Ті самі граблі, тільки в профіль

Правила гри на приватизаційному ринку суттєво зміняться.

Уряд збирається продати держпідприємства й виручити за них 2018-го суму в 22 млрд грн. Хоча плани із залучення 17 млрд грн від приватизації держпідприємств провалюються з тріском третій рік поспіль. Чи можуть пропоновані Кабміном зміни посприяти досягненню заявленого результату й продажу держпідприємств з величезними, іноді "токсичними" боргами?

Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №7066 "Про приватизацію державного майна". У такий спосіб парламент збирається скасувати сім чинних приватизаційних законів, у тому числі "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію" №2171-12 ("Відомості Верховної Ради України", 1992 р., №24, ст. 350), "Про приватизацію державного майна" №2163-12 ("Відомості Верховної Ради України", 1997 р., №17, ст. 122 з наступними змінами) та інші. Нова редакція закону передбачає внесення змін до трьох кодексів і більш як десяти законів, тобто Рада має намір змінити ВСЕ приватизаційне законодавство України.

Ініціатором законопроекту значиться прем'єр-міністр Володимир Гройсман, розробником — Міністерство економічного розвитку й торгівлі (МЕРТ). У заяві, опублікованій 9 листопада 2017 р. на сайті цього міністерства, зазначено, що законопроект "вносить зміни в процедуру продажу держпідприємств і сприяє підвищенню прозорості приватизації. Новий законопроект також дозволить перейти до ринкового ціноутворення на об'єкти держвласності. Так, передбачається, що законопроект дозволить відійти від інституту оцінки та визначати ціну об'єкта виключно платоспроможним попитом".

"Суттєві" зміни: "малі" і "великі"

1. Законопроект №7066 скасовує існуючу досі градацію підприємств, що приватизуються, на сім категорій і впроваджує кардинальне спрощення, поділяючи всі об'єкти на дві категорії: об'єкти малої та об'єкти великої приватизації. До малих належать об'єкти, вартість активів яких менш як 250 млн грн, а також уся соціальна сфера й "недобудова" (об'єкти, не введені в експлуатацію). Решта — велика приватизація.

2. Усі об'єкти малої приватизації (або майже всі) планують продавати через аукціони ProZorro.

3. Великі об'єкти продаватимуть з допомогою так званих радників, які порадять стартову ціну на аукціон і постараються залучити інвесторів. Тобто радники в цьому випадку — це компанії, які мають досвід продажу подібних підприємств і зобов'язуються дати пораду, за якою ціною і на яких умовах можна продати об'єкт. Передбачається, що оплата послуг таких радників залежатиме від того, продано підприємство чи ні, і становитиме певний відсоток від вартості продажу.

4. У деяких випадках великі підприємства (або пакети їхніх акцій) намагатимуться продати без радників, але теж через відкриті аукціони, використовуючи як стартову ціну пропозиції потенційних покупців.

Автори змін, на мою думку, намагаються створити враження, що пропонований законопроект є революційним, оскільки, на перший погляд, кардинально змінює правила гри на приватизаційному ринку, вносячи чимало змін до чинного законодавства. Оскільки урядовий законопроект повністю (або майже повністю) виключає оцінку, а також процедуру підготовки до приватизації, передбачається, що процес приватизації буде прискорено.

Нас запевняють, що цей процес стане більш прозорим і зрозумілим інвесторам, і вони одразу побіжать купувати всі безцінно-неоцінені об'єкти. У зв'язку з чим від приватизації бюджет очікує одержати вже не 17 млрд грн, а… 22 млрд. Причому, на думку заступника міністра МЕРТ Максима Нефьодова, 22 млрд грн — це досить скромна сума, можна виручити й більше.

Отакі райдужні плани. Але…

Дай боже нашому теляті вовка з'їсти!

Чи кардинально все зміниться, або ж пропонований законопроект — чергова імітація бурхливої діяльності, а очікувана виручка — фетиш? Спробуємо розібратися.

Той же Нефьодов стверджує в ЗМІ, що Фонд держмайна "поганий продавець", а от у так званих радників — інвестиційних банкірів — величезний досвід продажу подібного роду підприємств, і вони вже точно допоможуть усе сплавити усіляким інвесторам.

Та хіба не ці/такі самі "радники" радили Фонду держмайна, як продати Одеський припортовий завод? Причому взяли за це чимало, за даними деяких ЗМІ, близько 20 млн грн. Де результат?

Хіба не інвестбанкір Ігор Білоус очолював у той час ФДМ? Чому він не зміг докласти зусиль, знань і навичок інвестбанкіра, щоб продати ОПЗ з вигодою для держави?

Ми маємо негативний досвід залучення радників-інвестбанкірів і все одно наступаємо на ті самі граблі. Чи не дивно це? Може, все ж таки проблема непродажу ОПЗ перебуває в іншій площині?

Тільки ледачий не коментував чергового провалу продажу Одеського припортового. Але ніхто в той момент публічно не говорив, що головна проблема ОПЗ — це "токсичні" борги підприємства перед компаніями олігарха Дмитра Фірташа, через які потенційні міжнародні покупці (а інших ми не хотіли) можуть опинитися під міжнародними санкціями. На додаток до такого ризику — ще й величезні борги за газ перед компаніями Ігоря Коломойського. Причому газу "цього" немає, а борги в ОПЗ є. Хто захоче купити підприємство й потім довго віддавати "ці" борги? Чи хтось думає, що у світі немає підприємств без боргів? Хіба ми не знаємо, що конкуруємо за інвестиції з компаніями по всьому світу?

Стартова ціна для аукціону — 1 грн чи все ж таки мільйони і мільярди?

Одне з найскладніших за будь-якого приватизаційного законодавства — це питання стартової ціни для аукціону. У своїй спробі спростити процедуру приватизації автори законопроекту запропонували визначати стартову ціну об'єкта малої приватизації на основі фінансової звітності компанії, а саме: виходячи з вартості її активів і зобов'язань, відображених у балансі. Законопроект №7066 передбачає: "Стартова ціна об'єкта малої приватизації встановлюється на рівні балансової вартості активів об'єкта малої приватизації за вирахуванням зобов'язань, у разі їх наявності, але не менше однієї гривні".

Нехитра формула, але подивімося, що вона дає. Для прикладу взято кілька відомих підприємств (див. табл.), що перебувають сьогодні в списку 222 підприємств, які готують до приватизації. Розрахунки в таблиці виконано на базі даних про фінансову звітність цих підприємств (форма 1, баланс).

Аналіз даних балансових звітів показує, що у великої кількості підприємств (серед них "Запорізький алюмінієвий комбінат", "Сумихімпром", "Одеський припортовий завод", тернопільський завод "Текстерно" та інші) борги перевищують активи, і для більшої частини підприємств, якщо дотримуватися законопроекту №7066, аукціон має стартувати з… 1 грн. Оце так! Уявляю заголовки: "Усе по гривні! Усі на аукціон!".

Однак, очевидно, хтось із депутатів зробив аналогічний простий розрахунок і одержав той самий результат: зобов'язання перевищують активи, і стартова ціна багатьох об'єктів дорівнюватиме 1 грн. Тому основною обговорюваною проблемою в комітетах ВР при підготовці законопроекту до другого читання була така: якщо зобов'язання перевищують активи, то стартувати аукціон має не з 1 грн, а з вартості активів (див. табл.).

Логічне запитання: а якщо продається не 100% акцій, а пакет у 25% від статутного капіталу, як, наприклад, у випадку з тернопільським заводом "Текстерно"? Чи треба враховувати, що продається тільки 25% підприємства й тому, може, треба зменшити стартову ціну на 75%? Як вчинити в такому випадку? На перший погляд, проста формула виявилася зовсім не такою простою.

У підсумку до другого читання вирішили повернутися до незалежної оцінки й забути про гасло "відмовитися від оцінки — врятувати приватизацію". Проблема, яку вартість незалежний оцінювач визначатиме і що братиметься як стартова ціна, залишається невирішеною. Але навіть не це головне.

Рада б душа в рай, та борги не пускають…

Головне от у чому. Подивімося на зобов'язання (або, простіше кажучи, борги) згаданих підприємств. Що ж ми бачимо? Понад 6 млрд грн у ЗАлКу, майже 2 млрд у "Сумихімпрому", 10 млрд в ОПЗ і навіть 600 млн грн боргів "Текстерно", які здаються не такими великими на тлі інших, та все одно перевищують його активи.

Запитання: дорогі наші депутати разом із міністрами, сподіваюся, ви розумієте, що хочете, щоб інвестор, купивши підприємство, взяв на себе й ці самі зобов'язання/борги? Адже саме так бачать ситуацію потенційні покупці багатьох держпідприємств! Складається враження, що ніхто про це не думає. Або не хоче думати.

Тепер — до найцікавішого. Що це за борги й звідки ці величезні величини в балансах неприватизованих держпідприємств?

За логікою функціонування будь-якого підприємства, борги з'являються в результаті закупівлі обладнання, будівництва цехів, купівлі матеріалів і оплати поточних витрат. Така частина боргів — цілком логічний інструмент функціонування підприємства.

Проте в наших держпідприємствах борги давно перетворилися на інструмент наживи для тих, хто цими підприємствами керує — чи то "червоний" директор, чи то олігарх, мер чи депутат. Як правило, саме ці категорії людей володіють тими приватними підприємствами, які поставляють сировину й матеріали за завищеними цінами державним підприємствам, а закуповують у них продукцію за заниженими цінами.

От чому, передаючи інвесторові зобов'язання погасити "ці" борги з майбутніх прибутків підприємства, ми фактично говоримо інвесторові: може, ти колись і одержиш свої прибутки, але спочатку, будь ласка, віддай борги, які ти успадкуєш при купівлі підприємства.

Інвестори добре вміють рахувати свої майбутні прибутки і якщо погодяться, то на "нормальні" борги за реальні активи, а не за повітря, якого немає.

Така арифметика активів і зобов'язань.

Слід визнати позитивним той момент, що новий законопроект №7066 забороняє робити банкрутом підприємство протягом року після його приватизації. Але що таке один рік, якщо найчастіше ці борги можна віддавати 5, 10 або навіть 20 років?

Про "токсичні" борги Одеського припортового вже сказано не раз. Інший приклад — ЗАлК, де борги штучно сформовано попереднім власником з країни-агресора, який вивіз найцінніше обладнання в РФ (електролізні печі, анодне господарство тощо), залишивши підприємству близько 200 млн дол. боргів "своїм" фірмам. Коментарі зайві.

Де є бажання, там є й рішення, або Як позбавити держпідприємства боргів

Чому держпідприємства мають приватизовувати з боргами, створеними штучно? Якщо ми можемо ліквідувати сотню банків, чому не можемо ліквідувати спочатку "токсичні" або фіктивні борги держпідприємств? Така ліквідація можлива різними способами, у тому числі іноді й шляхом ліквідації юрособи з наступним продажем тільки активів. У тих випадках, коли у підприємства є неадекватні борги, непорівнянні з його активами, або "токсичні", або не підкріплені якимись активами, чому ми не можемо спочатку позбавити підприємство цих боргів? Якби ми це зробили, це було б дійсно кардинальною зміною в процедурах приватизації!

У Польщі так робили і в інших країнах, а ми чим гірші? У тій-таки Польщі за п'ять років, до 1995 р., було змінено структуру власності 2,2 тис. підприємств, а майже 1,4 тис. найменш перспективних було ліквідовано.

Хоча може виявитися, що такого радикального заходу вдасться уникнути, а просто відтермінувати строк погашення боргів, або перевести їх на іншу юридичну особу разом із дебіторською заборгованістю неплатників (тобто боргами цьому підприємству), що актуально, наприклад, для підприємств теплокомуненерго. Є маса варіантів вирішення цієї проблеми, і, як кажуть, де є бажання, там є й рішення.

Опоненти скажуть: у нас немає законодавства, яке передбачає процедури звільнення держпідприємств від боргів. Але ж от воно, законодавство, яке ми змінюємо! У ньому всього-лиш і треба передбачити процедуру, яка дасть Фонду держмайна або Кабміну відповідні повноваження провести аналіз боргів і знайти оптимальне рішення для кожного приватизованого підприємства. На основі аналізу й спеціального обґрунтування потрібно спочатку ліквідувати борги й уже потім продавати підприємство або його активи — на ProZorro (так!). Варіантів, як сказано вище, багато.

Якщо цього не зробити, то нормальні інвестори, які дійсно могли б прийти до нас і інвестувати в активи, створювати робочі місця, а не віддавати борги олігархам, не прийдуть, позбудьтеся ілюзій: ніхто не хоче віддавати чужі борги, та ще в таких розмірах.

Після цього можна скільки хочеш продавати з допомогою ProZorro усе, що можеш. Єдине, треба хоча б почати наводити якісний опис активів, що виставляються на продаж, добре рекламувати тощо. І це буде вже зовсім інша історія.

***

Очевидно, що правила гри на приватизаційному ринку в результаті ухвалення пропонованого законопроекту №7066 суттєво зміняться, якщо його принципові положення буде прийнято ВР (сподіваємося на розумні поправки).

Та хіба проблема в тому, щоб просто змінити правила або з семи законів зробити один? Якщо продажу підлягатимуть активи підприємств без боргів, то ймовірність їх продажу зросте. Якщо ж залишать підприємствам їхні борги, то ці підприємства ще довго вибиратимуться з тієї "ями", куди загнали їх усі, хто хотів і міг, а економіка України продовжуватиме стагнувати.

Сподіватися на те, що якісь підприємства куплять, можна. Але наївно очікувати тих сум, про які заявляє Мінекономрозвитку й торгівлі, без того, щоб спочатку позбавити українські підприємства фіктивних і штучно нав'язаних їм боргів.

https://dt.ua/energy_market/ti-sami-grabli-tilki-v-profil-261328_.html

Далі...

Якщо ринок, то обмежений, селянський

На відміну від глобального, обмежений селянський ринок землі стане нецікавим великим гравцям.



Тривалі дискусії про подальшу долю земель сільгосппризначення не тільки не зблизили позиції, а ще більше розділили їх.

Непримиренні опоненти знаходять точки дотику хіба в тому, що земельне питання потребує невідкладного вирішення. З сільських територій разом із караванами зерновозів з експортованою агросировиною, що тягнуться розбитими дорогами, надходять тривожні сигнали, які свідчать про провали у сфері власності на землю, перекоси у землекористуванні. Країну накрила хвиля рейдерських захоплень вирощеного врожаю, що змушує власників землі здавати її в оренду на кабальних умовах: погоджуватися на низьку оплату за користування нею, чимдалі більш тривалі строки оренди. Те, що МВФ відмовився від вимог до України негайно запустити ринок сільгоспземель, можна розглядати як відтермінування, перенесення процесу, який неоднозначно сприймається в суспільстві, на більш сприятливий час. Але земельне питання від цього не стає ні менш гострим, ні менш актуальним.

Джерело конфліктів чи перспектива розвитку?
Напередодні можливого запуску земельного ринку корисно згадати уроки сертифікатної приватизації промисловості, торгівлі тощо. Замість обіцяного народного капіталізму, відкритого ринку, у т.ч. і для дрібного виробника, вийшла суцільна монополія. Замість отримання доходів на сертифікати їхні власники отримали або смішні одноразові виплати, або зовсім нічого. Роздержавлені активи опинилися в руках небагатьох. Зневажливе ставлення до приватної власності, яка призначалася рядовим працівникам (що призвело до безпрецедентного падіння промвиробництва), зародилося й закріпилося ще в 90-х. І тепер уже щодо ставлення до сільського господарства нав'язується, власне, той самий курс. З тією різницею, що наслідки його можуть бути ще гіршими, бо йдеться про продовольчу безпеку.

Що можна протиставити таким намірам? В інтересах територіальних громад і всього суспільства власність на сільгоспземлю справді не має бути законсервована, плодячи через невирішеність накопичених проблем цілі орди шахраїв і рейдерів. Сільгоспземля, яка за справедливими словами класика "більше не виробляється", будучи основним засобом сільгоспвиробництва, має бути в обігу. Питання тільки — як саме, у чиїх інтересах: великих землекористувачів, які, сконсолідувавши селянські паї (здебільшого без урахування інтересів власників) та ігноруючи необмежені можливості вітчизняного агропрому, послідовно утверджують монополію на виробництво та експорт дешевої агросировини, чи — представників малого та середнього агробізнесу, які завдяки постійним контактам та спільному місцю проживання здатні знаходити спільну мову з селянами-орендодавцями, сприяти розвитку сільгосптериторій? Погано те, що за нинішньої системи землекористування латифундистам набагато легше й простіше "сколотити" величезні земельні масиви в сотні тисяч га й розоряти сільську економіку за допомогою виробництва та експорту дешевої агросировини, ніж дрібним власникам використовувати свої паї, розширювати наділи для виробництва продукції з високою доданою вартістю.

Можливості для перезавантаження агропрому ще залишилися. Хай там як, а формально-документально сільгоспземля належить селянам-пайовикам і державі, а не тим небагатьом, які, користуючись нею, отримують високі прибутки. Після пом'якшення позиції МВФ і помітного сум'яття в колах прибічників глобального земельного ринку такі можливості істотно зросли. Вихід є. Замість нав'язуваного одними та заперечуваного іншими глобального, власне кажучи, нічим не обмеженого ринку, потрібно запустити обіг сільгоспземель між сільськими господарями та містянами, які зберегли прив'язаність до роботи на землі й готові, придбавши земельний наділ, переїхати в сільську місцевість. Такий обіг землі пожвавить економіку, дасть поштовх для розвитку малого та середнього агробізнесу. Це буде доречно, тому що давно треба було б звільнити вже немолодих пенсіонерів-пайовиків, а також тих, у кого немає бажання й можливості опікуватися своїми земельними паями, від тягаря непосильних обов'язків. Згадаймо, що пайовими наділами землі та майна наділялися працівники колгоспів і радгоспів, які були роздержавлені, без урахування того, чи спроможні всі селяни-пайовики господарювати, чи мають бажання взяти на себе відповідальність, грамотно розпоряджатися отриманою власністю. Нинішній склад власників сільгоспземель, більшість яких уже похилого віку, дуже влаштовує чиновників і латифундистів, які отримали можливість розпоряджатися селянською землею і вести справи без урахування інтересів селян і стану їхньої землі.

Ситуація повністю зміниться, якщо в умовах обмеженого обігу сільгоспземель наділи успішних сільських господарів збільшаться, вони стануть більш впливовими та організованими, спроможними створити власні профільні асоціації, обслуговуючі кооперативи, захищати свої інтереси.

Обмеження уявні і справжні
Експерт, заввідділу Інституту економіки та прогнозування НАН України Олена Бородіна у своїх виступах у ЗМІ справедливо стверджує: важливо не те, "хто землю продає, а хто купує". Майбутнє АПК залежить від того, у чиїх руках та в яких обсягах опиниться головний ресурс країни.

Проблема обмежень при продажі й особливо при купівлі сільгоспземлі стала визначальною. Але обмеження можуть бути різними. Здавалося, основну формулу обмежень при купівлі сільгоспземлі знайдено: продавати землю треба тільки фізособам і "не більше ніж 200 га в одні руки". Це підтримане "у верхах" обмеження, як і низка інших, не вельми засмутило латифундистів та їхніх глашатаїв. І ясно чому. Якщо агрохолдинги зуміли з окремих дрібних (усього в кілька га) селянських паїв нагромадити земельні банки по кілька сотень тис. га, то з 200 га "в одні руки" можна сколотити масиви й більші. До того ж поглинати сільгосптовариства та фермерські господарства великому бізнесу не заважає ні діючий мораторій, ні його скасування. Законопроекти, які надходять до ВР, і далі поповнюються новаціями. Профільні асоціації, що лобіюють інтереси великого бізнесу, наполягають на дозволі бізнес-структурам, які останні кілька років займаються сільгоспвиробництвом, купувати землю по тисячі га. Пропозицій, що розширюють можливості збирачів великих земельних банків, надходить чимало, і вони прихильно сприймаються у "верхах". При цьому зовсім не враховується, наскільки сприяє подальша консолідація землі у надвеликі масиви наповненню внутрішнього ринку, зміцненню продовольчої безпеки країни. Формула "хай живе те, що нам вигідно" домінує.

Звертає на себе увагу й те, як дружно представники влади і власники латифундій ополчилися на іноземні компанії, інвестиції яких у разі запуску земельного ринку можуть виявитися... шкідливими. Лобісти великого агробізнесу відверто висловлюються в тому розумінні, що якщо на початку запуску ринку допустити до нього іноземців, то бути лиху. Виявляється, ті можуть запропонувати за землю такі ціни, що "жодна українська компанія не зможе позмагатися з ними". А отже, іноземців поки що не пускати. Попри те що потенційні вітчизняні продавці сільгоспземлі — що пайовики, що держава — за такого бажаного для латифундистів підходу сильно програють. Але ця обставина не заважає здійсненню подібних задумів. У свої союзники агролобісти "записують" і українських селян, чомусь вважаючи, що тим легше буде розстатися з землею, якщо вона потрапить не до іноземців, а до латифундистів-співвітчизників. Сумнівне припущення, якщо врахувати, що не іноземці, а співвітчизники відомого штибу обібрали їх як липку, залишивши і без землі, і без роботи, а сільгосптериторії прирекли на розруху. До того ж допуск іноземних компаній до купівлі української землі агролобісти пропонують заборонити тимчасово. На другому етапі, коли вітчизняні олігархи й оновлений загін латифундистів задешево скуплять землю, міжнародним компаніям відкриють шлях для придбання вже одного разу куплених земель, але за ціною на порядки вищою за початкову.

Як розв'язати затягнутий вузол
Здобувачі великих земельних банків, більше, ніж іноземних компаній, побоюються хіба що селян-пайовиків. На думку експертів, які обслуговують агрохолдинги, процесу консолідації великих землеволодінь може завадити те, що селяни, які "розперезалися", посміють продавати або здавати в оренду паї не оптом, а на своє розуміння, і "зіпсують" поля, порушивши їхню цілісність. Щоб селянам не спало на думку "качати права" стосовно своєї землі, готують поправки до законопроектів і підзаконних актів, які забезпечують консолідацію селянських наділів у великі землеволодіння без їхньої участі, припиняючи таким чином найменші спроби дрібних власників самостійно розпоряджатися своєю землею.

Наслідки запуску глобального ринку з обмеженнями, які легко обійти, можуть стати руйнівними. І АПК, який і так чимало втратив по дорозі до формування агрохолдингів, може втратити ще більше. Накопичені здавна протиріччя між орендарями різного калібру, які дедалі частіше претендують на одні й ті самі поля, плодячи чвари й скандали, прагнення агрохолдингів на фініші реформи не тільки не втратити ні п'яді селянських наділів, а й придбати нові, причому за "приступною" (тобто гранично низькою) ціною, наростання невдоволення селян-пайовиків та їхніх спадкоємців, землі яких орендують оптом, маючи намір так само й купувати її, — усе це зв'язалося в тугий вузол. Розв'язати його можна, повернувшись до першооснов земельної реформи, яка документально зафіксувала в держактах, що сільгоспземля, навколо якої вирують пристрасті, що доводять ситуацію до рейдерства, — це власність селян. І як перший крок необхідно запустити обіг сільгоспземлі між ними.

На відміну від глобального, обмежений селянський ринок, у ході якого обіг сільгоспземлі здійснюватиметься не полями й масивами, а окремими паями (середній розмір яких трохи більше ніж 4 га), стане нецікавим великим гравцям. Тому їм зручніше буде зайнятися орендою сільгоспземель, ціна яких через додатковий попит істотно зросте. А оскільки процес купівлі-продажу буде повільним, це дасть можливість усім аграріям пристосуватися до мінливих умов. Понад те, процес купівлі-продажу, особливо в депресивних регіонах, потребуватиме підтримки місцевої влади та об'єднаних територіальних громад, що стають на ноги. Ця підтримка може мати різні форми: виділення кредитів, розстрочка платежів при придбанні земельних ділянок, надання можливості розплатитися за них вирощеними продуктами тощо. За таких умов орендна система землекористування не зазнає руйнування. Хіба що тільки агрохолдинги у нових умовах зменшать апетити до нагромадження земельних банків. Їм доведеться замість поглинань малих і середніх сільгосппідприємств співпрацювати і навіть кооперуватися з ними. Такий помірний обіг сільгоспземлі дозволить уникнути як банкрутства діючих сільгосппідприємств, так і соціальних ексцесів; виконати умови, висунуті МВФ щодо запуску земельного ринку. А сам процес не спричинить особливого комерційного ажіотажу, як і потоків неконтрольованих коштів, на яких розраховує погріти руки чиновницька братія. Обіг сільгоспземлі між людьми скромних статків відбуватиметься зовні тихо, без особливих сплесків, але при цьому його внутрішній зміст і наслідки для сільської економіки будуть вражаючими. З одержанням реального права вільно виводити свої ділянки з латифундистських "общаків" селяни-пайовики, їхні спадкоємці й послідовники нарешті зможуть долучитися до агробізнесу, збільшити свої наділи, підвищити соціальний статус хліборобів. Їхніми зусиллями стануть на шлях відновлення та розвитку галузі, що незаслужено опинилися на периферії уваги аграріїв, це — садівництво, виноградарство і виноробство, покривне овочівництво та ін., які, на відміну від латифундистського рослинництва, здатні дати і робочі місця, і високу додану вартість.

АВТОРИ
Єліанд Гоцуєнко
Надія ГоцуєнкоВласкор DT.UA.

https://dt.ua/business/yakscho-rinok-to-obmezheniy-selyanskiy-261325_.html

СТАТТІ АВТОРІВ
З поля — прямо в морпортиГіпертрофована сировинна логістика дедалі більше знижує доходи аграріїв
З поля — прямо в морпортиГіпертрофована сировинна логістика дедалі більше знижує доходи аграріїв
Не морські гіганти, а річкові суднаУспіх відродження суднобудування залежить від урегулювання судноплавства на внутрішніх водах країни.

Далі...

Обласна рада підтримала звернення щодо недопущення реалізації ніким не обговорюваної Стратегії розвитку лісового господарства, схваленої Кабміном

24 листопада відбулося друге пленарне засідання сьомої сесії Тернопільської обласної ради, на якому серед проектів рішень, запропонованих до розгляду і прийняття депутатами, включено звернення Тернопільської обласної організації профспілки працівників лісового господарства України до Прем’єр-Міністра України В.Гройсмана, Голови Верховної Ради України А.Парубія, Першого заступника Міністерства аграрної політики та продовольства України М.Мартинюка та заступника Голови Держлісагентства України В.Бондаря, щодо недопущення реалізації Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства до 2022 року, прийнятої 15 листопада 2017 року на засіданні Кабінету Міністрів України.

Дане звернення було заслухано на засіданні постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування, прийнято щодо включення його в порядок денний сесії. Розуміючи важливість даного питання щодо майбутнього лісів нашого краю й усієї держави, та недопущення їх передачі в приватні руки, що передбачає Стратегія, яка прийнята без обговорення її суспільством, дане звернення прийнято абсолютною більшістю депутатів.

З текстом звернення можна ознайомитись за цим посиланням - http://ternopillis.gov.ua/userfiles/fck/file/prohrama/zvernennia_24_11.pdf 

Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ

Посилання на джерело: https://te.20minut.ua/Vid-Chytachiv/oblasna-rada-pidtrimala-zvernennya-schodo-nedopuschennya-realizatsiyi--10655236.html

Далі...

Прокуратура еще не огласила подозрение леснику, застрелившему краснокнижную рысь в Карпатах

По состоянию на 24 ноября 2017 года, прокуратура Закарпатской области еще не огласила подозрение леснику, которого подозревают в убийстве редкой рыси, а также птицы, занесенной в Красную книгу.

Об этом корреспонденту сообщили в пресс-службе прокуратуры в Закарпатской области.

«На данный момент правоохранители проводят все необходимые следственные действия, в частности был допрошен фигурант криминального дела. Пока что не оглашено подозрение, так как собираются все необходимые доказательства для этого. Назначены необходимые дополнительные следственные действия, а также у следствия имеется информация, распространенная в интернете и приглашен к нам человек, непосредственно имевший фотографии с (убитым животным и лесником – ред.). Это нужно для проведения экспертизы, которая докажет, что данные фотографии являются оригиналами», - рассказали в пресс-службе.

Кроме того, в прокуратуре уточнили, что на данный момент у следствия имеются определенные проблемы, так как правоохранители не располагают трупами убитых животных, запечатленных на скандальных фотографиях .

«В идеальном варианте следствию необходим труп зверя, которого у нас пока что нет. В любом случае, дело никто не собирается «сливать», так как правоохранители сами заинтересованы в его скорейшем раскрытии, а виновные понесли заслуженное наказание», - резюмировали в прокуратуре.

Напомним, 14-го ноября, пользователь Василий Шемота в группе "Небезразлична Раховщина" в сети Фейсбук обнародовал фотографии, на которых лесничий Устєрицкого лесничества ГП "Раховское ЛГ" Кабаль Владимир Юрьевич вместе с сыном отснятые вместе с, как сообщается в заметке, убитой на охоте рысью.

Между тем, животное занесено в Красную Книгу Украины как редкий вид. Кроме того, там же опубликованы фотографии, где Кабаль В.Ю. стоит с убитым тетеруком, который также является краснокнижным видом и имеет статус исчезающего.

Кстати, именно Кабаль Владимир Юрьевич указан как руководитель Раховского районного общества охотников и рыболовов.

Как сообщил в комментарии "О Мероприятии" начальник Закарпатского областного управления лесного и охотничьего хозяйства Валерий Мурга, это очень досадный случай, обстоятельства которого выясняются. Сейчас лесничий отстранен от должности на момент проведения следствия.

24.11.2017 14:55
http://svodka.net/poslednie-svodki/svodki/12360

Далі...

До чого може призвести «заповідно-лісовий» указ Президента?

21 листопада 2017 року Президентом було підписано указ №381/2017 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду»1 . Однак аналіз цього документу поставив під сумнів його професійність, доцільність, а також можливості практичної реалізації. Частина пунктів може навпаки нанести шкоду довкіллю.

З точки зору юридичної техніки документ не має єдиного державницького підходу; різні частини протирічать одна одній або вже існуючим державним рішенням,в тому числі рішенням стратегічного характеру. Наприклад, не враховано указ президента України № 611/2009 від 14.08.2009 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні», що комплексно охопив всі сфери життя держави та інтегрував у них потреби заповідної галузі . Указ містить окремі пропозиції Мінприроди, Держлісагенства та Держводагенства, які не узгоджені між собою, та містять повтори.

Не обґрунтовано підстави прийняття Указу..

Очевидним є неврахування при підготовці указу наявних державних рішень у цій сфері та аналізу їх виконання.

Відповідальність за виконання указу покладається на Кабінет Міністрів України. Хоча Президент України на рівні із КМУ є суб’єктом законодавчої ініціативи, а отже, може пропонувати ВРУ прийняття законів. Яку мету переслідує Президент України даючи таке доручення КМУ, керуючись загальними формулюваннями, в результаті яких можуть бути підготовлені зовсім інші законопроекти ніж малось на увазі при підготовці цього Указу.

Нижче наводимо перелік дискусійних частин Указу:

1. Заповідні території контролюватимуть ті, від кого їх зазвичай доводиться захищати
2. Заповідники і національні парки нарешті оформлять землю? Знати б яким чином?
3. Заповідний фонд не буде поповнюватися новими територіями та об’єктами
4. Буде узаконена мережа Емеральд, але закон про це і так вже розробляється
5. «Держава в державі» для водників та лісівників
6. Водники щороку зароблятимуть на розчистці русел
7. Лісники знову знищуватимуть степи
8. Інформацію про плани рубок і далі приховуватимуть
9. Відтепер лісникам слід одночасно і поєднатись і роз’єднатись

Заповідна справа

Заповідні території контролюватимуть ті, від кого їх зазвичай доводиться захищати

Указ доручає розробити законопроект щодо делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень з державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема здійснення контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Передача функцій контролю за дотриманням законодавства в ПЗФ органам місцевого самоврядування призведе до втрати такого контролю. Органи місцевого самоврядування не мають відповідних знань та можливостей. Крім того більшість ПЗФ розташована за межами населених пунктів. Практика порушення законодавства на територіях ПЗФ у більшості випадків виявляється наслідком діяльності місцевих органів влади та посадовців у регіонах. Крім того Указ суперечить комплексним рішенням Указу від 23.05.2005 року № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи»; прямо суперечить чинному, хоча й не реалізованому п.1. 4 Указу Президента України № 611/2009 від 14.08.2009 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні»

Заповідники і національні парки нарешті оформлять землю? Знати б яким чином?

Забезпечити оформлення прав користування земельними ділянками територій та об’єктів природно-заповідного фонду, завершення робіт щодо відведення земельних ділянок установам природно-заповідного фонду, прискорити передачу земельних ділянок лісового фонду в постійне користування біосферним та природним заповідникам, національним природним паркам – пункт, який фігурував у всіх попередніх указах та постановах ВРУ з питань ПЗФ²³⁴. Проте, такі роботи потребують прозорого та цільового фінансування та, оскільки супроводжують великою кількістю проблем, вирішення яких не передбачене указом. Наприклад, отримання погоджень з усіма суміжними землекористувачами, яке на практиці перетворюється у затягування процесу, великою кількістю судових процесів щодо оспорювання меж територій ПЗФ.

Заповідний фонд не буде поповнюватися новими територіями та об’єктами

Указ доручає обласним адміністраціям активізувати роботу щодо підготовки та внесення в установленому порядку пропозицій щодо розширення мережі територій природно-заповідного фонду. Даний пункт вже звучав у попередніх Указах Президента України тему сфері заповідної справи^{5 6} і не був виконаний в обох випадках, оскільки раніше також не були передбачені механізми для цього.

Перш ніж включати до указу такий пункт, слід було оцінити стан виконання попередніх документів, що містять аналогічні вимоги і забезпечити виконання їх (на сьогодні більше половини попередньо затверджених пропозицій не реалізовані). Загальний обсяг відомих пропозицій створення територій ПЗФ – 3-4 тисячі. Потреби пропонувати щось нове немає. Більше того, всі попередні пропозиції не реалізовані через низку процедурних складностей, передусім через потребу погоджувати створення з користувачами ділянок. Указ не передбачає механізмів ліквідації цих складностей, тому навіть запропонувавши додаткові заповідні території, ми не забезпечимо їх створення.

Також, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №385, якою затверджено Державну програму регіонального розвитку України на період до 2020 року. Цей документ зазначає, що до 2017 р. в Україні має бути створено 6733 тис га ПЗФ а до 1921 року – 9095 тис га. Тобто динаміка часки ПЗФ повинна становити у 2013 р – 6,1 %, 2017 – 11 % і у 2021 – 15%. Дані показники деталізовані в розрізі областей. Проте стан виконання навіть такої, чисельно визначеної вимоги до керівництва областей жахає. Як показало дослідження ЕПЛ, в 2015 році по Україні було створено лише 3% від запланованого обсягу заповідних територій, а в 2016 – 1,5%!

Загалом, згідно з Указом, мають бути внесені і зміни до законодавства, що дозволять забезпечити спрощення порядку надання (відведення) земельних ділянок державної та комунальної власності в постійне користування установам природно-заповідного фонду. Втім, в Указі не пояснюється яким чином це має відбуватись. Разом з тим, цей пункт фігурував ще в Рішенні Комітету Верховної Ради України з питань екополітики № 14/2 від 12.05.2008 року і за останнє десятиліття правники не знайшли можливості реалізувати цю очевидно правильну ідею.

Буде узаконена мережа Емеральд, але закон про це і так вже розробляється

Позитивним моментом в тексті Указу є доручення розробити законопроект щодо збереження природних оселищ та рідкісних і зникаючих в Європі видів природної флори і фауни, встановлення системи моніторингу природоохоронного статусу таких оселищ та видів природної флори і фауни, що є вимогою Угоди про асоціацію з ЄС. Завдяки цьому закону стане можливим створити законодавчі підстави для функціонування мережі «Емеральд», яка, на жаль, поки що лишається лише на папері. Дивним є той факт, що закон вже готується Мінприроди більше як рік, тому доцільно було б вказати про підтримку цього закону чи про надання альтернативного закону.

Лісове та водне господарство

«Держава в державі» для водників та лісівників.

Указ доручає розробити (протягом 2 тижнів) законопроект щодо удосконалення системи фінансування та розвитку лісового та водного господарства, зокрема, шляхом створення державного фонду розвитку лісового господарства та державного фонду розвитку водного господарства, визначивши джерела їх наповнення та напрями спрямування коштів, у тому числі передбачивши можливість зарахування до таких фондів відповідно рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів та рентної плати за спеціальне використання води – до 1 грудня 2017 року.

Йдеться про податкові зміни, які не встигнуть внести до 1 грудня. Також створення таких фондів може містити окремі ризики для довкілля. Досвід Польщі показує, що створення лісового фонду за рахунок надходження коштів від рубок лісу призвів до їх масштабного збільшення та фактичного зупинення створення нових об’єктів природно-заповідного фонду. Також виникає сумнів створення окремого водогосподарського фонду, в країнах ЄС практикою є функціонування фонду водного господарства як складової природоохоронного фонду.

Водники щороку зароблятимуть на розчистці русел

Указ доручає забезпечити розроблення регіональних програм щодо здійснення розчистки та регулювання русел річок, насамперед річок Карпатського регіону, поліпшення екологічного стану водних об’єктів з метою забезпечення захисту громадян, населених пунктів від шкідливої дії вод, а також підтримання стабільності русел річок.

Найменш обґрунтований пункт, який тягне за собою найбільше негативних наслідків для довкілля. Регулювання русел річок – давня радянська вада, несумісна зі сталим розвитком регіонів і охороною довкілля. Саме через необґрунтоване проведення осушення боліт, спрямлення та каналізування річок, зведення водосховищ та дамб, а також розорювання та знеліснення річкових басейнів в рамках розвитку народного господарства було порушено природний баланс на території всієї країни. Зневоднення територій, обміління річок, відсутність весняних паводків, зміни мікро- та мезоклімату що спостерігаються в усіх регіонах частково спричинені саме цими діями. Розчистка русел річок не забезпечить обводнення територій, вона лише понизить рівень грунтових вод. В державі потрібна комплексна програма з обводнення боліт та збереження річкових екосистем.

Регулювання русел річок в Карпатському регіоні може призвести до знищення природних екосистем та зникнення більшості рідкісних видів риб, що охороняються на міжнародному рівні.

Всі долини річок включаються до екомережі та є місцем збереження оселищ та видів мережі Емеральд, до якої включені найбільші річкові системи Європи. Будь-які дії спрямовані на втручання в природні екосистеми мають бути перевірені, науково обґрунтовані та пройти оцінку впливу на довкілля.

Разом з тим, саме розчистка русел, які все одно щороку замулюються є найбільш зручним каналом розпилу бюджетних коштів в системі Держводагенства та обласних екологічних фондів. Без вирішення системних проблем пов’язаних з станом річок, їх розчищення на 10-ки мільйонів гривень не дає позитивного ефекту у вигляді покращення їх екологічного стану.

Крім того цей пункт суперечить водному законодавству у частині імплементації Водної рамкової директиви, яке передбачає розроблення для кожної річки плану управління, який і буде визначати перелік дій, як можна здійснювати на певній ріці для досягнення доброго стану рік. Адже, ні кому не секрет, що під виглядом днопоглиблювальних робіт добувають щебінь, гравій та пісок.

Лісники знову знищуватимуть степи

Указ доручає затвердити програму «Ліси України – 2030» та активізувати роботу з відтворення лісів, у тому числі збільшення їх площ, залісення не придатних для господарського використання угідь, прибережних смуг водойм, створення економічних стимулів щодо розширеного відтворення лісів та підвищення ефективності лісогосподарської діяльності.

Надзвичайно небезпечний пункт, адже програма «Ліси України» передбачає збільшення площ лісів шляхом штучного лісорозведення, яке відповідно до регіональних норм лісистості заплановане лише в областях степової зони на природних степових ділянках у балках та на схилах. Такі плани прямо загрожують повним знищенням 1/3 всіх занесених до Червоної книги України тварин і рослин. Обговорення цього питання відбувалось на спеціальній нараді в Мінприроди цього року⁷, проте її рекомендації очевидно не цікавили розробників Указу.

Крім того, в степовій зоні створення нових лісових насаджень в нинішніх кліматичних умовах майже неможливе і тому пункт є каналом розпилю бюджетних коштів, адже таким чином щороку «ліс» можна знову й знову саджати на тих самих ділянках, звітуючи площами збільшення лісистості. Відповідну схему викрили працівники Головного контрольно-ревізійного управління ще кілька років тому⁸.

Також в черговий раз проігнорований самий простий і безпечний для довкілля шлях збільшення площі лісів України – розроблення спрощеної процедури переведення самосійних лісів на колишніх сільськогосподарських землях до складу лісового фонду.

Інформацію про плани рубок і далі приховуватимуть

Указ доручає забезпечити відкритість інформації про видані спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів, зокрема лісорубні квитки та лісові квитки, а також інформації про зміну цільового призначення земельних ділянок лісового фонду.

Цей означає продовження практики втаємничення екологічної інформації в системі Держлісагентства. Без оприлюднення у відкритому доступі проектів ведення лісового господарства і матеріалів лісовпорядкування, оприлюднення лісорубних квитків не змінить ситуацію і не дає можливості ефективно контролювати їх доцільність. І не додасть відкритості.

Відтепер лісникам слід одночасно і поєднатись і роз’єднатись

Указ доручає підвищити ефективність ведення лісового господарства, не допускаючи при цьому обмеження управлінської та фінансово-економічної самостійності державних лісогосподарських підприємств. При цьому затверджена днями Стратегія реформування лісової галузі⁹ прямо суперечить цьому пункту, адже передбачає перетворення мережі лісгоспів на єдину корпорацію¹⁰. Таким чином постанова КМУ затверджує одне, а указ президента – інше.

Отже, яка мета указу? Показати, що і президент стурбований станом справ в охороні довкілля України, чи підтримати чергові схеми із розпилу державного бюджету?

Вище наведене показує, що виконання всіх зазначених пунктів без проведення їх через процедуру Стратегічної екологічної оцінки стане вкрай бездумним не державницьким кроком. Чи можна чекати успіху від указу, який складається з пунктів, які не виконані в усіх аналогічних попередніх указах і схем (в т.ч. тих, які були викриті в минулому в аудитах Головного Контрольно-ревізійного управління)? Враховуючи закладання в указі фундаменту низки схем, можна вважати, що він принесе значно більше шкоди природі, ніж користі.

Контакти

Олексій Василюк, еколог ЕПЛ

vasyliuk@gmail.com

Петро Тєстов, еколог ЕПЛ

petro.testov@gmail.com

Катерина Полянська
kateryna.polyanska@gmail.com

Софія Шутяк, провідний юрисконсульт ЕПЛ
office@epl.org.ua


1 http://www.president.gov.ua/documents/3812017-23066

2 Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 12.05.2008 Р № 14/2.

3 Указ Президента № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні» від 23 травня 2005 року

4 Указ Президента № 611/2009 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» від 14 серпня 2009 року

5 Указ Президента № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні» від 23 травня 2005 року

6 Указ Президента № 611/2009 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» від 14 серпня 2009 року

7 http://widesteppe.org/%D1%81%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80-%D0%B7-%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%88%D0%BE%D0%B2-%D1%83-%D0%BC%D1%96%D0%BD/

8 http://pryroda.in.ua/step/kontrolno–reviziyne–upravlinnya–pro–zalisnennya–stepu/#more-3196

9 http://ua.interfax.com.ua/news/economic/462100.html

10 https://www.lisportal.org.ua/87278/

http://epl.org.ua/announces/do-chogo-mozhe-pryzvesty-zapovidno-lisovyj-ukaz-prezydenta/

Далі...

Oboz. TV: Реформування лісової галузі знищення чи розвиток? ВІДЕО

Чим далі в ліс - тим жирніші профспілкові борці....

Медійники накинулися з незручними запитаннями в коридорі агенства.

Тим часом, біля входу в УНІАН вже чекали активісті «СТОП-КОРУПЦІЇ» з тирсою в мішку.

До них лісовики-профспілковці так і не вийшли, наче розчинилися в повітрі. Може, втекли через чорний хід?

Опубликовано: 24 нояб. 2017 г.

Далі...

Блогер: Грошей на захист лісів не буде – за бюджетні кошти фінансуємо неіснуючі КП

В облраді роздувають штат, "підгодовують" керованих депутатів

Херсонський блогер Тарас Бузак у соцмережі Фейсбук прокоментував інформацію про затримання активістами браконьєрів, які нищили на Херсонщині акацію, передає ПІК.

Читайте також: Браконьєрів, які нищили акацію на Херсонщині, вистежували більше тижня

Він нагадав про програми з захисту лісів та лісопосадок області від браконьєрів. «Планувалось закупити обладнання для стеження (квадрокоптери, камери спостереження)…Під ці програми виділялись бюджетні кошти. Де все це? Грошей нема?», - пише блогер.

«Звісно! Їх і не буде, коли мільйони тратимо на свої (депутатські) ліміти. За бюджетні кошти фінансуємо неіснуючі в природі комунальні підприємства, роздуваємо штат апарату облради та оплачуємо працю потрібних, керованих депутатів (радників і всяке таке). Поки формуємо і утримуємо потрібну для певних осіб слухняну більшість, ліс рубали, рубають і будуть рубати…Вирішити проблему можна лише системною роботою, а її немає, бо цілі і задачі інші», - прокоментував Тарас Бузак.

pik.ua - Подробнее: https://pik.ua/news/url/bloger-groshej-na-zahist-lisiv--ne-bude-za-bjudzhetni-koshti-finansujemo-neisnujuchi-kp

Далі...

Полісся до 2025 року може втратити хвойні ліси взагалі, – Сергій Євтушок

Це українська сосна і жук-короїд, який вбиває її. Мільярди таких жуків від Карпат до Києва щодня знищують національне багатство України.

Ви могли бачити жовті крони в лісі – це їх робота. Потім з дерева повністю опаде кора, деревина під їх впливом піддасться впливу грибкових бактерій і посиніє.

Після цього, колись прекрасна міцна сосна, годиться лише на дрова.

Читайте також: Карпати лиcіють із шаленою швидкістю. ФОТО

Лісники підрахували, що минулої весни 1/3 деревини після осіннього зараження – вже дров’яна сировина.

Захворювання поширюється настільки швидко, що від моменту виявлення осередку розмноження шкідників і до повного опадання кори проходить лише 3-5 тижнів.



Біда у тому, що через коло необхідних погоджень, що тривають доволі довго, до початку проведення санітарно-оздоровчих заходів, площа уражених насаджень збільшується в рази й шкідники переходять на нові площі.

Соснові ліси почали деградувати з 2012-го, і поки про проблему лише говорять та документують ухвали й резолюції у кабінетах можновладців, короїди знищують наші ліси.

Вчені прогнозують, що Полісся до 2025 року може втратити хвойні ліси взагалі.

Лісництва по всій країні б’ють на сполох та вимагають негайних реальних дій, від влади їм потрібно лише одне – скасування застарілих нормативних актів, що гальмують їхню роботу.

Все інше вони готові зробити самі!

Сергій ЄВТУШОК, народний депутат України

http://dneprcity.net/blogosfera/polissya-do-2025-roku-mozhe-vtratiti-xvojni-lisi-vzagali-sergij-yevtushok/

Далі...

В Гослесагентство ворвались неизвестные и забросали приемную опилками

Группа нападавших прорвалась через охрану госучреждения и проникла в приемную, где бросила два мешка с опилками.

Фото с сайта Государственного агентства лесных ресурсов Украины

КИЕВ, 24 ноя — РИА Новости Украина. Помещение Государственного агентства лесных ресурсов Украины подверглось нападению, сообщается на сайте Госагентства 24 ноября.

В связи с нападением руководство госучреждения обратилось в правоохранительные органы.

"Ворвались около 10 неизвестных лиц. Они оттолкнули работника охраны помещения и поднялись на третий этаж в приемную председателя агентства, где оставили мусор и мешки с неизвестным содержимым. Стоит отметить, что неизвестные лица сегодня также караулили под зданием Информационного агентства "УНИАН", когда там проходила пресс-конференция с участием представителей Профсоюза работников лесного хозяйства Украины и экспертов.

Участники пресс-конференции информировали СМИ о результатах Всеукраинского собрания профсоюзного актива лесохозяйственной отрасли по одобрению Правительством Стратегии реформирования лесного хозяйства на период до 2022 года", — говорится в заявлении агентства.

На опубликованном фото видно, что нападавшие бросили в приемной мешки с опилками.
Государственное агентство лесных ресурсов Украины считает подобные действия попыткой запугивания работников лесного хозяйства и экспертов с целью дискредитации всей лесной отрасли.

Читайте также: ЕС требует леса, а мораторий вырубке — не помеха

Ранее участники акции протеста, которые возле Фонда государственного имущества выступали против продажи госдоли в облэнерго, ворвались в помещение ФГИУ и вручили чиновникам доильный аппарат.
https://rian.com.ua/incidents/20171124/1029757312/Goslesagentstvo-Ukraine-vorvalis-neizvestnye.html

Далі...

В Киеве напали на Гослесагентство

На здание Государственного агентства лесных ресурсов Украины сегодня, 24 ноября, напали около десятка неизвестных людей. Об этом сообщает пресс-служба Гослесагентства.

Они вытолкнули из здания охранника и оставили в приемной директора агентства мусор и мешки с неизвестным содержимым. Также они выставили караул под зданием информагентства, где проходила пресс-конференция с участием представителей профсоюза работников лесного хозяйства.

На пресс-конференции сообщалось о результатах профсоюзных собраний по поводу одобрения правительством реформ в лесном хозяйстве на период до 2022 года. Гослесагенство обратилось по поводу инцидента в полицию.

http://rusvesna.su/news/1511537500

http://1stolica.com.ua/в-киеве-напали-на-гослесагентство/

В Гослесагентство ворвались неизвестные и сильно намусорили (фото)

24.11.2017, 17:35

Неизвестные также подкарауливали работников ведомства у офиса УНИАН.

Фото: неизвестные оставили мешки с мусором в Гослесагентстве (Гослесагентство)

В здание Государственного лесного агентства, находящееся на улице Шота Руставели, ворвались около десятка неизвестных и оставили мешки с неизвестным содержимым. Об этом сообщает пресс-служба агентства.

Неизвестные оттолкнули охранника, поднялись на третий этаж в приемную председателя агентства и оставили там мусорные мешки с неизвестным содержимым.

"Следует отметить, что неизвестные лица сегодня также караулили под зданием информационного агентства УНИАН, когда там проходила пресс-конференция с участием представителей Профсоюза работников лесного хозяйства Украины и экспертов", — говорится в сообщении.

Сотрудники Гослесагентства в связи с произошедшим инцидентом обратились в правоохранительные органы. Отмечается, что Государственное агентство лесных ресурсов Украины считает подобные действия попыткой запугивания работников лесного хозяйства и экспертов с целью дискредитации всей лесной отрасли.

Ранее сообщалось, что с озер на Совках вывезли 1300 тонн строительного мусора.

https://nashkiev.ua/novosti/v-goslesagentstvo-vorvalis-neizvestnye-i-sil-no-namousorili-foto.html?in_parent=novosti

В киевский офис Гослесагентства ворвались люди с мешками (ФОТО)

Происшествия

24.11.2017 16:28




24 ноября в помещение Государственного агентства лесных ресурсов в Киеве ворвались около 10 человек, которые оставили после себя мусор и мешки с чем-то неизвестным.

Об этом сообщает пресс-служба ведомства.

По ее данным, это произошло в пятницу около 12:00.

"Они оттолкнули работника охраны помещения и поднялись на третий этаж в приемную председателя агентства, где оставили мусор и мешки с неизвестным содержимым", - говорится в сообщении.

Гослесагентство пожаловалось на вторжение в правоохранительные органы.

В агентстве отметили, что неизвестные лица в пятницу также "караулили" под зданием информагентства "УНИАН", когда там проходила пресс-конференция с участием представителей Профсоюза работников лесного хозяйства и экспертов.

"Участники пресс-конференции информировали СМИ о результатах Всеукраинского собрания профсоюзного актива лесохозяйственной отрасли по одобрению правительством Стратегии реформирования лесного хозяйствана период до 2022 года", - уточнили в пресс-службе.

В ведомстве расценивают подобный поступок как попытку запугивания работников лесного хозяйства и экспертов "с целью дискредитации всей лесной отрасли".



Источник: http://ru.golos.ua/incident/v_kievskiy_ofis_goslesagentstva_vorvalis_lyudi_s_meshkami_foto_5169
Golos.ua

Далі...