Влада наполегливо нав'язує суспільству думку про збитковість і непотрібність державних підприємств. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що держпідприємства завдають Україні збитків на 82 млрд грн. Публічно заявивши про це у Верховній Раді 17 квітня 2017 р., прем'єр офіційно зізнався у систематичному невиконанні своїх прямих службових обов'язків, що підпадає під ознаку злочину "службова недбалість", яка завдала державі шкоди в особливо великих розмірах.
При цьому влада замовчує головну причину неефективної роботи цих підприємств — некомпетентне та непрофесійне керівництво, яке призначається цією ж владою в результаті непрозорих, тому, припускаємо, корумпованих конкурсів. Жоден професійний кандидат не має шансів у подібних конкурсах.
Саме такі призначення ведуть до припинення профільної діяльності підприємств, зростання боргів і в результаті — до знецінення активів. У подальшому майно таких підприємств реалізується за безцінь. Дуже вигідна схема для влади, та не дуже — для народу.
Яскравим прикладом безвідповідальної кадрової політики та знищення профільної діяльності є ситуація з Державним підприємством "Південноукраїнське державне виробниче підприємство по інженерних розвідуваннях для будівництва" (ДП "Укрпівденбудрозвідування") у м. Одесі. Це підприємство підпорядковане Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідальність за діяльність якого безпосередньо покладено на віце-прем'єра Геннадія Зубка.
Це підприємство має більш як піввікову історію та є важливим для Одеського регіону. Основним напрямком його діяльності є комплексні геологічні, інженерні розвідування для житлового, промислового та сільськогосподарського будівництва на території України та за її межами. Фахівці цього підприємства відомі як усередині країни, так і за кордоном.
Геологічні розвідування є затребуваними та високооплачуваними роботами у всьому світі. На жаль, розвиток геологічної галузі, збереження наукового потенціалу країни не цікавить наших можновладців, коли на кону стоїть нерухомість у місті Одесі. Заради цієї нерухомості підприємство вже багато років намагаються знищити.
За вісім років на ДП "Укрпівденбудрозвідування" змінилося шість керівників. Коли призначався дійсно відповідальний фахівець, підприємство відроджувалось і ставало високорентабельним. Проте такого управлінця відразу змушували звільнятись і призначали здатних до рішучих деструктивних дій. Для цього призначалися навіть особи, які не мали вищої освіти. Такі керівники перетворили підприємство, яке має унікальну інформаційну базу звітів про геологічні дослідження, напрацьовані за багато років картографічні матеріали, а також висококваліфіковані кадри, на комерційну нерухомість для передачі в оренду. Фінансовими показниками своєї неефективної діяльності призначені владою керівники переконують, що це підприємство, як і інші, не потрібне державі.
Слід зазначити, що більшість державних підприємств Мінрегіону — це не просто суб'єкти господарювання, це колишні, а деякі й діючі наукові інститути з базами проектної документації для будівництва, генеральних планів міст, метрополітенів, геологічних досліджень, реставраційних звітів тощо.
За збереження свого підприємства та багаторічних досягнень трудовий колектив ДП "Укрпівденбудрозвідування" бореться вже багато років. За цей час підприємство могло розвиватися, створювати нові робочі місця, стабільно наповнювати державний бюджет, передавати досвід новому поколінню, а не витрачати зусилля на боротьбу за існування.
У вересні 2016 р., незважаючи на звернення трудового колективу про призначення виконувачем обов'язків директора ДП "Укрпівденбудрозвідування" фахівця з багаторічним досвідом роботи С.Дучева, Мінрегіон у черговий раз призначив керівника без досвіду управління підприємствами — В.Привалова.
Привалов до призначення на посаду в.о. директора державного підприємства обіймав посаду заступника начальника Вишгородського РВ ГУ МВС України у Київській області. За результатами службового розслідування було видано наказ №900 ГУ МВС України у Київській області від 13 травня 2014 р., яким В.Привалова було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Тож про яку прибутковість державних підприємств і розвиток галузі може йтися, коли підприємство, яке здійснює геологічні вишукування, очолює не профільний спеціаліст, не фаховий топ-менеджер, а колишній працівник міліції, що має такі "значні" досягнення в роботі…
А далі все відбувалося за старою схемою, як і щодо інших державних підприємств: збільшення боргів, повна відсутність організації робочого процесу та профільних замовлень. Родзинкою управлінських методів цього керівника стали: провокації, дискредитація працівників, тиск і погрози трудовому колективу.
Трудовий колектив ДП "Укрпівденбудрозвідування" звертався до всіх вищих органів державної влади: президента України Петра Порошенка, прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, віце-прем'єр-міністра Геннадія Зубка, громадської ради при Мінрегіоні, Генеральної прокуратури та інших, але скрізь відписки та ігнорування. Влада робить усе, аби показати безперспективність протистояння цій системі.
Апогеєм знущання над законом і здоровим глуздом став конкурсний відбір на посаду директора цього підприємства, який відбувся 1 лютого 2017 р.
Міністерство зробило все, щоб уникнути присутності громадськості на засіданні комісії та таємно заслухати пропозиції учасників щодо управління підприємством.
Учасниками конкурсного відбору на посаду директора ДП "Укрпівденбудрозвідування" були представник трудового колективу, інженер з 30-річним досвідом роботи на цьому підприємстві С.Дучев і в.о. директора В.Привалов.
Неважко здогадатися, що профільний фахівець, який мав низку рекомендацій від провідних будівельних організацій регіону, профспілки працівників будівництва України, Спілки буровиків України та трудового колективу та підготував реалістичний план розвитку підприємства, в цьому конкурсі не переміг.
Конкурсна комісія, яка у своєму складі не мала жодного фахівця або експерта та складалася виключно з представників Мінрегіону, одноголосно визначила переможцем В.Привалова.
Під час виступу В.Привалова зі своєю конкурсною пропозицією представникам трудового колективу навіть заборонили бути присутніми. Як пояснили, заперечення щодо присутності представників колективу заявив сам Привалов. Досить дивно, що керівник, який начебто має успішний досвід роботи та планує вести підприємство у світле майбутнє, не бажає поділитися планами щодо цього майбутнього з трудовим колективом, яким він безпосередньо керує.
Навіть оприлюднення результатів цього конкурсу відбулося з порушенням законодавчо встановлених строків. До останнього міністерство зберігало цю таємницю, надаючи В.Привалову можливість безперешкодно зібрати документи для укладання контракту.
Слід зазначити, що трудовий колектив підприємства продовжує свою боротьбу за відновлення законності та оскаржує бездіяльність Мінрегіону щодо неоприлюднення результатів конкурсу у встановлений строк, а також результати конкурсу.
Однак Мінрегіон також не здається. У своєму бажанні довести законність проведеного конкурсу міністерство вдалося навіть до грубих фальсифікацій. Так, після звернення до суду на офіційному сайті Мінрегіону стали дивним чином з'являтися публікації про засідання конкурсної комісії, яких там до цього часу не було.
У протоколі засідання конкурсної комісії від 1 лютого 2017 р. з'явився підпис голови комісії В.Негоди, який не був присутній під час заслуховування конкурсних пропозицій. Повідомлення про такі дива вже направлено правоохоронним органам. Сподіваємося, що вони відреагують на це належним чином.
Про те, що відбувається на інших підприємствах Мінрегіону, наведемо деякі факти.
Так, за результатами конкурсу, оприлюдненими 5 грудня 2016 р., переможцем на посаду директора ДП "НДІпроектреконструкція" (м. Запоріжжя) став маловідомий у галузі Максим Шахов, який з квітня по листопад 2015-го перебував на обліку у Запорізькому міському центрі зайнятості, а з грудня того ж року працював у Луганській ОДА. Він виявився чомусь кращим за Володимира Уханя — першого заступника директора інституту, заслуженого архітектора України, Лауреата Державної премії України, члена-кореспондента Української академії архітектури.
Заради нерухомості у центрі Львова ДП "Укрзахідпроектреставрація" вже тривалий час намагаються довести до банкрутства. Про намагання знищити це підприємство свідчать численні публікації у пресі. Це підприємство успішно працювало, поки ним керував народний архітектор України і батько-засновник цієї інституції академік Іван Могитич. Під його керівництвом підприємство виконало реставраційні роботи понад 100 дерев'яних церков, більш як 300 пам'ятників архітектури, серед яких Олеський замок, Манявський скит, Церква Івана Хрестителя у Львові, а також античних фресок Херсонеса Таврійського тощо. І.Могитич розробляв українську термінологію для галузі, написав більш як 100 наукових статей і книг.
Існування цього підприємства є питанням збереження української культури. Працівники підприємства клопотали про надання йому імені його засновника та видатної людини Івана Могитича, проте безуспішно. Можливо, тому, що прикрити підприємство, яке носить ім'я цієї видатної людини, буде важче? Також безуспішно клопотали про передачу підприємства Міністерству культури.
З травня 2013 р. директором став Андрій Коць, який не мав жодного стосунку до реставраційних робіт. До того ж відзначився у скандальній забудові історичної частини Львова. Ця людина, схоже, розпочала активну кампанію із знищення цього підприємства.
З травня 2016 р. в.о. директора призначено Юрія Куреця, який також не має стосунку до реставраційної галузі. За конкурсом, результати якого було оприлюднено 5 грудня 2016 р., переможця не визначено. Головний архітектор ДП "Укрзахідпроектреставрація" Остап Васелина конкурсну комісію не переконав, як і в.о. Юрій Курець, який продовжує виконувати обов'язки керівника.
З 2013-го по 2015 р. в.о. директора Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві (м. Київ) був Джамал Меджидов — спортсмен, а з 2015-го і понині підприємством керує маловідомий ІТ-фахівець Станіслав Басько.
Приховується інформація про керівника Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного та монтажно-налагоджувального управління "Запоріжжякомунекологія". На сайті міністерства з 2015 р. значиться як в.о. директора Володимир Кан, а в Єдиному державному реєстрі керівником з 14 листопада 2012 р. чомусь вважається Юрій Анікін. Конкурси на посаду директора 2015-го і 2016-го з невідомих причин не відбулися.
За результатами конкурсного відбору від 5 грудня 2016 р. на посаду директора Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (м. Київ) переможцем став Віталій Крайнєв — особа, далека від геологічного розвідування, виявилася для комісії кращою кандидатурою, ніж профільний спеціаліст і керівник підприємства Раїса Розум, яка також брала участь у конкурсі.
В.Крайнєв невідомий у геологічній галузі, є директором ТОВ "Бюро ВІНК", яке займається охоронною діяльністю та монтажем охоронної сигналізації. За поданою В.Крайнєвим декларацією за 2016 р., яка є у відкритому доступі, він не отримував доходів з ТОВ "Бюро ВІНК", а відповідно, і не працював там.
Після появи нового керівництва Раїса Розум була змушена звільнитися. Слідом за нею звільняється і трудовий колектив.
В.о. директора Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони природного середовища "Укрводгео" фактично є Андрій Березін, проте в Єдиному державному реєстрі керівником з 2010 р. значиться Дмитро Почепецький. При цьому за результатами конкурсних відборів у 2015-му та 2016 р. переможця не визначено.
Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" і ДП "Укркомунобслуговування" тривалий час керують виконувачі обов'язків, інформація про управлінський досвід яких у відкритих джерелах відсутня, а конкурси на посади директорів не призначаються.
У 2015 р. в.о. директора ДП "Укрметротунельпроект" (м. Київ) було призначено 26-річну особу без досвіду роботи на керівних посадах, але з досвідом касира "МакДональдсу". Після численних публікацій і протестів трудового колективу її з підприємства прибрали.
Значною частиною підприємств Мінрегіону керують виконувачі обов'язків, інформацію про такі призначення легко приховати, як і професійний досвід таких осіб. Конкурси або тривалий час не проводяться, або за результатами конкурсів переможець не визначається. При цьому чинне законодавство передбачає можливість виконувати обов'язки директора не більш як три місяці. Такими спеціалізованими підприємствами повинні керувати лише фахівці, а не сумнівні менеджери без відповідної освіти.
Державні підприємства є в кожній країні, але працюють вони за тими ж правилами, що й приватні. Відповідно, ситуація, де геологією керує будь-хто, але не геолог, в інших країнах неможлива. Також слід зазначити, що Україна — велика за площею країна Європи із чималим мінерально-ресурсним потенціалом. Тому геологічна служба, геологічні підприємства тут потрібні. Цього не хочуть розуміти можновладці, які керуються власним шкурним інтересом і сьогохвилинною вигодою. А враховуючи, які проблеми інженерно-геологічного характеру існують у містах-мегаполісах, зокрема в Одесі, знищення підприємства ДП "Укрпівденбудрозвідування" неприпустиме.
У європейських країнах інженерно-геологічна діяльність здійснюється національною геологічною службою. Враховуючи особливості України, підприємства, що займаються геологічним вивченням територій, інженерно-геологічними дослідженнями, повинні працювати в усіх регіонах країни, цим має опікуватися влада на місцях. Якщо цієї проблеми не вирішити, то і надалі падатимуть будинки у Львові та Одесі, руйнуватимуться пам'ятки архітектури, активізуватимуться зсуви, просадки та карст.
У кожній із країн Західної Європи склалися різні тенденції щодо ролі держави в економіці. Наприклад, для Фінляндії характерні високий рівень державного регулювання економіки і вагома роль держави у підприємницькій діяльності. Державні і напівдержавні компанії становлять 14% загальної кількості великих промислових компаній країни. Вони забезпечують 35% загального продажу, виконують 30% обсягу експортних операцій, зосереджують на своїх виробництвах 25% робочої сили. В інших країнах є галузі, якими повністю керує держава. Це, зокрема, підприємства інфраструктури, а також деякі стратегічні. Так, у Польщі національна авіакомпанія LOT на 99,82% є державною, а Polish Defence Holding (підприємство оборонної галузі) — на 84,08%. В енергетичній галузі цей відсоток становить 51–72.
У зв'язку з цим слід зазначити, що є різні моделі управління державною власністю: децентралізована, дуальна, централізована і консультативна. Останнім часом найбільшої популярності набуває централізована модель, коли функція власності реалізовується спеціалізованим органом. Це може бути відповідне міністерство (міністерства) або спеціально створена компанія. Але в будь-якому разі в європейських країнах намагаються здійснювати керівництво ефективно. Приміром, у Румунії згідно з постановою уряду №109/2011 основними принципами корпоративного управління є розподіл власності та прийняття рішень; прозорість стратегічних рішень, фінансової звітності та угод за участі пов'язаних сторін; професійний і прозорий підхід до призначення менеджерів і рад директорів, виплати винагород. Такого підходу ми не спостерігаємо в Україні.
До речі, тут багато питань і до існуючої в нашій країні системи економічної освіти. Майбутніх менеджерів часто готують, абстрагуючись від конкретної галузі. Однак кожна галузь має свої особливості функціонування. Не можна бути фахівцем одночасно в агробізнесі та гірничій галузі, в транспорті та геології тощо.
Другий аспект проблеми — умови конкурсу. Часто в цих умовах зазначають, що претендент на посаду керівника повинен мати стаж керівної роботи не менш як три роки. Є й інші, не завжди обґрунтовані вимоги. Але це означає, що фахівець у своїй галузі, який не був керівником, особливо якщо це талановита молода людина, ніколи не виграє такого конкурсу. У результаті на керівних посадах, як карти в колоді, перетасовуються одні і ті самі люди: сьогодні він керує кондитерським магазином, а завтра — металургійним комбінатом чи енергетичною компанією. Але, знову ж таки, потрібно знати специфіку галузі. Часто не враховується і думка колективу. А за засадами психології, найкращим керівником є саме неформальний лідер-фахівець. В іншому разі організація роботи на такому підприємстві не буде ефективною.
Владі, перш ніж виносити вердикт про непотрібність державних підприємств, спочатку треба зробити відкритими та прозорими конкурсні процедури з призначення керівництва держпідприємств із залученням громадськості, незалежних фахівців, представників трудових колективів. Надати перевагу у призначенні керівниками профільним фахівцям і працівникам цих підприємств. І лише після того, як їх очолять професійні керівники, буде подолано корупцію, можна об'єктивно говорити про прибутковість або збитковість таких підприємств.
Майже в кожному пункті посадової інструкції керівника державного підприємства передбачені обов'язки, згідно з якими він повинен забезпечити ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства та спрямувати їх діяльність на досягнення високих економічних і фінансових результатів. Ці положення інструкції управлінець повинен виконувати без нагадування згори. І якщо невиконання цих обов'язків завдало державі шкоди, то керівник не просто звільняється з посади, а притягується до кримінальної відповідальності. Така сама процедура застосовується і до тих, хто зобов'язаний був контролювати діяльність цього керівника. І так аж до міністра, віце-прем'єра, прем'єра та до кожного клерка, який не виконав своїх прямих обов'язків.
Якби прем'єр Володимир Гройсман мав би хоч якісь задуми діяти в інтересах держави, то він повинен був на початку своєї прем'єрської діяльності звільнити всіх керівників збиткових підприємств, а також тих, хто їх контролював. Прем'єр-міністр мав би призначити нових управлінців, поставити реальні завдання значного підвищення рентабельності і забезпечити системний і дієвий контроль їх діяльності. Він цього не зробив — свідомо або несвідомо, під чиїмось тиском чи ні. Як результат, маємо збиткові підприємства, зокрема і в геологічній галузі науково-промислового комплексу.
Анатолій Вдовиченко, Олена Ремезова, Олександр Чепіжко, Роман Яремійчук 12 травня, 17:32
0 коммент.:
Дописати коментар