Неодноразовий призер обласних змагань вальників лісу Олександр Найда вже 20 років працює у лісовому господарстві. Брав участь у 17 обласних змаганнях, у яких був призером. Минулого року вперше привіз Кубок Дніпра на Полтавщину
Наш герой пояснює, що професію обрав не випадково – жив біля лісу поруч із лісничим, у лісгоспі працював батько друга, та й дід був лісником. Після закінчення у 1992 році Веприцької школи, а потім Веприцького ПТУ-42, був призваний до війська. Після служби став працювати в лісгоспі.
– Олександре, як починалася Ваша кар’єра?
– Прийшов на роботу звичайним лісорубом. Рік пропрацював, потім склав іспити та почав працювати вальником. За рік вступив до Лубенського лісового технікуму. Заочно закінчив за спеціальністю «майстер лісового господарства». У 2004 році організувалась майстерня з ремонту лісозаготівельного устаткування, тепер уже дванадцятий рік працюю там.
– Чим відрізняється вальник від лісоруба?
– Вальник вище за розрядом. Лісорубам з четвертим розрядом не дозволяється валка лісу, можна тільки обрізати гілки й розрізати деревину. Лісоруби навчаються у Лубнах на курсах вальників, проходять практику, отримують 5 чи 6 розряд і тоді можна працювати вальником.
Вальник лісу – одна з найпочесніших і найнебезпечніших професій
– А як працюють лісоруби?
– Намічаються ділянки лісу, які підлягають зрубуванню. Це робить комісія по відводах із Харківського лісодослідного управління. Во-ни оглядають дерева. Потім з’ясовують, які саме рубки робити. Ліс віком від ста років і вище економічно не вигідний. Якщо сьогодні на гектарі насаджень стоїть 400 деревин, то за рік їх стоятиме 300. Цей ліс потрібно зрубати й на тому місці посадити новий. Коли вальники приїжджають на місце, то на кожному вже дереві стоїть клеймо і сортність. Заводять бензопили, валяють дерева, обрізають гілки, розрізають на частини, довжину яких задають майстри. Потім техніка вивозить деревину на переробку.
– Як готуєтесь до змагань?
– Пропрацював 8 років вальником лісу – таке не забувається, маю право брати участь у змаганнях. Мене ніхто не вчив, сам з’ясовував усе по книжках. Тоді ж відео ще не було. Перед змаганнями місяць тренуюсь. Зараз ще працюю з юніором, хочу, щоб Віталій гідно виступив, показав майстерність.
Потрібно вміти збирати та розбирати бензопилу на швидкість
– Змагання відрізняються від звичайної роботи по валці лісу?
– Це не просто працювати. Це вже інший рівень умінь і знань. За будь-яких природних умов і в сніг, і дощ у лісах України щоденно виконують свою складну й доволі небезпечну роботу понад 10 тисяч вальників. Змагання проводяться не лише для підвищення престижу професії, а й зменшення виробничого травматизму на лісозаготівлях. Окрім спортивного азарту, конкурс допомагає неупереджено оцінити загальну кваліфікацію робітників лісу, адже лісгоспи зазвичай направляють своїх кращих представників. Вальник лісу – це одна із найпочесніших професій, яка є в лісовому господарстві. І одна з найнебезпечніших. Майстри свого діла показують кращі професійні якості. Зазвичай конкурс поділений на п’ять етапів: звалювання дерев, відокремлення сучків від стовбура, монтаж ланцюга на пилу, точне розкрижування та комбіноване різання (стовбур надрізують знизу та зверху, завдання вальника – щоб вийшов рівний відрізаний шматок дерева).
Найзахоплюючим у змаганнях є звалювання дерев. Адже це найскладніше змагання, що оцінюється найбільшою кількістю балів. Необхідно спиляти сосну і спрямувати її падіння так, щоб вона опинилася між двох стовпців. За 15 метрів від деревини забивається кілок і відмічається сектор – потрібно, щоб дерево упало саме в цей сектор. Перед початком змагань проходить жеребкування і кожен підходить до дерева під своїм номером. Дерева мають висоту від 20 до 35 метрів. Потрібно дотриматися вимог по висоті пня, недопилу, куту підпилу. На повалення дерева правилами виділяється не більше трьох хвилин. Звичайно, усі в напрузі спостерігають за тим, куди впаде кожне звалене дерево.
Свої тонкощі має й обрізування сучків. Потрібно швидко зрізати 32 штучні гілки, розміщені в певній послідовності та під різними кутами, водночас не зачепивши деревини.
Не легким є завдання розбирання та збирання бензопили й одночасний монтаж нового ланцюга. Світовий рекорд цієї операції 9 секунд, мій результат 12-15 секунд. Журі оцінює швидкість роботи, якість і точність виконання завдання та дотримання техніки безпеки. За цими критеріями проходять змагання всіх рівнів.
– Коли Ви вперше взяли участь у змаганнях?
– У 1999 році в Полтавському лісгоспі. Потім був Миргород, Гадяч, Полтава. Ці три лісгоспи постійно приймають у себе учасників. У змаганнях беруть участь вальники лісу з 7 лісгоспів області, «Агролісу», Диканьського мисливського господарства. Цьогоріч вперше в змаганнях брали участь юніори (учасники віком від 21 до 24 років). Минулого року вперше виграв Кубок Дніпра. До цього перемагали тільки місцеві. Цей чемпіонат проводиться з 2001 року, куди запрошуються команди Східних і Центральних областей.
Гадяцькі вальники нічим не відрізняються від європейських колег
– Як Ви ставитесь до того, що ліси активно вирубуються у районі?
– Це найважче питання. Люди його не правильно розуміють. Ліс вирубується не просто, не «схотіли — вирубали». Є таке поняття, як повнота лісу. Якщо на одному гектарі ліс росте 70-80 років і він хворіє, то ми проводимо санітарні рубки. Стояло 300 деревин, але вони хворі, то дерево потрібно прибрати. По-перше, воно само хворе, та ще й поширює хвороби. Протягом року-двох ми прочистили ділянку від хворих дерев. Залишилось їх 200. Тоді маємо неефективне використання лісової площі. Тому доцільніше вирубати старі дерева і посадити новий ліс. Також вирубуємо ліс, якому сто і більше років. Зараз багато вирубується, бо пройшло якраз 70 років після закінчення війни. Німці вирізали багато лісу і вивезли його. На те місце були посаджені нові дерева, які зараз є старими. У 2001 році після бурелому попадало багато дерев, позламувало вершини. Їх поприбирали, але на цих ділянках залишилось мало дерев, а це неефективне використання площі. То ж ми два роки вивозили цей природний лісоповал, а на те місце посадили новий ліс. То на цій ділянці сосни стоять уже метрів по сім заввишки. Ми садимо набагато більше, ніж вирубуємо. Ліс — не пшениця. Цього року посіяли, то восени вже не стоятиме. Йому час потрібен. Якщо деревам 5-7 років, то приріст до півметра щороку. Це видно гарно на ялинках і соснах під час передноворічного продажу.
– Які роботи проводить наш лісгосп?
– Ми садимо 5 рядів сосни, шостий ряд — березу, як покращуючий землю ряд. Гадяцький лісгосп садить сосну, дуб. Вільху, тополю спеціально садити не потрібно, вони самі ростуть. Сосну садять саджанцями з наших розплідників. Ми вирощуємо не тільки для себе, а й продаєм посадковий матеріал. Їздив спеціально до Лютежа і привозив цілу машину модифікованих сосен. З фруктових дерев на Полтавщині саджають абрикоси та черешні. Але це не такі, як на подвір’ях. Висота черешні 30 метрів і вона вирощується не для збору ягід. Паркет із такого дерева прирівнюється до червоного і коштує дуже дорого. На дрова ліс не вирубується – використовуємо відходи.
– Люди стурбовані, що вирубають ліс і будуть природні негаразди як на Заході України…
– У нас інша зона, ми живемо не в гірській місцевості. На місці вирубки лісу висаджується новий, який через 5 років закриває площу. Цей час ділянка вважається лісгоспівською. За насадженнями доглядають, обробляють від хвороб, захищають від тварин. Бо це улюблений корм косуль та оленів. Потім площа, покрита лісом, що підріс, передається до Державного лісового фонду.
– Як зараз забезпечений Гадяцький лісгосп?
– Наш лісгосп має контракти із закордонними фірмами. 80% продукції йде до Європи. Відповідне й забезпечення. У нас зараз інструменти ті самі, що в Європі. Такі ж самі бензопили. Спочатку були екіпірованими по-європейськи тільки вальники, а тепер і лісоруби. Одяг і взуття не пропилюється. Коли прийшов на роботу, то спочатку самою сокирою працював. У 1992 році прийшли шведські бензопили, так з ними не знали що робити, на них молилися. У 1998 прийшли німецькі «Штілі». То ще років чотири користувалися сокирами, а тепер тільки бензопилами працюємо.
0 коммент.:
Дописати коментар