СТОП ДЕРИБАНУ! Потрібна допомога Мінприроди та Генпрокуратури, щоб протидіяти захопленню території національного природного парку «Гуцульщина» й винищенню лісу
Олег ЛИСТОПАД // «Урядовий кур'єр»
Вони саме розслабилися, приймаючи теплі ванни, як холодно зблиснув ствол і пролунав здвоєний постріл. Розриваючи шкіру і м’язи, вдарила картеч...
Це не оповідки про сицилійську мафію. Це сценарій, який може будь-якої ночі реалізуватися у Кутському держлісгоспі (ДЛГ). Браконьєри спорудили в цих краях кілька мисливських веж для незаконного полювання на кабанів, які приходять на улюблені галявини приймати грязьові ванни чи поритися у пошуках смачненьких корінців. Жертвами можуть стати й косулі або олені, що сторожко скрадаються до солонцю.
Лісничий Косівського лісництва Кутського ДЛГ Петро Пліхтяк (він голова екологічної комісії Кутської сільської ради й активний учасник прес-конференцій на захист карпатських лісів) у телефонній розмові спочатку заперечує наявність таких веж. Посилається на результати нещодавньої перевірки обласної держекоінспекції, яка жодних веж не виявила. Коли ж повідомляю, що бачив ці споруди на власні очі, Петро Петрович таки згоджується, що у сусідньому Яблунівському лісництві вежа є, але й далі категорично спростовує, що щось подібне існує на території його лісництва. Я в цей час дивлюся на фото вежі, зроблене у кварталі 26 підвідомчої Петрові Петровичу території, та на припис державної служби охорони нацпарку «Гуцульщина» з вимогою цю вежу розібрати. Шкода, погода не дала мені змоги дістатися в цей куточок, а то розмова була б іншою.
А ось яблунівську вежу, яку Пліхтяк таки «здав» попри чомусь нульовий результат роботи Івано-Франківської екоінспекції (сподіваюся, це ще стане предметом службової перевірки), я бачив особисто. Прибиті просто до стовбурів двох близьких буків гвіздками-сотками поперечини утворюють драбину. На висоті приблизно дванадцяти метрів — настил-сідало, над ним обладнано навіс від дощу, а ось підпора для рушниці. В один бік чудово видно вподобану дикими свинями галявину. В другий — проглядається пень-приманка із закладеним у нього куснем кам’яної солі. Схибити з такої позиції майже неможливо.
Браконьєри — проти
Вежі — незаконні споруди не лише тому, що при цьому по-варварськи обрубують дерева. Не тільки тому, що їх не внесено у жодні офіційно затверджені плани ведення мисливського господарства. Не лише тому, що нині не мисливський сезон. А ще й через те, що територія Кутського ДЛГ входить до складу національного природного парку (НПП) «Гуцульщина». Згідно із законом полювання на території національних природних парків заборонено. В НПП є й інші обмеження, покликані зберегти і ліс, і тварин, що в ньому мешкають. Ці обмеження дуже не подобаються браконьєрам, через що і нові парки важко створити, й наявні нелегко оберігати.
Коли створювали «Гуцульщину», лісові генерали дуже не хотіли передавати ліси у природоохоронне відомство. Довелося піти на компроміс. Із 32 тисяч гектарів створюваного НПП 7,6 тисячі було надано парку в постійне користування, а 24,6 тисячі — без вилучення у постійних користувачів, зокрема й значна територія Кутського ДЛГ. На цих «без вилучення» землях лісівники могли й надалі вести звичне для себе господарювання, але зобов’язувалися узгоджувати свої дії з науковцями, щоб мінімізувати шкоду для природи: зберегти найцінніші ділянки лісу, дерева із гніздами рідкісних птахів або із вподобаними кажанами дуплами, квіткові галявини тощо.
На жаль, на практиці усе виходить не так красиво, як на папері. Узгоджувати рубки лісники приходять зазвичай уже після того, як дерева полягли у бою з бензопилою і їх вивезли за межі лісосіки. А коли державна служба охорони (ДСО) парку приходить перевіряти вже проведені вирубки, то їх туди просто не пускають.
«Вирубки? У мене? Не бачу!»
Нещодавно у Інтернеті з’явилася світлина із прес-конференції у Верховній Раді: Петро Пліхтяк стоїть із великим фото порубаного лісу, вимагаючи жорстко боротися з нелегальними лісозаготівлями. А як справи на підприємстві, де працює сам Петро Петрович? Якщо вірити протоколам екоінспекції та запевненням самого пана лісничого, то все дуже добре, порушень немає. А якщо вірити свідченням працівників ДСО «Гуцульщина», то навпаки. Ось на фото, зробленому ними у Косівському лісництві, унікальні барвінкові бучини. До рубки: барвінки є. Після рубки: барвінків немає. За свідченням науковців парку, відчутно поменшало у лісі, який перебуває під опікою пана Пліхтяка, й рідкісних скельних дубів.
У дуба звичайного коренева система теж звичайна — стрижнева. Тому звичайний дуб у горах росте погано. А ось коренева система дуба скельного робить його схожим на сторукого велетня, що просунув у ґрунт довгі пальці й учепився в скелі, утримуючись навіть на крутих схилах. Недарма ж знані своїми ратними подвигами, стійкі й мужні горяни-валійці обрали це дерево символом свого рідного Уельсу. Побачили б вони, що відбувається у Косівському лісництві, то, напевне, оголосили б національну жалобу. Якби потрапили...
Бо, наприклад, наприкінці березня цього року співробітники «Гуцульщини» не змогли взяти участь у роботі викликаної ними для перевірки третього кварталу Косівського лісництва екоінспеції. їм завадили три десятки не дуже тверезих людей. Петро Петрович каже, що жодного натовпу не було. А ось автори «Службової записки» (працівники парку) стверджують: був, у руках деякі тримали ножі.
А ось акт про події, які сталися чотири року тому, коли поважна комісія хотіла перевірити, що відбувається у тому-таки третьому кварталі. Сценарій той самий: дорогу тоді перекрив натовп напівтверезих молодиків. Присутність у складі комісії представників УБОЗ жодним чином не охолодила ситуації.
«Гоп-стоп, ми падашлі із-за угла...»
На території «Гуцульщини» працює цікавий туристичний об’єкт — «Маєток Святого Миколая». Це одна з візитівок не лише національного парку, а й самої Гуцульщини, тобто значної території Українських Карпат. У свідомості широкого загалу українців саме тут живе хай і міфічний, але такий чуйний до чужих бід романтичний персонаж. Ми не раз писали («Миру і маленьку ляльку. Про що просять діти Святого Миколая», 31 грудня 2014 р. тощо) про величезну виховну та патріотичну роботу, яку ведуть працівники НПП «Гуцульщина» через створену ними садибу, про листи, які пишуть діти Святому Миколаєві й на які мало не весь колектив парку та ще й добровольці відписують протягом грудня-січня, а то й у лютому.
Але ця патріотична робота не знайшла належної оцінки ні в Петра Петровича, ні в голови сусідньої з маєтком Пістинської сільської ради Тараса Бейсюка. Разом з натовпом і чотирьох десятків людей вони увірвалися на територію садиби, вигнали звідти працівників НПП і влаштували мітинг із вимогою віддати садибу Пістинській сільраді. За словами Петра Петровича, обурило учасників нападу зокрема те, що на території садиби начебто проводять рубки, а також що за відвідини садиби беруть гроші.
Відразу скажу: щодо коштів це факт. Справді, вхідний квиток коштує п’ять гривень. Зібрана за сезон сума накопичується у спеціальному фонді й іде на зарплату сторожам, опалення тощо. Але чому це мало стати приводом для силової акції, не розумію.
Не знаю, як саме юристи кваліфікують такі дії, але, як на мене, це було типовою спробою пограбування. Пограбування держави Україна, оскільки «Гуцульщина» — державна природоохоронна установа. Цей організований «гоп-стоп», на жаль, досі ще не отримав належної оцінки правоохоронних органів. Хоч кримінальну справу проти пана Бейсюка за цими фактами порушив прокурор О. Каліфіцький ще 2012 року. Треба довести її до кінця, шановні прокурори.
Прокуратура не спить
А ось в іншій справі правоохоронці не дрімають. Ще 2013-го прокуратура звернулася з позовом до Пістинської сільської ради з вимогою скасувати сільрадівське рішення від 16.07.2013 р. «Про затвердження генерального плану забудови села Пістинь».
Якщо спростити всі юридичні терміни, то це спроба роздерибанити понад 600 гектарів: було ваше (державне, землі національного природного парку), буде наше. Без жодного погодження з НПП «Гуцульщина», без погоджень будь-яких інших установ та інстанцій. Парку доводиться боротися з цим рейдерством через суди. Наразі останнім у судовому марафоні було засідання Вищого адміністративного суду України, який скасував рішення першої та апеляційної інстанцій і повернув справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.
Я спробував з’ясувати в Пістинського сільського голови Тараса Бейсюка, що дало йому підстави підписувати рішення про розширення меж села за рахунок національного природного парку, але у відповідь почув лише ненормативну лексику. Вочевидь, інших аргументів у чоловіка немає. Тож залишимо це питання суддям.
Потрібне втручання міністра, правоохоронців і голови ОДА
Нещодавно в НПП «Гуцульщина» побував міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак. Остап Михайлович — перший міністр, який особисто прибув на місце, щоб захистити національний парк. Ознайомившись зі справами, пан Семерак доручив звільнити керівника Івано-Франківської держекоінспекції.
За наказом міністра працівники парку провели перевірки територій «без вилучення». Виявили багато порушень. За тим самим наказом мала б провести подібні перевірки й держекоінспекція. І вона їх провела. Але зосередилася виключно на території «з вилученням», тобто на тих 7,6 тисячі гектарів, за які відповідає тільки НПП. Остап Михайлович каже, що відвідини парку вкотре переконали його в необхідності переформатування, докорінної реорганізації Держекоінспекції. Але визнає, що це потребує часу і буде нескоро. Тому прошу пана міністра поки що змусити працювати ту інспекцію, яку маємо. А також прошу підтримати «Гуцульщину» в судових справах, у спілкуванні із землевпорядниками — парк давно мав би отримати всі належні документи. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 182-р від 27.03.2013 року НПП «Гуцульщина» укладено договір з державним підприємством «Карпатигеодезкартографія», яке розробило проект землеустрою, що пройшов обов’язкову первинну експертизу в Держземагентстві України, де отримано позитивний висновок. Отже, проект землеустрою відповідає чинному законодавству.
Сподіваюсь і на тверду позицію в захисті інтересів державної природоохоронної установи, якою є НПП «Гуцульщина», Генеральної прокуратури та Івано-Франківської ОДА. Адже громадські організації, які активно підтримують парк — «Екологія. Право. Людина», Всеукраїнська екологічна ліга, Національний екологічний центр України, — хоч і роблять чимало, але не можуть замінити державу та правоохоронні органи.
Урядовий кур'єр, субота, 25 червня 2016 року, № 119 (5739), стор. 1, 5
Cлухати
