ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

30 вересня 2017

На Житомирщині створили обласний штаб з ліквідації наслідків всихання хвойних лісових насаджень



Лісівники області просять оголосити надзвичайний стан через загрозу знищення лісів. На сьогодні на Житомирщині налічується більше 40 тисяч гектарів всохлих насаджень, що завдає значних збитків, як економічних, так і екологічних. Всихання є наслідком кількох факторів, серед яких і дія шкідників-короїдів, каже заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Яна Хрустальова:

"По-перше, йдуть зміни в кліматі – суттєве підвищення температурного режиму. По-друге, одним з основних є такий момент, як опускання ґрунтових вод. Якщо коренева система звикла, що на певному рівні є вода, то на сьогоднішній день ситуація змінилася – рівень вод суттєво впав. Є ще один момент – доволі неоднозначний, бо екологи з нами не погоджуються. Але лісівники стверджують, що масове розмноження короїда відбувається ще і через те, що ми не здійснюємо санітарних рубок в період тиші – це перші два місяці літа. Екологи настоюють, що ми в той період не маємо права рубати, а короїд якраз тоді і здійснює свою біологічну активність".


Аби врегулювати ситуацію, на засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийняли рішення створити обласний штаб з ліквідації наслідків всихання хвойних лісових насаджень та запровадити облік пошкоджених ділянок включно з терміновим обстеженням ділянок, які перебувають в зоні ризику ураження.
Також в облдержадміністрації збираються підготувати лист до Кабінету Міністрів України і Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо призупинення дії деяких законодавчих документів, завдяки чому буде знято певні обмеження на санітарні рубки лісів.



Чи назрів закон про ринок деревини в Україні

Замість того щоб платити земельний податок, лісогосподарське виробництво у всіх областях країни вже чверть століття дотується державою.


Стаття в DT.UA від 15 квітня 2017 р. відомого журналіста Романа Якеля "Аукціонні торги втрачають своє значення" заслуговує на дуже серйозну увагу й обговорення в компетентних органах влади, сфери науки і торгівлі. Це також стосується ЗМІ, наукової громадськості, стосується також морально-інтелектуальної відповідальності їх перед українським народом. А не тільки перед суб'єктами малого і середнього бізнесу лісопромислової діяльності.

Автор статті зазначає: "У 2016 р. щонайменше 6,5 млн кубометрів лісу було реалізовано за прямими договорами або "лівими" схемами". Далі зауважує: "Зі 16,7 млн кубометрів лісу, заготовленого всіма лісокористувачами в 2016 р., … усі ці разом узяті аукціонні продажі не дотягують до 6,5 млн кубометрів, тобто мінімального обсягу продажів, який, за твердженням делегатів з'їзду, припадає на прямі договори або "ліві" схеми". Правомірно зазначити, що наведена цитата віє підприємницьким контекстом. Зовсім інший він би мав зміст, якби інформація була подана у формі суспільно справедливої її спрямованості, а саме: "Зі 16,7 млн кубометрів лісових матеріалів, заготовлених усіма лісозаготівниками в 2016 р., … аукціонні продажі не дотягують і до 6,5 млн кубометрів". Отже, понад 10 млн куб. лісових матеріалів, вироблених в Україні, показаних у діловій і статистичній звітності, реалізовані невідомо як…

І так рік у рік. До того ж цього ніхто з можновладців не бачить. Непрямий висновок, звичайно, можна зробити з повідомлення Міністерства внутрішніх справ України: "У Рівненській області затримані всі директори лісових господарств за незаконну вирубку лісу. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у своєму Facebook. За його словами, співробітники Управління захисту економіки Національної поліції разом з Військовою прокуратурою провели спецоперацію з викорінення корупційної складової в лісгоспах від нижчої ланки до верхівки". Більш ніж сумне явище…

Чи не правда, це — досить значущі докази безлічі фактів і чинників істотного порушення економічної діяльності в галузі українського рослинництва, лісівництва й лісокористування, точніше — користування головною товарною продукцією лісівництвадеревиною. Торгівля лісом (деревиною в стані росту) — квінтесенція лісівництва як галузі рослинництва. Продуктивною силою для якого є земля (ґрунти), з показниками її родючості — за відомими у науці едатопами, тобто з урахуванням їх трофності (багатства ґрунту органічними речовинами) і стану вологості (гігротопи). Класична система розподілу земельних угідь за едатопами має 24 гнізда, що відбивають їх природну продуктивність. Це означає — їх відповідність для вирощування деревини (лісу) найбільш відповідних їм корінних деревних порід. Саме за ними у сусідній Польщі лісогосподарські підприємства оплачують земельний податок (плата за землю) без зв'язку із затвердженням і маніпуляцією розмірами річної розрахункової лісосіки. Згідно із Законом про ліси Польщі "Державні ліси покривають свої видатки з власних доходів за принципом фінансової самостійності (ст. 50)". Це зрозуміло і справедливо. Безперечно — прийнятно в Україні… Для оплати земельної ренти значення має лише розподіл лісових земель і насаджень за класами бонітету на основі матеріалів лісовпорядження та її перерахування на умовні гектари, залежно від переважних у насадженнях деревних порід. Другий аргумент — ціни за даними державної статистики на пиловник (лісові матеріали великі) хвойних порід за підсумками торгівлі за ІІІ квартал попереднього плановому року (злотих/м3).

Нетерплячих читачів прошу не поспішати з висновками, начебто викладене не стосується формування ринку лісових матеріалів. Відтоді як лісівництво стало галуззю рослинництва (XIX сторіччя), а відповідні суб'єкти лісогосподарського виробництва набули статусу землекористувача, об'єктом їхньої праці й продуктивною силою, об'єктом земельних відносин стала земля, земельні угіддя замість колишнього "лісу", тобто лісових ресурсів на "нічийній" землі. В Україні межі лісових земель (у народі — лісів) встановлюються органами державної влади й органами місцевого самоврядування згідно із Земельним кодексом України. І, головне, "об'єктом плати за землю є земельна ділянка", а не лісові ресурси [ЗК, ст. 206]. Однак Податковий кодекс України (ст. 256) встановлює, що "об'єктом оподаткування рентною платою є деревина". І не просто "деревина", а "деревина, заготовлена…" (ст. 256.2.1; 256.2.2). І це питання залишається поза увагою антикорупційних відомств областей і держави. Хоча відповідь на нього також лежить "у площині деградації моральних засад українського суспільства в цілому", як зауважено журналістом DT.UA Лідією Суржик у статті "Доктор Плагіат" (7.04.2017), хоча зовсім з іншого приводу, але вочевидь того ж походження.
Наявна суперечність між нормами Земельного, Лісового і Податкового кодексів України, ігнорується положення про те, що головним джерелом доходу для лісогосподарського підприємства (далі — лісгоспу) є організація вирощування і щорічне вилучення деревини з лісових угідь, її реалізація суб'єктам лісової промисловості (СЛП). Від цього походить і термін "Рубка головного користування" (РГП). Реалізація деревини СЛП у стані росту, з урахуванням чинних лісогосподарських норм і правил, є як основним завданням лісогосподарського виробництва, так і домінантним джерелом валового доходу лісгоспу (історичний термін — лісового доходу).

Із цього випливає, що організація ринку лісосічного фонду (ЛСФ), тобто продаж лісу "на пні" суб'єктам лісопромислового виробництва, — завершальна стадія лісовирощування. Натомість ринок лісових матеріалів формують суб'єкти лісозаготівельного виробництва. Така організація лісокористування склалася історично зовсім не випадково. Вона успішно функціонувала в Україні до кінця 50-х років минулого століття! Адже лісогосподарські підприємства (лісгоспи) через невеликі обсяги лісосічного фонду обмежені в придбанні складної й дорогої лісозаготівельної техніки із забезпеченням належного коефіцієнта її корисного навантаження. Те саме стосується машин і механізмів для будівництва під'їзних колій і місць складування, цехів з обробки деревних стовбурів на лісові сортименти, місць зберігання й відвантаження лісових матеріалів тощо.

Досвід об'єднання в одній юридичній особі лісогосподарського і лісопромислового виробництва в 60-ті роки минулого століття, створення т.зв. лісгоспзагів, що набуло поширення тільки в українському лісівництві, як добре відомо фахівцям, себе не виправдав. Допитливі опоненти можуть звернутися до збережених ще статистичних відомостей аж до 1990 року. Зважаючи на це, Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин при КМ України (МА-КРПСіВВ) на основі своїх позавідомчих досліджень (уперше в практиці українського лісівництва!) пропонувала: "Більш прагматичним на сьогоднішній день видається рішення щодо удосконалення існуючої системи функціонування лісового комплексу. Для цього необхідно: *розділити функції лісового господарства та лісової промисловості". Останнє створило б умови і наукові засади для формування ринку лісових матеріалів, розвитку конкуренції між суб'єктами лісогосподарського виробництва, прозорої й правдивої пропозиції СЛП головної продукції лісівництва — лісосічного фонду для отримання валового доходу.

Так ба! Відомча лісогосподарська наука і "громадськість" усіма праведними й неправедними способами почали доводити виключне право лісгоспів на проведення ними ж заготівлі лісових матеріалів. І успішно, хоча й всупереч морально-етичним суспільним нормам, а також на противагу пропозиціям МА-КРПСіВВ, провели це в Лісовий кодекс України. Його стаття 19 говорить: "Постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації…".

Мені достеменно відомі перипетії з прийняттям у 2006 році ЛК України, оскільки за службовим обов'язком і як помічник-консультант народного депутата України Юрія Кармазіна брав участь у підготовці й подачі альтернативного законопроекту, підготовленого ним з групою інших народних депутатів України. Законопроект народних депутатів В.Самоплавського і М.Шершуна, запропонований високопоставленими і впливовими менеджерами лісового комплексу України, звісно, містив елементи "лісгоспзагізації" замість колишніх "лісівництва" (землекористування) і "лісокористування" (користування деревиною), відокремлених у процесі їхньої господарської й фінансової діяльності. На пленарному засіданні Верховної Ради України було ухвалено їхній законопроект. У такий спосіб були зведені в ранг Закону, м'яко кажучи, малозрозумілі, тіньові норми для "постійних лісокористувачів" ("право самостійного господарювання в лісах", замість "самостійного господарювання на землях лісогосподарського призначення"; "виключне право на заготівлю деревини" замість "продажу на аукціоні ЛСФ" та ін.). Наведені норми відразу ж зруйнували всі одвічні ринкові механізми вилучення з лісів (лісових екосистем) головної продукції лісівництва та її реалізації суб'єктам лісопромислового виробництва "на пні". Лісогосподарське виробництво у всіх областях стало й залишається останню чверть століття дотаційним.

Минули роки з часу прийняття в Лісовому кодексі зазначених помилкових норм, невидимих тільки тим, хто не хоче бачити їх надкорупційну спрямованість. Затримують органи Національної поліції України керівників лісгоспів, які всього лише використовують недосконалість лісового законодавства. І автор реферованої статті, шанований і широко відомий кореспондент Роман Якель, досі ще говорить про ринок деревини, хоча розповідає про лісові матеріали, що зовсім не те саме. І переконує, пославшись на голову Західноукраїнської асоціації деревообробників і лісозаготівельників Ігоря Соболевського, громадськість у тому, що "Ми повинні відстояти в законопроекті норми про те, що заготівля деревини є кінцевою фазою ведення лісового господарства".

Дозволю собі нагадати громадськості й керівникам органів влади, а також суб'єктам лісогосподарської і лісопромислової діяльності про таке. Кінцевою фазою лісівництва (галузь рослинництва) є вирощування лісу (деревини), необхідної за своїми фізико-технічними властивостями, для реалізації її на ринку лісосічного фонду згаданим "лісозаготівельникам", з метою отримання доходу. Лісозаготівельники, розробляючи лісосічний фонд, виробляють лісові матеріали з урахуванням попиту суб'єктів бізнесу деревообробного виробництва, насамперед для задоволення попиту місцевих товаровиробників. І тільки лісгоспи, бувши зацікавленими в постійному збільшенні лісового доходу для забезпечення самооплатності й прибутковості свого виробництва, просто змушені будуть ураховувати потенційний попит на лісові матеріали місцевих СЛП, сприяти його максимально повному задоволенню своїми лісогосподарськими заходами. Сучасним менеджерам виробництва і науки в лісовому секторі економіки було б корисно знати (і до того прагнути!), що з утворенням Лісового департаменту в далекому XVIII сторіччі було покладено початок статистичній звітності за доходами і видатками на ведення організованого лісового господарства щодо кожного з лісових підприємств (лісництва, лісгоспи). Зокрема, по Київській губернії лісові доходи постійно збільшувалися й досягли за 1897 р. 1153 тис. крб сріблом у порівнянні з 3,5 тис. крб сріблом за 1804 р., тобто зросли в 327 разів...

На поставлене у заголовку до цієї статті й у публікації Р.Якеля питання щодо Закону про ринок деревини можна відповісти чітко: назрів, якщо мати на увазі організацію ринку деревини в стані росту, тобто ринку лісосічного фонду, а не ринку лісових матеріалів. Лісові матеріали — товар зовсім іншого виду економічної діяльності, з іншими системами організації виробництва, матеріально-технічного й фінансового забезпечення. І тому давно назріло питання про адаптацію лісового законодавства до ринкових норм.

Андрій Бобко
інженер лісового господарства, кандидат сільськогосподарських наук

Яку економіку ми маємо будувати?

Нині Україна — сировинний придаток світового ринку.


Нещодавно директор McKinsey Global Institute і старший партнер McKinsey&Co Джонатан Вотцель заявив, що Україна може подвоїти ВВП до 2030 р. Багатьом це здалося не цілком реальним, але якщо ми хочемо займати пристойне місце на економічній карті світу та забезпечити гідний рівень життя громадян, то в нас немає іншого виходу, ніж прагнути до такої мети. Для чого через якийсь час необхідно вийти на зростання економіки у 6–8% за рік. Але для цього Україна повинна змінити економічну модель, на що знадобляться час, терпіння й дуже багато роботи. При цьому спочатку необхідно буде зробити більший акцент на якісних змінах в економіці.

Мала відкрита економіка
Нині економіка нашої країни класифікується як "мала відкрита економіка". Чому мала? Тому що, наприклад, у 2015–2016 рр. частка українського ВВП у загальносвітовому становила лише 0,123% (за даними МВФ, ВВП України в 2015 р. — 90,9 млрд дол., у 2016-му — 93,3 млрд). Чому відкрита? Тому що Україна експортує та імпортує досить значну частку товарів і послуг. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися табл. 1.
321
Для порівняння наведемо співвідношення експорту та імпорту до номінального ВВП у деяких інших країнах (табл. 2).

Я спеціально навів дані не тільки по найрозвиненіших країнах, а також по Польщі (з якою Україну прийнято порівнювати), Румунії та Болгарії, які вважаються аутсайдерами серед країн Євросоюзу. Як бачимо, українські показники співвідношення експорту та імпорту до ВВП найближчі до болгарських показників. Що за всієї поваги до цієї країни не робить честі якості української економіки...

Вважаю важливим розглянути ще й структуру експорту України. Просумуємо такі укрупнені товарні позиції (відповідно до класифікації й даних Держстату), як продукти тваринного та рослинного походження, жири, мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, метали й вироби з них, шкури, деревина та деревна маса, — в основному перелічені продукти належать до сировини, напівфабрикатів і продукції з низькою доданою вартістю. Їх сумарна питома вага в експорті з нашої країни становила: в 2005 р. — 75,7%, 2006-му — 74, 2007-му — 71,5, 2008-му — 74,7, 2009-му — 69,2, 2010-му — 63,9, 2011-му — 73,1, 2012-му — 70,2, 2013-му — 71,6, 2014-му — 74,9, 2015-му — 75,1, 2016-му — 74,6%.

А, наприклад, у Китаї експорт тільки таких груп продукції, як комп'ютери, мобільні телефони, обладнання для мовлення, інтегральні схеми, вузли та деталі машин, у 2015 р. сумарно становив 24% від загального експорту. Але в іще більших обсягах Пекін продає за кордон ядерні реактори, оптичне обладнання, електричні машини та обладнання, автомобілі, врешті-решт. В одному з інтерв'ю заступник міністра економіки М.Нефьодов, порівнюючи питому вагу високотехнологічного експорту в загальному обсязі експорту КНР та України, навів такі цифри — 37% у Китаї проти 19% у нас. До речі, у ЄС цей показник становить 41%. Чи не правда, вражає?

І щоб закінчити з цифрами, табл. 3 показує динаміку питомої ваги промисловості у ВВП нашої країни.
"Сировинна" стрічка Мебіуса

У нашій країні сформувалася деструктивна модель економіки. Нині Україна — сировинний придаток світового ринку, який експортує напівфабрикати, сировину та продукцію з низькою часткою доданої вартості. Як наслідок — високий ступінь деіндустріалізації економіки України, високі валютні ризики та гостра чутливість платіжного балансу країни до кон'юнктури міжнародних сировинних ринків. Причому як у плані цін на металургійну продукцію низьких переділів, мінеральну сировину, продукцію хімічної промисловості, сільгосптовари, що, як і раніше, складають основу українського експорту, так і в аспекті вартості імпортованих нами у великих обсягах енергоресурсів. Якщо нічого не змінювати, нашою долею залишиться консервація експортно-сировинного типу розвитку економіки.

Упродовж більшої частини світової історії збільшення випуску будь-якої продукції супроводжувалося зростанням ціни на сировину, з якої вона вироблялася: чи то в сільському господарстві для виробництва продуктів харчування, чи то в лісовому господарстві для будування кораблів або в гірничодобувній галузі для виробництва чорних металів.
Однак на початку XIX ст. сталася подія, феномен якої й досі дивує істориків економіки. Зароджена в Британії перша промислова революція, яка поширилася незабаром на Бельгію, Нідерланди, Францію, Швейцарію та інші країни Західної та Північної Європи, привела не лише до витиснення ручної праці новими машинами та механізмами зі значним підвищенням ефективності виробництва й зниженням його собівартості. Почав змінюватися характер тодішньої глобальної економіки. Однією з таких змін стало поступове усвідомлення доцільності економії сировини та ресурсів.

Друга промислова революція, що відбувалася наприкінці XIX — у першій половині XX ст., була більшою мірою заснована на досягненнях науки, тоді як під час першої промреволюції базисом змін були, швидше, вдалі винаходи. Під час другої промреволюції ощадливе ставлення до використання сировини ще не стало модним трендом. Але подальше підвищення ролі науки та освіти відіграло ключову роль і в третій, і, особливо, в четвертій промисловій революції, яка вже давно минула фазу зародження та своєю хвилею готова захлеснути попередницю. Однією з характеристик нових індустріальних укладів стало усвідомлене зниження споживання сировини, зменшення попиту на яке веде до падіння цін на нього.

Як виглядає Україна на тлі розвинених країн в епоху третьої та четвертої промислових революцій? Відповідь на запитання нескладно знайти у вищенаведених цифрах. А також у платіжних балансах нашої країни багатьох років. І в графіку девальвації гривні за 1998–2014 рр.

Концентрація на експорті сировини, напівфабрикатів і продукції з низькою часткою доданої вартості сама по собі призводить до зменшення віддачі від масштабів виробництва. А у 2014–2015 рр. у нас до того ж іще й знижувалися обсяги випуску продукції. "Пастка бідності" й примітивізація економіки — ось до чого ми прийшли. Критична залежність української економіки від кон'юнктури мінливих світових сировинних ринків призводить до періодичних криз платіжного балансу, що обертається девальвацією гривні. Погіршує ситуацію те, що в структурі імпорту вимушено досить висока питома вага високотехнологічних продуктів із високою часткою доданої вартості, — економіка України майже не виробляє сучасного обладнання, яке вітчизняні підприємства змушені купувати переважно за кордоном, не випускає вона й сучасних гаджетів, якими хочуть користуватися багато українців. Це створює додаткове навантаження на платіжний баланс, хронічне від'ємне сальдо якого періодично призводить до девальвації національної валюти.

Орієнтовану на виробництво та експорт сировини економіку зазвичай переслідує так званий парадокс зниження продуктивності. Що більша кількість людей зайнята у виробництві сировини та продукції з низькою часткою доданої вартості, то швидше знижується продуктивність у цих сферах. Падіння продуктивності, у свою чергу, веде до погіршення кількісних результатів виробництва та зниження реального рівня зарплат людей, зайнятих у таких виробництвах. У цьому й полягає парадокс — адже в несировинних секторах економіки додаткове насичення ринку трудовими ресурсами веде до зростання конкуренції, а отже, і до підвищення ефективності виробництва. До того ж сировинна економіка характеризується великою часткою некваліфікованої праці, отже, у ній не складаються передумови для зростання зарплат. Та й це ще не все — стагнація зарплат, які перебувають і без того на низькому рівні, не дає можливості для зростання економіки за рахунок внутрішнього споживання.

Усе це навіть не зачароване коло, а своєрідна стрічка Мебіуса, по сторонах якої блукає орієнтована на експорт сировини економіка. Зробивши коло, той, хто рухається стрічкою Мебіуса, потрапляє в те саме місце, звідки він розпочав рух, але при цьому опиняється з протилежного боку пласкої стрічки! Природно, пробігши ще одне коло, він повернеться в точку старту. Вихід із цього парадоксально безперспективного стану один — перебратися через край стрічки. У випадку з економікою України — змінити модель її розвитку.

До кількості через якість

Яким мені видається рецепт докорінного перелому негативних тенденцій, що склалися? Звичайно, дуже бажаний перехід до швидких темпів зростання вітчизняної економіки. Але це не може бути єдиним завданням, ми зобов'язані розглядати майбутнє не стільки крізь призму кількісних показників, скільки крізь призму якісного стану економіки.
Тенденції, які ми спостерігаємо під час третьої та четвертої промислових революцій, вказують на те, що найбільш передові з розвинених країн поступово рухаються до нової економіки. У ній на першорядні ролі вийдуть якісні економічні показники. Матиме велике значення те, що саме випускає національна промисловість. Усвідомлюючи це, я й відстоюю доцільність орієнтації не так на кількісні показники, як передусім на якісну трансформацію української економіки. А настільки бажана для нас кількість (усе-таки ми стартуємо зі значно нижчої бази, ніж передові країни) прийде через трансформацію якості, про що — нижче.

Я переконаний, що банківська система України не може існувати сама по собі та сама для себе. Вона повинна стати ефективним засобом досягнення макроекономічних цілей держави. Перша мета — перехід від моделі рентної економіки, заснованої на експорті з України сировини та напівфабрикатів, до сучасної високотехнологічної економіки, яка базується на інноваціях і знаннях. Друга мета — забезпечення швидких темпів зростання економіки на основі розвитку інноваційно-орієнтованих секторів народного господарства України.

Що в оперативній перспективі може зробити Нацбанк для якнайшвидшого виходу економіки України на траєкторію сталого зростання й трансформації її у бік інноваційної моделі розвитку? Відповідно до Конституції та профільних законів, основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а виконання своєї основної функції він здійснює, виходячи з пріоритету досягнення та підтримки цінової стабільності. Отже, ключовий потенціал впливу дій НБУ на зростання економіки полягає в тому, що цінова стабільність є фундаментальною передумовою для зниження довгострокових відсоткових ставок. Це дуже важливо, бо одна з вагомих причин неконкурентоспроможності українських товарів — високі кредитні ставки. Акцентую увагу, що в цьому разі йдеться більшою мірою про товари з високим ступенем доданої вартості, для випуску яких українські підприємці змушені брати кредити з огляду на необхідність купувати сучасне технологічне обладнання, а також через дефіцит обігових коштів. Крім того, стабільно низька інфляція дасть можливість підприємцям сміливіше приймати середньострокові та довгострокові інвестиційні рішення, адже динаміка цін буде прогнозованою.

На відміну від попередніх років, у нещодавно затверджених "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу" передбачено механізми, які можуть безпосередньо сприяти як прискоренню темпів зростання української економіки, так і її інноваційній трансформації. Я маю на увазі передусім тендери рефінансування НБУ з диференційованими строками. Заснований на прозорій методологічній базі, що включає цільове призначення позик, що надаються, цей механізм дозволить банкам збільшити активність у сфері кредитування реального сектора економіки. Вважаю, що при розробці методології таких тендерів особливу увагу слід приділити створенню максимально сприятливих умов для налагодження системи кредитування підприємств нової інноваційної економіки.

Крім того, в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу" передбачається можливість диференційованих норм обов'язкового резервування. Насамперед метою цього є підвищення результативності регулювання ліквідності в банківській системі України. Але чому б не піти далі та не продумати систему диференційованого резервування для банків залежно від обсягів кредитування ними підприємств, які виробляють високотехнологічну продукцію?

Зосередженість і координація зусиль

Відповідно до принципу зосередження військ, описаних Карлом фон Клаузевіцем у праці "Про війну", які він демонструє на прикладі успішних баталій Наполеона, ми зобов'язані зосередити кредитну та інвестиційну активність у найбільш перспективних у довгостроковому аспекті галузях економіки.

Підвищення рівня технологічного розвитку економіки України через якийсь час само по собі приведе до поліпшення макроекономічних показників. Технології будуть просочуватися в інше тіло економіки та приведуть до вищих темпів її зростання, у тому числі й питомого (подушового ВВП). Так ми одержимо ефект синергії та взаємного посилення — якість, якщо можна так висловитися, додасть імпульсу зростанню кількості. Таким є світовий досвід останніх двох століть. Тому зростання і заробітної плати, і, відповідно, рівня матеріального добробуту громадян неможливі без переходу національної економіки на шлях високотехнологічного розвитку. Ми більше не можемо миритися з невирішенням проблеми зміни типу економічного зростання в нашій країні, з гальмуванням переходу від сировинної моделі до моделі інноваційної.

Під економічною політикою держави один із видних її теоретиків Вальтер Ойкен мав на увазі усвідомлені дії державних інститутів, націлені на зміну сформованої економічної системи, коригування процесів, які протікають у ній. Надаючи бажаний напрям цим процесам, уряд і центробанк повинні прагнути до досягнення стратегічних і тактичних цілей держави та народу.

На одній з лекцій, прочитаних своїм студентам, Ойкен процитував таку фразу з одного літературного твору: "Насамперед, — сказав якось своїм учням видний художник, — не слід ніколи робити мазок кистю, не бачачи цілого та не зберігаючи узгодженості з цим цілим". У відповідь на здивовані погляди студентів він додав: "Те саме можна сказати й про економічну політику: не слід вживати жодних заходів, не узгоджуючи їх з усією сукупністю бажаного порядку".

Чому я згадав цю історію? Ігнорування принципу комплексності в реалізації економічної політики неминуче створює та збільшує диспропорції в економіці. В історії України неодноразово бувало, що НБУ та уряд не вважали за потрібне координувати свої дії, а то й зовсім здійснювали різноспрямовану політику. Але нині, можливо, уперше за багато років, складаються важливі передумови для злагодженої роботи Кабміну та Нацбанку. У затверджених "Основних засадах грошово-кредитної політики..." прогноз темпів зростання економіки країни за базовим сценарієм Нацбанку кореспондується з урядовим прогнозом за його основним сценарієм: починаючи з 2019 р. Україна має вийти на темпи зростання ВВП 4% на рік. Якщо є вихідні передумови для скоординованої роботи уряду та Нацбанку, думаю, що ми знайдемо взаєморозуміння й у механізмах забезпечення темпів зростання. Важливим фактором економічного розвитку нашої країни має бути скоординованість грошово-кредитної політики НБУ з економічною та бюджетно-фінансовою політикою Кабміну.

Якщо до 2030 р., про який казав директор McKinsey Global Institute і старший партнер McKinsey&Co Вотцель, ми вийдемо на теми зростання хоча б у 4% на рік (що, відповідно до оцінки НБУ, відповідає нинішньому потенційному рівню зростання ВВП України), то одержимо його збільшення приблизно в 1,6 разу. На мій погляд, ми маємо поставити перед собою більш амбіційне завдання — вихід із певного моменту на річні темпи зростання ВВП у 6–8%, що й дасть змогу подвоїти ВВП до 2030-го. Але досягнення такого кількісного показника можливе лише у разі здійснення якісних змін — трансформації української економіки до інноваційної моделі розвитку.

Богдан Данилишин
голова Ради НБУ, академік НАН України

Дилема українських талантів: як продати свої мізки найдорожче, не залишаючи країни?

Україна багата на таланти, але страждає від дефіциту можливостей їхньої самореалізації на внутрішньому ринку.


Згадування про Україну багато хто звик зустрічати лише в контексті різних соціально-економічних проблем або конфліктів, а позиції країни в міжнародних рейтингах демонструють традиційно низький рівень конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.

З іншого боку, за даними дослідження PWC разом з ІТ-комітетом ЕВА, галузь інформаційних технологій України за 2011–2015 рр. зросла з 0,6 до 3,3% у ВВП — з 1,1 млрд дол. до 2,7 млрд. А працює в IT сьогодні близько 100 тисяч українських програмістів, що на перший погляд викликає здивування.

Уся річ у тому, що Україна багата на таланти, але страждає від глибокого дефіциту можливостей їхньої самореалізації на внутрішньому ринку. У зв'язку з чим головні досягнення вітчизняних інноваторів пов'язані з аутсорсингом, що становить близько 80% ІТ-ринку України.

Як відомо, індекси розвитку країн містять десятки параметрів, які впливають на ту або іншу галузь у цілому, — макроекономічне середовище, фінансовий сектор, правова система тощо. Основна частина таких загальносистемних характеристик в Україні на дуже низькому рівні, однак не ті, що стосуються якості талантів.

Для прикладу: Україна входить у перші 50 із 123 країн за The Global Innovation Index 2017. При цьому в субіндексах цього рейтингу Knowledge&technology outputs і Human capital&research наша країна займає гідні позиції 32-ге та41-ше місця відповідно. А от у субіндексах Institutions та Infrastructure значно нижчі — 101-ше та 90-те.

У Global Talent Index 2016 Україна посідає 43-тє місце з 60 країн, але за якістю університетської освіти входить до ТОП-10 цього самого рейтингу.

В індексі Global Talent Competitiveness Index 2017 Україна посідає 69-те місце з 118. І знову, у субіндексі Global knowledge skills — 53-тє місце, а от щодо середовища для талантів (ENABLE) — тільки 103-тє.

Подібний розрив між потенціалом людей і можливостями самореалізації не залишає молодим українцям вибору, крім як шукати сприятливе середовище за кордоном. Тобто або в буквальному значенні залишати країну, або знаходити інструменти прямої взаємодії зі світовим ринком, перебуваючи в Україні.

Тих, хто вирішив змінити місце самореалізації, з кожним роком дедалі більше. Це недивно, тому що багато розвинених країн сьогодні розгорнули масштабну кампанію з рекрутингу українців. У Польщі, наприклад, при муніципалітетах працюють цілі департаменти, які рекламують для української молоді переваги та можливості навчання, життя і роботи в польських містах. Згідно з даними Польського союзу підприємців і роботодавців, країна потребує 5 млн працівників на найближчі 20 років, щоб зберігати економічне зростання, а кількість українців, які працюють у Польщі, сьогодні вже перевищила рекордні 1,3 млн.
Естонія активно працює в соціальній мережі Facebook, поширюючи ролики про українців, які домоглися успіху на території цієї країни. Програми залучення талантів з України розгорнуто в Канаді, Болгарії й Туреччині.

За досить стриманими оцінками Міжнародної організації міграції, лише торік частка українців у загальному обсязі міжнародної трудової міграції становила 700 тис. чоловік, понад половина з них є довгостроковими. При цьому майже кожний третій українець сьогодні хотів би виїхати за кордон на постійне місце проживання.

І це тільки початок. Тенденція з переманювання людей у центри світового розвитку підсилюватиметься з кожним роком. Згідно з Grant Thornton, у 2016 р. 31% компаній у світі називали нестачу кваліфікованих кадрів основним обмеженням для зростання їхнього бізнесу. Найбільше страждає Японія — 62% її компаній бачать у цьому головну проблему, а Німеччину до 2030 р. очікує дефіцит понад 3 млн кваліфікованих працівників через демографічну кризу.
Однак Україна не поспішає вживати заходів, щоб скоротити відплив своїх висококваліфікованих кадрів, втрачаючи не лише перспективи, а й капіталізацію банківського сектора разом із робочими місцями в суміжних галузях. Так, ІТ-галузь створює 5,8 млрд грн депозитів ІТ-фахівців у банках, 1,7 млрд грн прибутку банків від операцій з валютою та 420 тис. робочих місць (разом із суміжними галузями).

Звичайно ж, технологічна відсталість українського бізнесу та неконкурентний рівень зарплат справді не дають змоги у найближчій перспективі надати більшості українських професіоналів достатню мотивацію зайнятості на внутрішньому ринку. Однак, усупереч поширеному переконанню, сьогодні далеко не обов'язково залишати країну, щоб одержати доступ до глобальних ринків праці, збуту продукції або інвестицій. І державі варто було б передусім підсилити ці можливості та активно інформувати таланти про альтернативи їхньої фізичної міграції.

Інструменти зовнішньої комерціалізації талантів

1. Експорт аутсорсингу

Фриланс

В останні роки на глобальному рівні спостерігається вибухове зростання віддаленої форми роботи, і Україна сьогодні посідає 4-те місце у світі за кількістю фрилансерів після Індії, США та Філіппін.

Серед найбільших міжнародних бірж Upwork (Odesk+Elance) зосередила близько 15 млн користувачів, Freelancer — майже 20 млн, TopTal, Guru, 99design — приблизно по 1 млн фрилансерів.

За статистикою, в Україні активно заробляють уже близько 54 тис. фрилансерів, їхній сумарний річний дохід 2016-го становив близько 65 млн дол. Серед найбільш затребуваних послуг інформаційні технології (Web, Mobile&Software Development) — 83%, дизайн і креатив — 6%, інші категорії (переклад, SMM, продажі та маркетинг, інженерія, архітектура тощо) — 11%.

Середня винагорода фрилансера у 2016 р. становила 19 дол./год.



Робота в аутсорсинговій компанії або компанії з іноземним капіталом

Кількість співробітників у 25 найбільших ІТ-компаніях України з початку 2017 р. збільшилася на 6,2% (+ 2104 чоловік). 13 компаній з офісами в Україні вже ввійшли в рейтинг The 2017 Global Outsourcing 100 Міжнародної асоціації IAOP. Найбільші з них — SoftServe з понад 4000 співробітників і головним офісом у Львові та Ciklum з більш як 2000 співробітників у Києві. Середня зарплата в таких компаніях становить близько 2 тис. дол. на місяць.

Хоча ця модель роботи передбачає надання своїх професійних послуг за винагороду й малопридатна для розвитку талантами власних продуктових компаній і стартапів, державі варто було б створити максимально комфортні умови для даної форми зайнятості, щоб утримати кадри, поки внутрішній ринок не підросте. На мою думку, необхідно зберегти форму взаємодії компаній з ІТ-фахівцями у вигляді контрактів з СПД, запровадити неформальну заборону на втручання держорганів у діяльність ІТ-компаній і на вилучення цифрового обладнання, створити офшорну юрисдикцію — скасувати податки у разі роботи компанії не на території України, доручити міжнародним офіційним представництвам країни всіляко просувати український аутсорсинговий ІТ-бізнес за кордоном.

2. Інкубатори та акселератори

Інкубатори та акселератори — це програми, які допомагають стартапам вирости від ідеї до продукту та вийти на ринок. Інкубаційні програми спрямовані на оформлення ідеї, формування команди й прототипу. Акселераційна програма готує команду та продукт для початку продажів на тому або іншому ринку.

У рамках програм із талантами працюють експерти та ментори з різних галузей: IT, фінансів, маркетингу, права тощо. Надаються приміщення для роботи, забезпечується участь у міжнародних профільних подіях.

Програми або передбачають пряме фінансування найкращих проектів, або допомагають залучити кошти від інвесторів чи вийти на краудфандингові платформи.

У 2016 р. у Києві запустилося перше в країні інноваційне місто Unit City, і на його території перший Technology Companies Development Center розмістив 26 офісів технологічних команд, дві лабораторії та навчальний центр. Серед найуспішніших українських інкубаторів-акселераторів можна назвати GrowthUP, 1991 Open Data Incubator, Fintech Master, WannaBiz, IoT Hub та AgroChallenge.

Серед іноземних програм, популярних серед українців: Y Conbinator, Techstars, Startup Wise Guys, Huge Thing, Smart Transportation Accelerator, TechFounders та ін.
Звичайно ж, підприємцям доведеться передати інкубатору частку своєї компанії у 5–10% або частку одержуваних ззовні інвестицій, а також заплатити за сервіси, приміщення, експертизу та інші послуги.

Тут ключовими є захист прав інтелектуальної власності, створення державних і місцевих грантових програм під інноваційні проекти та пільгове кредитування на стадії seed capital. За прикладом більшості розвинених країн світу та сусідів України необхідно заснувати механізми спеціальних економічних зон для технологічних та індустріальних парків із додатковими преференціями.

3. Венчурні та Seed фонди

За даними UVCA, за останні п'ять років інвестори профінансували українські стартапи на суму понад 400 млн дол. Причому інвестори воліють вкладати свої кошти в компанії на початковому, "посівному" (Seed) етапі — до 84% від загальної кількості угод. Розмір інвестицій починається від 50 тис. дол., при цьому 13% фондів готові вкласти в розвиток одного проекту понад 10 млн дол.

В Україні сьогодні працюють 24 такі фонди, серед найактивніших — Digital Future, TA Ventures, Almaz Capital, AVentures Capital, Horizon Capital, TMT Investments, Noosphere Ventures, SMRK.

Талантам для одержання інвестицій необхідно розробити прототип, презентацію, фінансовий план мінімум на два роки, бізнес-модель та апробувати її на цільових ринках, описати досвід команди й попередні угоди. Бажано одержати рекомендації від партнерів, які вже відбулися, та інших інвесторів. А після цього — зайнятися нетворкінгом на тематичних подіях, особливо міжнародних, на кшталт Techcrunch Disrupt і WebSummit, спілкуватися з інвесторами в спеціалізованих соціальних мережах, наприклад CrunchBase й LinkedIn.

При виборі цього шляху на таланти очікує досить трудомістка підготовка, яка потребує досвіду та експертизи, наявності базових коштів для створення прототипу й пошуку інвесторів, а умови інвестицій, звичайно ж, передбачають передачу частки компанії інвестору — від 5 до 30%.

Україні ж треба, у свою чергу, усунути подвійне оподаткування інвесторів, які формують венчурні фонди, законодавчо забезпечити можливість банкам, пенсійним і страховим фондам входити у венчурний капітал, знизити податки на дивіденди від акцій венчурних компаній і звільнити продаж їхніх акцій від податку на прибуток.

4. Краудсорсингові майданчики

У світі сьогодні налічується близько 2000 краудфандингових платформ.

Однак абсолютними лідерами за обсягом зібраних коштів є лише дві платформи — Kickstarter та Indiegogo, на яких у проекти було сумарно залучено близько 4 млрд дол. На цих двох майданчиках сьогодні одночасно збирають кошти близько 11 тис. проектів.

За історію одного Kickstarter профінансовано 123 тис. стартапів силами 12 млн так званих бекерів — дрібних інвесторів. Кілька сотень проектів зібрали на платформі понад мільйон доларів.

Принцип роботи цих інструментів досить простий: автор виставляє опис свого проекту, відеозвернення і фотографії прототипу на сайт платформи, заявляючи необхідну для розвитку проекту суму коштів. Запропоновані проекти проходять перевірку адміністрації платформ щодо наявності технології, авторських прав і банківських рахунків у потрібній юрисдикції.
Кампанія зі збору інвестицій триває обмежений період часу. Якщо заявленої розробниками суми не було зібрано, гроші бекерів не перераховуються. У разі ж успішного збору коштів стартап зобов'язується натомість безплатно забезпечити своїх інвесторів продукцією або надати її в першу чергу.

Серед найуспішніших українських проектів на Kickstarter можна виділити камеру JollyLook, що зібрала 377 тис. дол., пристрій для віддаленого спілкування зі свійськими тваринами Petcube, профінансований на 250 тис. дол., спалах для смартфона iblazr 2, що зібрала 156 тис. дол.

У цього способу залучення інвестицій є і свої недоліки — комісії платіжних систем і збори платформ забирають 10–15% зібраних коштів, є величезна конкуренція проектів, і діє принцип "все або нічого". До того ж для привернення уваги інвесторів знадобиться масштабна маркетингова активність.

Однак держава може зняти частину проблем підприємців — забезпечити можливість роботи в Україні міжнародних платіжних систем типу PayPal, звільнити від оподаткування залучені в подібний спосіб кошти та самих стартапів на період розвитку.

5. Платформи відкритих інновацій

Сучасним світовим трендом та певними гібридними ноу-хау в плані можливостей для талантів стали платформи відкритих інновацій, де клієнти, інвестори й таланти взаємодіють безпосередньо — шукачі інновацій розміщують свої заявки, а інноватори пропонують рішення.
В Україні сьогодні запущено два такі проекти: Reactor.ua — у корпоративному секторі та Ukrinnovate.com — у сфері оборони. Ці проекти поєднують акселераційні інструменти та краудсорсинг.

На платформі Reactor.ua міжнародні та українські компанії розміщують заявки для кількох сотень українських технологічних команд із метою пошуку необхідних інноваційних рішень. Платформа допомагає замовнику у визначенні та оформленні викликів розвитку. Серед поданих інноваторами пропозицій відбираються найкращі, з якими для корпорацій організовуються зустрічі-презентації. З переможцями укладаються контракти на розробку під гарантії платформи.

Такий підхід дає змогу корпораціям значно мінімізувати витрати на скаутинг (пошук та оцінку інновацій), розширити варіативність можливих рішень, мінімізувавши при цьому ризики. Для талантів же це можливість залучити фінансування та розвивати свій проект, використовуючи інфраструктуру великих гравців.

В Ukrinnovate.com виділяють мікроінвестиції стартапам у сфері військових технологій і допомагають оформити бізнес-пропозицію. Після чого розпочинається пошук інвесторів для створення прототипу. Готовий прототип разом із Укроборонпромом презентується на міжнародних збройових виставках для укладання експортних контрактів.

Серед західних платформ лідерами є InnoCentive та IdeaConnection.

Талантам при виборі цього інструменту доведеться відслідковувати та оперативно описувати різні індивідуальні пропозиції для замовників інновацій, щоб перемагати в конкуренції за угоди.

А державі необхідно швидше застосувати "податкові канікули" для компаній, які впроваджують інновації, виключати з прибутку кошти на фінансування НДДКР, звільнити від податків імпорт високотехнологічного обладнання, яке не виробляється в країні. Забезпечити можливість здешевлення та "подовження" кредитів підприємствам на модернізацію та створення нових виробництв, щоб українським компаніям нарешті стало вигідно й під силу впроваджувати інновації.

Отже, українські таланти сьогодні — це величезний недооцінений актив на глобальному ринку. На цьому активі прекрасно заробляють найбільш системні та уважні міжнародні гравці, застосовуючи широкий спектр вищеописаних інструментів і користуючись пасивністю внутрішнього українського ринку.

За умов поточної економічної відсталості країни талантам залишається орієнтуватися на міжнародний капітал, вибираючи або міграцію, або інструменти віддаленої взаємодії з глобальними ринками.

Державі ж необхідно за будь-яку ціну утримати інноваторів, допоки внутрішній ринок не дозріє, щоб запропонувати більш гідні умови самореалізації талановитим українцям.
Необхідно розпочати форсоване впровадження "Цифрового порядку денного для України-2020", розробленої міжнародними та українськими лідерами ринку, прислухатися до рекомендацій консалтингових компаній "великої четвірки" і врахувати позиції профільних асоціацій.

Інакше світле майбутнє в України так ніколи й не настане.

Олексій Жмеренецький

29 вересня 2017

Сьогодні є всі законні підстави для захисту лісових угідь України, лісів Карпат від незаконної вирубки – Президент



«Нам потрібно об’єднати наш потенціал і вийти на абсолютно чіткі і правильні рішення щодо захисту лісів України і захисту лісів Карпат», - наголосив Президент Петро Порошенко під час наради з питань удосконалення державної політики у сфері лісового та мисливського господарства в ході робочої поїздки до Івано-Франківської області.

Глава держави нагадав, що підписав Закон, який значно підсилює кримінальну відповідальність за незаконну вирубку дерев та чагарників в лісах. Він окремо наголосив, що дія Закону поширюється на професійних лісників та на «чорних» лісорубів.

За словами Президента, раніше керівники правоохоронних органів посилались на те, що у них немає законних підстав для того, щоб захистити Карпати. «Сьогодні Закон дає їм таку зброю», - наголосив Глава держави та зазначив, що це питання і до прокуратури, і до Нацполіції, і до керівництва лісгоспів.

Президент також підкреслив необхідність запровадження електронної системи контролю за обігом деревини: «Єдина державна система обліку деревини має бути розповсюджена на всі без виключення лісові угіддя. Кожна колода, або партія деревини повинна мати спеціальну бирку». Він наголосив, що доручить контрольному управлінню перевірити це питання.

Петро Порошенко також наголосив на важливості посилити координацію та узгодженість дій між правоохоронними і фіскальними органами та екологічною інспекцією і обласними державними адміністраціями для подолання незаконних рубок та припинення тіньового обігу деревини.

Окремо Глава держави підкреслив, що стандарти лісової галузі мають бут єдиними для лісових господарств інших відомств – Міністерства оборони, Міністерства аграрної політики, підприємств комунальної власності. «Порядок має бути скрізь і стандарти галузь має затвердити єдині», - зазначив він.

Петро Порошенко також зауважив, що у контексті збереження лісу обговорювався досвід Латвії, Литви, Білорусії: «Чомусь там лісів не рубають. З’явився із сокирою в лісі – одразу ж відповідальність».

Президент наголосив на неухильності дотримання законодавства стосовно користування мисливською зброєю та звернув увагу правоохоронців на неприпустимість використання такої зброї без відповідного ліцензування. «Людина без необхідних документів, ліцензії з мисливською рушницею буде потребувати відповідних дій правоохоронців», - зауважив він.

29 вересня 2017 року - 17:41

Маємо сприяти і підтримувати розвиток екологічного туризму – Президент



Державні природоохоронні служби та місцева влада мають підтримувати та сприяти не лише збереженню лісів, національних парків, а й розвитку екологічного туризму, переконаний Президент Петро Порошенко.

«Як правило території, де створена переважна більшість національних заповідних парків, є депресивними. Зайнятість на тих територіях є вкрай низька. І за таких обставин, я вважаю, що замість того, щоб намагатися вирубати ліс, забравши частину заповідника і залишити пустелю, ми маємо допомогти організувати екологічний туризм. Це створює і робочі місця», - наголосив Глава держави на нараді з питань реформування лісового господарства та вдосконалення державної екологічної політики у Івано-Франківську. Петро Порошенко підкреслив, що вирубані ліси та лисі гори туристів не приваблюватимуть.

«Вирубав – більше нічого не буде», - зауважив він.

Президент зазначив, що готовий підтримати спеціальну програму, якщо така необхідна, задля розвитку зазначеного напрямку. «Якщо потрібна національна програма екологічного туризму – чекаю пропозицій. І на рівні урядовому, і на рівні законодавчому ми це питання можемо швидко вирішити. І це умови для того, щоб захистити природнє середовище через формат національного парку», - сказав він.

За словами Петра Порошенка, Україні доцільно вивчити іноземний досвід організації національних парків, які генерують масштабний туристичний потік і позитивно впливають на розвиток прилеглих територій і наповнення місцевих бюджетів.

Глава держави також наголосив, що розвиток природно-заповідної справи належить до пріоритетів державної політики в сфері охорони навколишнього середовища.

«Нехай площа природньо-заповідного фонду України є недостатньою для збереження та відновлення особливих природних компонентів і об'єктів, але ми працюватимемо над цим», - підкреслив Петро Порошенко.

Окремо він звернув увагу на проблему, пов’язану із навмисно організованою плутаниною у межах заповідників і парків. Президент закликав до спільної роботи над її вирішенням. «Оскільки встановлення меж заповідників – це компетенція Президента, маємо разом з вами попрацювати. Відновити межі, які були, щоб суб'єкти місцевого самоврядування, які хочуть загарбати територію заповідників заднім числом, не змінювали ці межі. Вирішити (це питання – ред.) на урядовому і президентському рівні», - наголосив Петро Порошенко.

«До правоохоронців окрема позиція – попередьте суб'єктів місцевого самоврядування не бавитися і не чинити злочинів у заповідній справі. Кожен сільський голова має працювати на громаду, а не проти заповідника. Думаю, що це речі, які ми 100% зможемо регулювати», - додав він.

Президент також зазначив, що під час наради очікує на обговорення принципових змін в організації Державної екологічної служби, гарантій якісного поліпшення роботи новоствореного органу, а також пропозицій щодо підтримки з боку Глави держави і влади.


29 вересня 2017 року - 18:26

Лісова промисловість має створювати високий обсяг доданої вартості – Президент на нараді з питань реформування лісового господарства



Президент Петро Порошенко наголосив на важливості стратегічного бачення розвитку сфери управління лісовим та мисливським господарством. «На законодавчому рівні необхідно врегулювати питання стимулювання розвитку вітчизняної деревообробки з виготовленням продукції з високою доданою вартістю», - зазначив Президент. Водночас, він підкреслив, що темпи розвитку галузі не відповідають вимогам часу.

«Лісова промисловість має створювати високий обсяг доданої вартості», – зазначив Президент в Івано-Франківську під час наради з питань реформування лісового господарства та удосконалення державної екологічної політики.

Президент особливо наголосив на великому туристичному потенціалі Карпат та підкреслив важливість збереження лісових угідь регіону: «Хто поїде в Карпати, якщо в Карпатах немає лісу? Якщо йде незаконна вирубка, якщо йде посуха і хвороби і ми гектарами втрачаємо наш фантастичний природний потенціал – наше національне багатство». При цьому він зазначив, що карпатські ліси цікаві не лише українцям, а й усьому світові та знаходяться під захистом ЮНЕСКО.

«Туристів на лисі гори не запросиш», - сказав Петро Порошенко та наголосив на необхідності дбайливого ставлення до екології та припинення незаконної вирубки лісів.

29 вересня 2017 року - 18:00

Глава держави: Ваші «парасольки» закінчені. Ті, хто збирається знищувати Карпати, мають чітко зрозуміти – їх місце у в'язниці



На нараді з питань реформування лісового господарства та вдосконалення державної екологічної політики під час робочої поїздки до Івано-Франківської області Президент Петро Порошенко нагадав, що український Парламент схвалив Закон, який був підписаний та набрав чинності, про запровадження кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісів.

«Якщо ми запроваджуємо кримінальну відповідальність, а потім навіть схопимо (злочинця – ред.) «на гарячому», а він потім опиниться на волі – це не те, що хочу бачити я», - підкреслив Петро Порошенко.

«Якщо вони накрали ліс, а потім звільнилися – то це для них як відпустка. Я не приймаю такої позиції», - звернувся Президент до в.о. Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бондара, який під час доповіді поінформував про звільнення з посад осіб, що були причетні до незаконної вирубки лісів.

Глава держави також наголосив, що не приймає цифру, що Україна втрачає від незаконної вирубки лише 1,5% лісу. «Цифри значно більші», - додав він.

«400 не чистих на руку працівників, які брали участь у незаконних рубках спільно, я наголошую, з представниками місцевої влади, спільно з силовиками, які їх прикривають. Створено мафіозне угрупування і ще й посилаються нагору, що у них там є «парасольки», - підкреслив Петро Порошенко. Глава держави наголосив: «Ваші «парасольки» закінчені. І ми для цього приймали Закон. Для того, щоб ті, хто збирається на сьогоднішній день знищувати Карпати, чітко зрозуміли – ваше місце у в'язниці. І через дуже короткий термін я прошу силовиків, губернаторів підготувати мені звіт щодо ефективності застосування цього Закону. Вам для цього дали повноваження».

За словами Президента, раніше ці повноваження спеціально забрали для того, щоб безкарно вирубувати ліси. Нині ситуація змінилася, місцева влада та правоохоронці отримали необхідні права, але з ними пов’язана і відповідальність.

Глава держави також акцентував на необхідності проаналізувати ефективність дії мораторію на вивіз лісу-кругляка. Він додав, що різкого зростання завантаження українських деревообробних підприємств у зв’язку із припиненням вивозу кругляка не відбулось. «Значить існує тіньовий ринок, який на сьогоднішній день має бути закрито», - підкреслив Петро Порошенко.

Президент звернувся до представників прокуратури, поліції, лісників і представники місцевого самоврядування сформувати чіткі заходи, встановити чіткі терміни відповідальності і нагадав їм про особисту відповідальність.

«Це абсолютно чітка моя позиція – досить. Люди мають відчути, що в нас не просто припинилися незаконні рубки, а й дуже активно ведеться відновлювальна робота (із відновлення лісів – ред.)», - підсумував Глава держави.

29 вересня 2017 року - 19:00

Порошенко инициирует внедрение электронного контроля оборота древесины




Президент Украины Петр Порошенко инициирует внедрение электронной системы контроля за оборотом древесины.

Об этом глава государства заявил в ходе рабочей поездки в Ивано-Франковскую область.

"Единая государственная система учетадревесины должна быть распространена на все без исключения лесные угодья. Каждое бревно, или партия древесины должна иметь специальную бирку", - подчеркнул Порошенко.

Он сообщил, что поручит Главному контрольному управлениюпроверить этот вопрос. Порошенко также подчеркнул важность усиления координации и согласованности действий между правоохранительными, фискальными органами, экологической инспекцией и областными государственными администрациями для преодоления незаконных рубок и пресечения теневого оборота древесины. Отдельно президент подчеркнул, что стандарты лесной отрасли должны быть едиными для лесных хозяйств других ведомств - Министерства обороны, Министерства аграрной политики, предприятий коммунальной собственности.

"Порядок должен быть везде и стандарты отрасль должна утвердить единые", - отметил он. Напомним, одним из условий получения Украиной кредита на 600 млн евро ЕС называет снятие моратория на экспорт леса-кругляка.

Источник: http://ru.golos.ua/politika/poroshenko_initsiiruet_vnedrenie_elektronnogo_kontrolya_oborota_drevesinyi_0986

Порошенко считает необходимым проанализировать эффективность моратория на вывоз леса-кругляка



Президент Украины Петр Порошенко заявил о необходимости проанализировать эффективность действия моратория на вывоз леса-кругляка.

Как сообщила пресс-служба главы государства, об этом он сказал на совещании по вопросам реформирования лесного хозяйства и усовершенствования государственной экологической политики во время рабочей поездки в Ивано-Франковскую область.

Президент подчеркнул, что резкого роста загрузки украинских деревообрабатывающих предприятий в связи с прекращением вывоза кругляка не произошло. "Значит существует теневой рынок, который на сегодняшний день должен быть закрыт", - сказал он.

П.Порошенко обратился к представителям прокуратуры, полиции, лесников и представителей местного самоуправления с предложением сформировать четкие меры, установить четкие сроки ответственности и напомнил им о личной ответственности.

"Люди должны почувствовать, что у нас не просто прекратились незаконные рубки, но и очень активно ведется восстановительная работа (по восстановлению лесов)", - подытожил глава государства.