Три истории о людях, которые спасали деревья

Как прожить на дереве два года, зачем активисты приковывают себя к стволам и кто остановил вырубку парка в Минске

Прошло совсем немного времени, и вот борьба за «зеленое пространство» для жизни распространилась по всему миру. Люди больше не хотят жить в безликих каменных джунглях, интересуются экологией и все больше задумываются о здоровом и правильном питании.Приверженцы вегетарианства и веганства активно предлагают свои альтернативы для желающих сделать свою жизнь экологичнее, а также этичнее по отношению к другим видам, населяющим нашу планету, а некоторые страны даже пересматривают свою политику в отношении переработки отходов и защиты природных ресурсов.

Например, кто может себе представить наш мир без деревьев? В городе лес заменяют нам парковые зоны, где жители могут отдохнуть от цивилизации среди природы. Судьбой городских парков все больше интересуются и жители Витебской области, например, совсем недавно жители города Чашники выступили в защиту парковых деревьев. Продолжают бороться за место для отдыха и в Витебске, где мы уже потеряли сквер на площади Победы. Теперь здесь активно выступают в защиту парка Партизанской славы.

Сегодня, 2 октября, в Международный день ненасилия мы предлагаем вам вспомнить людей, с которых начиналась история защиты деревьев, и разобраться, может ли мирный протест сделать наш мир лучше.

История первая. Скованные одной цепью, связанные одной целью

Первые масштабные протесты потрясли в 90-ых далекую для нас Америку, когда активисты кампании HeadWaters решили защитить от уничтожения древний хвойный лес с гигантскими секвойями, деревьями, которые встречаются только в Северной Америке. Из этого вырос протест, вошедший в историю как одна из самых долгих и успешных акций по защите леса. «Осада», которую держали активисты организации Earth First! длилась целых 15 лет.

The Biscuit (1990). Автомобильная блокада препятствует входу в лес Shawnee. Фото Orin Langelle

Для того чтобы уберечь деревья от пил лесорубов, борцы за природу строили баррикады из перевернутых машин, круглосуточно дежурили возле некоторых участков леса и даже приковывали себя к деревьям, образуя живую цепь защиты.

God Bless America (1990). Лесная служба США использует автоген, чтобы отсоединить демонстранта от лесозаготовительной техники. Им пришлось обернуть голову этого человека алюминиевым щитом. Пока они резали замок, демонстрант пел “Боже, благослови Америку”. Фото Orin Langelle

Лидер  Earth First!, защитница окружающей среды и феминистка Джуди Бари, заплатила за освобождение уникального леса собственной жизнью: под сиденье ее машины была заложена бомба. Вклад Джуди Бари в борьбу с неконтролируемой вырубкой лесов был огромен: она активно пыталась построить диалог между рабочими Pacific Lumber и демонстрантами, чтобы не допустить применения насилия во время протеста. Ее смерть имела огромный общественный резонанс.

Джуди Бари и Дэррил Черни играют на музыкальных инструментах возле калифорнийского отделения офиса лесного хозяйства. Джуди Бари верила, что музыка может стать одним из эффективных способов ненасильственного протеста. Фото Alicia Littletree Bales

Результатом протеста в 1999 году стало признание компанией Pacific Lumber собственного поражения, а правительство выделило 480 миллионов долларов на покупку 7,472 акров леса для создания там заповедника. Компания Pacific Lumber объявила о своем банкротстве в 2007 году.

История вторая. Девушка, которая два года прожила на дереве

Эта история, произошедшая в конце 90-ых, совсем не связана с любительским экстримом: 23-летняя Джулия Хилл по прозвищу «Butterfly» (Бабочка) в течении 738 дней (с 1997 по 1999 годы) прожила на 1500-летней секвойе высотой в 55 метров для того, чтобы защитить ее от уничтожения. Выступив против Pacific Lumber Company, вырубающей лес в северной Калифорнии, Джулия, на тот момент никак не связанная с организациями по защите окружающей среды, получила поддержку волонтеров, в том числе Earth First! Девушка приняла решение подняться на гигантское дерево и попытаться прожить на нем неделю. Девушка дала гигантской секвойе имя – «Luna» (Луна).

Джулия Хилл и Луна. Источник: соц.сети

Для того, чтобы выжить в диких условиях, Джулия получала от группы поддержки из восьми человек продукты, поднимая их с помощью веревок наверх. Ее импровизированный дом размещался на двух платформах 1,8х1,8 метров, спала она в спальном мешке, а готовила на пропановой горелке. Джулии приходилось нелегко: за время своей жизни на “Луне” ей пришлось выдержать холодные дожди и ветер до 64 км/ч от El Nino, а также десятидневную осаду на вертолете, организованную охранниками компании, ее пытались запугать рабочие.

Джулия Хилл и ее импровизированный дом. Источник: соц.сети

Когда деревья падали рядом с ее новым домом, Джулия чувствовала свою причастность к этой трагедии, в своем эссе «Любовь в действии» (Committed Love in Action) (2002), она пишет:

«Каждый раз, когда цепь проходила по этим деревьям, я чувствовала ее так, будто она проходила сквозь меня. Как будто ты видишь, как убивают твою семью. И, также как мы теряем часть нас самих, когда уходит кто-то близкий, также я теряла часть себя с каждым падающим деревом»

Для связи с окружающим миром Джулия использовала телефон на солнечных батареях. Фотографии Джулии, обнимающей Луну, регулярно появлявшиеся в прессе, изменили понимание людьми далекого, в общем-то безликого лесного пространства, показав Луну как существо с собственными правами и чувствам.

Жизнь на гигантском дереве. Источник: соц.сети

Джулия добилась своего в 1999 году, когда компания Pacific Lumber сдалась и согласилась сохранить Луну и остальные деревья в 61-метровой буферной зоне.
Сейчас Джулия Хилл является успешным мотивационным оратором и защитником окружающей среды.

История третья. Как люди, птицы и детские рисунки защищали парк в Минске

Третья история произошла гораздо ближе к нам, она произошла весной этого года в парке Котовка. Случай может показаться знакомым, ведь, как и в нашем городе, спорным вопросом здесь оказалось строительство храма.

Как сообщает «Зеленый портал», в 2011 году религиозная община «Римско-католический приход святых Апостолов Петра и Павла и святого Евгения де Мазенод» инициировала строительство костела в сквере Котовка района Зеленый луг. Но, когда дело дошло до рубки тополей, жители окрестных улиц выступили с протестом. Оказалось, что про общественное обсуждение здесь слышат впервые. Жителям Зеленого Луга мешал далеко не сам храм, а выбранная для застройки площадка. Добровольно отдавать под вырубку 30-49 деревьев они отказались и начали протест.

Фото greenbelarus.info

Группа горожан обратилась в прокуратуру, а затем привлекла специалистов из Академии наук и ОО «Ахова птушак Бацькаўшчыны», которые определили, что сквере гнездятся птицы. В результате более 15 деревьев попали под защиту Закона Республики Беларусь «О животном мире», где указано, что вырубку деревьев с расположенными на них гнездами запрещено производить до 15 августа.

Такими листовками жители Зеленого Луга “украшали” деревья в парке. Фото greenbelarus.info

К сожалению, на предложение перенести место строительства храма было отказано. В ходе детального изучения плана сельхозпоселка выяснилось, что Котовка является сквером, а , согласно ответу Института природопользования Национальной академии наук Беларуси,

«на бульварах, в скверах, в отличие от многофункциональных и специализированных парков, не рекомендуется размещать капитальные строения. В парках капитальные строения могут быть размещены в составе рекреационной инфраструктуры для обслуживания отдыхающих и территории. По мнению специалистов, церковный приход не может быть отнесен к рекреационной инфраструктуре объекта озеленения».

Местные жители также инициировали подпись петиции в защиту Котовки, а также разместили на деревьях яркие плакаты с призывами сохранить парк.

Чтобы чего-то достичь, надо за это бороться, однако, это совсем не значит, что нужно прибегать к насилию. Ведь, в конце концов, путь насилия не ведет ни к чему хорошему.

Анастасия Вереск
Общество, Экология
02.10.2016

https://vkurier.by/73726

Далі...

Виноградівські мисливці цьогоріч полюватимуть на фазана безкоштовно. ВІДЕО

1 жовтня у Закарпатті стартував полювальний сезон. Цьогоріч для мисливців Виноградівщини з нагоди відкриття сезону пройде акція-бонус – безкоштовне полювання на фазана. Про це нашому виданню розповів голова Виноградівської районної організації УТМР Едуард Чонка.

«Так склалося, що цього року з’явилася можливість провести полювання для наших мисливців, членів Виноградівської організації УТМР безкоштовно. Це буде відбуватись завдячуючи допомозі депутата Закарпатської обласної ради Владіслава Поляка, який є членом нашого товариства, мисливцем, який багато років допомагає нашій організації», - розповів Едуард Чонка.
За словами мисливця, організація, яку він очолює, є громадською, а отже, неприбутковою, такою, що існує за членські внески. Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, зростання платежів за послуги та цін на корми для тварин та іншу необхідну товариству продукцію, виникла потреба підвищити розмір членських внесків. Для багатьох учасників районного УТМРу, серед яких є чимало пенсіонерів, сума обов’язкового платежу та платежу за вбитого звіра – надто велика. Тому обласний депутат і вирішив допомогти своїм друзям-мисливцям.

Враховуючи те, що політик бере активну участь у житті організації і часто допомагає у вирішенні проблем, які у неї виникають, - це і сприяння у продовженні оренди ставка для риболовлі, і будівництво нових біотехнічних споруд (мисливських веж) європейського зразка тощо – члени районного УТМРу номінували Владіслава Поляка на звання почесного члена Всеукраїнської організації товариства. Таку пропозицію Едуарда Чонки на останніх зборах активу мисливці підтримали одноголосно.


Новини Закарпаття
http://transkarpatia.net/index.php?newsid=71416

Далі...

Как воровали советские люди

О способах воровства мяса из котлет и сметаны из сметаны я доложил вам, уважаемые читатели, в своем предыдущем посте.

Сегодня мы расширим горизонты и вспомним, как мы, советские люди, воровали в других отраслях народного хозяйства.

Начнем с теоретического обоснования неизбежности массового воровства при социализме.

После национализации, коллективизации и запрета частной собственности все имущество советской страны стало принадлежать партийным чиновникам. У простого человека не осталось ничего, кроме его цепей, что тов. Ленин, отец и основатель СССР, считал безусловным благом.

Именно нищий, лишенный какой либо собственности, пролетарий, в соответствии с учением великого Ленина, правильно видел исторический путь человечества. У буржуя, т.е. человека с собственностью, глаза заплывали от пожирания рябчиков и ананасов. Крестьяне, благодаря частному характеру своего производства, имели склонность становится мелкой буржуазией. Интеллигенция была буржуазной проституткой, жалкой и гнилой прослойкой, а даже не классом.

Для улучшения зрения, всех советских людей превратили в пролетариат, которому нечего терять. Буржуев частично расстреляли, чтобы не мешали счастью человечества, частично сделали «лишенцами», вскоре от них осталось лишь туманное воспоминание, эманированное театре и кино в притягательные сексуальные формы. У крестьян были отняты земля и коровы, что превратило их в сельских пролетариев. Интеллигенцию лишили нетрудовых гонораров (например, предел вознаграждения за изобретение был 20 тыс.рублей, кажется), и они стали пролетариями умственного труда.

Лишенный права на собственность, пролетарский народ воспитывали, однако, в духе «все вокруг народное, все вокруг мое». Народ охотно верил. И тырил, тогда говорили "комуниздил", народное себе домой, что мог, конечно. А возможности зависели в основном от места работы.

Работники советской торговли

Продавая продукты, работники торговли обвешивали покупателей, используя для этого мелкие грязные приемы, как то: продажа оберточной бумаги по цене еды, мелкий скоростной недовес. Утруска, усушка, бой, списание гнили – все шло в дело. Сэкономленные продукты тащили домой и ели. Что не могли съесть – меняли на промтовары.

Продавцы промтоваров «торговали налево», «торговали из-под прилавка». Это означает следующее. Завезли вам, к примеру, чешские туфли. Понятно, что о чешских туфлях мечтает каждый советский гражданин, но зря – ничего ему не достанется кроме ботинок «Прощай молодость» фабрики «Большевичка». Потому что вы не выставляете импорт в торговый зал, а продаете знакомому «фарцовщику», или «фарцу», но чуть дороже. Фарцы сбывают этот товар из Москвы по городам СССР, а там продают на вещевых рынках – уже сильно дороже. Модники и модницы копили деньги и одевались «с рынка» – то есть круто, как бы из бутиков.

Более утонченный вариант – продажа через комиссионный магазин. В системе комиссионных магазинов перепродавались импортные товары, купленные на чеки в «Березке» – магазинах для тех, кто вернулся из загранкомандировок, контрабанда, завезенная моряками, вещи, украденные из квартир – что было конечно полным криминалом, а также дефицит, заныканный из обычной торговли.

Особой формой воровства был бартер. Это когда вы «припрятали» один товар в своем магазине и продали его по «госцене» человеку, который «припрятал» другой товар в своем магазине, чтобы продать его по «госцене» вам. Поскольку вы экономили, не покупая дефицит на рынке по спекулятивной цене, то вы фактически зарабатывали на таком бартере немалые денежки.

Советские рабочие

Казалось бы, ну что полезного можно украсть с машиностроительного завода? И как можно украсть с режимного предприятия?

Вот что я увидел в кладовке одного уважаемого советского рабочего: твердосплавные сверла, наждачная бумага разных сортов, паста ГОИ, комплект надфилей, в т.ч. «алмазных», напильники, болты и гайки с «серебрением» – очень дорогие, метчики и плашки для нарезки резьбы, зубила, проволока всякая, включая дорогую хромированную, куски металла разные. Вы спросите, зачем ему это было надо? Не все из этого можно было купить. А он мастерил на дому. Почти всю мебель сделал своими руками, украшения для женщин делал из белой проволоки. Кстати, в серванте стояли турбинные лопатки – вместо слоников.

Автомобильные запчасти – их воровали в таких количествах, что, например, когда возникал очередной дефицит постоянно ломающихся распредвалов для Жигулей, то их можно было купить на любой барахолке страны.

Короче говоря, со своих заводов тырили все, что могло принести пользу в домашнем хозяйстве, это делали массы людей. Мелких воришек называли «несунами», про них было полно карикатур в Крокодиле и пр. А вот для продажи воровали конечно не все – это был общепризнанный криминал и «западло», но все же многие.

Я, например, не раз видел шаромыг, предлагающих кусковой шоколад, потыренный на кондитерской фабрике. Как-то купил сигареты в виде метровой неразрезанной колбасины, это понятно, было сперто с табачной фабрики.

Сосиски наматываются на организм и закрываются одеждой. Толстые тетки имеют преимущество – не так заметно и меньше шмонают.

К коленвалу Москвича привязывается противовес, коленвал на спине, противовес на груди. Сверху одевается тулуп. Нужно идти не спеша, и стараться не пучить глаза и выглядеть бодро.

В машине с мусором, вывозимым с завода можно спрятать много чего. Но нужно иметь знакомство с шофером.

Строители тырили стройматериалы, инструменты и рабочую одежду для дачи – просто взял и унес. Можно было запросто за пару десятков рублей купить себе пару кубов бетонного раствора с ближайшей стройки и немного кирпичей. Кирпичи списываются на бой, а раствор по-моему и не считали. Он застывал неиспользованный постоянно.

Железнодорожники. Товарные вагоны не имели замков. Видимо, чтобы не перевозить ключи. Двери их пломбировались. Железнодорожники умели вскрывать жестяные пломбы, тырить немного из вагонов и опечатывать, как так и было. Кстати, о шпалоукладчидцах. Из шпал, как известно, получаются замечательные основания для теплиц, фундаменты для бань и даже целые дачи. Поэтому шпалы тырили массово.

Вот что мне рассказал один грузчик, когда мы с ним усталые пили Дюшес, украденный из грузовика, который только что разгрузили. Он работал на молочном комбинате, а через забор был винзавод. В обед в винзавод через забор перекидывались пакеты с молоком, творог. Обратно летело вино в резиновой таре, тара возвращалась. Потом он устроился на винзавод. Будучи алкоголиком, пил вино на разливе, тырил его домой в грелках, а однажды ему удалось украсть целую флягу, с помощью шофера. Пили вдвоем не просыхая целую неделю, за что и были уволены.

Другой пример из жизни. Нефтеперерабатывающий завод заливает бензин в цистерны и отправляет на сортировочную станцию. Станция, обнаружив течь, по инструкции отгоняет цистерну на запасной путь и извещает завод. 60 тонн бензина вытекает в канаву возле лесопосадки и растекается по ближайшим полянам – представители завода могут подъехать и через сутки. Составители и машинисты маневровых тепловозов, видя такое дело, подходят к цистерне со своими канистрочками. Вскоре они уже подъезжают на станционном автобусе с бочками, которые потом продаются «частникам» – т.е. владельцам частных автомобилей, в гаражных кооперативах. Поскольку течь в цистернах – вещь регулярная, постепенно к процессу подключаются диспетчеры горки, начальники станции. Войдя во вкус, цистерны начинают портить нарочно.

Советские колхозники

Колхозники воровали все что могли, включая навоз. Это был ходовой товар среди дачников, примерно 50-100 рублей за машину. Однажды, по пьяному экспромту, оказался в каком-то совхозе, в доме приятеля-студента, с друзьями. Наутро, когда мы протрезвели, нас, человек шесть, накормили прекрасным обедом – салат с курицей, лапша с куриными потрошками, жареная курочка. «И где, вы думаете, работает папа?» – гордо спросил отец приятеля. «На птицеферме!» – догадались мы.

Деревенские мужики пилили лес для изб в угодьях местного леспромхоза. Тырили доски на местной лесопилке. Огурцы я и сам однажды воровал с деревенскими пацанами. Один раз воровал подсолнухи в Крыму, полный багажник Запорожца нагрузили. Однажды воровал кукурузу, потому варили ее и ели. Это я был ребенком. Но помню, что не считал воровство на совхозных полях преступлением. Преступлением было воровать в частном саду. Это я тоже один раз делал – воровали яблоки. Но тут мотивом было хулиганство, мы понимали какие мы преступники, это и возбуждало.

Водители

Водители воровали что возили – немного яблок, если водка, то бутылку с машины, по нормам боя. Но самое главное – они воровали время и бензин, используя государственные машины для частного бизнеса. Это называлось «подшабашивать». Попробуйте переехать в другую квартиру без машины. А ведь мувингового сервиса не было. За десятку-другую знакомый знакомого мог вам поспособствовать. Водители персональных Волг подшабашивали бомблением, тогда это называлось левачить, леваки, если я ничего не перепутал. Такси не хватало, а у них, к тому же, было много дешевле.

Шабашили даже водители электровозов, хотя это и экзотика. Пару раз я ездил между городами в кабине второго электровоза. Билеты были дефицит, а лишний червонец машинистам не мешал.

Таксисты были полностью криминализированы. Во-первых, таксисты тупо крали выручку, не включая счетчик. Во-вторых, они по всем законам рынка, платили за ремонт, мойку сотрудникам автопарков. В-третьих, химичили с бензином и запчастями. Отстегивали они всем вокруг, по мере надобности, включая милиционеров.

Советская интеллигенция

Вы скажете, не воровали врачи? У моего друга мама была врачом, ну и вкусный же медицинский спирт мы с ним пивали, когда ее не было дома!

Вот учителя, по-моему, не воровали – что в школе украдешь?

А сотрудники зоопарков воровали еду. Помните, «льву недокладывают мяса»? Про мясо врать не буду, но сам видел, как сотрудницы кормили обезьян морковкой и свеклой и ужинали этим винегретом сами. Честно говоря, я их не могу винить в такой мелочи, у них зарплата была восемьдесят рублей, и высшее образование и они работали на голом энтузиазме.

Конструкторы тырили карандаши «Кохинор», резинки и скрепки, если не имели доступа в опытные производства. Если имели – то крали как все – сверла всякие, «настоящее американское золото» для украшений.

Но в целом, у интеллигенции было меньше возможностей воровать.

Когда инженеры убирали капусту с колхозных полей, то возили их на эти поля на заводских и снятых с маршрутов автобусах. Поля окружали спецдозоры, на обратном пути автобусы останавливали и отнимали у инженеров мешки с капустой. По два-три кочана в день воровать разрешалось. Тысячи инженеров воровали картошку, капусту, морковь у колхозов, которые пользовались их рабским трудом. Что было справедливо по общему мнению и не осуждалось даже начальством.

Кустари

Поскольку товаров и услуг не хватало, появлялись кустари, которые слегка помогали населению заполнять этот дефицит. Они тырили на заводах и фабриках материалы и делали нечто, что отличалось от советского хлама, или ремонтировали этот хлам, или делали такой же хлам.

Например, все электрическое имело свойство регулярно ломаться. Это сейчас мы привыкли к тому, что телевизор работает, пока не устареет и мы не купим новый. А советский телевизор ломался не реже, чем раз в год. Если вы скажете, что мой Горизонт все еще работает, то объясните, почему повсюду были ремонтные мастерские, заваленные электробытовой техникой.

Ждать телевизора из ремонта можно было и месяц и год – почитайте старые газеты, «Служба быта» была такой дрянной, что ее разрешалось критиковать без ограничений. Так вот, некий инженер, тырит со своего завода военной связи радиодетали со звездочкой и ремонтирует за небольшое вознаграждение электротехнику, она работает дольше.

Для тех, кто не в курсе. Качество деталей в материальном производстве задается допусками, например в процентах от номинала. Советские радиодетали делались на одном конвейере, но лучшие – т.е. резисторы, например, у которых сопротивление было близко к декларированному, метились звездочкой и шли в военные заводы, следующие – на гражданские заводы, а худшие – в ремонт и магазины радиодеталей. Поэтому домашние мастера из ворованных деталей могли существенно повысить надежность и качество вашего усилителя «Одиссей», просто заменив в нем «мощняки» – четыре транзистора мощности.

Кустари обшивали хлипкие и кривые советские двери утеплителем, который состоял из ворованных дермантина, технической ваты и мебельных гвоздей. Это не продавалось до девяностых, насколько я помню. Пройдитесь по старым домам – все двери обшиты, если не были заменены в 90-е на железные.

Теневики

Высшим пилотажем советского воровства было наладить подпольное производство. Дело в том, что в те времена не нужен был маркетинг, брендинг и прочие ухищрения, чтобы заставить людей покупать. Рубли не были обеспечены товаром, поэтому покупалось все, что было хоть чуть-чуть лучше, чем советское гостовское дерьмо, да и гостовское дерьмо покупалось тоже. Теневики выпускали дополнительную продукцию из украденных материалов и продавали ее через криминальных завмагов.

Благо для этого большого ума не требовалось -- все что нужно валялось там и сям -- бесхозяйственность.

(Оговорюсь, при плановом производстве кроме дефицита постоянно возникали проблемы затоваривания – Госплан диктовал номенклатуру, а если сапоги-чулки выходили из моды, то их могли выпускать еще два года, потом продавать еще четыре года в магазинах для уцененных товаров и сельских магазинах).

В 90-е я знавал бывших теневиков, которые при СССР делали оборудование для нефтяников, в их сеть входил НИИ, который делал заказы и завод. Схема мне не известна, но суть ее в том, что из воздуха появлялись, например, задвижки, которые затем как-то продавались нефтяникам. В 90-е они просто купили этот завод и бесхозяйственность кончилась. Но начались свои проблемы -- рэкет, налоги, госкрыша.

Резюме

Я отнюдь не очерняю многонациональный советский народ, а наоборот. Воровать друг у друга всегда считалось преступлением. Не осуждалось в народе только воровство у государства, которое отняло у граждан и нагло присвоило себе ВСЮ собственность.



Массово воровали в СССР, потому что не было хозяев, а все граждане были сделаны голимыми нищебродами, живущими по ордеру на госквартире, работающими по найму на госзаводе, без права немного разбогатеть и что-то передать детям, а только с возбуждающей перспективой успешно накопить на собственные похороны.

Чиновники-директора, по сути были такими же нищебродами и завод или колхоз им был по-барабану. Члены ЦК КПСС тоже всем распоряжались, но продать-то это не могли. Поэтому использовали страну чисто для понтов, например, чтобы ракет понастроить и утереть нос американцам.

Это понимали и коммунисты, даже термин такой придумали «бесхозяйственность», странный, кстати, сначала отстреливаешь всех хозяев, а потом плачешься по их отсутствию.

Вы скажете, что сейчас воруют в миллион раз больше и будете правы, но как можно заставить людей не воровать, например, налоги, если они почти век жили в условиях, когда украсть у государства немного для семьи было делом чести гражданина. Нужен еще век, чтобы отучить население экс-СССР от воровства, чтобы начать считать государство чем-то своим, что нужно беречь, потому как оно полезно.

Кстати, только этим совковым пережитком можно объяснить, почему новое поколение продолжает портить свежеотремонтированные подъезды своих домов. Своим считается только то, что находится за дверью в квартиру, а остальное – как бы государственным, т.е. ничьим и враждебным.

Еще один нюанс. Хаять СССР – это не обязательно значит хвалить авторитарный госкапитализм. Это может, напротив, значить не хотеть больше ни социализма ни госкапитализма ни в какой форме.

Источник: muacre.livejournal.com
https://newsland.com/user/4297805012/content/kak-vorovali-sovetskie-liudi/5489244

Далі...

Гройсман розповів, що буде з українськими лісами

Прем 'єр-міністр України Володимир Гройсман повідомив, що Уряд планує розробити програму відновлення лісового фонду країни.

"Також уряд планує провести аерофотозйомку лісів Західної України з метою вияснення масштабів вирубки лісу", - повідомляє сайт "Обозреватель".

Вже створена робоча група для створення стратегії відновлення лісових масивів. Проект буде втілено за кошти гранту.

Як повідомляв раніше сайт "Знай.ua", на Закарпатті продовжується вирубка букових лісів.

Автор матеріалу: Оксана Солтис

Суспільство
02.10 18:17
Оксана Солтис

http://znaj.ua/news/regions/65496/grojsman-rozpoviv-scho-bude-z-ukrayinskimi-lisami.html

Далі...

Природные богатства принесли бюджету Херсонской области 33,3 млн грн

Плательщики херсонского края за пользование природными сокровищами региона, а именно водой, недрами и лесом, уплатили в сводный бюджет 33,3 млн грн рентной платы за 8 месяцев 2016 года. 

Бесспорным лидером в общих рентных поступлениях плата за специальное использование воды – 22,9 млн грн или 68,8% от общих поступлений рентной платы. Из них областной бюджет получил 11,4 млн грн. Второе место по уплате платежа занимают недропользователи Херсонщины – 10 млн грн, из них в местные бюджеты поступило 3,7 млн грн. 

Лесные угодья обогатили бюджет региона еще на 0,4 млн грн, сообщает пресс-служба Главного управления ГФС в Херсонской области.

Дата публікації 02.10.2016

http://www.postfactum.ks.ua/2016/10/02/природные-богатства-3.html

Далі...

Лісосмуги захищати нікому

З настанням холодів на Полтавщині взялися рубати лісосмуги

Подорожчання енергоносіїв спонукає багатьох українців переходити на альтернативні види палива. Зокрема, люди в сільській місцевості встановлюють твердопаливні котли, щоб мати можливість топити дровами.

Щоправда, купувати деревину не поспішають – та й навіщо, коли навколо стільки «безгоспних» насаджень, пише "ЕнергоЛайф".

Кубометр паливних дров коштує від 200 до 400 гривень в залежності від породи та теплопровідної здатності. А от зрубавши кілька деревин у найближчій лісосмузі, можна непогано зекономити. Більше того, що через недосконале законодавство відповідальних за них просто немає. Точніше, захисні ділянки лісу на окраїнах полів знаходяться на балансі місцевої влади, яка не має засобів по догляду за ними. Лісосмуги варварськи вирубуються селянами для власних потреб.

Як повідомили у Миргородській прокуратурі, останнім часом випадки незаконної вирубки дерев в лісосмугах почастішали. І не дивно, адже наближаються холоди і люди починають думати про запаси палива на зиму.

На дроворубів-порушників можуть накласти штраф у розмірі 850-1700 гривень, арешт на строк до 6 місяців, обмеження або позбавлення волі на строк до 3 років.

Щоправда, на відміну від лісових насаджень, на захисті котрих стоїть лісова охорона, лісосмуги захищати нікому.

http://vestnik.in.ua/2016/10/02/z-nastannyam-holodiv-na-poltavshhini-vzyalisya-rubati-lisosmugi/

Далі...

"Країну хтось зливає. Або влада, або люди, які ставлять їй підніжки", - активіст про економічні злочини в Карпатах. ВІДЕО

Деревам у лісі приписують роки, роблять його хворим – щоб масово вирубувати. Про схеми розкрадання українських Карпат Gazeta.ua розповів активіст Василь Курій. Із громадською організацією "Майдан Старосамбірщини" два роки бореться із незаконними вирубками на Львівщині.


Фото: Ярослав Тимчишин

Які масштаби лиха?

- Люди з гірських сіл зауважили, що зараз набагато більше лісу вивозять, як колись. Дзвонять пастухи, люди з доріг, поля, що через село у день їдуть 20-30 лісовозів.
Рубають невеликими площами – до гектара, точково. Але цих ділянок – маса. Карпати ніби подірявлені. А щоби садили ліс – не видно.

У рідному селі Лопушанка-Хомина Старосамбірського району зараз шість рубок, п'ять проводить "Галсільліс" і одну Державне лісове господарство. "Галсільліс" – це обласне комунальне підприємство, таке є у кожній області. Сюди увійшли ліси колишніх колгоспів. Якщо село на 100 хат, і тут шість рубок, то можна уявити, що відбувається у сотнях сіл українських Карпат.

Плакати хочеться. У дитинстві купався у Дністрі, зараз переходжу річку не роззуваючись. Вода – 5-7 сантиметрів. Люди бояться. За п'ять років на подвір'ї копають три криниці, і всі пересихають. Були в Лопушанці кілька гірських потічків, не лишилося і сліду. Це страшно: ти ріс, пас там череду - вони були, а подорослішав, приїхав – їх нема.

Можна стверджувати, що за цієї влади вакханалія більша?

- Не дозволю собі говорити погане про владу країни, яка у стані війни. І яку сам відстояв на майдані. Але вона не залишає нам вибору. Факти говорять проти неї. Масштаби, звичайно, більші. Дійшло до того, що жінки в селі Лопушанка-Хомина лягали під лісовози. Ті погрожували їх переїхати.

Це може бути пов'язано з тим, що попередня тверда рука крала одноосібно і владно. Усі інші боялися. Зараз крадуть усі. Ми отримали волю, яку хотіли. Вільніше почувають себе керівники обласного підприємства і лісгоспів. Ніхто не боїться тиску даішників на дорозі, які могли зупинити лісовози. Екологічній службі та інспекції праці не дозволяють робити планових перевірок без попередження і підстав.

Намалюйте схеми, хто і як грабує українські Карпати?

- Обласне комунальне підприємство розробляє план рубок на рік. Тут є рубки головного користування – спілий ліс. І суцільні санітарні рубки – хворий ліс.

Спілого лісу у нас практично немає, роки йому завищують. А лісопаталог, не виїжджаючи на місце, встановлює в своєму кабінеті, що ліс хворий. І це ріжуть ніби на дрова, а продають як ділову деревину.

Ось маю документи. Ділової деревини на ділянку заплановано зрубати 20 кубів, дров'яної - 137. Тут ділової 45, дров'яної – 206. Виходить, наші ліси – масово хворі. Санітарна рубка – це має означати вирізати окремі хворі дерева. А під її прикриттям змітають гектари лісу.

Кому видають ці документи на роботу в лісі?

- Кваліфікованих лісників підприємство "Галсільліс" не має. На львівській біржі "Універсальній" воно розігрує тендери на рубки. Їх виграють одні й ті самі підприємства – з району, де є ліс. Вони теж не мають лісників і дроворубів. Наймають у підряд дрібні підприємства, де зареєстрована одна людина. Ще 20 працівників працює тут нелегально. У цій бригаді є вчитель, безробітний, пастух, залізничник. Вони, без легальної техніки, касок, форми, беруть бензопили і йдуть у ліс. З цим папірчиком. Вибирають найкращі дерева, решту змітають з лиця землі, ламають, втоптують у болото бульдозером і гусеницями. Хоч гусеничним транспортом у лісі користуватися заборонено. Поодинокі дерева звідси має витягувати гужовий транспорт, далі на дорогах працювати колісний.

Потім ці ж дрібні і більші підприємства деревину ніби купують у "Галсільлісу". Ми з інспекцією праці приїхали на таку пилораму в село Стрілки – люди через паркани втікали. Бо не зареєстровані. Офіційно числиться одна людина. Її прізвище навіть ніде не фігурує в документах. Так квитки потрапляють у руки чорних лісорубів. При рубці часом присутній лісник. При чужій людині в лісі! Це вже угруповання.

За останні роки пригадаю п'ятеро хлопців, які загинули у таких бригадах. Тому що не уміли ліс валити. Причиною смерті написали щось на зразок: пас корову і впав, блискавка вдарила.

Коли я був малим, ми з батьком ходили в ліс по дрова. Рубали чагарники, вербу, вільху. Коли бачили ясен – пили ніхто не смів підняти. Гріх – казали у селі. З діда-прадіда українці знали, що ясен росте роками. І чим це дерево старше, тим вартісніше. Ці ж варвари зрізають 20-річні дерева, гусеницями давлять пагони молодих відростків.

Старосамбірський "Галсільліс" має 7 мільйонів загального боргу перед державою і працівниками. Не має жодної бензопили, лісорубної бригади. Це унікальне підприємство, яке може вирізати увесь ліс, але фактично у лісі і не бути. І при тому бути збитковим. У 2015 році обласний "Галсільліс" визнано кращим комунальним підприємством року в Україні.

Який бачите вихід?

- Законодавство щодо лісу виписане добре. Змінити слід лише одне – забрати норму "суцільна санітарна рубка". Це абсурд. Якщо хвора ялина, то бук, модрина не хворі. Для цих злочинців санітарна рубка – це команда "фас!". Після того як вони рятують ліс від шкідників, все навколо сплюндроване.

Друге. Як уже не соромно це слово вживати, але воно не замінне - існує система. Якщо підприємець захоче чесно працювати, він не зможе виграти лот. Торги куплені. Далі він має прокласти дорогу в ліс, важко працювати без техніки. Якщо ще після себе захоче посадити ліс, як і годиться, то його деревина буде в рази дорожча. Він не зможе її продати за таку ціну. Бо кругом ліс крадуть і продають дешево. Підприємці мають організовувати свої асоціації і йти до влади, викидати з-поміж себе паршивих собак, які працюють по-чорному.

Але воюють лише активісти. Лісникам і людям потрібні чорні гроші. Прокуратура та екологія просто незацікавлені. Поліція хоче щось робити, але не знає як. У Лопушанку-Хомину 25 липня ми двічі за день викликали її. Полісмени приїхали, хлопи з лісу тичуть їм дозволи. Поліцейські не є фахівцями-екологами. Вони мусять отримати висновок екослужби. А охорона праці має зафіксувати, що ці люди роблять в лісі. Отож, склали протокол, припинили роботи і поїхали. За дві години дивлюся на ліс, на тому самому місці прямо на моїх очах падуть дерева. Ми знову викликали 102. Поліція вже була роздратована. Вони посадили цих хлопців і повезли до району давати свідчення. Там опитали і відпустили. Ведеться слідство.

Вірите, що буде результат?

- Зіткнувся з абсурдною ситуацією. Охорона праці не може діяти лише через заяву депутата чи поліції. Їй потрібно, щоб працівник у лісі написав сам заяву на підприємця, який його найняв. Ніби робітника використовують неправильно. Тоді інспектори приїдуть. Я писав таку заяву як громадянин, 60 днів ми чекали приїзду охорони праці. Але лісорубні бригади в районі вже були попереджені. Люди прикинулися, що гриби збирають. Маса людей у лісі з бензопилами почали "гриби збирати".

Екологія теж може здійснити перевірку, лише коли заява буде від фізичної особи. Написав. Її направили в Київ на розгляд і 30 днів ми чекали відповіді. Тоді вони погодилися виїхати на заявлену ділянку. "Які рубки? Де?" – питають мене. А хто ж вас буде тут місяць чекати?

На кожній рубці порушується як мінімум 4 статті Кримінального кодексу -172, 246, 366, 367. Це - грубе порушення законодавства про працю, незаконна вирубка лісу, службове підроблення і службова недбалість. Найбільші жалі на прокуратуру. Зверталися до "луценків" у Києві, обласних, районних – лише відписки.

Країну хтось зливає. Або влада, або люди, які ставлять підніжки цій владі. Може президент і має добру волю. Але жодна з інституцій, які виконують функції держави, не працює на неї. Може, на кожну державну структуру впливає своя політична сила. Тому разом паралізують державу.

Напрошується аналогія. 20-річні хлопці недавно загинули в аварії через п'яних за кермом. Десь під душею скрипить, що ми тих даішників ганяли. Але вони брали хабарі і наводили страх на дорогах. А зараз немає кому задати питання п'яним водіям. Де золота середина між поліцейською державою і свавіллям?

Вам не здається, що воюєте з вітряками?

- 51 кримінальне провадження зараз ведеться в одному Старосамбірському районі щодо злочинів у лісі. Один мій знайомий каже: "Я пробував міліцію, прокуратуру, телефонував на урядову гарячу лінію - все, що знав. Не допомогло. І ти дай собі спокій – доріжуть все і самі підуть". Він має рацію. Але ідеш селом - і річки, жахливий стан доріг, сам вигляд села і вигляд Карпат тобі не дають спокою. Підіймаєш голову, де завжди була вічнозелена гора, а бачиш лису гірку. І ти стаєш просто хворим. Ми вже ніколи не станемо туристичним регіоном. Не відновимося десятиліттями.

Без правоохоронців ми нічого не зробимо. Силові структури мають отримати команду від свого керівництва і діяти. І ми будемо стукати у найвищі кабінети, щоби ці структури отримали чітку вказівку зупинити це.

Чому ви почали із цим боротися?

- Я жив своїм життям і не був громадсько активним. Дивився телевізор. Обов'язково ходив на вибори, завжди у вишиванці. І вважав це виконаним обов'язком. Але почався Майдан. Мені подзвонив товариш: "Друже, студенти підіймаються на революцію. У нас з тобою є діти. Може, хай вони посидять вдома, а ми з тобою їдемо?". Там ми відстояли до кінця. У цей час я почав уперше в житті ходити до державних адміністрацій. Там і почув про ці беззаконня в лісах, що багато людей пробують боротися і в розпачі опускають руки. Отож, я не був піонером. Згодом ми створили "Майдан Старосамбірщини", де нині 700 активістів.

Зупиняли лісовози. Ініціювали сесію районної ради, щоби приймала якісь рішення. У райраді 88 депутатів. Ми їздили і збирали їх по хатах, вони втікали і переховувалися. Привозили таки на сесію. А вони перед голосуванням виходили в туалет і щезали. Щоб не було кворуму. Там була їхня зацікавленість: хтось має пилораму, з кимось діляться начальники лісових господарств.

Тоді я зрозумів – треба іти у райраду. Без партії депутатом райради не станеш. Загуглив: "партія створена на Майдані". Вибило "Воля". У листопаді 2014-го поїхав на акції про люстрацію перед Верховною Радою. Стою, здалеку дивлюся. Відомі політичні сили роздавали гроші за участь в мітингу. Підійшов до тої сили, яку обрав. Сказав, що мені треба документи на входження у райраду. Зареєстрували організацію. Зараз пишемо ряд рішень на місцевому рівні. Як депутати, маємо входження у кабінети силовиків і чиновників.

Оцініть збитки держави.

- У сільради мав би сплачуватися податок. Але він не платиться, бо "Галсільліс" – збитковий. Так, лісники готові давати на добрі справи - роблять дороги, дають на школу, церкву. Такий собі відкуп громаді. Мені не до душі така робота, але селяни погоджуються.

Весною видали квиток на вирубку 170 кубів лісу у моєму селі. А пам'ятаю ті дерева, як вони були в мій ріст, тобто лісу – 35-40 років. Вийшли на протест, та вже зрізано 50 кубів. Не дали вивезти. Лісники забралися з села. Через два місяці почали говорити, що зрізане згниє. І я зрозумів, що лісники готують проти мене інформаційну пушку. Зроблять фотографії гнилого лісу і - от який господар, деревина гниє! Активісти дозволили забрати дерево. Лісники дали громаді гроші на майданчик. До сьогодні почуваюся некомфортно. Не можна зі злодіями мати домовленостей. Держлісгосп тоді обіцяв: "Дайте вивезти нам того зрізаного бука, ми ся клянемо, нас тут у 2016 році не буде". Через два місяці тут знов стояли їхні вагончики.

Чи побільшає самовільних рубок із подорожчанням газу?

- Селяни мізер крадуть. На дрова беруть чагарники, березу, вільху. У селі Дністрик рік тому "Галсільліс" незаконно вирубав 2 тисячі кубометрів, завдав збитків державі на 4,5 мільйонів гривень за сім днів!

Вивіз необробленої ділової деревини - кругляка - за межі країни заборонено законом.

- На папері. Все дуже легко підтасовується. Знімаєте з кругляка кору – і маєте вже сировину. Або документи на дрова - а у вагоні діловий дуб чи ялина.

Сьогодні ми завдаємо екологічних збитків країні, на майбутнє - економічних. Не можна вивозити деревину за безцінь. Там, закордоном, її переробляють і вона ціниться в десятки разів дорожче. Враження, що ми зриваємо і продаємо цвіт з яблуні. Зараз ріжуть 40-річну сосну, ялину і продають за 600-800 гривень за куб. А через 50 років її ціна буде в рази дорожча.
У Румунії незаконні рубки прирівнюються до терористичної діяльності, в інших країнах до загрози національній безпеці. У цій країні заборонено різати ліс, але є чудові деревообробні заводи просто під українським кордоном. Працюють на імпорті з України.

Автор: Леся МЕЖВА, відео: Ярослав ТИМЧИШИН

http://gazeta.ua/articles/regions/_krayinu-htos-zlivaye-abo-vlada-abo-lyudi-yaki-stavlyat-yij-pidnizhki-aktivist-pro-ekonomichni-zlochini-v-karpatah/726421

Далі...

Лісівники на Черкащині створили новий розсадник із крапельним зрошуванням

lis-

Новий розсадник із крапельним зрошуванням створили у Кумейківському лісництві. Про це повідомили у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

"Не очікував побачити посадковий матеріал такої якості. Він гарно розвинутий, доглянутий. Видно, що тут не просто виконують свою роботу, а справді творять ліс", – відзначив головний лісничий Корсунь-Шевченківського лісгоспу Іван Дерев’янко.



Новий розсадник розбили на місці старого саду. Було проведено масштабні роботи з підготовки ґрунту – лісівники викорчували старі дерева, звільнили площу, збагатили ґрунт. Щоб забезпечити належне зволоження, лісівники проклали крапельне зрошування. Полив здійснюють увечері і зранку. На 20 сотках тут росте близько 200 тис. штук відмінних сіянців. Уже навесні їх висадять на площі цьогорічних зрубів.



"Щоб домогтися високої якості насаджень, лісівники мають не механічно виконувати свою роботу, а весь час перебувати у пошуку – як покращити, що вдосконалити. З такими людьми завжди приємно працювати. І такі зусилля, звісно, дають свої плоди", – зауважив директор ДП "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" Василь Яценко.

Як повідомляв сайт vikka.uа, черкаські лісівники будують рекреаційні пункти у Холодному Яру.

2 жовтня 17:46 11

ck.gov.ua

http://vikka.ua/novini/73284-cherkaski-lisivniki-stvorili-novij-rozsadnik-iz-krapelnim-zroshuvannyam.htm

Далі...

Гайсинський лісгосп витратив майже 250 тис. грн на ведення мисливського господарства

ВІННИЦЯ. 2 жовтня. УНН-Центр. У Гайсинському лісгоспі загальні витрати на ведення мисливського господарства в 2015 році склали 248 тис. грн., надходження – 257,6 тис. грн. Про це УНН-Центр повідомили у обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Для підгодівлі мисливських тварин в 2015 році заготовлено 7 тонн сіна, 61 тонна кукурудзи в початках, 17 тонн зерна і зерновідходів, 34 тонни коренеплодів, 5,4 тис. шт. листяних пучків. На площі 57,7 га в Гайсинському лісництві збудовано вольєр, в якому утримується 90 голів дикого кабана.

За минулий мисливський сезон в мисливських угіддях відполювали майже 900 мисливців.

Далі...

Понад 1900 гектарів санітарних рубок провели гайсинські лісівники

ВІННИЦЯ. 2 жовтня. УНН-Центр. Працівниками Гайсинського лісгоспу було проведено рубки догляду на площі 1964 га. В тому числі в молодняках - 852 га. Про це УНН-Центрповідомили у обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Перед гайсинськими лісівниками поставлено завдання довести лісистість адміністративних районів до оптимальних 15%, а то і всіх 20%. Якщо в Гайсинському, Немирівському районах лісистість 15,8% та 16,3%, то Теплицькому - лише 4,9%, Іллінецькому –9,9 %, Тростянецькому - 9,1 %. Лісгосп щорічно створює лісові культури на площі біля 150 га в ДЛФ і 25 га МЛФ.

Використовуються різні схеми розміщення, де головна порода – дуб. Обов’язково вводяться цінні породи: горіх чорний, вишня пташина, груша лісова, модрина європейська, сосна. Створюються лісові культури і за участю сосни звичайної.

Далі...