Олег ГРОМОВ
ПРОШУ СЛОВА!
У середині червня цього року Прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив масштабну боротьбу контрабанді лісу. Саме тоді глава українського уряду озвучив головні схеми злочинців і дав слово, що вони найближчим часом будуть зламані. А вже за два тижні Верховна Рада України нарешті спромоглася ухвалити дуже важливий законопроект №5495 про збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів. Адже мораторій на вивезення лісу-кругляка, який в нашій країні діє вже кілька років поспіль і за який нас критикує євроспільнота, можна успішно обходити. І ніхто за це жодного покарання ще не отримав. Згаданий документ обумовлює внесення до Кримінального кодексу статті, яка передбачає за приховування від митного контролю необроблених лісоматеріалів покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. А якщо таке правопорушення буде вчинено повторно або за змовою групи осіб, то свобода буде обмежена уже на строк від п’яти до дванадцяти років.
Цим же законом обумовлюється розробка комплексної програми відновлення лісів. Що, чесно кажучи, треба було зробити вже давно. Правда днями Президент України Петро Порошенко наклав вето на цей документ. Він зазначив, що повністю підтримує посилення кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, але не згоден із лобістськими схемами, які потрапили до закону між другим і першим читанням. До таких належать зокрема норми, які суперечать Угоді України з ЄС про зону вільної торгівлі. Президент повідомив, що підпише цей закон після внесення парламентом відповідних змін до нього. Таким чином, «караюча рука» за незаконний вивіз лісу до Європи в цьому законі є і буде. І сумніватися в тому, що злочинці не отримуватимуть на горіхи, не варто. Проте та сама Європа, яка дуже вболіває за свої ліси і постійно їх відновлює, повинна зрозуміти, що в України їх нещадно вирубують. Крім цього, наша країна має великі проблеми у природоохоронній справі. П’ять років (2012 — 2017) Україна з причини законодавчого ляпа не могла збільшувати свої заповідні та охоронні території. Цим скористалися різні шахраї, включаючи людей від влади, які забирали потроху ліси, території навколо озер, лиманів, морів тощо.
Якої ж шкоди було завдано Україні за останні п’ять років у справі охорони природи і створення нових заповідних зон? Що було втрачено і як його можна повернути?
Екологи кажуть, що таку статистику дуже складно навести, однак втрачено за ці роки чимало. Приміром, у степовій зоні багато земель, які були колись віддані під громадські пасовища, залишки цілинних земель, схили балок, що не були передані у державну власність, активно роздавали селянам для створення підсобних господарств. Останніх почала з’являтися сила-силенна. І ми таким чином втратили ці території. Але ж у таких природних ареалах можна було створювати національні та ландшафтні парки, заповідні зони. Тепер же для повернення цих земель державі і створення там природно-заповідних об’єктів доведеться викуповувати такі ділянки.
А вартість їх, особливо тих, що виходять до моря і лиманів, сьогодні залишається високою. Так, наприклад, на відомій у всьому світі Кінбурзькій косі, де залишається багато незайманих унікальних місць і є багато ендемічних представників флори і фауни, одна сотка може коштувати до 2—3 тис. доларів. Чи вистачить у держави грошей, щоб викупити ці землі назад і створити там заповідники і природні парки? Чи захочуть селяни продати ці землі? У Кіровоградській області є унікальний Чорний ліс, який знають вчені всього світу завдяки ендемічним рослинам і тваринам та неповторному озеру Берестувате, глибину якого не можуть виміряти й досі. Там так і не створено ні природного парку, ні тим більше заповідника. Однак постійно спалахують скандали щодо незаконної вирубки лісу. Все це відбувалося за згодою місцевої влади, яка твердила, що цей ліс не належить до природоохоронної території. У грудні 2017 року обласна рада ледь не передала 3 тис. гектарів мисливських угідь у Чорному лісі в приватні руки. На заваді став тільки протест громадськості. Ми повинні покласти врешті-решт край і безконтрольному вирубуванню лісів, і тому, що наші заповідні території віддають в особисте користування так званим хазяїнам життя. От тоді Україна дійсно стане європейською країною.
Цим же законом обумовлюється розробка комплексної програми відновлення лісів. Що, чесно кажучи, треба було зробити вже давно. Правда днями Президент України Петро Порошенко наклав вето на цей документ. Він зазначив, що повністю підтримує посилення кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, але не згоден із лобістськими схемами, які потрапили до закону між другим і першим читанням. До таких належать зокрема норми, які суперечать Угоді України з ЄС про зону вільної торгівлі. Президент повідомив, що підпише цей закон після внесення парламентом відповідних змін до нього. Таким чином, «караюча рука» за незаконний вивіз лісу до Європи в цьому законі є і буде. І сумніватися в тому, що злочинці не отримуватимуть на горіхи, не варто. Проте та сама Європа, яка дуже вболіває за свої ліси і постійно їх відновлює, повинна зрозуміти, що в України їх нещадно вирубують. Крім цього, наша країна має великі проблеми у природоохоронній справі. П’ять років (2012 — 2017) Україна з причини законодавчого ляпа не могла збільшувати свої заповідні та охоронні території. Цим скористалися різні шахраї, включаючи людей від влади, які забирали потроху ліси, території навколо озер, лиманів, морів тощо.
Якої ж шкоди було завдано Україні за останні п’ять років у справі охорони природи і створення нових заповідних зон? Що було втрачено і як його можна повернути?
Екологи кажуть, що таку статистику дуже складно навести, однак втрачено за ці роки чимало. Приміром, у степовій зоні багато земель, які були колись віддані під громадські пасовища, залишки цілинних земель, схили балок, що не були передані у державну власність, активно роздавали селянам для створення підсобних господарств. Останніх почала з’являтися сила-силенна. І ми таким чином втратили ці території. Але ж у таких природних ареалах можна було створювати національні та ландшафтні парки, заповідні зони. Тепер же для повернення цих земель державі і створення там природно-заповідних об’єктів доведеться викуповувати такі ділянки.
А вартість їх, особливо тих, що виходять до моря і лиманів, сьогодні залишається високою. Так, наприклад, на відомій у всьому світі Кінбурзькій косі, де залишається багато незайманих унікальних місць і є багато ендемічних представників флори і фауни, одна сотка може коштувати до 2—3 тис. доларів. Чи вистачить у держави грошей, щоб викупити ці землі назад і створити там заповідники і природні парки? Чи захочуть селяни продати ці землі? У Кіровоградській області є унікальний Чорний ліс, який знають вчені всього світу завдяки ендемічним рослинам і тваринам та неповторному озеру Берестувате, глибину якого не можуть виміряти й досі. Там так і не створено ні природного парку, ні тим більше заповідника. Однак постійно спалахують скандали щодо незаконної вирубки лісу. Все це відбувалося за згодою місцевої влади, яка твердила, що цей ліс не належить до природоохоронної території. У грудні 2017 року обласна рада ледь не передала 3 тис. гектарів мисливських угідь у Чорному лісі в приватні руки. На заваді став тільки протест громадськості. Ми повинні покласти врешті-решт край і безконтрольному вирубуванню лісів, і тому, що наші заповідні території віддають в особисте користування так званим хазяїнам життя. От тоді Україна дійсно стане європейською країною.
0 коммент.:
Дописати коментар