У Чорткові замість багатолітніх дерев залишилися потворні обрубки.
«Посадити дерево — залишити про себе найкращу пам’ять», – вважав Василь Стус. Люди, котрі мешкали у Чорткові в минулому, вочевидь також поділяли цю думку і намагалися залишити по собі отую «найкращу пам’ять». На жаль, історія не завжди берегла її, – пише у
«Золотій Пекторалі» Олександр Степаненко із екологічно-гуманітарного об’єднання «Зелений Світ».
Так, ще наприкінці ХІХ століття у місті було втрачено декоративний сад «Старого двору» Потоцьких на Вигнанці. Деморалізовані частини російської армії у 1917 році вирубали історичний парк Садовських-Борковських. Радянська влада у місті вдавалася до репресій не лише стосовно людей. Два великих міських парки: при Монастирі Сестер Милосердя («шаріток») та довкола міської лікарні («каси хворих») також було нею, якщо дозволите, «репресовано» в ході післявоєнної забудови.
Від монастирського парку до наших днів зберігся лише десяток столітніх австрійських сосен і дві вікові алеї білих акацій – всередині парку та вздовж колишньої вулиці Міцкевича. Ще рік тому ті акації вздовж вулиці виглядали отак… І отак виглядають нині… Яке з цих фото Вам більше до вподоби?
Літні дерева – вони ж як літні люди – потребують особливого догляду та доволі часто – лікування: підживлення, поливу, вирізання сухих гілок, пломбування дупел, видалення хворих чи аварійних частин… Якщо такий догляд відбувається систематично, дерева можуть рости посеред міста сотні років, даруючи мешканцям красу, прохолоду, усвідомлення неповторності міського краєвиду, будучи мовчазними свідками життя багатьох поколінь людей, набуваючи значення СПАДЩИНИ…
На жаль, у Чорткові фаховий та системний догляд за насадженнями не ведеться вже більше 20 років – з часів ліквідації колишнього «зеленого господарства». У місті зараз немає спеціалізованого підприємства, яке б вело облік, здійснювало утримання, охорону та відновлення зелених зон: наших скверів, парків, алей, міських лісів, дерев у водоохоронних зонах. Відсутній уповноважений орган міської ради, який б відповідав би за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства, вів би реєстр насаджень за видовими складом та віком. Відсутня цілісна програма створення, розвитку та збереження зелених зон. Хоча ще у 2010 році Національним лісотехнічним університетом України розроблявся «Проект комплексної зеленої зони міста Чорткова», вже дві поспіль каденції міської влади демонструють вперте небажання затвердити його своїм рішенням та керуватися ним у своїй діяльності…
Ми радіємо тому, що у справі благоустрою вулиць намітилися позитивні зрушення, що нарешті розпочалося будівництво очисних споруд, що наше сміттєзвалище вже два роки, як не горить… Але чомусь майже немає зрушень у справі зеленого господарства! Це добре, що впродовж двох останніх років почалася робота по реконструкції парку імені Франка. Але ж дерева ростуть не лише у тому єдиному парку! Вже більше трьох років громадськість міста чекає на створення нової зеленої зони у густонаселеному Кадубі, де проживає нині майже половина міста – «Парку Пам’яті Небесної Сотні». Насадження дерев вздовж вулиць у нас «доглядає» практично сама лиш служба електромереж – зводиться той «догляд» до перетворення їх на потворні обрубки. Комунальні служби систематично практикують лише позбавлене будь-якогось сенсу підбілювання дерев вапном до свята Великодня…
Багато знайомих мені людей були обурені тим, як жорстоко були обрубані вікові акації, що не так давно прикрашали центральну вулицю міста. Ці люди зверталися до нас «Зеленого Світу» з вимогою розібратися, хто був ініціатором рубки і обтинання дерев, хто і для чого це зробив!? Адже жодних ліній електропередач та зв’язку на цій стороні вулиці немає, віддаль до будинків велика – тож дерева, здається, нікому не заважали!
До слова, автори згаданого проекту комплексної зеленої зони міста Чорткова, науковці Національного лісотехнічного університету, свого часу пропонували: видалити окремі всихаючі акації, провести економну санітарну обрізку та лікування усіх інших з тим, щоб з часом надати усій алеї заповідний статус…
Ми спробували розбиратися. У відповідь на запит до міського Голови отримали: копії Рішення виконкому про видалення зелених насаджень, Акту їхнього обстеження та Ордеру на видалення. Згідно порядку, встановленого Постановою Уряду, послідовність кроків у цій справі повинна бути така: спочатку заява від фізичної або юридичної особи про потребу видалення зелених насаджень, за нею створення комісії для обстеження їхнього стану, складання нею відповідного Акту та проекту рішення виконкому, сплата заявником відновної вартості видалених дерев (це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення) … Останнім документом у цьому ланцюжку є Ордер на видалення дерев. У нашому ж випадку все чомусь відбулося за заплутаним сценарієм: 10 жовтня 2016 року виписаний ордер на рубку 25 дерев акації, після того 20 жовтня комісія буцімто їх обстежувала, 4 листопада виконком приймав рішення про видалення…
З самого початку, як бачимо, спливало доволі багато запитань.
Хто був ініціатором рубки і обрізання дерев – відтак він же мав би бути і платником відновної вартості? У рішення виконкому згадуються «звернення жителів м. Чорткова». Копій цих звернень та прізвищ заявників нам отримати, ясна річ, не вдалося.Хто був платником відновної вартості за видалені дерева? Запитання про те, чи сплатили невідомі нам «жителі м. Чорткова» до міського бюджету 500 гривень відновної вартості згідно Акту обстеження, залишилося без відповіді. Найвірогідніше, ніхто нічого не сплачував. Якось не прийнято у нас платити за зрубані дерева, які до речі, є власністю усієї громади міста.Хто проводив рубку і куди поділася отримана деревина? Рішенням виконкому надано дозвіл на видалення дерев Чортківському ККП. Отриману під час рубки ділову деревину слід було облікувати на складі ККП, а непридатну – вивезти на сміттєзвалище. Допитуємося: чи проводив рубку Чортківський ККП? Виявляється, ні, не проводив. А хто ж проводив? – немає відповіді… А чи можна побачити ту ділову деревину на складі ККП та документацію щодо її обліку? – ні, не можна, бо не було ділової деревини. Це ж треба так: нікому не відомий «чортківський цирульник» звалив 25 вікових акацій – і не отримав деревини, з якої можна нарізати матеріалу на паркові лавки, на опори для саджанців, або на держаки для лопат?! Потім «підстриг» наголо крони інших двох десятків акацій, тих що залишилися – і не отримав при цьому ані кубометра дров? Не менше диво! Мабуть усі стовбури вивіз на сміттєзвалище?…Для чого було проводити обрізання дерев цілої крони, через що їх перетворили на потворні обрубки? Гадаю, більшість людей погодиться з тим, що дерево з кроною, гілками та листям виглядає краще, аніж голий стовбур. Якими ж були мотивації тих, хто радикально підстриг монастирські акації? Відповідь працівників комунгоспу зводилася до того, що у такий спосіб дерева намагалися «омолодити». Ми ж вбачали у цьому чергове порушення правил утримання дерев. Даруйте – забирати у дерева всю крону, намагаючись його «омолодити», то все одно, що літній людині стинати голову, намагаючись побороти її сивину та облисіння…
Який вихід ми бачимо у цій ситуації? Вочевидь, це відновлення системи розвитку зелених зон міста: створення наново комунального «зеленого господарства», затвердження проекту комплексної зеленої зони, розробка відповідної програми, формування реєстру зелених насаджень…
Але оскільки залишалося чимало запитань по описаному тут випадку рубки і обтинання акацій, «Зелений Світ» звернувся ще й до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області. Інспекція відреагувала: прибув на місце її співробітник, провів перевірку. З часом ми отримали відповідь, яка зводилася до того, що порушень природоохоронного законодавства в діях Чортківської міської ради по видаленню і обрізанню дерев не встановлено.
Лукава відповідь – хіба не є порушенням несплата відновної вартості за зрубані дерева? Скажете, «якихось 500 гривень – то не гроші!?» У місті щороку видаляється кількасот дерев – якщо дотримуватися чинного законодавства, то за рахунок сплати відносної вартості збереться чимала сума!
Знову ж лукава відповідь – хіба належним чином, хіба у відповідності до рішення виконкому використана деревина, отримана під час рубки? Вибачайте, шановні інспектори, та власність міської громади просто вкрадено отим законспірованим «чортківським цирульником»!
Як виявилося, держекоінспекція також потрактувала нанесення каліцтва монастирським акаціям, як «омолоджувальне обрізання» і посилалася при цьому на «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України». Перепрошую, панове, ми також вміємо читати правила! Тож цитуємо їх: «Омолоджувальне обрізання виконують ЛИШЕ в дерев, які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно вкорочують (на 1/2 – 3/4 загальної довжини) старі гілки, ЗАЛИШАЮЧИ, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку. Омолоджують дерева навесні, ПОСТУПОВО ПРОТЯГОМ ДВОХ-ТРЬОХ РОКІВ». У нашому прикрому випадку «чортківський цирульник» омолоджував дерева радикально та одномоментно: не залишаючи при цьому жодних гілок, ані цілих, ані вкорочених…
Крім того, зверніть увагу на те, що згадані Правила утримання дають вичерпний перелік порід дерев, які добре піддаються омолоджувальному обрізанню: це верба, липа, тополя, з хвойних – ялина колюча, модрина. Як бачимо, у цьому переліку немає акацій, або по-науковому – робіній.
Мій прогноз – після так званого «омолодження» усі ті дерева впродовж одного-двох років всохнуть і їх доведеться видаляти остаточно – що здається і ставилося за мету з самого початку. І тоді мабуть по стовбури і дрова після рубки знову приїде наш таємничий «цирульник».
Чому у такого роду випадках ми з владними посадовцями часто говоримо немовби різними мовами? Чому закони – начебто однакові для усіх – читаємо й трактуємо по-різному. Гадаю, через відмінності у цінностях. Просто для одних з нас дерева у місті є частиною ЖИВОЇ ПРИРОДИ, старі дерева – СПАДЩИНОЮ. Для інших вони – щось на кшталт вертикального складу деревини. За їхньою логікою, якщо досягло дерево вікової межі росту – йому пряма дорога на дрова. І ще – для одних міська громада – це люди, з правами яких слід рахуватися. Для інших – це отарка, якою можна всіляко маніпулювати…
Наостанок: традиція пошани і збереження вікових дерев властива європейській культурі. Так Київ пишається своєю 400-літньою «Липою Петра Могили». А от один з найвідоміших у Польщі дерев-патріархів, «Дуб Бартек», відвідують щороку до 150 тисяч туристів. Загалом же у нашого західного сусіда надано заповідний статус 53-м тисячам вікових дерев! Англійці ж вважають, що збережені багатовікові дерева Англії – це додаткове свідчення багатовікових коренів нації! Але ж і ми у своєму Чорткові хотіли б приваблювати до міста туристів! І ми хотіли б бачити матеріальні свідчення багатовікової історії міста! Є ще така французька приказка: «Існують дві речі, недоступні самому Богові: створити старе дерево і родовитого шляхтича». Схоже, так воно і є – і на то нема ради, – у розпачі пише Олександр Степаненко.
Січ 01, 2018, 09:22
