ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

31 травня 2019

Депутати Закарпатської облради просять Кабінет Міністрів України невідкладно виділити із держбюджету відповідні кошти для подолання наслідків нещодавньої повені у краї


Та забезпечити відновлення фінансування заходів Комплексного протипаводкового захисту у басейні р. Тиса на території Закарпатської області.

На другому пленарному засіданні 15-ї сесії облради депутати ухвалили рішення «Про Звернення Закарпатської обласної ради щодо виділення коштів на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації та фінансування заходів протипаводкового захисту», яке направили до Кабінету Міністрів України.

У документі зазначається: «Територія Закарпатської області за географічним положенням та кліматичними умовами належить до зони розвинутої зливової діяльності, що неоднарозово ставало причиною формування значних, часто катастрофічних за своїми наслідками паводків.

Крім природних факторів, суттєвий вплив на виникнення та формування паводків має техногенне навантаження, викликане зменшенням площі лісів на великих ділянках та зміною їх видового складу, забудовою та результатами господарської діяльності на паводконебезпечних територіях.

Стихійне лихо, від якого потерпає Закарпаття впродовж останніх днів, знову підтвердило, що інфраструктура та стан гідротехнічних протипаводкових споруд Закарпатської області не забезпечує захист населення, виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, пов’язаної з природними умовами та техногенними факторами формування і проходження паводків у басейні р. Тиси.

Внаслідок сильних грозових дощів, що пройшли в Закарпатській області 20-23 травня 2019 року, відбулися затоплення сільгоспугідь, дворогосподарств, житлових будинків, переливи автомобільних доріг обласного та державного значення, пошкодження берегоукріплень, дорожнього покриття, підпірних стінок, мостових переходів, об’єктів бюджетної сфери тощо.

За оперативною інформацією на 23.05.2019 удару стихії зазнали понад 50 населених пунктів у 9-ти районах області. Згідно з обстеженнями, проведеними місцевими та відомчими комісіями на місцях, паводковими водами затоплено (пошкоджено): сільськогосподарських угідь − 1996 га; дворогосподарств – 806; житлових будинків – 82; берегоукріплень − 1812 м. п.; мостових переходів – 21 (10 пішохідних); дорожнього покриття – 5195 м. п.; підпірних стінок – 290 м. п.; 2 господарські споруди; 5 загальноосвітніх шкіл, 3 дитячі навчальні заклади.
На жаль, загинула одна людина (2008 р. н.).

Для прийняття необхідних рішень і вжиття оперативних заходів із локалізації та ліквідації наслідків стихії в області проведено термінові засідання оперативного штабу регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також відбулися відповідні засідання місцевих комісій. Наразі на місцях розпочато роботу з підрахунку збитків, завданих стихією населенню, об’єктам соціально-культурної сфери, інфраструктури, водогосподарському комплексу та ін.

Проте, зважаючи на обмеженість фінансового ресурсу місцевих бюджетів, обласна рада усвідомлює, що без підтримки з боку держави неможливо виконати невідкладні (першочергові) роботи із ліквідації наслідків стихійного лиха.

Ситуація ускладнена ще й тим, що через постійний брак коштів упродовж останніх років в області не сповна ліквідовано наслідки попередніх паводків, не проводяться належні протипаводкові роботи, а це призводить до поглиблення руйнівних процесів.

Загалом проблема вимагає комплексного вирішення, зокрема значно більших обсягів фінансування, ніж суми коштів, якими розпоряджаються місцеві бюджети.

Законом України від 24.05.2012 затверджена «Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року», яка містить напрямок «Комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області». Однак, вже сьомий рік поспіль виконання зазначеного Закону України не забезпечується, і, відповідно, кошти з державного бюджету на виконання протипаводкових робіт у повному обсязі не виділяються.

Висловлюючи глибоке занепокоєння ситуацією, що виникла у зв’язкуіз відсутністю необхідного фінансування для забезпечення ліквідації наслідків травневого паводку, ми, депутати Закарпатської обласної ради, просимо Кабінет Міністрів України невідкладно вирішити питання щодо виділення із державного бюджету відповідних коштів для подолання наслідків стихії та забезпечити відновлення фінансування заходів Комплексного протипаводкового захисту у басейні р. Тиса на території Закарпатської області», – наголошується в документі.

Прес-служба облради
п`ятниця, 31 травня 2019, 14:30

Як пустити нестримну воду у правильне русло


СТИХІЯ

Щоб не зазнавати нових лих, слід учитися в сусідів і... дідів

Нестримну водну стихію, що днями завдала страждань і матеріальних збитків десяткам тисяч людей на Закарпатті, неможливо оцінити адекватно тій біді, яка впала на їхні голови. У звітах комісій, що нині обліковують шкоду, заподіяну інфраструктурі та дворам, збитки відображаються числами з багатьма нулями. Десятки підтоплених будинків, сотні гектарів поглинутих водою сільгоспугідь, зруйновані мостові переходи, підмиті підпірні стінки, понад кілометр пошкоджених або й знесених протипаводкових споруд...

Паводкові хвилі приміром вмить поклали край сподіванням власників теплиць отримати прибутки. Тим часом велика теплиця для вирощування овочів (сотні таких споруд опинилися у воді, пошкоджені або зруйновані) обходиться в майже 2 тисячі доларів.

Без особливих надій на компенсацію потерпілі звертаються до влади з проханнями: зміцніть дамби! Не дозволяйте воді знищувати плоди нашої праці! Дайте гарантії, що такого більше не станеться!

Чи самим укріпленням дамб можна зарадити таким масштабним лихам, як паводки на Закарпатті? «Урядовий кур’єр» шукав відповіді на запитання, вдавшись до історичних паралелей і експертних оцінок.

Стихія завдала чималих збитків домогосподарствам. Фото з сайту ukrinform.com


Лісівники незмінно «винуваті»

Про їхню провину готові без роздумування говорити багато колег-журналістів, якщо йдеться про причини паводків. Цьому служать десятки своєрідних штампів, які використовують приблизно в такій послідовності: через «хижацьке вирубування» в Карпатах з’явилися «голі схили», і тепер «дерева не затримують воду»...

Твердження беруть початок від першої руйнівної стихії за часи української незалежності, що сталася 1998 року. Тоді паводкові води залили мало не всю область, завдавши небувалих втрат інфраструктурі і призвівши до багатьох людських жертв.

Другий паводок, який стався 2001-го і був не набагато меншим, спонукав до активних дій водогосподарників. Саме тоді започаткували Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса, яку на певному етапі виконували у взаємодії з Угорщиною. На протипаводкові заходи, починаючи з 2002-го, уряд надавав щороку десятки мільйонів гривень (до прикладу, у 2010-му — 100 мільйонів), завдяки чому багато міст і селищ отримали надійний захист. За останні п’ять років, щоправда, ця потрібна справа майже не просунулася вперед: коштів надходило обмаль.

У сприятливіші часи йшлося і про потребу споруджувати польдери: у верхів’ях річок в пік паводка вони утримували б надлишкові води, а в літню спеку давали б живильну воду змілілим річкам. У дорадянський період такі велетенські загати використовували для затримування й накопичення води перед тим, як сплавляли річками деревину. Той досвід міг би стати рятівним нині, адже в багатьох населених пунктах улітку води не вистачає. Але про справу забули. І це ще одна чи то помилка, чи втрачена можливість.





А де ековідомства?

Статистичні дані про масштаби лісозаготівель на Закарпатті свідчать, що вони зменшуються. Це стійка тенденція останніх трьох років.

— Торік на території держлісгоспів краю проведено заготівлю ліквідної деревини обсягом 1 мільйон 171 кубометр, — сказав у коментарі начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Валерій Мурга. — Усть-Чорнянський лісокомбінат в часи становлення (ще за радянської влади) заготовляв майже 2 мільйони кубометрів лісу щороку. Тодішні обсяги лісозаготівель, якщо підсумовувати у всій області, в десятки разів перевищували сучасні. Тому нас звинувачують у тому, чого немає.

Але без недоліків у лісовому господарстві, які негативно позначаються на водорегулюванні в лісах, не обходиться. На першому місці — нестача трелювальної техніки, яка давала б змогу доставляти деревину з місць заготівлі в горах у долину, не завдаючи шкоди ґрунтовому покриву. Трелювальні пристрої (з дерева) широко використовували в довоєнні часи, а нині, в технічну добу, їх немає. Без фінансової підтримки держлісгоспів від держави звинувачувати їх перо не піднімається.

З тривогою можна сприймати низькі темпи будівництва лісових доріг (за попередні 12 років земляне полотно прокладено всього на 325 кілометрах, зокрема в 2018-му — на 25). Тому лісозаготівлю здійснюють переважно поблизу населених пунктів, де є зручний доступ до деревних запасів, а у віддалених, недоступних для техніки хащах ліс пропадає. Перезріває й гниє.

Недопрацювання не вирішальне

Природоохоронні дослідження українських науковців не відкидають водоохоронну роль лісів. Зазначають, що повноцінний ліс утримує води в рази більше, ніж молоді монокультури. Тому хоч би скільки висаджували молодий ліс замість зрубаного, а для відновлення його водозахисних функцій після суцільних рубок потрібно буде не менш ніж три-чотири десятки років.

До речі, як зазначив аналітик Петро Тєстов, закарпатські лісівники процедуру оцінки впливу вирубування лісів на довкілля ігнорують. Це суперечить вимогам законодавства, а відбувається за потурання екоінспекції та обласної влади.

Багатьох науковців, екологів об’єднує думка, що найліпшим варіантом для Закарпаття було б розвивати рекреаційну функцію лісів, відмовившись від вирубування. Але... Економічне значення лісозаготівель та їх провідна роль у наповненні бюджетів не дають змоги цього зробити. Потреба в прибутковому лісогосподарюванні очевидна.

Нині погодитися з думкою, яку найчастіше тиражують і яка звинувачує лісівників у повторенні масштабних паводків, не маємо підстав. Перекласти провину на лісгоспи навіть за наявності багатьох їхніх недопрацювань — грішити проти істини. А де роль екологічної інспекції, профільного департаменту облдержадміністрації? Цікаво, що вони зробили для недопущення масштабних самовільних рубок у лісах, як протидіяли захаращенню струмків і річок відходами? Кого і як покарали? З їхнього боку — мовчання, яке аж ніяк не назвеш золотим.

Намалювати цифру і чекати компенсацій

— Найлегше обласній владі було швидко намалювати число 100 мільйонів збитків і просити від Кабміну спрямувати ці кошти з Резервного фонду. А чому б нам не вимагати звіту екологічної інспекції про те, кого і на скільки було покарано не лише за незаконне вирубування дерев, а й за несанкціоновані сміттєзвалища? — ділиться думками еколог Генріх Розман. — Хіба не зрозуміло: якщо не буде адекватної боротьби з тими, хто забруднює природу, її нищитимуть і надалі. А ми просто спостерігатимемо, як під мостами й далі утворюватимуться затори з пластику та непотребу, а вода йтиме в наші оселі.

В одній із минулих публікацій «УК» писав, як в охоронній зоні родовища з мінеральною водою Голубинська сільрада дозволила звести цілий мікрорайон. Цей приклад лише один з багатьох. Будівництва в заплаві річки чи в небезпечному її пониззі рано чи пізно матимуть згубні наслідки.

Минулі покоління враховували особливості природи — не селилися в місцях, на які розливалися заплавні води. Нині про це забули, а як затоплює, просять компенсацій від держави. Байдужість керівників на місцях, які дозволяють будівництво в зоні ризику, очевидна.

Повчальний приклад ЄС

Ось ще один приклад про роль лісів. І тепер, і в попередні роки найбільше страждали від паводкових хвиль не гірські райони, а низинні — Іршавський, Виноградівський, Берегівський. У верхів’ях малих річок, які стікають в низини і формують басейн Боржави на Іршавщині, більшість лісів входять до природозаповідних або охоронних територій. Тож зрозуміло: не вирубування лісів зумовили масштабні підтоплення, що сталися в цьому районі.

А що? Про безвідповідальне планування населених пунктів уже йшлося. Тому саме час оцінити постійні ризики. У директиві ЄС «Про оцінку та управління ризиками затоплення», ухваленій 2007 року, зазначено: найближчими десятиліттями в Європі, найімовірніше, підвищиться ризик повеней і буде завдано ще більшої економічної шкоди». Документ вимагає від держав-членів «оцінити, чи всі водостоки та берегові лінії схильні до ризику повені, скласти карту масштабів і активів повеней». І ще — «зміцнити права громадськості на доступ до інформації з правом голосу в процесі планування».

Органи місцевої влади на Закарпатті поки що не демонструють готовності до такої роботи. Ризик підтоплень, нещасть і збитків, отже, залишається.


Не втручатися в природний плин!


Директива ЄС вказує, що, готуючись до паводків, які неминучі з огляду на кліматичні зміни, треба відновлювати заплави та природні русла річок. Випрямлені русла пришвидшують рух води й збільшують силу стихії, а викривлені, навпаки, утримують.

Документ передбачає й будівництво тимчасових водойм для паводкових вод на сільгоспугіддях. І це нагадує нам про високогірні штучні водойми, які колись існували на Закарпатті. Тоді їх використовували для сплавлення деревини, нині вони можуть рятувати від біди населені пункти.

Важко не погодитися з екологом Петром Тєстовим, який заперечує доцільність масового будівництва нових гребель уздовж берегів, а також виступає проти випрямлення річок. Такі дії проблему не розв’яжуть, лише поглиблять.

— Є сподівання, що Держслужба з надзвичайних ситуацій розробить адекватні плани управління ризиками повеней, запровадивши справді європейські підходи. Діяти треба вже зараз, а саме — зберігати заплави річок. На щастя, в Україні значна кількість заплавних ділянок лишилась у державній та комунальній власності — їх не потрібно викуповувати у приватних власників. Треба зупинити надання таких земель у користування, розорювання, нову меліорацію, днопоглиблення, берегоукріплення тощо, — робить висновок еколог.

— Дивлячись на карту підтоплень, неважко помітити, що найбільша площа охоплена ними в низинній течії ріки Боржава — між селами Вільхівка, Заріччя, Сільце, Великі та Малі Ком’яти. Понад півстоліття тому в цій частині Боржави поглибили дно, а притоки Іршаву та Берберке пустили в інші русла та каналізували. Заплаву меліорували, розорали й перетворили на поле. Тепер водні артерії за їхнє перепланування віддають борги повною мірою.

Василь БЕДЗІР
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-pustiti-nestrimnu-vodu-u-pravilne-ruslo/

Як ліси допомагають у формуванні хмар? ВІДЕО


Живий приклад того, як ліси допомагають у формуванні хмари, як видно з Портола Редвуд Стейт Парк, Каліфорнія 2019 / травень / 26




Pekon Gupta
Опубліковано 29 трав. 2019 р.

#Звіти_наживо: Звіт Житомирського обласного управління лісомисливського господарства_30.05.19


В ефірі телеканалу UA: ЖИТОМИР відбувся черговий випуск #Звіти_наживо

Про роботу Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства звітував його очільник - Андрій Курінський. Говорили про боротьбу з лісовими пожежами та незаконним вирубуванням дерев, причини всихання сосни та ліквідацію наслідків стихії на Житомирщині. 

Команда Житомирської філії Суспільного та Громадський Рух ЧЕСНО продовжують всеукраїнський проект #Звіти_наживо, покликаний змінити застарілий формат звітування посадовців на інтерактивне інтерв’ю у прямому ефірі телеканалу UA: ЖИТОМИР.



Телеканал UA: Житомир
Опубликовано: 30 мая 2019 г.

Пізнати ґрунт, або які системи моніторингу стану землі пропонують Україні



Уже до 2021 року Україна може отримати сучасну базу моніторингу українських ґрунтів, до якої матимуть доступ усі громадяни. Проте для цього науковцям та експертам доведеться об’єднати зусилля і дуже серйозно попрацювати над "білими" плямами у картах.

За даними провідних ґрунтознавців, понад 13,4 млн га земель (з них 10,6 млн – орні) в Україні зазнають впливу ерозії та поступово стають непридатними для господарювання. Нестача систематизованих даних про ґрунтові масиви та підходів до управління землею поглиблює цю проблему. Принаймні не дають її ефективно вирішувати. Також через нестачу данних про землю та низьку технологічність український АПК суттєво відстає від європейського, заявив на тренінгу "Відкриті дані та супутникові технології: можливості для журналістів, що працюють з аграрною й земельною тематикою" консультант програми Світового Банку та ЄС "Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні" Володимир Попов. Середня врожайність зернових в Європі - 6 т/га, в Україні - 4 т/га, незважаючи на родючі землі.

Окрім аграріїв, стикнулись із проблемою нестачі систематизованих даних про земельні наділи об’єднані територіальні громади. Нагадаємо, у рамках реформи децентралізації в Україні створено понад 700 ОТГ. Після передачі земель у власність у деяких ОТГ більше проблем, аніж реальних успіхів. Зокрема, громади скаржаться, що не мають точної інформації щодо того, скільки держава має передати їм земель. Наприклад, Agravery.com вже писав про досвід Чкалівської ОТГ в Харківській області, якій Держгеокадастр пропонував передати у власність громади 1155,7 гектарів земель. Проведення інвентаризації з боку громади показало значно більші цифри і, як наслідок, у комунальну власність громади було передано 3800 гектарів. Немає унормованої законодавчої бази, спеціальних знань, прозорих правил гри на ринку, і власне, ринку землі.

Як розповідає представник «Асоціації органів місцевого самоврядування та об’єднаних територіальних громад» Олена Валуєва, у бюджетах ОТГ надходження від оренди землі складають 25-35%. ОТГ могли б отримати б мати значно більше надходжень до місцевих бюджетів, аби точно знали про земельні наділи, їх склад, потенціал і могли ними розпоряджатися. "У більшості ОТГ відсутні генеральні плани земель. Їх не можна скласти через відсутність вичерпних даних про земельні ресурси. Постійно стикаємось із нецільовим використанням земель громад", – засвідчує Валуєва. Її думку підтримує координатор національного проекту ФАО Оксана Рябченко. Вона констатує, що незважаючи на велику кількість науковців-ґрунтознавців, фахівців з дослідження ґрунту та геодезії, системності у питаннях ґрунтів в Україні і досі немає. «Якщо зараз не звернути увагу на цю проблематику, то процес деградації буде іще сильнішим. Працювати у агросекторі стане у рази складніше. Звичайно, далеко не всі мешканці сіл та фермери розуміють, наскільки це важливо для майбутнього, але Україна уже стає на цей шлях», – коментує Рябченко.

"Ліс" із даних
Науковці підтверджують, що хочуть навести лад у даних та оновити їх, бо наразі все розпорошене по різних інституціях. Як розповідає директор Національного центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» академік НААН Святослав Балюк, Україна завжди славилась своїми дослідженнями у галузі ґрунтознавства, займала лідируючі позиції у питаннях районування площ, придатності ґрунтів для вирощування тих чи інших культур. "Маємо напрацювання у питаннях фізики ґрунтів, прогнозування родючості ґрунтів, ерозії. Розробляємо нові моделі управління цими ґрунтами, дистанційного зондування, моніторингу тощо. Проте цього замало, адже проблеми із чорноземами стають все серйознішими і вимагають саме системного підходу", – коментує він. Перші крупномаштабні ґрунтові дослідження інституту датуються іще 1957-61 роками і вони, хоча і періодично оновлювались, уже застаріли. Науковці засвічдують, що останній раз дані оновлювали у 2005 році.

Простий приклад: якщо раніше ґрунтознавці виділяли 5 видів ґрунтів в Україні, то тепер 12. «Сучасних карт немає, а на основі застарілого робиться нормативно-грошова оцінка земель, яка взагалі не відповідає дійсності. Тому потрібно провести великомасштабне дослідження за допомогою різних сучасних методів як наземних, так і аеро- та фотозйомки. Поки що грошей на це у наукових установ немає», – бідкається науковець. Як зазначає генеральний директор Інституту охорони ґрунтів України Ігор Яцук, їх установа протягом останніх п'ять років моніторить орні землі по ключових показниках. Цим землям видається агрохімічний паспорт, який є єдиним документом в Україні, що фіксує якісні показники ґрунту по конкретній ділянці. «Створено базу даних, у інституті є сервер на 100 терабайт, який дозволяє вміщувати всю інформацію щодо якісних показників ґрунту конкретного поля. Цей моніторинг дає змогу фермерам приймати рішення щодо використання СЗР та добрив. Але загальних даних по всіх полях в Україні у нас немає. Це дало б суттєвий поштовх для розвитку АПК, збільшило потенціал урожайності, щонайменше, вдвічі», – каже Яцук.

Об’єднати сили

Задля того, аби вирішити цю проблему розрізненості даних і створити спільні підходи до проблеми 24 травня 2019 року за підтримки ООН, Глобального ґрунтового партнерства, Мінагрополітики та Мінекології було створене «Українське ґрунтове партнерство» (УҐП). Воно стане частиною субрегіонального «Євразійського ґрунтового партнерства» (ЄАҐП) і «Європейського ґрунтового партнерства»(ЄҐП) під егідою «Глобального ґрунтового партнерства».

Глобальне ґрунтове партнерство – механізм, який був заснований у 2012 році, і визнаний у всьому світі, а його діяльність спрямована на загальне висвітлення проблем ґрунтів.

Очікується, що УҐП буде діяти як єдина національна платформа, що сприятиме діалогу та співпраці між зацікавленими сторонами на рівні країни, відіграватиме важливу роль у відстоюванні та координації ініціатив для боротьби з деградацією земель. Учені сподіваються, що це забезпечить належне представлення українських ґрунтів у світовій спільноті. Відкриє можливості для комунікації і співробітництва наших ґрунтознавців. Одне із ключових завдань УҐП – формування бази моніторингу українських ґрунтів. Це допоможе дослідженню земельних ресурсів, об’єднанню наукових досягнень лабораторій, що вивчають ґрунти, формуванню бази моніторингу українських ґрунтів. «Основними цілями ГҐП є популяризація сталого управління ґрунтами. Таким чином українська національна платформа доєднається до світової ґрунтознавчої спільноти і матиме можливість отримувати і обмінюватись даними, отримувати експертну та технічну підтримку», – розповідає регіональний координатор «Глобального ґрунтового партнерства» Наталія Родрігес Евхеніо. Вона засвідчує, що організація, так само як ФАО, готові підтримати Україну, і очікує, що формування УҐП буде тривати до кінця цього року, а об’єднання даних про земельні ресурси можна буде завершити до кінця 2021 року.

Втім, українська сторона достатньо скептична щодо зазначених строків – надто велика робота у науковців попереду. Як зазначає національний консультант ФАО Юрій Дмитрук, далеко не всі земельні дані можуть бути відкритими, адже частина із них захищена на законодавчому рівні і для цього потрібно буде внести зміни у закони. «На мій погляд, те, як швидко Україна отримає базу моніторингу ґрунтів залежіть від можливості учених дійти згоди, а також бажання як українських, так і іноземних інвесторів та фондів підтримати цей глобальний проект. Зараз ми працюємо із усіма зацікавленими сторонами», – підсумував він.

Зйомка з космосу

Не тільки проект УҐП може суттєво покращити становище із земельними ресурсами. Як розповідав Agravery.com раніше, ще минулого року в Україні у рамках проекту “Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах” було розпочато проект з дистанційного зондування землі по всій території України. За допомогою зйомки з космосу ДЗЗ використовують для оцінки площ посівів, стану с/г культур та прогнозу їх розвитку, прогнозування врожайності, контролю за сівозмінами тощо. Минулого року проект розпочався в Київській, Львівській та Миколаївській області, а цьогоріч буде розширений на всю територію України.

Інформація, отримана після обробки супутникової зйомки, впевнена Наталія Куссуль, заступник директора Інститута космічних досліджень НАНУ, консультант програми Світового Банку та ЄС “Підтримка прозорого управління земельними відносинами в Україні”, дасть державі змогу контролювати стан українських грунтів та боротися з їх виснаженням. Зокрема, моніторинг продемонстрував, що на 12% полів Миколаївської області, де росте соняшник, його саджають безперервно вже протягом трьох років, а ще на 50% раз на два роки? Хоча ідеальним вважається висаджувати соняшник на полі раз на сім років, а прийнятним - раз на 3-4 роки. У Київській області зловживають посівами кукурудзи - на 12,3% полів її саджали безперервно з 2016 по 2018, а ще на 42% по два роки поспіль.

Позиція фермерів зрозуміла: культури рентабельні, але нехтування сівозміною може призвести до того, що стан грунтів в регіоні значно погіршиться і легендарні чорноземи зникнуть. Адже, як говорила на тренінгу Тетяна Адаменко, начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру, щоб виснажити землі, треба вісім років, а щоб їх поновити майже п'ятдесят. Тож наявність вичепної інформації та широке використання високих технологій дозволить і аграріям, і громадам, і державі працювати “на полях” з відкритими очима та підвищувати ефективність роботи, зберігаючи землю.

Затоплена Україна – Секретні матеріали. ВІДЕО


Трагедія на Закарпатті: унаслідок повені там затоплені села, зруйновані мости та змиті десятки кілометрів доріг. За кілька днів вода зруйнувала інфраструктуру регіону та найстрашніше – забрала життя десятирічного хлопчика. Чому кожного року дощі та повені на Західній Україні руйнують життя людей? Та яке відношення до цього мають незаконні вирубки лісу – ексклюзивно дивіться тільки в "Секретних матеріалах".



Телеканал 1+1
Опубліковано: 30 травня 2019 р.

16 випадків за 5 місяців: як виявляють шкідників в дерев'яній тарі з квітами, овочами і фруктами

Нематода зіграє в ящик

Міжнародна торгівля зростає як на дріжджах. Між країнами туди-сюди снують фури, перевозячи продукти, які ми купуємо в магазинах і на ринках. Чи всі добре з ними? Чи не привезли чи з бананами і грибами який-небудь неприємний сюрприз? Видихайте: все неодноразово перевіряється фахівцями різних країн, тому наштовхнутися на неякісний товар проблематично. Але не завжди ми замислюємося про те, що і в самих пакувальних матеріалах можуть таїтися шкідливі організми. До речі, за офіційною інформацією Генерального директорату з охорони здоров'я та безпеки продовольства Європейської комісії, останнім часом відзначають різке зростання числа їх виявлений. І в нашій країні теж. Кореспондент «Р» з'ясувала, чому і як ми вирішуємо цю проблему.


Дерев'яний пакувальний матеріал (піддони, ящики, коробки, блоки, барабани, котушки, лати, підпірки, кріплення, опорні стійки), що використовуються для переміщення вантажів при міжнародному товарообміні, повинні бути піддані тепловій обробці при +56 оС і вище. Також їх можна знезаражувати методами газації бромистим метилом і діелектричного нагрівання.
Всіх на карантин!
Дерев'яні коробки і ящики, палети і пакувальні блоки - здавалося б, ось вже де нешкідливі елементи торгівлі. Але в останні десятиліття вони стали основними переносниками таких карантинних організмів, як соснова стовбурова нематода, китайський і азіатський усачи, які активно заражають в США і країнах ЄС цілі лісові масиви. Вилікувати їх не можна, тому держави витрачають величезні кошти на знищення, а після - посадки нового лісу. Палети та ящики переміщаються між країнами і континентами і при цьому можуть використовуватися не один раз. Причому візуально частіше за все не визначити, заражені ці деревинки якимось організмом чи ні. Тут потрібні кваліфіковані фахівці фітосанітарного контролю, інспектори захисту рослин та ... лабораторні умови.

У зв'язку з тим що в останній рік випадків з виявленням карантинних об'єктів все більше, Європейська комісія ввела додаткові заходи контролю за дотриманням фітосанітарних вимог щодо дерев'яної упаковки повсюдно. Перевірки на наявність шкідливих організмів, а також виконання маркування на такій тарі - спеціального знака, що сигналізує, що упаковка пройшла фітосанітарну обробку, - тепер у нас проводяться на підприємствах не раз на рік, а кожен місяць! Більш того, у вересні в нашу країну вперше приїде для аудиту Генеральний директорат з охорони здоров'я і безпеки продовольства Європейської комісії, щоб перевірити, чи відповідає випуск дерев'яної тари в Білорусі всім вимогам.

- Ми готуємося до аудиту. Це питання важливе - треба зберегти доступ нашої продукції на європейський ринок, полегшити переміщення товарів. Карантинні об'єкти в тарі - загальна проблема, яку легше попередити, ніж лікувати, - каже Наталя Воробйова-Никитюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, головний агроном - державний інспектор відділу внутрішнього карантину Мінського району, з якою ми вирушаємо перевіряти дерев'яну тару на «шкідливість» . До слова, увагу у наших інспекторів до всієї дерев'яній тарі, крім тієї, що менше 6 міліметрів, а також виготовленої цілком з проклеєних матеріалів, наприклад багатошарової клеєної фанери. Під дією лаків, клею живі організми гинуть.

Ми виїжджаємо на одне з підприємств Мінського району, де, крім іншого, випускають древесноупаковочний матеріал. Наталія Сергіївна підготувалася: наділу яскравий жилет співробітника фітосанітарного контролю, у велику сумку склала дриль, совочок, пакет для деревної проби, номерну пломбу. Досить дивний набір? На ділі це основні інструменти для проведення випробувань деревини, частина з якої стане палети.


Згубна чи нематода для людини? Ні. Але побічно - так. Без дерев нам жити не можна.
Листяні, хвойні
Смачно пахне деревом і стружкою ... Ми в зоні сушильної камери на підприємстві, де 25-міліметрові дошки з сосни звичайної проходять обробку від можливих шкідливих організмів методом сушіння. Тут важливо дотримуватися технологію, а саме - температуру і витримку за часом. Після обробки частина дощок йде на основні вироби, а з іншої частини збивають піддони і палети, потім маркують. Потім тару віддають споживачеві, який в неї зможе занурити свій товар і відправити на експорт.

Маркування - важлива частина. На неї в першу чергу звернуть погляд співробітники митниці та фітосанітарного контролю на кордоні. Якщо вона буде погано читатися або її зовсім не буде - таку дерев'яну тару одразу ж направлять на перевірку, рух товару на кордоні буде призупинено. Або потрібно перевантаження товару в іншу тару, щоб вирушити в дорогу знову.

Але якщо дерев'яна тара може містити в собі шкідників, варто використовувати пластмасову? Не все так просто. Остання - зворотний, тобто може використовуватися неодноразово. Та тільки не всі товари, які ми з вами споживаємо, можуть переміщатися там, де вже щось зберігалося. Продукція в такий пластмасі швидше псується. Крім того, пластмасова частіше дорожча. Дерево - краще. Але всі ці довгі сушки та інші процедури з дерев'яною тарою досить енергоємні і витратні. Також потрібен постійний контроль якості обробки, і якщо режими обробки не витримуються, як і деякі інші умови, то підприємство втратить дозволу на випуск продукції. Складається акт адміністративного правопорушення і йде розгляд.

- Був час, коли з Росії йшло велика кількість немаркованих палет. На це мало звертали уваги, виробники і споживачі тари не зовсім розуміють значення обробки. Тепер же таке не пройде. Ті палети, що не мають маркування обробки, звичайно, все ще є на території країни, швидко вони не виведуться з обороту, залишається тільки чекати, - Наталія Сергіївна бере дриль і робить поглиблення в декількох дерев'яних полотнах. Частину, що залишилася стружку - зразок деревини, пиломатеріалу - в кількості 70 грамів акуратно складає в пакет і пломбує його. Наталія Воробйова-Никитюк заповнює дані: який вид дерева, де було вирощено, звідки взято зразок, яка його маса і інше. Представник підприємства підписує етикетку, як і інспектор, після чого зразок деревини перевірять в лабораторії. Вирушаємо вивчати!

- Зверніть увагу: незважаючи на те що тут постійно працюють з деревиною, на території чисто, - виходячи з підприємства, Наталя Сергіївна оглядається. - Це важливо: навіть дрібна необроблена стружка на землі може стати джерелом зараження обробленої сушінням деревини. Тому прибирати сміття, а також зберігати оброблену деревину в окремій зоні - серйозний момент.

Продукція, що імпортується і реекспортуються рослинна продукція, а також тара обов'язково оглядають інспекторами з карантину рослин. Так як довгі сушки та інші процедури з одноразовим товаром - дерев'яною тарою - досить енергоємні і витратні, деякі фірми, що випускають такий пакувальний матеріал, грішать тим, що в силу причин неякісно обробляють деревину
Ось зараза!
Ми в відділі карантинної експертизи ДУ «Мінська обласна інспекція з насінництва, карантину та захисту рослин». Працівники відділу експертизи викладають стружку в ємності з рідиною. Кілька діб деревина там «настоюється» - якщо в ній є шкідники, то вони вийдуть в воду. Після всього в одній крапельці води на предметному склі під мікроскопом фахівці переглядають препарат на вміст шкідливих організмів. Ось зараз шість таких ємностей з деревиною очікують своєї години. Якщо будуть виявлені шкідливі організми, то все палети цього постачальника повинні бути знищені. Швидше за все, це спалювання.

- Викидати такі палети ні в якому разі не можна, адже найчастіше так і відбувається зараження лісу: тару після використання ламають, викидають, а шкідливі організми потрапляють на наші посадки,- пояснює Наталія Воробйова-Никитюк. - Палети і ящики, які мають маркування обробки, повинні в ідеалі використовуватися лише один раз.

Останній випадок, коли фахівці виявили проблему в дерев'яній тарі, був 10 травня. Знайшли шкідника, який відноситься до виду деревних гельмінтів. Всього ж з початку року виявлено 16 випадків. У деревині виявили живі об'єкти, а це значить, що обробка була проведена виробником неякісно. Що цікаво, 15 випадків з живими об'єктами в деревині помічені в імпортної тарі: по одному випадку з палети з Литви, Німеччини, Франції, а 9 - з Польщі. У нас же в країні зафіксовано випадок з нечіткою маркіровкою тари - підприємству винесли попередження.

- В цілому ситуація поліпшується: ми перевіряємо всі досконально, до того ж підприємства самі зацікавлені виправляти помилки, - резюмує Наталія Сергіївна. - Аудит з ЄС у вересні буде у нас вибирати будь-яке підприємство, що випускає дерев'яну тару, і перевіряти його на відповідність багатьма параметрами: маркування, документація, обробка, умови і обладнання. Так що до контролю повинні бути готові абсолютно все. З огляду на важливість проблеми, пов'язаної з якістю дерев'яного пакувального матеріалу, підприємства, що здійснюють маркування дерев'яної упаковки, зобов'язані неухильно виконувати міжнародні вимоги, співпрацювати з територіальними органами з карантину рослин та не допускати вивезення продукції в немаркованої тарі за кордон.

kasel@sb.by

Может ли вырубка леса помочь ягуарам выжить


ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА 

Хорошо спланированная лесохозяйственная деятельность позволит сохранить «больших кошек».

Ягуарам, крупнейшим представителям семейства кошачьих в Америке, требуется большой ареал для обитания. Одна мужская особь может обходить территорию простирающуюся на десятки квадратных в поисках самки и добычи. Но животноводство, сельское хозяйство и другие формы осушения тропических лесов – эти факторы отрицательно сказываются на популяции этих грозных хищников, которые вынуждены покидать привычные места обитания.

Исследование, опубликованное в апрельском выпуске журнала « Сохранение биологических видов» (Biological Conservation) вселяет определенную надежду. Ученые зоопарка в Сан Диего, общества сохранения дикой природы и национального заповедника леса и дикой природы в Перу обнаружили, что в редколесных в труднопроходимых лесах Гватемалы и Перу- и как заявляют независимые эксперты «рационально используемые» — плотность численности ягуаров сравнима с такими же показателями для особо охраняемых природных территорий или для иных хороших мест среды обитания.

Исследование внесло ощутимый вклад в базу постоянно пополняющихся свидетельств о том, что такого рода леса( упомянутые выше) могут стать важными естественными коридорами для мигрирующих по обширным территориями животных из семейства кошачьих.

Исследователи проверили все лесорубочные билеты в Гватемальском Биосферном Заказнике Майя, всемирно признанном заповеднике с тремя уровнями защиты: ядро национальных парков; буферная зона позволяющая проводить с/х работы и заниматься скотоводством; Многофункциональные территории, где разрешена ограниченная заготовка леса, но исключающая животноводство.

Все мероприятия касающиеся ведения лесного хозяйства в заказниках , должны получать экспертную оценку независимого некоммерческого «Лесного Попечительского Совета» (международная организация, создавшая систему подтверждения экологической и социальной ответственности управления лесами. Знак FSC на древесине или на сделанном из нее товаре – показатель того, что продукция происходит из леса, в котором ведется экологически и социально ответственное лесное хозяйство)(FSC).

Основанная в 1993 году международным консорциумом рабочая группа по критериям и показателям рационального лесопользования и по вопросам лесной промышленности, FSC разработала стандарты, разрешающие вести лесозаготовки очень низкой интенсивности. Охота в лесах, находящихся под контролем и изучением, строго запрещена, а подъездные пути охраняются, хотя единичные случаи браконьерской охоты все-таки регистрируются в разных местах заповедных территорий.

В Перу исследователи применяли ту же технологию в лесах сертифицированных по стандартам FSC в бассейне Амазонки в районе Мадре де Диос и обнаружили еще более плотное расселение популяции ягуаров. Как в Гватемале, так и в Перу ученые выявили более 20 видов млекопитающих , включая ягуаров женского пола.

Новооткрытый растительный покров может повлиять на рост растений, которые едят ягуары.

Ананд Роопзинд, научный сотрудник с ученой степью из университета штата Бойсе, который не привлекался к участию в новом исследовании, считает, что полученные данные повторно подтверждают ценность другого исследования, в ходе которого было показано, что чем меньше вырубаются леса, тем лучше для ягуаров.

Усилия FSC получают большую поддержку среди защитников сохранения природы и ягуаров. Но кое-кто подверг критике некоторые аспекты программы, такие как конфликт потенциальных интересов, утверждая, что органы или чиновники по выдаче сертификатов на вырубку леса, нанимаются лесозаготовительными компаниями.

И тем не менее, как Ананд Роопзинд так и его соавтор Джон Полизар, координатор Программы по Сохранению ягуаров, разработанной для Общества Сохранения Дикой Природы, подчеркивают, что области где вырубка леса ведется в небольших объемах, могут играть роль жизненно важных коридоров для ягуаров между очень хорошо охраняемыми территориями.

“Если мы научимся хорошо управлять лесным хозяйством, то на больших млеко питающихся наша деятельность отразиться не существенно, и это намного лучше чем преобразование лесов в землю под пастбища или сельское хозяйство,”- отмечает Ананд Роопзинд. Джон Полизар идет дальше и говорит, что «Если плотность популяции ягуаров хорошая,” — “то тогда вы знаете что лесами управляют грамотно.”

источник Журнал Саентифик Американ №08 2018 Стр. 20
Автор: Эми Матюс Амос
Перевод: Энигма Л.Н.
Источник: ScientificRussia

Мясникович зазывает Всемирный банк в белорусский лес



Беларусь заинтересована в расширении сотрудничества со Всемирным банком (ВБ) в сфере лесного хозяйства.

Соответствующее заявление было сделано спикером верхней палаты белорусского парламента Михаилом Мясниковичем на встрече с главой представительства ВБ в Беларуси Александром Кремером.

Спикер заявил, что Беларусь и ВБ могли бы вместе «подумать» над «повышением эффективности» использования богатых лесных ресурсов Беларуси.

М. Мясникович также отметил, что Беларусь открыта для крупных инвестпроектов с участием компаний из ЕС.

По его словам, белорусская сторона уже провела необходимые переговоры с польским и немецким бизнесом.

Интерес к этой сфере у них есть, – заключил спикер.

Фото: Pixabay
31.05.2019
belnovosti.by@yandex.ru

Основна причина паводків — забудова заплав. Рубка лісу має значення, але не принципове

Основна причина паводків — забудова заплав. Рубка лісу має значення, але не принципове

Останнім часом увага суспільства прикута до ситуації з паводком у Закарпатті. Facebook звинувачує в ній лісівників, як основний аргумент часто використовуючи відео з двома ящиками. Мовляв, от із цього відео все зрозуміло. Підтримують таку думку і в команді Зеленського, і тому обіцяють «зупинити варварські рубки лісів Закарпаття».

Петро ТЄСТОВ, аналітик МБО «Екологія-Право-Людина»

Звісно, водоохоронну роль лісів важко заперечити. Про це є і дослідження українських науковців. Повноцінний ліс утримує в рази більше води, ніж молоді монокультури. А для відновлення водозахисних функцій лісів після суцільних рубок треба 25-40 років. Оцінюється вплив рубки лісів на паводки і під час процедури оцінки впливу на довкілля. Цю процедуру, до речі, всупереч вимогам законодавства, закарпатські лісівники ігнорують. За підтримки екоінспекції та обласної влади.

Проте, рубка лісів — важлива, але далеко не основна причина паводків.

По-перше, ситуація з рубками лісів в Україні, зокрема в Карпатах, не настільки катастрофічна, як видається. Ми про це вже писали.

По-друге, в лісах Закарпаття більше третини площі — це природно-заповідні території, де суцільні рубки заборонені взагалі, а вибіркові рубки сильно обмежені.

По-третє, найбільше від паводків страждають не гірські райони, а низинні — Виноградівський, Іршавський, Берегівський. Що зараз, що під час паводку 2017 року річкою Боржава були затоплені автодороги в районі села Вільхівка Іршавського району та села Великі Ком'яти Виноградівського району. А у верхів'ях Боржави більшість лісів — це різноманітні природоохоронні території, і суцільних рубок лісів порівняно небагато.

Яка ж справжня причина?

Спробуємо розібратись.

Взагалі, паводки — це природне явище. Річки тисячоліттями розливались і виходили з берегів і формували заплаву — територію, яка періодично затоплюється водою. І тому паводкам запобігти в принципі неможливо. Це зрозуміли і в ЄС, після низки катастрофічних паводків, які призвели до людських смертей та економічних втрат. Від паводків страждали й країни з високим рівнем ведення лісового господарства і незначним обсягом суцільних рубок — Австрія, Німеччина, Чехія тощо.

Європейці зрозуміли, що скільки кілометрів гребель не будуй, скільки мільярдів євро на їх утримання не витрачай — під час аномальних дощів вода все одно десь знайде вихід з берегів. Але от наслідки тоді будуть катастрофічні. Тому й запровадили комплексну оцінку ризиків паводків і плани щодо управління цими ризиками — шляхом запровадження обов'язкової для всіх членів ЄС директиви "Про оцінку та управління ризиками затоплення"

Якщо коротко, то кожна країна-член ЄС повинна :

- оцінити ризики та загрози, зробити відповідні карти затоплення;
- розробити плани управління ризиками затоплення;
- розробити механізми оповіщення населення і навчити його, як діяти у випадку паводків;
- вжити заходи для мінімізації негативного впливу паводків;
- не проводити нове будівництво на територіях, які мають високі ризики затоплення;
- адаптувати господарську діяльність, враховуючи ризики затоплення;
- за можливості відновлювати природні річки і їх заплави з метою запобігання паводкам.

Просте будівництво гребель за принципом "щобільше і щовище" не допоможе — вода все одно знайде собі вихід, тільки наслідки будуть іще гірші. Треба діяти комплексно!

Комплексний підхід полягає в тому, що у верхів'ях свою роль виконують ліси, нижче ж за течією повені затримуються з'єднаними з річкою заплавними територіями. Навколо населених пунктів побудовані греблі, які їх захищають від паводків. Але найнижчий за течією населений пункт — в зоні ризику затоплення, і тому його мешканці повинні вміти діяти у випадку паводку.

Боротись з паводками можна і з користю для довкілля — такі практики описані, зокрема, в розділі «Better environmental options in flood risk management» на сайті Єврокомісії. Вони включають відновлення природних заплав (інколи для цього доводиться навіть викуповувати землі у приватних власників), відновлення природних русел (меандри зменшують швидкість водного потоку і відповідну силу паводку, а от спрямлені русла, навпаки, «розганяють» його), будівництво тимчасових водойм для паводкових вод на сільськогосподарських землях. Наприклад, в сусідній Угорщині для зменшення паводків на річці Тиса був реалізований відповідний великий проект коштом ЄС.

На щастя, Україна в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС цю директиву потроху імплементує. Займається цим Державна служба надзвичайних ситуацій разом із Державною агенцією водних ресурсів, які до 2022 року мають розробити відповідні плани управління ризиками паводків.

Знищена річка Боржава

Повернімось до Закарпаття, і гляньмо стару австро-угорську карту початку 20-го століття. Добре видно широку та глибоку долини річки Боржава з її притоками і населені пункти, розташовані переважно на високих ділянках. Хоча вже тоді заплава почала освоюватись — позначено дві збудовані греблі. В районі села Малі Ком'яти (червона стрілка) ще існує велике болото в місці впадіння річки Іршава в річку Боржава. А в районі села Вільхівка (жовта стрілка) видно ще не спрямлену притоку Боржави, річку Берберке, яка протікає прямо під схилом.

Якщо ж узяти радянську топографічну карту другої половини 20-го століття, то видно, що річку Боржава поглибили, притоки (Іршаву та Берберке) каналізували й частково пустили іншими руслами, а всю заплаву меліорували, перетворивши на поля.

Так само були знищені заплавні ділянки і вгору за течією Боржави та її приток.

А вже на сучасних супутникових знімках видно, що затоплені нині парники біля села Боржавське і частина хат села Вільхівка побудовані саме на колишній заплаві. Тобто, в зоні ризику, тож їхнє підтоплення — закономірне й очікуване.

Тому основний фактор, який призводить до таких катастрофічних наслідків повеней — це знищення заплави річок. Спочатку меліорація та днопоглиблення, потім забудова та розорювання. Якщо місце, куди вода виходила під час паводків протягом тисяч років, знищили — то куди ж їй діватись?

Що робити?

На жаль, стандартний шлях реакції чиновників на паводки — масове будівництво нових гребель по берегах, роботи зі спрямлення та розчисток річок. На цьому можна добре освоїти гроші та пропіаритись, хоча проблему це не вирішить, про що ТЕКСТИ писалирік тому.
Є сподівання, що ДСНС розробить адекватні плани управління ризиками повеней, запровадивши дійсно європейські підходи. Але це буде точно не раніше 2022 року. Тому діяти треба вже зараз, а саме — зберігати заплави річок.

На щастя, в Україні значна кількість заплавних ділянок лишилась в державній та комунальній власності — і їх не потрібно викуповувати у приватних власників. Треба зупинити надання таких земель в користування, розорювання, нову меліорацію, днопоглиблення, берегоукріплення тощо.

А місцевим мешканцям варто перестати забудовувати ділянки, які знаходяться в зоні ризику затоплення — як це й рекомендує, наприклад, Єврокомісія. Хоча звісно, звинуватити у проблемах владу та лісівників набагато простіше, ніж визнати свою відповідальність.

Рекомендації команді Зеленського

А щодо ініціативи команди Зеленського про обмеження рубок у Закарпатті, то повноваження президента в питаннях лісового господарства незначні. Це компетенція ВР та уряду, який, наймовірніше, і сформує команда Зеленського після парламентських виборів.

І якщо його команду справді переймають питання рубки лісів, то варто почати з розділення господарських та контрольних функцій Держлісагенції, бюджетного фінансування лісовпорядних та лісопатологічних підприємств, впорядкування нормативно-правової бази тощо.

Хоча президент може продемонструвати свою небайдужість до збереження природи і прямо зараз — достатньо підписати вже підготовлені Кабміном проекти документів про створення територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Одним підписом можна захистити і зберегти тисячі гектар лісів Луганщини та долини Десни на Чернігівщині — просто підписати укази про створення Національного природного парку «Кремінські ліси», заказника загальнодержавного значення «Мурав'ївський» та низки інших заказників.

Редакція Uapost
30 травня, 16:46
http://www.uapost.us/blog/osnovna-prychyna-pavodkiv-zabudova-zaplav-rubka-lisu-mae-znachennya-ale-ne-pryncypove/