Якщо проїхати Україною зі сходу на захід, то не може не вразити яскравість краєвидів, їх неповторність та різноманітність. Іноді може навіть здатися, що в природі кожного регіону вкарбований вічний образ його народу.
Крайньою точкою такої подорожі стануть величні Карпатські гори з їх тисячолітніми лісами. Одразу на згадку приходить видатний шедевр українського кінематографу – фільм «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, знятий за однойменною повістю Михайла Коцюбинського.
Тільки поглянувши на неосяжні лісові масиви, відчуваєш той легендарний дух, що надихнув класика української літератури Коцюбинського на створення його найвідомішого твору. Безкраї масиви прадавніх букових лісів схожі на декорації фантастичного фільму. Це ліс, якого ніколи не торкалася сокира дроворуба. Запорука безпеки незайманих лісів в тому, що знаходяться вони далеко від житла людини. Для того щоб побачити реліктові дерева потрібно кілька годин добиратися глухими стежками. І такий похід, в цю частину гір, стає схожим на подорож в часі.
Як на Закарпатті виникла лайка: «Гута би тя побила» і що вона має до села в Ужгородському районі
Унікальність карпатських лісів вже в одному факті, що в центрі Європи зберігся прадавній, незайманий ліс. Цей заповідний район, розташований на території Словаччини та України, складається з десяти окремих природних заповідників і є унікальним зразком незайманих лісів, що є складними системами помірного кліматичного поясу. Тут збереглися умови, які дозволяють проводити найбільш повні дослідження екологічних структур та процесів росту європейського буку в різних місяцях. Лише тут найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та ряду інших видів з його ареалу.
«Букові праліси Карпат» є надзвичайно важливим об`єктом для розуміння повної картини історії та еволюції роду бука (Fagus), який завдяки своїй поширеності у північній півкулі є глобально важливим. Бук є однією із найважливіших складових помірних широколистяних лісів, які колись займали 40 відсотків території Європи. Важливо також, що ці праліси зростають на всіх ґрунтоутворюючих породах, що зустрічаються в Карпатах (кристалічні породи, вапняки, фліш, андезит) та володіють значним біологічним різноманіттям.
У порівнянні з іншими лісовими об`єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, букові праліси Карпат вирізняються специфічною флорою та фауною, які додають екологічної комплексності та завершеності цим екосистемам. З наукової точки зору праліси є найбільш важливими для встановлення історії розвитку рослинного покриву у післяльодовиковий період. Їх вивчення є необхідною передумовою для ведення лісового господарства на природних засадах. По-друге, це справжній рай для зростання та проживання великої кількості характерних тільки для цих умов видів рослин і тварин, особливо для грибів, комах та птахів. По-третє, праліси – це своєрідний прояв свободи та вічної краси. З цих міркувань вони мають виняткову естетичну цінність. Товстелезні свічкоподібні стовбури старих дерев утворюють гігантську колонаду справжнього храму природи, що вражає своєю могутністю, величчю і древністю. Дикість, первинність і незайманість пралісів, яка обумовлена відсутністю будь-яких слідів людської діяльності, наявністю великої кількості велетенських відмерлих стоячих і повалених дерев, що вкриті килимами мохів і бородами лишайників, формує неймовірну гармонію хаосу.
Від кого пильнувати? У закарпатських лісах планують встановити відеоспостередення
Еколог Василь Покиньчереда вже більше 20 років досліджує кожен куточок “карпатських джунглів”. «Якби ми опинились, скажімо, на 2-3 тисячі років раніше, то така картина, яку ми можемо зараз побачити, була характерна для практично половини території нашого континенту», – стверджує вчений.
28 червня 2007 року Комітет у справах Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 31-й сесії у місті Крайстчерч (Нова Зеландія) ухвалив рішення про включення українсько-словацької номінації «Букові праліси Карпат» до переліку об`єктів Всесвітньої природної спадщини. Це довгоочікувана, історична подія для України та Словаччини, міжнародне визнання їх природоохоронної та наукової діяльності.
Букові праліси Карпат зараз нарівні із Єллоустоунським національним парком, Ніагарським водоспадом, Галапагоськими островами, озером Байкал та ще понад сто шістдесятьма природними феноменами, будуть не тільки пильно охоронятись та поглиблено вивчатись, але й стануть місцем паломництва для багатьох природолюбів з усіх кінців світу. Адже відомо, що в регіонах, які володіють Всесвітньою спадщиною, як правило, починається бурхливий розвиток туристичної індустрії, активізується соціально-економічне життя прилеглих територій, зростає позитивний імідж країни, де розміщені ці об`єкти.
Українсько-словацький об’єкт «Букові праліси Карпат» займає площу 77971га, з яких 29279 гектарів складають заповідне ядро. Понад 70 відсотків об’єкту знаходяться в Україні, причому сюди входить практично вся територія Карпатського біосферного заповідника, в тому числі Угольсько-Широколужанський масив, який є найбільшим буковим пралісом у Європі.
Цей об’єкт на світовому рівні становить надзвичайну цінність як взірець недоторканих природних комплексів помірних лісів та репрезентує найбільш завершені і повні екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих та мішаних лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов. Те, що маловідомі букові ліси одержали міжнародне визнання, стало сюрпризом навіть для українських учених.
У 2011 році об’єкт в Списку Всесвітньої спадщини було розширено – до Карпатських букових пралісів додалися реліктові ліси Німеччини. На думку вчених, вони – «зразок триваючої пост-льодовикової біологічної еволюції наземних екосистем».
Страви закарпатських прабабусь, приготовлені з любов’ю
Об`єкт, що належить трьом країнам, буде тепер називатися Незаймані букові ліси Карпат і реліктові букові ліси Німеччини (Словаччина, Україна, Німеччина).
Сам факт потрапляння карпатських лісів до Списку ЮНЕСКО свідчить не лише про їх універсальну цінність для всього людства, але й про нагальну необхідність їх збереження через численні загрози, що в недалекому майбутньому можуть стерти це природне диво з лиця Землі. Поки що саме до реліктів браконьєри не добралися. Рубають ті букові дерева, які ближче до узлісся. Місцеві жителі складають колоди у дворах, щоб було чим топити взимку. Але набагато більше і самі селяни, і лісгоспи відправляють на продаж за кордон. Контроль за станом чудес світу експерти ЮНЕСКО покладають на вчених і місцеву владу. Адже місце в Списку цієї відомої організації – це в першу чергу престиж для країни. А ще можливість залучити туристів, пише
УНІАН.
Правда, екологи прогнозують: якщо вирубки в Карпатах не припиняться, в найближчих 10-15 років незаймані ліси можуть істотно порідшати і пишатися буде просто нічим. Стежина, що веде нас до мальовничих стрімких гір, вкритих тисячолітніми буковими пралісами, в’ється крізь скелі, протискаючись між ущелинами, аж поки не вибігає на вершину. Вона нагадує звивистий шлях неповторної пам’ятки української природи до світового визнання, а відтак – й збереження для прийдешніх поколінь.
Влада Прокаєва, автор проекту «Наша спадщина», заступник завідуючого кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної Академії при МЗС України, голова Фонду «Обдаровані діти – майбутнє України»
zakarpatpost.net
