МІНІСТЕРСТВО ПРИРОДИ – ЦЕ ЄДИНЕ МІНІСТЕРСТВО, ЯКЕ ВІДПОВІДАЄ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТОГО, ЩО СТВОРИВ БОГ
– Передусім хочу згадати. Як сталося так, як Остап Семерак став міністром екології? Від "Народного фронту" ви пішли на вибори у 2014 році, стали депутатом Верховної Ради. 14 квітня 2014 року вас призначили міністром екології. Професійна кваліфікація – ви були координатором Школи молодого політика, президентом Фонду сприяння і розвитку політичної культури, заступником голови Київської ОДА з внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю, потім депутатом; магістр політології. І при тому, що пам’ятаємо вже вашу посаду – міністр Кабінету міністрів. І тут раптом міністр екології. Фахово? Остап Семерак, міністр екології – це речі, м’яко кажучи, дуже полярні.
– В мене тоді питання: знаєте, в політиків як відповідають на запитання запитанням. Не було сюрпризом, що я був призначений міністром Кабінету міністрів у 2014 році?
– Це посада, яка для всіх залишається нині такою фантазійною. Чим конкретно займається міністр Кабінету міністрів?
– Це людина, яка керує секретаріатом Кабінету міністрів. Насправді це людина, яка відповідає за організацію роботи підготовки засідань Кабінету міністрів, урядових комітетів, підготовки документів, потім їх публікації. Ну і зрештою, коли я працював міністром Кабінету міністрів, то я декілька таких непритаманних функцій на себе перетягував в силу того, що в післяреволюційний період були інші виклики, скажімо – європейська інтеграція.
– Остап, я розумію, що ви досвідчений політик, але, все ж таки, чому міністр екології?
– Зараз я на це теж відповім. Але для міністра Кабінету міністрів, очевидно, вкрай важливо мати юридичну освіту. В мене такої немає освіти, ви, напевно, подивились, почитали. Я фізик, взагалі-то, за освітою – за першою, за другою – політолог. Більше того, я признаюсь, в мене було право вибору, коли формувався останній уряд, між двома міністерствами.
– Це який?
– Але я не признаюся, тому що я не хочу ставити в незручне становище мого колегу, і це зрештою неважливо, бо в політиці немає "якби", умовного такого підходу. Тому чесно признаюся – в 2014 році, коли я працював в уряді, мені подобалася робота Міністерства екології. Я тоді був заритий у ті всі папери, в ті всі регламенти, процедури. Я дивився на мого колегу, який вів питання природи, я йому заздрив, тому що це Національні природні парки, це річки, це ліси…
– ...це сміттєзвалища…
– ...в тому числі…
– ...це забруднення повітря і багато ще питань, в лісі....
– Ще скажу. Світ, в якому ми живемо, створив Бог, і природу створив Бог. І міністерство природи – це єдине міністерство, яке відповідає за збереження того, що створив Бог. І це, напевно, була причина, чому я вибрав це міністерство.
– Слухайте, ну ви жартівник насправді. Але з іншого боку, як на мене, вступаючи на певну посаду, треба розуміти відповідальність. Якщо ти не знаєш якихось нішевих речей, то дуже складно керувати людьми, які теж мають до тебе приходити з якоюсь виконаною, або невиконаною роботою, так?
– Дивіться, ми про відповідальність і про виконану роботу можемо поговорити на результаті чи на обговорюванні: що ми зробили? Але даруйте, що я вдруге звертаюся до 2014 року. Насправді те, що я пропонуюсь на посаду в уряд в 2014 році, я дізнався, стоячи перед Майданом, перед сценою, серед людей. І в мене тоді було півгодини шоку, бо зі мною попередньо насправді ніхто серйозно не обговорював.
СМІТТЯ, ПОБУТОВІ ВІДХОДИ, КОМУНАЛЬНЕ СМІТТЯ – ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ, ВОНИ ЗА ЦЕ БЕРУТЬ ГРОШІ. 25 РОКІВ В УКРАЇНІ В УРЯДІ, В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ СЕРЙОЗНО ДО ЦЬОГО НІХТО НЕ СТАВИВСЯ
– Я думаю, ви це бачили сотні разів, але це те, що на нас навело просто жах. Ваша рідна Львівщина, 62 метрів відходів на цій фотографії, саме так. Ну це приблизно скільки поверхів будинку – 20, так? Приблизно так.
– Десь, напевно, 25.
– Зараз, наскільки розумію, ситуація така сама? Така ж кількість і люди продовжують тут дихати.
– Знаєте, я сам львів’янин. І коли ця трагедія сталася у Львові, я був чи не перший міністр, який на засіданні уряду одразу підняв. Це був травень цього року.
– Ви підняли питання щодо чого?
– Що ми повинні прийняти якесь рішення, і стартувати, і вирішувати цю проблему. Ми маємо контрольну функцію. Сміття, побутові відходи, комунальне сміття – це відповідальність органів самоврядування, вони за це беруть гроші. Комунальні платежі за те, що з наших квартир вивозять це сміття і кудись його утилізують, і ми за це платимо. Насправді за цю всю купу сміття, по всій Україні, не тільки у Львові, платимо. І от на цьому засіданні уряду, знову ж таки, я не хочу на когось "стрілки переводити", бо це негарна історія. Але я буду говорити, що ми робили і що ми зараз робимо. Ми зрозуміли, що 25 років в Україні в уряді, в органах місцевого самоврядування серйозно до цього ніхто не ставився.
– До цього ставилися серйозно бізнесмени, я знаю мінімум двох людей у нашій країні, які мені особисто в розмові казали, що вони на цьому хотіли побудувати бізнес. Коли вони стикнулися з паном, який очолює Львівську область, зустрілися і зрозуміли, що треба це робити, сказали: "О’кей, це класно"...
– Я не хочу говорити тільки про Львів, насправді така катастрофа є всюди. Перше моє здивування було, що органи місцевого самоврядування і центральні органи влади не знають, скільки у нас є сміттєзвалищ, де вони є, наскільки вони наповнені, заповнені чи переповнені, і що там лежить.
– Це ви як з’ясували, що вони не знають?
– Тому що ми попросили відповідальних у міністерстві органів самоврядування дати нам інформацію. Не просто так: "От що в нас у селі такому-то є сміттєзвалище". Не так, а сказати…
– Та все вони знають. Це не хочуть знати, я би так сказала.
– Дивіться, я вам зараз цифри скажу: отак вони нам розказували про 30 тисяч сміттєзвалищ. А коли ми сказали: "Дайте нам географічну координату, щоб ми на карті побачили, дайте нам паспорт, дайте нам морфологію, що там є, дайте нам заповненість, і дайте перспективні плани санітарної чистки". Так от за півроку, з такою великою бітою, нам у Міністерстві екології вдалося зібрати 6153, якщо я не помиляюся, одиниці відомостей про сміттєзвалища. Тобто ми можемо зрозуміти, що це, приблизно, п’ята частина з того, що декларувалося 25 років, органи місцевого самоврядування знають. Якщо взяти 30 тисяч так званих задекларованих сміттєзвалищ, де органи місцевої влади не знають, де вони знаходяться.
– Вже ми це побороли, в нас є інтерактивна карта, на якій ці сміттєзвалища.
– Вона працює, так.
В УКРАЇНІ, НА ЖАЛЬ, БІЗНЕС З УТИЛІЗАЦІЇ СМІТТЯ "СІРИЙ", З НЬОГО МАЙЖЕ НЕ ПЛАТЯТЬСЯ ПОДАТКИ, З НЬОГО ОТРИМУЮТЬ ТІНЬОВІ ДОХОДИ, ПЕРЕВАЖНО В "КЕШІ", ПЕВНА ГРУПА ЛЮДЕЙ
– Яким чином нам мінімізувати цю проблему? На даний момент, що робить з боку міністерства пан Семерак?
– Крім інвентаризації, ми в червні почали працювати з трьома міністерствами, які повинні активно включитися в цю роботу – це Міністерство природи, це Міністерство економіки, і це, звичайно, Міністерство житлового-комунального господарства. І ми взяли двох партнерів – це Європейський банк реконструкції та розвитку та німецьке агентство розвитку "Джейзет". І наступного тижня ми будемо презентувати проект програми, точніше не програми, а стратегії – Національної стратегії поводження з відходами.
– У двох реченнях для українців: що це буде?
– У цій стратегії повинні бути підготовлені і дані відповіді: як ми сортуємо сміття і де, до вивозу чи після вивозу. Що ми робимо для того, щоб сміття перестало бути сміттям, а для когось воно стало сировиною, щоби економіка використовувала і переробляла це. Насправді тих бізнесменів, яких ви згадали, є багато. На утилізації, на захороненні твердого чи комунального сміття заробляє велика кількість людей. Це бізнес прибутковий.
– В Україні?
– В Україні, на жаль, він є "сірий", з нього майже не платяться податки, з нього отримують тіньові доходи, переважно в "кеші", певна група людей.
– Ви знаєте цих людей?
– Я не знаю цих людей, бо я не є керівником поліції чи там якоїсь служби розшуку.
– Добре, громадянин Остап Семерак знає цих людей, які "по-сірому" заробляють на смітті?
– Ну це теж тяжко сказати, але ми точно повинні розуміти, що кожен мер кожного міста в Україні причетний до цього бізнесу. І ми повинні розуміти, що…
– Тобто, якщо у Львові таке відбувається, то пан Садовий і його команда мають стосунок до того, чому так…?
– Це є комунальне підприємство. Керівника комунального підприємства призначає міська влада.
– Тож хто винен у сміттєвих бідах українських міст – їхні голови? Чи, все ж таки, міністерства? Ми зателефонували очільнику Львова, Андрію Садовому, аби дізнатися, чому львівське сміття подорожує Україною частіше, аніж середньостатистичний українець. І чому в області й досі не збудований сміттєпереробний завод?
– Те, що стосується, наприклад, Львова. Дуже би хотів, щоб Міністерство екології долучилося і підставило плече, тому що вже півроку наші документи в Мінрегіонбуді на погодженні, стосовно Європейського інвестиційного банку, які готові виділяти.... За ті кошти ми маємо збудувати завод із первинної переробки сміття, зробити рекультивацію існуючого полігона і збудувати новий полігон. І Міністерство фінансів дало своє погодження, позитивний висновок. Власне міністерство пана Зубка поки що зволікає з цим питанням. І тут вже сам Європейський інвестиційний банк має великі хвилювання, тому що кошти не інвестуються, і це є дуже погано.
– Телефонуємо вже до пана Зубка. Міністр регіонального розвитку та будівництва і одночасно віце-прем’єр на зустрічі. Прес-секретар міністра пропонує поговорити із Романом Чуприненком, заступником Зубка із питань європейської інтеграції.
– На сьогоднішній день, проект, який стосується поводження з твердими побутовими відходами у місті Львові, знаходиться серед пріоритетних проектів як в Міністерстві регіонального розвитку, так і всього уряду, і, в принципі, Європейського інвестиційного банку також. З огляду на реалізацію програми, яка називається "Розвиток муніципальної інфраструктури". Вона загальним обсягом 400 мільйонів євро надана Україні. Але на сьогоднішній день банк не закінчив процедуру відбору проектів, які він буде фінансувати.
– Існує якийсь строк, якийсь дедлайн, коли це буде вирішено. Тому що вже півроку, вони кажуть, це лежить, проблема не вирішена, люди і далі гниють там поруч зі сміттям. Є страшні фотографії, тобто проблема стоїть. Чи існує дедлайн?
– В мене дуже велике прохання. Це неправильний підхід, коли ми 25-30-річну проблему, яка ніколи не вирішувалася органами місцевого самоврядування, починаємо перекладати на міністерство, яке координує певну чи то допомогу, чи то виділення кредиту, яке не відбувається зі сторони банку протягом 6 чи 5, чи 4 місяців. Тільки після того, коли консультанти банку закінчать вивірення кожної цифри, тому що наразі у нас є лише запит міста Львова по цьому проекту – виділити 75 мільйонів євро.
ЯКЩО МИ 95% СМІТТЯ (МОЖЛИВО, І БІЛЬШЕ, ХОЧА 95% – ЦЕ І ТАК ЗАШКАЛЬНА ЦИФРА) ВИВОЗИМО ЗА МЕЖІ МІСТА І ТАМ ЗАЛИШАЄМО, ТО, ЗВИЧАЙНО, 30 ТИСЯЧ СМІТТЄЗВАЛИЩ, ЯКІ Є, БУДУТЬ РОСТИ
– Коли це можливо? Коли це стане реальністю, існують якісь строки, на ваш погляд?
– На наш погляд, я зможу сказати пізніше, після того, коли система відбору проектів, які будуть профінансовані банком, буде затверджена.Що робити з тим сміттям, яке ми от сьогодні спродукували, завтра спродукуємо, куди ми будемо везти? Це інша відповідь на запитання, і, в принципі, Україна може належним чином управляти ним. Таке гарне є європейське слово "управляти цим сміттям", його сортувати, його відправляти на переробку. Те, що залишається, і ми там, скажімо, не вміємо переробляти, або це дуже дорого коштує, тоді його захоронювати. Захоронювати правильним способом, але його об’єм, маса буде суттєво менша, ніж зараз. Ми можемо собі уявити, якщо ми 95% сміття (а я думаю, що, можливо, і більше, хоча 95% – це і так зашкальна цифра) вивозимо за межі міста і там залишаємо, то, звичайно, 30 тисяч сміттєзвалищ, які є, будуть рости. Скажімо, в інших європейських країнах, як я вже казав, у Швейцарії, вони вивозять. У Німеччині є кількасот сміттєзвалищ, і країна набагато більше ВВП має, очевидно, продукує сміття.
– На розмови про те, що наше сміття може бути цікаве комусь з європейців, це лише розмови чи дійсно це має право на життя?
– Є приклади того, як азіатські країни продавали своє сміття і платили іншим країнам вивіз. Зрештою наша сусідня країна – Угорщина – в 1990-ті роки таким чином повела себе з певною групою небезпечних відходів.
– Це дороге задоволення?
– Напевно, що дороге, але мені здається, що якщо би ми платили адекватну ціну утилізації, переробці нашого домашнього муніципального сміття, ми би суттєво не відчули.
Є ВІЙНА МІЖ ЛІСОРУБАМИ І ПРИРОДООХОРОНЦЯМИ. ВОНИ ТАК МІЖ СОБОЮ ПЕРЕМІШАЛИСЯ, ЩО ЦІ БРАКОН’ЄРИ І ПРИРОДООХОРОНЦІ ЧАСТО Є ОДНІ І ТІ САМІ ЛЮДИ, ТІЛЬКИ ВНОЧІ ВОНИ ОДНІ, А ВДЕНЬ ІНШІ, ТОБТО ТАКІ ПЕРЕВЕРТНІ
– Я хочу зараз показати це відео і нашим глядачам одночасно.
– Це Івано-Франківська область, території навколо Національного природного парку “Гуцульщина”. Це дуже нашумівший природний парк.
– На ньому, наскільки я розумію, міністр, який випадково зустрів на тракторі чолов’ягу, який їхав рубати ліси, правильно?
– Так, там насправді історія була наступна, як тільки я прийшов працювати в міністерство. Це є одна з кількох "проблем з бородою" – це формування керівного складу Національних природних парків. І раніше до мене цих людей, директорів парків, які володіють величезними територіями чи лісу, чи моря, там де риба є і так далі, призначали міністри одноосібно. Я вирішив через конкурси це робити. І, до речі, це, на жаль, не є вирішенням, як півроку моєї роботи показали – це не є вирішенням проблеми. Бо на конкурси подаються не найкращі... Може хтось не вірить конкурсам, і нам треба думати. Не вирішили ми цю проблему.
– Відкритий конкурс, саме так називається система, яка з 1 липня 2016 року застосовується до українських чиновників. На наступному відео – один із переможців, Віталій Чакир. Саме цей пан мав очолити парк "Тузловські лимани". Після громадського резонансу міністр екології заявив, що він категорично проти призначення переможця конкурсу на посаду.
– Але, вертаючись до Національного парку "Гуцульщина" – це один із найцікавіших парків, окраса Карпат. І там є війна між лісорубами і природоохоронцями. Вони так між собою перемішалися, що ці бракон’єри і природоохоронці часто є одні і ті самі люди, тільки вночі вони одні, а вдень інші, тобто такі перевертні. Для того, щоб це все вскрити, мені довелося поїздити по всіх точках, хто мене куди віз. І це є одна з територій, куди мене повезли на території Пістинської, здається, сільської ради, лісовий масив "Вікові буки", тобто це масив, де дерева буки по 200-300 років. Це вкрай цінні лісові масиви. Ми їхали туди 45 хвилин через села тими дорогами. І ми проїхали це село, і коли проїжджали останні хати, обігнали маленький тракторець, який мав маленький причепик з собою.
– І що було в тому причепику?
– Нічого не було. Тобто вони їхали в ліс. Я спочатку не звернув увагу. Поки ми обганяли його, їхали далі, то мені люди, які їхали зі мною в машині, кажуть, що "це, напевно, люди, які їдуть різати". Я кажу: "Ну там маленький причепик, що ж вони там наріжуть? Певно дрова". Вони кажуть: "Ви зараз побачите". І там справді у тракторі було два чоловіки, які везли бензопилу, замотану в рядно, для того щоб її ніхто не бачив. Це була явна ознака, що вони налаштовані не на нарізку хмизу для своїх потреб.
Я НЕ БАЧУ ГОЛОСІВ У ПАРЛАМЕНТІ, ЩОБ СКАСУВАТИ ЗАКОН "ПРО МОРАТОРІЙ НА ЕКСПОРТ ЛІСУ-КРУГЛЯКУ"
– Не на дрова, коротше кажучи.
– Не на дрова, а на щось інше. І ми їх не затримали, ми їх просто привстидали, тому що вони не мали ніякого дерева з собою. Одне дерево таке, зрізане, дає оцьому чоловікові, який оцю пилу везе, заробіток приблизно 18-20 тисяч гривень – одне дерево. Тому вони їдуть маленькими такими тракторцями, з маленьким причепиком, вони ріжуть одне-два дерева, туди його складають…
– ...і поступово його перевозять…
– ...і поступово возять. І учасниками цього злочину, без перебільшення, є все село, є всі депутати сільської ради, ну я не хочу казати, що саме цієї ради, але вони бачать це. Вони це знають, вони знають це порушення, вони це мовчазною згодою ковтають. І це правоохоронці бачать, це бачить і районна влада і таке інше. І тому я на уряді запропонував моїм колегам, і вони мене підтримали, що ми повинні затвердити нові правила. Тому що дуже часто ця хижацька рубка, як я її називаю, відбувалася дуже легально. І правила, які були встановлені за часів уряду Азарова-Януковича, ми поміняли. В жовтні цього року, в результаті моєї ініціативи Кабінет міністрів поміняв ці правила. Ми залучили природоохоронну спільноту громадських організацій, вони брали участь у розроблені цих документів. Насправді, це перший крок, він дуже важливий. Я працюю в тісному контакті з моєю колегою, міністром охорони навколишнього природного середовища, в колегії, в Румунії, у них зараз будуть вибори скоро, і, очевидно, що вона буде поміняна, але вона мені скаржилася, що в неї величезна критика у країні. Україну ставлять в приклад, якраз закон про заборону експорту, це є ув’язані речі. Румунія колись давно пропустила цей гол, такою футбольною фразеологією, сьогодні їм вже нічого оберігати у великій мірі, тому що він є порубаним.
– Що ми обіцяли Європейському Союзу? Давайте розкриємо вже, як це є насправді з лісом. Ви ж курсі, як очільник міністерства.
– Я не є учасником переговорів з ЄС, але я можу сказати, що ЄС не схвалив чи обурився законом, який прийняла Верховна Рада понад рік тому. Я тоді ще був народним депутатом, я теж голосував за цей закон "Про мораторій на експорт лісу-кругляку". Європа каже, що це не є ринкові механізми, коли хтось закривається, що потрібно шукати інші механізми: податкові чи митні, чи ще якісь для того, щоб регулювати цей процес.
– І тоді?
– Цей закон діє, його ніхто не скасовував, і я не бачу голосів у парламенті, щоб його скасувати. Але дискусія іде, європейці кажуть, що Україна повинна приймати ті правила, які існують в Європі. А в Європі правила такі, що немає прямих заборон, а є інші – фіскальні чи ще якісь.
ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ – ЦЕ 265 ТИСЯЧ ГЕКТАРІВ. ЦЕ СПІВМІРНО З ЄВРОПЕЙСЬКОЮ КРАЇНОЮ ЛЮКСЕМБУРГОМ, ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА ТЕРИТОРІЯ
– Пане Остапе, зовсім нещодавно, 24 листопада, над 4-м енергоблоком ЧАЕС нарешті добудували конфайнмент. Я нагадаю, що це історична подія не тільки в історії держави, світу, можливо, будемо так вже зазіхати на весь світ. 2014 рік, ваша заява: "Зона відчуження, яка сьогодні асоціюється лише з трагедією, має перетворитись на територію змін, реформ, інновацій. Та стати визнаною у світі екологічно безпечною територією". В мене два запитання.
– Я не відмовляюся від цих слів.
Наскільки на даний момент ця зона вже має всі шанси стати зоною реформ, інновацій і екологічно безпечною територією – перше. А друге – що буде в ЧАЕС? Вже різні чутки щодо того.
– Дивіться, зоною змін зона відчуження вже стала. Впродовж останнього року ми вже змінили законодавство, дозволили в цій зоні проводити певну діяльність, яка відкрила, скажімо, можливість локалізувати в зоні відчуження джерела чи виробництво електроенергії з відновлюваних джерел. Я вважаю, що ми з державного бюджету не повинні вкладати кошти в будівництво сонячних станцій, ми повинні створити умови. І ми їх створюємо для того, щоб інвестори прийшли. Ви знаєте, китайці заявили про те, що вони 1 гігават хочуть побудувати. Є європейські компанії, є маленькі українські компанії, які роблять дослідження, готують документи, це є реальна зміна. Щодо екологічної безпеки. Насправді це є найбільший наш пріоритет, найбільше наше завдання. Мене, до речі, інколи критикують люди щодо того, що я кажу, що Чорнобильська зона стає безпечнішою. Вона насправді стає безпечнішою, тому що 30 років пройшло. Є певні фізичні процеси, які відбувалися, є ті роботи, які Україна зробила. Скажімо, будівництво безпечного конфайнменту і його насування на четвертий енергоблок – це є епохальна подія. Її не можна не перебільшувати, бо це є найбільший у світі рухомий сухопутній об’єкт. Він важить понад 33 тисячі тонн.
– ЧАЕС за десять років – що це? Ваші бачення?
– Насправді дуже важко сказати. Я насправді сьогодні ініціюю дискусію, це повинна бути дискусія на рівні вищому, ніж міністерство. Перспектива цієї зони, перспектива станції, тому що це не лише безпека, це величезні витрати коштів із державного бюджету. Я вже говорив про це, що сумарно десь 2 мільярди гривень кожного року український бюджет витрачає на забезпечення всіх функцій, служб і так далі в зоні відчуження. Це шалені гроші. Можливо, не всі усвідомлюють, але зона відчуження – це 265 тисяч гектарів. Це співмірно з європейською країною Люксембургом, це величезна територія.
– До речі, зараз знімається фільм "Люксембург" Мирослава Слабошпицького, який якраз розповідає про події.
– А в зоні відчуження впродовж цього року знімали фільми, ми знімали і відеокліпи, і навіть симфонічний оркестр.
МАЙНО І КОШТИ МОЄЇ ДРУЖИНИ Я ДО ТОГО НЕ ДЕКЛАРУВАВ, ОСКІЛЬКИ В ПАПЕРОВІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ЦЕ БУЛО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО
– Перед тим як перейти до бліців, поговоримо трохи не про зону відчуження, а про реальність, власне, про вашу декларацію. Ми це типово робимо з кожними міністрами, політиками, президентами, які приходять до нашої програми. Отже, декларація Остапа Семерака. Ви маєте дві квартири – одна на 52,3 кв.м, і інша на 354 кв.м. Зазначу, що на сайті Верховної Ради за 2014 рік ми знайшли квартири на 48 та 170 метрів, тобто зміна настала у вашому житті?
– Ви погано шукали.
– Розкажіть, що не так?
– Я декларую все більш ніж десять років. І декларація 170 з дружиною квартирою володіємо однією, але в рівних долях. І тому моїх 170 з копійками додати до її 170 з копійками, вийде тих самих 350.
– За рахунок чого була придбана ця квартира, 354 метри?
– Якщо ви проаналізуєте мою декларацію за останніх десять років, ви будете бачити, що в мене була нерухомість, яку я продав і купив квартиру.
– Ми порахували і не знайшли там 4,3 мільйони. Дивіться, в 2014 році було дві ділянки сумарно 2900 квадратні метри. В цьому році ви отримали 3 мільйони 943 тисячі 475 гривень в якості відчуження майна. Ми не нарахували готівки 4,3 мільйони?
– В тих деклараціях, про які ви мене запитуєте за останніх десять років, якщо ви пам’ятаєте, є графа "доходи" мої…
– І членів сім’ї?
– ...і членів сім’ї. Не так. Декларація, яка стала електронною декларацією, вона є трошки ширшою, і вона відкриває те майно, яке в попередніх деклараціях члени сім’ї не повинні були показувати. І та різниця, яку ви не рахуєте, у вас не співпадає, це є та різниця майна моєї дружини, яке я був не зобов’язаний, точніше вона була не зобов’язана декларувати в моїй декларації. І тому ввівши новий формат декларації електронної, ну і зрештою приклад з площею, яку ви теж не зрозуміли…
– Просто 170 метрів, які ми не помножили на два, через те що…
– Ну 170, але ж ви його не помножили, та сама історія з майном і коштами моєї дружини, які я не декларував, оскільки в декларації паперовій це було не передбачено.
О’кей, Остапе, звідки гроші у міністра екології на квартиру у 354 метра?
– Дуже просто. Я, працюючи в парламенті, стояв на черзі на квартиру. Квартиру, мені сказали, не дамо. Але ми можемо дати вам ділянку в садовому... чи як ці кооперативи називалися. Це в Київській області. Я, звичайно, погодився. І дочекавшись, коли це було дуже дорого – я його продав, от і все.
– За таку суму, яка співмірна купівлі квартири на Печерську за 254…
– Згадайте, скільки коштували в пікові ціни земля в Обухівському районі? Це було у Великих Дмитровичах, я, як зараз пам’ятаю – це було 34 кілометри від будівлі Верховної Ради. І я собі уявляв, що, можливо, я колись там збудую житло і буду їздити до робочого місця за півгодини. Але так не сталося, мені довелося продати цю земельну ділянку. Класна була земельна ділянка, з виходом на озеро, до речі.
– О’кей, нащо вам "Ягуар", чи його вже немає у вас?
– Ні, чому? Є в мене ця машина, їй десять років, вона придбана в 2006 році. Я її, до речі, в кредит придбав, виплачував…
– "Ягуар" у кредит? Це цікаво.
– Знаєте, 2006 рік, це насправді країна і світ були трошки інші. Це було до кризи, в людей були інші погляди на життя. Після цього я купив "Тойоту-Камрі" і, у принципі, я не відчував великої різниці, але я потрапив у дурну пастку. Тому що "Ягуар" продати 8- чи 7-літній, у принципі, нереально. Тобто реально будь-що продати, але за такі смішні кошти, що шкода продавати. І в мене є один товариш, який має бізнес з машинами, він каже: "Остап, ти його ще так років 5-6 потримай і він почне рости в ціні". То я його тримаю, може, він справді виросте в ціні, як та ділянка, про яку ми тільки що говорили.
– Цікавий момент – корпоративні права. Ваша дружина має 30% виробничого рекламного агентства "Візуальні комунікації" та 100% ТОВ "Волинські рекреації". Що це за "Волинські рекреації", розкажіть?
– Звичайно, думаю, хай би моя дружина сама про свій бізнес вам розповідала, але про "Волинські рекреації" скажу, що це є невдалий приклад бізнесу. Ця фірма існує, але вона не працювала. Ідея в неї була розвивати туризм на Волині, користуючись нерозвинутим, скажімо, статусом природи, яка є. У зв’язку з тим, що ця інфраструктура і тоді, і, на жаль, тепер не є розвинута, продавати таку ідею виявилося неуспішно.
ВЗАГАЛІ Я ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ З МЕДАЛЛЮ, В МЕНЕ БУЛА "ЧЕТВІРКА" ТІЛЬКИ З РОСІЙСЬКОЇ МОВИ. І СЬОГОДНІ ПОГАНО РОЗМОВЛЯЮ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ
– Пане Остапе, зараз будуть бліц-запитання: короткі запитання, короткі відповіді.
– Скільки слів на відповідь?
– Мінімум – так, ні. "Не знаю" не приймаємо.
– Далі.
– Перше запитання: який бал з екології ви мали в школі?
– А в мене не було такого предмету.
– Та ну?
– Та не було, але в мене з фізики було 5, з математики було 5, з біології було 5. Взагалі я закінчив школу з медаллю, в мене була "четвірка" тільки з російської мови. І сьогодні погано розмовляю російською мовою.
– Що таке екологія?
– Для кожного це різне. Для мене це, як я вже сказав, в сьогоднішній першій частині програми, це є захист того, що створив Бог.
– Хто ваша улюблена кума?
– Ой, ви знаєте, в мене є 15 або 16 похресників. Я люблю всіх своїх кумів рівною мірою, незважаючи чи це мій брат, чи це дружина мого однокурсника.
– Скільки поверхів у вашій квартирі на 350 метрів?
– Один.
– Вам правда писали російські депутати з пропозицією об’єднати Україну і Росію?
– Це була така полеміка, коли я був депутатом, з депутатами Державної думи. І, взагалі, я думаю, що я там e числі крутих недругів, бо я дружив з покійним Борисом Нємцовим, бо я виступив ініціатором заборони ввезення в Україну російських книжок.
НАЙБІЛЬШИМИ ВОРОГАМИ НАШІЙ ПРИРОДІ, МИ, НА ЖАЛЬ, Є САМІ
– Як так сталося, що корупціонер Канцурак став вашим заступником?
– Це не факт, що він корупціонер, немає жодного рішення суду. Є звинувачення громадськості, і у кримінальних справах, які порушені проти Злочевського, він проходить як свідок.
– Що приносить українській екології найбільше шкоди?
– Самі люди, самі українці, це є дивний факт чи дивне визнання, але найбільшими ворогами нашій природі, ми, на жаль, є самі.
– Назвіть трьох найвпливовіших людей в Україні?
– Серед українців?
– Так. Для вас особисто.
– Для мене, очевидно, по вертикалі прийняття рішення – це і Президент, це і прем’єр-міністр, і все-таки спікер, я думаю.
– Арсеній Яценюк відсутній у цьому списку, він зараз не впливає на українську політику?
– Ви спитали три найбільш впливових – Арсеній Яценюк сьогодні є лідером другої, найбільшої фракції в парламенті, і він надзвичайно впливовий. На політику українську він впливає і бере активну особисту участь у роботі фракції наших міністрів і українського політикуму. Але він, крім всього іншого, сьогодні сфокусував велику увагу на зовнішніх контактах
Він часто буває в Америці.
– За останні півроку він мав зустрічі, не будучи офіційним, він навіть не народний депутат, але з діючим віце-президентом США, з президентом Європейської Ради Дональдом Туском, з Меркель, канцлером Німеччини, він зустрічається. І це є ознака того, що ці впливові люди світу дослухаються до його думки, чують його, з ним консультуються. І це говорить, що він повернеться в політику на яскраві посади.
Я ДУЖЕ ВІРЮ, ЩО ВИБОРИ БУДУТЬ У ТЕРМІН – В 2019 РОЦІ
– З якою партією ви підете в Раду в разі перевиборів?
– Я дуже вірю, що вибори будуть у термін – в 2019 році. Сьогодні я є членом партії Народного фронту, і для мене відповідь абсолютно очевидна.
– З ким важче працювати: з "Надрами України" чи Держгеонадрами?
– З Держгеонадрами в мене, у принципі, на жаль, немає співпраці. А "Надра України" підпорядковуються саме їм, тому в мене немає роботи і співпраці з жодною з цих двох організацій.
– Навіщо ви знімали фільм про суд над Тимошенко?
– Він був англійською мовою, і був для того, щоби показати світу. які порушення прав людини відбуваються в Україні.
– Зараз би знімали фільм про неї, якби сталася з нею схожа історія?
– Думаю, що так. Але Україна змінилася і сьогодні вже нема таких судилищ.
– Чому пішли з БЮТу?
– Насправді я не пішов з БЮТу. Так склалися обставини. І я вибрав ту політичну силу, з якою я в той час був і на Майдані, і співпрацював.
– У вас у квартирі стільки ж золота, як у попередніх міністрів екології? Маю на увазі Ставицького, наприклад.
– У тій квартирі, де я живу, напевне, воно б не вмістилося, вона надто маленька.
– Що станеться з людиною, якщо вона скупається в київському Дніпрі?
– Нічого не станеться, все буде добре.
– Яким було ваше найбільш шокуюче відкриття на посаді міністра екології?
– Ну напевно, небезпечні відходи, і те, в якому стані ця робота. Майже ніхто нічого не утилізує, а викидають на сміттєзвалище, і це є завдання, над яким ми зараз працюємо.
– Вам було страшно їхати в зону відчуження?
– Ні, мені не було абсолютно страшно, але дружина на мене скоса поглядала.
– Чому ви даєте менше інтерв’ю, аніж інші міністри?
– Напевно, в моєму бюджеті менше коштів на піар.
Я НЕ ПИСАВ ЗАЯВИ ПРО ВИХІД З БЮТ. БЮТ ПРИЙНЯВ РІШЕННЯ, НЕ БЮТ, А "БАТЬКІВЩИНА" ПРИЙНЯЛА РІШЕННЯ, ЩО Я НЕ ЇХНІЙ ЧЛЕН
– Ви можете сказати скільки у Кабміні жінок?
– У Кабміні серед міністрів? Одна.
– Три, двох не помічали.
– Ох, двох не помічав, так. Вибачте, виріжте це все.
– Ні-ні-ні. Що ви будете робити на Новий рік?
– На Новий рік буду з сім’єю, як завжди.
– Ви колись брехали або замовчували інформацію заради партії?
– Ні.
– Заради честі партії, заради іміджу партії?
– Ніколи цього не робив.
– От я питаю, чого ви пішли з БЮТ? А ви мені кажете: "Я не пішов".
– Я справді не пішов, тому що я не писав заяви про вихід з БЮТ. БЮТ прийняв рішення, не БЮТ, а "Батьківщина" прийняла рішення, що я не їхній член.
– Тобто це вони "вас пішли", я правильно розумію?
– Так.
– Ви можете назвати себе експертом зі сміття?
– Зі сміття експертом я точно не є, але я доволі добре розумію управління сміттям.
– Ви завжди сортуєте відходи по окремих пакетах?
– Не сортую відходи, бо їх немає куди винести. Якщо я дома зроблю 6 пакетів, вони все одно кинуться в один ящик.
– На кого ви орієнтуєтеся, як на лідера в Народному фронті – на Авакова чи Яценюка?
– Питання, звичайно, провокативне, але відповідь абсолютно зрозуміла: Арсен Яценюк є лідером Народного фронту. Але ми є демократична партія і рішення принципові ми приймаємо в ширшому колі.
– Ми бажаємо вам бути незмінним в плані тих реформ, які ви хочете впровадити в Міністерстві екології.
http://www.5.ua/interview/ministr-ekolohii-rozpoviv-khto-vynen-u-smittievykh-bidakh-ukrainskykh-mist-134367.html
http://www.kaniv.net/news.php?p=69613 |
Сотрудники американской компании EOS Data Analytics с офисом в Украине, которая специализируется на анализе и обработке больших ГИС-данных, создали инструмент Land Viewer, чтобы дать возможность обычным пользователям — журналистам, исследователям, педагогам и студентам — свободно просматривать и загружать огромные объемы спутниковых снимков с поверхности Земли. Инструмент полностью бесплатный и работает прямо в браузере, в том числе на мобильных устройствах.
«Речь идет о более чем петабайте (Pb ~ = 1000 терабайт — ред.) снимков с двух спутников: американского Landsat 8 и европейского Sentinel 2A, которые есть в свободном доступе, и которые теперь с помощью нашего инструмента доступны к просмотру просто в браузере хоть с мобильного, хоть с планшета, хоть со встроенного браузера автомобиля Tesla (да-да, я знаю о чем говорю, потому что тестировал), хоть с PC», — написал продакт-менеджер EOS Степан Климов в своем Facebook-аккаунте.
http://newsyou.info/ukraincy-sozdali-instrument-dlya-raboty-so-sputnikovymi-snimkami-zemli-pryamo-v-brauzere
