Поезія Павла Глазового

ЯК ЛЯКАТИ ВОВКА

Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути всяких балачок!
Літній дядько молодому весело кива:
— Перевірим, як у тебе варить голова.
Йдеш ти полем без патронів, розстріляв усе.
А тобі назустріч вовка сатана несе.
Що ти зробиш?
— Заховаюсь в ямі, за кущем...
— Знайде, синку, й з'їсть негайно з шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість, знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся, і штани зніми,
І лупцюй по морді вовка мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду, не якусь брехню.
Молодий йому не вірить, скоса погляда.
— Добре,— каже,— якщо буде поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа, чи який струмок...
А як ні, то що робити?
— Не журись, синок!
Доки будеш роззуватись та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть мокрими вони.

***

НЕБЕЗПЕЧНЕ ПОЛЮВАННЯ

— Може, підем на охоту
В неділю, Іване?
— Ні, на зайця полювати,
То діло погане.
Якби піти на вовчиська
Чи на кабаняку,
Щоб набратися самому
Страху-переляку.
— Ти зі мною наберешся
Страху без вовчиська.
Це ж я торік на охоті
Підстрелив Ониська.

***

ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА!

Дорікає дід онуці: — Дивні нині діти.
Вже дівчата розучились навіть червоніти.
А колись були, голубко, дуже соромливі.
Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві.—
Тут онука аж руками вдарила об поли: —
Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!

***

БУНТАР

Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть
та хрумкають
Смачно, працьовито.
І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти.
Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:
- Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
- Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.
Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув -
і нині страшно
Глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.

Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.

***

ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ

Кличе хлопець:
— Чуєш, татку!
— Чого тобі синку?
— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.
На картинці людський мозок. Череп ніби знятий...
Так чого в людини мозок геть увесь пом'ятий? —
Батько глянув, посміхнувся:
— Тут ясна картина.
Як народиться, синочку, на цей світ людина,
То вправляють і вправляють їй «мозга» потрошку,
Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.

***

СЕМЕНОВЕ СОБАЧА

— Мав я, куме, собача — ну, на всю округу!
Узнавало по очах злодія, хапугу.
Як зустріне десь того, хто хапає, краде,—
Загарчить, аж зашкварчить, тут же і насяде.
— А куди ж те собача ти подів, Семене?
— Та продав, бо почало кидатись на мене.

***

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

***

Зубрить дід англійську мову
хоч йому вже близько ста
з словником казки дитячі
потихесеньку чита
Пліз гет май шюз мендіт бабо!
раз повів він мудру річ
Баба злиця - що це значить?
Постав валянки у піч!
Вранці баба будить діда
Гей-окей! шурлей- мурлів!
Дід питає - що це значить?
Правий валянок згорів!

***
ГРІШНИЙ ПІП

Дяк попові молодому заявив: — Панотче,
Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. —
Піп надуся: — Що за гріх тут? Я не розумію.
Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. —
Став у церкві на коліна: — Скажи, божа мати,
Чи попові можна діло з женщинами мати? —
Дяк тим часом заховався за іконостасом.
— Ні, не можна! — крикнув звідти солоденьким гласом.
Піп подумав, що слова ті вимовив Христосик.
— Не туди ти, — каже, — синку, тикаєш свій носик.
Молочко ще не обсохло в тебе над губами.
Я запитую не в тебе, а в твоєї мами.

***

«Казав мені дід старенький,
Розумна людина:
— Пиши книжки, голубчику,
Товсті, як цеглина.
А ще краще, як напишеш
Товщу за цеглину.
Тоді зможеш, лебедику,
Купити машину.
А я діда не послухав,
Складаю усмішки,
Через це і шкандибаю
По вулицях пішки.»

Павло ГЛАЗОВИЙ
forum.durdom.in.ua