Хто і за скільки розпродає український ліс на каналі "Україна". ВІДЕО

Ліс рубають - тріски летять. А потім ліс зникає. Навіть трісок не залишається.

Недавній скандал зі спиляними в прикордонній смузі деревами, які дивним чином зникли кудись у бік сусідньої Словаччини, привернув увагу нашого спецкора Сергія Іванова. Як це вийшло в режимній зоні, хто видав дозвіл таємничим фірмам? І прикордонники, і охорона стверджують, що непричетні до цього. Але коли журналіст побачив "скромні хатинки" співробітників лісового господарства - вирішив продовжити розслідування. Давайте дивитися.



Цю та інші новини ви могли і не подивитися у випуску інформаційної програми «Події тижня» на каналі «Україна» після 11 вересня о 19:00

Опубліковано: 11 вересня. 2016 р

Далі...

Посадиш ліс — виросте скарб. Ніжинське лісове господарство

Для людини 80 літ — вік похилий, для лісу — вік повної зрілості, а для лісогосподарського підприємства — це пора змужніння і реалізації накопиченого за вісім десятків років безцінного досвіду і трудової звитяги всіх тих, хто вирощував, плекав і оберігав зелений скарб ніжинської землі — її ліс.

Саме він, вірний побратим, беззастережно завжди поділяв нелегку долю цієї землі, першим радів її здобуткам і першим розділяв смуток та негаразди, яких було немало за вісімдесят разом із нею пережитих літ.

Ніжинський ліс… Він був і є вірним товаришем і, разом із тим, турботливим батьком для всіх поколінь, що народилися, виросли і змужніли під його зеленими шатами, щедро віддаючи цим поколінням свої багатства, наділяючи людей надією і вірою в завтрашній день.

Бо саме він — його величність ліс — зосереджує в собі незбориму енергію життя, яку черпає корінням із земних глибин, щоб своїми зеленими верховіттями сягнути небесної висоти, де від віку до віку гуляють цілющі вітри Батьківщини.

Так, доля ніжинського лісу від десятиліття до десятиліття тугим перевеслом перев’язувалася з драматичною долею Вітчизни, з долями багатьох-багатьох українців-лісівників, котрі за всі вісім десятків років існування ніжинського лісового господарства завжди були і є від лісу на відстані власного серця.

І мова тут передусім про те, що ліси, як і люди, мають свою біографію, свою пам’ять, свої «дні народження».

Звичайно ж, день народження лісу — дата вельми символічна, бо зелений велет не може бути народженим в якийсь день чи рік і навіть десятиліття. Для лісу день народження — це, безумовно, кілька десятиріч, щоб з маленького сіянця, із тендітного зеленого пагону піднялося над землею міцне, високе і крислате дерево, яке із тисячами своїх, таких само «новонароджених», братів і почне свою біографію. А разом із нею і біографію того трудового колективу, з чиєї трудової звитяги ліс черпатиме свої силу, здоров’я та енергію подальшого майбутнього розвитку протягом багатьох-багатьох десятиліть і навіть століть.

Свій родовід державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» веде з далекого-далекого 1936 року, коли наказом Головлісуправління Народного Комісаріату земель СРСР було організоване Ніжинське лісове господарство, яке тоді підпорядковувалося Київському управлінню охорони лісів. За Ніжинським лісгоспом закріплювалося 28817 гектарів лісонасаджень, якими опікувалося шість лісництв — Борзнянське, Комарівське, Вертіївське, Козарське, Коляжинське і Новоселицьке.

Становлення лісгоспу в ті довоєнні роки відбувалося вельми складно, перебуваючи у жорстких лещатах сталінського тоталітарного режиму управління, але, тим не менше, на низових ланках цього управління, в гущі трудових колективів народжувалися оптимістичні плани і обнадійливі перспективи. І хоч довоєнні архіви Ніжинського лісгоспу не збереглися, ліс і спадкоємці родоводів тодішніх лісівників зберігають вдячну пам’ять про фундаторів лісгоспу, передаючи їхні імена нащадкам.

У роки воєнного лихоліття ніжинський ліс, як і всі ліси Чернігівщини, захищав ціною свого життя всіх, хто його саджав, ростив і беріг — поневолених окупацією жителів ніжинської землі, котрі постали на боротьбу з фашистськими забродами у партизанських загонах і підпільних організаціях. Ліс горів разом із хуторами і селами від рук карателів, сивів від попелу спалених населених пунктів, але все-таки жив, жив разом із людьми надією на перемогу і визволення від ворога.

І такий щасливий день настав! На підставі наказу уповноваженого Головлісохорони та лісонасаджень УРСР від 2 жовтня 1943 року Ніжинське лісове господарство відновило свою діяльність. А першим його директором був призначений Василь Матвійович Дмитренко. Йому рекомендувалося в десятиденний строк провести інвентаризацію всього майна лісового господарства та його лісництв і до 18 жовтня 1943 року надати Головлісохороні та лісонасаджень УРСР проект заходів із відновлення діяльності Ніжинського лісового господарства.

В архівному фонді сьогоднішнього, вже 80-річного лісгоспу, зберігається акт про нанесення збитків лісовому господарству за роки війни і окупації. Цей акт датований 8 січня 1944 року і підписаний членами комісії, до якої входили директор В.М. Дмитренко, старший лісничий І.Т. Добровольський, бухгалтер С.Ф. Пальчевський, профорганізатор Г.Г. Набок, інженер лісового господарства Н.Ф. Наливайко, спеціаліст з лісокультур С.Ф. Нагорний.

Комісія встановила, що все майно лісового господарства знищене або пошкоджене, а саме: 17 листопада 1942 року на території тодішнього Новобасанського району гітлерівці провели масове знищення шести сіл поблизу Новоселицького лісництва. Були розстріляні майже всі робітники та службовці цього лісництва. Тоді ж було знищене і Козарське лісництво у Носівському районі. У лісових Козарах фашисти розстріляли 4 тисячі мирних жителів, загинули і всі робітники та службовці лісництва. Далі в акті комісії зазначалося, що 16 грудня 1942 року фашисти спалили лісові хутори поблизу села Кобижча Бобровицького району. У Кобижчанському лісництві знищено циркулярний цех, житлові та господарські будівлі. А загалом Ніжинському лісовому господарству завдано матеріальних збитків майже на сім мільйонів тодішніх радянських карбованців — суму величезну навіть у скромних довоєнних вимірах.

Але треба було ставати на ноги і лісовому господарству, і його господарям. У ті сповнені трагізму повоєнні роки керівний склад лісгоспу, десятки об’їждчиків, лісників, заготівельників до останку віддавали себе лісові і його оновленню. Ліс теж був «мобілізований» на мирний труд для відродження промисловості і сільського господарства Чернігівщини, всієї України.

І нехай аж надто нечисленним (всього сім інженерно-технічних працівників) був штат лісгоспу, нехай і платня працівників була аж надто скромна — інженер із лісозахисту, наприклад, отримував лише 450 карбованців заробітної плати, лісовод — 190, а лісники взагалі по 110 карбованців, та найдорожчою була тоді життєстверджуюча і дужа сила відновлюваного ними лісу, який за людське, справді жертовне піклування мав віддячувати сторицею! І він віддячував безвідмовно і так само безкорисливо, як і його тодішні піклувальники.

Як свідчать архівні документи, в 1944 році лісгосп відправив на відновлення промисловості СРСР 105230 кубів лісу з загальної площі лісового фонду 40840 гектарів, лише половина якого була покрита лісом. Не шкодували ні ліс, ні люди своїх сил заради відродження рідної землі і заради добробуту прийдешніх поколінь.

Із технічним оснащенням в однокінний роз’їзний візок, без телефонного зв’язку, як мовиться, голіруч тодішні лісівники віддавали себе до останку лісовій справі, не завжди маючи навіть хліб на столі. І вдень, і вночі, в будь-яку негоду ці праведники жили для лісу і його майбутньої оновленої сили. У вісімдесятилітню історію Ніжинського лісового господарства вкарбовані їхні імена і трудова звитяга, бо вони були предтечею сьогоднішнього розвитку лісогосподарської і природоохоронної виробничої структури, стрижнем її високопродуктивної діяльності і потужним імпульсом для майбутнього розвитку.

У тому, яким сьогодні є Ніжинський лісгосп, нинішні працівники мають завдячувати і першому післявоєнному керівникові Василю Матвійовичу Дмитренку, і наступним директорам Віктору Степановичу Лещенку, Григорію Миколайовичу Берізці, Анатолію Івановичу Тхору, Юрію Анатолійовичу Ревку.

Досвід попередників для нинішнього керівництва і всього трудового колективу, як міцна рука справжнього і вірного друга, котра і через десятки літ підтримує колектив на високому рівні ефективного господарювання, енергійного лісовідновлення і надійної охорони цього зеленого скарбу вже у двадцять першому столітті і третьому тисячолітті.

Показово, що вісімдесятилітню лісогосподарську структуру нещодавно очолив молодий керівник — нинішньому директорові державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» Юрію Віталійовичу Болоховцю лише 34 роки, але ґрунтовна і всебічна освіта, підкріплена виробничою практикою у Великій Британії, його кипуча енергія, поєднана з працелюбством і чуйним та уважним ставленням до людей, організаторський хист і постійна зацікавленість усім новим та прогресивним сформували з нього керівника справді європейського рівня.

Займаючи активну громадянську позицію як депутат обласної ради і член Ічнянського районного штабу підтримки АТО, він є взірцем не лише для рідного йому колективу, а й для тритисячного колективу лісівників Чернігівщини. Ветерани всі, як один, визнають у ньому гідного наступника в лісовій галузі, якій вони віддали своє життя.

Нині державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» об’єднує вісім лісництв: Дроздівське, Мринське, Іржавське, Кобижчанське, Вертіївське, Коляжинське, Новоселицьке та Носівське, а також Мринський паркетний цех та нижній склад у Бобровиці. Лісгосп обслуговує 47507 гектарів лісу і 5,6 гектара лісових розсадників.

Відмінною рисою лісогосподарської структури стала її «прикордонність», адже саме у ніжинських лісах північнополіська кліматично-географічна зона поступово переходить у лісостепову. Тому й характер зеленого масиву змішаний, що надає йому особливої привабливості: соснові бори змінюють дубові діброви, а їх, у свою чергу, — дзвінкоголосі гаї зі струнких ясенів і кленів, де перемовляються поміж собою білокорі берези, тремтливі вільха й осика. До того ж, ніжинські ліси зачаровують відвідувачів гордою поставою молодих насаджень (молодняки становлять 16 відсотків), статечним гомоном середньовікових дерев (47 відсотків зеленого масиву) і спокоєм пристигаючих (26 відсотків). Стиглі та перестійні ліси займають лише 11 відсотків.

Це й обумовлює той відрадний для ніжинських лісівників і їхнього енергійного очільника факт, що дивовижної краси зелені шати підприємства включено до знаного туристичного маршруту «Намисто Славутича». По обох берегах Десни-красуні і тихоплинної річки Остра засяяло це намисто чаруючим очі туристів смарагдом. До послуг відпочивальників і туристів — вміло впорядковані рекреаційні пункти. А «Зруб» у Мринському лісництві та «Дідове» — у Новоселицькому по праву заслуговують найвищої оцінки.

Ніжинські ліси відомі ще й 66-ма своїми заповідниками, які повністю підтверджують висловлювання вчених-лісоводів, що 80-літній ніжинський ліс переживає свою другу молодість. Бо й справді: протягом останнього, восьмого, десятиріччя щорічно створювалося по 180-200 гектарів лісових культур. До того ж, різноманітних! Сосни звичайної, приміром, 90 гектарів, дуба звичайного — до 80 гектарів, а ще ялини, вільхи чорної, берези та дуба північного — теж десяток гектарів. Тільки за минулий рік, так би мовити, у переддень ювілею, лісовідновлення здійснено на 230 гектарах, а лісорозведення — на двадцяти.

В лісгоспі функціонує найбільша в Чернігівському ОУЛМГ постійна лісонасіннева база, яка представлена постійними лісонасінневими ділянками на площі 284,1 га, генетичними резерватами площею 56,5 га, а також плюсовими насадженнями площею 3,9 га та 28 плюсовими деревами.

У затишних ніжинських лісах сосна займає 12,5 тисячі гектарів, а дубові насадження — понад 15 тисяч. Для вирощування декоративного та садивного матеріалу у господарстві збудовано три теплиці загальною площею 0,58 га; споруджені теплиця й парники для зеленого живцювання (тут вирощуються декоративні породи: самшит, різні види ялівця, туї тощо). І в шкілках, які займають площу 0,7 га, набираються сили, міцніють саджанці декоративних порід. На підприємстві щорічно заготовляють до 10 тонн лісового насіння, а в «урожайні» роки заготівля насіння дуба звичайного сягає 10-15 тонн. Значно збільшився й асортимент порід.

За керівництва підприємством Юрія Болоховця воно впевнено спирається ще й на лісозаготівлю та переробку деревини.

Торік ніжинці реалізували близько 80 тисяч кубометрів лісової продукції в лісоматеріалах, технологічній сировині та дровах майже на 25 мільйонів гривень (порівняно з попереднім річним здобутком на 1,5 мільйона гривень більше).

Доброї слави зажив і Мринський паркетний цех, який випускає продукцію такої високої якості, що вона повсюдно має попит, навіть за кордоном.

За підсумками року найкращих результатів у роботі досягнуто у Мринському й Іржавецькому лісництвах, де лісничими Юрій Примак та Володимир Шапошник. Та й загалом у вимірі високих вимог, які поставлені керівництвом держлісгоспу до лісівників, трудові колективи всіх лісництв — від лісоруба до лісничого — працюють злагоджено, творчо, натхненно, з великим оптимізмом зустрічаючи 80-ту річницю народження лісгоспу.

Так, віднині численними «плюсами» збагатила будні жителів Бобровицького та Носівського районів і лісівників нещодавно збудована лісова дорога в Кобижчанському лісництві.

А Бобровицький нижній склад теж відзначився новинкою — тут введено в експлуатацію дровокольний верстат РСА—400. Як у минулі десятиріччя, так і нині ніжинські лісівники відзначаються дружною співпрацею з місцевою владою та сільськими громадами. І не лише саджанцями чи новорічними ялинками забезпечують населення, а й дровами. Особливо відчутною ця допомога стала нині, в період значного подорожчання газу, коли в усіх соціальних закладах і у власних обійстях споживачі переходять на твердопаливні котли, які завантажують дровами або відходами деревообробки. Ветерани тут одержують від держлісгоспу значну підтримку.

Натомість громадськість, особливо школярі, охоче відгукуються на прохання лісівників у «гарячу» пору весняної та осінньої посадки дерев. Відтак, молоді ліси створюються молодими руками, а юні серця з ранніх літ наповнюються палкою любов’ю до лісу, турботою про його майбуття. І тому держлісгосп покладає небезпідставні надії на вихованців учнівських лісництв, адже саме з юних лісівників виростає надійна зміна нинішнім піклувальникам про ніжинський ліс.

У цьому твердо переконаний і молодий керівник ДП «Ніжинське лісове господарство» Юрій Болоховець.

— Посадиш ліс — виросте скарб,— каже він. — І наше головне завдання — постійне відтворення лісів. Надзвичайно важливо, щоб цією ідеєю були окрилені і наші діти. Саме їм, майбутнім господарям на рідній землі, треба прищепити любов до рідного довкілля. Лише тоді лісівникам можна буде чесно глянути у вічі і сучасникові, і майбутньому співвітчизнику, який прийде до ніжинського лісу в наступному столітті. Переконаний: сучасники не лише збережуть для майбутніх поколінь наш зелений скарб, а й примножать його.

Юлія СТРІЛЕЦЬ, ДП «Ніжинське лісове господарство»

11/09/2016 sknews

http://strichka.com/item/52007058

Далі...

Незаконною вирубкою лісів на Канівщині займеться прокуратура

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження за фактом зловживання службовими особами ДП "Канівське лісове господарство" своїм службовим становищем.

Про це пише "Kanos" із посиланням на прес-службу прокуратури Черкаської області.

Згідно матеріалів, встановлено, що службовці умисно, в інтересах третіх осіб, у вересні 2016 року допустили незаконну порубку до ступеня припинення росту дерев породи акація в межах Канівського лісництва неподалік села Яблунів Канівського району Черкаської області.

Наразі тривають слідчі дії, за участі працівників місцевої прокуратури проведено огляд місця події, в ході якого зафіксовано обставини вчиненого кримінального правопорушення та вживаються заходи, спрямовані на всебічне й повне дослідження всіх обставин справи.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що прокуратура виявила порушення в ході виділення 6,2 га землі на Канівщині

11.09.2016, 18:58

http://strichka.com/item/52012444

Далі...

Когда в Украине начнется честная лесная реформа

К лесам нужно допустить не только денежных инвесторов, но и местные общины, которые могли бы выполнять функции общественного контроля и пресечь схемы вывоза дерева из страны

17:16

09.09.2016

О реформе лесного хозяйство отечественные чиновники говорят уже давно, но вот как ее проводить пока толком никто не понимает. Ведь это как раз та отрасль, где можно легко наломать дров, Дело в том, что жителей Полесья и Карпат леса традиционно являются таким же кормильцем, как и сельское хозяйство. Более того, работа государственных лесохозяйственных предприятий является важным фактором бюджетной самодостаточности территориальных общин региона. 

При этом, несмотря на децентрализацию власти и реформу местного самоуправления, в перераспределении лесных благ и дальше доминируют отраслевые приоритеты, что привело к оторванности лесопользования от проблем социально-экономического подъема территорий, где сконцентрированы сырьевые и несырьевые лесные ресурсы.

Непроходимые чащи

Даже бывшие колхозные леса, которые в основном были приближены к селам и создавались усилиями местных жителей, несколько лет назад передали в ведение Государственного агентства лесных ресурсов Украины, сузив тем самым природно-ресурсную базу развития местного самоуправления.

Государственная политика была построена так, чтобы лишить местных жителей права влиять на перераспределение лесных ресурсов, даже если те находятся фактически на их территории. Это в свою очередь сформировало у местных общин безразличие и нежелание участвовать в процессах общественного регулирования хозяйственной деятельности постоянных лесопользователей. В частности, граждане могли бы ограничивать массовый вывоз за границу необработанной древесины наиболее ценных пород, но не делают этого. 

Особенно интенсифицировался лесной "трафик" в связи с половинчатым применением моратория на экспорт необработанной древесины: на лиственные породы мораторий был введен с 1 ноября 2015 г., а на хвойные вступит в действие только с 1 января 2017 г.

Появилась лазейка, позволяющая максимально вывозить необработанную древесину хвойных пород, а это продолжает сужать ресурсную базу отечественной деревообработки. Лесное хозяйство все еще остается в ведомственном подчинении и функционирует на основе властной вертикали, которая сформировалась в 90-х годах прошлого века и является совсем неадаптированной к требованиям Европейского Союза. Все это не позволяет использовать инвестиционный потенциал частного предпринимательства для модернизации, реконструкции и технического переоснащения парка лесозаготовительного и деревообрабатывающего оборудования.

Лес прокормит

За период с 2007 по 2015 год в динамике расходов сводного бюджета Украины на лесное и охотничье хозяйство в фактических ценах наблюдалась типичная для большинства сегментов национального хозяйства картина: в 2009 г. в связи кризисом расходы по сравнению с 2008 г. уменьшились на 189,6 млн. грн., в 2014-ом по сравнению с 2013 г. — на 152,2 млн. грн. 

В сопоставимых ценах 2006 г. в динамике расходов бюджета Украины четко прослеживается нисходящий тренд: в 2015 г. по сравнению с 2007-ым расходы на лесное и охотничье хозяйство снизились на 177,6 млн. грн., а по сравнению с 2012 г. — на 151,6 млн. грн.

Рис. 1. Расходы Сводного бюджета Украины на лесное и охотничье хозяйство в фактических и сопоставимых ценах (рассчитано автором за данными Государственного казначейства Украины)

Такая динамика свидетельствует о существенном уменьшении реального финансирования нужд лесного и охотничьего хозяйства, что не дает возможности постоянным лесопользователям оплачивать даже критически необходимый объем работ, связанных с ведением лесного хозяйства и воспроизводством лесоресурсного потенциала.

Учитывая нынешнее состояние национальной экономики, когда в краткосрочной перспективе не прогнозируется существенных сдвигов по росту доходной части бюджета, увеличение финансирования как в части инвестиционных вливаний, так и в части обеспечения текущих расходов перекладывается на плечи самих предприятий. Именно они должны либо повышать эффективность хозрасчетной деятельности за счет роста объемов производства продукции с высокой добавленной стоимостью, либо привлекать частные инвестиции.

Как спасти леса

Выпуск продукции с высокой добавленной стоимостью однозначно требует современного деревообрабатывающего оборудования, стоимость которого государственные предприятия не способны оплатить. 

Нужно узаконить отдельные формы государственно-частного партнерства, которые давали бы возможности государственным лесохозяйственным предприятиям работать с мощными предпринимательскими структурами как резидентами, так и нерезидентами на основе лизинговых и концессионных соглашений, предусматривающих, в первом случае, оплату стоимости производственного оборудования частями, а во втором — передачу отдельных лесных активов во временное пользование нерезидентам на основе платности и на условиях срочности.

Также требуют правового оформления такие формы государственно-частного партнерства, которые предусматривают добровольное объединение на уставной или неуставной основе специализированных лесохозяйственных предприятий и органов местного самоуправления. При таких условиях последние будут иметь возможность влиять на деятельность государственных лесхозов исходя из потребностей сельских территориальных общин

Пришло время преодолеть синдром ведомственной монополии на лесное богатство страны путем внедрения современных механизмов справедливого перераспределения лесной ренты между местными жителями и субъектами лесного и деревообрабатывающего предпринимательства, в том числе и при продаже за границу необработанной древесины.

Василий Голян,экономист

http://ubr.ua/market/agricultural-market/kogda-v-ukraine-nachnetsia-chestnaia-lesnaia-reforma-432073

Далі...

За вырубку леса – в тюрьму

В Херсонской области работники полиции открыли 164 уголовные производства за незаконную рубку лесных насаждений, 44 — в отношении работников лесных хозяйств.

Больше всего правонарушений работники полиции обнаруживают в Олешковском и Голопристанском районах.

Так, неделю назад на территории Днепровского лесничества в административных границах села Казачьи Лагери сотрудники полиции задержали пятерых местных жителей, которые с помощью бензопилы незаконно спиливали деревья акации. У мужчин не было никаких разрешительных документов на вырубку и перевозку древесины. Злоумышленники передвигались на 5 автомобилях, а в двух прицепах были загружены деревья акации.

Открыто уголовное производство. Санкция статьи предусматривает штраф от 850 до 1700 гривень или арест до 6 месяцев, или ограничение свободы на срок до 3-х лет, или лишение свободы на тот же срок. Какое наказание понесут подпольные лесорубы – решит суд.

Сейчас правоохранители изъяли срубленные деревья. Также проведут ряд экспертиз, чтобы оценить масштаб ущерба, причиненного природе.

Уважаемые граждане! Если вам известны факты разворовывания природных богатств области (лесонасаждений или песка), просьба обращаться по телефону "102” . Анонимность гарантирована! Будем благодарны за сотрудничество.

http://khersonline.net/novosti/kriminal/67130-za-vyrubku-lesa-v-tyurmu.html

Далі...

Екологічна катастрофа в Карпатах. ФОТО

11 вересня 2016 р., 14:43

Не тільки в Українських

Ялина європейська — в народі смерека — всихає в українських Карпатах. Лише на Закарпатті із майже 600 тисяч гектарів лісу, 33 тисячі припадають на ялинники, що всихають. Аналогічна ситуація у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Та, за словами закарпатських лісівників, ця проблема актуальна не тільки для України. У лісах Чехії, Словаччини та Польщі також спостерігається масове всихання дерев. Наразі фахівці заговорили про екологічну катастрофу.

За словами доцента кафедри лісівництва Ужгородського національного університету Андрія Мигаля, висихаючі ялинові насадження втрачають свої екологічні, гідрологічні функції, а також можуть стати причиною появи масштабних лісових пожеж, розповсюдження шкідників і втрати технічної якості деревини.

«Ця проблема має три важливі аспекти. По-перше, економічний аспект. Зрозуміло, що ціна тієї продукції лісової різко паде. Другий аспект – екологічний. Ці ліси, насадження втрачають свою функцію екологічну, гідрологічну, грунтозахисну. Ну, і третій аспект, це соціальний аспект, рекреаційний і так далі. Тобто це така різностороння проблема, яку однозначно треба вирішувати», – стверджує науковець.

Аби вирішити цю проблему, необхідно знайти причини її виникнення. А це, як зазначають фахівці, не так вже й просто. Серед ймовірних – зміна клімату, спека та забруднення навколишнього середовища, ураження хворобами та шкідниками. Частково смереки всихають через те, що свого часу були висаджені в нетипових для цього місцевостях. Галина Заяць, лісничий Костринського лісництва ДП «Великоберезнянське лісове господарство», зазначає, що масове всихання смерек на Закарпатті почалося ще у 2000-х роках.

«От, наприклад, я працювала спеціалістом з лісовідновлення у 88-му році. В той час у нас йшло поголовне висаджування смереки. Ми створювали штучні лісові культури смереки. А де ми її створювали? Наприклад, не в її ареалі. Її ареал – 200-300 метрів над рівнем моря. Ми її почали висаджувати 700-1000 метрів. Вона йшла, жила, вона набирала всього, що могла. Але прийшов такий час, що вона забрала все поживне. Якщо ми заготуємо насіння із того насадження, якому зараз 100 років, ми його висіємо, то нашому майбутньому поколінню, що та смерека доросте до років 20 і так само вигине, як їй 90. У мене 3432 га лісництво займає і, може, 400 га займає смерека. Можна сказати, вона вся пропадає, вся…», – розповіла Галина Заяць «Громадському радіо».

За словами лісівників, стовідсотково визначити причину проблеми поки не вдалося. До прикладу, у лісах Перечинського району Закарпаття найбільша площа пошкоджених дерев відзначається на території, де спостерігалася аномально висока температура повітря. Чого не скажеш про інші райони. «У нас було в 50-х роках на бучині штучно створені ялинові ліси. Тобто похідні ялинники. Якщо вони всихали, то ми розуміли: проблема в тому, що не ареал ялини. Але тепер у нас проблема в іншому: починають всихати корінні деревостани. Тобто ареал ялини є в Рахові, і вона там є, але всихає. Називають три причини. Перша – глобальне потепління. Якщо потепління пішло на 1 градус, людина не сильно його відчуває, а природа його відчуває сильно. Друга причина, що в ялини європейської є поверхнева коренева система. І в останні часи спостерігали малосніжні зими і мороз. Може, вимерзла коренева система зверху. І третя причина – зараження грунту. Для того, щоб розібратися, треба робити аналіз грунту. Це все науковці роблять. До кінця ми не знаємо, що зараз. Ми не можемо встановити причини, від чого вона сохне», – прокоментував перший заступник начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Ігор Коцур.

Тож українські лісівники разом із європейськими колегами шукають шляхи виходу з екологічного лиха. Для цього влаштовують міжнародні круглі столи, конференції, проводять дослідження. Зазначають, що наразі треба якомога частіше розчищати ліс, проводячи вибіркові санітарні рубки, та висаджувати нові дерева. Мар’яна Майдич, інженер з лісових культур Костринського лісництва на Великоберезнянщині, вважає, що вцілілі дерева треба використати з максимальною користю для людей. Адже, за її словами, через невеликий проміжок часу дерева все одно постраждають: «Будемо шукати такі виходи: забрати цю деревину, яка ще якусь цінність має для нас і щоб отримати якусь користь, забезпечити місцеве населення також. Будемо висаджувати корінні деревостани, будемо вводити якісь породи такі, які б замінили ці недостаючі».

Андрій Мигаль, доцент кафедри лісівництва УжНУ, підтверджує: за кордоном масово вирубають хворі дерева. Але підхід повинен бути комплексним.

«От що робити? По-перше, звичайно, моніторити ситуацію, відслідковувати. І, по-друге, закладати, скажімо так, досліди, потроху трансформовувати ці насадження у різновікові і багатовидові. Тобто міняти їх структуру і докладати максимально зусиль до того, щоб вони були максимально наближені до природніх. Це будуть роки і роки. На мою думку, проблема лиш наростає», – наголосив Андрій Мигаль.

У середу, 7 вересня, на Івано-Франківщині відбудеться виїзна нарада Державного агентства лісових ресурсів України за участю українських та європейських науковців. Вони, серед іншого, вивчатимуть стан лісів Карпатського регіону і обговорюватимуть питання збереження українських Карпат.

Ольга Павлова, Ужгород, «Громадське радіо»

http://chas-z.com.ua/news/40097

Далі...

Наші лісівники господарюють не гірше за європейців, - Валерій Мурга

11 вересня 2016 р., 17:10
У роботі лісівників спочатку треба добре розібратись, а потім критикувати

Наша розмова з головним закарпатським лісівником Валерієм Мургою стосувалася, насамперед, масових рубок у Карпатах. Наразі саме цей аспект діяльності лісівників найбільше турбує суспільство, привертає увагу усіх, від активістів до генпрокурора. Примітно, що самі лісівники цю тему не люблять. Адже рубати ліс - це їхня робота. Тож викликає повагу те, що пан Мурга знайшов час та бажання поспілкуватися з нами із цього приводу й дав відповідь на всі запитання стосовно масових рубок на Закарпатті.

«ЛІСОВОЗИ ЇЗДЯТЬ, БО ВОНИ ЛІТАТИ НЕ МОЖУТЬ»
- Нещодавно Закарпаття відвідали міністр екології Остап Семерак та голова Держлісагенства Христина Юшкевич. На спільній зустрічі йшлося про розширення меж заповідників. Це питання розглядалося також у сенсі одного із заходів для зменшення рубок?
- Так, спільна нарада стосовно природно-заповідного фонду була продуктивною. Йшла мова про розширення трьох національних парків - «Синевир», «Ужанський» та «Зачарований край». Якщо взяти статистику природно-заповідного фонду, він зараз складає 6,5% від загальної території - це по Україні в цілому. Науковці говорять про оптимальну цифру 20%. Найбільше має Хмельницька область - 15,7%, Івано-Франківськ - 15,5%, Закарпаття третє - 14%. Тобто від пропонованого показника у 20% ми не далекі. Лісівники не проти того, аби цей заповідний фонд розширити. При тому плані роботи, який маємо наразі, по темпах розширення можу сказати, що до 1 листопада матимемо 16%. Тоді за кількістю заповідних територій будемо перші по країні.

- На тій зустрічі про масові рубки, я так розумію, не йшлося, але розмови про них не вщухають. Особливо після літнього візиту генпрокурора Юрія Луценка на Закарпаття. Цей градус суспільної напруги відчутний у роботі лісівників - за останній місяць?
- Ми працюємо у стандартному штатному режимі. Просто за якийсь період ми втратили інформаційний простір. Тому зараз більше спілкуємося з пресою, стараємося подати більше інформації, довести, що не так погано ми працюємо...

- Можливо, показувати позитивний досвід дійсно треба. Але наразі у суспільстві є запит на те, аби вирішити проблему із масовими рубками. Люди бачать ці дірки у лісових масивах, бачать лісовози, які постійно снують дорогами, - і повідомлення про те, що десь лісівники висадили кількасот гектарів молодого лісу їх не надто, знаєте, зачіпає...
- Я вам скажу на це так: лісовози їздять, бо вони літати не можуть. Якщо ми у рік заготовляємо на наших підприємствах, яких є наразі 19 на Закарпатті, 1,4 млн кубометрів деревини - лісовози мусять їздити. За таким принципом працює наша галузь економіки. Працюють приватні підприємства, працюють люди в лісі, є багато структур, які займаються переробкою деревини для українського споживача. Ці кошти - це податки в бюджет, робочі місця, ремонт доріг, шкіл, дитячих будинків, лікарень. Про це також неодмінно треба пам'ятати. Як і про те, що ліс - ресурс, який відновлюється, і якщо зараз ми перестанемо його заготовляти, він просто втратить свою технічну якість. І коли говорять про ці дірки - вони були, є і будуть, бо у державі ведеться заготівля лісу. Різними способами: як вибірково, так і суцільно. Я один із прибічників ідеї проекту “FORZA” щодо того, аби відходити від суцільних рубок. Плануємо започатковувати на Закарпатті саме таку практику в лісгоспах.

«МИ ХОТІЛИ Б ВІДМОВИТИСЯ ВІД ПРАКТИКИ СУЦІЛЬНИХ РУБОК. АЛЕ ЦЕ ДОВГИЙ ТА ЗАТРАТНИЙ ПРОЦЕС»
- Тобто ви декларуєте, що хотіли би відмовитися від суцільних рубок?
- Так, але це складно. Ми не готові технічно, ми не маємо того техзабезпечення, яке є в Європі, де працюють зовсім інші машини та обладнання. Є різні установки, які нам потрібно буде закупити, аби пройти процес технічного переоснащення наших підприємств.

- Наскільки це затратно?
- Це надзвичайно дорого. Скажімо, один харвестер (багатоопераційна лісозаготівельна машина. - Ред.) коштує півмільйона євро.

- І у нас їх не виробляють, звичайно, і треба закуповувати за кордоном?
- Так. Тільки за кордоном. Тільки після придбання такого техскладу у наші держлісгоспи можна буде від теорії переходити до практики. А до того ще треба узгодити усі питання на рівні закону.

Але, разом із тим, залишаються питання щодо всихання ялинників. Це цілі масиви, які вмирають. Якщо їх зараз не забирати, не рубати суцільно - повірте, у результаті ми втратимо набагато більше.

«ПРИ ОБЛЬОТІ КАРПАТ БУВ ПРИЄМНО ВРАЖЕНИЙ: РУБКИ ПРИБРАНІ, ЗАЧИЩЕНІ, РОСТЕ МОЛОДНЯК»
- Ми писали про проблему всихання ялинників, це справді екокатастрофа. Але наразі мова йде про окремі райони, наприклад, Рахівщину на Закарпатті, де це масове явище. Разом із тим, суцільні рубки ми спостерігаємо по всій області, зокрема, на Перечинщині та Хустщині, де багато несанкціонованих рубок. Але тут букові ліси, тут не всихають ялинники.
- У букових масивах суцільні рубки ведуться у лісах головного користування. Це ліс, який для того й вирощувався. Ці ділянки чітко визначені у планах, такого лісу є 530 тис. кубометрів на Закарпатті. Я як начальник управління десь розумію, що активістів та людей нервують ті плями на схилах. Але мушу тут сказати, що це не пустирі, не лисі Карпати. Коли ви глянете ближче - побачите молоді культури, 5 років, 7, 10, 20, 30 - ліс росте. Це не порожні плями.

До речі, під час спільної поїздки Карпатами з генпрокурором з вертольота це теж чітко було видно. Я тоді, навпаки, мав приємне відчуття - що ліс росте, що ділянки, де були рубки, прибрані, усі зруби чисті, потоки розчищені. Мене це приємно вразило - і після того на загальній нараді я подякував своїм директорам лісгоспів за роботу. Подякував також активістам, бо вони були рушієм, який змусив лісівників якісно попрацювати й навести лад на місцях масових рубок.

- Цікавий нюанс, бо генпрокурор побачене назвав «екоцидом» Карпат...
- Тут мова про різне сприйняття. Я, як професійний лісівник, побачив добротну роботу лісівників, які прибрали місця масових рубок, та ліс, що росте. Він побачив екоцид Карпат. От гляньте (звертає увагу на картину на стіні з типовим карпатським пейзажем - авт.), напроти нас на стіні є картина художника Сапатюка. Це його подарунок Управлінню при створенні в 1993 році. Це типовий карпатський краєвид. Але придивіться - там теж є суцільні рубки.

- Щодо різного, як ви кажете, сприйняття проблеми масових рубок. Могла його якось спостерігати: під час поїздки хтось із колег вирішив подискутувати із лісівником щодо рубок і сказав: «Що не кажіть, але рубають зараз багато». Його опонент розсердився: «От ти, коли дома помідори садиш, - не даєш же ти їм згнити, а збираєш. Але хочеш, аби лісівники лишили ліс гнити!»
- Погоджуюся з лісником, бо на помідорах просто процес гниття дуже швидко можна побачити. Це кілька тижнів. Для лісу це десятки років.

- Але допоки проблема з масовими рубками на слуху - чи можливо накласти на них мораторій, хоча б до моменту, поки не спаде суспільна напруга? На рік, півтора, два - можливо? Не тільки в заповідному фонді?
- Ліс заготовляти треба. Бо якщо цього не робити - він згниє, й держава втратить гроші. Продукція, яку дає нам ліс, потрібна кожен день. Це і меблі, й наші хати, і дрова. І я ще раз наголошую, що ліс - це ресурс, який відновлюється. Нафту, газ вибирають - лишаються пустоти. І це теж впливає на процес зміни клімату на Землі: і грунтові води опускаються, і те, що ми не маємо зими. Але акцент - на лісі й на роботі лісівників. Ви кажете про призупинку роботи підприємств... А як бути із людьми, що працюють в цій галузі? Друге питання: а чи не звинуватять нас нащадки, що ми дали лісові просто вмерти, згнити, а не посадили для них новий, котрий через сто років буде більш ефективний, ніж той, що йому уже зараз під 100 років?

- Ви згадали про державу й гроші. Парадокс, але окремі активісти вказують, що господарства ліс заготовляють - але гроші йдуть мимо держскарбниці, у кишені директорів... А лісгоспи, де цей ліс заготовляють, виявляються ще й збитковими. Наприклад, є така інформація щодо Хустського ЛГ.
- У нас нема збиткових підприємств. Жодного. У Хусті невеликий прибуток, але він є. «Закарпатагроліс» був збитковий, але ми його розкололи - і розбили між іншими лісогосподарствами.

«ЧИ ПОТРІБНІ ЛІСГОСПАМ ДРОНИ? НЕ ЗАВАДЯТЬ - ЦЕ ТОЧНО»
- Ваша шефиня пані Юшкевич говорить, що треба посилювати захист лісу. Мова про закупівлю дронів - для забезпечення постійного нагляду за територіями. Але ж насправді ніхто не знає лісу краще за лісника. Він знає, де росте цінна деревина, де треба краще дивитися за нею... То чи потрібні насправді дрони?
- Не завадять, якщо чесно. Друге питання, чи всюди вони будуть ефективні. Там, де є велике скупчення населення, - так, аби не рубали самовільно. Для контролю пожеж вони б дали відповідний ефект.

Я частково погоджуся з вами також і у тому, що краще за лісника ніхто не знає ліс. Тому зараз жорстко ставлю питання щодо того, як поводитися із працівниками лісової охорони. У разі виникнення питання про несанкціоновані рубки - людину звільняємо. Але є розкидані обходи, є у нас багато хат у лісовому фонді. Якщо кожен зрубає по дереву, це буде відчутно...

- Направду, ці люди ж не становлять загрози для Карпатського лісу, вони ж його не возять лісовозами...
- Ну це якщо мова про десятьох порушників. А якщо їх 200, 300? От наприклад, у селі Порошково на Перечинщині - там багато проблем саме із місцевою громадою. За кількістю самовільних рубок цей регіон - лідер на Закарпатті. 90% виявлених лісовою охороною випадків самовільних рубок - звідси. Друге питання. Лісник мусить охороняти свій ліс. Це аксіома. Зараз маємо 230 справ, переданих до правоохоронних органів через незаконні рубки.

- Слідкуєте, як рухається слідство?
- Ми передаємо справи, а потім кожного місяця наші підприємства роблять запити щодо того, як вони просуваються. Маю сказати, що не завжди так, як би хотілося. Є різні чинники.

«ЗАРАЗ БЕЗ ПІДПИСУ ПРЕДСТАВНИКА МІСЦЕВОЇ ГРОМАДИ НЕ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ЖОДНА РУБКА»
- Що можуть, на вашу думку, зробити лісівники уже зараз, аби зменшити градус напруги у питанні масових рубок?
- Спілкуватися з громадами, давати пояснення своїй роботі - щодня. Маю колегу з Польщі, то розкажу вам на їхньому прикладі, як вони працюють із громадою. Він каже: «Коли давно при Совєтах мене запитувала громада: а що ви робите? - я казав, мовляв, це не ваша справа. А коли питають зараз, я півгодини дякую, що вони цікавляться проблемою збереження лісів, а ще півтори години потім розповідаю, що й для чого ми тут робимо». Він правий на 100%. Друге, що ми можемо зробити й робимо - мінімізувати рубки й активізуватися у плані захисту від самовільних рубок. До речі, зараз ми націлюємо працівників попередньо погоджувати усі свої дії з громадою.

- Тобто, простими словами кажучи, якщо у моєму селі буде запланована рубка, то я про це дізнаюся за скільки - за рік? І зможу впливати на процес?

- Так. Якщо є стихійні лиха - бурелом, всихання, шкідники, - ми ставимо питання про рубку та погоджуємо її із місцевою громадою. У санітарних правилах тепер є зміна, і вона стосується обов'язкової присутності представника місцевого самоврядування у комісії, що розглядає доцільність проведення суцільної рубки. Акт про рубку та її квиток не буде дійсним без підпису представника місцевої громади.

- Хто і як формує висновки про необхідність масових рубок?
- Старт дає майстер лісу. Він пише листок сигналізації, що у нього в такому-то кластері є вітровал, шкідники, всихання тощо... Далі керівник підприємства формує листи на Управління та лісопатологічну службу, яка нам не підпорядкована, - закарпатців, скажімо, обслуговує «Львівлісозахист» або «Франківськлісозахист». Після того формується комісія - лісничий, лісопатолог, представник управління, які досліджують ділянку та дають дозвіл на проведення рубки.

- Чи можна цей дозвіл оскаржити, якщо виявлено, наприклад, що рубка сфальсифікована й здоровий ліс хочуть видати за пошкоджений, аби зрубати, продати й заробити? Як це було із скандальною рубкою на Хустщині нещодавно.
- Я ту справу знаю. За висновком лісопатологів, та рубка відповідає вимогам. Друге: є порушена кримінальна справа прокуратурою, наразі рубка не проводиться, дії зупинені повністю. Ми з активістом знайомі, у нього є позиція своя, я її ціную. Але він не завжди фахово дає оцінки. Пан Роман Келемен показує бук, який рубатимуть, із засічками. Я як лісівник бачу, що ці засічки говорять про те, що це здорове дерево, й це границя рубки: до нього дерева рубають, від нього уже ні. Тобто це дерево не підлягало рубці. У деяких моментах активістам, перш ніж поширювати інформацію, треба спитати фахівця, можливо, він дасть коментар, який змінить потім думку самого активіста.

«ЗАРПЛАТА В ЛІСНИКІВ НЕПОГАНА: СЕРЕДНЯ - 6 ТИС. ГРН., Є Й 20 ТИС.»
- Маю до вас ще питання про гаманець. Наразі чимало людей виступають за декларування доходів чиновників. Оскільки лісівники з порівняно невеликими зарплатами мають непогані іномарки та маєтки, виникає питання доцільності декларування також їхніх доходів. Бо є усі ознаки невідповідності між офіційними доходами та побутом. Тож - чи варто декларувати свої доходи лісникам?
- Ну, по-перше, зарплата лісників не така вже й погана - середня по області складає 6 тисяч грн. У лісовій охороні мають більше, у деяких лісорубів, що працюють у лісі, є й 20 тисяч. Сказати зараз, які у лісівників автомобілі, не можу - у декого бачу, у декого ні... Сказати, щоб бідували, теж не можу. Скажу так: закарпатці - ділові люди. Кожен має своє господарство, є родина, яка займається бізнесом. Не можу сказати офіційно, чи є зараз приватні пилорами у когось із моїх підлеглих. У родичів - так. Чому б ні? Якщо мій брат хоче займатися переробкою лісу, чому він не може цього робити? Але якщо я про це знаю, то дбатиму, аби у брата на рівні закону було все чисто - бо у разі чого акценти змістяться на мене. Другий момент: лісівники - це люди, які люблять порядок і роблять порядок. Стараються зробити його й у себе дома біля хати. Тому мірятися хатами - нерозумно. Тим більше на Закарпатті. А з приводу того, аби декларувати доходи - я за. Але всім.

«КОЛЕГИ СУДЯТЬСЯ ІЗ ЗАКАРПАТСЬКОЮ МИТНИЦЕЮ, І ЇХ МОЖНА ЗРОЗУМІТИ: ЇМ ПРАЦЮВАТИ БЕЗ ЕКСПОРТУ СКЛАДНО»
- Цікава ваша позиція щодо скандальних чопських вагонів, затриманих за розпорядженням Москаля (у Чопі в серпні затримали вагони з деревиною, яку відправляли на експорт під виглядом дров. - Ред.). У той час, коли усі лісгоспи подають позови до митниці через затримані вагони, гудять на всю країну про збитки державі, ви стоїте осторонь, майже не коментуєте ситуацію. Це тому, що серед тих вагонів нема закарпатського лісу? Чи це солідарність із керівництвом області у питанні експорту лісу?
- Ми маємо достатньо можливостей реалізовувати свою деревину на Закарпатті. Звісно, сенс вивозити і продавати за кордоном є - деревина дорожче, зменшення податкового навантаження. Але якщо я живу на Закарпатті - я роблю так, аби ця сфера розвивалася тут. У нас достатньо підприємств, які закуповують у нас деревину. 210 тисяч кубометрів ми виставили минулого сезону, 198 було реалізовано за першу сесію аукціону. Попит на деревину тут є. Наші підприємці закуповують додатково ще й у інших областях.

По-друге, ми не коментували, бо закарпатських вагонів дійсно там не було. З'явилося розпорядження голови ОДА про заборону вивозу лісу, довшого за 1 м. Я звик працювати у такому форматі, що коли є вказівка голови ОДА - її треба виконувати. Тим паче, що у тому для Закарпаття не бачу якогось негативу. Водночас зрозуміла позиція колег. Для Київської області, наприклад, працювати без експорту складно. Із 100% своєї продукції вони можуть реалізувати на внутрішньому ринку всього 45%. Вони мусять вивозити за кордон.

- Геннадій Москаль не раз в контексті своєї боротьби із контрабандою лісу заявляв про те, що змінила би ситуацію із вивозом лісу можливість керувати обласними лісгоспами на місцях. Що ви з цього приводу думаєте як лісівник - потрібна нам децентралізація лісгоспів?
- Не готовий дати відповідь, чи це допомогло би на 100%. Я завжди працював в умовах централізації. Але рано чи пізно ми прийдемо до того, що керувати процесом будуть громади на місцях. Ми доживемо до часу, коли лісівник буде мати вагоме слово у суспільстві. Я за кордоном якось спостерігав це. Коли лісівник приймає рішення - і ніхто йому не заперечує. Я здивувався, чому на місці рубки залишили пень 1,2 м - це ж не по стандартах. А лісник каже, мовляв, я прийняв таке рішення, бо бачу, що коли тут буде котитися каменюка - цей пень її зупинить. Він сам вирішує, що й як робити у своєму лісі.

«НАШІ ЛІСІВНИКИ ГОСПОДАРЮЮТЬ НЕ ГІРШЕ ЗА ЄВРОПЕЙЦІВ»
- Якщо вже зайшла мова про Європу й роботу лісівників - не можу не спитати. От їдеш Словаччиною, Чехією, я уже мовчу про Австрію - у них теж ліси, але цих лисих гір, дірок у масивах нема. Принаймні, не видно...
- Тут треба зважити, що коли ви їдете по Європі, то їдете автобаном, а якщо звернете трохи убік - то будете здивовані побаченим, бо вони свій ліс також використовують. Просто заготівля лісу ведеться в зовсім інших місцях. У нас також поїдете міжнародною трасою Київ-Чоп - і не побачите цих дірок.

- Неправда, от тільки на короткій ділянці від Мукачевого до Ужгорода цих дірок у лісі, що по праву сторону на лісовому хребті, - не перерахуєш.
- Ну, з великих там лише одна. А до того ж, це саме й є ліси головного користування. На Свалявщині є рубки у місцях масового всихання. Наші лісівники господарюють не гірше за європейців. Закарпаття, до слова, було першою областю, яка пройшла європейську сертифікацію у 2005 році. В минулому році сертифікат закінчився. Тепер проходимо черговий аудит, є нова вимога: на кожне підприємство має бути окремий сертифікат. Дає його незалежна організація, їхній офіс знаходиться в Південній Африці, мати якісь поблажки від них нереально. Наразі 9 підприємств отримали висновок аудиторської команди і матимуть сертифікат на свою роботу вже у вересні. Інші ще в процесі.

Тетяна Когутич, Ужгород, Укрінформ

http://chas-z.com.ua/news/40102

Далі...

Ведмідь зірвав чемпіонат грибників у Латвії

11.09.2016 18:47

10 вересня під Єлгавою (Латвія) пройшов чемпіонат грибників. Однак, як пише портал Delfi, на змагання прибуло лише 40 осіб.

Значною мірою це пов’язано з тим, що в навколишніх лісах був помічений ведмідь.

- Саме в тому лісі, де ми проводили чемпіонат, місцеві жителі бачили ведмедя. Можлива зустріч з господарем лісу лякає, — пояснив декан Лісогосподарського факультету Латвійського Сільськогосподарського університету Дагнис Дубровскис.

Переможець змагань Юріс Вайдаковс зібрав лише 2,5 кілограма грибів.

http://socportal.info/2016/09/11/vedmid-zirvav-chempionat-gribnikiv-u-latviyi.html

Далі...

На Закарпатті замість грибів ліс із зміями (ФОТО)

Світлиною з плазуном серед трави поділився у мережі Фейсбук краєзнавець Олександр Богданов.

Село Новоселица, Перечинского района. Грибов нет, но есть вот такие вот полутораметровые штуки по кустам..., - написав чоловік.

Богданов також зазначив, що змія називається "полоз".

Натомість, у коментарях під записом користувач Юлія Валькова поділилася світлиною справжньої "грибної" знахідки з Великоберезнянського району:



Задля власної безпеки варто знати елементарні ознаки, якщо змія все-таки вкусила, замість панікувати ви знатимете – отруйна вона чи ні. На місці укусу залишаються сліди від зубів плазуна у вигляді двох серпоподібних смуг, вони утворюють напівовал із дрібних крапочок. Неотруйна змія залишає на шкірі тільки цей слід. Коли ж кусає отруйний плазун, в передній частині напівовала між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких переважно витікає кров.

Та не лякайтесь – змія ніколи не кусає без причини. Зазвичай це трапляється, коли людина виходить на місце, де плазун гріється (найчастіше на стежках, відкритих галявинах, особливо на пеньках) або перетравлює їжу. Часто він нападає й тоді, коли на нього випадково наступити – це вже стресова ситуація. Тож змія з метою самозахисту кидатиметься, шипітиме, може вкусити.

Цікаво, що довжина стрибка змії дорівнює довжині її тіла. Перед цим вона немов підводиться, тож якщо вчасно помітити цей рефлекс, можна вберегтися, відскочивши вбік. Зверніть увагу: змії, розповсюджені на території Закарпаття, невеликі за розмірами і не такі сильні, щоб підстрибнути вгору, відтак найчастіше укуси трапляються у ноги – від стопи до коліна, або в руки (при нахилянні людини).

Сегодня, 20:18

http://transkarpatia.net/transcarpathia/social/70478-na-zakarpatt-zamst-gribv-ls-z-zmyami-foto.html

Далі...

Головний лісівник Закарпаття у сусідів побачив те, чому позаздриш

На Прикарпатті в селищі Вигода Долинського району в урочищі Магура під час виїзної наради Державного агентства лісових ресурсів України головним лісівникам і представникам засобів масової інформації показали унікальний «Центр спадщини вигодської вузькоколійки».

Збудована у 1855 році, будівля Центру слугувала резиденцією Леопольду Попперу фон Подграгі – засновнику вузькоколійки. Це був забутий архітектурний об’єкт, який донедавна знаходився у критичному стані. Останні 30 років будівля просто стояла порожня. Її реконструювали і перетворили0 для відвідувачів у сучасний інтерпретаційний візит-центр в рамках проекту ЄС «Карпатські вузькоколійки».

Гостям насамперед показали інтерактивну експозицію, що розповідає про місцеву природу та зокрема лісову екосистему Карпат, місцеву історію – розвиток лісової та деревообробної промисловості довкола Вигоди, виникнення Вигодської вузькоколійки, етнографію, народні ремесла тощо. Проект передбачає збереження історичної та природної спадщини навколо вузькоколійних залізничних доріг. Це має покращити привабливість транскордонного Карпатського регіону Румунії та України для туристів.

 За словами директора центру Сергія Андрусяка, з квітня цього року туристи з кожним днем цікавляться вузькоколійкою все більше і більше:

«Раніше будівля була занедбана, частина почала руйнуватися, затікати, навіть горіла. Ще рік і не встояла б. Зробити те, що бачимо зараз, вдалося завдяки проекту «Карпатські вузькоколійки», який профінансував Євросоюз у розмірі 350 тис. євро, але ці кошти ще поділили між Вигодою та Румунією, бо там теж мають вузькоколійку. Значну частину грошей і витратили на реконструкцію будівлі зовні та модерний ремонт всередині. Радий, що нам вдалося відродити цю спадщину і хочемо зробити так, аби туристи в нас затримувались хоч на два дні. Аби мали що подивитись, захотіли заночували, поїсти, щось придбати собі додому. Хоча вже кількість охочих відвідати наш музей більшає, приїжджають гості й з інших країн. До речі, експозиції в музеї на кількох мовах — українська, англійська, німецька, польська», — каже директор центру».

Під час поїздки на Франківщину головний лісівник краю прокоментував свої думки з приводу відреставрованого музею:

«Музей вигодської вузькоколійки – це не тільки музей, це більше інтерактивна виставка, адже майже кожен експонат комп’ютеризований, кожен експонат можна взяти, погратися й передати свої враження. Це більше яскрава наочна ілюстрація природного середовища. Лісівники Закарпаття також приділяють велику увагу охороні навколишнього середовища, підтримують різні ініціативи й проекти. У нас є унікальний музей лісу і сплаву в селі Синевир Міжгірського району. Це – диво-об’єкт, якому немає аналогів у всьому світі, – чудова гідротехнічна споруда XІХ століття, збудована на воді. Вона використовувалася для сплаву лісу, зв’язаного в дараби (плоти). У стародавні часи ліс був одним із основних промислів населення. Подібний музей існує в Канаді. Якщо музей повернуть у власність Мінекології, а над процесом вже працюють, будуть кошти, то його зроблять. Лісівники Закарпаття хотіли б, щоб музей лісу і сплаву знову запрацював в краї для місцевого населення та туристів. Скажу більше того, ми готові навіть долучитися до його відновлення й запуску. Створення подібних музеїв – це прекрасний спосіб навчити дітей дбайливого ставлення до природи», – зазначив начальник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Мурга.

Також начальник лісового господарства Закарпаття показав, якими іграшками мають гратися закарпатські діти:

«Світ прикарпатських іграшок вражає різноманіттям: народні ляльки- мотанки, ляльки – тільди, ляльки – сніжки, кумедні примітивні іграшки, милі ангелики, креативні авторські іграшки. Чудові екологічно безпечні еко-іграшки не просто зроблені з екологічних матеріалів, але також вчать дітей розуміти природу, цінувати її й ставитися до неї дбайливо. До речі, ще наші предки вірили, що іграшки охороняють спокій дітей, тому в колиску малюкові клали саморобних ляльок, які приносили дитині здоров’я і добробуту. Предмети з натуральних матеріалів допомагають дитині пізнавати навколишній світ: малюк розуміє, що пісок – сипучий, камінь – з шорсткою структурою, трава – зелена і приємна на дотик. Думаю, що в нас є гідні замінними китайським пластиковим іграшкам, якими мають гратися закарпатські діти».

В музей потрапляєш, ніби в ліс. Прохолодно, співають пташки, пахне деревом. Вся атмосфера насичена лісом і його жителями. Дуже просторо. Вражає інтер’єр — усе з екологічних натуральних матеріалів. На стінах можна роздивитися жителів лісу, малюнки про їхнє життя і харчування та навіть доторкнутися до шкури лисиці, кабанчика, тощо; комах, одні з яких є санітарами лісу, а інші навпаки – його знищувачами, багато плазмових екранів, полички, шухлядки, колони з породами дерева, які обертаються, є навіть величезне море із колодами, з яких можна зібрати рибу і побачити на стіні морських жителів. Є також велика лупа, з її допомогою можна порахувати кола на брусках. Скільки тих кіл — такий і вік ялини, бука, дуба чи модрини.

Усе, що є в музеї, по кавалках взяли за приклад з подібних центрів у Фінляндії та Австрії. А інформацію про флору та фауну краю допомагали збирати, обробляти районні шкільні біологи.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

 

11 вересня 2016р.
http://uzhgorod.net.ua/news/99644

Далі...