НАГАЛЬНО. Помилки в кадастрі провокують дерибан
Без правдивих даних про землю та все, що на ній розташоване, децентралізацію та багато інших реформ проводитимуть наосліп
Згадую, як цього літа добирався до розташованих на березі Десни баз відпочинку. Ґрунтівка від зупинки приміського автобуса прямувала між сосновим лісом ліворуч та трикутником колишнього пасовиська, де квітували мало не всі види тутешніх польових рослин. З кожним кроком віддалялися скажений ритм міста, транспортні затори, безкінечні земельно-будівельні скандали…
Прямувала. Віддалялися. Квітували. У минулому часі, бо на пасовиську вже працює будівельна техніка і зводять чергове котеджне містечко. А стовпчики розмітки присадибних ділянок вбито простісінько в тіло дороги, якою користуються (користувалися!) тисячі відпочивальників і місцевих жителів, газовики, які обслуговують розташований неподалік газорозподільний пункт, електрики — якщо треба було полагодити лінію електропередач, що йде на бази.
Масштаби проблеми
Історію про перетворення земельних сільськогосподарських паїв на землі житлової забудови залишимо на потім. А ось як сталося, що спільне благо — дорога — опинилося у приватній власності, з’ясуємо зараз. Варіантів два: або це грубе порушення законодавства, або не менш груба помилка — у земельному кадастрі дорогу або не позначено зовсім, або вона має інші координати.
За оцінкою доктора економічних наук Андрія Мартина, майже третину земельних ділянок у державному кадастрі зареєстровано з помилками. Кандидат технічних наук консультант Всесвітнього банку Сергій Кубах більш оптимістичний і вважає, що кількість земельних ділянок з виявленими помилками у відомостях про них не перевищує мільйона (із загальної кількості 20 мільйонів). Більшість цих помилок технічні, і їх виправлення не проблемне з точки зору технічного рішення. Але спостерігається тенденція до збільшення виявлення помилок.
Інша річ, що в кадастр не внесено відомостей про всі земельні ділянки. Якщо це вважати за помилку, то брак ділянок в кадастрі — найпоширеніша помилка і оцінюється в п’ять мільйонів ділянок. Наповнення кадастру становить всього приблизно 65%. Іншого виходу, як наповнити кадастр на 100%, немає. Але це легко сказати. Бо така робота потребує часу на проведення землевпорядних робіт, збирання даних, переведення їх в електронний формат та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Та й коштів на це треба чимало.
Чому є недостовірні дані
За словами Сергія Кубаха, помилки виникли через недосконалість земельного законодавства (особливо багато їх допущено до 2013 року, тобто до ухвалення закону про кадастр) і постійну зміну правил гри. Був в історії кадастру й так званий сірий — непублічний період, коли широка громадськість і навіть фахівці просто не знали про масові випадки наповнення бази недостовірною інформацією. Найбільше помилок припадає на періоди, коли за дорученнями керівництва держави проводили масові оформлення правовстановлюючих документів, — поспіх, як відомо, до добра не доводить. Також досі не проведено повної інвентаризації земель, через що внесення помилкових даних стає неможливим.
Допускаючи свідоме внесення завідомо недостовірних даних, експерти все-таки зазначають, що левова частка бракованих записів у кадастрі — через низьку якість землевпорядних робіт.
Хоч би чим був спричинений брак у кадастрових записах — просто недбалістю чи умислом, — такий стан вигідний багатьом. Виправлення помилок — потенційно прибутковий бізнес. Та ще й з корупційними ризиками, адже законодавство в цій частині недосконале. Якщо дані про вашу земельну ділянку внесено у кадастр із помилками, то ви не зможете її ні продати, ні подарувати, ні залишити у спадок. Тому будете змушені заплатити за виправлення помилки. А нерідко й оплатити інші, часто не потрібні послуги — як у радянські часи споживачів змушували купувати різний непотріб разом з дефіцитними товарами. Наприклад, проведення всього комплексу робіт з інвентаризації земель, топографічної зйомки земельної ділянки та прилеглої території, переузгодження меж та встановлення нових межових знаків на місцевості.
Хто заплатить за халтуру?
Відразу після відкриття у 2013 році публічної кадастрової карти, яка надає всім охочим доступ до частини (але не всіх) даних кадастру, вибухнув скандал. Екоактивісти виявили масові порушення заповідного режиму заказників, заповідних урочищ, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Крім кадастрового номера, території природно-заповідного фонду мали примітку «приватна власність» або принаймні були чомусь поділені на дрібніші, рівномірно нарізані клаптики і мали вигляд території котеджного містечка. Зокрема порушення заповідного режиму проглядалося мало не в кожному сьомому заказнику Київщини. «УК» про це писав у статті «Червоне на зеленому» (19 вересня 2013 року).
Перевірки правоохоронних та контролюючих органів показали, що частину заповідних територій справді незаконно передали в користування органи місцевого самоврядування, а частина даних була просто помилками.
З такими проблемами й нині стикаються співробітники природоохоронних установ. Так, на території Карпатського національного природного парку публічна кадастрова карта показує мало не дві сотні ділянок, які начебто належать іншим власникам. «Ми подаємо інформацію про такі розбіжності до правоохоронних органів, а вони вже з’ясовують, що й до чого», — каже головний природознавець парку Ігор Копчук. Помилкові записи в кадастрі в цьому разі виправляють за рахунок держави. А ось власникам приватних ділянок не завжди так щастить.
Загальне правило таке: якщо помилка виникла з вини органу, що веде кадастр, то її виправляють безоплатно. Проте якщо вона виникла з вини суб’єкта господарювання (зазвичай це приватні контори з обмеженою відповідальністю), який проводив землевпорядні роботи, то притягти когось до юридичної відповідальності за помилки в кадастрі дуже складно, і їх виправлення стає проблемою власника ділянки.
На думку Сергія Кубаха, фактичну відповідальність за це повинен нести Держгеокадастр і підлегле йому ДП «Центр ДЗК», які перевіряли та вносили результати таких неякісних робіт до кадастру. Однак справедливо зазначити, що забезпечити якісну перевірку результатів землевпорядних робіт без актуальної картографічної основи та єдиної системи координат майже неможливо.
Клопотів такі виправлення завдають величезних. Технічну помилку виправляють на підставі різної документації із землеустрою. Проте якщо для цього потрібно внести зміни до відомостей про інші земельні ділянки (а як же інакше — поряд сусідні) і зачіпає інтереси інших осіб, то потрібне погодження суміжних власників і землекористувачів. Якщо домовитися мирно про межі не вдається, сторони зустрічаються у суді.
У лісі, лісі темному…
Крім земельного, важливу інформацію містить лісовий кадастр. На думку Сергія Кубаха, він має бути складовою частиною земельного. Технічно це можливо: треба лише до визначених у координатах земельних ділянок додавати будь-які відомості (описові або просторові) про об’єкти чи ресурси, які на них розташовані. Ці дані можна підтримувати за окремими процедурами і зберігати незалежно за сучасними технологіями.
Справді, цього вимагає і здоровий глузд, бо лісу без землі бути не може, і земля — не тільки базис, а й основний засіб виробництва в лісовому господарстві.
Екоактивісти вимагають оприлюднювати дані лісового кадастру, але поки що свого не домоглися. Спеціальна робоча група, яка розглядає можливість розкриття різних баз даних у державі, вирішила, що це зайве. За словами асистента громадсько-урядовової ініціативи «Разом проти корупції» Дениса Матіюка, не відкривати лісовий кадастр в форматі open data запропонувало Держлісагентство. Воно аргументувало це зокрема демаскуванням військових об’єктів, розташованих у лісах.
Але в лісовому кадастрі нема відомостей про дислокацію Збройних сил України. Також у нормативних актах щодо ведення лісового кадастру збору немає навіть вимоги та зберігання відомостей про дислокацію ЗСУ.
Оприлюднення даних про ліси з відображенням їх на картографічній основі мало б значний антикорупційний ефект і дало б змогу громадськості здійснювати контроль за незаконним використанням та вирубуванням. Окрім цього, це дало б змогу іншим органам влади ухвалювати обґрунтовані рішення стосовно планування використання території та ресурсів.
Як бачимо, питань більше, ніж відповідей. Але те, що без належної інформації про землю та все, що на ній розташоване: сільгоспугіддя, ліс, об’єкти природно-заповідного фонду тощо — ні децентралізація, ні земельна, лісова та багато інших реформ будуть вести наосліп, беззаперечно.
ОФІЦІЙНО
За інформацією Державного земельного кадастру, станом на середину 2017 року:
♦ Найбільше помилок у кадастрових даних було зареєстровано на Кіровоградщині (9,2% площі області), Миколаївщині (8,9%) та Черкащині (6,8%). Найменше — у м. Києві (0,9%), на Івано-Франківщині (0,7%) та у Чернівецькій області (0,5%).
♦ Активніше виправлення помилок у кадастрових даних відбувається у міській місцевості. Зокрема у містах реєструють в середньому 34,8 помилки на тисячу землевласників і землекористувачів; у сільській місцевості — 14,5.
♦ Технічні помилки виправляють у Держгеокадастрі у заявному порядку, тоді як правові, що виникають у ситуаціях, коли у ділянки або її частини є кілька власників, вирішують у судовому порядку.
КОМПЕТЕНТНО
Віталій СТОРОЖУК,
консультант Світового банку:
— Загалом погоджуючись із важливістю розкриття даних лісового кадастру, зауважу, що далеко не вся інформація про ліси соціально значима, є блоки, цікаві лише фахівцям. Тому витрати на її оприлюднення можуть бути невиправданими. Важливі не самі по собі дані обліку лісів, а те, як вони співвідносяться із загальними та спеціальними наборами даних — національної інфраструктури геопросторових даних.
Відповідно до Лісового кодексу, маємо два поняття: «лісовий кадастр» та «дані обліку лісів». Лісовий кадастр — це п’ять табличних форм: «Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за панівними породами та групами віку», «Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за повнотами та класами бонітетів» та інші. Вони містять зведену інформацію. А дані обліку — це інформація про кожну лісову ділянку. З точки зору здорового глузду має бути навпаки: об’єкт лісового кадастру — лісові ділянки. Саме інформація про останні насамперед цікавить громадськість. Законодавство щодо даних про ліс потребує вдосконалення.
ДОВІДКА «УК»
До кого звертатися у разі виявлення фактів нецільового використання земельних ділянок та помилок у кадастрі? Хто має навести лад у кожному конкретному випадку і системно?
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено перелік порушень земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Серед них:
— розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;
— невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;
— приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
— знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;
— відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою;
— ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.
За порушення законодавства щодо Державного земельного кадастру закон встановлює дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, яку несуть виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори.
Координація земельної реформи, організація ведення Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою належать до повноважень Кабінету Міністрів.
Олег ЛИСТОПАД. «Урядовий кур’єр»
Урядовий кур’єр, 8 грудня 2017 року, п'ятниця, № 232 (6101), стор. 1, 7
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pomilki-v-kadastri-provokuyut-deriban/
Фото лісових пожеж з МКС / REUTERS
