Мисливський клуб «Кедр», або «Сухолуччя» — це місце, де полювало оточення Януковича. Зараз сюди все ще приїжджають на полювання члени цього елітного «Кедру», які орендують тутешні ліси й угіддя. Втім, полювання вже зовсім не ті, не той розмах, що був за Януковича. Є надія, що зовсім скоро припиняться і вони - і ці 30 тисяч гектарів лісів та боліт цілком і повністю належатимуть державі. Для цього природоохоронці створюють національний природний парк, у якому планують розвивати екотуризм.
Текст: Любов Величко
Територія вбивства
Сонячний морозний ранок починається із захопливої мандрівки. Пункт призначення — збільшена копія Межигір’я. Сухолуччя - це недоступні для простих відвідувачів мисливські угіддя екс-гаранта Віктора Януковича.
Наша компанія із п’яти чоловік втиснулась у невеличкий седан. За кермом — Валерія Немикіна із Всесвітнього фонду природи WWF, поруч із нею — директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. На задньому сидінні поруч зі мною — колега Валерії, Андрій Плига, та Ярослав Козак із Асоціації екотуризму.
— Ой, а я пташечку не збила? — раптом запитує у пасажирів Валерія, схвильовано вдивляючись у вікно заднього виду. Навіть незважаючи на слизьку дорогу, дівчина не може не думати про захист живих істот від людської необережності. Хоча досвід керування у неї — всього чотири місяці.
— Та наче ні,— спокійно відповідає Андрій, озирнувшись назад.
Дорога від Києва до Сухолуччя триває сорок хвилин. Тисячі гектарів землі, прекрасні краєвиди — рай для любителя живої природи.
— Цікаво, а скільки бобрів живе у цьому лісі?
— Не знаю. Треба порахувати,— Андрій мислить, як біолог. Цей фах він отримав у столичному вузі. Але зізнається: в Україні реалізуватися в цій професії - надзвичайно складно.
Хоча, насправді, запит на спеціалістів-біологів є. Наприклад, згідно з Лісовим кодексом, кожен лісгосп повинен залучати біологів, які вивчатимуть територію, де планується вирубка дерев. Спеціалісти визначають, чи немає там рідкісних видів рослин та тварин. І вже після цього дозволяють або забороняють лісорубам ставати до роботи.
Але на практиці лісгоспи майже ніколи не залучають біологів до обстежень. По-перше, тому що не мають коштів на зарплату. По-друге, тому що не хочуть мати зайвого наглядача.
У Сухолуччі біологи, може, і є. Але працюють вони тут точно не для збереження рідкісних видів. Зараз сюди все ще приїжджають на полювання члени елітного мисливського клубу «Кедр», які орендують тутешні ліси й угіддя. Втім, ці полювання зовсім не ті, не той розмах, що був при Януковичу. Але зовсім скоро і вони припиняться, і ці 30 тисяч гектарів лісів та боліт цілком і повністю належатимуть державі. Для цього природоохоронці створюють національний природний парк «Дніпровсько-Тетерівський». І замість мисливців сюди будуть приїжджати екотуристи — любителі живої природи, яким цікаво спостерігати за тим, як живуть лісові мешканці.
Карта-схема території національного природного парку «Дніпровсько-Тетерівський». Межі парку позначені червоним кольором.
— Живності тут — море. Багато — з Червоної книги: сірі журавлі, чорні лелеки, орлани білохвості,— розповідає Володимир Борейко.
Володимир Борейко не лише досліджує флору та фауну, а й пильно стежить за всіма корупціонерами, які хочуть нажитися на природних багатствах.
Півстоліття в Сухолуччя могли завітати лише обрані: за СРСР — компартійна верхівка, а після проголошення Україною незалежності — депутати та високопосадовці.
Частина територій — це ліси та болота, створені природою, а частина території, на якій зараз молодий сосновий ліс, ще якихось 50 років тому була полем. Зрозуміти, що ліс виріс не сам, просто — дерева тут ростуть в один ряд, наче капуста у грядці, вік дерев — однаковий. Товстенних стовбурів не зустрінеш.
- Сосна є переважаючим деревом в цих лісових посадках, адже, по-перше, вона сприятливо росте на бідних піщаних грунтах, по-друге, вона росте швидше, скажімо, за дубові ліси, які можуть зростати на багатших грунтах, - каже Андрій.
Молодий ліс посадили люди у 60-х роках
Цю частину лісу мисливський клуб розділив на 25 гігантських вольєрів, умовний кордон між якими утворює лише металева сітка. У кожному вольєрі є спеціальні вишки для полювання, на яких встановлені відеофіксатори, що реагують на рух. Це потрібно для того, аби знати, о котрій годині тварини приходять їсти.
За графіком харчування стежать працівники «Кедру», адже їхні поважні клієнти не хочуть чекати кілька годин у засідці, доки прийде здобич. Мисливця запрошують сюди якраз перед тим, як має прийти тварина. Тут, біля годівниці, її і вбивають.
— Полювання — це облави, стрільба, крики загонників, собаки. Мисливці стріляли (та й, мабуть, і зараз стріляють) в усе, що хотіли, навіть у тварин із Червоної книги. Кулеметами в качок гатили! Екоінспекція сюди навіть не потикалася, — кажуть громадські активісти.
Місцеві жителі згадують про ті часи так, наче це було не в реальному житті, а в якомусь містичному пригодницькому екшені:
— Щоб полювання вийшло вдалим, потрібні загонники. Іноді роль цих загонників виконували… вчителі та діти. Вони, може, і не знали, у якому дійстві беруть участь. Сказали їм тваринок порахувати, от вони бігали і рахували. Вчителі, з якими вони гуляли по лісу, відбирали у них мобілки, а потім починалася така собі гра. І ніхто навіть не думав про те, що це смертельно небезпечно! Тому що тут закони не діяли.
Спеціально обладнане для мисливця місце. Таких тут вісім сотень
За часів президентства Януковича для зручності мисливців в угіддях вирубували велику кількість дерев та побудували дороги і вісімсот вишок, а великі площі боліт — висушили. Через це порушився гідрологічний режим.
— Болото — це єдина екосистема, яка поглинає вуглекислий газ. Але хіба це цікавило когось з оточення Януковича, який приїхав сюди з такими, як сам, постріляти тварин і попаритися в сауні? У нього в голові інше: 40 хвилин від Києва — і ти на місці! Це ж просто фантастика! — кажуть природоохоронці.
За часів Януковича тут паркувалися дорогі човни та яхти. Коли буде створено національний парк, екотуристи зможуть плавати вздовж заповідних берегів
Працівники «Кедру» створили ідеальну територію для вбивства. Вони навіть відстрілювали вовків, щоб ті не полювали на парнокопитних. Для мисливця вовк — конкурент, якого треба усунути.
Уздовж ідеально рівної асфальтної дороги — безліч годівниць для кабанів, оленів та косуль. Тварини вже звикли до того, що їх підгодовують, а тому збігаються, почувши звук двигуна. Звук мотора сигналізує: привезли корм.
— Біля годівниць на тварин час від часу полюють найбільш ліниві мисливці. Це ж так зручно — навіть у ліс заглиблюватися не потрібно. Сидиш собі в машині і гатиш через бокове вікно, — каже Ярослав Козак.
Подібний підхід до мисливства став причиною того, що за часів, коли тут хазяйнували люди Януковича, у навколишніх лісах було бездумно знищено багато видів рослин і тварин.
Але заможних клієнтів це анітрохи не хвилювало.
Елітний клуб
Екологи розповідають, що головним по мисливському клубу був регіонал Юрій Бойко. Він збирав гроші на розвиток «Кедру» у заможних партнерів Януковича. Коштів вистачало на все: і на моторний парк, і на вертольоти, і на снігоходи.
Природоохоронці порахували — членами «Кедру» є 28 друзів екс-президента Віктора Януковича. Будинки використовували для приватних вечірок. Також до послуг гостей сауна, альтанка для смаження шашликів, пристань для яхт, міні-пірс для прийому сонячних ванн і пірнання у Дніпро. Словом, ідеальне місце для того, щоб забути про вередливих виборців і в неформальній обстановці вирішити усі фінансові та політичні питання.
Гроші в інфраструктуру вкладав клан Януковича. Тут у неформальній атмосфері «вирішувалися питання».
Снігоприбиральна техніка в мисливському клубі чергує і вдень і вночі
Зараз ця шикарна інфраструктура — під контролем громадських активістів.
— Садибу у мисливського клубу ми забрали. І повертати не будемо,— гордо каже тутешній охоронець.
Втрачати такий ласий шматочок «Кедр», звісно, не хотів. Спочатку власник клубу зігнав сюди два автобуси тітушок, які штурмували ворота до закритої ділянки. Але майданівці цю атаку успішно відбили.
За право відпочивати в дорогому маєтку велася справжня війна
Другий раунд боротьби за будівлю ще цікавіший: власник «Кедру» пропонував хлопцям 50 тисяч доларів, аби ті пішли з миром. Але активісти пішли на принцип і грошей не взяли. Тому будівля зараз порожня. Лише прибиральниця раз на тиждень витирає пил та пилососить. У перспективі тут хочуть зробити музей або здавати кімнати будинку в оренду туристам.
Навіть коли в національному парку з’явиться 130 робочих місць, навряд чи сюди прийдуть працювати ті люди, які зараз обслуговують мисливський клуб «Кедр» та живуть поруч у невеличкому поселенні з 30-ти хат.
Люди, які обслуговують мисливський клуб, звикли до високих зарплат, левова частка яких — це «чайові» від заможних відвідувачів. За кілька годин працівник, який, наприклад, займається загоном диких тварин до мисливців, може заробити сотню-дві доларів. А крім цього, ще й пальне та вино залишають після себе. Навіть якщо працювати лише у вихідні дні, за місяць набігає кругленька сума. На фоні таких заробітків невисокі зарплати працівників нацпарку — це копійки, за які ще й потрібно добряче працювати.
Сумнівні кадри
Після того, як нацпарк у Сухолуччі буде офіційно створений, не менш важливо обрати для нього чесного керівника. Корупція — основна причина, через яку природоохоронними об’єктами часто керують люди, які дбають не про порятунок флори та фауни, а про щось більш приземлене. Наприклад, про свій гаманець.
Природні багатства — це нескінченне джерело надходження фінансів у бюджет держави або у кишеню бюрократа. Наприклад, два 300-трічні дуби коштують як однокімнатна квартира у Києві. А якщо мова йде про незаконну вирубку заповідного лісу, можна лише уявити масштаби збагачення.
Тому очолити заповідники та національні парки мріють не лише науковці, а й нечисті на руку бізнесмени. Яскрава ілюстрація цієї закономірності — грудневий конкурс на посаду директора національного природного парку «Тузлівські лимани». Віталій Чакир переміг, хоча під час конкурсу не відповів на жодне запитання присутніх у залі глядачів.
Чакир, наприклад, не знав, що таке екосистема і які види риб живуть у НПП «Тузлівські лимани». Відео іспиту з’явилося на YouTube [1] [2] та викликало скандал, який докотився до керівництва Мінекології. Чакир під тиском Мінекології відмовився від посади, і перемога в конкурсі автоматично перейшла наступному кандидату — Олегу Куракову, який набрав лише 22 бали зі 135 можливих.
Заступник директора, головний природознавець НПП «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк пише, що подібна ситуація для України — норма:
— Невже всі реально вірять, що зараз не маніпулюють і конкурси дійсно чесні і прозорі? Відео має ефект бомби, що розірвалася. Для мене такого ефекту не було, все якось звично-буденно, бо я була на декількох конкурсах, зокрема і як конкурсант, тож знаю кухню зсередини. Крім цього, іноді дивлюся онлайн-трансляції таких конкурсів. Так це ви побачили довбня, який претендував на посаду директора в парк на периферії! А чи знаєте ви, кого призначають на посади в столичні/міністерські крісла? Здогадайтеся із трьох разів. Так, подібних «професорів».
Природознавці констатують: кандидати на посади, які заздалегідь «домовляються» із членами комісії про перемогу, приходять на публічний конкурс «для галочки». Все, що від них вимагається, — це прочитати вголос підготовлену для нього презентацію, а після цього відповісти на запитання комісії, які йому були відомі.
Єдине, до чого не можуть підготуватися такі горе-конкурсанти, — це до запитань від глядачів у залі. А серед таких глядачів трапляються справжні науковці. Ось тоді і стає всім зрозуміло, чи гідний кандидат претендувати на високу посаду.
Утім, заради перемоги кандидати-незнайки готові потерпіти кілька хвилин публічної ганьби.
Попередній керівник національного парку «Тузлівські лимани», відомий еколог Іван Русєв, каже, що уся система правоохоронних органів, які повинні захищати природу, давно згнила.
Іван Русєв перевиховав мисливця, який став захисником національного парку
— Протягом більше 10 років унікальна заповідна земля на Дністрі безпрецедентно захоплюється чиновниками, поліцейськими, суддями і прокурорами, як безпосередньо, так і через підставних осіб. Заповідна земля варварськи захоплюється і злочинно забудовується. Але нікого з департаменту екології ОДА, нікого з Білгород-Дністровської поліції, нікого з адміністрації Нижньодністровського нацпарку це не цікавить, хоча я і багато моїх однодумців писали сотні і сотні разів заяви.
Залишається припустити, що і екоінспекція, і департамент екології ОДА, як і раніше, "кришують" дерибан заповідної землі і не здатні вирішувати державні завдання. Тому, найімовірніше, за наведення порядку повинні взятися вже інші структури, — пише на своїй сторінці у Фейсбук Іван Русєв.
І як можна з ним не погодитись?
Війна триває
У країнах Євросоюзу особливий природоохоронний статус мають 21% територій, а в Україні цей показник в сім разів менший. І щоб хоч якось збільшити цю цифру, екологи відвойовують заповідні землі буквально по гектарах.
Щоб створити національний природний парк, потрібно пройти три кола пекла в урядових кабінетах. Списати тонни паперу та підписати кожен аркуш у Міністерстві екології, МінАПК, Мінюсті, Адміністрації президента, у Держлісагентстві… Але головний камінь спотикання — це відсутність у окремих державних службовців бажання щось змінювати або створювати.
Національний парк у Сухолуччі природоохоронці хотіли створити ще на початку 2000-х. У 2008-му президент Віктор Ющенко своїм указом (№1129/2008) наказав його створити, але під час президенства Януковича процес загальмувався. Кошти на проект парку роками не виділялися, тому науковці зробили його безкоштовно. Залишилося поставити кілька підписів. Але ставити їх уперто ніхто не хотів.
Зараз ця закрита територія належить ДП «Дніпровсько-тетерівське державне мисливське господарство». А коли власником стане держава, ліси, озера та усі лісові жителі будуть охоронятися законом від фізичного знищення.
Всього в Україні нараховується 48 національних природних парків. Але в Київській області зараз немає жодного нацпарку, куди б могли приїхати відпочивати усі охочі. Залісся та Білоозерський парки — закриті для загалу резиденції президента, в яких господарює Державне управління справами.
— Після втечі екс-гаранта здавалося, що все, проблеми мають закінчитися. Та де там! Головою Держлісагентства (підпорядковується Міністерству аграрної політики) стала 28-річна Крістіна Юшкевич, яка продовжила політику попередників. Науковці погодили створення парку «Сухолуччя» із Дніпровсько-Тетерівським лісопромисловим господарством, на території якого розташовані мисливські угіддя, але Держлісагентство не захотіло дати «добро». Без жодних причин,— пояснює Борейко.
Христина Юшкевич
Екоактивісти стверджують, що Держлісагентство у створенні парку не зацікавлене, і як доказ — два листи для погодження відповідних документів воно проігнорувало.
Активісти передали пакет документів у Мінюст, але міністерство вперлося – мовляв, без підпису Юшкевич справа з місця не зрушить.
Сама ж чиновниця пропонує створювати нацпарк не на всій території угідь, а лише на певній його частині. І то - «після отримання всіх висновків незалежних експертів».
- Держлісагентство запропонує створити національний природний парк там, де це дійсно необхідно і науково обґрунтовано для збереження унікального біорізноманіття. До того ж ми будемо користуватися рекомендаціями Директиви Ради ЄС, відповідно до якої, для збереження природного середовища, існування дикої флори та фауни мають відводитися виключно території особливого природного значення, до яких не належить територія «Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства», – каже очільниця Держлісагенства.
Лише після того, як буде створено національний парк, тут буде заборонено полювати та будувати елітне житло. Натомість усюди, крім заповідних зон, буде дозволено рибалити, збирати ягоди та гриби.
Майбутнє — за екотуризмом
Національні природні парки створюються для того, щоб зберегти унікальні та рідкісні екосистеми. Також у таких місцях популяризують екотуризм — коли відвідувачам проводять екскурсії в лісі, розповідаючи про те, як і в яких місцях живуть рослини та тварини.
Ера Януковича залишила по собі розвинену інфраструктуру: тут ідеальні дороги, чимало вольєрів, місця для відпочинку та інші господарські об’єкти, які можна і треба використовувати для розвитку екотуризму.
Місця для відпочинку облаштовані, до приїзду екотуристів — готові
— Ви думаєте, в лісі цікаво тільки в теплий сезон? Еге! Природа ніколи не спить. Взимку можна видивлятися сліди зайців, вовків та лосів на снігу, навесні милуватися першими квітами, які виростають з-під снігу, спостерігати за тим, як гніздяться птахи, а влітку та восени — ягоди, гриби збирати. А ще є фототури! — говорить Ярослав Козак.
Тут пройшов олень
Ярослав каже, що вже не раз проводив екотури для туристів і був здивований тим, як спокійно мандрівники долали перші труднощі на лоні незайманої природи:
— Ви уявіть собі: людина вперше на такій екскурсії, і нічого, вдягає спеціальне взуття, заходить в болото по коліна і так гуляє,— каже він.
Охочі ближче познайомитися з природою, планують активісти-екологи, зможуть мандрувати не лише пішки, а й насолоджуватися краєвидами із човнів або на велосипеді.
Особливо важливо розвивати цей напрямок туризму для дитячої аудиторії, адже ті, хто закохається у природу змалку, через 30—40 років посідатимуть високі пости у парламенті та уряді. І було б добре, якби ці люди усвідомлювали всю важливість збереження української флори та фауни.
Ще один плюс від створення нацпарку — це нові робочі місця. Якщо грамотно підійти до створення інфраструктури навколо нацпарку, робота з’явиться і в навколишніх селах. Адже екотуристам знадобиться місце для ночівлі, заклади харчування, стоянки, магазини, їм захочеться покататися на конях або на велосипеді та мати власного гіда.
І більше жоден кабан і вовк не постраждає.
