Чернівецька облрада просить не передавати лісгоспи в концесію

Чернівецька обласна рада звернулася до Президента України, Верховної Ради і Кабінету міністрів щодо недопущення передачі державних лісогосподарських підприємств у концесію.

Відповідне рішення було ухвалене на сесії облради 14 листопада, інформує власкор ІА ZIK.

У тексті звернення йдеться, що після того, як у липні цього року Мінекономрозвитку офіційно оприлюднило пропозиції щодо передачі державних лісогосподарських підприємств у концесію, до Чернівецької облради звернулися трудові колективи таких підприємств щодо недоцільності застосування концесійної моделі управління в лісовому господарстві області та України. 

Читайте більше тут:

http://zik.ua/news/2017/11/15/chernivetska_oblrada_prosyt_ne_peredavaty_lisgospy_v_kontsesiyu_1205925

Далі...

Чернівецька облрада хоче закликати вищі органи влади не передавати ліси у концесію

Чернівецька обласна рада має намір звернутися до вищих органів влади України з проханням не допустити передачу державних лісогосподарських підприємств у концесію.

Відповідний проект рішення сьогодні був зареєстрований заступником голови облради Віталієм Мельничуком, пише molbuk.ua

У тексті звернення, зокрема, йдеться, що після того, як у липні цього року Мінекономрозвитку офіційно оприлюднило пропозиції щодо передачі державних лісогосподарських підприємств у концесію, до Чернівецької облради звернулися трудові колективи таких підприємств щодо недоцільності застосування концесійної моделі управління в лісовому господарстві області та України.

Проект рішення запланований до розгляду депутатами облради на сесії.

Далі...

Про недопущення передачі у концесію державних лісогосподарських підприємств

Голові Верховної Ради України Андрієві Парубію 

Прем’єр-міністру України Володимирові Гройсману

Кабінет Міністрів України 4 липня 2017 року схвалив пропозицію Мінекономрозвитку України щодо поводження з державними підприємствами, які перебувають у підпорядкуванні центральних органів влади. Згідно із розробленою концепцією визначено для передачі в концесію усі лісогосподарські підприємства.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах і перебувають під охороною держави.

Івано-Франківська область належить до найбільш лісистих регіонів України — ліси займають 42 відсотки її території.

Вважаємо, що передача державних лісогосподарських підприємств у концесію стане основою знищення нинішньої системи лісопереробної галузі, досвіду ведення лісового господарства, виникнення загрози руйнування лісової промисловості загалом, оскільки специфіка управління лісовим господарством потребує високої кваліфікації, широких знань та обов’язкового досвіду.

Ліси івано-Франківської області відіграють надзвичайно важливу економічну роль, адже державні лісогосподарські підприємства є основою розвитку лісової галузі регіону, яка протягом останніх років демонструє стабільний розвиток, сприяє наповненню бюджетів усіх рівнів та забезпечує працевлаштування більше 10 тисяч працівників.

Державні лісогосподарські підприємства івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства у 2016 році сплатили податків та обов’язкових платежів всіх рівнів податків на суму 227,5 млн. гривень, за перше півріччя 2017 року — 132,4 млн. гривень.

Лісогосподарські підприємства Прикарпаття, розташовані переважно в сільській місцевості, є ключовими бюджетоутворювальними суб’єктами регіону та досконало спеціалізуються у питаннях охорони, захисту, відтворення та раціонального використання лісів.

З огляду на негативний попередній досвід, вважаємо, що будь-яке реформування чи масштабне перетворення галузі лісового господарства мусить мати чітко визначені мету, методи, належне економічне обррунтування, має бути враховано особливості господарювання в гірських лісах області, а всі ризики повинні бути передбачені і зведені до мінімуму.

Ми, депутати Івано-Франківської обласної ради, відстоюючи права та інтереси територіальних громад області, трудових колективів державних лісогосподарських підприємств регіону, вважаємо передачу державних лісогосподарських підприємств у концесію на сьогодні неприпустимою.

http://www.galychyna.if.ua/statement/detail/pro-nedopushchennja-peredachi-u-koncesiju-derzhavnikh-lisogo/

Далі...

«Від таких недолугих пропозицій потрібно триматися подалі», – Андрій Цибульський про пропозицію щодо передачі лісів у довготривалу оренду

Голова фракції УКРОП у Тернопільській облраді засудив ініціативи щодо можливості приватизації лісового фонду України.

Учора, 26 вересня, члени постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування одноголосно підтримали звернення від управління лісового та мисливського господарства та громадських організацій щодо недопущення приватизації лісів. Абсурдною саму ідею передачі лісів приватним особам вважає голова фракції політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» в облраді Андрій Цибульський.

«На засіданні Уряду 4 липня 2017 року в виступі Першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова М.Є. прозвучала пропозиція передати в концесію майнові комплекси лісогосподарських підприємств. Оскільки ця пропозиція не була заперечена ні Міністром аграрної політики та продовольства України, ні Міністром екології та природних ресурсів України, Громадська Рада при Державному агентстві лісових ресурсів України вимушена звернутись до керівників держави з категоричним запереченням застосування концесії в лісовому господарстві України», - йдеться у зверненні Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів, під яким підписалася 31 громадська організація.

Члени профільної комісії Тернопільської облради над рішенням навіть не дискутували, лише висловили власні докази у бік підтримки цього звернення.

- Ми одноголосно виступили за звернення і проти будь-яких схем передачі лісів у приватну власність, навіть тимчасово. Взагалі така заява високопосадовця мене відверто здивувала. Наша країна зараз знаходиться на перехідному етапі, ми намагаємося розвивати економіку. У цей непевний час не можна приймати таких кардинальних рішень і передавати ліси на 20-30 років у приватну власність. Від таких недолугих пропозицій потрібно триматися подалі, - переконаний Андрій Цибульський.

Політик також додав, що Європа уже має негативний досвід таких рішень, до прикладу, Болгарії, яка на першій стадії реформування використовувала концесійну модель управління, що призвело до значущого погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану. Грузія - передала свої букові ліси в концесію на 20 років, а тепер намагається повернути їх назад в державну власність.

Середа, 27 вересня 2017 08:20

http://ternopoliany.te.ua/polituka/22257-vid-takykh-nedoluhykh-propozytsii-potribno-trymatysia-podali-andrii-tsybulskyi-pro-propozytsiiu-shchodo-peredachi-lisiv-u-dovhotryvalu-orendu

Далі...

Прикарпатські деревообробники проти приватизації лісових угідь (відео)

Урядовці ж вважають, що це дозволить збільшити загальноекономічний ефект від їх діяльності.

Однак, лісівники переконані, що концесія вб’є лісову галузь та призведе до безконтрольних рубок.

Про це пишуть Версії з посиланням на Третя Студія.

24/09/2017
http://versii.if.ua/novunu/prikarpatski-derevoobrobniki-vistupili-proti-privatizatsiyi-lisovih-ugid-video/

Далі...

Як перетворити концесію з лячної дивовижі на робочий інструмент

ТОП-5 очікуваних змін до закону про концесії.

Ажіотаж навколо нового концесійного законодавства сягнув свого апогею. З одного боку, систематична робота профільних експертів дозволила більш-менш сформувати в суспільстві розуміння, що таке концесія й чому вона така потрібна для розвитку найважливіших сфер економіки. А з іншого — якщо лікнеп із питання необхідності концесії загалом можна офіційно вважати успішно завершеним, то тепер на перший план виступає дискусія зовсім іншого рівня: а чому це не працює в нас, і що треба зробити, аби концесія в Україні перетворилася з лячної дивовижі на робочий інструмент?

Регламентація замість сидіння на пороховій бочці

Насправді часом прості істини бувають найважчими для усвідомлення й застосування, і ситуація з реформуванням концесійного законодавства — яскравий приклад цього. Ще у 2006 р. ЄБРР сформулював ключові принципи сучасного законодавства про концесії, і перший серед них — вимога наявності чіткої державної політики стосовно проектів з участю приватного сектора. Однак, як відомо, досі концесійні проекти переважно закінчувалися, так і не почавшись (не дійшовши до етапу фінансового закриття), а ті одиниці, котрим пощастило перейти на стадію реалізації, грішать багатьма недоробками, в основі яких зазвичай труднощі взаємодії концедента й концесіонера, що анулюють саму можливість державно-приватного партнерства як ідеї. Баланс інтересів у концесійних угодах такий крихкий, що притирання двох різних світів, якими по суті є світи бізнесу й держави, супроводжується напруженим скреготом, котрий виникає від поломки звичної системи.

При цьому в наших реаліях держава, як суб'єкт договірних відносин, що бере на себе низку зобов'язань довгострокового характеру, є досить небезпечним контрагентом. Адже, виступаючи (або пробуючи виступити) рівним суб'єктом у відносинах державно-приватного партнерства, однією з форм якого є концесія, держава тримає в рукаві не просто козир, а справжню бомбу уповільненої дії, котра загрожує вибухнути у разі зміни політиків, що раніше гарантували стабільність законодавства. А, зважаючи на швидкість появи політичних діячів та їх вибування з кабінетів очолюваних ними міністерств, гра у співпрацю з державою великою мірою нагадує сидіння на пороховій бочці. Тому не дивно, що єдиними інструментами, які можуть дати хоч якісь гарантії стабільності відносин у державі, котра перебуває у стані гібридної війни, є не полум'яні промови, а чітка правова регламентація відносин, породжених державно-приватним партнерством, та пов'язаних із їх реалізацією процедур.

Насправді законодавство про концесії існує в Україні з кінця 90-х років ХХ ст., однак міра його відповідності очікуванням як бізнесу, так і держави така мала, що нині більш визнаним є підхід, згідно з яким про концесійне законодавство говорять переважно в майбутньому часі. Причому розмаїття висловлених думок/побажань/віщувань стосовно нового концесійного законодавства породжує гостру необхідність відокремити зерна від полови й чітко виділити кілька ключових моментів, які, на нашу думку, незалежно від подальших точкових дискусій, мають стати концептуальною основою для подальшого розвитку концесійного законодавства.

1. Принцип "єдиного вікна"

Невизначеність і колективна безвідповідальність — ці дві речі можуть занапастити найпрекрасніші й найблагородніші ініціативи. Адже, погодьтеся, про міжвідомчі, а часом — навіть внутрішньовідомчі розбіжності і здатність цих розбіжностей загальмувати будь-який проект можна складати легенди. Чи спроможне Мінекономрозвитку взяти на свої плечі, фактично, функцію проектного менеджера? Попри всю повагу й визнання кваліфікації співробітників міністерства, — ні. Держава, держорган, як і будь-який його чиновник, апріорі сприймаються як зацікавлені сторони. Але чи вирішує питання відповідальності залучення незалежного радника? Теж ні, адже радник не має важелів впливу і тиску. Звідси й народжується ідея про створення проектного офісу — єдиного центру, наділеного необхідними повноваженнями для управління концесійними проектами, експерти якого системно й цілеспрямовано готуватимуть концесійні проекти, розроблятимуть road maps для інвесторів та організовуватимуть взаємодію двох сторін — державного і потенційного приватного партнера.

До речі, можна навіть не намагатися лестити собі унікальністю нашої проблеми, — ми аж ніяк не першопрохідники. Приміром, недавно, в середині серпня, Дональд Трамп досить наочно показав забюрократизованість процесу отримання дозволу на реалізацію інфраструктурного проекту в США, продемонструвавши при цьому відповідну блок-схему завдовжки як людський зріст. Однак бізнес не боїться труднощів або ризику, — саме вони є невід'ємними попередниками заробітку. Але потенційний інвестор повинен мати можливість прорахувати цей ризик, порівняти його з можливими доходами, зважити "за" і "проти" й уже потім прийняти обґрунтоване рішення, а не вплутуватися в сумнівні авантюри. Потенційний інвестор очікує визначеності в термінах, погодженості в діях і розуміння з боку організатора конкурсу його аж ніяк не альтруїстичних інтересів. Інвестор очікує побачити дорожню карту підготовки концесійного проекту, проходження ним усіх кіл бюрократичної машини, а також зрозуміти, хто буде відповідальним за її втілення. Саме створення єдиного центру, уповноваженого на реалізацію концесійних проектів, є найлогічнішим способом вирішення описаної проблеми, однак далеко не єдиним.

2. Стабільність і передбачуваність

Завжди цікаво відстежувати, як подаються громадськості ті чи інші ключові принципи нових законодавчих актів. На жаль, на етапі проходження ключової ідеї від її експертної оцінки до подання новини для ЗМІ відбувається тотальна трансформація, і закон про концесії не став винятком. Зараз кожна презентація про концесії, у тому числі й проведена Мінекономрозвитку 8 вересня офіційна презентація нового проекту про концесії, починається словами "спрощуємо концесійне законодавство: з чотирьох законів робимо один". Однак спрощення концесійних механізмів аж ніяк не є метою реформування концесійного законодавства.

Концесія не повинна бути "легким" інструментом — вона має бути доступним, передбачуваним, регламентованим чіткими процедурами, ефективним механізмом взаємодії бізнесу та держави. Чи достатньо для досягнення цих параметрів об'єднання чотирьох законів в один? Відповідь очевидна — ні. Проблема полягає не в тому, що в нас багато концесійних законів, а в тому, що кожен із них живе своїм життям, яке суперечить іншим.

Тим часом, згідно з принципами ЄБРР, ефективний і успішний правовий режим концесій може передбачати наявність як окремого рамкового закону, так і всеосяжного пакету законів, що регулюють концесії. Але відповідь на запитання "один чи кілька?" жодним чином не пов'язана з критерієм "простоти". Умовами, які визначають зовнішню оболонку концесійного законодавства, є вимоги до максимального забезпечення чіткості, справедливості, передбачуваності та стабільності правового середовища для проектів з участю приватного інвестора. І дуже важливо, щоб позиціювання законопроекту відбувалося не на рівні "спрощення" як ідеї фікс національного рівня, а на рівні усвідомлення кінцевої мети, яка, у зв'язку зі складністю та комплексністю завдання, дуже легко згодом може взагалі зникнути з поля зору.

У цьому ж ключі варто згадати довгограючу ідею про податкові пільги для концесіонера. Однак жодна податкова пільга не може бути визнана самодостатньою для залучення інвесторів, якщо в країні нестабільне законодавство. Для врегулювання цієї проблеми з погляду спеціального законодавства може йтися про так зване "дідусеве застереження" (grandfather clause), що фіксує діючі на момент укладання концесійної угоди норми законодавства, не допускаючи погіршення інвестиційного режиму для концесіонера. Зрозуміло, така фіксація має відбуватися в найбільш чутливих для інвестора сферах — у податковому, валютному, митному законодавстві та в ліцензуванні. Однак це не про нас, — саме в перелічених вище сферах держава має повноваження змінювати норми. То про яку рівність і передбачуваність у нас ідеться?..

3. Прозорість конкурсних процедур і реалізації проекту

Дивно, але Україна, країна, що запустила ProZorro, поняття не має, скільки концесійних угод реально було укладено з моменту прийняття концесійного законодавства і скільки їх дійшло до етапу виконання і не було розірвано досі. Це пов'язано з тим, що Реєстр концесійних угод, який ведеться Фондом держмайна, має абсолютно формальний характер і практично не оновлюється. Концесії у сфері тепло- і водопостачання, а також концесії паливно-енергетичного комплексу підлягають обліку в реєстрах відповідних міністерств. Своєю чергою, облік усіх договорів державно-приватного партнерства веде Мінекономрозвитку, — причому, на відміну від реєстру концесійних угод, такий облік внутрішній. Крім того, є необхідність у створенні самостійного ресурсу, що став би майданчиком для проведення конкурсів з метою розміщення тендерної документації, розміщення інформації як про порядок проведення конкурсу і про його результати, так і про поточні параметри виконання відповідного контракту.

4. Держпідтримка і гарантії

Концесія має безліч завдань, але кінцевою метою мають виступати не обсяги внесених приватним партнером інвестицій, а об'єктивні якісні параметри, що дозволяють визначити ефективність концесійного механізму. Саме хибне уявлення про концесію як про механізм, спрямований суто на залучення коштів приватних інвесторів, породжує прірву у взаєминах між державою та інвестором, оскільки автоматично робить їхні цілі взаємовиключними. У світовій практиці діє чіткий логічний принцип: або держава закріплює великий спектр повноважень за концесіонером, дозволяючи йому безпосередньо управляти державним/комунальним майном (аж до тимчасової передачі об'єкта під заставу фінансовій установі з метою отримання кредитних коштів), або ж держава забезпечує те фінансування, якого бракує, самостійно. Тобто коло замкнулося: або держава не ризикує, але платить, або не платить, але ризикує.

5. Ефективний і прозорий механізм приватної ініціативи

Кожен проект державно-приватного партнерства потребує значної підготовки, яку державний партнер не завжди може собі дозволити на належному рівні — як через бюджетні обмеження, так і через банальну відсутність фахівців. Ця проблема типова для багатьох країн. В усьому світі держави вживають усіляких заходів для стимулювання приватної ініціативи. Однак приватна ініціатива в Україні на сьогодні існує в настільки утятій формі, що не викликає ані найменшого бажання щось робити для випробовування на міцність цього механізму. Тому необхідність активізації приватної ініціативи шляхом закріплення ефективних і прозорих механізмів, здатних захистити інвестора, — поза всякими сумнівами.

При всьому цьому слід відзначити, що юридичний аспект розробки нового концесійного закону — лише один бік медалі. Не менше важить те потужне інформаційне посилання, яке буде спрямоване на міжнародну спільноту, фінансуючі організації, іноземних інвесторів, а також потенційних вітчизняних приватних партнерів. Прийняття нового законодавства, розробленого міжнародними експертами з урахуванням найкращих практик і в повній відповідності до вимог Директиви 2014/23/ЄС, — це насамперед сигнал про готовність до змін. А тому дуже важливо розуміти, що зараз будь-яка критика має бути зваженою і конструктивною.

Закон про концесії: яким він бути не зможе?

Однак не слід плекати ілюзій із приводу здатності одного закону цілком змінити усталені стереотипи. Лише мигцем глянувши на існуючі проблеми, можна виділити такі шляхи для вдосконалення.

Так, проблема реформування системи держінвестування настільки глобальна, що на сьогодні її намагаються вирішити хоча б частинами, — саме так свого часу було запущено модель державних інвестиційних проектів, скасовано можливість запуску нових цільових програм, триває реформа концесійного законодавства. Однак у практиці держорганів виникають питання щодо розмежування механізмів приватизації, оренди державного й комунального майна, державно-приватного партнерства і концесії як однієї з його форм. І тут дуже важко знайти баланс між, з одного боку, юнацьким максималізмом (якщо змінювати — то все й одразу), а з іншого — банальною поверховістю й поспіхом, здатними знищити глибокий аналіз там, де він необхідний, і можливість конструктивного підходу до проблеми.

Законопроект про концесії також об'єктивно не здатний сам по собі вирішити проблему недосконалого українського бюджетного законодавства, яке відбиває навіть саму можливість стратегічного мислення через однорічне бюджетне планування. І смішно, і сумно, але проблема, вирішення якої вже знайдене й запропоноване, не може бути вирішена лише через те, що відповідний проект закону (реєстр. №4565 від 04.05.2016 р.) застряг на етапі розгляду в парламенті (причому це далеко не перша спроба).

Закон про концесії також не вирішить питання податкового стимулювання та ризиків податкових пільг для приватного партнера через можливість визнання такої форми державної підтримки державною допомогою, неприпустимою для конкуренції. Так само концесійний закон не вирішить питання корупції, судової реформи, нерозвиненості інституціональних інвесторів, що, своєю чергою, блокує можливість використання визнаного інструмента інфраструктурних облігацій та багатьох інших.

Concession is coming…

Реформування тієї чи іншої галузі — справа невдячна. Будь-які, хай навіть найблагородніші законодавчі ініціативи завжди ризикують або залишитися незрозумілими, непоміченими і, як наслідок, — не проголосованими, або ж стати об'єктом найпильнішої уваги й, відповідно, подальшої нищівної критики. Загострення обстановки навколо нового концесійного закону підтримує навколо України потрібний ажіотаж і примушує інвесторів задивлятися на нашу країну з інтересом і очікуванням.

Водночас, хоч би як ми того бажали, слід визнати, що закон про концесії не зможе, та й не мусить вирішити всі нагальні проблеми, тому не треба сподіватися, що концесійний законопроект стане панацеєю. Ні, але він стане сигналом — для інвесторів, для недержавних партнерів, які ще не визначилися, для міжнародних фінансових організацій, а також для запуску цілого ряду інших процесів — це й подальше удосконалення підзаконних актів, і підготовка експертів у сфері структурування концесійних проектів, і підготовка до проведення конкурсів, і напрацювання української практики застосування концесійних інструментів, і багато іншого.

"Concession is coming" — саме таке гасло підібрали для запуску рекламного ролика з метою презентації Херсонського морського порту (державної стивідорної компанії) як потенційного об'єкта концесії. Проте, у що хочеться вірити, однаковою мірою таке гасло стосується всієї країни…

https://dt.ua/business/yak-peretvoriti-koncesiyu-z-lyachnoyi-divovizhi-na-robochiy-instrument-254922_.html

Далі...

КОНЦЕСІЯ ЛІСІВ: ЧИ БУДЕ СВЯТО ЗАВТРА?

   

 

Лісове господарство в нашому регіоні, як і загалом в Україні — галузь, до якої ще «не добралася» рука приватника. Вона успішно функціонує в рамках чинного законодавства, створює робочі місця, наповнює місцевий бюджет і презентує Новоград-Волинщину, як перспективну платформу інвестиційних можливостей.

Вочевидь саме це не дає спокою «псевдоактивістам», які щораз намагаються піддати роботу лісівників нищівній критиці. Час від часу це виливається в законотворчі пропозиції, які б дали можливість «зацікавленим» особам провести реформаторські ініціативи, що дозволили б тримати контроль над прибутковою галуззю.

Два роки тому, наприкінці жовтня, одну з таких моделей презентував тодішній голова Держлісагенства О. П. Ковальчук, яка була схвалена і колегією Мінагрополітики. Нею передбачалося створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств – єдиної державної лісогосподарської структури. А це мало призвести до ліквідації усіх лісгоспів, як юридичних осіб та створення єдиного господарюючого суб’єкта з централізацією усіх фінансових надходжень, монополізацією права на реалізацію продукції лісу та послуг. Так званий «мегалісгосп»!

Реакція на такі дії викликала шквал обурення не лише лісівничої когорти, а й звичайного населення, які чітко розуміли наслідки цих намірів. До логічного завершення справу таки не дали довести.

Здавалося б, небезпека для лісової галузі минула. Лісівники зітхнули з полегшенням і стабільна робота лісгоспів залишилася «непохитною», якщо не говорити про хворобу лісу. Масове всихання соснових насаджень — нині воно наближається до меж екологічного лиха і змушує будувати роботу лісгоспів іншим чином, при цьому нести значні економічні та екологічні втрати.

І тут, зненацька, як-то кажуть «не було б щастя, та нещастя допомогло»! 4 липня уряд затвердив стратегічне бачення управління державними підприємствами, що перебувають в підпорядкуванні центральних органів влади. Згідно з ним, 893 держпідприємства будуть приватизовані. Таким чином, в державній власності залишиться лише 15 особливо важливих підприємств. Зокрема, «Нафтогаз», «Укрзалізниця» та інші державні монополії. У державній власності також залишаться ще 363 об’єкти – це медичні, соціальні, метрологічні та інші суспільно важливі установи.

Окрім того, близько 1255 підприємств держвласності будуть ліквідовані через їх повну господарську неефективність. Також 359 об’єктів будуть передані в концесію, тобто в оренду приватним особам. Це зокрема дороги, мости, аеропорти і … лісові господарства. А їх не мало, не багато – 333 підприємства по всій території України.

Новина про це для лісівників — як грім серед ясного неба. Тим паче, напередодні професійного свята —Дня працівника лісу, який відзначають в третю неділю вересня. Саме в цей час традиційно в лісових господарствах підводять підсумки року, аналізують діяльність і складають плани на майбутнє. Тож чи святковий настрій в лісівників і чи відзначатимуть вони свято завтра?! 

Ми завітали в один із кращих лісгоспів Житомирського обласного управління лісомисливського господарства — державне підприємство «Новоград-Волинське ДЛМГ» аби на власні очі побачити, як йдуть справи в господарстві і чи дійсно все аж так неефективно і плачевно, як нам намагаються нав’язати «зверху»?! Бо ж саме цей «контраргумент» уряду є стратегічним при впровадженні КОНЦЕСІЇ.

Під час зустрічі з директором лісгоспу Степаном Антоновичем Нусбаумом мова відразу ж заходить про «майбутні заплановані нововведення». Керівник господарства переконаний — її мета — контроль над лісовою ресурсною базою країни. Хоча, згідно статті 13 Конституції України «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». У даному випадку держава в особі лісгоспів виступає від імені народу. 

Тож постає питання — чи приватники, або концесіонери, як їх ще називають в поданій стратегії розвитку держави — представлятимуть інтереси народу, коли вони зацікавлені лише у власному збагаченні?! 

На думку Степана Нусбаума іншої, ніж державна форма управління лісовим господарством — бути не може! І наводить як приклад — діяльність Новоград-Волинського лісомисгоспу, презентує його показники, які яскраво засвідчують сталий розвиток галузі.

Робота в лісгоспі — то повсякденна копітка праця величезного колективу, де сьогодні нараховується понад 650 працівників. Усі вони виконують ту багатогранну, ба навіть більше — багатофункціональну роботу в господарстві. Адже щоб зрубати ліс — його спершу треба виростити. І якщо лісівники сьогодні рубають те, що було посаджене нашими дідами-прадідами, то по собі мають лишити нові насадження, що з роками стануть надбанням наших нащадків. Над цим і працюють.

З цією метою робота лісгоспу вибудувана в логічній послідовності. І починається вона з головного (хоча й такого дрібненького) - насіння. Саме професійний підхід у відборі якісної насінини зрештою дає гарні сходи під час вирощування власного посадкового матеріалу. Над цим працюють вже давно, адже це значно дешевше, ніж купувати в колег. 

Крокуючи в ногу з часом, дослухаючись до порад науковців та технологів, у лісгоспі впроваджують нові методи вирощування посадкового матеріалу. Минулого року було закуплено дві сучасні теплиці для вирощування сіянців із закритою кореневою системою. Працівники Курчицького та Малоцвілянського лісництв уже встигли оцінити його переваги. Нещодавно таку ж теплицю закупили і встановили в Новоград-Волинському лісництві. Незабаром тут облаштують зрошувальну систему поливу і чекатимуть пори, аби висіяти перше насіння.

Цієї весни, в сприятливі агротехнічні терміни було проведено лісокультурну кампанію, під час якої створено 211 га нових лісових культур. Переважно садили сосну і модрину. Щоправда в час масового всихання сосни в лісгоспі частіше практикують змішану систему посадки. Тож у рядках поруч з’являлися ялина, береза, дуб, вільха, чорний горіх та інші породи.

Разом із тим провели догляд за раніше висадженими культурами. При плані 1200 га вдалося осилити навіть більше - 1234,5 га в держлісфонді та 55,5 га на новоприйнятих землях (колишньому полігоні). Доповнили погану приживлюваність культур на площі трохи більше 200 га, ще 140 га залишили під природне поновлення.

Великої уваги в лісгоспі приділено охороні лісу від пожеж та самовільних рубок. Для цього в лісництвах облаштовані висотні вежі з камерами відеоспостереження. А нещодавно лісгосп придбав ще й електронне ноу-хау — квадракоптер — безпілотний літальний апарат, який теж стане незамінним помічником під час визначення осередків займання і дозволить мінімізувати дорогоцінний час і втрати. 

Допоможе він і в боротьбі з лісопорушниками, сподіваються лісівники. Адже завдяки відеокамері, якою оснащений апарат — є можливість зафіксувати з висоти пташиного польоту те, що не можна побачити на землі під час патрулювання. 

Також, із метою недопущення крадіжок лісосировини в лісгоспі вже третій місяць працюють 6 новостворених рейдових бригад, які щоночі виїжджають на патрулювання. У вихідні та святкові дні лісова охорона працює взагалі цілодобово. І якщо крадіїв за руку не хапають, — каже директор, — все ж таки, «нечисті на руку» ділки не наважуються заїхати до лісу аби зрубати найцінніше дерево та завдати шкоди природі.

Загалом на ведення лісового господарства, охорону та догляд за лісом у цьому році спрямовано близько 30 млн. грн. власних коштів підприємства.

Якщо ж говорити про економічні показники, то варто зазначити, що обсяг реалізованої продукції за 8 місяців 2017 року склав 110463,0 тис. грн. (для порівняння – в минулому році цей показник був зафіксований на позначці 98511 тис. грн.). 

На заготівлі деревини оброблено 82,3 тис. м² та колотих дров - 2522 м³. Працівниками цеху переробки деревини, який працює в 3-ох змінному режимі перероблено 29819 м³ деревини на суму 9720994 грн. і випущено продукції на 55579,0 грн., де рентабельність склала 12,1 %.

У 2017 році збільшився й фонд оплати праці. Заробітна плата в лісовому господарстві з початку року склала понад 9 тис. грн., по промисловості – трохи більше 8-ми тис. грн. Варто відмітити й те, що видається вона без затримок, а також передбачені всі соціальні гарантії: оплата відпусток, лікарняних, премій та інше. 

Ось ці цифри — свідчення того, що діяльність державного лісового підприємства при вмілому керівництві — це запорука стабільності не лише підприємства, а й його працівників та регіону, де він розташований. Адже саме сюди йдуть всі відрахування до бюджетів різних рівнів. Лісгосп є одним із кращих платників податків Новоград-Волинщини. А це — вагомий інструмент для розвитку інфраструктури та життєзабезпечення району.

Чи буде зацікавлений в цьому концесіонер? Навряд чи. Бо ж основна його ціль — збагачення власної кишені. А найшвидший до цього шлях - зрізати дерево і продати його. 

Чи залишаться на мапі району ті села, де робота є лише в лісі?! І що буде з людьми, для яких ліс — це єдине джерело доходу?! Сподіваюся, там «зверху» про них подумають і не забудуть, як і про ліс — наше національне, народне багатство. 

А лісівники щороку святкуватимусь своє професійне свято із гарними здобутками, хорошим настроєм і мирним небом над головою.

Зі святом вас, шановні!

Альона ДЕНИСЮК, газета «ЧАС ПЛЮС»
18.09.2017 13:51
Прес-служба Житомирського ОУЛМГ

http://zt-lis.gov.ua/no_cache/pres-sluzhba/novina/article/koncesija-lisiv-chi-bude-svjato-zavtra.html

Далі...

Концесія — не напасть, аби лише лісу не пропасти

ПОГЛЯД

На Житомирщині остерігаються, що поспіх зашкодить зеленому багатству


Винесена на суспільне обговорення пропозиція про надання в концесію 333 об’єктів лісового господарства, які, найімовірніше, є держлісгоспами, збурила жителів багатих лісом областей, яких це нововведення насамперед стосується. Житомирщина не стала винятком, що підтверджує одностайно схвалене звернення обласної ради до вищих посадових осіб держави із закликом не допустити фактичної приватизації лісової галузі.

Чия сорочка ближча до тіла?

Коментуючи цей документ, ініційований найбільшою в облраді фракцією БПП, дехто з журналістів натякає, що із наявних у ній 17 депутатів аж четверо — лісівники. Однак якби це стосувалося лише корисливих інтересів тих, хто переймається долею власних посад, навряд чи повноважні представники Житомирщини, зокрема й опозиція, були б одностайними в підтримці звернення. Насправді йдеться про збереження лісів у державній, тобто загальнонародній власності, бо всі усвідомлюють, що хоч матеріально-технічна база держлісгоспів має конкретну і далеко не мізерну ціну, однак мало чого варта без права заготовляти деревину і торгувати нею. Отож ідея про концесію — фактично засіб обійти законодавчу заборону на надання зеленого багатства у приватні руки.

Чим це загрожує Поліссю, де вже традиційно лісові гриби і ягоди — не лише доповнення до сімейного столу, а й вагоме джерело бюджетів родин (і не лише сільських, бо в сезон заготівлі чимало містян вирушають збирати безкоштовні дари), пояснювати не треба. Приклади приватних мисливських угідь, у яких сотні гектарів лісу обгородили і начебто перетворили на вольєри, та орендованих ставків, у яких ні скупатися, ні напоїти худобу, — наочне підтвердження того, як начебто заборонене законом стає жахливою реальністю.

Держлісгоспи не лише плекають ліси, а й уміють перетворити навіть «тонкомір» і дрова на валюту для держави. Фото автора

У кроликів і лісу — багатоскладова віддача

Утім, рекреаційну й екологічну роль лісів зазвичай вважають лише додатком до їхньої економічної віддачі, а найпоширенішим аргументом під час зміни власника є посилання на слова ідеолога китайських реформ Ден Сяопіна: байдуже, якого кольору кіт, бо головне, щоб він ловив мишей. Отож убивчим аргументом є нібито низька рентабельність держлісгоспів у лісових регіонах та їхня збитковість на півдні і сході України.

Стосовно останніх, то щонайменше наївно очікувати, що потенційних концесіонерів зацікавлять території, на яких догляд і охорона лісів коштує більше, ніж доходи від реалізації деревини. Зрозуміло, що бізнесмени аж ніяк не альтруїсти, а тому концесія в безлісих регіонах можлива або за умови банальної вирубки всього під пень без реального лісовідновлення, або з метою прихватизації ласих шматків території (зокрема для добування піску), або задля вигідного розпродажу придбаного за безцінь майна справді збиткових держлісгоспів.

Натомість навіть із суто економічного погляду роботу лісівників у багатих лісом регіонах слід оцінювати не лише за показником рентабельності, яка, за аналогією з м’ясом кроликів, далеко не єдине джерело доходів скарбниці. Зокрема всі держлісгоспи Житомирщини у 2015 році отримали загалом лише 99,2 мільйона гривень чистого прибутку, а торік ще менше — 60,9 мільйона. Однак до державного й місцевих бюджетів сплачено аж 267,3 мільйона та 399,7 мільйона гривень податків, а ще 155,0 млн та 131,5 мільйона становив єдиний соціальний внесок. Нескладні обчислення засвідчують, що держлісгоспи кожного місяця в розрахунку на одного працівника спрямували до державної скарбниці позаторік і торік відповідно по 5450 та 6586 гривень! Навряд чи в Україні знайдеться багато підприємств, за винятком лікеро-горілчаних заводів та сигаретних фабрик, здатних похвалитися настільки вагомими відрахуваннями!

Не варто також забувати, що коли раніше зі сплачених державі суто лісових податків назад повертали кошти на ведення лісового господарства, за які утримували планово-збиткові держлісгоспи в малолісистих південних областях та фінансували роботи з лісовідновлення й охорони лісів, то тепер із цим покінчено. Отож до спрямованих на потреби держави сум слід ще додавати вартість ведення лісового господарства, яке нині держлісгоспи здійснюють власним коштом. На Житомирщині позаторік це обійшлося в 355,8 мільйона гривень, а торік — у 473,1 мільйона.

У кінцевому підсумку середньомісячний внесок кожного працівника держлісгоспів Житомирщини у фінансування потреб держави у 2015 та 2016 роках перевищив відповідно 10 і 12 тисяч гривень!

Косити зелень — не дерево плекати

Зрозуміло, прибічники надання в концесію нібито низькорентабельних держлісгоспів заявляють, що приватні об’єкти лісового господарства так само сплачуватимуть усі встановлені законом податки й будуть зобов’язані займатися лісовідновленням та охороною формально державних лісів, у яких господарюватимуть концесіонери. Стосовно плати за заготовлену деревину це справді так, однак навіть великі іноземні фірми, що працюють в Україні, напрочуд уміло мінімізують податкові відрахування, користуючись найменшими шпаринами вітчизняного законодавства. Отож не буде нічого дивного, якщо в концесіонера весь штат працівників обмежуватиметься посадами директора та ще кількох білих комірців, які укладуть угоди з приватними підприємцями на спрощеній системі оподаткування з усіма наслідками для місцевих і державного бюджету.

Аналогічна ситуація з розміром зарплат, на яких у держлісгоспах нині немає сенсу економити, адже майже весь чистий прибуток підлягає перерахуванню до держбюджету. Відтак уже традиційно лісівники Житомирщини заробляють власною працею у півтора-два рази більше від середньостатистичних доходів працівників загалом в області. Не зайве нагадати, що серед останніх чимало освітян, медиків і чиновників, яким платять з бюджету.

Крім того, в лісовій галузі області не лише давно покладено край виплатам у конвертах, а, що не менш важливо, держлісгоспи кровно зацікавлені у стимулюючій системі високих зарплат. Суть у тому, що від справді ефективної роботи кожного працівника залежить економічний добробут державних за формою власності, однак давно вже ринкових за методами господарювання держлісгоспів, де керівники — досвідчені професіонали-менеджери, а не безправні виконавці волі власника-олігарха, мета якого — перекачування прибутку в офшори.

Не менше сумнівів щодо щирого бажання концесіонерів висаджувати й охороняти ліси, які досягають віку стиглості через 80 років для сосни чи навіть 110 — для дуба. Не гріх згадати, що, наприклад, довкола Новограда-Волинського, де в післявоєнні роки масово заготовляли деревину насамперед для потреб армії, нині переважно малоцінні березово-осикові масиви, які тепер поступово замінюють на більш цінні лісові породи. Навряд чи в концесіонерів, яких зобов’яжуть вирощувати ліси невідомо для кого, буде більше стимулів, ніж у військових за сталінських часів, які теж мали не лише вирубати, а й відновити ліс.

Ще один наочний приклад — провальна для економіки і затратна для бюджету країни кампанія з відновлення плантацій хмелю у сільському господарстві, коли кошти ударними темпами освоювали, а потім тихцем списували велетенські масиви золотих за ціною і вбогих за реальними характеристиками «елітних» насаджень. Однак, на відміну від аграрної галузі, у лісовій справі ціна помилок набагато вища, адже вони виявляються аж через десятиліття марнування праці й коштів.

У ролі собак Павлова вся галузь?
Виграє чи програє Україна від надання в концесію фактично не держлісгоспів, а понад двох третин лісів, якими нині опікуються державні об’єкти лісового господарства? Чесна і об’єктивна відповідь на це запитання визначає долю не одного чи навіть кількох стратегічних для вітчизняної економіки промислових підприємств, а майбутнє щонайменше трьох-чотирьох поколінь українців. У суто економічному плані держава від концесій навряд чи виграє, бо платою за збільшення на кілька відсотків рентабельності лісової галузі стануть на порядок більші втрати інших надходжень. Стосовно порядку в лісах, то кожен погодиться, що простіше контролювати держлісгоспи, ніж приватні структури, які дорвуться до лісу на обумовлений концесійною угодою і мізерний для віку достигання деревостанів термін.

Чи потребує Україна матеріальних і технічних ресурсів для нарощування обсягу рубки лісів? Зрозуміло, що нова техніка і технології в цій царині не завадять, однак ситуація не критична. Проблема не в тому, що у нас не справляються із заготівлею деревини, а в тому, що потрібні значні фінансові ресурси і передові технології для забезпечення її поглибленого перероблення на вітчизняних потужностях та якісно новий рівень контролю за обсягами рубок у лісах.

Натомість заміна держлісгоспів концесіонерами лише додасть головного болю екологам і захисникам природи, а передача у приватні руки заготівлі деревини не має жодного прямого стосунку до розв’язання нагальних завдань стратегічної значимості у деревообробній галузі.

Не дивно, що злі язики дедалі гучніше стверджують, ніби насправді йдеться про намагання нажитися на проблемі, обумовленій дедалі масштабнішим всиханням хвойних насаджень, що дістало назву біологічної пожежі. Під приводом вирізання деревини на упередження, що нині є єдиним засобом боротьби з лихом, можна викосити чи не всі ліси, згодом повернувши голі пустища законному власнику-державі для заліснення.

Зрозуміло, що ці припущення — неправда, бо не можуть державні чиновники високого рангу сприяти пограбуванню України. Однак свого часу академік Павлов ставив досліди не на людях, а на собаках. Отож чи не доречніше випробувати концесію не відразу на всіх 333 держлісгоспах, а спочатку на кількох? Причому не найкращих, де справи й без того йдуть добре, а, наприклад, у системі агролісів, де ні електронного обліку заготовленої деревини, ні досить часто немає порядку з рубкою, ні прибуткової роботи. Там справді потрібні невідкладні реформи, які, у разі підтвердження ефективності, можна поширити на всю лісову галузь, а не починати, як нині, з дерибану того, що нормально функціонує і дає користь державі.

Віктор ШПАК

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/koncesiya-ne-napast-abi-lishe-lisu-ne-propasti/

Урядовий кур'єр, 12 вересня 2017 року, вівторок, № 169 (6038), стор. 6

Далі...

Депутати Черкаської обласної ради виступили проти передачі в концесію державних лісогосподарських підприємств

Про це йдеться у зверненні до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, яке ухвалили на сесії Черкаської обласної ради 8 вересня.

У зверненні зазначено, що пропозиція Мінекономрозвитку від 4 липня 2017 року, що схвалена Урядом, про передачу держлісгоспів у концесію (тимчасове використання приватними суб’єктами господарювання) є найгіршим варіантом ведення господарства в лісах. Не маючи чітких цілей та завдань, передача державних лісогосподарських підприємств матиме негативну дію на всю галузь в цілому, виникне загроза руйнування реально працюючої господарської системи та буде знищено накопичений працею поколінь лісівників позитивний досвід. Особливо, з огляду на те, що специфіка управління лісовим господарством потребує високої кваліфікації, широких знань та обов’язкового досвіду.

Депутати переконані, що суб’єкти приватної форми господарювання взагалі не будуть здійснювати інвестицій у розвиток лісогосподарського виробництва, бо вік відновлення лісу до стану «стиглості» – 80-100 років, що не залишає навіть сумнівів у справжній меті концесії – зрубати та продати деревину. Жодна країна Європи з розвинутою економікою на разі не використовує концесійну модель управління. Негативний досвід концесії у Росії, Грузії, Болгарії свідчить лише про збільшення як прямих, так і опосередкованих втрат бюджетів всіх рівнів, різкого погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану.

Зазначено у зверненні й про можливі негативні наслідки концесії, такі як руйнація економічних основ лісового господарства, фактичне знищення державної лісової охорони, зменшення впливу місцевої влади та громади на екологічну складову роботи лісового господарства, зростання ризиків щодо виведення лісових земель із державної власності (через недосконале та часом суперечне законодавство у лісових та земельних відносинах).

Тому депутати Черкаської обласної ради, відстоюючи насамперед права та інтереси територіальних громад області, трудових колективів держлісгоспів, вважають неприпустимим передачу державних лісогосподарських підприємств у концесію.

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства

09 вересня 2017, 21:16 Новини Черкас та Черкаської області

Далі...

Відкривається шлях до концесії

АКТУАЛЬНО

Урядовці сподіваються на швидке оновлення інфраструктури завдяки розвитку інституції державно-приватного партнерства


8 вересня Міністерство економічного розвитку і торгівлі провело презентацію законопроекту «Про концесії». «Україна має вдале економічне розташування, розвинену інфраструктуру, зокрема мережу залізниць, автошляхів, морських та річкових портів. Проте вся вона застаріла, і використовують її не на повну потужність. Це дуже прикро. Щоб зробити нашу вітчизняну інфраструктуру сучасною і вивести на світовий рівень, ми вважаємо, слід розвивати інституцію державно-приватного партнерства (ДПП), як уже давно роблять у цивілізованому світі. Для цього в нашу транспортну інфраструктуру потрібно вкласти 35 мільярдів доларів. ДПП передбачає надання державних чи комунальних підприємств у концесію бізнесу, який на взаємовигідних умовах вкладатиме свої кошти в розвиток таких компаній», — зазначив, відкриваючи презентацію, перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів.

За його словами, укладання концесійних угод триває і нині, ще до ухвалення цього важливого законопроекту. Так, 2016 року таких договорів було 69. Проте, на думку високопосадовця, це дуже мало, тому Мінекономрозвитку за активної участі народних депутатів та фахівців і розробляло цей законопроект, який дасть змогу значно пожвавити стан справ навколо підписання вигідних як для держави, так і для інвестора концесійних угод.

Концесія дуже популярна у світі. Як приклад вдалого ДПП можна привести аеропорт турецького міста Стамбул, у будівництво якого концесіонери вклали 36 мільярдів доларів. Степан Кубів вважає, що в українські підприємства, такі як, приміром, Херсонський морський порт чи Чорноморський морський торговельний порт, внутрішній та зовнішній інвестори також можуть вкласти чималі суми. А запорукою цього стане ухвалений у майбутньому законопроект «Про концесії», яким значно відновлюється елемент довіри бізнесу до держави та збалансовано правила гри на нашому ринку.

Заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Михайло Тітарчук зазначив, що всі угоди з концесії, які було укладено до 1 липня 2017 року (а їх налічується 179), стосуються сфери житлово-комунального господарства. «Ми ж хочемо, щоб більшість таких договорів підписували саме у сфері інфраструктури. Нині немає жодного такого документа, а це дуже важлива галузь господарства. Ми ретельно, майже рік, працювали над проектом закону, враховуючи такий важливий показник, як ефективність рішень від його виконання. У разі ухвалення цього документа слід сподіватися, що кількість укладених договорів концесії саме в галузі інфраструктури зростатиме великими темпами», — вважає урядовець.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань транспорту Ярослав Дубневич наголосив на тому, що у разі ухвалення цей закон дасть змогу Україні швидко інтегруватися у європейську транспортну інфраструктуру. «У сусідніх із нами Польщі, Угорщині та Словаччині вже давно побудовано сучасні автобани, які підведено до наших пунктів перетину кордону. Цей закон дасть змогу віднайти великі кошти від держави та приватних партнерів для будівництва висококласних вітчизняних автошляхів і їхнього з’єднання з європейськими», — зазначив він.

Заступник міністра інфраструктури Наталія Казначеєва, у свою чергу, зазначила важливість вкладання концесійних коштів у наші морські і річкові порти, адже 90% українського експорту йдуть за кордон саме через ці об’єкти інфраструктури. «А всі наші порти поки що державні або комунальні. Тому це питання дуже важливе. До того ж окремо зауважу, що транспортна інфраструктура виробляє 6% ВВП країни, там працює 6% економічно активного населення України», — додала вона.

Куратор роботи із реформування концесійного законодавства від ЄБРР Олексій Звєрєв зазначив, що під час розроблення законопроекту «Про концесії» враховували насамперед українську специфіку економічного розвитку й інші суто внутрішні питання країни. «Ми не брали за основу подібні закони з європейських країн, однак ухвалення цього важливого документа — далеко ще не все. Україні для того, щоб ефективно запрацював інститут концесії, необхідно внести правки до законодавчих актів».

Таким чином, роль ДПП і самої концесії у процесі ефективного економічного розвитку галузей і всієї країни важко переоцінити. Ці інституції мають надати чималий поштовх у сфері будівництва нових доріг, портів, залізниць та інших об’єктів української інфраструктури, яка вже давно потребує оновлення.

ДОВІДКА «УК»

Концесія — договір про надання природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи територіальній громаді, у тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам та приватним особам. При цьому концесіонерові передають переважну частину операційних ризиків підприємства. Йому також не гарантують окупність інвестицій або витрат внаслідок настання ризику попиту або (та) пропозиції. Зазвичай концесійні договори укладають терміном від 3 до 50 років.

Урядовий кур'єр, 9 вересня 2017 року

Олег ГРОМОВ

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vidkrivayetsya-shlyah-do-koncesiyi/

Далі...

Приватизація лісового господарства призведе до втрати усієї галузі

Днями відбулося пленарне засідання десятої сесії Чернігівсьокї обласної ради. Її голова Ігор Вдовенко поспілкувався з журналістами.

– Ігоре Станіславовичу, ви задоволені сьогоднішньої сесією обласної ради?
– Так, задоволений. Наша сесія пройшла в звичному, конструктивному режимі, за виключенням деяких моментів, але я вважаю їх робочими. Отож усе гаразд.

– Вітаємо вас із підвищенням зарплати!
– Справа в тому, що була урядова постанова про збільшення зарплати працівникам органів місцевого самоврядування. Тобто це – не моя ініціатива. Але зміна заробітної плати голови обласної ради та його заступників вимагає голосування депутатів на сесії, що й відбулося... Втім, ви ж усі бачили – ані я, ні Валентин Мельничук, ані Арсен Дідур, – ми ж наразі не голосували, коли вирішувалися саме ці питання. Просто є така постанова Кабміну, і її потрібно виконувати... До речі, я навіть не знаю зараз точно, скільки отримуватиму, чесно. Адже раніше мені навіть неетично було цікавитися про це. А ось тепер уже, коли рішення ухвалене, можна дізнатися в бухгалтерії, – посміхається.

– Депутати обласної ради сьогодні не підтримали відставку Ірини Ральченко з посади директора Чернігівського обласного художнього музею імені Г. Галагана. Також не було прийнято на сесії рішення щодо відставки керівника Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Миколи Сугоняки. Отож не вдалося призначити їх наступників. Що далі? Як вирішуватиметься ця ситуація?
– Зараз ці люди – Ірина Ральченко та Микола Сугоняко – залишаться виконувати свої обов’язки – очевидно, до наступної сесії... Я вважаю так. Це, якщо вони самі, добровільно, не виявлять бажання написати заяви – про свою відставку.

– Депутати сьогодні вкотре не погодилися з пропозицією Державної служби геології та надр України надати без проведення аукціонів спеціальні дозволи на користування надрами в районах Чернігівщини – товариствам «Надра Девон», «Надра Енергія», «Надра Мінералс» та Надра Наука»...
– Взагалі, склалася ось така ситуація, що надання дозволів на розробку нафти та газу в Україні взяли на себе в Києві... Фактично, якщо з’являється якась фірма чи товариство, що бажає цим займатися, й обласна рада в будь-якому регіоні України не дає згоди, то в Києві можуть навіть надати згоду самі, без погодження з місцевою владою... Звісно, нас це не задовольняє! Тож на Чернігівщині має бути підприємство, яке цим реально займатиметься. І, по суті, воно створене. Визначено керівника, котрий займатиметься питаннями штатного розкладу, статуту тощо, – тобто всім тим, що зараз необхідно для функціонування цього підприємства. Затягування в даному питанні не буде. І я це цілком підтримую, бо ця справа має бути під контролем нашої громади.

– На сесії ухвалено звернення до вищих органів влади щодо скасування Концепції реформування державних лісогосподарських підприємств (по суті, приватизації лісового господарства). А як ви особисто до цього ставитеся?
– Моє ставлення – негативне, і я це підтвердив своїм голосуванням. Бо на даному етапі цей процес може призвести до втрати лісової галузі і доходів від неї.

Сергій ДЗЮБА

Джерело

Далі...

ЛІС ЦІНОЮ В МІЛЬЯРДИ: ВСІ УКРАЇНСЬКІ ДЕРЕВА МОЖУТЬ ВІДДАТИ В КОНЦЕСІЮ

Тим часом половина лісників країни не отримує зарплатні через помилку чиновників.

Площа лісових пожеж в Україні зросла вдесятеро, а кількість кадрів охоронців лісу зменшилася прямо пропорційно. Лісників сходу та півдня забули записати в програму видатків державного бюджету, тож тепер свою зарплату змушені перераховувати для них лісники заходу та центру України, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Леонід Прокопюк завідує Фастівським лісом 35 років і увесь цей час він віддавав зарплату лише дружині. Але вже півтора року змушений ділитися з колегами, бо ті не отримують зарплату – коли формували держбюджет, про них забули. "Це десь 800-900 гривень. Це я вже 2800 десь віддав", - каже він.

ВІДЕО Лісівники через "помилку" в держбюджеті скидаються на зарплату один одному



ТСН. 19:30 Вчора, 20:56

Лісники Миколаївщини, Херсонщини Одещини та інших регіонів неодноразово зверталися по гроші і до Верховної Ради, і до Кабміну, доходило і до президента – але там на зарплату іншим не скидаються, допомагає тільки лісове братство. "Управління лісового та мисливського господарства з початку року нам вже перерахувалися з трьох областей більше 5 мільйонів – це допомога", - розповів начальник Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Величко.

До ТСН потрапила так звана рознарядка – таблиця, хто з прибуткових лісгоспів і скільки має виділити на підтримку злиденних регіонів. Ідеться про десятки мільйонів неофіційних гривень. У Держлісагентстві визнають, що така допомога є, але кажуть, що вона не примусова, а добровільна. "Держлісагентство не надсилає зобов'язуючих листів. Це нонсенс. Це не лист – там немає підпису, шапки", твердить заступник голови відомства Володимир Бондар.

Через недофінансування люди звільняються – у херсонських лісах на 124 тисячі гектарів залишилися 33 лісники. Натомість кількість пожеж у порівняні з минулим роком виросла в 5 разів, а їх площа – в 10 разів. Кабмін тим часом вирішив підшукати для лісу нового господаря – приватного. Мінекономіки підрахувало, що в Україні 333 лісових господарства, і якщо влада їх таки вирішить продати, то вже тільки з одного дерева новий власник збере непоганий урожай. "Мінімум десять тисяч гривень, якщо його розпиляти і зробити продукцію з нього – гарне дерево", - каже директор навчально-наукового інституту лісового господарства Петро Лакида.

Ліс у Фастові його головний лісничий оцінює в понад мільярд. Адепти концесії лісів іще не порахували майбутні прибутки для держави, та й узагалі не впевнені в своїх намірах. Щоби віддати ліси в концесію – потрібно цілком змінювати законодаство. У відповідь на уточнювальне запитання автор ідеї - заступник міністра - ображається. "Вимушений припиняти цей діалог, тому що ви намагаєтеся розвести мене на те, що відбувається якась халепа. Тут немає зради. Я шкодую, що у нас ця розмова, я вам чесно скажу", - заявив Максим Нефьодов.

Читайте також: Масштаби вражають: жук-короїд масово знищує українські ліси

Боротьбу з браком кадрів, лісовими пожежами та безгрошів'ям вирішили відкласти доти, доки не вирішать принципового питання – здавати ліс у концесію чи ні. В уряді обіцяють визначитися до кінця цього року.

Кореспондент ТСН Ольга Василевська Більше читайте тут: https://tsn.ua/groshi/lis-cinoyu-v-milyardi-vsi-ukrayinski-dereva-mozhut-viddati-v-koncesiyu-974992.html

Далі...

Держпідприємства здаватимуть приміщення в оренду через онлайн-аукціони

Новим напрямком роботи системи ProZorro стануть аукціони з надання в оренду держмайна. Про це заявив заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов, передає «Громадське».

За допомогою системи ProZorro.Продажі органи місцевої влади, державні та комунальні підприємства зможуть здати в оренду свої приміщення. Раніше право надавати в оренду комерційним підприємствам державні та муніципальні об’єкти нерухомості належало виключно Фонду державного майна після погодження відповідного міністерства.

Після зміни положень законодавства це стало можливо робити за допомогою онлайн-аукціонів, що має пришвидшити процес прийняття рішень. Це також має забезпечити конкуренцію при наданні приміщень в оренду, що у підсумку збільшить доходи держпідприємств і місцевих бюджетів, вважає Максим Нефьодов.

Першим партнером ProZorro.Продажі стане ПАТ «Укрпошта», яка вже виставила свій перший лот — ресторан з терасою, розташований на території корпоративної бази відпочинку «Укрпошти» «Зелена Буча» у Київській області. Стартова ціна лоту — 31 тис. гривень.

сегодня 21:57
http://internetua.com/derjp-dpri-mstva-zdavatimut-prim-sxennya-v-orendu-cserez-onlain-aukc-oni

Далі...

Передача лісгоспів у концесію зруйнує лісову галузь - лісівники Буковини б"ють на сполох та просять Фищука і Мунтяна не допустити цього

ЧИМ ДАЛІ В ЛІС, ТИМ ТОВЩІ ПАРТИЗАНИ

Громадська рада при Чернівецькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства на своєму черговому засіданні, що відбулося 20 липня цього року, визнала за нагальну необхідність звернутися до голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука та голови Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна стосовно негативних наслідків передачі в концесію державних лісогосподарських підприємств.

Як повідомляє прес-служба Чернівецького ОУЛМГ, відповідні листи за підписом голови Громадської ради Івана Федорійчука зареєстровані у названих органах виконавчої та представницької влади краю.

«4 липня 2017 року на урядовому засіданні першим заступником міністра економіки України Максимом Нефьодовим проголошена новина, яка стала справжнім сюрпризом для усіх учасників лісового сектору, – йдеться у зверненні Громадської ради. – Мінекономрозвитку готує передати в концесію 333 державних лісогосподарських підприємств та планує розробити нову концепцію управління ними.

При цьому ніяк не доведено до громадськості та усіх зацікавлених сторін позитивні та негативні сторони такого рішення, а також яким чином його планують реалізувати.

На думку членів Громадської ради, такі рішення можуть негативно вплинути на стан лісового господарства регіону та держави в цілому, призвести до ліквідації державних підприємств, звільнення та подальшої втрати кваліфікованих фахівців галузі, впровадження неефективного механізму лісокористування, врешті, до соціальної напруги.

Враховуючи викладене, просимо здійснити вивчення економічної та соціальної доцільності такого рішення для Буковини із залученням відповідних фахівців та представників громадськості.

Результати вивчення винести на затвердження обласною радою».



http://strichka.com/item/67104405

Далі...

Буковинські лісгоспи тимчасово передадуть у користування приватному сектору

Після концесії проблема вирубки лісу може лише загостритись

Ліс ризикує стати чиєюсь приватною власністю

Згідно з документами, оприлюдненими на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі, 359 державних підприємств упродовж 2017-2020 років планують передати у концесію, до яких належать також служби автомобільних доріг в областях України, державні лісгоспи, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» та ін.

Власне, концесія передбачає передачу у тимчасове користування цих підприємств.

У Чернівецькій області у концесію планують передати: Службу автомобільних доріг у Чернівецькій області, ДП «Чернівецьке лісове господарство», ДП «Берегометське лісомисливське господарство», ДП «Сторожинецьке лісове господарство», ДП «Путильське лісове господарство», ДП «Хотинське лісове господарство», ДП «Хотинське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу», ДП «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сторожинецький держспецлісгосп», ДП «Кіцманський ліс агропромислового комплексу», ДП «Заставнівське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу».

- Найбільші економіко-екологічні ризики може мати концесія лісгоспів, - вважаєекономіст Віталій Семенюк. – З одного боку, лісгоспи є офіційно хронічно збитковими підприємствами та потребують реформування. А з іншого, навіть при тому, що вони перебувають під контролем і у власності держави та суспільства, особливо гостро стоїть проблема вирубки лісу, яка може після концесії лише загостритись. Тому важливо, які суб’єкти будуть концесіонерами в результаті укладання даних договорів концесії лісгоспів. За найбільш песимістичного розвитку подій, приватні структури отримають офіційне право на вирубку лісу, при якому ліс, який є надбанням і власністю суспільства, фактично буде приватною власністю.

За словами економіста, нині є уже достатньо прикладів орендарства ставків і озер в області, коли номінально орендовані озера де-факто стають власністю орендарів і населення не має доступу до водойм. Така ж сама ситуація можлива в перспективі і з лісами.

Яна МАРІЯНЧУК

Довідка

Конце́сія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам. Концесіоне́р — суб'єкт підприємницької діяльності, який на підставі договору отримав концесію.

uzhgorod.net.ua

28.07.2017 | 15:42
https://pogliad.ua/news/bukovina/bukovinski-lisgospi-timchasovo-peredadut-u-koristuvannya-privatnomu-sektoru-341054

Далі...

Ліси під загрозою. Уряд хоче передати ліси у користування підприємцям

На Івано-Франківщині лісівники виступають проти передачі лісових господарств у концесію – тимчасове використання юридичними чи фізичними особами.

Кабінет міністрів вважає, що це дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності, однак прикарпатські лісівники переконані, що концесія вб’є лісову галузь та призведе до безконтрольних рубок, пише Репортер.

Нова стратегія розвитку
4 липня уряд затвердив стратегічне бачення управління державними підприємствами, що перебувають у підпорядкуванні центральних органів влади. Згідно з ним, 893 держпідприємства будуть приватизовані. Таким чином, в державній власності залишиться лише 15 особливо важливих підприємств. Зокрема, «Нафтогаз», «Укрзалізниця» та інші державні монополії. У державній власності також залишаться ще 363 об’єкти – це медичні,соціальні, метрологічні та інші суспільно важливі установи.

Окрім того, близько 1255 підприємств держвласності будуть ліквідовані через їх повну господарську неефективність. Також 359 об’єктів, а саме дороги, лісові господарства, аеропорти, будуть передані в концесію, тобто в оренду приватним особам.

Такий крок в уряді пояснюють тим, що зменшення кількості держпідприємств дозволить державі скоротити бюджетні витрати на підтримку значної кількості малоефективних установ. Однак прикарпатські лісівники рішенням Кабміну обурені та вже підготували до нього низку звернень.

Російський варіант
Заступник директора Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства та керівник Товариства лісівників України в області Олексій Голубчак розповідає, що ідея передати лісові господарства в концесію не нова. Колись уже велись переговори, щоб передати 150 тис. га лісів в Карпатах Австрії. Однак, зрештою, від цього задуму тоді відмовились, оскільки суспільство ще було неготове до такого кроку.

«Пройшло стільки років, і наші можновладці знову говорять про концесію. Але зараз суспільство ще радикальніше налаштоване, ніж тоді. По-перше, концесія передбачає ліквідацію державних підприємств, і люди мають бути звільнені з роботи. По-друге, вона майже ніде у світі не практикується, тому що там держава викуповує ліси у людей для того, щоб мати монополію на них», – пояснює Голубчак.

Разом з тим він запевняє, що реформу в лісовому господарстві треба провести. Каже, що ще минулого року був розроблений проект про створення одного підприємства на базі лісових господарств. Зокрема, представники Івано-Франківщини пропонували створити об’єднання на зразок колишнього «Прикарпатлісу». Однак замість тієї реформи уряд вирішив провести концесію.

За словами Голубчака, раніше про таке навіть ніхто не говорив, тому ця звістка їх приголомшила. Він зазначає, що в лісовому секторі економіки області працює понад 20 тис. працівників. Тому якщо вони втратять роботу, то почнуться голодні бунти.

До того ж, каже лісівник, концесійна модель ведення лісового господарства в країнах Європи також себе не виправдала. Наприклад, у Болгарії вона призвела до значного погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану. Тому держава повернула в управління лісогосподарські підприємства та була змушена вкладати в них кошти. Канада, яка передала в концесію 77% спілих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами.

«Я був і в Фінляндії, і в Швеції, але там хочуть, навпаки, забрати ліси з приватних рук і віддати державі. Те, що робиться в нас, – це чисто російський варіант. Хоча там це призвело майже до загибелі лісового господарства», – підкреслює Олексій Голубчак.

Миттєвий дерибан
З цього приводу товариство лісівників області звернулося до обласної ради, а профспілка працівників лісового господарства та громадська рада при Державному агентстві лісових ресурсів України – до президента, голови Верховної Ради та прем’єр-міністра.

Голова асоціації деревообробних і лісозаготівельних підприємств Західної України та член громадської ради Ігор Соболевський розповідає, що відповідне звернення прийняли на з’їзді в Києві. Він також визнає, що лісове господарство треба реформувати, однак люди, які придумали концесію, змушують лісгоспи займатися комерцією. Хоч вони, згідно з новим Лісовим кодексом, не повинні цього робити, а мають займатися лісовідновленням та лісозбереженням. Відтак лісгоспи повинні забезпечити сировиною підприємства, щоб вони могли виходити на новий рівень виробництва та були конкурентоспроможними.

«Підприємства змушують створювати у себе лісопильні підрозділи і перетворюють Україну на лісопилку. Польща має лісів набагато менше, ніж ми, але вони продали за 2016 р. на 27,5 млрд. продукції, а ми – на 2,5 мільярда. Ми гонимо кругляк, а вони продають продукцію закордон. Концесія – це один з методів миттєвого дерибану та знищення лісу і промисловості в інтересах кількох осіб. Приватну структуру цікавить, як заробити гроші, – і все», – наголошує пан Ігор.

Соболевський переконаний, що приватники просто винищать ліс, а потім передадуть ті території назад державі. Тому це неприйнятно для України. Адже, наприклад, в нашій області є дуже багато районів, які залежать від деревообробки. «Якщо зайде іноземна компанія, то вона забере ліс, там його продасть і там сплатить податки. А звідки ж тоді Україна візьме гроші? 80% валюти на Прикарпаття приходить від деревообробки. Ми поховаємо регіон, якщо ляже деревообробка. Це вб’є державу, тому не можна цього робити”, – підкреслює він.

Соболевський сподівається, що облрада прийме рішення про недопущення жодних концесій. Він підозрює, що концесія вигідна її ініціатору, тобто уряду. Мовляв, Кабмін це робить, щоб розрахуватися українськими лісами за кредити.

Не згідні з концесію і науковці. Зокрема, доктор сільськогосподарських наук, професор Іван Калуцький каже, що його почало аж трясти, коли він дізнався про це. За його словами, як тільки лісгоспи починають відходити від реорганізацій та нормально жити, одразу ж для них готується щось нове.

«Чесно кажучи, я не бачу підґрунтя для цього. Я проти концесії. Вважаю, що на сьогодні не можна знову починати руйнувати те, що з тяжкою бідою підняли. Тільки лісгосп починає підніматися, як його хочуть приватизувати. Таким чином не дають розвиватися», – вважає вчений.

На думку пана Калуцького, на захист лісових господарств та загалом лісів від приватників має стати обласна рада й об’єднані територіальні громади. Він зазначає, що 626 тис. гектарів в області вкриті лісами. Крім того, на території державних лісогосподарських підприємств є ліси, які виключені з користування, і вони, як і природно-заповідний фонд, не можуть бути передані в концесію.

Хороша ідея
Якщо деякі облради, наприклад, Львівська, Хмельницька, вже виступили проти концесії та направили в Кабмін звернення, то Івано-Франківська поки що не поспішає цього робити. Заступник голови Івано-Франківської облради Сергій Басараб каже, що наразі це питання не розглядається, адже до них не надходили ні звернення, ні інші документи з цього приводу. Мовляв, якщо будуть якісь документи, то їх вивчать і приймуть рішення.

«Думаю, що передача лісгоспів у концесію – це хороша ідея. Все переходить на якісь комерційнірейки. Це краще, ніж заразнезрозуміло що відбувається. Я був у Тюрінгії (Німеччина), і там лісгоспи, які передали в концесію, нормально функціонують. Тюрінгія має таку ж площу, як наша область, але там у два рази більше рубають лісу, і ніяких проблем», – підкреслює він.

Однак Басараб додає, що там є контролюючий орган і ніхто навіть не задумується про те, щоб вкрасти деревину чи проводити стихійні рубки.

http://www.blitz.if.ua/Публікації/lisy-pid-zagrozoyu-uryad-hoche-peredaty-lisy-u-korystuvannya-pidpryemcyam.html

Далі...

Прикарпатські ліси можуть передати у тимчасове використання юридичними чи фізичними особами

Прикарпатські лісівники виступають проти передачі лісових господарств у тимчасове використання юридичними чи фізичними особами

На Івано-Франківщині лісівники виступають проти передачі лісових господарств у концесію – тимчасове використання юридичними чи фізичними особами. Кабінет міністрів вважає, що це дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності, однак прикарпатські лісівники переконані, що концесія вб’є лісову галузь та призведе до безконтрольних рубок.

Про це пишуть Версії з посиланням на ГК.

Нова стратегія розвитку
4 липня уряд затвердив стратегічне бачення управління державними підприємствами, що перебувають у підпорядкуванні центральних органів влади. Згідно з ним, 893 держпідприємства будуть приватизовані. Таким чином, в державній власності залишиться лише 15 особливо важливих підприємств. Зокрема, «Нафтогаз», «Укрзалізниця» та інші державні монополії. У державній власності також залишаться ще 363 об’єкти – це медичні,соціальні, метрологічні та інші суспільно важливі установи.

Окрім того, близько 1255 підприємств держвласності будуть ліквідовані через їх повну господарську неефективність. Також 359 об’єктів, а саме дороги, лісові господарства, аеропорти, будуть передані в концесію, тобто в оренду приватним особам.

Такий крок в уряді пояснюють тим, що зменшення кількості держпідприємств дозволить державі скоротити бюджетні витрати на підтримку значної кількості малоефективних установ. Однак прикарпатські лісівники рішенням Кабміну обурені та вже підготували до нього низку звернень.

Російський варіант
Заступник директора Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства та керівник Товариства лісівників України в області Олексій Голубчак розповідає, що ідея передати лісові господарства в концесію не нова. Колись уже велись переговори, щоб передати 150 тис. га лісів в Карпатах Австрії. Однак, зрештою, від цього задуму тоді відмовились, оскільки суспільство ще було неготове до такого кроку.

«Пройшло стільки років, і наші можновладці знову говорять про концесію. Але зараз суспільство ще радикальніше налаштоване, ніж тоді. По-перше, концесія передбачає ліквідацію державних підприємств, і люди мають бути звільнені з роботи. По-друге, вона майже ніде у світі не практикується, тому що там держава викуповує ліси у людей для того, щоб мати монополію на них», – пояснює Голубчак.

Разом з тим він запевняє, що реформу в лісовому господарстві треба провести. Каже, що ще минулого року був розроблений проект про створення одного підприємства на базі лісових господарств. Зокрема, представники Івано-Франківщини пропонували створити об’єднання на зразок колишнього «Прикарпатлісу». Однак замість тієї реформи уряд вирішив провести концесію.

За словами Голубчака, раніше про таке навіть ніхто не говорив, тому ця звістка їх приголомшила. Він зазначає, що в лісовому секторі економіки області працює понад 20 тис. працівників. Тому якщо вони втратять роботу, то почнуться голодні бунти.

До того ж, каже лісівник, концесійна модель ведення лісового господарства в країнах Європи також себе не виправдала. Наприклад, у Болгарії вона призвела до значного погіршення якості ведення лісового господарства та його економічного стану. Тому держава повернула в управління лісогосподарські підприємства та була змушена вкладати в них кошти. Канада, яка передала в концесію 77% спілих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами.

«Я був і в Фінляндії, і в Швеції, але там хочуть, навпаки, забрати ліси з приватних рук і віддати державі. Те, що робиться в нас, – це чисто російський варіант. Хоча там це призвело майже до загибелі лісового господарства», – підкреслює Олексій Голубчак.

Доступ до ресурсу
Такої ж думки і директор ДП «Вигодське лісове господарство» Олександр Матусевич. Каже, що вся світова практика передачі лісів у концесію свідчить про те, що приватникам просто потрібний доступ до ресурсу. Все інше, починаючи з насінництва і закінчуючи лісокультурними справами, нікого не цікавить, оскільки це затратний процес.

«Якщо приватники в такий складний для держави час розказуватимуть, як будуть любити ліс і його вирощувати, – це брехня чистої води. Я взагалі не сприймаю ідею передачі лісових господарств в концесію, бо ліс – це надбання громад. Не розумію, як можна прибуткові підприємства передавати в приватні руки. В такому випадку я би хотів, щоб в концесію приватники взяли ліси півдня і показали всій державі хоч протягом п’яти років, як вони будуть вести лісове господарство», – заявляє він.

Матусевич переконаний, що громада не допустить того, щоб лісові господарства передали в приватні руки. Сподівається він і на те, що цьому посприяє й обласна рада. Каже, що оскільки землі, вкриті лісом, передані в постійне користування державним підприємствам облрадою, то навіть не може уявити, що вона їх передасть тепер приватникам.

«Будемо організувати звернення обласної ради щодо недопущення таких процесів. Не розумію, як можна вже так дерибанити. Тим більше, що ліси зараз у складних умовах і потребують підходу спеціалістів. Не думаю, що приватник витрачатиме кошти для того, щоб виростити ліси майбутнім поколінням. Хто б що не говорив, але я в це не повірю ніколи», – зазначає Олександр Матусевич.

Миттєвий дерибан
З цього приводу товариство лісівників області звернулося до обласної ради, а профспілка працівників лісового господарства та громадська рада при Державному агентстві лісових ресурсів України – до президента, голови Верховної Ради та прем’єр-міністра.

Голова асоціації деревообробних і лісозаготівельних підприємств Західної України та член громадської ради Ігор Соболевський розповідає, що відповідне звернення прийняли на з’їзді в Києві. Він також визнає, що лісове господарство треба реформувати, однак люди, які придумали концесію, змушують лісгоспи займатися комерцією. Хоч вони, згідно з новим Лісовим кодексом, не повинні цього робити, а мають займатися лісовідновленням та лісозбереженням. Відтак лісгоспи повинні забезпечити сировиною підприємства, щоб вони могли виходити на новий рівень виробництва та були конкурентоспроможними.

«Підприємства змушують створювати у себе лісопильні підрозділи і перетворюють Україну на лісопилку. Польща має лісів набагато менше, ніж ми, але вони продали за 2016 р. на 27,5 млрд. продукції, а ми – на 2,5 мільярда. Ми гонимо кругляк, а вони продають продукцію закордон. Концесія – це один з методів миттєвого дерибану та знищення лісу і промисловості в інтересах кількох осіб. Приватну структуру цікавить, як заробити гроші, – і все», – наголошує пан Ігор.

Соболевський переконаний, що приватники просто винищать ліс, а потім передадуть ті території назад державі. Тому це неприйнятно для України. Адже, наприклад, в нашій області є дуже багато районів, які залежать від деревообробки. «Якщо зайде іноземна компанія, то вона забере ліс, там його продасть і там сплатить податки. А звідки ж тоді Україна візьме гроші? 80% валюти на Прикарпаття приходить від деревообробки. Ми поховаємо регіон, якщо ляже деревообробка. Це вб’є державу, тому не можна цього робити”, – підкреслює він.

Соболевський сподівається, що облрада прийме рішення про недопущення жодних концесій. Він підозрює, що концесія вигідна її ініціатору, тобто уряду. Мовляв, Кабмін це робить, щоб розрахуватися українськими лісами за кредити.

Не згідні з концесію і науковці. Зокрема, доктор сільськогосподарських наук, професор Іван Калуцький каже, що його почало аж трясти, коли він дізнався про це. За його словами, як тільки лісгоспи починають відходити від реорганізацій та нормально жити, одразу ж для них готується щось нове.

«Чесно кажучи, я не бачу підґрунтя для цього. Я проти концесії. Вважаю, що на сьогодні не можна знову починати руйнувати те, що з тяжкою бідою підняли. Тільки лісгосп починає підніматися, як його хочуть приватизувати. Таким чином не дають розвиватися», – вважає вчений.

На думку пана Калуцького, на захист лісових господарств та загалом лісів від приватників має стати обласна рада й об’єднані територіальні громади. Він зазначає, що 626 тис. гектарів в області вкриті лісами. Крім того, на території державних лісогосподарських підприємств є ліси, які виключені з користування, і вони, як і природно-заповідний фонд, не можуть бути передані в концесію.

Хороша ідея
Якщо деякі облради, наприклад, Львівська, Хмельницька, вже виступили проти концесії та направили в Кабмін звернення, то Івано-Франківська поки що не поспішає цього робити. Заступник голови Івано-Франківської облради Сергій Басараб каже, що наразі це питання не розглядається, адже до них не надходили ні звернення, ні інші документи з цього приводу. Мовляв, якщо будуть якісь документи, то їх вивчать і приймуть рішення.

«Думаю, що передача лісгоспів у концесію – це хороша ідея. Все переходить на якісь комерційні рейки. Це краще, ніж зараз незрозуміло що відбувається. Я був у Тюрінгії (Німеччина), і там лісгоспи, які передали в концесію, нормально функціонують. Тюрінгія має таку ж площу, як наша область, але там у два рази більше рубають лісу, і ніяких проблем», – підкреслює він.

Однак Басараб додає, що там є контролюючий орган і ніхто навіть не задумується про те, щоб вкрасти деревину чи проводити стихійні рубки.

Наталя ДЕРКЕВИЧ

23/07/2017 0 80

Версії

http://versii.if.ua/novunu/prikarpatski-lisi-mozhut-peredati-u-timchasove-vikoristannya-yuridichnimi-chi-fizichnimi-osobami/

Далі...

Житомир.info: Голова фракції БПП у Житомирській облраді виступає проти передачі лісових господарств у концесію

Голова фракції Блоку Петра Порошенка в Житомирській облраді, директор державного підприємства «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство» Степан Нусбаум підготував звернення щодо недопущення передачі у концесію державних лісогосподарських підприємств.

Відповідний проект рішення сесії опублікований на сайті обласної ради 18 липня.

«Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та розвитку села від      , обласна рада вирішила схвалити текст звернення депутатів обласної ради до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України щодо недопущення передачі у концесію державних лісогосподарських підприємств (додається). Доручити голові обласної ради підписати звернення», - зазначається у проекті.

У самому зверненні зазначається, що рішення Кабінету міністрів про передачу лісових господарств до концесії викликало звернення трудових колективів державних лісогосподарських підприємств області, які незгодні з цим рішенням.

«Дане питання пройшло без належного обговорення у фахових та громадських колах, оскільки вказане рішення порушує конституційні права громадян щодо вільного доступу до природних ресурсів та норм Лісового кодексу України... Не маючи чітких цілей та завдань, передача державних лісогосподарських підприємств матиме руйнівну дію на всю галузь в цілому, виникне загроза руйнування реально працюючої господарської системи та буде знищено накопичений кропіткою працею поколінь лісівників позитивний досвід», - зазначається у зверненні.

Автор звернення наголошує, що депутатів «непокоїть» рішення Кабміну.
«Вважаємо, якщо Уряд не відмовиться від ідеї масштабної концесії лісових господарств, рано чи пізно слід очікувати внесення Кабінетом Міністрів України до парламенту відповідних законопроектів. Допустити цього ми, як представники територіальних громад регіону, не маємо права», - йдеться у поданому зверненні.




Очевидно, що приводом для звернення послугувало рішення Уряду про схвалення пропозиції Мінекономрозвитку щодо поводження з державними підприємствами, які знаходяться у підпорядкуванні центральних органів влади.

«Ухвалений документ, так званий тріаж (від англ. triage - медичне сортування) визначає, які державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані. Розроблена концепція є основою подальшого реформування сфери управління державною власністю та одним із зобов’язань, які Україна взяла на себе в рамках домовленостей із Міжнародним валютним фондом», - зазначається у повідомленні на урядовому порталі.

«Наші державні підприємства є невичерпним джерелом фіскальних ризиків. Фінансові проблеми державних підприємств зрештою стають проблемами бюджету і висмоктують кошти, які могли би бути використані на більш важливі речі, ніж порятунок хронічно неприбуткового бізнесу. Саме тому нам необхідно радикально скоротити кількість державних підприємств, а частину передати в концесію», - пояснив перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов.

Відповідно до документа в державній власності мають залишитись 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій. Це компанії, що є державними природними монополіями (НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укрзалізниця» та інші), або ж виконують суспільно важливі функції в оборонній сфері, сфері охорони здоров’я, стандартизації та метрології, соціальної політики та інші, тим самим надаючи державі інструменти для виконання своїх функцій. 359 об’єктів державної власності необхідно передати у концесію (право тимчасового використання приватними суб’єктами господарювання), що дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності. До таких об’єктів належать аеропорти, лісові господарства, автомобільні дороги та ін.

Нагадаємо, в Житомирській облраді у фракції БПП з 17 депутатів чотири є керівниками різних лісових господарств області.

Як повідомляв Житомир.info, жителі села у Черняхівському районі обурювалися незаконною вирубкою лісу, яку проводили працівники місцевого лісівництва.

Житомир.info

Далі...