Досвід ведення лісового господарства Німеччини, як шлях до реформ у лісовій галузі України.
Матіас Швьорер, керівник департаменту з питань європейської та міжнародної лісової політики:
– Площа лісових ділянок Німеччини становить 11,4 млн га, це майже стільки ж, як і в Україні (10,4 млн га), тому вам буде легко проаналізувати та порівняти результати ведення лісового господарства у наших країнах.
Ліси в Німеччині становлять 31% території країни. Показник достатньо високий, бо це майже третина Німеччини. З 1960 року збільшили площу лісових насаджень на 1 млн га за рахунок сільськогосподарських земель і ми цим пишаємося. Нині ж досягнуто тієї межі, що ще збільшувати лісистість буде вкрай важко. Це пов’язано з тиском громад і сільського господарства. Ми дуже стурбовані цим і боїмося зворотного процесу – щоб лісові площі не почали зменшуватись.
Адже завдяки гарному догляду за лісами маємо високі якісні показники запасу деревини. Нині вони становлять 3,7 млрд куб. м деревини або 336 куб. м на один гектар лісу. За цим показником Німеччина, незважаючи на активне лісокористування, поступається лише Швейцарії.
На рік маємо близько 110 млн куб. м приросту деревини, з них загальні обсяги заготівлі 80–90 млн куб. м. І щороку намагаємося покращити такі показники.
Основними імпортерами деревини з Німеччини є: Чехія, Польща, Норвегія, Франція.
Продаж деревини держліспідприємствами відбуваються за допомогою перемовин і домовленостей безпосередньо з покупцем. Так продається майже вся деревина за виключенням особливо цінної. Ми не практикуємо проведення тендерів чи аукціонів.
Щодо використання лісового ресурсу, то останнім часом у Німеччині з’явилось багато організацій, які наполягають на припиненні лісокористування, й нам доводиться багато працювати з громадськістю, щоб переконати її у необхідності й користі цього процесу як для лісу, так і для економіки країни.
Історично склалося, що лісами у Німеччині володіють не тільки держава і громади, а й приватники, їхня частка сягає 46%, державі належить 34% лісових земель. При цьому приватних власників дуже багато – сотні тисяч у кожній федеральній землі, в цілому по державі їх налічується близько двох мільйонів, але середня площа такої лісової ділянки – близько двох гектарів. Деякі власники приватних лісів об’єднуються задля більш ефективного управління своїми володіннями.
Всі форми власності на ліси у Німеччині передбачені й захищені Законом про ліси та лісове господарство. З іншого боку, всі власники незалежно від форми, повинні виконувати обов’язки, покладені на них Законом: охороняти та зберігати ліс, дотримуватись інтересів суспільства, наприклад, щодо полювання тощо. І держава ретельно все це контролює. Хоча неможна сказати, що лісовий Закон у Німеччині жорсткий, він достатньо демократичний і його головна мета стимулювати та мотивувати власників лісів, а не тиснути на них різноманітними вимогами та приписами.
Нині існує державна проблема – багато німців переїжджають із сільської місцевості до великих міст, залишаючи свої лісові володіння. Щодо державних лісів, то вони є взірцем ведення лісового господарства і ми докладаємо максимум зусиль, щоб бути прикладом для інших власників.
У Німеччині існує Закон про багатофункціональність лісів. Відповідно до нього ліси повинні бути захищеними, збереженими, відповідати умовам і нормам. Політика держави – це збереження балансу між екологією та економікою лісового господарства. У 2011 році на федеральному рівні ухвалили лісову Стратегію до 2020 року, яка передбачає всі ці аспекти. Один з них – перепрофілювання лісових насаджень, тобто заміна монокультурних лісів на змішані. На ці роботи держава надасть кошти зі свого бюджету. Тільки для федеральних земель Баварії це близько 200 млн євро.
Не менше уваги німці приділяють і кліматичним проблемам. У цьому році розроблений та запроваджений План адаптації до змін клімату, відповідно до якого визнається екологічна роль лісів та використання екологічної деревини, наприклад, у будівництві, як джерело енергії. Сьогодні викиди вуглецю в Німеччині були б на 14% більшими, якби не ліси та деревина.
Маємо, як і Україна, проблему зі шкідниками лісу. Але у нас є спеціальна «короїдна поліція», яка намагається максимально швидко, на початкових стадіях пошкодження лісу, зафіксувати проблему і відреагувати на неї. Таким чином ми можемо запобігти поширенню шкідника на великі території, разом з тим отримати не таку пошкоджену, більш цінну деревину. Якщо ж насадження вже пошкоджено, то єдиний шлях припинення поширення лиха, на нашу думку, прибрати ці насадження якомога швидше і висадити на їх місці нові. Це питання вирішуються у нас у держлісуправліннях дуже швидко і без перепон з боку громадськості чи уряду. Що стосується приватних лісів, то там така процедура ще більш спрощена. Витрати, пов’язані з цими заходами (санітарні рубки внаслідок пошкоджень шкідниками чи буреломами та садіння лісу), компенсуються зі спеціально призначених для цього фондів.
Маркус Кіршнер, інженер лісового господарства, представник Асоціації деревообробної промисловості Німеччини (HDH):
– У Німеччині функціонує велике об’єднання – Асоціація деревообробної промисловості, яка структурована за системою федеральних земель. Підприємства, що входять до Асоціації, а їх близько однієї тисячі – це великі переробники, які мають повний цикл виробництва, від виготовлення пиломатеріалів до створення готової продукції (меблів, будматеріалів тощо). До Асоціації входять навіть підприємства, що спеціалізуються на виготовленні домовин, на які існує достатньо великий попит. Їх у Німеччині за рік виготовляється близько 1,2 млн, з яких 600 тис. штук експортується до інших країн.
Підприємства, що входять до Асоціації, мають у штаті від 50 і більше співробітників, всі інші в Німеччині вважаються ремісниками.
Деревообробна промисловість у Німеччині – достатньо потужна. Вона посідає сьоме місце за економічним показником (35 млрд євро на рік) після машино- та автомобілебудуванням, металургією, електронікою, хімічною промисловістю та виробництвом синтетичних матеріалів. Разом з паперовою промисловістю, деревообробна галузь має оборот близько 70 млрд євро на рік, що більше, ніж галузь з виробництва пластмаси.
Меблева промисловість домінує в деревообробній галузі і займає близько 50% ринку. Це відбувається і в результаті експорту меблів, але у нас існує квота на нього – 32%. Досить популярним виробництвом є виготовлення корпусних меблів для кухонь, нині воно становить 39% і продовжує збільшуватись. Щодня у Німеччині виготовляють три тисячі комплектів для кухні. Завдяки повній автоматизації цього виробництва, Німеччині вдається експортувати таких меблів на суму п’ять млрд євро щороку.
Раніше головним експортером необробленої деревини до Німеччини була Росія, нині вона втратила свої позиції (-63%). Також ми втратили Україну, як експортера деревини, а динаміка експорту з Білорусі стоїть на місці.
Причини цього: мораторій та обмеження на експорт деревини, забюрократизованість системи, відсутність сертифікації лісу.
Щодо України, то ЄС вважає, що наклавши мораторій на експорт деревини, Уряд вашої країни порушує домовленості, передбачені Угодою про Асоціацію, а це є неприємним моментом у міжнародних відносинах. Незважаючи на це, маємо надію, що таке рішення відіграє позитивну роль у розвитку вашої вітчизняної деревообробної промисловості.
Натомість сегмент, що звільнився, впевнено почала займати Естонія, Польща та Литва.
Все ж таки маємо надію, що ситуація в Україні з цим питанням покращиться у найближчий час.
Існує ще одна проблема – відсутність інформації про легальне походження експортованої деревини. Ми дуже раді, що в Україні розпочата сертифікація лісів і для нас це є вкрай важливим моментом для відкритих економічних відносин між нашими країнами.
Юрій Марчук, завідувач кафедри дендрології та лісової селекції, Національний університет біоресурсів та природокористування:
– Мені пощастило побувати у складі української делегації, яка вивчала досвід ведення лісового господарства Німеччини, і я хочу поділитися своїми враженнями.
Аграрний діалог між Німеччиною та Україною вже давно назрів, адже наша країна має велику площу сільськогосподарських земель і багато питань у цьому секторі, зокрема, з лісовими насадженнями. У рамках Проекту передбачено залучення лісової галузі, й у цьому сенсі досвід Німеччини нам дуже цікавий і корисний.
Під час перебування у Німеччині ми ще раз переконались у налагодженій системі управління на рівні федеральних земель і чіткому виконанні законів.
Ми побачили потужну громадську активність Асоціації користувачів лісових угідь, а їх там більше двох мільйонів. І вони вміють відстоювати свої інтереси. Як приклад, Асоціація постійно веде дискусії з політичними силами та партіями і ті, хто прислуховується та відстоює позицію користувачів лісів, отримує на виборах підтримку галузі.
На відміну від Німеччини, в Україні лісівники не мають сили і впливу в парламенті, маємо тільки людей, зацікавлених у виборах, а не в інтересах лісового господарства.
Дуже важливим є досвід ведення лісового господарства на військових полігонах, де в лісах залишилося багато боєприпасів. У нас теж тепер з’явилась така проблема і зробити ліси безпечними для відвідування та роботи займе не один десяток років.
Цікава тема – співпраця держави з чисельними приватними власниками лісів, які в більшості мають невеликі лісові володіння. Україну це теж чекає у найближчому майбутньому. За різними оцінками у нас від 500 тис. га до 1 млн га самосівних земель, які природним шляхом з’явилися на розпайованих землях. Таким чином невдовзі нас очікує поява від 100 до 200 тис. приватних власників лісів, з якими теж треба буде працювати.
В Україні, як і в Німеччині, є комунальні ліси, але відношення до них різне. У нас їх зовсім не беруть до уваги, натомість для німців вони такі ж користувачі, як й інші, і вимоги до всіх однакові.
Німецькі лісівники працюють на харвестерах, які делікатно і обережно вилучають деревину, не порушуючи при цьому лісовий покрив та інші дерева
Цікавим був би досвід вивчення системи лісового господарства та створення лісів природним шляхом. Німеччина має 85% лісів природного поновлення. Україну це теж чекає у зв’язку зі змінами клімату.
Також ви вже чули, що державне фінансування тільки лісів Баварії становить 200 млн євро. Для порівняння, на всі ліси України наша держава виділяє 4,5 млн євро, кошти просто мізерні у порівнянні з підтримкою уряду Німеччини, і зазначу, що ця допомога не залежить від форми власника лісу.
На мою думку, недооцінка значимості лісового господарства в Україні, особливо на Півдні, де швидко змінюється клімат, вже найближчим часом може призвести до незворотних процесів, що завдасть великої шкоди лісовим ландшафтам нашої країни.
Планування розвитку лісового господарства в Німеччині на 15 років, теж новий і дуже цікавий досвід для нас.
Замість висновку
Німецькі експерти високо оцінюють досягнення Держлісагентства у запровадженні електронного обліку деревини, разом з цим вони здивовані підвищеною зарегульованістю процедури призначення санітарних рубок та вражені кількістю пошкоджених короїдом насаджень. У випадку Німеччини, коли рубається дерево при перших ознаках захворювання та дерева навкруги заради недопущення розповсюдження шкідника, невчасне проведення санітарного рубання є підставою накладання штрафів. За думкою німецьких фахівців, ситуація в Україні є вкрай загрозливою та може призвести до повної втрати соснових насаджень у найближчому майбутньому та поширенню осередків на інші Європейські країни.
Експерти зазначають, що серед основних проблем лісового господарства України є недостатнє фінансування як ведення лісового господарства, так і науки і освіти. Зазначено також щодо необхідності термінового проведення робіт з національної інвентаризації лісів і затвердження стратегічних напрямків розвитку лісової галузі.
Підготував Роман НОВІКОВ,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=4653
