Деревам у лісі приписують роки, роблять його хворим – щоб масово вирубувати. Про схеми розкрадання українських Карпат Gazeta.ua розповів активіст Василь Курій. Із громадською організацією "Майдан Старосамбірщини" два роки бореться із незаконними вирубками на Львівщині.
Фото: Ярослав Тимчишин
Які масштаби лиха?
- Люди з гірських сіл зауважили, що зараз набагато більше лісу вивозять, як колись. Дзвонять пастухи, люди з доріг, поля, що через село у день їдуть 20-30 лісовозів.
Рубають невеликими площами – до гектара, точково. Але цих ділянок – маса. Карпати ніби подірявлені. А щоби садили ліс – не видно.
У рідному селі Лопушанка-Хомина Старосамбірського району зараз шість рубок, п'ять проводить "Галсільліс" і одну Державне лісове господарство. "Галсільліс" – це обласне комунальне підприємство, таке є у кожній області. Сюди увійшли ліси колишніх колгоспів. Якщо село на 100 хат, і тут шість рубок, то можна уявити, що відбувається у сотнях сіл українських Карпат.
Плакати хочеться. У дитинстві купався у Дністрі, зараз переходжу річку не роззуваючись. Вода – 5-7 сантиметрів. Люди бояться. За п'ять років на подвір'ї копають три криниці, і всі пересихають. Були в Лопушанці кілька гірських потічків, не лишилося і сліду. Це страшно: ти ріс, пас там череду - вони були, а подорослішав, приїхав – їх нема.
Можна стверджувати, що за цієї влади вакханалія більша?
- Не дозволю собі говорити погане про владу країни, яка у стані війни. І яку сам відстояв на майдані. Але вона не залишає нам вибору. Факти говорять проти неї. Масштаби, звичайно, більші. Дійшло до того, що жінки в селі Лопушанка-Хомина лягали під лісовози. Ті погрожували їх переїхати.
Це може бути пов'язано з тим, що попередня тверда рука крала одноосібно і владно. Усі інші боялися. Зараз крадуть усі. Ми отримали волю, яку хотіли. Вільніше почувають себе керівники обласного підприємства і лісгоспів. Ніхто не боїться тиску даішників на дорозі, які могли зупинити лісовози. Екологічній службі та інспекції праці не дозволяють робити планових перевірок без попередження і підстав.
Намалюйте схеми, хто і як грабує українські Карпати?
- Обласне комунальне підприємство розробляє план рубок на рік. Тут є рубки головного користування – спілий ліс. І суцільні санітарні рубки – хворий ліс.
Спілого лісу у нас практично немає, роки йому завищують. А лісопаталог, не виїжджаючи на місце, встановлює в своєму кабінеті, що ліс хворий. І це ріжуть ніби на дрова, а продають як ділову деревину.
Ось маю документи. Ділової деревини на ділянку заплановано зрубати 20 кубів, дров'яної - 137. Тут ділової 45, дров'яної – 206. Виходить, наші ліси – масово хворі. Санітарна рубка – це має означати вирізати окремі хворі дерева. А під її прикриттям змітають гектари лісу.
Кому видають ці документи на роботу в лісі?
- Кваліфікованих лісників підприємство "Галсільліс" не має. На львівській біржі "Універсальній" воно розігрує тендери на рубки. Їх виграють одні й ті самі підприємства – з району, де є ліс. Вони теж не мають лісників і дроворубів. Наймають у підряд дрібні підприємства, де зареєстрована одна людина. Ще 20 працівників працює тут нелегально. У цій бригаді є вчитель, безробітний, пастух, залізничник. Вони, без легальної техніки, касок, форми, беруть бензопили і йдуть у ліс. З цим папірчиком. Вибирають найкращі дерева, решту змітають з лиця землі, ламають, втоптують у болото бульдозером і гусеницями. Хоч гусеничним транспортом у лісі користуватися заборонено. Поодинокі дерева звідси має витягувати гужовий транспорт, далі на дорогах працювати колісний.
Потім ці ж дрібні і більші підприємства деревину ніби купують у "Галсільлісу". Ми з інспекцією праці приїхали на таку пилораму в село Стрілки – люди через паркани втікали. Бо не зареєстровані. Офіційно числиться одна людина. Її прізвище навіть ніде не фігурує в документах. Так квитки потрапляють у руки чорних лісорубів. При рубці часом присутній лісник. При чужій людині в лісі! Це вже угруповання.
За останні роки пригадаю п'ятеро хлопців, які загинули у таких бригадах. Тому що не уміли ліс валити. Причиною смерті написали щось на зразок: пас корову і впав, блискавка вдарила.
Коли я був малим, ми з батьком ходили в ліс по дрова. Рубали чагарники, вербу, вільху. Коли бачили ясен – пили ніхто не смів підняти. Гріх – казали у селі. З діда-прадіда українці знали, що ясен росте роками. І чим це дерево старше, тим вартісніше. Ці ж варвари зрізають 20-річні дерева, гусеницями давлять пагони молодих відростків.
Старосамбірський "Галсільліс" має 7 мільйонів загального боргу перед державою і працівниками. Не має жодної бензопили, лісорубної бригади. Це унікальне підприємство, яке може вирізати увесь ліс, але фактично у лісі і не бути. І при тому бути збитковим. У 2015 році обласний "Галсільліс" визнано кращим комунальним підприємством року в Україні.
Який бачите вихід?
- Законодавство щодо лісу виписане добре. Змінити слід лише одне – забрати норму "суцільна санітарна рубка". Це абсурд. Якщо хвора ялина, то бук, модрина не хворі. Для цих злочинців санітарна рубка – це команда "фас!". Після того як вони рятують ліс від шкідників, все навколо сплюндроване.
Друге. Як уже не соромно це слово вживати, але воно не замінне - існує система. Якщо підприємець захоче чесно працювати, він не зможе виграти лот. Торги куплені. Далі він має прокласти дорогу в ліс, важко працювати без техніки. Якщо ще після себе захоче посадити ліс, як і годиться, то його деревина буде в рази дорожча. Він не зможе її продати за таку ціну. Бо кругом ліс крадуть і продають дешево. Підприємці мають організовувати свої асоціації і йти до влади, викидати з-поміж себе паршивих собак, які працюють по-чорному.
Але воюють лише активісти. Лісникам і людям потрібні чорні гроші. Прокуратура та екологія просто незацікавлені. Поліція хоче щось робити, але не знає як. У Лопушанку-Хомину 25 липня ми двічі за день викликали її. Полісмени приїхали, хлопи з лісу тичуть їм дозволи. Поліцейські не є фахівцями-екологами. Вони мусять отримати висновок екослужби. А охорона праці має зафіксувати, що ці люди роблять в лісі. Отож, склали протокол, припинили роботи і поїхали. За дві години дивлюся на ліс, на тому самому місці прямо на моїх очах падуть дерева. Ми знову викликали 102. Поліція вже була роздратована. Вони посадили цих хлопців і повезли до району давати свідчення. Там опитали і відпустили. Ведеться слідство.
Вірите, що буде результат?
- Зіткнувся з абсурдною ситуацією. Охорона праці не може діяти лише через заяву депутата чи поліції. Їй потрібно, щоб працівник у лісі написав сам заяву на підприємця, який його найняв. Ніби робітника використовують неправильно. Тоді інспектори приїдуть. Я писав таку заяву як громадянин, 60 днів ми чекали приїзду охорони праці. Але лісорубні бригади в районі вже були попереджені. Люди прикинулися, що гриби збирають. Маса людей у лісі з бензопилами почали "гриби збирати".
Екологія теж може здійснити перевірку, лише коли заява буде від фізичної особи. Написав. Її направили в Київ на розгляд і 30 днів ми чекали відповіді. Тоді вони погодилися виїхати на заявлену ділянку. "Які рубки? Де?" – питають мене. А хто ж вас буде тут місяць чекати?
На кожній рубці порушується як мінімум 4 статті Кримінального кодексу -172, 246, 366, 367. Це - грубе порушення законодавства про працю, незаконна вирубка лісу, службове підроблення і службова недбалість. Найбільші жалі на прокуратуру. Зверталися до "луценків" у Києві, обласних, районних – лише відписки.
Країну хтось зливає. Або влада, або люди, які ставлять підніжки цій владі. Може президент і має добру волю. Але жодна з інституцій, які виконують функції держави, не працює на неї. Може, на кожну державну структуру впливає своя політична сила. Тому разом паралізують державу.
Напрошується аналогія. 20-річні хлопці недавно загинули в аварії через п'яних за кермом. Десь під душею скрипить, що ми тих даішників ганяли. Але вони брали хабарі і наводили страх на дорогах. А зараз немає кому задати питання п'яним водіям. Де золота середина між поліцейською державою і свавіллям?
Вам не здається, що воюєте з вітряками?
- 51 кримінальне провадження зараз ведеться в одному Старосамбірському районі щодо злочинів у лісі. Один мій знайомий каже: "Я пробував міліцію, прокуратуру, телефонував на урядову гарячу лінію - все, що знав. Не допомогло. І ти дай собі спокій – доріжуть все і самі підуть". Він має рацію. Але ідеш селом - і річки, жахливий стан доріг, сам вигляд села і вигляд Карпат тобі не дають спокою. Підіймаєш голову, де завжди була вічнозелена гора, а бачиш лису гірку. І ти стаєш просто хворим. Ми вже ніколи не станемо туристичним регіоном. Не відновимося десятиліттями.
Без правоохоронців ми нічого не зробимо. Силові структури мають отримати команду від свого керівництва і діяти. І ми будемо стукати у найвищі кабінети, щоби ці структури отримали чітку вказівку зупинити це.
Чому ви почали із цим боротися?
- Я жив своїм життям і не був громадсько активним. Дивився телевізор. Обов'язково ходив на вибори, завжди у вишиванці. І вважав це виконаним обов'язком. Але почався Майдан. Мені подзвонив товариш: "Друже, студенти підіймаються на революцію. У нас з тобою є діти. Може, хай вони посидять вдома, а ми з тобою їдемо?". Там ми відстояли до кінця. У цей час я почав уперше в житті ходити до державних адміністрацій. Там і почув про ці беззаконня в лісах, що багато людей пробують боротися і в розпачі опускають руки. Отож, я не був піонером. Згодом ми створили "Майдан Старосамбірщини", де нині 700 активістів.
Зупиняли лісовози. Ініціювали сесію районної ради, щоби приймала якісь рішення. У райраді 88 депутатів. Ми їздили і збирали їх по хатах, вони втікали і переховувалися. Привозили таки на сесію. А вони перед голосуванням виходили в туалет і щезали. Щоб не було кворуму. Там була їхня зацікавленість: хтось має пилораму, з кимось діляться начальники лісових господарств.
Тоді я зрозумів – треба іти у райраду. Без партії депутатом райради не станеш. Загуглив: "партія створена на Майдані". Вибило "Воля". У листопаді 2014-го поїхав на акції про люстрацію перед Верховною Радою. Стою, здалеку дивлюся. Відомі політичні сили роздавали гроші за участь в мітингу. Підійшов до тої сили, яку обрав. Сказав, що мені треба документи на входження у райраду. Зареєстрували організацію. Зараз пишемо ряд рішень на місцевому рівні. Як депутати, маємо входження у кабінети силовиків і чиновників.
Оцініть збитки держави.
- У сільради мав би сплачуватися податок. Але він не платиться, бо "Галсільліс" – збитковий. Так, лісники готові давати на добрі справи - роблять дороги, дають на школу, церкву. Такий собі відкуп громаді. Мені не до душі така робота, але селяни погоджуються.
Весною видали квиток на вирубку 170 кубів лісу у моєму селі. А пам'ятаю ті дерева, як вони були в мій ріст, тобто лісу – 35-40 років. Вийшли на протест, та вже зрізано 50 кубів. Не дали вивезти. Лісники забралися з села. Через два місяці почали говорити, що зрізане згниє. І я зрозумів, що лісники готують проти мене інформаційну пушку. Зроблять фотографії гнилого лісу і - от який господар, деревина гниє! Активісти дозволили забрати дерево. Лісники дали громаді гроші на майданчик. До сьогодні почуваюся некомфортно. Не можна зі злодіями мати домовленостей. Держлісгосп тоді обіцяв: "Дайте вивезти нам того зрізаного бука, ми ся клянемо, нас тут у 2016 році не буде". Через два місяці тут знов стояли їхні вагончики.
Чи побільшає самовільних рубок із подорожчанням газу?
- Селяни мізер крадуть. На дрова беруть чагарники, березу, вільху. У селі Дністрик рік тому "Галсільліс" незаконно вирубав 2 тисячі кубометрів, завдав збитків державі на 4,5 мільйонів гривень за сім днів!
Вивіз необробленої ділової деревини - кругляка - за межі країни заборонено законом.
- На папері. Все дуже легко підтасовується. Знімаєте з кругляка кору – і маєте вже сировину. Або документи на дрова - а у вагоні діловий дуб чи ялина.
Сьогодні ми завдаємо екологічних збитків країні, на майбутнє - економічних. Не можна вивозити деревину за безцінь. Там, закордоном, її переробляють і вона ціниться в десятки разів дорожче. Враження, що ми зриваємо і продаємо цвіт з яблуні. Зараз ріжуть 40-річну сосну, ялину і продають за 600-800 гривень за куб. А через 50 років її ціна буде в рази дорожча.
У Румунії незаконні рубки прирівнюються до терористичної діяльності, в інших країнах до загрози національній безпеці. У цій країні заборонено різати ліс, але є чудові деревообробні заводи просто під українським кордоном. Працюють на імпорті з України.
Автор: Леся МЕЖВА, відео: Ярослав ТИМЧИШИН
http://gazeta.ua/articles/regions/_krayinu-htos-zlivaye-abo-vlada-abo-lyudi-yaki-stavlyat-yij-pidnizhki-aktivist-pro-ekonomichni-zlochini-v-karpatah/726421
Фото: Ярослав Тимчишин
Які масштаби лиха?
- Люди з гірських сіл зауважили, що зараз набагато більше лісу вивозять, як колись. Дзвонять пастухи, люди з доріг, поля, що через село у день їдуть 20-30 лісовозів.
Рубають невеликими площами – до гектара, точково. Але цих ділянок – маса. Карпати ніби подірявлені. А щоби садили ліс – не видно.
У рідному селі Лопушанка-Хомина Старосамбірського району зараз шість рубок, п'ять проводить "Галсільліс" і одну Державне лісове господарство. "Галсільліс" – це обласне комунальне підприємство, таке є у кожній області. Сюди увійшли ліси колишніх колгоспів. Якщо село на 100 хат, і тут шість рубок, то можна уявити, що відбувається у сотнях сіл українських Карпат.
Плакати хочеться. У дитинстві купався у Дністрі, зараз переходжу річку не роззуваючись. Вода – 5-7 сантиметрів. Люди бояться. За п'ять років на подвір'ї копають три криниці, і всі пересихають. Були в Лопушанці кілька гірських потічків, не лишилося і сліду. Це страшно: ти ріс, пас там череду - вони були, а подорослішав, приїхав – їх нема.
Можна стверджувати, що за цієї влади вакханалія більша?
- Не дозволю собі говорити погане про владу країни, яка у стані війни. І яку сам відстояв на майдані. Але вона не залишає нам вибору. Факти говорять проти неї. Масштаби, звичайно, більші. Дійшло до того, що жінки в селі Лопушанка-Хомина лягали під лісовози. Ті погрожували їх переїхати.
Це може бути пов'язано з тим, що попередня тверда рука крала одноосібно і владно. Усі інші боялися. Зараз крадуть усі. Ми отримали волю, яку хотіли. Вільніше почувають себе керівники обласного підприємства і лісгоспів. Ніхто не боїться тиску даішників на дорозі, які могли зупинити лісовози. Екологічній службі та інспекції праці не дозволяють робити планових перевірок без попередження і підстав.
Намалюйте схеми, хто і як грабує українські Карпати?
- Обласне комунальне підприємство розробляє план рубок на рік. Тут є рубки головного користування – спілий ліс. І суцільні санітарні рубки – хворий ліс.
Спілого лісу у нас практично немає, роки йому завищують. А лісопаталог, не виїжджаючи на місце, встановлює в своєму кабінеті, що ліс хворий. І це ріжуть ніби на дрова, а продають як ділову деревину.
Ось маю документи. Ділової деревини на ділянку заплановано зрубати 20 кубів, дров'яної - 137. Тут ділової 45, дров'яної – 206. Виходить, наші ліси – масово хворі. Санітарна рубка – це має означати вирізати окремі хворі дерева. А під її прикриттям змітають гектари лісу.
Кому видають ці документи на роботу в лісі?
- Кваліфікованих лісників підприємство "Галсільліс" не має. На львівській біржі "Універсальній" воно розігрує тендери на рубки. Їх виграють одні й ті самі підприємства – з району, де є ліс. Вони теж не мають лісників і дроворубів. Наймають у підряд дрібні підприємства, де зареєстрована одна людина. Ще 20 працівників працює тут нелегально. У цій бригаді є вчитель, безробітний, пастух, залізничник. Вони, без легальної техніки, касок, форми, беруть бензопили і йдуть у ліс. З цим папірчиком. Вибирають найкращі дерева, решту змітають з лиця землі, ламають, втоптують у болото бульдозером і гусеницями. Хоч гусеничним транспортом у лісі користуватися заборонено. Поодинокі дерева звідси має витягувати гужовий транспорт, далі на дорогах працювати колісний.
Потім ці ж дрібні і більші підприємства деревину ніби купують у "Галсільлісу". Ми з інспекцією праці приїхали на таку пилораму в село Стрілки – люди через паркани втікали. Бо не зареєстровані. Офіційно числиться одна людина. Її прізвище навіть ніде не фігурує в документах. Так квитки потрапляють у руки чорних лісорубів. При рубці часом присутній лісник. При чужій людині в лісі! Це вже угруповання.
За останні роки пригадаю п'ятеро хлопців, які загинули у таких бригадах. Тому що не уміли ліс валити. Причиною смерті написали щось на зразок: пас корову і впав, блискавка вдарила.
Коли я був малим, ми з батьком ходили в ліс по дрова. Рубали чагарники, вербу, вільху. Коли бачили ясен – пили ніхто не смів підняти. Гріх – казали у селі. З діда-прадіда українці знали, що ясен росте роками. І чим це дерево старше, тим вартісніше. Ці ж варвари зрізають 20-річні дерева, гусеницями давлять пагони молодих відростків.
Старосамбірський "Галсільліс" має 7 мільйонів загального боргу перед державою і працівниками. Не має жодної бензопили, лісорубної бригади. Це унікальне підприємство, яке може вирізати увесь ліс, але фактично у лісі і не бути. І при тому бути збитковим. У 2015 році обласний "Галсільліс" визнано кращим комунальним підприємством року в Україні.
Який бачите вихід?
- Законодавство щодо лісу виписане добре. Змінити слід лише одне – забрати норму "суцільна санітарна рубка". Це абсурд. Якщо хвора ялина, то бук, модрина не хворі. Для цих злочинців санітарна рубка – це команда "фас!". Після того як вони рятують ліс від шкідників, все навколо сплюндроване.
Друге. Як уже не соромно це слово вживати, але воно не замінне - існує система. Якщо підприємець захоче чесно працювати, він не зможе виграти лот. Торги куплені. Далі він має прокласти дорогу в ліс, важко працювати без техніки. Якщо ще після себе захоче посадити ліс, як і годиться, то його деревина буде в рази дорожча. Він не зможе її продати за таку ціну. Бо кругом ліс крадуть і продають дешево. Підприємці мають організовувати свої асоціації і йти до влади, викидати з-поміж себе паршивих собак, які працюють по-чорному.
Але воюють лише активісти. Лісникам і людям потрібні чорні гроші. Прокуратура та екологія просто незацікавлені. Поліція хоче щось робити, але не знає як. У Лопушанку-Хомину 25 липня ми двічі за день викликали її. Полісмени приїхали, хлопи з лісу тичуть їм дозволи. Поліцейські не є фахівцями-екологами. Вони мусять отримати висновок екослужби. А охорона праці має зафіксувати, що ці люди роблять в лісі. Отож, склали протокол, припинили роботи і поїхали. За дві години дивлюся на ліс, на тому самому місці прямо на моїх очах падуть дерева. Ми знову викликали 102. Поліція вже була роздратована. Вони посадили цих хлопців і повезли до району давати свідчення. Там опитали і відпустили. Ведеться слідство.
Вірите, що буде результат?
- Зіткнувся з абсурдною ситуацією. Охорона праці не може діяти лише через заяву депутата чи поліції. Їй потрібно, щоб працівник у лісі написав сам заяву на підприємця, який його найняв. Ніби робітника використовують неправильно. Тоді інспектори приїдуть. Я писав таку заяву як громадянин, 60 днів ми чекали приїзду охорони праці. Але лісорубні бригади в районі вже були попереджені. Люди прикинулися, що гриби збирають. Маса людей у лісі з бензопилами почали "гриби збирати".
Екологія теж може здійснити перевірку, лише коли заява буде від фізичної особи. Написав. Її направили в Київ на розгляд і 30 днів ми чекали відповіді. Тоді вони погодилися виїхати на заявлену ділянку. "Які рубки? Де?" – питають мене. А хто ж вас буде тут місяць чекати?
На кожній рубці порушується як мінімум 4 статті Кримінального кодексу -172, 246, 366, 367. Це - грубе порушення законодавства про працю, незаконна вирубка лісу, службове підроблення і службова недбалість. Найбільші жалі на прокуратуру. Зверталися до "луценків" у Києві, обласних, районних – лише відписки.
Країну хтось зливає. Або влада, або люди, які ставлять підніжки цій владі. Може президент і має добру волю. Але жодна з інституцій, які виконують функції держави, не працює на неї. Може, на кожну державну структуру впливає своя політична сила. Тому разом паралізують державу.
Напрошується аналогія. 20-річні хлопці недавно загинули в аварії через п'яних за кермом. Десь під душею скрипить, що ми тих даішників ганяли. Але вони брали хабарі і наводили страх на дорогах. А зараз немає кому задати питання п'яним водіям. Де золота середина між поліцейською державою і свавіллям?
Вам не здається, що воюєте з вітряками?
- 51 кримінальне провадження зараз ведеться в одному Старосамбірському районі щодо злочинів у лісі. Один мій знайомий каже: "Я пробував міліцію, прокуратуру, телефонував на урядову гарячу лінію - все, що знав. Не допомогло. І ти дай собі спокій – доріжуть все і самі підуть". Він має рацію. Але ідеш селом - і річки, жахливий стан доріг, сам вигляд села і вигляд Карпат тобі не дають спокою. Підіймаєш голову, де завжди була вічнозелена гора, а бачиш лису гірку. І ти стаєш просто хворим. Ми вже ніколи не станемо туристичним регіоном. Не відновимося десятиліттями.
Без правоохоронців ми нічого не зробимо. Силові структури мають отримати команду від свого керівництва і діяти. І ми будемо стукати у найвищі кабінети, щоби ці структури отримали чітку вказівку зупинити це.
Чому ви почали із цим боротися?
- Я жив своїм життям і не був громадсько активним. Дивився телевізор. Обов'язково ходив на вибори, завжди у вишиванці. І вважав це виконаним обов'язком. Але почався Майдан. Мені подзвонив товариш: "Друже, студенти підіймаються на революцію. У нас з тобою є діти. Може, хай вони посидять вдома, а ми з тобою їдемо?". Там ми відстояли до кінця. У цей час я почав уперше в житті ходити до державних адміністрацій. Там і почув про ці беззаконня в лісах, що багато людей пробують боротися і в розпачі опускають руки. Отож, я не був піонером. Згодом ми створили "Майдан Старосамбірщини", де нині 700 активістів.
Зупиняли лісовози. Ініціювали сесію районної ради, щоби приймала якісь рішення. У райраді 88 депутатів. Ми їздили і збирали їх по хатах, вони втікали і переховувалися. Привозили таки на сесію. А вони перед голосуванням виходили в туалет і щезали. Щоб не було кворуму. Там була їхня зацікавленість: хтось має пилораму, з кимось діляться начальники лісових господарств.
Тоді я зрозумів – треба іти у райраду. Без партії депутатом райради не станеш. Загуглив: "партія створена на Майдані". Вибило "Воля". У листопаді 2014-го поїхав на акції про люстрацію перед Верховною Радою. Стою, здалеку дивлюся. Відомі політичні сили роздавали гроші за участь в мітингу. Підійшов до тої сили, яку обрав. Сказав, що мені треба документи на входження у райраду. Зареєстрували організацію. Зараз пишемо ряд рішень на місцевому рівні. Як депутати, маємо входження у кабінети силовиків і чиновників.
Оцініть збитки держави.
- У сільради мав би сплачуватися податок. Але він не платиться, бо "Галсільліс" – збитковий. Так, лісники готові давати на добрі справи - роблять дороги, дають на школу, церкву. Такий собі відкуп громаді. Мені не до душі така робота, але селяни погоджуються.
Весною видали квиток на вирубку 170 кубів лісу у моєму селі. А пам'ятаю ті дерева, як вони були в мій ріст, тобто лісу – 35-40 років. Вийшли на протест, та вже зрізано 50 кубів. Не дали вивезти. Лісники забралися з села. Через два місяці почали говорити, що зрізане згниє. І я зрозумів, що лісники готують проти мене інформаційну пушку. Зроблять фотографії гнилого лісу і - от який господар, деревина гниє! Активісти дозволили забрати дерево. Лісники дали громаді гроші на майданчик. До сьогодні почуваюся некомфортно. Не можна зі злодіями мати домовленостей. Держлісгосп тоді обіцяв: "Дайте вивезти нам того зрізаного бука, ми ся клянемо, нас тут у 2016 році не буде". Через два місяці тут знов стояли їхні вагончики.
Чи побільшає самовільних рубок із подорожчанням газу?
- Селяни мізер крадуть. На дрова беруть чагарники, березу, вільху. У селі Дністрик рік тому "Галсільліс" незаконно вирубав 2 тисячі кубометрів, завдав збитків державі на 4,5 мільйонів гривень за сім днів!
Вивіз необробленої ділової деревини - кругляка - за межі країни заборонено законом.
- На папері. Все дуже легко підтасовується. Знімаєте з кругляка кору – і маєте вже сировину. Або документи на дрова - а у вагоні діловий дуб чи ялина.
Сьогодні ми завдаємо екологічних збитків країні, на майбутнє - економічних. Не можна вивозити деревину за безцінь. Там, закордоном, її переробляють і вона ціниться в десятки разів дорожче. Враження, що ми зриваємо і продаємо цвіт з яблуні. Зараз ріжуть 40-річну сосну, ялину і продають за 600-800 гривень за куб. А через 50 років її ціна буде в рази дорожча.
У Румунії незаконні рубки прирівнюються до терористичної діяльності, в інших країнах до загрози національній безпеці. У цій країні заборонено різати ліс, але є чудові деревообробні заводи просто під українським кордоном. Працюють на імпорті з України.
Автор: Леся МЕЖВА, відео: Ярослав ТИМЧИШИН
http://gazeta.ua/articles/regions/_krayinu-htos-zlivaye-abo-vlada-abo-lyudi-yaki-stavlyat-yij-pidnizhki-aktivist-pro-ekonomichni-zlochini-v-karpatah/726421
0 коммент.:
Дописати коментар