У районі нещодавно створився ще один осередок – асоціація лісозаготівельників та лісопереробників Міжгірщини. Її головою одноголосно обрано Андрія Поповича. 46-річний керівник добровільного об’єднання підприємців – відома особа у верховинському краї не лише завдяки тому, що був депутатом райради двох скликань. Андрій Іванович ще знана людина з діловою репутацію. За його плечима вже 17 років бізнесової діяльності. На даний час очолює ТзОВ “Роси-1” – фірму, реноме котрої цінять як на Закарпатті, так навіть за кордоном.
-Андрію Івановичу, який мотив заснування очолюваного вами товариства?
- Насамперед скажу, що напередодні було зініційоване подібне добровільне об’єднання осіб даної підприємницької категорії, що мало статус західноукраїнської асоціації, відтак перевтілилося аж у всеукраїнську. Їй подібну організацію варто мати і меншого – місцевого масштабу, щоб гуртом, де відчувається вже сила, вирішувати наболілі проблеми, бо наодинці важко їх розв’язувати. Мотив консолідації сил водночас продиктований й тим, щоб відродити лісову галузь, передусім налагодити глибоку переробку деревини, яка у тяжкому занепаді. Соромно, що й Міжгірщина, маючи значний потенціал “зеленої ниви”, опинилася у критичному становищі – практично навічно “загинув” лісокомбінат – потужний флагман промисловості району, його могутній підрозділ – деревообробний завод… Особливо прикро, що гори “лисіють”, а позитивного результату виходу з цієї кризи нема, яка існує за роки незалежності нашої держави.
До ідеї об’єднання підштовхнуло й те, що на початку цього року був підготовлений проект Закону України за №1362, який би повністю паралізував роботу дрібного і середнього бізнесу, а це значить, що чимало людей стали б безробітними. Під цей законодавчий акт планувалося провести приватизацію держлісгоспів. Однодумці забили в набат, в тому числі особисто теж їздив у Київ на протестуючі заходи. Нас збурило, що проект намічався дилетантським способом, людьми, які, відверто кажучи, далекі від цієї сфери діяльності, не обізнані з її складнощами, більше того він мотивувався їхніми столичними меркантильними намірами, щоб мати собі зиск. Добре, що нас голос врешті-решт почули, в чому нам у деякій мірі посприяли і нардепи, врахували рекомендації, в тому числі і рішення створених вже й профільних асоціацій, і внесли корисні поправки до прийнятого Закону. Справа боротьби, як завжди, нелегка, бо йшли в хід і погрози, скажімо, голова західноукраїнської асоціації Ігор Соболівський дивом не поплатився життям.
- Як оцінюєте стосунки з місцевою владою у цьому плані?
- Лиш надіємося на взаєморозуміння і тісну співпрацю. Ми в держави не вимагаємо якихось пільгових кредитів, хочемо чесно працювати і заробляти, спільними силами розвивати галузь, яка для Міжгірщини має стратегічну вагу, бо вважається бюджетноутворюючою.
- Яка чисельність вашого загону, що має намір захищати свої інтереси і права?
- Однодумців знайшлося трохи більше двох десятків. До речі, заступником голови обрано теперішнього депутата районної ради, підприємця Валерія Пиринця.
- Як сприйняли мораторій на вивезення кругляка?
- Кладучи руку на серце, позитивно, що накладено вето. Повністю згоден з розумною думкою, що необхідно виготовляти на місцях готові речі. Для прикладу – вагонку, паркет, меблі різного сорту… Із деревини внаслідок її глибокої переробки можна випускати десятки й десятки найменувань продукції.
-Знаємо, що керований вами колектив вже більше року займається вкрай важливою справою для сьогодення – переробкою твердих кускових пиловідходів деревини, запустивши в експлуатацію технологічну лінію, виготовляє паливні гранули, що ефективно застосовуються, як альтернатива газоопаленню. Як справи з їх реалізацію?
- Попит відчутний, якщо не нарозхват. Продаж біопалива на внутрішньому ринку складає 90 процентів. Особливо воно у ходу на Мукачівщині, зокрема, його охоче закупляє відома місцева фірма, що займається нафтопродуктом, Берегівському районі... Є контакти з чехами, італійцями. На експорт відправляємо також пиломатеріали. Повірте, ми хочемо тільки розвивати свою галузь і для того, щоб наші земляки не маялися по білому світу у пошуку джерела заробітку, а працевлаштовувалися за місцем проживання і були біля своїх сімей.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
http://goloskarpat.info/society/55ba1c7224e38/
0 коммент.:
Дописати коментар