ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

02 жовтня 2016

Операція «Перепрошивка». Що робити з екологічним законодавством?

Активісти та журналісти поділилися своїми фото з протестів та обговорили зміни до законодавства - фото 1
Активісти та журналісти поділилися своїми фото з протестів та обговорили зміни до законодавства / Без Табу
Те, що останнім часом події, які відбуваються на місці вирубок зелених насаджень під забудову, нагадують війну, не могло не лишитись поза увагою. Тепер активісти спільно з юристами та правозахисниками пропонують інший шлях, менш радикальний, спрямований на законодавчі зміни.
Сьогодні у Києві на відкритті фотовиставки проекту «Думайдан - 2016» зустрілися активісти з різних міст. Не всі учасники змогли приїхати, але тепер київські, тернопільські, львівські, харківські екозахисники та юристи Української Гельсінської спілки з прав людини будуть, в тому числі координуючись дистанційно, втілювати ідею «думаючого майдану», спрямованого на таку собі дерадикалізацію та пошук конструктиву.
Мета, можна сказати, стратегічна: випадки з поваленням парканів в урочищі Бичок на Голосієво та у селищі Водогін під Києвом, харківські кровопролитні протести проти вирубки парку Горького, періодичні обіцянки активістів перекривати дороги чи блокувати будівництво, звичайно, додають адреналіну, але часто мало що змінюють, окрім рівня суспільної напруги. Генпрокуратура останнім часом звернула увагу на свої екологічні підрозділи і запозичила їхню доволі умовну і відносну ефективність, але займається при цьому переважно лише проблемою дерибану карпатського лісу (без чого теж ніяк, звичайно).
Про фотовиставку, на якій представлено історію боротьби за зелені зони у різних регіонах країни, розповів харківський екоактивіст громадської організації «Зелений фронт» Олег Перегон. На його думку, екологічне мислення треба виховувати ще з дитинства, і прислухатися до природи довкола нас, інакше людство не має шансу вижити.
Ідея проекту: демонстрація фото з протестів проти вирубок та обговорення змін до екологічного законодавства. Після Києва виставка поїде по інших містах, буде у Львові, Одесі, Харкові, Тернополі, між цими візитами у проект законодавчих змін під час обговорень вноситимуть правки, і після усіх запланованих подорожей вималюється якийсь остаточний варіант.
У законодавчих нормах, що дозволяють захищати зелені зони, багато недопрацювань, розповідають активісти. Штрафи мізерні – їх пропонують зробити або у вигляді відсотку від вартості пошкоджених дерев, або ж замінити певним терміном громадянських робіт. Щоб забудовник попідмітав вулицю або знов-таки посадив трохи нових дерев, замість тих, що вирубав.
Також серед пропозицій – до формулювань у містобудівній документації щодо зеленої зони додати поняття екосистеми загалом, бо страждають від забудовників не лише дерева, а і грунт, каміння, трава, а з ними – і ті види тварин та комах, що там мешкають.
Крім того, до навчальних курсів Нацполіції пропонують додати інформацію про екологічне законодавство, що поліцейські розуміли, як діяти під час викликів на незаконні вирубки – зараз із цим (та, власне, ще з часів «старої» міліції) вкрай погано.
Серед проблем, які треба врегулювати законодавчим шляхом – відсутність контролю за обіцянками забудовника провести озеленення території. Такі обіцянки завжди прописуються у проекті забудови, але майже ніколи не виконуються.
Не прописана відповідним чином і відповідальність екоінспектора за стан зелених насаджень на його ділянці. А отримати посвідчення громадського інспектора активісту доволі складно. Цю процедуру пропонують спростити, а разом з тим – відокремити громадський контроль за станом зелених насаджень від інших сфер. Щоб, наприклад, ніхто не став використовувати отримане посвідчення для інспекції торгівельних точок.
На презентації фотовиставки багато говорили про ситуацію на Качиному озері у Києві, про харківський лісовий масив «Сокольники - Померки» з реліктовими деревами, про вдалий благоустрій активістами занедбаного київського озера Малий Небріж. Громадська організація «Екогромада» на затоці Десенка – Чорторий за прикладом цього озера практикує таке собі «безвідходне виробництво»: пластик та інше сміття, видобуте з дна засміченої водойми, збувають на переробку, а з бетонних блоків, знайдених у купах будівельного сміття на березі, після подрібнення виходить дорожнє покриття (на такій переробці активісти, за їхніми словами, ще й заробляють по 30 тисяч на день). Правда, особистий візит на Чорторий нещодавно показав, що там не все поки що так добре, як хотілося б. А ще, мабуть, варто стежити, щоб, знімаючи для очищення водойми верхній шар піску, який потім можна вигідно продавати, активісти не зайшли надто далеко. Тобто – глибоко.
20:56, СЕГОДНЯ

Так ось хто виявляється підготував нову редакцію санітарних правил в лісах України

Мінприроди підготувало нову редакцію санітарних правил в лісах України

За словами міністра екології та природних ресурсів Остапа Семеракаа, нові правила удосконалять і підвищать якість санітарно-оздоровчих заходів у лісах та забезпечить прозорість і правомірність рішень проведення у деревостанах відповідних санітарно-оздоровчих заходів, передає прес-служба міністерства.

"Ми отримали проміжну, але ключову перемогу на шляху збереження всіх лісів. Нарешті були представлені та ухвалені на Урядовому комітеті нові Санітарні правила лісу. Цьому рішенню передувала клопітка робота фахівців та громадськості. Довгі дискусії і процес узгодження - завершено. Наступний крок за Кабінетом Міністрів, який має їх ухвалити", - зазначив Семерак.

Читайте також Держлісагентство планує заборонити суцільні санітарні рубки лісу

Міністр також відзначив, що всі правки та зауваження фахівців Мінприроди враховані.
Згідно нових правил суцільні санітарні рубки будуть заборонені у різних видах заповідників, заказників, національних природних парках, навколо місць гніздування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, птахів.

Відбір дерев для санітарних рубок у межах природо-заповідного фонду проводитимуться за участю головного природознавця, а на території та об’єктах природно-заповідного за участі посадової особи відповідальної за охорону навколишнього природного середовища підприємств, у віданні яких перебувають такі території та об’єкти.


Читайте також Мінприроди ініціює підвищення відповідальності за екологічну шкоду

Крім того, у межах природно-заповідного фонду власники лісів, постійні лісокористувачі повинні будуть подавати органу виконавчої влади з питань лісового господарства відповідним територіальним органам Держлісагентства копії матеріалів проектів організацій територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що регламентують здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та рішення науково-технічної ради установи природно-заповідного фонду про доцільність здійснення таких заходів.

Нові правила заборонятимуть вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев, що дасть можливість забезпечити представників фауни природним укриттям.

Як повідомляв УНІАН, раніше Мінприроди зобов’язало керівників нацпарків та заповідників оприлюднювати плани проведення рубок.

Українські ліси / Фото УНІАН 

WWF та FSC відпочили на «Лісдеревмаш»

27-30 вересня 2016 року у Міжнародному виставковому центрі відбулася 15-та міжнародна виставка машин і обладнання для лісового господарства, деревообробної і меблевої промисловості «Лісдеревмаш». WWF та FSC за підтримки компанії АККО Інтернешнл та «ЕНО-Меблі» облаштували незвичайну відпочинкову зону «Ліси для всіх назавжди». Тут відвідувачі могли одночасно відпочити, поспілкуватися з партнерами і разом із тим дізнатися більше про українські ліси та роль бізнеса у їх збереженні.

Відпочинкова зона, яку облаштовують WWF та FSC, буде імітувати ділянку лісу, з деревами та іншою рослинністю. Тож відвідувачі зможуть відчути себе на природі, насолодитися краєвидами та в комфортній обстановці налагодити стосунки з партнерами. Відпочинкову зону будуть також прикрашати видовищні фотографії лісу та його мешканців, атмосферу доповнюватимуть відео ролики, що покажуть фрагменти лісового життя.

Роман Волосянчук, координатор лісових проектів WWF в Україні, коментує: «Ми хочемо занурити відвідувачів виставки в атмосферу лісу, показати їм красу та велич природних багатств України, розказати, навіщо бізнесу берегти наші ліси. Мало хто з українців знає, що в нашій країні збереглися унікальні прадавні ліси – праліси, які майже не зазнавали людського втручання. Ми маємо цим пишатися і повинні зберегти нашу природу для наступних поколінь». 

Традиційно спеціалізована виставка «Лісдеревмаш» збирає представників бізнесу, що працюють у деревообробній та меблевій галузі, представників лісового господарства та інших зацікавлених осіб. В межах заходу учасники мають можливість отримати інформацію та познайомитися з лісозаготівельним та деревообробним обладнанням, матеріалами та комплектуючими, столярними виробами та виробами з деревини, знайти партнерів для подальшої роботи тощо. Також на виставці буде діяти окремий напрям, присвячений біопаливу та твердопаливним котлам, які зараз можуть слугувати гарною альтернативою газовим обігрівачам.

Коодинатор FSC в Україні Павло Кравець, додає: «З кожним роком питання раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів стає дедалі гострішим. На допомогу приходить лісова сертифікація, яка дозволяє оцінити відповідність належному веденню лісового господарства. В свою чергу лісопромисловий бізнес отримує можливість бути впевненим в надійності, законності та сталості джерел походження деревини. Отже, запрошуємо учасників виставки завітати в нашу відпочинкову зону!»

Всесвітній фонд в Україні та FSC дякують компанії «АККО Інтернешнл» за виділення виставкової площі та компанії «ЕНО-Меблі» за надання меблів для облаштування відпочинкової зони.

Posted on 20 September 2016

http://wwf.panda.org/wwf_news/?278610/Lisderevmash

Круглий стіл про інтерпретацію природної та культурної спадщини в Україні


Громадська організація «Український екологічний клуб «Зелена Хвиля» у партнерстві з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління запрошують Вас взяти участь у круглому столі «Перспективи розвитку інтерпретації природної та культурної спадщини в Україні», що відбудеться 3 жовтня 2016 р. з 10:00 до 13:00 за адресою: Креативний простір HUB 4.0 (м. Київ, Ярославський провулок, 1/3).

Інтерпретація - це процес комунікації, який встановлює емоційні та інтелектуальні зв'язки між інтересами аудиторії і значеннями, притаманними ресурсу. За визначенням класика інтерпретації Фрімана Тілдена – інтерпретація – це навчальна діяльність, яка здійснюється з метою розкриття значень і ставлень на прикладах із живої природи, через особистий досвід відвідувачів та використання демонстративних матеріалів, а не через подання фактичної інформації.

Метою заходу є:
• знайомство з новими підходами до еколого-просвітньої діяльності в установах природно-заповідного фонду, музеях, ботсадах та зоопарках;
• формування української когорти інтерпретаторів природи;
• залучення українських фахівців до міжнародної спільноти з інтерпретації природної та культурної спадщини.
Ключовими доповідачами на Круглому столі виступатимуть експерти з Національної Асоціації Інтерпретаторів та Лісової агенції США, Центру агро- та екотуристичного розвитку Республіки Білорусь та провідні українські спеціалісти.

Програма заходу

Час

 

Доповідачі

9:40-10:00

Реєстрація учасників

 

10:00-10:05

Привітальна промова від представника Міністерства екології  та природних ресурсів України

Олеся Петрович

10:05-10:10

Привітальна промова від представника  Державної екологічної академії

Наталія Пустовіт

10:10-10:15

Знайомство, програма.

Олена Тарасова-Красієва

10:10-10:20
10’

Досвід розвитку інтерпретації в Україні.

Олена Тарасова-Красієва

 

Інтерпретація природної та культурної спадщини: досвід США

 

10:25-
11:05
40´

Як інтерпретатори взаємодіють із громадськістю та між собою в Сполучених Штатах: професійна комунікація.

Емілі Джекобс, Корі Делабруе

11:05-11:20
15’

Питання та відповіді

Емілі Джекобс, Корі Делабруе

 

Інтерпретація природної та культурної спадщини в Україні:
перспективи розвитку

 

11:20-
11:30
10’

Вплив інтерпретації природи на регіональний розвиток.

Андрій Сагайдак

11:30-
11:40
10’

Особливості інтерпретації природи на природоохоронних територіях України

Сергій Гладкевич

11:40-
11:50
10’

Впровадження інтерпретації природи у волонтерських програмах.

Андрій Плига

11:50-
12:00
10’

Роль інтерпретації природи в підготовці студентів біологів та екологів.

Анатолій Подобайло

12:00-
12:10
10’

Природа, культурна спадщина і туризм: очікування туристів.

Яніна Гаврилова

12:10 – 12:30
20’

Інтерпретація спадщини в туризмі: білоруський досвід

Валерія Кліцунова

12:30 – 13:00

Підведення підсумків 

Олена Тарасова-Красієва


 
ЕкоКлуб Зелена Хвиля – екологічна організація студентів та випускників Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), робота якої направлена на сприяння збереженню навколишнього природного середовища шляхом освітньої діяльності та практичних заходів.

Лісова агенція США – багатогранне агентство, яке управляє і захищає 154 національних лісів і 20 луків у 44 штатах і Пуерто-Ріко. Місія агентства полягає в підтримці здоров'я, різноманіття та продуктивності лісів і пасовищ країни для задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь.

Національна асоціація з інтерпретації (NAI) – це некомерційна професійна організація, що займається просуванням інтерпретації спадщини, в даний час обслуговує близько 5000 членів у Сполучених Штатах, Канаді, і більше 30-ти інших країн. Інтерпретатори спадщини працюють у парках, музеях, центрах природи, зоопарках, ботанічних садах, акваріумах, історичних і культурних об'єктах та тематичних парках.

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління – провідна організація Мінприроди України у сфері освітньої, науково-практичної та методичної роботи з питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, проведення екологічної експертизи та впровадження механізмів екологічного менеджменту.
 
Контактна особа:
Наталія Гудкова
Email: ngudkova@gmail.com, тел: (093) 646-86-35
Posted on 01 October 2016

http://wwf.panda.org/wwf_news/?279850/kruglui-stil-interpret

Три истории о людях, которые спасали деревья

Как прожить на дереве два года, зачем активисты приковывают себя к стволам и кто остановил вырубку парка в Минске
Прошло совсем немного времени, и вот борьба за «зеленое пространство» для жизни распространилась по всему миру. Люди больше не хотят жить в безликих каменных джунглях, интересуются экологией и все больше задумываются о здоровом и правильном питании.Приверженцы вегетарианства и веганства активно предлагают свои альтернативы для желающих сделать свою жизнь экологичнее, а также этичнее по отношению к другим видам, населяющим нашу планету, а некоторые страны даже пересматривают свою политику в отношении переработки отходов и защиты природных ресурсов.
Например, кто может себе представить наш мир без деревьев? В городе лес заменяют нам парковые зоны, где жители могут отдохнуть от цивилизации среди природы. Судьбой городских парков все больше интересуются и жители Витебской области, например, совсем недавно жители города Чашники выступили в защиту парковых деревьев. Продолжают бороться за место для отдыха и в Витебске, где мы уже потеряли сквер на площади Победы. Теперь здесь активно выступают в защиту парка Партизанской славы.
Сегодня, 2 октября, в Международный день ненасилия мы предлагаем вам вспомнить людей, с которых начиналась история защиты деревьев, и разобраться, может ли мирный протест сделать наш мир лучше.
История первая. Скованные одной цепью, связанные одной целью
Первые масштабные протесты потрясли в 90-ых далекую для нас Америку, когда активисты кампании HeadWaters решили защитить от уничтожения древний хвойный лес с гигантскими секвойями, деревьями, которые встречаются только в Северной Америке. Из этого вырос протест, вошедший в историю как одна из самых долгих и успешных акций по защите леса. «Осада», которую держали активисты организации Earth First! длилась целых 15 лет.
The Biscuit (1990). Автомобильная блокада препятствует входу в лес Shawnee. Фото Orin Langelle
The Biscuit (1990). Автомобильная блокада препятствует входу в лес Shawnee. Фото Orin Langelle
Для того чтобы уберечь деревья от пил лесорубов, борцы за природу строили баррикады из перевернутых машин, круглосуточно дежурили возле некоторых участков леса и даже приковывали себя к деревьям, образуя живую цепь защиты.
God Bless America (1990). Лесная служба США использует автоген, чтобы отсоединить демонстранта от лесозаготовительной техники. Им пришлось обернуть голову этого человека алюминиевым щитом. Пока они резали замок, демонстрант пел "Боже, благослови Америку". Фото Orin Langelle
God Bless America (1990). Лесная служба США использует автоген, чтобы отсоединить демонстранта от лесозаготовительной техники. Им пришлось обернуть голову этого человека алюминиевым щитом. Пока они резали замок, демонстрант пел “Боже, благослови Америку”. Фото Orin Langelle
Лидер  Earth First!, защитница окружающей среды и феминистка Джуди Бари, заплатила за освобождение уникального леса собственной жизнью: под сиденье ее машины была заложена бомба. Вклад Джуди Бари в борьбу с неконтролируемой вырубкой лесов был огромен: она активно пыталась построить диалог между рабочими Pacific Lumber и демонстрантами, чтобы не допустить применения насилия во время протеста. Ее смерть имела огромный общественный резонанс.
Джуди Бари и Дэррил Черни играют на музыкальных инструментах возле калифорнийского отделения офиса лесного хозяйства. Джуди Бари верила, что музыка может стать одним из эффективных способов ненасильственного протеста. Фото Alicia Littletree Bales
Джуди Бари и Дэррил Черни играют на музыкальных инструментах возле калифорнийского отделения офиса лесного хозяйства. Джуди Бари верила, что музыка может стать одним из эффективных способов ненасильственного протеста. Фото Alicia Littletree Bales
Результатом протеста в 1999 году стало признание компанией Pacific Lumber собственного поражения, а правительство выделило 480 миллионов долларов на покупку 7,472 акров леса для создания там заповедника. Компания Pacific Lumber объявила о своем банкротстве в 2007 году.
История вторая. Девушка, которая два года прожила на дереве
Эта история, произошедшая в конце 90-ых, совсем не связана с любительским экстримом: 23-летняя Джулия Хилл по прозвищу «Butterfly» (Бабочка) в течении 738 дней (с 1997 по 1999 годы) прожила на 1500-летней секвойе высотой в 55 метров для того, чтобы защитить ее от уничтожения. Выступив против Pacific Lumber Company, вырубающей лес в северной Калифорнии, Джулия, на тот момент никак не связанная с организациями по защите окружающей среды, получила поддержку волонтеров, в том числе Earth First! Девушка приняла решение подняться на гигантское дерево и попытаться прожить на нем неделю. Девушка дала гигантской секвойе имя – «Luna» (Луна).
Джулия Хилл и Луна. Источник: соц.сети
Джулия Хилл и Луна. Источник: соц.сети
Для того, чтобы выжить в диких условиях, Джулия получала от группы поддержки из восьми человек продукты, поднимая их с помощью веревок наверх. Ее импровизированный дом размещался на двух платформах 1,8х1,8 метров, спала она в спальном мешке, а готовила на пропановой горелке. Джулии приходилось нелегко: за время своей жизни на “Луне” ей пришлось выдержать холодные дожди и ветер до 64 км/ч от El Nino, а также десятидневную осаду на вертолете, организованную охранниками компании, ее пытались запугать рабочие.
Джулия Хилл и ее импровизированный дом. Источник: соц.сети
Джулия Хилл и ее импровизированный дом. Источник: соц.сети
Когда деревья падали рядом с ее новым домом, Джулия чувствовала свою причастность к этой трагедии, в своем эссе «Любовь в действии» (Committed Love in Action) (2002), она пишет:
«Каждый раз, когда цепь проходила по этим деревьям, я чувствовала ее так, будто она проходила сквозь меня. Как будто ты видишь, как убивают твою семью. И, также как мы теряем часть нас самих, когда уходит кто-то близкий, также я теряла часть себя с каждым падающим деревом»
Для связи с окружающим миром Джулия использовала телефон на солнечных батареях. Фотографии Джулии, обнимающей Луну, регулярно появлявшиеся в прессе, изменили понимание людьми далекого, в общем-то безликого лесного пространства, показав Луну как существо с собственными правами и чувствам.
Жизнь на гигантском дереве. Источник: соц.сети
Жизнь на гигантском дереве. Источник: соц.сети
Джулия добилась своего в 1999 году, когда компания Pacific Lumber сдалась и согласилась сохранить Луну и остальные деревья в 61-метровой буферной зоне.
Сейчас Джулия Хилл является успешным мотивационным оратором и защитником окружающей среды.
История третья. Как люди, птицы и детские рисунки защищали парк в Минске
Третья история произошла гораздо ближе к нам, она произошла весной этого года в парке Котовка. Случай может показаться знакомым, ведь, как и в нашем городе, спорным вопросом здесь оказалось строительство храма.
Как сообщает «Зеленый портал», в 2011 году религиозная община «Римско-католический приход святых Апостолов Петра и Павла и святого Евгения де Мазенод» инициировала строительство костела в сквере Котовка района Зеленый луг. Но, когда дело дошло до рубки тополей, жители окрестных улиц выступили с протестом. Оказалось, что про общественное обсуждение здесь слышат впервые. Жителям Зеленого Луга мешал далеко не сам храм, а выбранная для застройки площадка. Добровольно отдавать под вырубку 30-49 деревьев они отказались и начали протест.
Фото greenbelarus.info
Фото greenbelarus.info
Группа горожан обратилась в прокуратуру, а затем привлекла специалистов из Академии наук и ОО «Ахова птушак Бацькаўшчыны», которые определили, что сквере гнездятся птицы. В результате более 15 деревьев попали под защиту Закона Республики Беларусь «О животном мире», где указано, что вырубку деревьев с расположенными на них гнездами запрещено производить до 15 августа.
Фото greenbelarus.info
Такими листовками жители Зеленого Луга “украшали” деревья в парке. Фото greenbelarus.info
К сожалению, на предложение перенести место строительства храма было отказано. В ходе детального изучения плана сельхозпоселка выяснилось, что Котовка является сквером, а , согласно ответу Института природопользования Национальной академии наук Беларуси,
«на бульварах, в скверах, в отличие от многофункциональных и специализированных парков, не рекомендуется размещать капитальные строения. В парках капитальные строения могут быть размещены в составе рекреационной инфраструктуры для обслуживания отдыхающих и территории. По мнению специалистов, церковный приход не может быть отнесен к рекреационной инфраструктуре объекта озеленения».
Местные жители также инициировали подпись петиции в защиту Котовки, а также разместили на деревьях яркие плакаты с призывами сохранить парк.
Чтобы чего-то достичь, надо за это бороться, однако, это совсем не значит, что нужно прибегать к насилию. Ведь, в конце концов, путь насилия не ведет ни к чему хорошему.

Виноградівські мисливці цьогоріч полюватимуть на фазана безкоштовно. ВІДЕО

1 жовтня у Закарпатті стартував полювальний сезон. Цьогоріч для мисливців Виноградівщини з нагоди відкриття сезону пройде акція-бонус – безкоштовне полювання на фазана. Про це нашому виданню розповів голова Виноградівської районної організації УТМР Едуард Чонка.

«Так склалося, що цього року з’явилася можливість провести полювання для наших мисливців, членів Виноградівської організації УТМР безкоштовно. Це буде відбуватись завдячуючи допомозі депутата Закарпатської обласної ради Владіслава Поляка, який є членом нашого товариства, мисливцем, який багато років допомагає нашій організації», - розповів Едуард Чонка.
За словами мисливця, організація, яку він очолює, є громадською, а отже, неприбутковою, такою, що існує за членські внески. Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, зростання платежів за послуги та цін на корми для тварин та іншу необхідну товариству продукцію, виникла потреба підвищити розмір членських внесків. Для багатьох учасників районного УТМРу, серед яких є чимало пенсіонерів, сума обов’язкового платежу та платежу за вбитого звіра – надто велика. Тому обласний депутат і вирішив допомогти своїм друзям-мисливцям.

Враховуючи те, що політик бере активну участь у житті організації і часто допомагає у вирішенні проблем, які у неї виникають, - це і сприяння у продовженні оренди ставка для риболовлі, і будівництво нових біотехнічних споруд (мисливських веж) європейського зразка тощо – члени районного УТМРу номінували Владіслава Поляка на звання почесного члена Всеукраїнської організації товариства. Таку пропозицію Едуарда Чонки на останніх зборах активу мисливці підтримали одноголосно.


Новини Закарпаття
http://transkarpatia.net/index.php?newsid=71416

Как воровали советские люди



О способах воровства мяса из котлет и сметаны из сметаны я доложил вам, уважаемые читатели, в своем предыдущем посте.

Сегодня мы расширим горизонты и вспомним, как мы, советские люди, воровали в других отраслях народного хозяйства.

Начнем с теоретического обоснования неизбежности массового воровства при социализме.

После национализации, коллективизации и запрета частной собственности все имущество советской страны стало принадлежать партийным чиновникам. У простого человека не осталось ничего, кроме его цепей, что тов. Ленин, отец и основатель СССР, считал безусловным благом.

Именно нищий, лишенный какой либо собственности, пролетарий, в соответствии с учением великого Ленина, правильно видел исторический путь человечества. У буржуя, т.е. человека с собственностью, глаза заплывали от пожирания рябчиков и ананасов. Крестьяне, благодаря частному характеру своего производства, имели склонность становится мелкой буржуазией. Интеллигенция была буржуазной проституткой, жалкой и гнилой прослойкой, а даже не классом.

Для улучшения зрения, всех советских людей превратили в пролетариат, которому нечего терять. Буржуев частично расстреляли, чтобы не мешали счастью человечества, частично сделали «лишенцами», вскоре от них осталось лишь туманное воспоминание, эманированное театре и кино в притягательные сексуальные формы. У крестьян были отняты земля и коровы, что превратило их в сельских пролетариев. Интеллигенцию лишили нетрудовых гонораров (например, предел вознаграждения за изобретение был 20 тыс.рублей, кажется), и они стали пролетариями умственного труда.

Лишенный права на собственность, пролетарский народ воспитывали, однако, в духе «все вокруг народное, все вокруг мое». Народ охотно верил. И тырил, тогда говорили "комуниздил", народное себе домой, что мог, конечно. А возможности зависели в основном от места работы.

Работники советской торговли

Продавая продукты, работники торговли обвешивали покупателей, используя для этого мелкие грязные приемы, как то: продажа оберточной бумаги по цене еды, мелкий скоростной недовес. Утруска, усушка, бой, списание гнили – все шло в дело. Сэкономленные продукты тащили домой и ели. Что не могли съесть – меняли на промтовары.

Продавцы промтоваров «торговали налево», «торговали из-под прилавка». Это означает следующее. Завезли вам, к примеру, чешские туфли. Понятно, что о чешских туфлях мечтает каждый советский гражданин, но зря – ничего ему не достанется кроме ботинок «Прощай молодость» фабрики «Большевичка». Потому что вы не выставляете импорт в торговый зал, а продаете знакомому «фарцовщику», или «фарцу», но чуть дороже. Фарцы сбывают этот товар из Москвы по городам СССР, а там продают на вещевых рынках – уже сильно дороже. Модники и модницы копили деньги и одевались «с рынка» – то есть круто, как бы из бутиков.

Более утонченный вариант – продажа через комиссионный магазин. В системе комиссионных магазинов перепродавались импортные товары, купленные на чеки в «Березке» – магазинах для тех, кто вернулся из загранкомандировок, контрабанда, завезенная моряками, вещи, украденные из квартир – что было конечно полным криминалом, а также дефицит, заныканный из обычной торговли.

Особой формой воровства был бартер. Это когда вы «припрятали» один товар в своем магазине и продали его по «госцене» человеку, который «припрятал» другой товар в своем магазине, чтобы продать его по «госцене» вам. Поскольку вы экономили, не покупая дефицит на рынке по спекулятивной цене, то вы фактически зарабатывали на таком бартере немалые денежки.

Советские рабочие

Казалось бы, ну что полезного можно украсть с машиностроительного завода? И как можно украсть с режимного предприятия?

Вот что я увидел в кладовке одного уважаемого советского рабочего: твердосплавные сверла, наждачная бумага разных сортов, паста ГОИ, комплект надфилей, в т.ч. «алмазных», напильники, болты и гайки с «серебрением» – очень дорогие, метчики и плашки для нарезки резьбы, зубила, проволока всякая, включая дорогую хромированную, куски металла разные. Вы спросите, зачем ему это было надо? Не все из этого можно было купить. А он мастерил на дому. Почти всю мебель сделал своими руками, украшения для женщин делал из белой проволоки. Кстати, в серванте стояли турбинные лопатки – вместо слоников.

Автомобильные запчасти – их воровали в таких количествах, что, например, когда возникал очередной дефицит постоянно ломающихся распредвалов для Жигулей, то их можно было купить на любой барахолке страны.

Короче говоря, со своих заводов тырили все, что могло принести пользу в домашнем хозяйстве, это делали массы людей. Мелких воришек называли «несунами», про них было полно карикатур в Крокодиле и пр. А вот для продажи воровали конечно не все – это был общепризнанный криминал и «западло», но все же многие.

Я, например, не раз видел шаромыг, предлагающих кусковой шоколад, потыренный на кондитерской фабрике. Как-то купил сигареты в виде метровой неразрезанной колбасины, это понятно, было сперто с табачной фабрики.

Сосиски наматываются на организм и закрываются одеждой. Толстые тетки имеют преимущество – не так заметно и меньше шмонают.

К коленвалу Москвича привязывается противовес, коленвал на спине, противовес на груди. Сверху одевается тулуп. Нужно идти не спеша, и стараться не пучить глаза и выглядеть бодро.

В машине с мусором, вывозимым с завода можно спрятать много чего. Но нужно иметь знакомство с шофером.

Строители тырили стройматериалы, инструменты и рабочую одежду для дачи – просто взял и унес. Можно было запросто за пару десятков рублей купить себе пару кубов бетонного раствора с ближайшей стройки и немного кирпичей. Кирпичи списываются на бой, а раствор по-моему и не считали. Он застывал неиспользованный постоянно.

Железнодорожники. Товарные вагоны не имели замков. Видимо, чтобы не перевозить ключи. Двери их пломбировались. Железнодорожники умели вскрывать жестяные пломбы, тырить немного из вагонов и опечатывать, как так и было. Кстати, о шпалоукладчидцах. Из шпал, как известно, получаются замечательные основания для теплиц, фундаменты для бань и даже целые дачи. Поэтому шпалы тырили массово.

Вот что мне рассказал один грузчик, когда мы с ним усталые пили Дюшес, украденный из грузовика, который только что разгрузили. Он работал на молочном комбинате, а через забор был винзавод. В обед в винзавод через забор перекидывались пакеты с молоком, творог. Обратно летело вино в резиновой таре, тара возвращалась. Потом он устроился на винзавод. Будучи алкоголиком, пил вино на разливе, тырил его домой в грелках, а однажды ему удалось украсть целую флягу, с помощью шофера. Пили вдвоем не просыхая целую неделю, за что и были уволены.

Другой пример из жизни. Нефтеперерабатывающий завод заливает бензин в цистерны и отправляет на сортировочную станцию. Станция, обнаружив течь, по инструкции отгоняет цистерну на запасной путь и извещает завод. 60 тонн бензина вытекает в канаву возле лесопосадки и растекается по ближайшим полянам – представители завода могут подъехать и через сутки. Составители и машинисты маневровых тепловозов, видя такое дело, подходят к цистерне со своими канистрочками. Вскоре они уже подъезжают на станционном автобусе с бочками, которые потом продаются «частникам» – т.е. владельцам частных автомобилей, в гаражных кооперативах. Поскольку течь в цистернах – вещь регулярная, постепенно к процессу подключаются диспетчеры горки, начальники станции. Войдя во вкус, цистерны начинают портить нарочно.

Советские колхозники

Колхозники воровали все что могли, включая навоз. Это был ходовой товар среди дачников, примерно 50-100 рублей за машину. Однажды, по пьяному экспромту, оказался в каком-то совхозе, в доме приятеля-студента, с друзьями. Наутро, когда мы протрезвели, нас, человек шесть, накормили прекрасным обедом – салат с курицей, лапша с куриными потрошками, жареная курочка. «И где, вы думаете, работает папа?» – гордо спросил отец приятеля. «На птицеферме!» – догадались мы.

Деревенские мужики пилили лес для изб в угодьях местного леспромхоза. Тырили доски на местной лесопилке. Огурцы я и сам однажды воровал с деревенскими пацанами. Один раз воровал подсолнухи в Крыму, полный багажник Запорожца нагрузили. Однажды воровал кукурузу, потому варили ее и ели. Это я был ребенком. Но помню, что не считал воровство на совхозных полях преступлением. Преступлением было воровать в частном саду. Это я тоже один раз делал – воровали яблоки. Но тут мотивом было хулиганство, мы понимали какие мы преступники, это и возбуждало.

Водители

Водители воровали что возили – немного яблок, если водка, то бутылку с машины, по нормам боя. Но самое главное – они воровали время и бензин, используя государственные машины для частного бизнеса. Это называлось «подшабашивать». Попробуйте переехать в другую квартиру без машины. А ведь мувингового сервиса не было. За десятку-другую знакомый знакомого мог вам поспособствовать. Водители персональных Волг подшабашивали бомблением, тогда это называлось левачить, леваки, если я ничего не перепутал. Такси не хватало, а у них, к тому же, было много дешевле.

Шабашили даже водители электровозов, хотя это и экзотика. Пару раз я ездил между городами в кабине второго электровоза. Билеты были дефицит, а лишний червонец машинистам не мешал.

Таксисты были полностью криминализированы. Во-первых, таксисты тупо крали выручку, не включая счетчик. Во-вторых, они по всем законам рынка, платили за ремонт, мойку сотрудникам автопарков. В-третьих, химичили с бензином и запчастями. Отстегивали они всем вокруг, по мере надобности, включая милиционеров.

Советская интеллигенция

Вы скажете, не воровали врачи? У моего друга мама была врачом, ну и вкусный же медицинский спирт мы с ним пивали, когда ее не было дома!

Вот учителя, по-моему, не воровали – что в школе украдешь?

А сотрудники зоопарков воровали еду. Помните, «льву недокладывают мяса»? Про мясо врать не буду, но сам видел, как сотрудницы кормили обезьян морковкой и свеклой и ужинали этим винегретом сами. Честно говоря, я их не могу винить в такой мелочи, у них зарплата была восемьдесят рублей, и высшее образование и они работали на голом энтузиазме.

Конструкторы тырили карандаши «Кохинор», резинки и скрепки, если не имели доступа в опытные производства. Если имели – то крали как все – сверла всякие, «настоящее американское золото» для украшений.

Но в целом, у интеллигенции было меньше возможностей воровать.

Когда инженеры убирали капусту с колхозных полей, то возили их на эти поля на заводских и снятых с маршрутов автобусах. Поля окружали спецдозоры, на обратном пути автобусы останавливали и отнимали у инженеров мешки с капустой. По два-три кочана в день воровать разрешалось. Тысячи инженеров воровали картошку, капусту, морковь у колхозов, которые пользовались их рабским трудом. Что было справедливо по общему мнению и не осуждалось даже начальством.

Кустари

Поскольку товаров и услуг не хватало, появлялись кустари, которые слегка помогали населению заполнять этот дефицит. Они тырили на заводах и фабриках материалы и делали нечто, что отличалось от советского хлама, или ремонтировали этот хлам, или делали такой же хлам.

Например, все электрическое имело свойство регулярно ломаться. Это сейчас мы привыкли к тому, что телевизор работает, пока не устареет и мы не купим новый. А советский телевизор ломался не реже, чем раз в год. Если вы скажете, что мой Горизонт все еще работает, то объясните, почему повсюду были ремонтные мастерские, заваленные электробытовой техникой.

Ждать телевизора из ремонта можно было и месяц и год – почитайте старые газеты, «Служба быта» была такой дрянной, что ее разрешалось критиковать без ограничений. Так вот, некий инженер, тырит со своего завода военной связи радиодетали со звездочкой и ремонтирует за небольшое вознаграждение электротехнику, она работает дольше.

Для тех, кто не в курсе. Качество деталей в материальном производстве задается допусками, например в процентах от номинала. Советские радиодетали делались на одном конвейере, но лучшие – т.е. резисторы, например, у которых сопротивление было близко к декларированному, метились звездочкой и шли в военные заводы, следующие – на гражданские заводы, а худшие – в ремонт и магазины радиодеталей. Поэтому домашние мастера из ворованных деталей могли существенно повысить надежность и качество вашего усилителя «Одиссей», просто заменив в нем «мощняки» – четыре транзистора мощности.

Кустари обшивали хлипкие и кривые советские двери утеплителем, который состоял из ворованных дермантина, технической ваты и мебельных гвоздей. Это не продавалось до девяностых, насколько я помню. Пройдитесь по старым домам – все двери обшиты, если не были заменены в 90-е на железные.

Теневики

Высшим пилотажем советского воровства было наладить подпольное производство. Дело в том, что в те времена не нужен был маркетинг, брендинг и прочие ухищрения, чтобы заставить людей покупать. Рубли не были обеспечены товаром, поэтому покупалось все, что было хоть чуть-чуть лучше, чем советское гостовское дерьмо, да и гостовское дерьмо покупалось тоже. Теневики выпускали дополнительную продукцию из украденных материалов и продавали ее через криминальных завмагов.

Благо для этого большого ума не требовалось -- все что нужно валялось там и сям -- бесхозяйственность.

(Оговорюсь, при плановом производстве кроме дефицита постоянно возникали проблемы затоваривания – Госплан диктовал номенклатуру, а если сапоги-чулки выходили из моды, то их могли выпускать еще два года, потом продавать еще четыре года в магазинах для уцененных товаров и сельских магазинах).

В 90-е я знавал бывших теневиков, которые при СССР делали оборудование для нефтяников, в их сеть входил НИИ, который делал заказы и завод. Схема мне не известна, но суть ее в том, что из воздуха появлялись, например, задвижки, которые затем как-то продавались нефтяникам. В 90-е они просто купили этот завод и бесхозяйственность кончилась. Но начались свои проблемы -- рэкет, налоги, госкрыша.

Резюме

Я отнюдь не очерняю многонациональный советский народ, а наоборот. Воровать друг у друга всегда считалось преступлением. Не осуждалось в народе только воровство у государства, которое отняло у граждан и нагло присвоило себе ВСЮ собственность.



Массово воровали в СССР, потому что не было хозяев, а все граждане были сделаны голимыми нищебродами, живущими по ордеру на госквартире, работающими по найму на госзаводе, без права немного разбогатеть и что-то передать детям, а только с возбуждающей перспективой успешно накопить на собственные похороны.

Чиновники-директора, по сути были такими же нищебродами и завод или колхоз им был по-барабану. Члены ЦК КПСС тоже всем распоряжались, но продать-то это не могли. Поэтому использовали страну чисто для понтов, например, чтобы ракет понастроить и утереть нос американцам.

Это понимали и коммунисты, даже термин такой придумали «бесхозяйственность», странный, кстати, сначала отстреливаешь всех хозяев, а потом плачешься по их отсутствию.

Вы скажете, что сейчас воруют в миллион раз больше и будете правы, но как можно заставить людей не воровать, например, налоги, если они почти век жили в условиях, когда украсть у государства немного для семьи было делом чести гражданина. Нужен еще век, чтобы отучить население экс-СССР от воровства, чтобы начать считать государство чем-то своим, что нужно беречь, потому как оно полезно.

Кстати, только этим совковым пережитком можно объяснить, почему новое поколение продолжает портить свежеотремонтированные подъезды своих домов. Своим считается только то, что находится за дверью в квартиру, а остальное – как бы государственным, т.е. ничьим и враждебным.

Еще один нюанс. Хаять СССР – это не обязательно значит хвалить авторитарный госкапитализм. Это может, напротив, значить не хотеть больше ни социализма ни госкапитализма ни в какой форме.

Источник: muacre.livejournal.com
https://newsland.com/user/4297805012/content/kak-vorovali-sovetskie-liudi/5489244


Гройсман розповів, що буде з українськими лісами



Прем 'єр-міністр України Володимир Гройсман повідомив, що Уряд планує розробити програму відновлення лісового фонду країни.

"Також уряд планує провести аерофотозйомку лісів Західної України з метою вияснення масштабів вирубки лісу", - повідомляє сайт "Обозреватель".

Вже створена робоча група для створення стратегії відновлення лісових масивів. Проект буде втілено за кошти гранту.

Як повідомляв раніше сайт "Знай.ua", на Закарпатті продовжується вирубка букових лісів.

Автор матеріалу: Оксана Солтис

Суспільство
02.10 18:17
Оксана Солтис

Природные богатства принесли бюджету Херсонской области 33,3 млн грн


Плательщики херсонского края за пользование природными сокровищами региона, а именно водой, недрами и лесом, уплатили в сводный бюджет 33,3 млн грн рентной платы за 8 месяцев 2016 года. 

Бесспорным лидером в общих рентных поступлениях плата за специальное использование воды – 22,9 млн грн или 68,8% от общих поступлений рентной платы. Из них областной бюджет получил 11,4 млн грн. Второе место по уплате платежа занимают недропользователи Херсонщины – 10 млн грн, из них в местные бюджеты поступило 3,7 млн грн. 

Лесные угодья обогатили бюджет региона еще на 0,4 млн грн, сообщает пресс-служба Главного управления ГФС в Херсонской области.

Дата публікації 02.10.2016

Лісосмуги захищати нікому

З настанням холодів на Полтавщині взялися рубати лісосмуги




Подорожчання енергоносіїв спонукає багатьох українців переходити на альтернативні види палива. Зокрема, люди в сільській місцевості встановлюють твердопаливні котли, щоб мати можливість топити дровами.

Щоправда, купувати деревину не поспішають – та й навіщо, коли навколо стільки «безгоспних» насаджень, пише "ЕнергоЛайф".

Кубометр паливних дров коштує від 200 до 400 гривень в залежності від породи та теплопровідної здатності. А от зрубавши кілька деревин у найближчій лісосмузі, можна непогано зекономити. Більше того, що через недосконале законодавство відповідальних за них просто немає. Точніше, захисні ділянки лісу на окраїнах полів знаходяться на балансі місцевої влади, яка не має засобів по догляду за ними. Лісосмуги варварськи вирубуються селянами для власних потреб.

Як повідомили у Миргородській прокуратурі, останнім часом випадки незаконної вирубки дерев в лісосмугах почастішали. І не дивно, адже наближаються холоди і люди починають думати про запаси палива на зиму.

На дроворубів-порушників можуть накласти штраф у розмірі 850-1700 гривень, арешт на строк до 6 місяців, обмеження або позбавлення волі на строк до 3 років.

Щоправда, на відміну від лісових насаджень, на захисті котрих стоїть лісова охорона, лісосмуги захищати нікому.