд Xylosandrus germanus (П. Зах). Моніторинг ведуть за допомогою пасток із етанолом.  

На північному сході Румунії в насадженнях дуба поширився інвазійний вид горбатка-буйвол, або цикадка-буйвол – Ceresa bubalus (Hemiptera: Membracidae) (К. Чорний), яка зазвичай шкодить у садах і виноградниках. Самка відкладає яйця під кору стовбурів і гілок багатьох видів дерев і кущів. Через пропіли, які вона робить яйцекладом, проникають дереворуйнівні гриби. Сильно пошкоджені гілки відмирають.

Серед засобів захисту лісу приділяється увага ентомопатогенним грибам. Так, у Румунії конідіями Beauveria bassiana, ізольованими від типографа, обробляли колоди, заселені дубовою двоплямистою вузькотілою златкою, що спричинило відпад шкідника на п’ятий день (Д. Кояну).

Препарат на основі ентомопатогенного гриба Beauveria brongniartii вносили у ґрунт у нормі витрати 150 –200 кг/га у квітні-травні на глибину до 30 см (А. Фату, Румунія). Восени наступного року чисельність личинок хрущів зменшилася, але не всі види хрущів виявилися сприйнятливими.

Збірник матеріалів конференції

Аналіз матеріалів конференції загалом свідчить, що рівень науковців і фахівців в Україні достатньо високий, але ефективний захист лісу гальмується обмеженим переліком дозволених інсектицидів і фунгіцидів, відсутністю вітчизняних феромонів, пасток, клею тощо для моніторингу шкідників лісу та коштів на придбання їх за кордоном.

В. Л. Мєшкова,

зав. лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА

Лісовий і мисливський журнал. 2019. № 5. С. 18–21

http://uriffm.org.ua/content/nagalni-problemy-u-vyvchenni-shkidnykiv-i-zbudnykiv-hvorob-lisu

Далі...