Ще із 2004 р. лісівники України звернули увагу на бездоріжжя у лісових масивах гірської місцевості та Полісся. Картографічні зйомки з космосу показали вкрай низьку щільність лісової сітки доріг. За оцінками експертів, на той час понад 80% лісових угідь були недоступними для наземного лісотранспорту. Державною цільовою програмою «Ліси України» на 2010-2015 рр. на розбудову лісових доріг було заплановано 576 мільйонів гривень. Окрім цього державним лісогосподарським підприємствам надали можливість залучати до цього проекту інвесторів та кошти міжнародних програм - йдеться на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Волинська область, яка через заболоченість лісових територій потребує особливої уваги, одразу взялася за виконання цієї програми. На вересень 2011 року протяжність доріг у держлісфонді облуправління становила 3485 кілометрів, із них – 1715 км протипожежного призначення. У 2011 р. передбачалося збудувати 51,1 км доріг, у тому числі, – 21,8 км за бюджетні кошти, 2012-го – 22,5 км, 2013-го – 23 км, 2014-го – 24 км, 2015-го –22 км. Усього ж за п’ять років було запланувано здати в експлуатацію 113,3 км вартістю близько 29 млн грн.
В дійсності, лісівники Волині ці планові завдання значно перевиконали. За п’ять років у лісах Волині прокладено понад 400 км лісових доріг. До слова, Державним агентством лісових ресурсів України рекомендовано будувати 1 км дороги із твердим покриттям І-ІІ типу та 1 км дороги із грунтовим покриттям ІІІ типу на кожні 25 тис. км загальної заготовленої деревини. Лісопідприємства ВОУЛМГ, дотримуючись цих рекомендацій, намагаються іти, бодай на крок попереду. Варто зауважити,що ремонтуючи меліоративні системи, прокладали дороги і обабіч каналів. При цьому берегли і старі батьківські шляхи. У ДП «Ратнівське ЛМГ» є дорога, збудована ще наполеонівською армією, яка до цього часу служить лісівникам. А від Західного Бугу до Ратна вздовж Прип’яті тягнеться історична Ратенка – також лісовий путівець часів Наполеона. Цікаво, що обабіч нього збереглися сосни тих часів. Берегти і ремонтувати старі дороги, прокладати нові та планувати на майбутнє – стало правилом для лісоводів. Тож державна цільова програма «Ліси України» на Волині знайшла і розуміння, і реальне втілення.
Найновішу лісову дорогу наприкінці вересня здало в експлуатацію ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Її протяжність 4 км. Незвична ця дорога тим, що має щебеневе покриття. Це тільки перша черга двадцятикілометрового путівця, що у майбутньому дасть змогу закільцювати найвіддаленіші лісові масиви вздовж українсько-польського кордону.
– Піщане земляне полотно ми насипали ще у 2009 р., – розповідає директор ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Дмитро Войтюк. – Тоді ж проклали і меліоративні канави. Цього року на Рівненщині закупили щебінь та зіскладували неподалік Стенжаричівського лісництва. А наприкінці вересня, залучивши необхідну техніку, насипали щебеневе покриття по всій протяжності дороги, – і додає:– Ми співпрацюємо із польськими лісівниками і, хоч увійти в Європу складно, та досвід у них переймати намагаємось. Зокрема і щодо будівництва доріг. За останні шість років наше лісогосподарство проклало близько 20 км лісових шляхів. Це довгострокова або, як кажуть, одна із магістральних програм розвитку державного лісомисливського підприємства. Недаремно ж серед лісівників побутує крилата фраза: «Ліс возять дороги!».
Цьогорічне жарке літо підтвердило, що дороги вкрай необхідні і для пожежної та рятувальної техніки. Принаймні, відтепер ліси вздовж кордону із Польщею виглядають не гірше, ніж у наших європейських сусідів. Хоча Дмитро Вікторович визнає, що таке будівництво – не з дешевих: кілометр щебенівки обійшовся лісомисливському підприємству у 320 тис. грн, уся чотирикілометрова черга – у 1510 тис. грн. Але це дасть можливість освоїти 95 тис. кубометрів лісосічного фонду у важкодоступних місцях.
Будувала дорогу Володимир- Волинська філія Нововолинської дорожньої дільниці. Лісові путівці окрім господарського призначення мають ще й соціальну функцію. Свого часу, аби добратися з с. Микитичі у с. Кладнів (до речі, це одна сільська рада), потрібно було робити крюк у п’ятдесят кілометрів, лісовий путівець зменшив цей шлях уп‘ятеро.
А ще лісові дороги дали для ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» стратегічний шлях на Любомльщину. Дороги сьогодні – не примха, а необхідність. Так само, як автомобілі, комп’ютери та інші новітні технології. Вони дають можливість поставити на служіння Україні лісовий ресурс – неоціненне джерело енергії, будівельного матеріалу, недеревного ресурсу.
0 коммент.:
Дописати коментар