Традиційно, ще з радянських часів, існує термін «санітарно-оздоровчі заходи», які, згідно із «Санітарними правилами в лісах України», включають вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки та ліквідацію захаращеності.
В обивательському понятті слово «санітарні» викликає асоціацію з призначенням «санації ротової порожнини», внаслідок якої пломбують або вилучають хворий зуб, і тоді припиняється руйнування інших зубів. Оздоровлення (стосовно людини) – це комплекс заходів щодо покращення стану, посилення імунітету, покращення якості та тривалості життя. За асоціацією проведення санітарних заходів у лісі (вирубування пошкоджених чи уражених дерев) мало би призвести до його оздоровлення.
Яким же чином заходи, зазначені у «Санітарних правилах...», можуть сприяти оздоровленню лісу?
Ліквідація захаращеності включає «прибирання в лісах мертвої деревини (сушняку, повалених дерев, хмизу і порубкових залишків)», причому «на одному гектарі лісу повинно залишатися не більше 5 м3 мертвої деревини». Норма залишення 5 м3 «об’єктів захаращеності» на одному гектарі не обґрунтована і не може бути однаковою для всіх природних зон і типів лісорослинних умов. Умовно доцільно було б указати не обсяг відповідної деревини, а частку від запасу. Але проблема в тому, що об’єкти захаращення визначені некоректно. «Мертва» деревина зовсім не мертва – в ній живуть сотні видів безхребетних тварин, грибів і мікроорганізмів, які поступово перетворюють її механічно й хімічно, що збагачує ґрунт і створює умови для подальшого росту лісу. Інші види ховаються чи розмножуються у «мертвій» деревині певну частину свого життєвого циклу, а вилучення та знищення такого субстрату веде до суттєвого зменшення різноманіття.
Чому ж перелічені у списку види «мертвої деревини» не можна об’єднувати в одну категорію?
Хмиз – це опалі тонкі гілки. Хмиз добре горить, і здавна його збирало населення як паливо. У випадку лісової пожежі у сухих соснових лісах хмиз дійсно може спалахнути, але якщо він рівномірно вкриває землю, він достатньо вологий, сам мульчує ґрунт і швидко розкладається комахами, грибами та іншими корисними організмами. Значно більш небезпечним є хмиз, який складений у купи після проведення освітлень і прочисток. Він у купах і горітиме інтенсивніше. Водночас як субстрат для розмноження шкідливих організмів хмиз відіграє значно меншу роль, ніж для розмноження їхніх природних ворогів – ентомофагів, антагоністів шкідливих грибів, а основне – для організмів, які розкладають загиблі дерева та їхні частини.
Ще у 30-ті роки минулого століття існував захід захисту лісу від соснової совки та інших шкідників, що зимують у підстилці, який полягав у її згрібанні та вилученні з лісу. Чи зменшувалася чисельність шкідників, зараз сказати важко – за статистичними даними спалахи їхніх масових розмножень повторювалися циклічно з такими самими інтервалами, як і нині. Нещодавно довелося бачити в одному з лісгоспів, як на шляху, де їхатиме «начальство», вилучили на певних ділянках лісу всю підстилку. А ще років 20 тому, також в очікуванні «начальства», директор лісгоспу, сам невеликого зросту, спеціально ставав на причеп, щоб побачити, які коряги може побачити міністр, коли приїде (доволі висока людина). І якщо бачив пень, викорчуваний 10 років тому і давно засохлий, наказував його спалити!!!
Сушняк – це умовний переклад з російської слова «валежник», тобто повалені дерева та їхні частини. В такому разі цей термін уже включає «повалені дерева». А повалені дерева можуть бути різними – з одного боку, це старий сухостій, який вивалився після перегнивання коріння, а з іншого – вітровальні дерева чи їхні частини (бурелом).
До таких дерев має бути різний підхід у випадку призначення санітарних заходів. Якщо дерево загинуло декілька років тому, то в ньому відсутні організми, шкідливі для живих дерев. Якщо при цьому його деревину можна використати на щось, крім палива, і таких дерев багато, то є сенс зрубати частину їх, але це не є санітарно-оздоровчий захід. У разі вилучення всіх дерев старого сухостою ліс втратить дуже багато корисних організмів і місць їхнього перебування. Так у лісі, де ведеться господарство, часто можна побачити на землі дерева та їхні частини, які лежать багато років і не розкладаються саме тому, що нікому їх розкладати. Я бачила у Біловезькій Пущі, що на території Польщі багато лежачих дерев, які розклалися до такого стану, що ногою торкнешся – і вони розсипаються у пил. І на кожному сантиметрі такого дерева – численні комахи, гриби та інші організми, яких неозброєним оком і не побачиш.
Зовсім інший підхід має бути до вітровальних або буреломних дерев, хоча їх «зарахували» до категорії повалених. Подібним підхід має бути й до лісосічних залишків. Це – залишки дерев, які до зрубування були живими. Їхній луб ще достатньо вологий і за біохімічним складом є принадним для розвитку тих комах чи грибів, які зазвичай заселяють життєздатні дерева. Водночас, якщо такі дерева чи їхні залишки пролежали в лісі більше року, вони не є небезпечними з погляду заселення шкідниками живих дерев. З погляду «оздоровлення» лісу їх вилучати не варто, а з ресурсного погляду вони мають певну цінність. Оптимальну черговість вилучення вітровальних і буреломних дерев ми вже обговорювали раніше (ЛВ. 2016. №5). Про наслідки пожеж з погляду поширення шкідників ми також писали (ЛВ. 2016. №6). Таким чином, перераховуючи види мертвої деревини, краще було б написати: «сухостій і повалені сухі дерева, вітровальні, буреломні та зрубані дерева й їхні частини».
Яким чином може оздоровити насадження санітарна рубка? Один із робітників системи лісозахисту писав у звіті: «осередок шкідника в такому-то лісництві ліквідований пожежею». Інший мій колега надав рекомендацію вирубати клен американський уздовж шляху, щоб позбавитися спалаху американського білого метелика. Добре, що не дозволили, тому що цей шкідник може живитися на декількох десятках порід, так що нехай краще пошкоджує клен американський, який йому найбільше до вподоби. Інакше він охоче заселить ясен звичайний, який є ціннішим з погляду ведення лісового господарства.
Якщо ми корчуємо одне хворе дерево у саду і на цьому місці певний час не садимо дерева тієї самої породи, є надія, що збудники хвороби за цей період загинуть. До того ж, у саду застосовують додатково радикальні заходи знищення збудників хвороб, зокрема використовують фунгіциди. Взагалі страшно подумати, скільки шкідливих речовин потрапляє у плоди, які ми їмо! А у лісі застосування пестицидів дуже обмежене, і це правильно, тому що зменшуючи ураженість дерева, наприклад, борошнистою росою, ми заодно загубимо безліч корисних грибів, у тому числі – антагоністів збудника цієї хвороби.
Вважається, що хворе дерево є джерелом інфекції для інших дерев. Тому у вибіркову санітарну рубку намагаються відвести дерева з наявністю плодових тіл дереворуйнівних грибів. Водночас якщо на дереві виросло плодове тіло, це значить, що саме дерево всередині вже зруйноване, і ліквідної деревини з нього неможливо одержати. А плодове тіло з часу появи і до проведення вибіркової санітарної рубки встигає продукувати тисячі спор, які вже поширилися в лісі, й вилучення цього дерева лише сприятиме додатковому розсіюванню спор. До того ж, під час вибіркової санітарної рубки обов’язково травмуються сусідні дерева, і у ці «грати інфекції» спори успішно проникнуть. Багато збудників кореневих гнилей поширюються не тільки спорами, але й міцелієм, часто по коренях від дерева до дерева. Будь-яке механічне порушення міцелію спричиняє його нове розростання, як виростання нових голів у Змія-Горинича. Недарма у Поліссі обробіток ґрунту для створення соснових культур часто супроводжується рознесенням фрагментів міцелію опенька, який уражує доволі молоді рослини.
Відомий вчений С.Ф. Негруцький, який багато років вивчав кореневу губку, дійшов висновку про недоцільність проведення санітарних рубок як заходу захисту лісу від цієї хвороби. Дійсно, якщо ми вирубуємо суцільною санітарною рубкою ліс в осередку кореневої губки і створюємо соснові культури, то слід очікувати через 30 років нового призначення на цій ділянці вибіркових, а потім і суцільної санітарної рубок.
Незрозуміло, яким чином вибіркові санітарні рубки сприятимуть «збереженню стійкості насаджень, запобіганню розвитку патологічних процесів у лісі, зменшенню шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами» («Санітарні правила...»). Будь-яке розрідження насаджень створює кращі умови для росту дерев, що залишилися – збільшуються площа живлення та освітленість. Для того й існують рубки догляду, хоча вони й називаються в нормативах нині «рубки формування й оздоровлення». Англійські назви таких рубок – «early thinning» (раннє зріджування) та «late thinning» (пізнє зріджування) якраз і відповідають освітленню й прочищенню (перші) та прорідженню і прохідній рубкам (останні). Під час їхнього проведення рекомендовано вилучати хворі та фаутні дерева саме тому, щоб залишати рости найкращі дерева. Ці рубки повторюють, залежно від їхнього виду, через 5-10 років, останні, залежно від повноти, через 20 років, так що певне «оздоровлення» лісу триває.
Під час проведення вибіркової санітарної рубки в осередку хвороби вилучають дерева, які часто ростуть групами (куртинами). Дерева, що залишаються, одержують більшу площу живлення, але водночас різко освітлюються. Такі дерева дужче ростуть у ширину, але на них розвиваються водяні пагони та бічні гілки, що зменшує вихід ділової деревини. Водночас, як я вже колись докладно писала (ЛВ. 2016. №3(54)), різке освітлення дерев сприяє їхньому заселенню шкідливими комахами, збудниками хвороб, появі сонячних опіків, морозобоїн та інших пошкоджень чи уражень.
Так, на сході України у 2016 році поширилася мало відома у нас досі хвороба кленів, переважно гостролистого та польового, – вертицильоз, за якої виникає закупорювання судин і відмирання частини крони. Іноді нижче місця ураження розвиваються водяні пагони. Інфекція переноситься з рослинними рештками, ґрунтом і садивним матеріалом. Саме тому у вуличних посадках і у парках, де опале листя регулярно прибирають, хвороба виявляється рідше, ніж у лісі. Під час обстеження насаджень, уражених цією хворобою, виникає важливе питання.
Яким чином може оздоровити насадження санітарна рубка? Один із робітників системи лісозахисту писав у звіті: «осередок шкідника в такому-то лісництві ліквідований пожежею». Інший мій колега надав рекомендацію вирубати клен американський уздовж шляху, щоб позбавитися спалаху американського білого метелика. Добре, що не дозволили, тому що цей шкідник може живитися на декількох десятках порід, так що нехай краще пошкоджує клен американський, який йому найбільше до вподоби. Інакше він охоче заселить ясен звичайний, який є ціннішим з погляду ведення лісового господарства.
Якщо ми корчуємо одне хворе дерево у саду і на цьому місці певний час не садимо дерева тієї самої породи, є надія, що збудники хвороби за цей період загинуть. До того ж, у саду застосовують додатково радикальні заходи знищення збудників хвороб, зокрема використовують фунгіциди. Взагалі страшно подумати, скільки шкідливих речовин потрапляє у плоди, які ми їмо! А у лісі застосування пестицидів дуже обмежене, і це правильно, тому що зменшуючи ураженість дерева, наприклад, борошнистою росою, ми заодно загубимо безліч корисних грибів, у тому числі – антагоністів збудника цієї хвороби.
Вважається, що хворе дерево є джерелом інфекції для інших дерев. Тому у вибіркову санітарну рубку намагаються відвести дерева з наявністю плодових тіл дереворуйнівних грибів. Водночас якщо на дереві виросло плодове тіло, це значить, що саме дерево всередині вже зруйноване, і ліквідної деревини з нього неможливо одержати. А плодове тіло з часу появи і до проведення вибіркової санітарної рубки встигає продукувати тисячі спор, які вже поширилися в лісі, й вилучення цього дерева лише сприятиме додатковому розсіюванню спор. До того ж, під час вибіркової санітарної рубки обов’язково травмуються сусідні дерева, і у ці «грати інфекції» спори успішно проникнуть. Багато збудників кореневих гнилей поширюються не тільки спорами, але й міцелієм, часто по коренях від дерева до дерева. Будь-яке механічне порушення міцелію спричиняє його нове розростання, як виростання нових голів у Змія-Горинича. Недарма у Поліссі обробіток ґрунту для створення соснових культур часто супроводжується рознесенням фрагментів міцелію опенька, який уражує доволі молоді рослини.
Відомий вчений С.Ф. Негруцький, який багато років вивчав кореневу губку, дійшов висновку про недоцільність проведення санітарних рубок як заходу захисту лісу від цієї хвороби. Дійсно, якщо ми вирубуємо суцільною санітарною рубкою ліс в осередку кореневої губки і створюємо соснові культури, то слід очікувати через 30 років нового призначення на цій ділянці вибіркових, а потім і суцільної санітарної рубок.
Незрозуміло, яким чином вибіркові санітарні рубки сприятимуть «збереженню стійкості насаджень, запобіганню розвитку патологічних процесів у лісі, зменшенню шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами» («Санітарні правила...»). Будь-яке розрідження насаджень створює кращі умови для росту дерев, що залишилися – збільшуються площа живлення та освітленість. Для того й існують рубки догляду, хоча вони й називаються в нормативах нині «рубки формування й оздоровлення». Англійські назви таких рубок – «early thinning» (раннє зріджування) та «late thinning» (пізнє зріджування) якраз і відповідають освітленню й прочищенню (перші) та прорідженню і прохідній рубкам (останні). Під час їхнього проведення рекомендовано вилучати хворі та фаутні дерева саме тому, щоб залишати рости найкращі дерева. Ці рубки повторюють, залежно від їхнього виду, через 5-10 років, останні, залежно від повноти, через 20 років, так що певне «оздоровлення» лісу триває.
Під час проведення вибіркової санітарної рубки в осередку хвороби вилучають дерева, які часто ростуть групами (куртинами). Дерева, що залишаються, одержують більшу площу живлення, але водночас різко освітлюються. Такі дерева дужче ростуть у ширину, але на них розвиваються водяні пагони та бічні гілки, що зменшує вихід ділової деревини. Водночас, як я вже колись докладно писала (ЛВ. 2016. №3(54)), різке освітлення дерев сприяє їхньому заселенню шкідливими комахами, збудниками хвороб, появі сонячних опіків, морозобоїн та інших пошкоджень чи уражень.
Так, на сході України у 2016 році поширилася мало відома у нас досі хвороба кленів, переважно гостролистого та польового, – вертицильоз, за якої виникає закупорювання судин і відмирання частини крони. Іноді нижче місця ураження розвиваються водяні пагони. Інфекція переноситься з рослинними рештками, ґрунтом і садивним матеріалом. Саме тому у вуличних посадках і у парках, де опале листя регулярно прибирають, хвороба виявляється рідше, ніж у лісі. Під час обстеження насаджень, уражених цією хворобою, виникає важливе питання.
Згідно з «Санітарними правилами...», дерева з передчасно опалим листям і наявністю водяних пагонів треба призначати у санітарну рубку. З іншого боку, якщо на ділянці клен займає 40% за кількістю дерев і понад 20% за запасом, його вилучення призведе до різкого «оголення» дуба, який має рости «у шубі та з відкритою головою». Як відомо, вертицильоз уражує десятки інших деревних порід (за попередніми даними, витривалими до хвороби є дуб, вільха, тополя, береза, бук і верба). Зважаючи, що збудник хвороби зберігається у ґрунті до 10 років, природне поновлення на ділянці, де вилучений клен, приречене на хворобу та загибель. Так що треба добре подумати, чи варто вилучати клени у такому осередку хвороби, чи залишити уражені дерева навколо дубів. Вони поступово випадатимуть зі складу насаджень, а тим часом дуб продовжить рівномірно приростати за діаметром і висотою. На великих ділянках таких насаджень, де клен загинув, можна подбати про заходи сприяння розвитку природного поновлення дуба або про створення піднаметових культур цієї породи.
Проведення будь-яких санітарних рубок має сенс, лише якщо вони проводяться вчасно. Особливо це стосується рубок в осередках стовбурових шкідників. Так санітарну рубку дерев, заселених короїдом-типографом, верхівковим короїдом та багатьма іншими стовбуровими шкідниками, слід провести до вильоту жуків нового покоління. Ці комахи у літні місяці розвиваються упродовж декількох тижнів – значно швидше, ніж узгодження з різними органами контролю. Невчасно проведена санітарна рубка втрачає будь-який сенс!
Так що давайте не будемо плутати поняття санітарні та оздоровчі заходи!
Валентина Мєшков
"Лісовий вісник", жовтень 2016р.
Проведення будь-яких санітарних рубок має сенс, лише якщо вони проводяться вчасно. Особливо це стосується рубок в осередках стовбурових шкідників. Так санітарну рубку дерев, заселених короїдом-типографом, верхівковим короїдом та багатьма іншими стовбуровими шкідниками, слід провести до вильоту жуків нового покоління. Ці комахи у літні місяці розвиваються упродовж декількох тижнів – значно швидше, ніж узгодження з різними органами контролю. Невчасно проведена санітарна рубка втрачає будь-який сенс!
Так що давайте не будемо плутати поняття санітарні та оздоровчі заходи!
Валентина Мєшков
"Лісовий вісник", жовтень 2016р.
25/10/2016
0 коммент.:
Дописати коментар