НАУКА НЕ Є ЧАРІВНОЮ ПАЛИЧКОЮ

Стаття К.Норенко та П.Тєстова “ЩО БОБРУ МОЖНА – ТО ЛЮДЯМ ЗАСЬ, АБО ЧОМУ В ЛІСІ НЕМАЄ ШКІДНИКІВ” (epl.org.ua, 25.05.2017),  містить певні вірні положення, але з деякими я не згідна як біолог за освітою, який понад 40 років працює в УкрНДІЛГА.

Я висловлю особисті міркування, а не міркування Інституту чи взагалі “лісової науки”. І я обговорюватиму питання, переважно пов’язані із захистом лісу та підвищенням його стійкості.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “В Україні …. методичних рекомендацій для боротьби зі шкідниками, досі не розроблено”.

Якщо Ви йдете до лікаря, він дає пораду, а одужати не вдається, Ви звинувачуєте не медичну науку, а самого лікаря. А іноді виявляється, що Ви самі чогось не врахували, пили, палили, їли смажене, жирне та солене, а медична наука тут ні до чого.

Так само лісова наука і результати рішення органів управління лісовим господарством чи тим більше дії окремих виконавців на місцях не є тотожними поняттями.

Наука – це вид пізнавальної діяльності, спрямований на одержання знань. Лісова наука одержує знання про ліс на основі аналізу результатів спостережень і експериментів. Вона з’ясовує, за яких умов імовірні певні події, кількісно оцінює різні взаємодії у лісових екосистемах, надає прогноз і рекомендації, за яких умов ситуація може покращитися або пом’якшитися.

Наука не є чарівною паличкою, якою махнеш, – і збільшиться біорізноманіття, зникне хвороба, а дерева будуть високими та з великим діаметром.

У галузевому Інституті наукові дослідження завершуються написанням нормативних документів – методик, рекомендацій, порадників, інструкцій тощо. Ці документи рецензують фахівці, які працюють у вищих навчальних заходах чи на виробництві. До документів вносять поправки, їх розглядають на Науково-Технічній Раді Держлісагентства, затверджують, а далі чи передають на вищий рівень, чи друкують і поширюють у підприємствах лісової галузі.

Під час цієї процедури деякі рекомендації вчених пом’якшуються, терміни здійснення деяких заходів зсуваються або стають однаковими для всієї великої країни, про що я неодноразово писала. Як можна планувати завершення створення культур у першому кварталі у Чернігівській чи Луганській областях? Як можна рекомендувати вивозити заготовлену взимку деревину з лісу до 1 квітня, якщо соснові лубоїди починають заселяти її вже у середині березня? Як можна дозволяти проведення рубок в осередках кореневої губки взимку без уточнення погодних умов – адже спори цього гриба проростають за температури понад 5ºС, і саме період із температурою нижчою за цей рівень і є порівняно безпечним у запобіганні поширення цієї хвороби.

Багато ж рекомендацій учених узагалі не друкують (відсутні кошти – до 10 тис. грн. для галузі!!!) і спеціальним наказом не примушують виконувати.

Тому казати про відсутність нормативних документів, зокрема з питань захисту лісу, не можна. Деякі виставлені на сайтах, зокрема УкрНДІЛГА (http://uriffm.org.ua/content/vyhidni-dokumenty), ДСЛП “Харківлісозахист” (http://lisozahyst.org.ua/?page_id=252).

У цьому абзаці малося на увазі, що немає рекомендацій, які були б офіційно затверджені наказом ДАЛРУ чи іншим актом, і які були б обов’язкові для врахування у всіх лісгоспах. Якщо все ж такі рекомендації існують, ми були б дуже вдячні за надання такого посилання.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “Для прикладу, в США над проблемою поширення короїда на Західному Узбережжі працює роками спеціальна група науковців, які розробляють практичні рекомендації для порятунку лісів залежно від категорій лісів”.

У США витрачають мільярди доларів на захист лісу від непарного шовкопряда вже 200 років, а він продовжує об’їдати ліс. А в Україні після застосування вірусного препарату у 70-ті–80-ті роки (не стверджую, що в результаті, хоча цьому була присвячена моя кандидатська дисертація у 1980 році) осередки цього шкідника практично не реєструються, хоча як вид він є у лісі завжди (сама бачила минулого тижня).

Це дуже цікава інформація, ми були б Вам вдячні, якби Ви могли надати посилання на публікації результатів цього дослідження. Водночас з власного досвіду обстежень, все ж зазначу, що всохлі похідні деревостани здебільшого рубають, а не намагаються застосувати інші заходи з попередження поширення шкідників. І рубають вже після того, як шкідники вилетіли, через бюрократію з оформленням документації. Щоправда часто залишають потім ділянку для розвитку природньої сукцесії і формування стабільної екосистеми, що вже є добре.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “Наша ж лісова наука займається чим завгодно, але не прикладними дослідженнями”.

Я відвідала багато країн Європи як учасник конференцій з різноманітних питань захисту лісу, і на жодній учені не обговорювали питання “боротьби зі шкідниками”. Дослідження стосувалися питань діагностики пошкодження лісу, прогнозування поширення тих чи інших шкідливих організмів, особливостей їхнього сезонного розвитку в умовах антропогенного навантаження та зміни клімату, а також виявлення екологічних умов, за яких шкода для лісу зменшується.

Прикладні дослідження – це не випробування інсектицидів, а саме виявлення умов, за яких ліс буде здоровим, а результатом є рекомендації (див. вище). Якщо масове розмноження певного маловивченого виду комах триває сім років, то як можна давати рекомендації після вивчення його упродовж п’яти років? А як можна давати рекомендації щодо захисту незімкнених культур до того, як ці культури зімкнулися, адже погіршення якості стовбура дерева, пошкодженого у 3-річному віці великим сосновим довгоносиком чи коренежилами чи механічно під час проведення рубок догляду, може стати очевидним лише через декілька років.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “І досі основним засобом порятунку лісу у нас вважається його… спилювання вщент і створення нових лісових культур”

Вважається ким? Вчені так не вважають. У країнах Європи є ліси, які взагалі не чіпають. Є ліси рекреаційні, де убирають небезпечні для рекреантів дерева і створюють умови для людей. А є ліси-плантації, в яких дерева вирощують з метою одержання певної лісової продукції – або довгих та струнких стовбурів, або широких і невисоких. Режими рубок у таких лісах різні. У нас, на жаль, такого немає. Лісгосп має план і намагається виконати його, інакше – санкції… Загалом санітарна рубка є збитковою, якщо дійсно деревина втратила якість. Але штрафують за наявність сухостою, хоча він не є небезпечним з погляду поширення шкідників і хвороб здорового лісу, а екологічне значення має велике (про я писала http://www.lesovod.org.ua/node/31151).

Створення нових культур на місці зрубаного лісу – обов’язок лісівників, за винятком випадків успішного природного поновлення. У країнах із достатнім рівнем зволоження чекають 3 роки, оглядають зруб, і якщо кількість природного поновлення недостатня, досаджують садивним матеріалом у контейнерах (індивідуально!).

Можливо, тут було неправильне формулювання, тому що це твердження засновано на спостереженні фактичних дій лісгоспів, а не на думці науковців.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “…Зазвичай, таких-же самих монокультур, які через 40–50 років знову захворіють”.

Якби лісничий був господарем, то він би прагнув зберегти ліс для своїх онуків, а не виконувати план, вказівки зверху та шукати шляхи уникнення штрафів.

З лісівників вимагають виконання плану виходу ділової деревини, а природа лісу передбачає сукцесію. Не можна вирощувати сосну з покоління в покоління на одному місці. Да і дуб природно має змінитися на ясен та інші породи, які наше лісове господарство вважає малоцінними (я про це писала http://www.lesovod.org.ua/node/32015).

Водночас К.Норенко та П.Тєстов пропонують позбавитися у лісах дуба червоного (Quercus rubra) та акації білої (Robinia pseudoacacia). Так і дугласії можна позбавитися, і деяких інших порід…

Дуб червоний і робінія ростуть на території Європи з 17 століття, а в Україні не менше двох століть. Позбавитися їх неможливо і небажано, тому що за цей період вони сформували навколо себе певне коло видів фауни і флори, які будуть втрачені разом із цими деревами. Робінія – цінний медонос, незамінна у захисті від ерозії, рекультивації земель, збагачує ґрунт азотом, саме нею Борткевич закріпив Нижньодніпровські піски. Деревина робінії дуже міцна та високо цінується, зокрема в Угорщині, і у нас на Нижньодніпров’ї її ефективне використання могло б дати більший ефект, ніж безрезультатне багаторазове пересаджування сосни на згарищах.

Дуб червоний є дуже стійким до шкідників і хвороб, зокрема, за даними Боярської НДС НУБІП його пропонував використовувати проф. А.В. Цилюрик в осередках кореневої губки на заміну сосні на декілька десятків років. Взагалі – сім раз відміряй – один відріж. Невідомо, які з наших порід вимруть за зміни клімату, а які залишаться… Якщо ми втратимо легені, то вже буде не до різноманіття.

Тут на початку Ви описуєте сукцесійний процес, до якого залучені корінні породи. Так, це природно, це нормально. Але інвазійні види – це зовсім інша справа. Це для мене болюча тема, бо я нею переймаюся, це тема моєї кандидатської дисертації. В першу чергу важливо припинити насаджувати інтродуценти. Їхня висока продуктивність, стійкість до шкідників і т.д. є високою ціною за гомогенізацію біорізноманіття. Так, ті деревостани, які вже сформовані, справді є новою екосистемою, а не просто набором дерев. Але на мою думку, тут важливо відмовитися від єдиного підходу і застосовувати диференціацію. По-перше, частина дерев по досягненню стиглості і так буде зрубана в порядку РГК, то чому це не класифікувати, як позбавлення від насаджених інтродуцентів? Після того треба лише контролювати, щоб ці вільні території самозасіялися природними видами, і це вже буде крок до відновлення корінних деревостанів. По-друге, Ви маєте рацію щодо того, що навіть в інтродуцентів, є хороші характеристики, як закріплення схилів у робінії. На тих ділянках, для яких це важливо, і справді варто залишити ці насадження. У південних лісгоспах це не тільки робінія, а і маслинка вузьколиста, якій в лісостепу та степу аналогів немає, тому що жодна порода більше на таких стрімких схилах не закріплюється. І маслика також існує в симбіотичній асоціації з азотфіксуючими актиноміцетами, що дає їй змогу забачувати грунт азотом, але тут палка в двох кінцях. Тому що це впливає на трав’янистий покрив. Рудеральна флора, яка є більш агресивною, у більшості відома як азотофільна, якраз вона поступово і витісняє природну, починаючи з підкронової ділянки. У степу це досить велика проблема, тому що степів в Україні 3 %, але на них 30 % біорізноманіття ЧКУ. Я впевнена, що азотфіксація робінії також впливає на трав’янистий покрив, але, на жаль, поки що таких наукових досліджень я не знайшла. Тому, я переконана, що тут потрібен індивідуальний підхід, і особливу увагу варто приділити лісам у межах природно-заповідного фонду, де повинні зберігатися еталонні, типові екосистеми.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “У той час, коли ті ж американці розробляють індивідуальні методики боротьби зі шкідниками залежно від категорій лісів”.

Не треба звеличувати американців. Вони непарного шовкопряда не подолали за 200 років, короїда-дендроктона, а тепер стогнуть ще від ясеневої златки. Якщо порівняти гроші, які вони вкладають у захист лісу, технічне озброєння та кількість персоналу (на кожного професора десяток асистентів і технічних робітників) із тим, що маємо ми, так наші здобутки набагато вищі. У лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА працюють п’ять осіб – один доктор наук, професор (вік понад 60 років) і чотири кандидати наук (вік 30–40 років). Кошти на відрядження дуже невеликі і зазвичай надходять восени, тоді як їздити в ліс треба з березня постійно. Незважаючи на це, ми маємо монографії, публікації у закордонних виданнях, беремо участь у міжнародних проектах і конференціях (за рахунок сторін, що запрошують), регулярно виступаємо на сайтах і в популярних виданнях екологічного й лісового напрямів.

Ми намагаємось висвітлювати кращі практики, а не звеличувати якусь систему ведення лісового господарства вцілому. Скрізь є плюси і мінуси. І навіть американці не відмовилися від суцільних рубок, а досі їх активно практикують. Але варто звертати увагу на те, чого б ми могли в них навчитися, а не переймати погане.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “А якщо десь доходить до альтернативних способів боротьби, то лісники на свій розсуд використовують численні хімічні засоби, які знищують не тільки шкідників, а і всю лісову екосистему…”.

На свій розсуд лісівники не використовують хімічні засоби, тому що, по-перше, для лісового господарства зареєстровано лише 4 чи 5 препаратів, а по-друге, є нормативи чисельності шкідників і розрахунку загрози пошкодження лісу, за дотриманням яких стежить Служба лісозахисту, а також різні контролюючі органи.

На мою думку, хімічні засоби слід застосовувати в лісі лише під час вирощування садивного матеріалу, для захисту лісових культур до змикання і для захисту плодів і насіння.

Якщо на насіннєвій плантації треба одержати жолуді, то перше обприскування крон слід проводити до того, як вони зав’язалися, коли ми ще не знаємо, чи буде рік урожайним. Коли жолудевий довгоносик відкладе яйця у зав’язі, будь-яка обробка не буде ефективною.

Якщо ми вирощуємо садивний матеріал лісових порід у розсадниках і теплицях, а потім висаджуємо у “чисте поле”, хоч і оточене лісом, то як під час вирощування садивного матеріалу, так і від часу садіння і до змикання культур ми зобов’язані вкладати кошти у захист цих рослин (буквально кожні два тижні треба здійснювати певні заходи, як на городі). Із цим галузь має примиритися і вкладати відповідні кошти.

Із статті К.Норенко та П.Тєстова: “Існує гостра нестача практики провадження альтернативних, ефективних біологічних методів боротьби з шкідниками, які були б безпечними для лісу”.

В Україні (ДСЛП “Харківлісозахист”) виробляють вірусні препарати для захисту лісу від непарного шовкопряда, рудого та звичайного соснових пильщиків. Вони не є шкідливими для лісу, але мають бути застосовані обов’язково вчасно (коли личинки щойно вилупилися), діють повільно і лише за високої чисельності шкідника (щоб забезпечити перенесення інфекції в популяції). Застосування грибного препарату боверин проти шкідників, що зимують у підстилці, виявилося неефективним навіть на півночі Сумської області, де доволі висока вологість.

Бактеріальні препарати, які в Україні виробляють лише для використання в сільському господарстві, малоефективні у захисті листя від ранніх весняних листовійок и п’ядунів, оскільки хвороба розвивається лише за температури понад 15ºС. Так температура встановлюється у другій половині травня, коли гусениці вже доволі великі і мало сприйнятливі до хворби.

Мурашки, птахи, інші хребетні та безхребетні ентомофаги звичайно поїдають багато личинок шкідників, коли цих личинок багато, а сподіватися на те, що вони регулюватимуть їхню чисельність на початку спалаху, не доводиться, тому що жоден організм, крім людини, не знищує своєї кормової бази. Мурашки селяться де хочуть, і якщо ми переселяємо мурашники туди, куди нам потрібно, через певний час вони самі переселяються на свій розсуд. Колись в осередку непарного шовкопряда ми побачили, що на деревах, під якими є мурашники, немає гусениць. І що ж виявилося – на цих деревах масово жили попелиці, які “дружать” із мурашками. Гусениці таких дерев уникають, тому що листя забруднені липкою паддю та ще й сажистими грибами. Самі ж мурашки тягнуть до мурашника слабких личинок, які звалилися з крони та не можуть опиратися.

Загалом, шановні лісівники та природоохоронці, щоб не виникало непорозуміння, звертайтеся, я відповім на ваші питання.

Були б також вдячні Вам за посилання на ці цікаві матеріали щодо вірусних та бактеріальних препаратів, де ми могли б з ними ознайомитися детальніше.

З повагою

Валентина Мєшкова,
завідувач лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА,
д-р сільськогосподарських наук, професор.
академік лісівничої академії наук України.
Valentynameshkova@gmail.com
+380973719458

03/06/2017

lisportal,org.ua

Далі...

ЩО БОБРУ МОЖНА – ТО ЛЮДЯМ ЗАСЬ, АБО ЧОМУ В ЛІСІ НЕМАЄ ШКІДНИКІВ

На фото можна побачити результат діяльності бобрів на р. Уборть. Якби це зробила людина, то заплатила б кілька тисяч гривень як компенсацію збитків лісовому господарству. А бобри – не заплатять. Саме тому лісники не люблять бобрів. А дарма. Бо насправді бобер – це добре. Екологи ЕПЛ Катерина Норенко та Тєстов Петро пояснюють, чому треба зберігати біорізноманіття в лісах України, і що для цього треба зробити.

15 % території України займають ліси, які виробляють кисень, очищують повітря та воду, регулюють мікроклімат, та є домівкою для багатьох рідкісних рослин і тварин. Разом з тим, ліс – це важливий відновлювальний природний ресурс, і навіть високорозвинені країни ЄС та Північної Америки не відмовляються від його використання і проводять масштабні рубки в своїх лісах.

Наприклад, згідно із сайтом моніторингу суцільних рубок в лісах Global Forest Watch протягом 2001-2014 рр. в Україні було вирубано 5,7% лісів, в той час як у Чехії – 5,9%, у Польщі – 6,3%, у Канаді – 7,3%, у Бельгії – 7,7%, у Великій Британії – 8,7%, у Литві – 9,1%, у Фінляндії та в США – по 10,4%, у Швеції – 10,7%.

Але, на відміну від України, ліси в цих країнах не розглядуються тільки як джерело деревини. Аби пересвідчитися в цьому, достатньо просто зайти на сайт US Forest Service (аналог нашого Державного агентства лісових ресурсів). На головній сторінці відвідувача відразу зустрічає пропозиція відвідати якийсь з державних лісів в якості туриста, ознайомитися з науковими дослідженнями лісової тематики, вивчити лісові види тварин та рослин, ознайомитися з кращими практиками управління лісами, дізнатися, чому ліси важливі для риб та тварин і чому треба боротися з інвазійними видами.



Так виглядає головна сторінка сайту US Forest Service

І хоча лісовий кодекс України декларує, що «ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах», в реальності лісове господарство в Україні ведеться в першу чергу як раз для «задоволення потреб в лісових ресурсах». Внаслідок цього більшість наших лісів – це насаджені акуратно рядочками дерева одного віку та однієї породи, які нагадують скоріше парки або плантації, і які не виконують у повній мірі одну з основних функцій лісів – збереження біорізноманіття.



Зліва – типовий український ліс. Справа – справжній ліс.

Що таке біорізноманіття і навіщо його зберігати?

Потреба світового суспільства у ресурсах вже давно перевищила всі межі безпечного існування на планеті. Зі зростанням кількості населення та споживання спостерігається подальше виснаження природних ресурсів, що може призвести до глобального дефіциту їх у майбутньому.

Біорізноманіття – це термін, яким позначають ступінь варіації життя на Землі, від найменших бактерій і вірусів до приматів. На жаль, з кожним днем на планеті зникає по кілька видів тварин та рослин. Багато хто вважає, що кілька десятків чи сотень видів посеред кількох мільйонів не мають такого вже важливого значення і не варто перейматися про їхню долю. Але вони помиляються. Вчені давно довели, що екосистема є тим більш стійкою, чим більше видів її населяє. Тварини та рослини пов’язані між собою харчовими ланцюгами та мережами, і коли випадає хоча б хтось один, це тягне за собою наслідки для всієї екосистеми. Чим більше буде видів, тим більша імовірність того, що якщо хтось один зникне, інший вид зможе зайняти його екологічну нішу, перейняти на себе його функції і не порушити балансу екосистеми. Чим більше буде видів, тим більш безпечніше та стабільніше буде довкілля для всіх нас. На схемах нижче зображені приклади найпростіших харчових мереж, що пов’язує все в єдине ціле.

Хрестоматійним прикладом того, що одна зміна тягне за собою іншу, може слугувати один експеримент ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), яка у 70-ті роки ХХ століття намагалася боротися з малярією на острові Калімантан в Індонезії. Аби позбутися комарів (переносників малярії), ВООЗ обробляла місцевість пестицидом ДДТ. Після цього на острові почали коїтися загадкові події: почали обвалюватися дахи будинків місцевих жителів, сталася масова загибель котів і, найстрашніше, – почалася чума. Коли почали досліджувати причини, виявилося, що окрім комарів ДДТ «з’їли» також і таргани. Вони не загинули, але стали більш повільними, і ящірки стали поїдати їх в значно більших кількостях. Концентруючись в організмах ящірок, ДДТ викликав нервові розлади та послаблення рефлексів – і тому вони частіше ставали жертвами котів. Масове знищення ящірок дозволило розмножитися гусені, які поїдали дахи будинків зроблені з тростини, тому дахи обвалювалися. Від отруйних ящірок загинули і коти, що дозволило розмножитися пацюкам, які живуть у симбіозі з блохами, що є носіями чумної палички. У результаті ВООЗ припинила свої експерименти і скинула велику партію котів на парашутах, які поновили екологічну рівновагу на острові.

Тож зберігати біорізноманіття є необхідним, в першу чергу заради збереження самих людей і комфортного середовища існування. І саме тому раціональні європейці та американці витрачають величезні суми на охорону природи. Бо це буде дешевше, аніж боротися з проблемами до яких призведе втрата того чи іншого виду.

Наприклад, в ЄС 18% території входить до природоохоронної мережі NATURA 2000 і всі члени ЄС зобов’язані оберігати важливі для ЄС види флори та фауни незалежно від їх бажання.

І хоча на підтримку цієї мережі витрачається близько 5,7 мільярдів євро щороку, вона все рівно є вигідною для європейців, в чому можна пересвідчитись вивчивши відповідний звіт.

В Україні найбільшим осередком біорізноманіття є ліси. І на жаль, кожен п’ятий вид тварин і восьмий вид рослин Червоної книги України зникає внаслідок вирубки лісів. Тому автори спробували розібратися, чому це відбувається, і які кроки необхідні, аби «екологізувати» українське лісове господарство.

Стратегія

Перш за все, лісова галузь України не має свого основного документу – стратегії. Бо, якщо почитати «Положення про Державне агентство лісових ресурсів України» (документ, згідно з яким державні органи влади повинні вести свою діяльність), Держлісагентство повинно реалізовувати державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Створювати ж цю політику повинно Міністерство аграрної політики та продовольства України (МінАПК), але воно таку політику зараз не формує. І не зможе формувати, бо «лісових» спеціалістів в МінАПК немає в принципі. Відповідно, Держлісагентство не може реалізовувати те, що не розроблено, і чого не існує.

У результаті, без чітко сформульованої стратегії немає загального бачення, куди потрібно рухатись. Це призводить до того, що окремі базові для закордонних лісівників речі взагалі не враховуються при веденні лісового господарства України.

«Чужі»

Наприклад, відсутня політика поводження з інвазійними видами. І якщо закордоном існують окремі програми боротьби з такими видами, то у нас і надалі ліси засаджують за старими радянськими практиками чужорідними породами з інших континентів для підвищення продуктивності, швидкості приспівання лісів тощо. Найбільш яскраві представники таких дерев – це червоний дуб (Quercus rubra) та акація біла (Robinia pseudoacacia). Ліси з таких дерев мають на порядок нижчий рівень біорізноманіття, що призводить до зникнення окремих видів тварин та рослин. Для прикладу, в сусідній Польщі обидві ці деревні породи занесені до 4-ої (найбільш поширених та небезпечних) категорії інвазійних видів і проводяться заходи з їх знищення та недопущення поширення. А у нас черкаські лісники, навпаки, хваляться на сайті Держлісагентства своїми успіхами у вирощуванні акації та червоного дуба.



Дуб червоний

І не треба забувати, що створені сьогодні штучні ліси з інвазійних деревних пород будуть проблемою наших дітей та онуків. Наприклад, національний природний парк «Північне Поділля» на Львівщині має десятки гектарів насаджень червоного дуба віком 20-60 років. І окрім чистих червоно-дубових ділянок, він формує повністю другий ярус у соснових та букових лісах, який з часом витіснить природні породи. За відсутності спеціальних заходів для стримання поширення даного виду – з часом національний парк втратить ті природні комплекси, з метою збереження яких його було створено, і буде втрачена цінність цього об’єкту.



Фрагмент таксаційного опису національного природного парку «Північне Поділля».

Скорочення «ДЧР» – дуб червоний

Правила рубок

Ще одним із найболючіших питань для лісників і лісових природоохоронців є відсутність єдиного документу на регулювання всіх видів рубок. Наразі окремо є Правила рубок головного користування, Правила рубок головного користування в гірських лісах Карпат, Правила поліпшення якісного складу лісів та Санітарні правила в лісах України, які затверджені нормативно-правовими актами різного рівня. Щодо деяких видів рубок взагалі відсутні окремі нормативні документи, а є тільки листи-рекомендації Держлісагентства. Наприклад, лісовідновними рубками в України щорічно вирубуються сотні тисяч кубометрів деревини, а єдиним «документом» який хоч якось регламентує їх проведення є лист-інструкція Держлісагенства 2011 року.



Лист Держлісагентства щодо лісовідновних рубок

Ці всі документи містять суперечливі норми, не враховують особливості природно-кліматичних зон, а також запроваджують однакові правила для рубок у експлуатаційних, рекреаційних та у природоохоронних лісах. У них не враховуються особливості біології тих чи інших видів лісової флори чи фауни, що призводить до втрат біорізноманіття. Хоча для збереження окремих видів достатньо просто провести рубку в інший період року чи по іншій схемі. А ще, такий безлад у документах призводить до відсутності єдиного застосування систем рубок в масштабах України. Фактично, що, де, як і коли рубати залежить від політики керівництва обласного та мисливського господарства тієї чи іншої області.

Монокультури

Окремим питанням є самі методи лісогосподарювання. Україна досі господарює на основі практик першої половини 20го століття, від яких вже давно відійшли в Європі:


Формування одновікових однопородних деревостанів (так званих монокультур)


Використання для цього порід з інших кліматичних зон та висотної поясності (наприклад модрина, ялина на Поліссі та Поділлі)


Відсутність рубок переформування


Незастосування систем вибіркових рубок головного користування

Все це призводить не тільки до збіднення біорізноманіття лісу і виснаження екосистеми в цілому, а й до ерозії ґрунтів та більшої вразливості лісу до несприятливих умов: масових поширень шкідників, всихання, вітровалів, буреломів. Більше того, такі ліси швидко втрачають свою економічну цінність і вимагають значних ресурсів на догляд. І хоча дорослі люди повинні вчитися на своїх помилках, але ані масове всихання в ялинових монокультурах в Карпатах (штучно створених на місці корінних букових та буково-ялицевих лісів), ані масове всихання штучних соснових лісів на Поліссі не призвело до перегляду підходів до створення лісових культур та ведення лісового господарства в Україні.



Всохлі штучні ялинники в національному природному парку «Гуцульщина»

Боротьба зі шкідниками лісу

Штучно створені монокультури зазвичай є нестабільними та дуже нестійкими до впливу несприятливих природних факторів, зокрема шкідників. Короїди, пильщики та інші комахи можуть нищити десятки гектарів лісу за відносно невеликий проміжок часу. В Україні штучні насадження займають досить великі площі, тим не менш, методичних рекомендацій для боротьби зі шкідниками, досі не розроблено. Для прикладу, в США над проблемою поширення короїда на Західному Узбережжі працює роками спеціальна група науковців, які розробляють практичні рекомендації для порятунку лісів залежно від категорій лісів. Наша ж лісова наука займається чим завгодно, але не прикладними дослідженнями. І досі основним засобом порятунку лісу у нас вважається його… спилювання вщент і створення нових лісових культур. Зазвичай, таких-же самих монокультур які через 40-50 років знову захворіють. У той час, коли ті ж американці розробляють індивідуальні методики боротьби зі шкідниками залежно від категорій лісів.

А якщо десь доходить до альтернативних способів боротьби, то лісники на свій розсуд використовують численні хімічні засоби, які знищують не тільки шкідників, а і всю лісову екосистему, включно з деревами, грибами, іншими рослинами та тваринами. Всі хімікати просочуються в ґрунт та отруюють ґрунтові води. Люди отруюються після збирання грибів та вживання їх в їжу. Існує гостра нестача практики провадження альтернативних, ефективних біологічних методів боротьби з шкідниками, які були б безпечними для лісу.



Сосновий пильщик рудий

Ліс або поле?

Не переймаються наші лісники і тими лісами, які де-факто є лісом, а за документами – полями чи сінокосами. Після розпаду Радянського Союзу значна кількість земель була виведена з сільськогосподарського обігу, і на них вже відновився ліс самосівом із прилеглих лісових масивів. З роками на цих ділянках розвивається повноцінний природній, а відповідно з нормальним рівнем біорізноманіття, та стійкий до різних негод ліс. На жаль, юридично ці ділянки вважаються сільсьгосподарськими. І тому є непоодинокі випадки, коли фермер повертає землю до с/г використання, вирубуючи повноцінні ліси 20-25 років. Облік самосійних лісів не проводиться і переведення деградованих земель до державного лісового фонду стримує існуюча бюрократична процедура, яка вимагає значної витрати часу та коштів.



Заростання невикористовуваного поля сосною, Чернігівська область

Екосистемні послуги

Відсутність економічної оцінки екосистемних послуг призводить до суто ресурсного ставлення до лісу та як результат – відсутності мотивації у працівників лісових господарств зберігати його. Крім вартості самої деревини до вартості лісу слід ще додати вартість послуг з регулювання клімату, очищення повітря, асиміляції інших відходів, виробництва продуктів харчування, поповнення річкового стоку, послуг рекреації, стабілізації ґрунтів та ін. З такими розрахунками отримуємо, що зберігати ліс для майбутніх поколінь є вигідніше, ніж намагатися вирубати все одразу і отримати прибуток.

Наприклад згідно з розрахунками найбільшого світового органу лісової сертифікації FSC 1 га лісу з одного боку генерує деревини на 620 доларів США, 40-70 доларів за рахунок використання недеревної продукції лісу, а от регулююча роль цього ж гектару лісу в зміні клімату та водному балансі оцінюється сумарно аж в 1800 – 3200 доларів.

В Українських Карпатах одна з основних причин катастрофічних паводків, які приносять збитки на сотні мілйьойнів гривень – суцільні рубки лісу на схилах.



Презентація FSC, присвячена екосистемним послугам

Лісовпорядкування

Не враховує питання біорізноманіття і чинне в Україні лісовпорядкування. Однакові підходи до його проведення в природоохоронних і експлуатаційних лісах призводять до того, що і на територіях природно-заповідного фонду призначається комплекс заходів (санітарні, прохідні, лісовідновні рубки тощо), виходячи з економічної та лісівничої доцільності, а не з міркувань збереження біорізноманіття. Відповідно, окремі лісові господарства та установи ПЗФ спеціально не виконують запроектовані лісотаксаторами рубки, аби зберегти біорізноманіття. Наражаючись при цьому на ризик отримати приписи від екоінспекції за неналежне ведення лісового господарства (!). Окрім цього непогана ідея неперервного ведення лісовпорядкування в умовах України, на жаль, перетворилася в звичайну корупційну схему. Бо окремі види рубок (як лісовідновні чи реконструктивні) не вимагають натурних обстежень з та низки погоджень з боку контролюючих органів, а призначаються таксаторами під час лісовпорядних робіт. У результаті, зараз лісгосп має право звертатися до фахівців із лісовпорядкування, аби у кінці року переглянути наявні плани і призначити додаткові рубки. Фактично, таксатори в умовах відсутності державного фінансування, готові погодити будь-які рубки, в тому числі і у важливих для збереження біорізноманіття лісах.

Лісова сертифікація

Багато таких прогалин могла б викорінити сертифікація, оскільки сертифіковані лісгоспи допускають менше порушень природоохоронного законодавства, ніж несертифіковані, інакше існує ризик втратити сертифікат. Але вона має добровільний характер, оскільки на відміну від низки інших країн, в Україні відсутній обов’язок сертифікувати ведення лісового господарства згідно з міжнародними стандартами FSC. Лісгоспи на індивідуальній підставі отримують ці сертифікати з метою вести торгівлю лісом та продуктами її переробки на світових ринках. Під час процедури сертифікації незалежними аудиторами оцінюються всі аспекти ведення лісового господарства, в тому числі і збереження біорізноманіття.

Сертифікований лісгосп мусить оберігати виявлені на його території рідкісні види, незалежно від його бажання. А механізм скарг у FSC працює набагато ефективніше, аніж бюрократична машина офіційних перевірок.

Контроль

В Україні ще досі залишилася «вертикаль» влади, характерна для тоталітарного управління державою. В усіх розвинених країнах державний орган контролю ніколи не повинен підпорядковуватися тому, кого він контролює. На жаль, у нас це не так. В українському лісовому господарстві державні спеціалізовані лісозахисні підприємства, що повинні контролювати діяльність лісгоспів, знаходиться в структурі Держлісагентства, як і самі лісгоспи. Зважаючи на зацікавленість Держлісагентства в максимальному обсязі рубок, лісозахисні служби не можуть бути самостійними і об’єктивно оцінювати всі запропоновані їм на оцінку рубки. Тому постійними є ситуації, коли дії лісопатолога на місці обстеження є умовними та висновки щодо стану деревостану є необ’єктивними.

З свого боку, ВО «Укрдержліспроект», яке проводить оцінку стану лісових ресурсів, розробляє проект організації лісового господарства та пропонує максимальні обсяги допустимих рубок на 10 років наперед, теж знаходиться у структурі Держлісагентства і, відповідно, не є незалежним. Наслідком цього є непоодинокі випадки, коли неправильні дані свідомо вносять до матеріалів лісовпорядкування, що дозволяє збільшити легальний обсяг рубок.

Оперативний, якісний та об’єктивний контроль неможливий без єдиної геоінформаційної системи управління лісовим сектором. Відповідно до ст. 53 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, повинен вести державний лісовий кадастр, який би включав і облік якісного і кількісного складу лісів, і поділ на категорії, і грошову оцінку лісів, а також всю документацію, яка необхідна для державного і громадського контролю. Тим не менш, такий кадастр не ведеться. Дані щодо породного складу, віку, запасу деревини в лісах України є у ВО «Укрдержліспроект». База даних призначених рубок є окремо у кожного ОУЛМГ. Ці дані не об’єднані між собою у єдину геоінформаційну систему і, аби контролюючим органам чи громадськості отримати доступ до цих даних, треба писати сотні запитів. Більше того, лісгоспи регулярно відмовляють громадськості в доступі до інформації в лісовій галузі, аргументуючи це радянським грифом «для службового користування».



Геоінформаційна система лісів Польщі, доступна всім бажаючим

Гроші

В умовах сучасної України без відсутності належних коштів всі хороші ідеї, на жаль, лишаються лише на папері. І справи із фінансуванням лісової галузі справді є непростими. Ліси України дуже різноманітні, є лісгоспи з високопродуктивними та здоровими лісами, а є з хворими та всохлими; у південних регіонах лісистість земель лісового фонду та якість цих лісів взагалі дуже низька. Більше того, є лісові господарства, які взагалі не мають експлуатаційних лісів, а є такі, більша частина яких увійшла до територій природно-заповідного фонду, і рубки головного користування там не проводяться. Наприклад, 90% території Кутського лісгоспу зараз входить до НПП «Гуцульщина», у результаті чого лісгосп вимушений нести охорону всієї території, а проводити рубки може лише на обмеженій площі. Відповідно до цих різноманітних умов дохід, який отримують лісгоспи від використання лісових ресурсів, варіюється від адекватного до мізерно низького на рівні мінімум. До 2016 року на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист лісів в лісовому фонді (КПКВК 2805060) Держлісагентству виділялися окремі кошти з державного бюджету України. За рахунок цих коштів було фінансовано неприбуткові лісгоспи. У додатках до Законів України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та на 2017 рік така стаття видатків була відсутньою, отже, всі лісгоспи повністю перевели на самоокупну діяльність без найменших дотацій. У результаті в неприбуткових лісгоспах катастрофічно впав рівень охорони лісу від самовільних рубок і самі лісгоспи шукають кожну легальну можливість провести хоч яку-небудь рубку, аби отримати кошти на ведення своєї діяльності. В тому числі, і в цінних природоохоронних лісах.

Існує також і нелогічний розподіл плати за рубки. Згідно з Бюджетним кодексом України рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (т. з. попенна плата) за рубки оздоровлення та формування лісів (санітарні, лісовідновні тощо) у повному обсязі зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) лісової ділянки, на якій було проведено рубку. У випадку проведення рубки головного користування, 50 % йде до обласного бюджету, а 50 % – до державного. Відповідно, органи місцевого самоврядування об’єктивно зацікавлені в проведенні санітарних рубок з метою наповнення свого бюджету, і не рідко такі рубки призначаються на територіях природно-заповідного фонду, де заборонені рубки головного користування.

При цьому лісова галузь генерує доволі значні кошти. Наприклад, за 2017 рік очікується надходження 900 млн гривень лише від рентної плати.



Постійна нестача коштів у бюджеті лісових господарств може примусити до порушення законодавства та використання на потреби лісу коштів, які повинні використовуватися за іншим призначенням. До прикладу, проаналізувавши рішення Полтавської обласної ради про затвердження переліків природоохоронних заходів для фінансування з фонду охорони навколишнього природного середовища області в 2013-2016 роках, виявляємо, що кошти виділяються на заходи, які не належать до категорії природоохоронних.

Зокрема, у вищезазначених роках було виділено кошти для ДП «Кременчуцьке лісове господарство» на проведення лісозахисних заходів чи біологічних та хімічних винищувальних заходів в осередку соснового пильщика. Розмір фінансування складав 263 тис. грн за 4 роки.



Рішення Полтавської облради 2013-2016 років

про затвердження переліку природоохоронних заходів

Усі заходи, які фінансуються з фонду охорони навколишнього природного середовища, повинні відповідати тим категоріям заходів, що зазначені у Постанові КМУ від 17 вересня 1996 року № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів». Тим не менш, будь-які лісозахисні, біологічні та хімічні винищувальні заходи не відносяться до вищезазначеного переліку. Окрім Кременчуцького лісового господарства таке щорічне фінансування отримували і Гадяцький, Диканський, Новосанжарський, Полтавський лісгоспи. Тобто, за 4 роки з фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської області було використано кошти у розмірі 1,24 млн грн на заходи, які не повинні фінансуватися з цього фонду.

Що робити?

І хоча зараз прийнято у всьому звинувачувати «лісників-лісорубів-корупціонерів», на нашу думку причина описаних вище проблем зі збереженням біорізноманіття в лісах в першу чергу – це реальні прогалини в законодавстві та в управлінні лісовим господарством України.

Тому основною метою змін у лісовому господарстві України повинен бути пошук балансу між економікою та збереженням довкілля, та запровадження сучасних підходів до лісівництва, де збереження біорізноманіття повинно стати однією з основних функції лісу. І це цілком реально – за умови тісної співпраці екологів, лісівників, науковців та чиновників.

А тим лісникам, у яких «бобри нищать ліс» радимо припинити відстрілювати вовків. Природа сама все відрегулює.

За додатковою інформацією звертайтеся до:

Тєстов Петро, еколог ЕПЛ
email: office@epl.org.ua, petro.testov@gmail.com
тел.: (032) 255 76 82

Катерина Норенко, еколог ЕПЛ
email: office@epl.org.ua, kateryna.norenko@gmail.com
тел.: (032) 255 76 82

http://epl.org.ua/about-us-posts/7324/

Далі...

Сезон грибів у Карпатах: прикарпатці хизуються дарами лісу (фото)

Цього тижня після теплих дощів на Прикарпатті стартував грибний сезон.

Своїми знахідками поділився косівчанин, затятий і відомий у соцмережі грибник Юрій Соломченко. Він виклав фото перших літніх боровиків. Білі гриби знайдені в Карпатських горах довкола міста Косів. Про це пишуть Версії з посиланням на Курс.

Те, що грибний сезон нарешті настав, у мережі написав франківчанин Сергій Адамович – його знахідки з околиць Унежа, що в Городенківському районі.





Нахваляються першими підосиновиками або “червоняками” і мешканці підміських сіл, що сусідують з Чорним лісом. Цими днями “врожай” червоняків зняли у Старому Лисці і в Клубівцях, що в Тисменицькому районі.

http://versii.if.ua/novunu/sezon-gribiv-u-karpatah-prikarpattsi-hizuyutsya-darami-lisu-foto/

Далі...

Соснові ліси Львівщини знищує шкідник

Уже зараз в Україні – тисячі гектарів пошкоджених насаджень. Лісники та природоохоронні служби кидають усі сили, аби зупинити шкідника. Сосни знищує верхівковий короїд. Ця комашка завбільшки 3 мм, однак за кілька тижнів може з легкістю вбити багаторічне дерево. Та ще з тридцятих років минулого століття короїд не надто шкодив насадженням. «Ми навіть, коли даємо студентам групу цих стовбурових шкідників, він в нас десь у списку є, але ми ніколи на нього уваги не звертали, бо він не проявляв своїх агресивних властивостей», – розповів доцент кафедри лісівництва НЛТУ Володимир Крамарець.

Та минулоріч усе змінилося. Про апетит шкідника свідчать пожовтілі верхівки сосен. Такі у лісах Львівщини знаходять дедалі частіше. Найгірше, що посохлі гілки свідчать про те, що шкідник уже поживився деревом і, ймовірно, перекинувся на інші насадження. Поїджену сосну короїд залишає на поталу грибам, мурахам та іншим шкідникам. Дерево гине, і навіть зрубане приносить мало користі. «Воно придатне тільки на переробку: на тирсу. Більше нічого не виготовляють із нього», – розповів лісничий Хлівчанського лісництва «Рава-Руського лісгоспу» Олег Лаврух.

У Хлівчанському лісництві верхівковий короїд минулоріч знищив понад гектар насаджень. Майже столітні сосни довелося зрізати. На їхньому місці висадили однорічні деревця. Цього року, короїд харчується вже деревами по сусідству. Лихо пояснюють зміною клімату. «Він масово розвивається на території Білорусі, в Білоруських лісах, у Польщі. Словаччина те саме. Говорять про ті самі проблеми, – пояснює Володимир Крамарець. – Скоріш за все, це ті останні роки: тепла весна, довге літо, відсутність опадів, падіння рівня ґрунтових вод. Усе це разом призвело до ослаблення сосни і дало можливість йому розвиватися дуже швидко».

За сухе тепле літо, встигає розвинутись три покоління шкідника. Частково зменшити популяцію дозволили би санітарні частки. Однак, до 15 червня в Україні сезон тиші і будь-яка вирубка заборонена. Тож великі надії покладають на феромонні пастки, які розвісили для короїдів. Науковці кажуть: спосіб сам по собі ефективний. Однак, пасток має дуже багато. Та поки на їх встановлення бракує фінансування. «Колись скандинавські країни мали проблеми з короїдом-типографом, у свій час вони виставили сотні тисяч пасток і феромонів. Переловили всіх тих короїдів і зараз у них той короїд занесений в Червону книгу», – розповів головний лісопатолог ДСЛП «Львівлісозахист» Богдан Соколовський. Поки що таких пасток закупили лише 220. Та це дозволить провести моніторинг і визначити, як швидко розповсюжується шкідник.

Боротьбу ж потрібно вести комплексну: хворі дерева зрізати, а їхні гілки спалювати, аби короїд не поширився далі. Існує і біологічна зброя. Природня та безпечна. Це thanasimus formicarius, а простіше – мурахожук. У наших краях водиться, тільки не встигає за короїдом. «Йому треба допомогти і додатково його вирощувати в лабораторіях. У передових країнах такі лабораторії уже існують і вони хочуть поділитись з нами своїм досвідом», – розповів завлабораторії ДСЛП «Львівлісозахист» Віра Венгер, яка нещодавно повернулася з Туреччини. Там обіцяють допомогти українцям із розведенням мурахожуків. Також, наголошують науковці, вирішити проблему можна за допомогою мішаних лісів. Тож поряд із сосною пропонують садити листяні дерева. Якщо ж зараз не зупинити хвилю розповсюдження короїда, то вона може тривати 8-10 років. Водночас, через брак вологи, на ослаблені сосни кидаються інші шкідники.

Читати на сайті: http://zaxid.net/n1427277.

Опубликовано: 30 мая 2017 г.

Далі...

У Борзнянському лісгоспі знають, як збільшити популяцію лосів (Відео)

Ліс – одне з українських багатств, яке нещадно розкрадають. За останні роки тільки на Чернігівщині ділки незаконно вирубали тисячі кубометрів здорового лісу, завдавши державі багатомільйонних збитків.

У Борзнянському державному лісгоспі запевняють: цьогоріч площа підприємства в розмірі 16,5 тисяч гектарів, вкритих лісом, не постраждала від непроханих лісорубів. Тут прискіпливо ведуть облік своїх угідь.

— Загальний запас деревини – 4 мільйони 154 тисячі метрів кубічних, — Володимир Рибалко, головний лісничий ДП «Борзнянський лісгосп».

У складі лісгоспу – 6 лісництв, загальною площею майже 19 тисяч гектарів. Аби вберегти ліси, працівники державного підприємства докладають чимало зусиль
.
— Знаєте, скільки зараз негативу чути про лісничих, що тут тільки все погано: рубають, продають і більше нічого. Це зовсім не так. Проводимо роботу силами лісової охорони, залучаємо правоохоронні органи – це і патрулювання лісів, і рейди, і чергування як у денний час, так і в нічний, — Володимир Рибалко, головний лісничий ДП «Борзнянський лісгосп».
У лісгоспі проводять планові рубки лісу, так звані головні, коли зрізують стиглі дерева, а також санітарні вирубування. Задля збереження балансу – на зрубах висаджують нові ліси. Здебільшого це сосна, дуб, вільха та береза.

— Якщо цього року взяти… при плані 90 га створення лісів на зрубах фактично ми посадили 112 га. Крім того, створюємо ліси на малоцінних землях, — Володимир Рибалко, головний лісничий ДП «Борзнянський лісгосп».
Не менше уваги в лісгоспі потребує і мисливське господарство. Звіриними угіддями тут завідує людина знатного роду – праправнук самого Пантелеймона Куліша. Мисливствознавець Віталій Куліш розповідає: серед тварин водиться і такий привабливий для браконьєрів лось.
— Десь 8-10 голів. Такий вид зараз дуже мігрує, адже багато факторів занепокоєння. Сьогодні може бути 10, завтра 8, ну, вже з’явились перші приплоди. Буквально 5 років тому лося взагалі не було в нашому районі, — Віталій Куліш, мисливствознавець ДП «Борзнянський лісгосп».

Тварин, які живуть на території лісгоспу, охороняють пильно. Але Віталій Куліш бідкається: перед сучасними браконьєрами часом у них просто немає шансів.

— Зараз стільки зброї, стільки приладів нічного бачення, глушників, тепловізорів. Хто займається браконьєрством, у них усе це є. У нас як у державних працівників немає нічого, — Віталій Куліш, мисливствознавець ДП «Борзнянський лісгосп».

А тому щороку десятками складають протоколи на браконьєрів. Але до суду доходять лише кілька справ.

— Довести, що ви добули цю тварину, дуже важко з нашим законодавством. Можна навіть спіймати в лісі. Добув лося чи кабана, він стоїть біля нього і можна не довести. У законі чітко не написано, треба довести, відео. Будь-який суд і адвокати гасять ці справи повністю, — Віталій Куліш, мисливствознавець ДП «Борзнянський лісгосп».

Не погоджується мисливствознавець і з прийнятим 25-річним мораторієм на відстріл лосів. Каже, це справі не допоможе.

— Від того, що заборонили лося відстрілювати, його не побільшає, ніколи, прибрати треба весь фактор хвилювання, законодавство переробити, щоб були більші штрафи, доказова база простіша, — Віталій Куліш, мисливствознавець ДП «Борзнянський лісгосп».

А поки в законодавстві все по-старому, працівники лісгоспу докладають усіх зусиль, аби поголів’я тварин у лісах збільшувалось. У господарстві 12 підгодівельних майданчиків. Тварини тут усю зиму ласують кукурудзою, висівками, вівсом, сіллю.

Для десятка кабанів, які ще залишились у господарстві після депопуляції через африканську чуму свиней, біля майданчиків облаштовані купальні. Це звичайна яма, куди заливають нафтопродукти. Робиться це для того, аби на тілі не заводились шкідники.

Читайте новини ЧЕline у Facebook.

 Джерело: http://cheline.com.ua/news/society/u-borznyanskomu-lisgospi-znayut-yak-zbilshiti-populyatsiyu-losiv-video-79964  Чeline | cheline.com.ua/

Далі...

Екокнига. Зберегти ліс

Видавництво Ранок\Видавництво Віват " Азбука Екологіі"/Видавництво Богдан "3 П"


Екокнига Зберегти ліс Видавництво Ранок

Така книга має бути у кожноі дитини, бо любов до природи і усього живого потрібно прищеплювати з самого малечку. Книжка, чи то зошит дуже цікава, у ній розповідаєтся про те ,як посадити дерево ,як роблять компост,які дерева ,рослини ,тварини,комахи живуть у лісі, також є рецепт, як власноруч зробити папір, та ще купа корисних речей)) Дуже ,дуже корисна та цікава книжка ,ще і ціна приваблива 45 грн). Також побачила на розвороті,що має бути така сама книжечка про Місто.Я б рекомендувала читати цю книгу, з двома іншими , так тема екології і переробки сміття буде більш зрозуміла для дитини.

Видавництво Віват " Азбука екології"

Видавництво Богдан 3 П: Помірне використання

Я б рекомендувала читати цю книгу з два іншими: Видавництво Віват

" Енциклопедія екології" та Видавництво Богдан "3 П"

https://kashalot.com/club/post-9579131/

Далі...

У Гадяцькому лісгоспі відбулися пожежні навчання

ПОЛТАВА. 4 червня. УНН-Центр. Днями в ДП “Гадяцький лісгосп” на території Вельбівського та Зіньківського лісництв проводилися спільні навчання лісової пожежної охорони лісгоспу разом з працівниками Гадяцького РС ГУ ДСНС України в Полтавській області. Про це УНН-Центр повідомили у Полтавському ОУЛМГ.

Навчання відбулися в наближених до реальної пожежної ситуації умовах, з контрольованим загоранням лісової підстилки.

Задля відпрацювання спільних дій в пожежній ситуації представниками ДСНС та представниками протипожежних підрозділів лісгоспу в ході навчання було проведено заходи на оперативність реагування на сигнал про виникнення загорання і прибуття на місце події; гасіння умовної пожежі та водозабір в пожежний автомобіль за допомогою мотопомпи.

Далі...

Через спеку на Вінниччині оголосили загрозу масштабних пожеж (ВІДЕО)

У Гідрометцентрі повідомляють, що на Україну насувається спека.

Рятувальники попереджають про найвищий клас пожежної небезпеки.

Що забороняється робити?

Співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій попереджають всіх українців про високий рівень небезпеки виникнення лісових пожеж у всіх областях країни.

В найближчі дні висока пожежна небезпека збережеться в багатьох регіонах України.

У період з 4 по 6 червня високий рівень пожежної небезпеки буде спостерігатися у Вінницькій області, а також у всіх західних і північних регіонах країни. На решті території країни, за винятком Запорізької та Херсонської областей, рятувальники оголосили найвищий - 5 клас - пожежної небезпеки.

Рятувальники закликають бути уважними та дотримуватись правил пожежної безпеки поблизу лісових масивів, на відкритих територіях.

Протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

• розведення багаття у лісі та лісопосадках, крім тих, що пов’язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях;
• заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети;
• палити, кидати у лісі та лісопосадках непогашені сірники, недопалки;
• залишати у лісі просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір’я;
• заправляти у лісі, лісопосадках паливні баки під час роботи двигуна;
• випалювати траву та інші рослинні рештки на землях лісового фонду, сільськогосподарських угіддях, а також на інших земельних ділянках, що безпосередньо примикають до лісу.

А якою буде погода у Вінниці найближчими днями, дивіться нижче:




Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Podii/cherez-speku-na-vinnichchini-ogolosili-zagrozu-masshtabnih-pozhezh-vid-10614130.html

Далі...