Як жидачівські активісти намагаються протистояти варварським вирубкам і вивезенню лісу.
За сприяння Freedom House та Міністерства закордонних справ Норвегії в рамках проекту "Дрон-погляд на зони екологічного лиха Львівщини".
Вільхівці
Село Вільхівці знаходиться за 7 кілометрів від Жидачева по дорозі на Стрий.
Адміністративно належить до Жидачівського району, але ліс, який межує з селом, підпорядкований державному підприємству "Стрийське Лісове Господарство" і частково комунальному підприємству "Галсільліс".
Вільхівці оточені гектарами полів сільськогосподарського призначення, і щоб добратися до лісу потрібно проїхати кілька кілометрів розбитої ґрунтової дороги.
Навколо – меліоративні канали і насадження різноманітних культур. Лісова дорога вщент сплюндрована лісовозами, тому залишаємо легковик обабіч, а самі мандруємо далі пішки.
За поводиря у нас – Сергій Іванків (ім'я та прізвище змінено на його прохання), який на запитання як його представити каже, що "хай буде активіст".
Такі люди зазвичай є в кожній громаді, як контраст до переважної більшості інертних та байдужих. Ліс біля Вільхівців для Сергій рідний: тут він знає всі дороги, ходить на полювання і по гриби.
Ми ще не дісталися до першої рубки, коли побачили на галявині кілька кубів хорошого дубового кругляку.
– Це вже не є хороші дуби, – оцінює Іванків. – Ті, що були хорошими, першою чергою поїхали звідси. Але ви знаєте, що кругляк вивозити закордон заборонено, тому вищестоящі в лісгоспах мають свої пилорами. Знаю одного чоловіка, який має фури, і люди зі Стрийського лісгоспу тільки з ним працюють. Фури їдуть на Європу, і везуть вони тільки якісний продукт.
•••••••
Усі дуби акуратно прочіповані. Згодом активіст та депутат Жидачівської райради Тарас Матвіїв перевірить усі чіпи по базі даних, і жоден з них не пройде верифікацію. Після цього депутат написав заяву в поліцію, але у відписці правоохоронців написали, що жодного беззаконня в цьому нема.
Чіпування кожного стовбура деревини дозволяє прослідкувати чи дерево було зрубане легально.
Чіп містить необхідну інформацію про деревину, зокрема дані про підприємство, які її заготовляло. "Стрийський лісгосп" вже кілька років веде електронний облік деревини, і зобов'язаний це робити, оскільки є державним підприємством. Комунальні підприємства не зобов’язані.
– Електронний облік є хорошою ініціативою, але тільки не в нас. Тут він не стає на заваді беззаконню і корупції, бо є купа махінацій з документами, які дозволяють обійти ці ноу-хау. Наприклад, можуть занизити сортність і відповідно ціну на деревину, щоб за безцінь збути її наближеним людям, – каже Тарас Матвіїв.
Він розповідає про випадок, коли в документах по вирубці написали, що переважаючою породою була ялина, але вирізали переважно цінніші породи: бук, дуб і так далі.
Тарас Матвіїв
Ми прямуємо далі вглиб лісу, де знаходиться одна з рубок.
– Ми писали до лісгоспу і з відповідей, які нам приходили, можна було зробити висновок, що в цьому лісі є ділянки під рубку. Але при цьому зрубів є десь приблизно двадцять, – обурюється Сергій Іванків. – І дивіться як все хитро робиться. Ліс ріжуть не по периметру, а в середині. І коли ти їдеш по дорозі і об'їжджаєш ліс, то все прекрасно, а коли заїжджаєш в середину, то бачиш, що тут переважно все вирубано.
Він з сумом констатує, що донедавна ліс так масово не вирізали. Чомусь саме за останні три роки рубки активізувались як ніколи.
– Це санітарна рубка, тут цивільним різати не можна, – розповідає Іванків. – Ти ріжеш, вони приїдуть, відміряють пень і припишуть тобі кілька тисяч гривень штрафу до сплати. Я так платив. За два дубки заплатив 8 тисяч штрафу, а вони сухі були, сам сухостій. У Павліва (директор ДП "Стрийський лісгосп") ти не купиш дуба, він його не продасть. Продається все "своїм".
– Документи можуть бути ідеальні, що не підкопаєшся, але для чого вирубувати цілі ліси і називати це санітарними рубками. Причому вони дуже активізували саме санітарні вирубки останнім часом, – говорить Тарас Матвіїв. – Навіть згідно загальноукраїнської статистики у минулому році площа суцільних санітарних рубок перевищила площу суцільних рубок головного користування.
У масштабі Жидачівського району ситуація ідентична, це випливає з відповіді на запит, наданий депутату ДП "Стрийське лісове господарство".
Якщо на проведення рубок головного користування у 2014 лісгосп виписав лісорубних квитків на 230,8 гектарів, то на проведення рубок "формування і оздоровлення лісів" було виписано лісорубних квитків на 295,1 гектара.
Поводир веде нас, щоб показати ще одну ділянку, але де вирубувати почали пізніше.
Машини знову ж таки дотла знищили дорогу, яка перетворилася на болотяне місиво, і тут вже крім важкого транспорту справді нічого не заїде.
"Свіжіша" ділянка, якій оголосили вирок – санітарна рубка, скидається на апокаліптичний пейзаж. Працівники лісгоспу ще не встигли тут замести сліди колишньої присутності крислатих старезних дубів, скрізь лежать купи гілляк.
Подекуди натрапляєш на нічим не прикриті метрові та півтораметрові в діаметрі пні дубів. На другому кінці ділянки троє літніх чоловіків палять залишки дерев.
– Що ви робите?
– Палимо ліс.
– А скільки вам платять?
– Сто п'ятдесят гривень в день. Скажеш що то мало?
– А навіщо палити ліс, якщо його можна якось використати?
– А чим ти його вивезеш, на плечах?
На цьому діалог закінчився. З цих простих людей нічого не візьмеш, вони лише виконують роботу і чекають на свої гривні наприкінці дня.
– Вони вже тут почали прибирали сліди, бо коли ми навідалися сюди місяць тому, тут був жах. Вони налякалися, коли ми почали писати звернення в "Стрийлісгосп", "Галсільліс", а також в прокуратуру і міліцію, щоб провести в них аудит діяльності, – каже Тарас Матвіїв.
••••••
Ще одна величезна проблема – насадження вирубаних ділянок проводиться абияк, так якби це була лише формальність.
Саджанці молодих дубків, які не доросли й до півметра, оточені кущами, які, ясна річ, не дадуть їм вирости. Посадка проведена нерівномірно і халатно. Є ділянки, де взагалі нічого не посаджено, є лише кущі чагарники.
– Лісівники кажуть, що ліс має природно відновитися, – розповідає Сергій Іванків. – Але ніякого природного відновлення нема, це нонсенс. Дуб росте дуже повільно, на відміну від вільхи та берези, і вони його дуже швидко заглушать. І коли вільха росте з пня, то вже не є дерево. Якщо вже та рубка проведена, нічого не зміниш, але ж порядок на цьому місці зробити можна? Водночас є такі буреломні ділянки, де лежить купа лісу. І того лісу не дають навіть на дрова, і воно гниє. А їм воно не треба, воно не ділове. Їм простіше зрізати хорошого дуба, і з нього буде хороший прибуток.
Іванків та Матвіїв погоджуються, що треба щось робити, поки ліс не вирізали остаточно і безповоротно. Звернення і запити поки вагомих зрушень не дають, оскільки кожна структура без проблем напише яку-небудь відписку.
– Ми писали звернення до голови Львівської облради, голови ОДА, до обласного прокурора, до Міністерства екології та природних ресурсів. Писали не одному львівському депутатові. Який результат? З Києва пишуть у Львів, щоб розбиралися, зі Львова пишуть у Жидачів, щоб розбиралися, і виходить, що директор лісгоспу має сам із собою розбиратися, – каже Сергій Іванків.
Вільхівці
Тарас Матвіїв каже, що лісгоспи зараз стали як тирани, які зосереджують в собі три функції – садити, вирубувати і доглядати.
– Якби лісгоспу залишити тільки садити і доглядати, це би знімало проблему. У скандинавських країнах так і є. На вирубку лісів патентів лісгосп не має, – пропонує він.
Водночас ініціатива та рух знизу дають поштовхи до змін на вищих рівнях, але тут зовсім непросто, бо активісти мають справу з роками налагодженою системою.
Системою, яка живить себе корупцією і махінацією, і жорстко контролює, аби потоки тіньових коштів були безперебійними. Іванків каже, що коли говорив з людьми, які були наближені до директора лісгоспу, у їхній мові відчув зверхність, хамство і безкарність.
А є місцеві, які опираються вирубкам лісу, які хоча б трохи почали діяти, які хоча б трохи почали вам допомагати? – питаю його.
– Таких людей, які б щось робили, є троє-четверо. Одного разу на протест вийшло десяток пенсіонерів, всі в одну глотку крикнули: "Ми не дамо лісу!" Довелося щось робити, а піти кому нема. Той не має часу, тому вже не треба, а третій каже, що ніякого результату не буде.
– Але чим нас буде більше, тим буде важче системі, – стверджує Тарас Матвіїв.
Заболотівці
Їдемо з Жидачева на південь, до села Заболотівці. Тут ще одна гаряча точка. По дорозі підбираємо двох місцевих, які скаржаться на те, що вирубка і вивезення лісу не на жарт активізувалася останнім часом.
Аби добратися до лісу, потрібно проїхати кілька кілометрів соняшникової плантації. А на території, де плантація впритул наближається до лісу, взагалі зникає дорога, тож доводиться пожертвувати молодими саджанцями соняшників, щоб дістатися туди.
Це, якщо порівнювати з лісом біля Вільхівців, є тільки маленьким клаптиком в полі, тому він має назву Гайок.
Ліс знаходиться в користуванні комунального підприємства "Галсільліс", і було резонно порівняти якість проведення санітарних рубок державним та комунальним підприємством.
Заболотівці
Це, якщо порівнювати з лісом біля Вільхівців, є тільки маленьким клаптиком в полі, тому він має назву Гайок.
Ліс знаходиться в користуванні комунального підприємства "Галсільліс", і було резонно порівняти якість проведення санітарних рубок державним та комунальним підприємством.
Власне, за словами Тараса Матвіїва, з документами у КП "Галсільліс" все гаразд, проте документи це лише формальність.
Якість засадження ділянки у комунальників на порядок вища, ніж у державників – акуратні рівні міжряддя, саджанці мають де рости, місце навколо них доглянуте і не захаращене.
Але питання щодо кількості і масованості вирубок тут теж актуальні. Рубки можуть бути цілком легальними, але не зовсім раціональними.
Згідно відповіді КП "Галсільліс" на депутатський запит, площа рубок формування та оздоровлення лісів на території Жидачівського району не завжди зростає.
Наприклад, у 2015 році вона була значно меншою у порівнянні з двома попередніми.
До слова, "Галсільліс" має в користуванні 31 відсоток лісових насаджень Жидачівщини.
Чорний експорт
Для депутата Жидачівської районної ради Тараса Матвіїва і низки однодумців питання масових рубок лісу стало одним з ключових у його депутатській діяльності.
Сформувалася команда активістів, які перед тим як почати відстоювати ліс, довго вчилися та збирали інформацію.
До них згодом приєдналися екологи, екоактивісти і небайдужі, так що цей людський потенціал міг би дозволити зрушити справу з мертвої точки.
– Тут для того, щоб побачити злочин, не обов'язково ритися в брудних паперах, достатньо взяти квадрокоптер і побачити лісосіки з висоти пташиного польоту, – говорить Матвіїв.
Найбільш резонанснішими були "блокування" вагонів на станціях, але, за словами Матвіїва, це не було блокуванням.
Адже вагони стояли нерухомо на станціях і поки вони чекали на відправку, активісти вказали на порушення правоохоронним органам, керівництву станції тощо.
Фізичне блокування руху поїздів тягне за собою кримінальну відповідальність і кількарічний термін за ґратами. Така хитрість змусила контролюючі органи взятися за перевірку деревини, яка транспортувалася у вагонах.
Такі "блокування" були на станції Ходорів та станції Клепарів, що у Львові. Активістам вдалося залучити до огляду вагонів у Ходорові агентів СБУ та державного еколога. Останні здійснили поверхневий огляд вагонів і звірили факти з документами.
Як виявилося, щонайменше у сімнадцяти вагонах у експерта були сумніви щодо відповідності деревини паперам.
Все за звичними схемами: частина колод була нечіпована або чіпів бракувало, а діловий сосновий або буковий кругляк у декларації магічним чином перетворювалися у дрова.
У цій справі, як і у справі з лісом на станції Клепарів, закінчення однакове – майже безрезультатно. Попри те, що відкрито кримінальні провадження, активісти не вірять, що люди які займаються і дахують цю справу, будуть покарані.
Але водночас результативність подібних акцій не є рівна нулю: тепер через Ходорів лісу возити стали менше, проте ешелони уже не зупиняються, а мчать повз станцію.
Система змінюється, але наскільки це вигідно їй. Система змінюється, щоб врятуватися.
З 59 вагонами деревини, який вистежили, на станції Клепарів історія ще драматичніша і показовіша. Коли в Ходорові ешелон чи не на тиждень зупинився і там проводилася перевірка, то в Клепарові не було нічого подібного.
На місце прибули поліціянти, митники, сбушники і сказали, що порушення є, але оскільки "немає технічної можливості перевірити це у Львові", товар відправили на чернівецьку митницю.
– СБУ та працівники митниці пообіцяли, що вагони туди доїдуть, там все буде перевірено, а кримінальне провадження вже відкрито, – розповідає Матвіїв.
На подив активістів та попри обіцянки правоохоронців до Чернівців дісталося лише дев'ять вагонів з 59–ти. І їхали вони не п'ять годин як зазвичай буває, а цілих дві доби.
Ешелон, виявляється, зупиняли надовго в на кількох станціях і в Чернівцях, зокрема. Вагони, оскільки вони були з порушеннями, мали бути опломбованими ще у Львові і їх в будь-якому випадку не мали права роз'єднувати, але вийшло усе навпаки.
– Причина відправки ешелону в Чернівці очевидна: небажання брати на себе відповідальність і вгодити відправникам. Бо за простій підприємства вимагають сотні тисяч гривень. Закон натомість може почекати, – каже Матвіїв.
Незважаючи на попередню домовленість з активістами і без жодних пояснень Чернівецька митниця заборонила громадським активістам доступ до перевірки підозрілого ешелону.
Кінець історії "клепарівського" лісу точно повторяє кінець історії з "ходорівським".
– В Україні мафіозі існують на державному рівні. У нашій історії це – Державне агентство лісових ресурсів України, окремі співробітники правоохоронних органів, митниця і Укрзалізниця, – каже Тарас Матвіїв.
Роками налагоджена корупційна система дозволяє експортувати закордон мільйони кубометрів деревини і робити на цьому колосальні гроші.
Активісти планують далі тиснути і домагатися вагомих змін. Йдеться про тимчасову заборону вирубок, санітарної, зокрема, і запровадження вибіркової вирубка, що є загальноєвропейською практикою.
Крім цього, проводитимуться прискіпливі розслідування роботи керівництва, що дало б поштовх до притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Проект здійснюється в партнерстві з Товариством "Зелений хрест", кафедрою нових медій Львівського національного університету імені Івана Франка і департаментом екології та природніх ресурсів Львівської ОДА.
Автор: Богдан Боровий
