«Лісова варта» – проект Всесвітнього фонду природи (WWF). Він створений, щоб навчити людей розрізняти і фіксувати порушення вирубки лісу. На тренінгах волонтерів навчають основам лісового господарства, демонструють, який повинні мати вигляд позначки на деревах і спеціальних стовпчиках. Мета такої ініціативи – залучити якомога більше людей до контролю вирубки лісу. Проект діє на всій території Українських Карпат: у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях. На ці області, за даними Державного агентства лісових ресурсів України, припадає 37% лісу країни.
Вершини Карпат уже повністю білі, але підніжжя – ледве всипане снігом, під яким ще добре видно зелений покрив лісу. Наприкінці осені у горах можна знайти болото, стрімкий вітер на схилах, а також сліди тварин, туристів і лісовозів. Останні возять свіжі колоди упродовж всього року. Однак найкращий час для заготівлі якраз взимку – коли вся зайва волога «виходить» із дерева від морозу і його вага стає меншою.
До села Черник Надвірнянського району треба їхати трохи більш ніж годину від Івано-Франківська. Спочатку трасою, а потім – розбитою гірською дорогою. Проїхавши через кілька дерев’яних мостів понад струмками, активісти «Лісової варти» підіймаються до лісу, щоб перевірити, чи всі рубки проводять там за стандартами.
За час існування проекту «Лісова варта» до спільноти приєдналися майже тисячу учасників, які оглянули понад сто ділянок лісу.
«Наше завдання – активізувати громаду. Щоб, коли проект закінчиться, люди самостійно могли контролювати лісопорушення – виявити їх і далі діяти згідно із законодавством», – розповідають координатори.
Найпростіше завдання кожного волонтера, який приєднується до «Лісової варти», – зробити фото із місця порушення з геотегом (точним місцем розташування).
Потім координатори «Лісової варти» перевіряють цю інформацію, зіставляючи з картами та лісорубними квитками (відкрита інформація про місце і обсяги рубок лісгоспу).
Буферні зони, яких немає
Олександр Бурсанов, координатор волонтерів проекту в Івано-Франківській області, отримав від інших активістів інформацію, що біля Черника лісники захаращують джерела деревиною.
Поряд із селом розташований природний заповідник «Горгани», який має найвищий ступінь захисту. На території не можна збирати гриби та ягоди, та й для туристів він має бути закритий.
Бурсанов каже, що навколо заповідника мала б бути окреслена буферна зона, де рубати ліс заборонено. Однак, за словами активіста, поняття «буферної зони» чітко не врегульоване в українському законодавстві. Крім того, часто трапляється так, що карти лісників та активістів не збігаються.
«Зараз, судячи з лісорубних квитків, біля межі заповідника відбуваються великі рубки, а отже, буферна зона не враховується», – каже Бурсанов.
У Івано-Франківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства розповіли, що заповідник «Горгани» створили у 1996 році за рахунок лісів Горганського лісництва Надвірнянського держлісгоспу. По периметру заповідника виділили охоронну зону шириною 750–1100 метрів, площа якої складає 3712,9 га.
«Ця зона не входить до складу заповідника. На території забороняється проведення рубок головного користування, промислове рибальство та полювання, організація місць масового відпочинку, застосування пестицидів тощо. Однак Положення про охоронну зону не забороняє проведення рубок формування та оздоровлення лісів, які не належать до головного користування», – зазначили в управлінні.
Дорога замість джерела
З одного боку «Горгани» затиснені «Буковелем», з іншого – Надвірнянським лісовим господарством.
Коли підійматись від Черника вгору, стає видно, що біля більшості джерел лежить деревина різного ґатунку: від невеликих гілок до купи з колод.
Лісівники трелюють (звозять донизу) деревину по водостоках гусеничним трактором, що тягне стовбури дерев. Таким чином, де колись була річка або струмок, тепер утворилася дорога.
Богдан Вихор, кандидат біологічних наук та асистент лісових проектів WWF, каже, що таким чином джерела забруднюються.
«Деревина, що лежить у воді, шкідлива. Відбувається процес розкладання і окислення, в результаті все, що в ній живе, починає поступово вмирати. Потім ця забруднена вода тече вниз, і люди вживають її, п’ють», – каже біолог.
Натомість лісівники мали би прокласти окрему дорогу, а також побудувати місток через потік, не зачепивши його.
Державне підприємство «Надвірнянське лісове господарство» у відповіді на запит Радіо Свобода запевнило, що проводить відведення всіх видів вирубок згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів, а отже – за правилами.
Натомість в обласному управлінні лісового господарства повідомили, що у кварталі 19, виділ 36.1, на площі 1.6 га проводилася рубка рідколісся і підприємець Мазур Т.І., який надає послуги заготівлі деревини, на цій ділянці таки допустив порушення вимог технологічної карти розробки лісосіки в частині трелювання по водотоку.
«За допущене порушення технології лісозаготівлі на підприємця Мазура складено адмінпротокол та нараховано відповідно до чинного законодавства штрафні санкції», – зазначили в управлінні.
Сертифікація Forest Stewardship Council (FSC)
Під зовсім тонким шаром снігу, поруч із колодами лежать каністри від палива та мастила, які хтось залишив у лісі. Це також порушення, кажуть активісти, адже вміст тари може вилитися на землю чи, знову ж таки, у воду.
Координатор «Лісової варти» Олександр Бурсанов каже, що трелювання водостоком – одне із серйозних порушень, яких не можуть собі дозволяти лісові господарства, що сертифіковані Радою розпорядників лісів (Forest Stewardship Council).
Знімок із дрона Всесвітнього фонду природи (WWF)
FSC має міжнародну схему маркування для продукції деревообробки, якої вимагають більшість великих організацій в Північній Америці та Європі.
Вся продукція деревообробки, маркована штампом FSC, незалежно сертифікована. Це означає, що при заготівлі такого дерева були дотримані принципи та критерії Ради розпорядників лісів.
Система сертифікації враховує інтереси лісозаготівельників, деревообробників, місцевого населення і туристів. Лісові господарства мають також дбати про рекреацію.
Важливо, що продукція, яка сертифікується, включає весь ланцюжок: від вирубки дерева до того, як з нього зроблять стіл чи шафу.
В Україні є три приватні компанії, що проводять аудити лісових господарств на дотримання усіх вимог сертифікації. Останні мають за це заплатити.
На думку активістів, сертифікація FSC – хороший стимул для того, аби лісові господарства дотримувалися усіх вимог. Втративши цей сертифікат, лісгоспи не матимуть і економічної вигоди – деревину буде складніше продавати.
Олександр Бурсанов вважає, що такі аудити мають проводитися з участю громадськості, щоб активісти слідкували, що лісівники показують, а що можуть приховати.
Учасники «Лісової варти» також погоджуються, що лісові господарства не завжди порушують правила навмисно. Іноді вони мають застарілі технології чи обмежені можливості.
Проте, переконана «Лісова варта», лісовим господарствам варто співпрацювати із активістами, які в першу чергу хочуть, аби вирубка відбувалася згідно із правилами.
Виїзди до лісу майже щотижня
На висоті 1300 метрів активісти знаходять немаркований відвід (ділянку з вирубаним лісом). Не поспішаючи із висновками, інженер лісового господарства, експерт проекту «Лісова варта» Василь Гаврилюк повністю обходить і оглядає місце. Позначок на деревах не знаходить.
За правилами, лісівники спочатку мають заміряти рубку – відвести певну площу, яка має збігатися з визначеною в документах. Потім позначити крайні дерева, які підпадають під зріз. Якщо ж робити все навпаки і спочатку різати, то є ймовірність, що лісники «випадково» можуть по краю зрубати зовсім здорові дерева.
Василь Гаврилюк показує спеціальні стовпчики, де зазначена ділянка лісу, час і тип рубки. На одному із них вказана прохідна рубка, що відбувалася у 2017 році.
Прохідні рубки – це рубки формування лісу, що сприяють збільшенню діаметру дерев. З насаджень обирають і зрізають гірші дерева, але здорові отримують при цьому більше місця. Це остання рубка перед головним користуванням. Наступний захід – головна рубка. Через 20–30 років цю ділянку зрубають повністю.
Надвірнянський лісгосп повідомляє, що у 2017 році біля Черника провели рубки головного користування на площі 3,4 га, а рубки формування та оздоровлення лісів – на 125,6 га. На інформацію про те, що активісти помітили трелювання по водостоку, лісівники відповідають малослівно: «Розробка лісосік відбувається за правилами».
Активісти «Лісової варти» їздять до лісу перевіряти порушення майже щотижня. Вони признаються, що роблять це не для того, щоб лісники перестали рубати ліс, адже це їхня господарська діяльність.
Основне їхнє завдання – слідкувати за дотриманням правил, згідно з якими ці рубки проводяться.
24.11.2017
https://www.radiosvoboda.org
