ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

22 лютого 2020

Как проводят "профвыжигания" в Забайкалье: отчитали, что 20 га под контролем - а спалили 360 га без контроля

В Забайкальском крае начался сезон массовых псевдо-контролируемых выжиганий сухой травы и других горючих материалов. Судя по первым данным, поступающим из региона, проводятся они как всегда - то есть контроль за распространением огня обеспечивается лишь "на бумаге", а в реальности огонь разносится ветром на большие площади, пока сам не потухнет. Например, при проведении якобы "контролируемого" профилактического выжигания 17 февраля 2020 года вблизи деревни Тасей планировалось выжечь участок площадью 20 гектаров, по отчету тоже выжгли 20 гектаров, а на самом деле огонь распространился на площадь около 360 гектаров.

Об этом случае 17 февраля писал портал ZAB.RU: житель Читы сообщил, что система видеонаблюдения зафиксировала первый пожар на озере Иван со стороны деревни Тасей, а в краевом Минприроды эту информацию опровергли, заявив, что "это не лесной пожар, а контролируемый отжиг порубочных остатков" (ссылка).

Вот что сообщает об этом контролируемом профилактическом выжигании система ИСДМ-Рослесхоз:




А вот как следы этого "контролируемого выжигания" выглядят на космоснимке Sentinel 2 за 21 февраля 2020 года (красной звездочкой обозначено место, где проводилось "контролируемое профилактическое выжигание" по данным ИСДМ-Рослесхоз):




Площадь, пройденная огнем (на которой имеются признаки воздействия огня на растительность), составляет около 360 гектаров - в восемнадцать раз больше, чем "на бумаге". Совершенно очевидно, что никакого реального контроля за распространением огня не было - люди, проводившие выжигание, просто пустили пал по ветру от деревни, и огонь распространялся свободно и беспрепятственно. Максимальное расстояние, на которое огонь ушел от места поджога, составляет около трех километров. Дальнейшему распространению помешали остатки снега и низкая температура (в ночь с 17 на 18 февраля в Чите было около двадцати градусов мороза). Однако, нет никаких сомнений в том, что когда в регионе еще немного потеплеет, выжигания будут распространяться на еще большие расстояния, переходить на быстро просыхающие опушки, кучи мертвой древесины и порубочных остатков, и в конце концов без какого-либо перерыва перейдут в чрезвычайную ситуацию с лесными пожарами.

Но и сейчас такие "профвыжигания" наносят лесам Забайкалья немалый вред. Вот примерные границы пройденной огнем территории, наложенные на высокодетальные снимки из системы Google Earth:



Хорошо видно, что сейчас это преимущественно безлесная территория, но в основном пригодная для роста деревьев - о чем свидетельствует множество отдельных сосен и куртин леса. В безлесном состоянии она поддерживается именно травяными пожарами, которые уничтожают появляющийся подрост деревьев, и постепенно убивают отдельные старые деревья. Если бы не было этих регулярно повторяющихся травяных палов (как "контролируемых", так и просто хулиганских - в реальности они не отличаются друг от друга), лес бы на этой территории постепенно, хоть и медленно, восстанавливался бы сам собой. Не восстанавливается он в первую очередь именно потому, что ему люди не дают своими постоянными поджогами травы.

Особо отметим, что из-за отсутствия контроля огонь распространился на лесные кварталы, в которых проведение контролируемых профилактических выжиганий в принципе запрещено. Вот примерный контур пройденной огнем площади, наложенный на квартальную схему лесничества:



Видно, что контур затрагивает кварталы 13 и 55 Озерного участкового лесничества Беклемишевского лесничества. А эти кварталы, согласно решению Забайкальского краевого суда от 23 января 2020 года по делу № 3а-2/2020, должны быть отнесены к защитным лесам, расположенным на особо охраняемых природных территориях (ссылка).

Согласно пункту 14 Методических указаний по организации и проведению профилактических контролируемых противопожарных выжиганий хвороста, лесной подстилки, сухой травы и других лесных горючих материалов в лесах, расположенных на землях лесного фонда, утвержденных приказом Минприроды России от 27 августа 2019 года № 580, профилактические выжигания не применяются в лесах, расположенных на особо охраняемых природных территориях. Таким образом, лица, проводившие выжигание, явно нарушили требование этих методических указаний.

О наших дальнейших действиях в связи с этой ситуацией сообщим дополнительно.


Більше насаджувати, аніж вирубувати: на Рівненщині відбувся круглий стіл з проблем лісової галузі

Організатором заходу став Надслучанський інститут НУВГП, що в Березному. Директор інституту, депутат Рівненської обласної ради Ігор Фізик зауважив, що за круглим столом уперше за багато років зібралися різні фахівці: науковці, виробничники та лісівники. До діалогу їх спонукали не лише ті новації, які запроваджують в лісовій галузі, а й гострі проблеми, які десятиліттями не вирішуються.



Професор Національного лісотехнічного університету Леонід Копій, до речі, випускник Березнівського лісового технікуму, закцентував увагу на тому, що лісистість в Україні за кілька століть скоротилася майже утричі і сьогодні складає трохи більше 10 мільйонів гектарів. ​​​​

Науковець продемонстрував вражаючі зображення, як змінилася лісова карта України. Це при тому, що саме на Полісся припадає 34% лісового потенціалу країни.

Серед причин такої проблеми: масова, в тому числі й незаконна, вирубка лісу, вимивання грунтів, які в подальшому непридатні для використання, неефективне їх використання під час проведення сільгоспробіт.



Для вирішення перших двох проблем механізми вже є, каже науковець. А от щоби вивести з-під неефективного сільськогосподарського використання перспективні для насадження лісу поліські землі – потрібна і політична воля керівництва держави, і розуміння місцевих громад. А зважаючи на загрозливу екологічну ситуацію, збільшення лісових насаджень – це ще й неабиякий «плюс» для довкілля, - наголошує Леонід Копій.



Голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук, якого запросили і як представника влади, і як інженера лісового господарства за освітою, розповів, що в області прийнято програму «Ліси Рівненщини», в рамках якої обласна рада намагається бодай частково вирішити проблему лісистості.

«Депутати уже кілька разів переводили площі, де росте самосів, до лісового фонду - таким чином збільшували площі лісистості. На сьогодні лісистість на Рівненщині заледве переважає 40 відсотків», - зауважив Олександр Данильчук.



У той же час, учасники круглого столу порушили й іншу болючу проблему, від якої страждають не лише лісівники, а й аграрії. Це знищення лісосмуг.

«Це сьогодні дуже велика проблема і не лише в нашій області, - каже Олександр Данильчук. – Лісосмуги не тільки стримують сильні вітри. А й дають надбавку до врожаю від 25 до 35 %. Адже утримують родючі шари грунту».

На думку Олександра Данильчука, доцільно порушити цю проблему щонайменше на рівні області та внести необхідні пропозиції у відповідні обласні програми.

Загалом, учасники круглого столу зійшлися на думці, що такі зустрічі - саме той формат, який дозволить ефективно впроваджувати зміни в лісовій галузі. Адже свої думки мають можливість висловити і бути почутими різні фахівці: науковці, освітяни, лісівники, представники влади та бізнесу.

21-02-2020

Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук – у лісівників Чернігівщини



«Чернігівщина, як лісовий край, повинна стати зразком для всієї України», – таким став лейтмотив зустрічі Прем’єр-міністра Олексія Гончарука з лісівниками Придесення.

Робоча поїздка.Разом із головою Державного агентства лісових ресурсів України Андрієм Заблоцьким, очільником Чернігівської обласної державної адміністрації Андрієм Прокопенком та головою обласної ради Ігорем Вдовенком, Прем’єр-міністр знайомився зі станом справ у лісогосподарській сфері Чернігівщини.




Зокрема, Олексій Гончарук відвідав Горбачівське лісництво ДП «Остерське лісове господарство», де на практиці побачив, як застосовується електронний облік деревини у лісовій промисловості. Розповідав директор держлісгоспу Григорій Шульга.


Потім Прем’єр-міністр побував на лісопереробному підприємстві Остерського держлісгоспу – знайомився з переробкою деревини на цьому підприємстві.

Цього ж дня під головуванням Прем’єр-міністра України відбулася нарада з керівниками лісогосподарських підприємств області щодо протидії незаконній вирубці лісів. А про стан реалізації заходів з удосконалення функціонування лісової галузі України розповів голова Державного агентства лісових ресурсів України Андрій Заблоцький, який зазначив, що серед основних заходів важливе запровадження системи електронного обліку деревини, котра на сьогодні знаходиться на завершальному етапі. Ця ініціатива дійсно забезпечить прозорість у лісовій галузі, переконаний голова агентства.

Очільник Чернігівської ОДА Андрій Прокопенко проінформував присутніх про стан запровадження електронного обліку в усіх підприємствах регіону. А начальник Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Едуард Альохін озвучив інформацію про вжиті заходи правоохоронцями з протидії незаконного обігу деревини на території Придесення.


Під час цієї наради в Острі, яка проходила у конторі держлісгоспу, також розглядалися питання необхідності та законності санітарних рубок, проведення інвентаризації лісів, придбання бирок для маркування деревини. Порушувалося проблемне питання обліку «нічийних» лісозахисних смуг – коли ж нарешті у них з’явиться господар?!

Лісівники державних підприємств відверто говорили про непосильний податковий пресинг, тож навіть Олексій Гончарук пообіцяв розібратися в цій справі, наголосивши, що тут – не все об’єктивне з боку податкової інспекції.


Зустріч Прем’єр-міністра з лісівниками Чернігівщини продовжилася в форматі діалогу-спілкування із подальшими практичними рішеннями.

А на завершення свого візиту Олексій Гончарук і голова Державного агентства лісових ресурсів України Андрій Заблоцький дали в Острі прес-конференцію для ЗМІ.

Микола Тищенко

Гончарук ознайомився з процесом чіпування деревини на Чернігівщині



Прем'єр-міністр Олексій Гончарук ознайомився з процесом чіпування деревини в Горбачівському лісництві держпідприємства "Остерське лісове господарство" Козелецького району Чернігівщини.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Електронний облік деревини на підприємстві був введений з 2013 року. Обліковується вся деревина, яка заготовляється - і ділова, і дров'яна. Завдяки цьому ми маємо чіткий контроль за рухом лісопродукції", - пояснив очільнику уряду директор Остерського держлісгоспу Григорій Шульга.

За його словами, чіпування проводиться за допомогою КПК (компактного персонального комп'ютера) зі спеціальною програмою та знаряддям для забивання бірок. Класифікація деревини здійснюється за європейськими стандартами. За рік на підприємстві заготовляється 56 тис. кубометрів деревини на суцільних рубках головного користування та 36 тис. кубів на вибірково-санітарних рубках (хворі дерева, сухостій та ін.)

Гончарук на Чернігівщині ознайомився з процесом чіпування деревини / Фото: Наталія Потапчук, Укрінформ

Читайте також: Уряд обговорює з ЄС створення ефективного ринку в сфері вирубки лісів

Шульга продемонстрував процес чіпування та відповів на всі запитання Прем'єра щодо переваг електронного обліку, можливостей, які він надає, існуючих проблем та ін.

На Чернігівщині Гончарук перебуває з робочою поїздкою. Передбачається, що він огляне ліси ДП "Остерське лісове господарство" з повітря, ознайомиться з організацією виробництва в лісогосподарському комплексі держлісгоспу, а потім проведе нараду з керівниками лісгоспів області з питань протидії незаконній вирубці лісів.

У поїздці Прем'єра супроводжують голова Держлісагентства, очільники Чернігівських ОДА і обласної ради та керівники обласних правоохоронних структура - ГУНП, УСБУ, прокуратури.

ФОТО
20.02.2020 12:30

"Деловые дворы" спасут лес от незаконной вырубки



Новшество уже внедряется в трех регионах страны. В Минсельхозе Грузии уверены, что "деловые дворы" помогут более эффективно использовать лесные ресурсы

ТБИЛИСИ, 21 фев — Sputnik. Для решения проблемы незаконной вырубки леса в Грузии, министерство окружающей среды и сельского хозяйства обустроит т. н. "деловые дворы" в разных муниципалитетах страны, говорится в сообщении на сайте Национального лесного агентства в соцсети Facebook.

Установлен регион в Грузии, где чаще всего вырубают лес >>

Для повышения эффективности лесопользования, Национальное агентство лесного хозяйства меняет практику заготовки древесины. Социальные вырубки леса поэтапно прекратятся. Агентство организованно осуществит заготовку, сортировку и складирование древесины в "деловых дворах".

В настоящее время ведутся работы на 14 объектах в регионах Самцхе-Джавахети, Кахети и Имерети.

По информации агентства, в результате новшества использование древесины будет осуществляться более эффективно, уменьшится негативное воздействие на лес и существенно сократятся риски незаконных вырубок.

Это изменение облегчит населению и частному сектору закупку и транспортировку древесины в желаемый для них период.

Работы по обустройству "делового двора" в регионе Кахети в активной фазе. С рабочим процессом в Сагареджо, Гурджаани и Дедоплисцкаро ознакомился заместитель руководителя Национального лесного агентства Давид Аладашвили.


© PHOTO: SPUTNIK / CONSTANTIN CHALABOV
В Грузии выявили сотни фактов незаконной вырубки деревьев

К концу года по всей стране будет создано 26 "деловых дворов".

В конце июля 2018 года власти Грузии анонсировали начало бескомпромиссной борьбы с незаконной вырубкой леса. Сотрудники министерства окружающей среды и сельского хозяйства Грузии в январе этого года уже выявили 309 случаев незаконной вырубки и транспортировки леса, шесть из которых содержали признаки уголовного преступления. Чаще всего закон нарушают в Кахети - здесь зафиксировано 130 случаев, а реже всего в Гурии – всего два случая.

Лесной фонд Грузии занимает территорию в 2,9 миллиона гектаров или 40% общей территории страны.

ЭКОНОМИКА
14:17 21.02.2020
Сельское хозяйство Грузии (92)
Читать далее: https://sputnik-georgia.ru/economy/20200221/247791595/Delovye-dvory-spasut-les-ot-nezakonnoy-vyrubki.html

21 лютого 2020

В Україні будуть якісні земельні кадастри, — Гончарук



Уряд планує навесні 2020 року здійснити перезйомку території України у хорошій якості для формування якісних земельних кадастрів, сказав під час звіту уряду Прем'єр-міністр Олексій Гончарук.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Укрінформ.

"Цієї весни ми плануємо перезняти усю територію України у хорошій якості, щоб у кадастрів було якісне підґрунтя. Це дасть нам можливість за допомогою програмних комплексів проводити інвентаризацію та аналізувати наявні ресурси ефективніше", — сказав Гончарук.

Як уже повідомлялося, Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук написав у Тelegram-каналі, що розпочато "оцифрування" території України, відкрито доступ до координат земельних ділянок, створено новий функціонал, який забезпечує спрощений доступ до відомостей Державного земельного кадастру.

У жовтні 2019 року Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук провів нараду за результатами роботи Держгеокадастру, на якій зазначалось, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру почала наповнювати публічну кадастрову онлайнкарту новими даними: "Незареєстровані території", "Ліси", "Природно-заповідний фонд".

Пропозиція - Головний журнал з питань агробізнесу
https://propozitsiya.com/ua/v-ukrayini-budut-yakisni-zemelni-kadastri-goncharuk

На Волині висадили перший мільйон майбутніх дерев


Волинські лісівники висадили мільйон сіянців основних та супутніх порід.

Про це повідомляє пресслужба ВОУЛМГ.

Тепла погода дала старт лісокультурній кампанії-2020 на Волині ще 19 лютого. Садити ліс уже розпочали в Маневицькому, Колківському, Поліському, Ковельському, Старовижівському, Любомльському, Ратнівському лісогосподарських підприємствах, ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» та «Ратнеагроліс».

Висаджено вже понад мільйон сіянців основних та супутніх порід. Не менше 20 млн майбутніх дерев цього року чекають своєї черги.


Юлія Галецька
Сьогодні, 17:02

Ринок землі: що отримають регіони?

Парламент повертається до розгляду законопроєкту про ринок землі. Його відкриття однозначно вплине на місцеві громади, для яких землі — суттєве джерело наповнення бюджетів. Утім, чи стануть вони заможнішими?
© Pixabay

Поки у Верховній Раді точаться гострі дискусії щодо запровадження ринку землі в Україні, поза увагою залишається питання оподаткування земель в умовах ринку. Але запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення однозначно матиме вплив на структуру надходжень місцевих бюджетів від плати за землю до податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку. І всі можливі ризики варто врахувати вже зараз, у процесі впровадження реформи.

Земельні ресурси є значним джерелом наповнення місцевих бюджетів, які територіальними громадами спрямовуються на вирішення питань місцевого значення: благоустрій, житлово-комунальне господарство, освіту, охорону здоров'я, соціальні допомоги. Загальна сума надходжень місцевих бюджетів від плати за землю становила 2018 року 27,3 мільярда гривень, а 2019-го — 32,9 мільярда (див. табл. 1). У загальному обсязі доходів місцевих бюджетів (без державних субвенцій і дотацій) на плату за землю припадає майже 11%.


Однак надходження місцевих бюджетів від землі не обмежуються лише земельним податком та орендною платою за неї. Є ще єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників (див. табл. 2), податок на доходи фізичних осіб, який сплачується сільськогосподарськими підприємствами, з виплаченої орендної плати за приватні земельні ділянки (паї), надходження від продажу земельних ділянок.




Обсяг єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників залежить від нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення. Агрохолдинги, які наразі є основними вигодонабувачами відкриття земельного ринку, уже чотири роки поспіль успішно адвокатують податкові пільги для себе, зокрема шляхом незастосування коефіцієнтів інфляції до нормативної грошової оцінки земель. Для прикладу, розмір єдиного податку, який вони сплачують, залишається з року в рік однаковим. За нашими підрахунками, у такий спосіб великі сільськогосподарські виробники "економлять" на несплаті податків до місцевих бюджетів близько одного мільярда гривень щороку.

Частка земель територіальних громад (комунальної власності) є незначною і не перевищує, за нашими оцінками, 7% площі земель України. До 2018 року земельний фонд комунальної власності в основному був обмежений територіями населених пунктів. Заяви керівництва держави протягом останніх п'яти років про необхідність розширити повноваження територіальних громад та їх органів місцевого самоврядування у земельній сфері залишилися декларативними. Відповідних змін до законодавства так і не було прийнято. Наразі у Верховній Раді України дев'ятого скликання також зареєстровано законопроєкт, за яким частину земель державної власності буде передано територіальним громадам (законопроєкт №2194). Усього в перспективі у комунальну власність може бути передано близько 10 мільйонів гектарів земель, у тому числі і землі водного фонду, промисловості, лісові землі.

Протягом 2018–2019 років територіальні громади поповнили свій земельний банк на 1,7 мільйона гектарів земель сільськогосподарського призначення за рахунок їх передачі із державної власності. Це стало можливим у рамках реалізації реформи місцевого самоврядування та підтримки процесів об'єднання територіальних громад. 2020 року практика передачі "в ручному режимі" земель від Держгеокадастру до територіальних громад припинилася.

Варто зазначити, що, попри незначні обсяги земель у комунальній власності, територіальні громади є більш активними учасниками ринку землі порівняно з державою. В основному органи місцевого самоврядування продають несільськогосподарські земельні ділянки для комерційних і промислових потреб у межах населених пунктів. Земельні ділянки для товарного сільськогосподарського використання наразі перебувають під дією мораторію та не можуть продаватися територіальними громадами у приватну власність. Надходження місцевих бюджетів від продажу земельних ділянок 2018 року становили 1,4 мільярда гривень, а 2019-го — вже 1,9 мільярда. Такі надходження зараховуються до бюджету розвитку місцевих бюджетів, тобто можуть бути використані виключно на капітальні видатки.

Також на конкурентних засадах місцеві ради продають право оренди на земельні ділянки. 2018 року на таких засадах було передано 1260 ділянок комунальної власності, з них майже половину — 585 ділянок — для сільськогосподарського використання. Кожна громада самостійно вирішує, що робити з вільними земельними ділянками: продати у приватну власність чи передати в оренду. Продаж у власність — це значний одноразовий платіж для місцевого бюджету, а передача в оренду — стабільні надходження протягом тривалого часу.

На жаль, ринкова ціна на земельні ділянки або права на них спотворюється через наявну у законодавстві можливість для громад отримати безоплатно земельні ділянки у приватну власність. Водночас це ще й корупційні ризики — навіщо платити на аукціоні, якщо можна "вирішити" питання в інший спосіб.

Впровадження ринку землі однозначно вплине на надходження місцевих бюджетів. Відповідно, реформа має відбуватися за участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування. Їх вплив на процеси повинен зрости, аби їхні бюджети не почали скорочуватися. Йдеться насамперед про збільшення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування за рахунок передачі земель з державної у комунальну власність, про перегляд процедур та умов безоплатної передачі земель у приватну власність і залучення місцевих громад у процес продажу земельних ділянок приватної власності.

Територіальні громади мають бути активними учасниками впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, адже земля — це не лише фінансовий ресурс для вирішення питань місцевого значення, а й територіальний базис для їх розвитку.

18 лютого, 08:30

Реформа науки 1.0: недоліки дизайну чи впровадження?

Чому більшість змін залишилися на папері і чому є надія на краще.

© Василь Артюшенко, DT.UA


16 січня 2016 року набув чинності Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Відтоді минуло чотири роки. Життя науковців за цей час не покращилося, а їх самих стало менше. Професійна реалізація в науці в Україні є ще менш імовірною, а повноцінне використання можливостей Європейського дослідницького простору та міжнародної співпраці залишається нездійсненним.

Працювати над текстом нової редакції закону про наукову і науково-технічну діяльність почали ще 2015-го. То був час гарячих дискусій і цікавої роботи. Чотири альтернативні законопроєкти, більш як два місяці роботи в комітеті над текстом до другого читання, і нарешті закон ухвалено. Потім — пауза. Чинний на той момент президент не підписав закону у відведений час, і ми, науковці, підготували електронну петицію. Тоді ж, наприкінці 2015 року, відбулися акції молодих учених Національної академії наук України за підписання та повноцінну реалізацію закону на противагу ініціативам щодо швидкої "оптимізації" науки. Прес-конференції та широке обговорення. Петиція до президента набрала тоді понад 15 тисяч голосів. І президент закон підписав.

Після цього мала б на повну запрацювати урядова машина, принаймні у країні з налагодженою роботою державних інституцій. Природно було очікувати, що реформа науки — запропонована урядом і схвалена парламентом — стане якщо не пріоритетом Кабміну, то щонайменше впроваджуватиметься у передбачені законом терміни.

Що саме мало бути зроблено?

Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачає реалізацію трьох типів норм для його впровадження.

Перший — детальний опис окремих завдань, зокрема з побудови нових інституцій.

СтворенняНаціональної ради з питань розвитку науки і технологій та Національного фонду досліджень у законі прописано дуже детально. З одного боку, в його розробників було цілковите розуміння, що деталі дійсно важливі (а їх бачення було і є суттєво відмінним у різних гравців), з іншого — було бажання максимально алгоритмізувати їх створення, щоб вони запрацювали швидко і якісно.

Національну раду з питань розвитку науки і технологій мали створити до кінця 2016 року. Але реально перше її засідання відбулося через два роки з набуття чинності Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Більш того, говорити всерйоз про залученість попередніх урядів до роботи Нацради насправді складно. Адже за два роки вона збиралася лише тричі. Натомість закон передбачає не менш як чотири засідання на рік. Та й питань для обговорення не бракувало.

Та чи можна сказати, що робота Нацради є провальною? Загалом-то, може, й так. За рахунок відсутності політичного лідерства щодо науки в попередніх урядах Нацрада як ціле фактично не працювала. Ефективною вона почала бути за чинного уряду, адже, окрім оперативно проведеного засідання, було вперше створено її робочі групи, поставлено чіткі дедлайни і взято політичні зобов'язання. Далі побачимо.

Разом з тим робота наукового комітету Нацради точно на висоті: десятки розглянутих проєктів нормативно-правових актів, залученість його членів до робочих груп Міністерства освіти і науки, активна робота зі створення Національного фонду досліджень.

Однак чи зросла якість нормативно-правових актів Кабміну щодо науки? Так, але здебільшого лише там, де посадовці справді дослухалися до рекомендацій наукового комітету. А раніше це бувало не так часто. Більш того, якщо врахувати наявні у цього комітету ресурси (фінансові, адміністративні тощо), а точніше, їх фактичну відсутність, то його ефективність прямує до нескінченності.

Національний фонд досліджень повинен був узяти на себе головний удар із забезпечення найбільш спроможних науковців на час, поки вдасться перезапустити надання базового фінансування та здійснити структурні реформи. Якби він запрацював 2017 року, як це передбачалося законом, то за ці роки сума близько одного мільярда гривень уже могла б піти на фінансування науковців. Це суттєво не змінило б ситуації в сфері, але, напевне, стало б тим якорем, який утримав би певну кількість справжніх науковців, дав би їм можливість залучити молодь, нарощувати дослідницьку інфраструктуру та розвивати свої наукові напрями. Але через зволікання із запуском Нацради, а потім — через труднощі із скликанням її засідань більшу частину роботи зі створення керівних органів фонду було виконано лише 2019 року.

Що ми маємо сьогодні? Національний фонд досліджень повинен оголосити конкурси з 1 квітня 2020 року. І тільки наприкінці року можна буде робити перші висновки. Отож можна сказати, що цей інструмент навіть ще не запрацював. З огляду на велику роботу, виконану науковим комітетом і науковою радою фонду, а також на залучення уряду до вирішення завдання запуску фонду можна сподіватися, що невдовзі отримаємо історію успіху. Хоча задля того, щоб зробити цей інструмент ефективним, потрібно чимало попрацювати.

Другий тип норм для реалізації закону про наукову діяльність — створення нормативно-правової бази на рівні Кабміну.

Станом на сьогодні ряд актів Кабінету міністрів відсутні або потребують суттєвого доопрацювання. Проблема насамперед у практиці життя, коли конкретний учений мусить вигадувати якісь хитромудрі способи, щоб реалізувати свої права та обов'язки, використати можливості для професійного розвитку понад ті дуже скромні, що їх надає держава.

Ще з початку 2016 року слід було проводити консультації з науковцями та фахівцями, які відповідають за адміністрування та регулювання відповідних процесів. Сідати за один стіл і у відкритій дискусії формувати життєздатні рішення: від наукових стажувань до адміністрування міжнародних грантів. І вкладати ці рішення в бачення архітектури всієї системи, щоб було розуміння, яким чином буде досягнуто синергії запропонованих інструментів.

Так, по багатьох із цих питань нарешті йде інтенсивна робота, але чому треба було чекати кінця 2019 року?

Третій тип норм— положення-декларації, які уряд може розгортати в довільній формі.

До рамкових положень, які зафіксовано у законі про наукову і науково-технічну діяльність, належить перш за все те, що держава забезпечує інтеграцію національного дослідницького простору у Європейський дослідницький простір (ЄДП) шляхом реалізації його пріоритетів. Це питання, яке за час нашого членства в ЄДП, тобто з 2015 року, майже не зрушило з місця. А рамкова програма Євросоюзу з досліджень "Горизонт-2020", завдяки асоційованій участі в якій ми й отримали низку можливостей, вже добігає кінця. Результати незалежного європейського аудиту національної системи досліджень та інновацій, здійсненого із використанням одного з численних інструментів Європейської комісії 2016 року, не було належним чином проаналізовано та використано. Перелік втрачених можливостей можна продовжувати.

Знову ж таки, слід сподіватися на системну роботу в цьому напрямі робочої групи Національної ради з питань розвитку науки і технологій, наукового комітету і МОН, а також на політичну підтримку цьому пріоритету з боку уряду. Новими викликами є приєднання України до наступної рамкової програми "Горизонт Європа" та низка дій з узгодження наших політик у сфері науки з тими, що діють чи розробляються в ЄС. Але дуже прикро, що 2020-го ми починаємо нову сторінку, не маючи надійного фундаменту результатів системних дій з 2016 року.

Ще одне положення закону, яке так і залишилося декларацією, — про те, що держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менш як 1,7% ВВП (з поступовим збільшенням з 1 січня 2017 року). Так, це великі гроші. Але це й питання пріоритетів, а також чесної відповіді на низку запитань. Якою держава бачить роль науки в розбудові України? В розвитку економіки та суспільства? Заодно стане зрозумілим, як відповідати на необхідність виконувати норму закону про 3% ВВП на науку з 2025 року за рахунок усіх джерел.

Так, немає довіри до системи, яка за багатьма науковими напрямами нездатна забезпечити самоочищення. Але це означає, що потрібно створювати інструменти і формати збільшення фінансування, які будуть підкріплювати правильну поведінку і робити мімікрію чи псевдонауку максимально невигідними. Це було б справедливо й ефективно.

Отже, науковцям стало жити гірше, але чи внаслідок реформи? Ні, адже велика частина суттєвих новацій залишилася наразі лише на папері або почала впроваджуватися лише протягом останніх року-півтора.

Скоріше, стало гірше через бездіяльність або недостатньо якісне виконання урядами своїх обов'язків у 2016–2019 роках. А також через інертність наукової системи в цілому, що у поєднанні з недостатньою спроможністю держави виконувати закони і браком фінансування призводить до стагнації наукової сфери. Це історія і про відсутність політичного лідерства щодо науки протягом тривалого часу, і про те, що реформи не зробити безоплатно. На трансформацію системи потрібні ресурси. Ентузіазму десятка небайдужих для зміни державної системи та багаторічних практик недостатньо.

З іншого боку, реальність 2020 року разом із втраченими роками та можливостями, але й із набутим досвідом і його аналізом потребує одночасного запуску і реформи науки 2.0. Ідеться про структурні реформи — реформу галузевих академій наук та еволюційні зміни в Національній академії наук. Про інтенсивну розбудову інфраструктури для збору даних про наукову сферу для їх подальшого аналізу та використання всіма зацікавленими сторонами. Про нарощування фінансування, але не лише грантовими інструментами, а й на основі базового фінансування, прив'язаного до показників якості наукової діяльності за попередній період.

Ці зміни вже напрацьовуються, визрівають і можуть (мають!) бути запущені паралельно. Від їхньої якості та швидкості впровадження залежить направду багато. Якщо не все.

16 лютого, 10:00

В Минской области продолжает развиваться лесная отрасль

Во время ежегодной коллегии представители лесного хозяйства подвели итоги деятельности, а также наградили лучших сотрудников.



Отметим, главной задачей остается восстановление лесов. И Минщина здесь сработала на отлично. Так, поврежденных короедом насаждений становится меньше.

Что касается промышленной деятельности, то здесь ставку делают на инвестпроекты. В этом году должны открыться пелетные заводы в Стародорожском, Копыльском и Борисовском районах. Также на 2020 год запланированы строительство тепличного хозяйства для выращивания декоративных растений и масштабная модернизация питомников.