Коли будуть судові вироки щодо топ-корупціонерів? Як перевіряють е-декларації чиновників? Чи повернуть до держбюджету конфісковані кошти? Чи має НАБУ агентурну мережу? Чи прослуховують телефони народних депутатів?
Хто заважає розслідуванням НАБУ? Про це — розмова з директором Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артемом СИТНИКОМ (на знімку).
Тяжіє вимога швидкого результату
— 2016-й фактично став першим роком, коли повноцінно запрацювали новостворені антикорупційні органи. Однак суспільство очікує на результати розслідувань, на судові вироки щодо топ-корупціонерів. Як оцінюєте результати роботи НАБУ за минулий рік? Чому так повільно справи рухаються до суду? Які справи вважаєте найрезонанснішими?
— Одразу відзначу, що справи до суду не йдуть довго й розслідуються залежно від їх складності — одну направляють до суду швидше, іншу — повільніше. Це через суд справи проходять довго. Втім, протягом 2016 року нам вдалося зробити дуже багато. Про деякі справи говоритимемо окремо. Чого не вдалося досягнути, і це найбільший виклик для НАБУ, — судових вироків для топ-корупціонерів. Суспільство чекає не гучних затримань, не гучних фабул, воно чекає вироків щодо тих людей, які підозрюються у топ-корупції. Це реальна проблема, оскільки ми не впливаємо на швидкість розгляду справ у судах. Також нагадаю, що саме Спеціалізована антикорупційна прокуратура безпосередньо підтримує державне обвинувачення у судах.
Тому наразі й над САП, і над НАБУ тяжіє очікування суспільством дуже швидкого результату.
Насправді справи стосовно корупції в усіх країнах слухаються довго. Але в жодній країні суспільство так не втомилося від корупції, як в Україні. Ми розуміємо цю проблему і постійно говоримо з антикорупційним прокурором про те, як сприяти тому, щоб справи якомога швидше розглядалися в судах. Адже саме судові вироки дадуть можливість повернути до державного бюджету арештовані під час розслідувань НАБУ кошти та майно. Ось той результат, на який з нетерпінням очікуємо ми — як на фінальний акорд нашої роботи.
— У новинах мало не щодня чуємо про нові провадження, затримання чи повідомлення про підозру корупціонерів. Які пріоритети в роботі детективів НАБУ?
— Є сфери, які потребують надзвичайно великих ресурсів та уваги з боку НАБУ. Передусім це державні підприємства, які завжди були розсадниками та фактично спонсорами корупції. Не секрет, що політичні групи, особливо ті, що представлені в парламенті, мають підвищений інтерес до контролю над держпідприємствами. Вимиваючи звідти кошти, вони фактично використовують їх як для особистого збагачення, так і для політичного впливу. І ті провадження, розслідування по яких ми вже провели, і ті, які зараз перебувають на фінальній стадії, і ті, які щойно розпочалися, свідчать, що ситуація на державних підприємствах критична. Суми розкрадань мільярдні. Наприклад, та сама так звана «газова справа Онищенка» — корупційна схема розкрадання коштів під час видобутку та продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з «Укргазвидобуванням». За три роки існування цієї схеми держава отримала 25 мільйонів гривень прибутку, а вже за три місяці після її ліквідації — 162 мільйони. Порівнюючи ці цифри, можна робити висновки, які ресурси виводяться через державні підприємства. Й дуже часто в цих схемах задіяно офшорні компанії та іноземні банки. Тобто кошти не тільки крадуться у держави, а ще й не залишаються в економіці, виходять за межі країни. У провадженнях, розслідування яких уже завершили детективи Бюро, — стосовно «Укргазвидобування», Одеського припортового заводу, Запорізького титано-магнієвого комбінату, «Тяжмашу» — загальна сума збитків сягає десятків мільярдів гривень. Це складні справи, що вимагають великих ресурсів. І, відповідно, розслідування даних проваджень є одним із наших пріоритетів. Ще з першого дня призначення на посаду я говорив про те, що це є нашим пріоритетом.
Ще один наш пріоритет — подолання корупції у судовій гілці влади, адже фіналом нашої роботи є саме судові рішення. На жаль, сьогодні в нас є судді, які закопують банки з грошима на городі, суди, котрі не готові слухати антикорупційні справи.
Проведення судової реформи — основний виклик не тільки для НАБУ, а й для усієї України.
Зі свого боку, Бюро працює у декількох напрямах — безпосередньо документує корупційні правопорушення у діях суддів, а також у межах співпраці з Вищою кваліфікаційною комісією суддів активно працює над збором інформації про кандидатів, які претендують на посади у Верховному Суді, для того, щоб до новостворених антикорупційних органів не потрапили корупціонери.
Повинні сходити у Верховну Раду і спитати: «Можна ми прослухаємо народного депутата?»
— Коли будуть доведені до суду справи стосовно народних депутатів Онищенка, Мартиненка, яких позбавлено недоторканності, голови ЦВК Охендовського? На якій стадії ці провадження? Як, на ваш погляд, можна уникнути втечі підозрюваних за кордон?
— Почну з кінця запитання. Мене обурила ситуація, яка склалася довкола Вищої ради правосуддя. Довго всі — НАБУ, прокурори, суспільство — очікували на зняття імунітету із суддів. І ще тоді я казав — сподіваюся, що Чаус буде останнім суддею, котрий скористається своїм імунітетом. 30 вересня набрали чинності Закон України «Про судоустрій та статус суддів» та зміни до Конституції України. Буквально за кілька днів ми затримали суддю із Дніпра за одержання хабара, спираючись уже на нове законодавство. Нам більше не потрібно йти до Верховної Ради і чекати, коли парламент зніме імунітет — одразу затримали під час скоєння злочину і звернулися до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу. Потім з’явилася друга справа стосовно суддів, третя... Але днями читаю публічне звернення Вищої ради правосуддя, в якому сказано: ні, будьте ласкаві, коли затримуєте суддю одразу після одержання хабара, ідіть до нас, і ми будемо давати дозвіл на арешт.
— А за цей час суддя втече.
— Стільки зусиль витратили народні депутати, адміністрація Президента, громадськість, які працювали над судовою реформою. А зараз фактично є намагання звести все знову до того, що було — якесь особливе становище, яке рано чи пізно дає можливість уникнути покарання. Але, сподіваюсь, що це не буде перешкодою, оскільки вже є стала практика арешту суддів без обмежень, коли суддю затримують одразу після вчинення злочину. Однак система опирається і буде до останнього чинити супротив.
Те саме стосується і народних депутатів, у яких досі є абсолютний імунітет. Це не просто неможливість притягнути його до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради, неможливість арешту чи навіть домашнього арешту. Стосовно народного депутата не можна проводити негласні слідчі дії — у тому числі й прослуховування. Виникає трохи анекдотична ситуація — ми повинні сходити у Верховну Раду і спитати: «Можна ми прослухаємо народного депутата?» І той депутат сидітиме в залі й голосуватиме проти. Цю ситуацію потрібно кардинально змінювати.
В нас є провадження стосовно народних депутатів. Але поки що обійдемо цей імунітет... Це займає час, ресурси і знову-таки в підсумку отримуємо невдоволення суспільства. Зараз зареєстрували низку проваджень за результатами аналізу е-декларацій, є й окремі справи щодо депутатів, які стосуються корупційних схем.
Стосовно Онищенка. В лютому ми (НАБУ і САП) можемо ініціювати процедуру заочного засудження самого Олександра Онищенка. Щодо інших фігурантів розслідування ситуація простіша. Однак, наскільки мені відомо, наприкінці січня, можливо, Інтерпол все-таки ухвалить рішення про оголошення Онищенка в міжнародний розшук. Тому або ми все ж таки його затримаємо, доставимо в Україну та судитимемо за загальною процедурою, або ж клопотатимемо про спеціальну. В даному розслідуванні дуже багато заарештованого майна, і реально є можливість повернути державі серйозні кошти. Тому було б правильно не тягнути час, ми про це вже попередньо говорили з Назаром Холодницьким (керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). — Ред.), все-таки запустити справу. Тих, хто на місці, засудити за загальною процедурою, хто не на місці — заочне засудження, отримати вирок і стягнення на майно.
Що стосується справи Мартиненка, то пан Мартиненко сам не дає можливості забути про неї. Постійно з’являються його коментарі чи коментарі його адвокатів. Справа надзвичайно складна в розслідуванні, дуже велика кількість міжнародних правових доручень, що завжди об’єктивно забирає час, бо різні країни по-різному їх виконують. Але детективами та прокурорами проведено величезний обсяг роботи. Для мене барометром оцінки роботи є якраз емоційні заяви самого Миколи Мартиненка, котрий постійно опускається до особистих образ замість того, щоби вступити в нормальну процесуальну дискусію. Мають місце непрофесійні дії з боку його адвокатів, які в порушення правил адвокатської етики дозволяють собі неприпустимі висловлювання. Ми виходитимемо з того, які докази були зібрані, які особи причетні, й, відповідно, прийматиметься рішення щодо кожного конкретного фігуранта в цій справі. Бо говоримо постійно про одну людину, але забуваємо, що справи складні, там фігурує ще ряд осіб, які обґрунтовано перевіряються на причетність до корупційних схем.
Своїми заявами Онищенко сам визнає, що скоїв злочин
— Після позбавлення депутатської недоторканості та відкриття провадження Онищенко виступив із низкою резонансних заяв на адресу нинішньої влади та Президента, зокрема, щодо підкупу депутатів. Чи відкрито в НАБУ провадження після його заяв?
— Так, ми зареєстрували провадження, перевіряємо заяви, які мають хоч якесь конкретне наповнення. Заяви Онищенка дуже цікаві тим, що він сам визнає, що скоїв злочин. Бо Онищенко каже: «Я підкуповував депутатів». Це було дуже важливою обставиною, яка врахована при реєстрації проваджень за заявами Онищенка. Бо гучних заяв робиться дуже багато, чим дуже часто зловживають. Але ця заява відрізняється від інших тим, що людина конкретно визнає свою участь у злочинах.
Друге. Самі заяви Онищенка мають досить абстрактний характер. Наприклад, коли він казав, що його не реєстрували кандидатом у народні депутати, потім Михайло Охендовський (голова ЦВК. — Ред.) зареєстрував, коли певна сума була сплачена. Онищенко називав конкретні прізвища, ці люди були допитані. Зараз отримується доступ до певних документів, щоб перевірити заяву, тобто розслідування триває. Але за той період часу, який минув після перших заяв Онищенка, фактично жодної конкретики не додалося. Хоча пропонували йому передати записи, які нібито в нього є, — не всім розвідкам світу, а компетентним органам України, які дали б їм оцінку відкрито, під наглядом суспільства. На жаль, ані під час опитування Онищенка по скайпу, ані під час спілкування з його адвокатами прогресу немає.
— Тобто в НАБУ немає жодної «плівки Онищенка»?
— Ми маємо доступ лише до того запису, до якого мають доступ усі. Це та зустріч, яку він виклав уже після позбавлення імунітету. Ми готові отримати конкретні свідчення з конкретними прізвищами. Бо що таке «підкуп депутатів»? Назви прізвища, час, місце, де то було. А говорити, що я ходив, когось підкуповував — це заява, яка не містить конкретики, і її дуже важко перевіряти з урахуванням того, що стосовно народних депутатів дуже обмежена можливість взагалі щось документувати. Тому провадження є, та інформація, яка надходить, перевіряється, але що більше дивлюся на це провадження, то більше переконуюсь, що основна мета заяв Онищенка — відволікти увагу від основного провадження, де є мільярдні збитки держави, і спробувати політизувати справу.
Була спроба Генпрокуратури розмити повноваження НАБУ
— Ви казали, що працюєте із САП в єдиній «спайці». Однак наразі багато говорять про начебто конфлікт між НАБУ та Генпрокуратурою.
— Генпрокуратура та Спеціалізована антикорупційна прокуратура — то різні прокуратури.
— Тож чи існує сьогодні конфлікт між НАБУ та Генпрокуратурою? Які у вас стосунки із Юрієм Луценком?
— У нас нормальні, робочі стосунки.
— Чи чітко розмежовані повноваження між НАБУ та ГПУ? Чи, можливо, в конфлікті є політична складова?
— Укотре хотів би подякувати Юрію Луценку за те, що він, коли був народним депутатом, проголосував за створення антикорупційної прокуратури. На час прийняття першої редакції Закону про НАБУ, 14 жовтня 2014 року, ще не було навіть концепції антикорупційної прокуратури. Й коли я проходив конкурс на посаду директора Бюро, то розумів, наскільки великий ризик — НАБУ і нереформована Генеральна прокуратура. Бо всі знаємо, що там відбувається. І коли з’явилася концепція САП, фактично була створена нова автономна, незалежна інституція з окремим порядком добору кадрів, я зрозумів, що є шанс щось зробити. Бо якби наглядала Генеральна прокуратура, було б набагато гірше.
Для нас антикорупційна прокуратура є найвищою інстанцією щодо питань досудового слідства. Генеральна прокуратура для нас має досить опосередковане значення. Була спроба Генпрокуратури розмити наші повноваження, повернути альтернативну підслідність, але на це дуже жорстко відреагували міжнародні партнери, і цей процес зупинився. Від себе можу сказати, що зараз у нас уже є досвід роботи з Генпрокуратурою у спільних слідчих групах. Бувають ситуації, коли ведемо «нашого» суб’єкта, а потім бачимо, що виходимо на суб’єкта, який підслідний Генпрокуратурі. Те ж саме і Генпрокуратура — веде, наприклад, заступника губернатора. Це не наш суб’єкт. І виходить на губернатора, а це вже наш суб’єкт. Досвід роботи спільних слідчих груп саме говорить про те, що чинна законодавча база дає можливість чітко розмежувати повноваження між різними слідчими підрозділами.
— Щойно ви сказали: «Всі знаємо, що там відбувається». Що ж таке страшне нині відбувається в Генпрокуратурі?
— За кількістю прокурорів, які були затримані НАБУ, бачимо, який рівень корупції у Генпрокуратурі.
— НАБУ має право затримувати прокурорів Генпрокуратури?
— Не тільки має право, а й затримує. До справи «діамантових прокурорів» в Україні за 25 років незалежності ніхто не затримував прокурорів-високопосадовців за корупцію. Зараз ми затримали трьох співробітників ГПУ, двох заступників прокурорів областей — це якраз ті посади, до яких ніхто ніколи не добирався і не чіпав у рамках прокурорської «монополії» на боротьбу з корупцією.
Що мене найбільше обурило — той самий підрозділ, який очолював Сус (Дмитро Сус — прокурор Генпрокуратури з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки. — Ред.), — затримав службову особу за хабар, обшукав кишені, заволодів талонами на паливо і потім заправив власний автомобіль та автомобіль своєї дружини. Настільки низько професійно, що навіть не зміг приховати сліди скоєного злочину. Ця справа уже передана до суду.
— Ви часто спілкуєтесь із Юрієм Луценком?
— По роботі — якщо є необхідність, то спілкуємося (посміхається).
Е-декларації перевіряємо фактично вручну
— Чи вже отримало НАБУ доступ до е-декларацій? Як їх перевіряєте? Скільки проваджень на сьогодні зареєстровано щодо е-декларантів?
— Уже є двадцять п’ять проваджень щодо тих суб’єктів, які були зобов’язані подавати е-декларації на першому етапі. Багато з них стосуються народних депутатів. Постійно надходять нові матеріали, за якими реєструються провадження.
— Які критерії перевірки е-декларацій? Чи враховуєте публікації в ЗМІ?
— Є провадження, зареєстровані за публікаціями у ЗМІ. Доступ до е-декларацій ми ще фактично не отримали, зараз працює спільна з НАЗК робоча група, вирішуються технічні питання. Якщо так і далі піде, то, думаю, до кінця другої хвилі декларування точно будемо мати доступ. Він нам потрібен якомога швидше, бо зараз перевіряємо е-декларації фактично вручну, як і журналісти, але маємо трохи більше ресурсів для перевірки. Ми заходимо на сайт НАЗК, дивимося те, що є в загальному доступі, потім перевіряємо цифри, які записані у деклараціях, за базами даних — фіскальної служби, Мін’юсту, МВС. Це досить повільний процес. Було б набагато швидше, якби ми мали повний доступ і могли би використовувати аналітичні програми. І відфільтровувати декларації за певним критерієм — хто придбав «Бентлі» або зареєстрував літак.
— А хто може і повинен надати НАБУ доступ до е-декларацій? НАЗК?
— Вони ж адміністратори. У нас є повноваження, передбачені ст. 17 закону про НАБУ, де написано, що ми маємо право прямого доступу до реєстрів і баз даних державних органів. Дуже багато доступів ми вже отримали, хоча це був технологічно складний процес, адже повинен бути захищений канал, по якому передаються дані.
— Щоб, скажімо, ніхто у НАБУ не продав чиюсь квартиру...
— Ні, у нас такого доступу немає. Ми не маємо права адміністрування. У нас є право дивитися, а не змінювати реєстри. Надзвичайно важливо було отримати доступ до баз даних Державної фіскальної служби та МВС, Державного земельного кадастру. Мін’юст дуже швидко і без зайвих дискусій відкрив реєстри. Хтось повільніше. НАЗК спочатку обрало позицію для мене трохи незрозумілу — ми вам нічого не дамо. Потім у мене була зустріч із главою НАЗК, в принципі, досягли домовленості, що вони нам дадуть доступ, підписали відповідний меморандум. І фактично зараз уже створено нормативну базу для передачі реєстрів, і вирішуються технічні питання. Сподіваємося, зробимо це швидко. До речі, єдиний орган, який так і не дав нам доступ до реєстру, — це Генеральна прокуратура. Зараз того повного доступу, який ще Шокін давав, у нас (директора та заступників директора Бюро. — Ред.) немає.
— Маєте на увазі доступ до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)?
— Якщо у нас не буде такого доступу, нам просто заблокують роботу. Хоча не здивуюся, якщо в один прекрасний день детектив прийде, і в нього теж не буде доступу. У слідчих підрозділів є такий доступ. У директора, першого заступника і заступника директора НАБУ спочатку теж був повний доступ у порядку, передбаченому ст. 17 закону про НАБУ. Тобто я, як директор, не мав права реєструвати провадження, але мав повний доступ до бази даних. Наприклад, розслідуємо справу, бачимо, що вона перетинається із розслідуванням поліції, я заходжу в реєстр і бачу, що це провадження — у Хмельницькому райвідділі. Я можу скористатися своїм правом витребувати провадження за згодою антикорупційного прокурора. Ось такий доступ нам закрили. Хоча ще з попереднім генпрокурором Віктором Шокіним ми домовилися, що є доступ як слідчого підрозділу, так і аналітичний доступ у порядку, передбаченому ст. 17 закону про НАБУ. Це було окремо прописано в порядку ведення ЄРДР. Але, на жаль, чомусь зараз керівництво ГПУ вирішило, що нам це не потрібно.
— Тобто у Вас зараз немає повного доступу до ЄРДР?
— Ні.
— А чи має НАБУ доступ до банківських вкладів?
— У доступі до банківських вкладів є специфіка, оскільки існує банківська таємниця. Але ми використовуємо можливості оперативного доступу. У будь-якому випадку, доступ до даних, які містять банківську таємницю, ускладнений. Щодо нерухомості, автомобілів, довіреностей — у нас такий доступ є, і ми з ним працюємо.
— Чи враховуєте те, що у реєстрах нерухомості дуже багато помилок?
— Ми маємо доступ до того ж реєстру, що і Мін’юст, але не є адміністраторами реєстру. Найбільш проблемна база — не з нерухомістю, а з автомобілями.
— Автомобіль уже може бути проданий, але в реєстрі досі числиться за попереднім власником.
— Звісно, враховуємо, що реєстри не є ідеальні й намагаємося перевіряти інформацію.
— А як ставитеся до ідеї загального декларування майна для всіх громадян, від студента до бабусі-пенсіонерки, так званого нульового декларування? Ще й пропонують заплатити певний податок...
— Податок — то окреме питання у цій концепції. Загалом, на мій погляд, варто вести дискусію у цьому напрямку. Як запускати — інше питання. Бо іноді перевіряємо декларацію, а нам кажуть — так я ж це нажив ще на початку 90-х, коли ще не був зобов’язаний подавати декларацію, коли долар ще був по п’ять, а потім була інфляція. Загальне декларування рано чи пізно призведе до того, що людина після досягнення повноліття буде «прозора» упродовж всього життя.
Наша еліта поки що не готова до органів, які не може взяти під контроль
— Навіщо Україні потрібен антикорупційний суд? Коли він може бути створений? Чому парламент гальмує ухвалення відповідного закону? І як ставитеся до ідеї, щоб до конкурсної комісії з обрання суддів антикорупційного суду входили іноземці?
— Антикорупційний суд — таке поняття вже є у чинному законодавстві. Але необхідно прописати процедуру відбору суддів і структуру такого суду. Ми не виступаємо за створення абсолютно окремої інституції, яка не підпорядковуватиметься Верховному Суду. Ми виступаємо за створення антикорупційного суду в структурі судової гілки влади. У Верховному Суді буде окрема антикорупційна палата, і це, фактично, буде елемент судової системи, але з гарантіями незалежності та особливим порядком відбору кадрів. Навіщо це потрібно? Давайте простежимо, як триває судова реформа. Зараз відбувається конкурс до Верховного Суду, що має завершитися у березні. Потім відбуватиметься формування апеляційних судів. Це два роки.
Потім — реформа судів першої інстанції. Ще два роки. Тобто загальний термін реформи — п’ять років. Якщо увесь цей час ті справи, розслідування яких завершить НАБУ, перебуватимуть в судах першої інстанції, де їх слухатимуть судді «чауси» з «доларовою консервацією» на городах, очікуваного суспільством результату не буде. Тому й має бути спеціалізована структура судової гілки влади, яка обиратиметься прозоро. Суддів, які розглядатимуть антикорупційні справи, буде з п’ятдесят. Щодо іноземців — іноземні експерти входили до конкурсної комісії, яка обирала директора НАБУ та антикорупційного прокурора. І той досвід, який Україна вже має, говорить на користь такої системи. Була ще дискусія — чи можна запросити іноземців як суддів — звісно, такого робити не можна. Бо це елемент нашого суверенітету, судді повинні бути громадянами України. Вважаю сумнівними і пропозиції про залучення експертів до колегії суддів з правом дорадчого голосу. А щодо конкурсної комісії, яка повинна обрати кращих кандидатів із тих, хто подався на конкурс, із використанням свого досвіду, ділових та моральних якостей, — нічого крамольного не бачу. Хоча впевнений, що цим можуть маніпулювати у парламенті. Наша еліта поки що не готова до органів, які не може взяти під контроль. Ось НАБУ не можуть взяти під контроль — і у нас дуже багато ворогів. Для дискредитації нашого органу задіяні значні ресурси: як у ЗМІ, так і у соціальних мережах. Все ж сподіваюся, що найближчим часом у парламенті з’явиться законопроект про антикорупційний суд. Щодо строків його створення — якщо законопроект прийняти до кінця березня, то до кінця року антикорупційний суд уже можна запустити, і вже в січні матимемо професійно підготовлений суд, який зможе слухати антикорупційні справи і виносити ухвали без всіляких впливів ззовні, оскільки за такими справами буде дуже великий громадський контроль.
— Чи потрібно розширити повноваження НАБУ?
— Щодо надання НАБУ права прослуховування — наболіла тема, ми про це говоримо вже більше року. Це питання є і в угоді з МВФ. Але у парламенту наразі, на жаль, немає політичної волі за це проголосувати. Ми пропонуємо такий варіант, щоб СБУ могла перевіряти законність нашої роботи. Потрібно вдосконалити і певні питання Кримінального процесуального кодексу, скажімо, положення, які дозволяють стороні захисту зловживати своїми правами. А загалом повноважень нам вистачає.
Створити антикорупційний суд і надати право на прослуховування — цього було б достатньо, щоб система працювала ефективно.
— Чи на сьогодні НАБУ повністю укомплектовано? Чи є відплив кадрів? Вас фінансують повністю за рахунок держбюджету чи і за кошти західних партнерів?
— Щодо фінансування НАБУ, воно здійснюється виключно за рахунок державного бюджету. Є також проекти міжнародної технічної допомоги від наших партнерів, які зареєстровано в Міністерстві економіки. Відпливу кадрів практично немає. Зараз в НАБУ 550 працівників, завершується конкурс ще на 90 посад у підрозділі детективів. Створюються два територіальні управління — Одеське та Харківське. Львівське вже укомплектовано.
— Чи розслідує НАБУ ситуацію з ПриватБанком, порушення при рефінансуванні інших комерційних банків? Чи володіє НАБУ фактами, які свідчать про причетність керівництва НБУ до зловживань у банківській сфері, виведення коштів за кордон?
— Щодо банківської сфери — у нас є низка проваджень щодо менеджменту банків, визнаних неплатоспроможними. Ми розслідуємо те, що входить до нашої компетенції — впливи, зловживання працівників НБУ при рефінансуванні.
— По ПриватБанку є провадження?
— Окремо по ПриватБанку немає провадження.
— А чи є в НАБУ провадження щодо фактів зловживань у сфері оборони, державних закупівель для армії? Адже говорять про мільярдні розкрадання.
— Є провадження і у військовій сфері. На різних етапах. По деяких ми близькі по визначенню кола підозрюваних. Але це досить специфічна сфера, і надамо інформацію тільки тоді, коли вже буде якась конкретика. Не хотів би зараз розповідати, тим більше, що триває війна.
Як бачите, мені ще жодного разу не зателефонував Президент
— Чи зустрічаєтесь особисто з Президентом Петром Порошенком? Чи телефонує він Вам?
— Ми з Вами вже сидимо годину і, як бачите, мені ще жодного разу не зателефонував Президент. Не пам’ятаю, коли востаннє бачився з ним. На Банковій буваю дуже рідко. Мене іноді запрошують на антикорупційну раду, яка створена при Президенті.
Нам, справді, вдалося створити незалежний орган. Якщо забрати емоції та проаналізувати, які справи вже розслідувані, то буде зрозуміло, що тільки незалежний орган може дозволити собі розслідувати такі справи.
— Кому це може бути вигідно?
— Точно не мені. Є також ціла армія ботів у соцмережах, ціла армія людей, які готують для ЗМІ начебто аналітичні статті, наскільки все погано. Але така специфіка не тільки України. Румунія стикалась з тим же самим.
— А в НАБУ є свої боти, агентурна мережа?
— Агентурна мережа і боти — це абсолютно різні речі. Ви ставите такі питання, на які я не маю права відповідати, навіть якщо захочу. У нас є не тільки слідчий, а й оперативний підрозділ і специфіка оперативної роботи.
— Що змінилося у Вашому особистому житті відтоді, як очолили НАБУ? Чи з’явилися нові статки? Чи змінилися друзі, знайомі, звички, захоплення?
— Про мої статки пишуть постійно. Головний антикорупціонер заробив стільки-то. Часу на особисте життя стало набагато менше, його практично немає. Так само, як і немає часу на якісь хобі, ту ж риболовлю. Але з друзями граємо у футбол. Є друзі дитинства, які взагалі не мають жодного стосунку ані до правоохоронної системи, ані до політики, з якими спілкувалися до, спілкуємося зараз і будемо спілкуватися після. Бо друг — це людина, яка з тобою спілкується не тому, що ти зараз на певній посаді, і він щось від тебе хоче. Звісно, призначення на посади — то є певний тест для людей, котрі вважали себе твоїм другом. Але не може кількість друзів залежати від того, який соціальний статус маєш чи яку посаду обіймаєш.
— На що витратили свою минулорічну зарплату?
— Найму бухгалтера, порахую та скажу. Адже всі покупки, які перевищують певну суму, ми повинні декларувати. І декларуємо.
— Чи настануть колись в Україні такі часи, коли зможемо сказати, що корупцію подолано? Чи це явище невикорінне?
— Чи таке колись настане в якісь іншій країні? Жодна країна не може сказати, що вона подолала корупцію. Щоб мінімізувати корупційні ризики — я наводив приклади, як змінюється ситуація із втручанням антикорупційних органів, те ж «Укргазвидобування». Якщо не знизимо темп на шляху реформ, і головне — якщо вдасться запустити незалежну судову систему, — то зміни будуть необоротними.
