На тижні, що минає, парламент нарешті ухвалив держкошторис наступного року і ряд законопроектів, покликаних забезпечити його виконання.
Але навіть побіжний погляд на норми, затверджені депутатами, свідчить про те, що перед настанням 2017-го до простих українців прийшов зовсім не Cвятий Миколай з подарунками, а той, хто наслідує Миколу, але Яновича, з посиланням "Да пашлі, ви!" і з усіма відповідними. При цьому себе улюблених народні обранці й не подумали обділяти і під шум націоналізації Приватбанку вирішили "гульнути на всі", не лише протягнувши свої шкідливі ініціативи, а й зіпсувавши цілком раціональні пропозиції початкової версії законопроекту.
Цілком пристойний і цивілізований старт бюджетного процесу цього року, яким так вихвалявся нинішній Кабмін, було повністю дискредитовано його безсоромним нічним фінішем. Як виявилося, комедія з підготовкою та обговореннями головного кошторису країни, яку до цього ламали чиновники й депутати, остаточно перетворилася на фарс після того, як перед появою остаточного варіанта держбюджету майже до четвертої ранку залишалися зачиненими двері профільного комітету парламенту, діяльність якого в цей час можна назвати як завгодно, тільки не словом "робота". У результаті ознайомитися з документом основна маса депутатів не мала можливості, обмежившись лише тими пунктами, які їм особисто небайдужі. Багато хто скаржився, що їм роздали неповний варіант документа. Утім, часу на вивчення навіть урізаної версії не було — проголосували за годину. Зацікавлені й співчуваючі тасували урядову та парламентську редакції тих самих законів, голосували в другому читанні за норми, які першого читання не проходили, додавали відверто шкідливе, скасовували корисне, кількість поправок у документах зашкалювала. У результаті 2017-й бюджетний рік, очевидно, буде сповнений сюрпризів. От тільки в них виявиться мало приємного для пересічних бізнесменів і простих українців.
"Людоцентричний", на думку прем'єра, держбюджет укотре посилює роль держави в економіці. Одразу даючи зрозуміти, що більшу частину українців на столичних пагорбах людьми не вважають. Держава, особливо наша, у більшості випадків є не тільки недолугим власником, а й безграмотним розпорядником. Загальний рівень держвидатків в Україні завжди був високим. УВ 2015 р. через сектор держуправління перерозподілялося близько 44%, у гірші роки — до 48% ВВП. У 2016-му роль держави в економіці почала скорочуватися — до 42,8%. Відбулося це не завдяки структурним змінам, на жаль, а переважно за рахунок інфляції. Але напрям вийшов правильним, і з'явилася надія, що протягом наступного десятиліття ми зможемо досягти оптимальних показників у 35–37% ВВП. Але в держбюджеті-2017 частка держави в економіці повернулася до 44%. Що свідчить про те, що держчиновники та їхні заступники залишають за собою право вирішувати, на які потреби і як витрачати зароблені нами гроші. Затягувати паски й заощаджувати на собі не планують. І це, напевно, основний глобальний ризик бюджету наступного року: після підготовки документа до другого читання в ньому рівною мірою збільшилися як доходи, так і видатки за незмінного макропрогнозу — зростання ВВП у 3–4%, інфляції у 8, рівня безробіття у 8,6%, прогнозного рівня держборгу в 66,8% ВВП. Припустити, що прогноз було зроблено "із запасом", не дозволяє досвід минулих бюджетних років.
І якщо в урядовій версії проекту держкошторису доходи, видатки й номінальний ВВП ще якось перегукувалися, то в "доопрацьованому" його варіанті доходи як за помахом палиці Діда Мороза зросли на 20%, видатки — на 16,5% (при незмінному прогнозному показнику номінального ВВП). Держава нібито знову робить ставку на детінізацію, якої цілком може й не бути. Судіть самі. За оцінками уряду, підвищення мінімальної заробітної плати збільшить податкові надходження до бюджету на 9,5 млрд грн. Зокрема, очікується, що приплив ПДФО збільшиться на 5,5 млрд грн. Але для бізнесу підвищення МЗП — шок, і як він відреагує на це нововведення, сказати складно. У держбюджеті було закладене зниження податку на прибуток підприємств на 3 млрд грн, але після тривалих торгів за видаткову частину (про які нижче) суму надходжень було знову збільшено, і не на 3 млрд, а на 3,6 млрд. Але ж бізнес може не лише втратити прибуток, збільшивши видатки на фонд оплати праці, але й скоротити штат, а може й зовсім закритися або піти в "тінь". Та й практика показує, що будь-яка детінізація потребує як мінімум року-двох, і миттєвого результату, починаючи з лютого 2017-го, не буде. А от на фінансування численних бюджетних статей кошти знадобляться уже на початку року. Це основна й дуже серйозна претензія до Міністерства фінансів, яке обіцяло формувати держкошторис на основі потенційних доходів країни, а в результаті все одно сконцентрувалося на видатковій частині, підкріплюючи її дуже ненадійними джерелами.
Перехід до трирічного бюджетування — теж дуже важливий фактор відновлення бюджетної дисципліни в державі, але після побаченого в ніч ухвалення держкошторису у виконуваність амбіційних мінфінівських планів повірити складно. При цьому нічне засідання податкового комітету було закритим, і реально оцінити ті новації, які було запропоновано та вписано в остаточні версії законопроектів, ми зможемо тільки після їхньої офіційної публікації. Деякі депутати, вже після голосування і прийняття документів, цікавилися, за що ж вони в підсумку голосували, і конкретних відповідей не отримали ні від колег, ні від представників Мінфіну.
Не менш примарними виглядають і закладені у бюджет зростання прибутку держпідприємств і надходження від приватизації. При цьому у видатковій частині всю ніч прибувало. Наприклад, було створене Агентство з підтримки експорту, наділене досить конкретним переліком товарів, виробники яких одержать держдопомогу. Читач навряд чи здивується, довідавшись, що в ньому (переліку) — всуціль велике машинобудування, фармпродукція і зернові. А ще аграріям пообіцяли системну бюджетну підтримку на наступні п'ять років на рівні не менш як 1% випуску сільгосппродукції. До речі, сільгоспвиробникам, що одержали 4 млрд грн дотацій з держбюджету, пропонували обмежити суму допомоги 150 млн грн на рік на одне підприємство, щоб не вийшло так, що найбільші виберуть усю суму, а дрібні залишаться ні з чим. Але відгуку в парламенті ця ініціатива не знайшла — депутати відклали її на 2018 р., до якого багато фермерів можуть узагалі не дожити.
При цьому держава в особі народних депутатів свідомо відмовляється від стабільних податкових надходжень і приймає ряд поправок, що створюють більш ніж пільгові умови для роботи великого бізнесу в Україні. Мінуси, мабуть, збираються теж покрити детінізацією.
Наприклад, в останні роки рента на видобуток нафти становила 45% з покладів глибиною до 5 км і 21% — при глибині залягання понад 5 км. Народні депутати знизили ренту на нафту до 29 і 14% відповідно. При цьому не підтримали стимулюючої 12-відсоткової ставки для видобутку газу на нових свердловинах і зниження ренти на видобуток газового конденсату. Усе просто: 86% усієї нафти видобуває ПАТ "Укрнафта", 40% акцій якої належить компаніям з групи "Приват", а 75% газового конденсату — державна "Укргазвидобування"… У підсумку бюджет може недоодержати порядку 1,7 млрд грн. До речі, точно сказати, чи була в результаті проголосована поправка, що надає 2-відсоткову пільгу для важкодоступних родовищ, узагалі не може ніхто. Вона кочувала з одного проекту закону в інший, у метушні злившись із незліченною кількістю інших поправок. У держкомпаній ця пільга уже є, а от чи зміг приватний сектор її роздобути, поки що загадка. Пікантності додає той факт, що в проекті не було точно зазначено, яке родовище можна вважати важкодоступним, що дає великі можливості для використання пільги.
Заповнювати втрати від зниження ренти, очевидно, будуть акцизами. Ставки акцизного податку на алкогольні й слабоалкогольні напої збільшили на 20%, а для виноробної продукції проіндексували на 12%. Специфічну складову акцизу на тютюнові вироби підвищили на 40%, адвалорну залишили на рівні 12%. Таке різке підвищення акцизів, зокрема на тютюн, при незахищеному східному кордоні й корумпованій митниці, до речі, може обернутися не припливом, а відпливом бюджетних коштів. Але про такі речі в бюджетну ніч ніхто не думав. Своїх проблем вистачає. Очевидно, для розв'язання деяких з них парламент вирішив звільнити від оподаткування доходи, виплачувані резидентом на користь нерезидента у вигляді відсотків за позикою або фінансовим кредитом. Чого б це раптом? І чи настільки вигідна ця норма держбюджету, як компаніям, що випускають євробонди? А хто у нас там лідирує на зовнішніх ринках запозичень? Точно не середній і малий бізнес.
Коли обговорювалося питання коефіцієнта індексації для земельного податку, який власне й визначає розмір плати за землю, логіка збереглася: сільгоспземлі одержали найнижчий коефіцієнт — 1, землі несільськогосподарського призначення — 1,06, а от четверта група платників єдиного податку, тобто ті самі фермери, яких ми завжди хочемо підтримати, — 1,14.
Дивом вдалося повернути єдиний реєстр відшкодування ПДВ і забезпечити його публічність. Податкову міліцію теж ліквідували. Але, хоч як сумно, з урядової податкової реформи, покликаної значно поліпшити адміністрування податків у країні, зникла норма про передачу баз даних від ДФСУ Мінфіну. За запевненнями парламентського комітету, цю норму не було підтримано МВФ. При цьому чіткої відповіді на запитання, чому, власне, кредитори виступають проти, у комітеті не дали. Тож один із головних важелів тиску на бізнес залишили в руках ДФСУ, при цьому ніяк не обмеживши широке поле для подальших маніпуляцій.
Спробувавши красиво вийти із ситуації, парламентарії вписали в проект і успішно проголосували пункт про те, що до 1 липня 2017-го має бути проведений незалежний аудит баз даних та інформаційних ресурсів, які використовуються контролюючими органами, і визначений порядок контролю й моніторингу ДФС з боку Мінфіну.
Електронний кабінет платника теж почне працювати не з 1 січня, протягом наступних шести місяців вестимуться його розробка і впровадження. У ці самі терміни Кабміну доручено розробити проект закону про впровадження єдиного рахунку для сплати податків і проект закону про податок на виведений капітал. Тобто як нескінченна історія із впровадженням адекватних електронних сервісів, так і хронічні податкові зміни в країні тривають, і наступного року бізнес напевно очікують чергові "сюрпризи".
І уряд, і парламентарії щиро радіють тому, що бюджет прийняли до нового року. Але якщо їхня радість із цього приводу зрозуміла, то особливих приводів для гордості в цьому немає, адже це нормальна практика, відхилення від якої — порушення законодавства. Кожен, хто уважно стежив за тим, як приймалися бюджет і ресурсні закони, помітив, що поспіх і хаос, бажання прийняти бодай щось саме сьогодні були продиктовані аж ніяк не необхідністю відзвітувати про прийняття деркошторису перед МВФ до католицьких різдвяних канікул. Поспіх і аврал були вигідні насамперед депутатам, які під цю какофонію проштовхнули, пропхнули й протягли потрібні особисто собі поправки й норми. Кому ренту, кому пожежні машини, кому додаткову держсубвенцію.
А головне, наскільки збалансованим можна вважати держбюджет, якщо під час внесення до нього поправок враховувався тільки один фактор — голоси на підтримку…
Звісно, якби коаліція була дієздатною, ситуація склалася б інакше. Та оскільки для прийняття будь-якого рішення їй потрібна підтримка як мінімум однієї з фракцій або груп, що не входять у більшість, без торгів не обійтися. Переговори не припинялися ні на хвилину, перед кожним голосуванням на уклін до прем'єра ходили посли, що вимагали то підтримку для фермерів, то залишити на місцях паливний акциз, то подовжити мораторій на вивезення лісу. У результаті руку допомоги коаліції простягали то одна фракція, то інша. Що в цю руку вкладалося натомість, ніхто не знає. Скільки ще неочевидних, але вигідних конкретним особам норм протягли в закони? А головне, як вони позначаться на держбюджеті, який із великою ймовірністю потребуватиме перегляду протягом наступного року?
Наприклад, поки кроїли надходження від паливного збору, вирішуючи, скільки залишити на місцях, а скільки віддати до держбюджету, зовсім забули, що раніше було створено Дорожній фонд, наповнювати який мав саме паливний збір. У підсумку Дорожній фонд почекає як мінімум до 2018-го. Дійсно, до катастрофічної якості доріг в Україні всі якось уже майже звикли. Адже під час війни будь-яку розруху виправдати легше...
З непояснюваних причин надходження від внутрішнього ПДВ знизили на 10 млрд грн, хоча вони начебто мають зростати — адже в результаті підвищення МЗП повинен підігріватися і споживчий попит. Зате надходження від імпортного ПДВ, навпаки, збільшили на 13 млрд грн, хоча експорт у нас стабільно просідає, а новостворене експортне агентство миттєво ситуації точно не поліпшить. Але це мало кого цікавило в сесійному залі, головне, що після переговорів у залі "Камінному" суму ПДВ до відшкодування збільшили на 1,5 млрд.
І як після всього вищесказаного можна з упевненістю стверджувати, що наступного року підвищаться зарплати вчителів і лікарів, стартує медична реформа й буде повною мірою забезпечена оборона, якщо ми реально не розуміємо, які суми зайдуть у дохідну частину держскарбниці, а які пройдуть повз касу?
А головне, що прийнятий похапцем бюджет, урахувавши побажання всіх і кожного, не враховує реальних потреб держави, чия економіка давно потребує перезавантаження. Роздмухуючи видаткову частину держкошторису, ніхто навіть не намагається підвищити вкрай низьку ефективність використання виділюваних коштів, посилити контроль над розпорядниками, виставити їм цільові показники. Кабмін говорить про це рік, малюючи красиві презентації, але бюджет і ресурсні закони готує за старою схемою, і приймаються вони старими методами. Оцінити доцільність урізання одних статей і зростання інших просто неможливо. Відсутність реформ у більшості сфер загрожує тим, що виділювані їм кошти буде не витрачено, а розтрачено. Водночас грошей для програм, справді необхідних економіці, просто не вистачить. То що ви там попросили у Діда Мороза?
Юлiя Самаєва 23 грудня, 23:02
