Корупційна система нищить науку в Україні.
Під завісу минулого року в Україні вдруге відбулося оголошення відзнак "Академічна НЕгідність року".
Цю акцію ініційовано науково-освітянською спільнотою з метою публічного осуду осіб, викритих в академічній недоброчесності. Символічне вручення відзнак проходило, за повідомленням у DT.UA, як в уже традиційних номінаціях — "Плагіатор року", "Фальсифікатор року", "Псевдонауковець року", "Посіпака року", "Токсичний ректор", так і в нових — "Сміттєвий журнал" і "Розголос року". На останню відзнаку серед низки інших резонансних подій цілком заслужено могла би претендувати Атестаційна колегія МОН від 12 грудня 2017 р.
За свідченнями очевидців, те, що відбувалося в залі засідань колегії, нагадувало спектакль за наперед написаним сценарієм та розіграними ролями. Втім, про це трохи згодом. Спочатку стисла передісторія.
Про присудження наукових ступенів псевдовченим і плагіаторам, липові спецради, сфальсифіковані дисертації та потурання всім цим неподобствам з боку окремих працівників МОН у нашому тижневику було немало гострих публікацій. Особливий розголос отримала стаття С. Арбузової "Про "мертві душі" та липові дисертації" (DT.UA, №22, 2017 р.), в якій ішлося про зловживання під час захисту дисертацій у Луганському державному медичному університеті (м. Рубіжне). Факти численних порушень у роботі спецрад ЛДМУ та фальсифікацію захистів дисертацій було доведено комісією ДАК МОН. Незважаючи на це, керівництво названого вишу продовжує маскувати й заперечувати очевидне, більше того — намагається очорнити, не гребуючи методами, принципового експерта, котрий обстоює правду. Все це відбувається на тлі дивної позиції Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН і при мовчазному спогляданні (але ж події відбуваються не на театральній сцені!) очільників міністерства.
Заступник голови Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, доктор фізико-математичних наук Олексій Колежук розповідає:
"Засідання Атестаційної колегії (АК) справило на мене гнітюче враження. З кількох причин.
По-перше, дивує схема, за якою відбувається затвердження дисертацій. Члени колегії отримують списки-додатки з прізвищами та назвами дисертацій, які мають бути затверджені на цій колегії, і голосуються вони списками. А це порядку тисячі новоявлених кандидатів та докторів наук. У виступі С. Комісаренка на засіданні Атестаційної колегії кілька разів прозвучало, що деякі з цих додатків з'являються на столі членів колегії перед самим засіданням. Інші додатки вони отримують за день-два до засідання АК. Певна річ, розібратися за такий стислий термін з величезною кількістю робіт неможливо фізично. Загалом, сенс усього цього дійства досить сумнівний.
По-друге, у доповіді С. Комісаренка були висунуті досить серйозні претензії до спецрад ЛДМУ, наведені вражаючі факти з документальними доказами порушень і зловживань під час захисту конкретних дисертацій, а також висловлені конкретні претензії до департаменту атестації кадрів МОН. Здавалося, єдино можлива реакція міністра на такі факти — сказати, що все це дуже серйозно і що дисертації, захищені з такими грубими порушеннями Порядку присудження наукових ступенів, не можуть бути затверджені. Але цього ми не почули: замість незатвердження дисертацій, питання знову відклали до наступного засідання Атестаційної колегії.
Академік Комісаренко посилався на п.26 Порядку, в якому йдеться, що у разі виявлення порушення процедури захисту дисертація знімається з розгляду, тобто рішення спецради не затверджується. Попри це, загальний тон виступів членів АК був досить невиразний і зводився до того, що, мовляв, після цього проводилася незалежна експертиза деяких дисертацій, то яка різниця — мали місце порушення чи ні.
І третє. На засіданні колегії була присутня й виступила проректор ЛДМУ. Її виступ тривав досить довго, тоді як іншим постійно нагадували про ліміт часу. Спростувати факти порушень, викладені у виступі академіка Комісаренка, вона не змогла, натомість говорила абсурдні, образливі речі на адресу професора С. Арбузової, зокрема що вона чинила тиск на членів спецради, аби ті визнали факти порушень під час захистів. Як не дивно, ніхто з членів Атестаційної колегії навіть не поцікавився, які є докази для таких серйозних публічних звинувачень.
А перед виступом проректора ЛДМУ присутній у залі Анатолій Жорновий, голова ГФ "Самооборона Києва", ледь не зірвав засідання. Він раптово накинувся на якогось дисертанта, обурювався з приводу затвердження дисертацій особам, котрі працюють у "ДНР/ЛНР". Потім Жорновий сказав, що докази виклав у заяві на ім'я міністра. Як з'ясувалося, ця заява стосується саме пані Арбузової, і там, зокрема, написано, що вона є агентом "МГБ ЛНР".
Усе це справді виглядало зрежисованим спектаклем — і виступ представника ЛДМУ, і промова Жорнового, який, очевидно, не випадково зайшов на Атестаційну колегію.
— Наскільки мені відомо, Науковий комітет пропонував професора Арбузову до складу Атестаційної колегії.
— Мене дуже стурбувала атака на Світлану Арбузову. Вона — член Наукового комітету (НК), більше того, НК справді запропонував ввести професора Арбузову до складу Атестаційної колегії МОН. Можливо, спектакль розіграли, щоб запобігти цьому? Адже С. Арбузова неодноразово порушувала в міністерстві гострі питання, і багатьом це не до вподоби. Я бачу, що є певна кампанія з дискредитації члена Наукового комітету, це, врешті-решт, кидає тінь на честь НК в цілому, і промовчати в такій ситуації ми просто не можемо. Науковий комітет теж не має наміру миритися з академічною недоброчесністю. Звинувачення, що прозвучали у виступі С.Комісаренка, підкріплені документально, і на них має бути відповідна реакція. Якщо ж нічого не відбувається, то це означає крах внутрішньої системи управління".
"Безумовно, голова ГФ "Самооборона Києва" Анатолій Жорновий з'явився на засіданні Атестаційної колегії МОН не випадково, — переконана Світлана Арбузова. — Його запросили для тиску на мене, в чому сумніватися не доводиться. У своїй кляузі він звинуватив мене у співпраці з "ЛНР" та в отриманні нагороди від Московського патріархату. Ця людина стала автором листа, котрий містить відверту брехню. У мене справді є нагороди, але від наших військових і Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом". Я вже подала позов проти пана Жорнового. Сподіваюся, він на суді назве замовників кампанії проти мене. Хоча зацікавлені особи цієї огидної акції очевидні.
Голова "Самооборони Києва" виявив, хоч як це дивно, разючу обізнаність із роботою експертних рад та інформованість щодо конкретних дисертаційних справ, і неважко здогадатися про джерела цієї інформації.
Це далеко не перша спроба усунути мене від боротьби з дипломною мафією у стінах МОН. Наклепи на мою адресу, намагаючись тим самим приховати фальсифікації під час захистів дисертацій у двох спецрадах ЛДМУ, неодноразово використовувала проректор цього вишу І.Комаревцева, у чому їй допомагав департамент атестації кадрів. Але спроба обмовити мою наукову роботу виявилася марною − на мою сторону стали вчені зі світовими іменами. Ще однієї спроби приховати грубі порушення нормативно-правових актів у питаннях атестації наукових кадрів було вжито на засіданні експертної ради ДАК, яку організували й провели керівники департаменту А.Шевцов та С. Криштоф у залі колегій МОН, що стало безпрецедентним випадком. Крім І. Комаревцевої, вони запросили на засідання співробітника установи "ЛНР", про що департаменту було наперед відомо. Їм обом була надана можливість маніпулювати фактами і поширювати брехню, що мало продовження в кабінеті першого заступника міністра В. Ковтунця, де звучали прямі погрози в мою адресу. І, нарешті, пані Комаревцеву було запрошено на Атестаційну колегію МОН 12 грудня, де вона повторила неправдиву інформацію, вводячи в оману членів колегії.
Є всі докази грубих порушень нормативно-правових актів, включно з наявністю "мертвих душ" у дисертаційних радах ЛДМУ, але ці факти безсоромно намагаються приховати. Висновок комісії, в якому докладно описано виявлені фальсифікації, члени комісії підписували двічі, оскільки перший підписаний документ спробували видалити. Дві дисертації, захищені в ЛДМУ, були відхилені Атестаційною колегією МОН через встановлені махінації, а шість інших, захищених зі ще більшими порушеннями процедури, ДАК наполегливо намагається затвердити, використовуючи при цьому різні хитрощі. Директор департаменту А.Шевцов і його заступник С.Криштоф тиснуть на мене не тільки з допомогою наклепів, а й спробами саботувати затвердження достойних дисертацій і добросовісної спеціалізованої ради, до роботи яких я безпосередньо причетна. Мої численні звернення до керівництва міністерства не беруться до уваги або передаються в департамент атестації кадрів, де злочини покриваються, що свідчить принаймні про профнепридатність людей, котрі очолюють департамент.
Один із членів Атестаційної колегії на засіданні сказав прямим текстом: "Нас підводять ті, хто проводить експертизу робіт та оцінку атестації наукових кадрів". Однак варто усвідомлювати, що, голосуючи за шахраїв та рішення липових рад, стаєш уже не безневинною жертвою, а прямим співучасником злочинів. Кількість затверджуваних наукових ступенів і звань жахає. Наприклад, за період з 01.08.16 р. по 01.07.17 р. присвоєно 344 звання професора і доцента, а на двох колегіях МОН — 11.10.17 р. і 12.12.17 р. — 392!
Напевне, за підсумками 2017-го отримаємо щедрий урожай, як на ниві наукових звань, так і вчених ступенів, адже додадуться дані ще за два останніх місяці року.
Академічна недоброчесність, очевидно, буйно квітне й на етапах, які передують засіданням атестаційних колегій. Адже, перш ніж дисертація потрапить на затвердження в МОН, її результати публікуються в наукових журналах, дисертаційні роботи розглядаються в експертних радах.
—Фальсифікація має місце насамперед у наукових сферах, де експертна спільнота дуже слабка, тому саме там квітне академічна недоброчесність. Через брак знань любителі всіляких наукових регалій дуже уразливі, ними легко маніпулювати, вони виконують будь-яке побажання начальства. У такому середовищі панує кругова порука, якість наукової праці замінюється безумною кількістю посад, нагород і публікацій у журналах, що отримали назву "смітники", належним чином не оцінюються дисертаційні роботи і процедури їх захисту.
Можна навести приклад експертної ради ДАК із питань експертизи дисертаційних робіт із профілактичних, медико-біологічних та фармацевтичних наук, де зокрема розглядалися дисертації, захищені в ЛДМУ. Її голова професор М.Регеда обіймає сьогодні керівні посади як у приватному медичному університеті, так і в провідних державних установах, входить до спецради університету, в яку "випадково" була направлена на рецензію одна з дисертацій, що розглядалися на колегії МОН. Якби наукова діяльність М.Регеди становила науковий інтерес, він міг би ввійти до списку живих геніїв планети. Судіть самі — будучи головним редактором і членом редколегій дев'яти (!) вітчизняних журналів, М.Регеда є автором 680 публікацій і 74 книжок. (Докладніше про це, плагіатні роботи і методи захисту плагіату в очолюваній ним експертній раді можна прочитати в публікації "Сміх крізь сльози") У цій раді, безумовно, є чесні сумлінні вчені, але їх меншість, і їхня думка нічого не вирішує.
Ми, без перебільшення, стоїмо на порозі інтелектуальної катастрофи, насамперед — через дилетантів із фальшивими ступенями та званнями. І жодні заходи з реанімації вітчизняної науки, які проводить Науковий комітет, навіть за наявності достатньої фінансової підтримки, не будуть ефективними, якщо ми не зможемо протистояти імітації наукової діяльності".
Втім, засиллю псевдонауки і плагіату протистоять лише окремі чесні вчені та науково-освітянська спільнота громадської ініціативи "Дисергейт". Проти людей, котрі наважилися кинути виклик наскрізь прогнилій системі брехні та корупції в системі присудження наукових ступенів і звань, ведеться цькування, на них навішують принизливі ярлики, компрометуючі факти. Немає доказів? А нехай спростує, спробує довести, що це не так!.. Адже чим нахабніша брехня, тим більше їй вірять (психологічно це часто спрацьовує, бо й подумати неможливо, що може бути таке, коли на біле кажуть "чорне" і навпаки.) Методи боротьби з "інакодумцями" досить витончені, — дехто добре "засвоїв" уроки нашої трагічної історії.
Чому система корупції і кругової поруки в цій сфері процвітає, незважаючи на спротив чесних науковців та суспільний резонанс?
Віце-президент Товариства патофізіологів України, завідувач відділу Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАН України Віктор Досенко переконаний:
"Будь-яку корупційну систему важко зруйнувати через багаторівневу, налагоджену роками народну підтримку. Так, саме люди зацікавлені в тому, щоб існувала корупція у присудженні наукових звань: одна верства населення, не маючи таланту до наукової роботи й навіть не намагаючись зробити щось наукоподібне, отримує науковий ступінь; інша — забезпечує керування процесом компіляції або фабрикації даних і отримує чергову "зірочку" за підготовленого науковця; третя верства населення (МОН України) затверджує весь цей процес, створює правила, за якими може працювати саме корупційна система, заодно забезпечує прикриття і псевдонауковців, і їхніх керівників, і спеціалізованих (на імітації наукової діяльності) вчених рад. Матеріальне забезпечення процесу, звісно, є — струмочки починаються з кишень майбутніх кандидатів та докторів і широкою дельтою впадають у кабінети високопосадовців за адресою проспект Перемоги, 10. На жаль, усі складові описаної системи працюють і в патологічній фізіології — науці, якою я займаюся все життя. Слід зазначити, що патофізіологія — досить складна дисципліна, не кожному до вподоби її філософський характер, а грошового заохочення майже немає: це фундаментальна дисципліна, і патофізіологи не надають послуг вдячному населенню.
— Втім, кількість захистів дисертацій за цією медичною спеціальністю зростає...
— Справді, патофізіологів стає усе більше і більше! В Україні вже 8 спеціалізованих рад беруть до захисту дисертації за нашою спеціальністю. Можна було б радіти, якщо не читати, про що ці дисертації, і не знати, як вони робляться… Привернув мою увагу до цієї проблеми ще мій науковий керівник, академік Олексій Мойбенко: в Луганську під прикриттям чиновниці МОН Криштоф відкрили раду із захисту дисертації спортсменам та всім охочим недорого отримати науковий ступінь, — десь так прозвучала фраза від шефа. Всі намагання академіка і президента Товариства патофізіологів України "прикрити лавочку" були марними.
Але що тепер — Луганськ окупований, і рада припинила свою діяльність на території України? Ні, звісно, пішли метастази, — спочатку в м. Рубіжне (завдяки зусиллям проф. Арбузової вдалося закрити пункт отримання дипломів), а потім — у Сумському педагогічному університеті відкривається нова спецрада з патофізіології, але коли дивлюся перелік членів ради (В.І. Шейко, С.І.Крижна, І.М.Михейцева, С.М.Дмитрук, Л.М.Гуніна, В.Л.Соколенко, В.В.Дичко, М.М.Завадська, Ю.С.Клименко, В.Є.Бобирєв, В.І.Котелевський, І.О.Ка- линиченко, О.О.Скиба, Г.О.Латіна, С.О.Шаповалов), не можу згадати жодного виступу бодай когось із них на науковому конгресі, пленумі патофізіологів, статті у відповідному журналі. Я, звісно, можу помилятися. Можливо, забув видатних діячів науки, проте результати діяльності нової спецради вразили карколомною якістю, — реготали усім відділом! Звернулися з листом до МОН України. Замість відповіді А. Шевцов, директор департаменту атестації кадрів, написав наклеп директору нашого Інституту.
Професор Арбузова знов намагається зупинити безлад, — марно, корупційна система впевнено нищить науку в Україні".
"Річ у тому, що Світлана Арбузова — безумовно, один із лідерів боротьби за академічну доброчесність, — вважає доктор фізико-математичних наук, завідувач лабораторії Інституту теоретичної фізики ім. М.Боголюбова НАН України Сергій Шарапов. — Власне, це вже не перша спроба розправитися з нею брудними методами. (Див. "Зерна знань від полови псевдонауки", DT.UA від10 лютого 2017 р.) Нападки на Арбузову спростували відомі вчені світового рівня.
Саме тоді я уважніше подивився на список публікацій Світлани Арбузової. Приємно вразили стаття у Science, яка мала понад 800 цитувань, а також сам факт, що дослідниця публікується у престижних закордонних журналах. Не беруся оцінювати те, в чому не є фахівцем, але бачу, що таку оцінку вже зробили рецензенти цього одного з найкращих у світі наукових журналів та інші науковці, для яких отримані результати виявилися корисними. Саме це є справжнім капіталом вченого. Те, що Світлана Арбузова — добре визнаний у світі науковець, дозволяє їй чесно та безкомпромісно називати речі своїми іменами.
Створення Наукового комітету (НК) дало українським науковцям надію, що в Україні виживе справжня наука, а не тільки імітація наукової діяльності. Оскільки я вважав, що професор Світлана Арбузова справді є достойним кандидатом до НК, то був одним із тих, хто запропонував її кандидатуру. Мені приємно, що моя думка збіглася з оцінкою Ідентифікаційного комітету. Переважна більшість членів ІК — широко відомі іноземні вчені, яких не цікавить, подобається чи ні окремий науковець місцевим чиновникам. Процедура обрання до НК є певним аналогом незалежного рецензування статей у міжнародних наукових журналах. І те, що НК обрали саме таким чином, наділяє його та його членів високою легітимністю. Було б добре, якби МОН справді дослухався порад членів НК, які самі є справжніми науковцями і мають адекватне бачення функціонування наукової сфери".
P.S. Голова ГФ "Самооборона Києва" відмовився від спілкування з журналістом DT.UA, заявивши, що інформацію для підтвердження викладеного в листі на адресу МОН може надати лише слідчим органам.
12 січня, 17:21
АВТОР
Лідія СуржикРедактор відділу науки та освіти DT.UA
Під завісу минулого року в Україні вдруге відбулося оголошення відзнак "Академічна НЕгідність року".
Цю акцію ініційовано науково-освітянською спільнотою з метою публічного осуду осіб, викритих в академічній недоброчесності. Символічне вручення відзнак проходило, за повідомленням у DT.UA, як в уже традиційних номінаціях — "Плагіатор року", "Фальсифікатор року", "Псевдонауковець року", "Посіпака року", "Токсичний ректор", так і в нових — "Сміттєвий журнал" і "Розголос року". На останню відзнаку серед низки інших резонансних подій цілком заслужено могла би претендувати Атестаційна колегія МОН від 12 грудня 2017 р.
За свідченнями очевидців, те, що відбувалося в залі засідань колегії, нагадувало спектакль за наперед написаним сценарієм та розіграними ролями. Втім, про це трохи згодом. Спочатку стисла передісторія.
Про присудження наукових ступенів псевдовченим і плагіаторам, липові спецради, сфальсифіковані дисертації та потурання всім цим неподобствам з боку окремих працівників МОН у нашому тижневику було немало гострих публікацій. Особливий розголос отримала стаття С. Арбузової "Про "мертві душі" та липові дисертації" (DT.UA, №22, 2017 р.), в якій ішлося про зловживання під час захисту дисертацій у Луганському державному медичному університеті (м. Рубіжне). Факти численних порушень у роботі спецрад ЛДМУ та фальсифікацію захистів дисертацій було доведено комісією ДАК МОН. Незважаючи на це, керівництво названого вишу продовжує маскувати й заперечувати очевидне, більше того — намагається очорнити, не гребуючи методами, принципового експерта, котрий обстоює правду. Все це відбувається на тлі дивної позиції Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН і при мовчазному спогляданні (але ж події відбуваються не на театральній сцені!) очільників міністерства.
Заступник голови Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, доктор фізико-математичних наук Олексій Колежук розповідає:
"Засідання Атестаційної колегії (АК) справило на мене гнітюче враження. З кількох причин.
По-перше, дивує схема, за якою відбувається затвердження дисертацій. Члени колегії отримують списки-додатки з прізвищами та назвами дисертацій, які мають бути затверджені на цій колегії, і голосуються вони списками. А це порядку тисячі новоявлених кандидатів та докторів наук. У виступі С. Комісаренка на засіданні Атестаційної колегії кілька разів прозвучало, що деякі з цих додатків з'являються на столі членів колегії перед самим засіданням. Інші додатки вони отримують за день-два до засідання АК. Певна річ, розібратися за такий стислий термін з величезною кількістю робіт неможливо фізично. Загалом, сенс усього цього дійства досить сумнівний.
По-друге, у доповіді С. Комісаренка були висунуті досить серйозні претензії до спецрад ЛДМУ, наведені вражаючі факти з документальними доказами порушень і зловживань під час захисту конкретних дисертацій, а також висловлені конкретні претензії до департаменту атестації кадрів МОН. Здавалося, єдино можлива реакція міністра на такі факти — сказати, що все це дуже серйозно і що дисертації, захищені з такими грубими порушеннями Порядку присудження наукових ступенів, не можуть бути затверджені. Але цього ми не почули: замість незатвердження дисертацій, питання знову відклали до наступного засідання Атестаційної колегії.
Академік Комісаренко посилався на п.26 Порядку, в якому йдеться, що у разі виявлення порушення процедури захисту дисертація знімається з розгляду, тобто рішення спецради не затверджується. Попри це, загальний тон виступів членів АК був досить невиразний і зводився до того, що, мовляв, після цього проводилася незалежна експертиза деяких дисертацій, то яка різниця — мали місце порушення чи ні.
І третє. На засіданні колегії була присутня й виступила проректор ЛДМУ. Її виступ тривав досить довго, тоді як іншим постійно нагадували про ліміт часу. Спростувати факти порушень, викладені у виступі академіка Комісаренка, вона не змогла, натомість говорила абсурдні, образливі речі на адресу професора С. Арбузової, зокрема що вона чинила тиск на членів спецради, аби ті визнали факти порушень під час захистів. Як не дивно, ніхто з членів Атестаційної колегії навіть не поцікавився, які є докази для таких серйозних публічних звинувачень.
А перед виступом проректора ЛДМУ присутній у залі Анатолій Жорновий, голова ГФ "Самооборона Києва", ледь не зірвав засідання. Він раптово накинувся на якогось дисертанта, обурювався з приводу затвердження дисертацій особам, котрі працюють у "ДНР/ЛНР". Потім Жорновий сказав, що докази виклав у заяві на ім'я міністра. Як з'ясувалося, ця заява стосується саме пані Арбузової, і там, зокрема, написано, що вона є агентом "МГБ ЛНР".
Усе це справді виглядало зрежисованим спектаклем — і виступ представника ЛДМУ, і промова Жорнового, який, очевидно, не випадково зайшов на Атестаційну колегію.
— Наскільки мені відомо, Науковий комітет пропонував професора Арбузову до складу Атестаційної колегії.
— Мене дуже стурбувала атака на Світлану Арбузову. Вона — член Наукового комітету (НК), більше того, НК справді запропонував ввести професора Арбузову до складу Атестаційної колегії МОН. Можливо, спектакль розіграли, щоб запобігти цьому? Адже С. Арбузова неодноразово порушувала в міністерстві гострі питання, і багатьом це не до вподоби. Я бачу, що є певна кампанія з дискредитації члена Наукового комітету, це, врешті-решт, кидає тінь на честь НК в цілому, і промовчати в такій ситуації ми просто не можемо. Науковий комітет теж не має наміру миритися з академічною недоброчесністю. Звинувачення, що прозвучали у виступі С.Комісаренка, підкріплені документально, і на них має бути відповідна реакція. Якщо ж нічого не відбувається, то це означає крах внутрішньої системи управління".
"Безумовно, голова ГФ "Самооборона Києва" Анатолій Жорновий з'явився на засіданні Атестаційної колегії МОН не випадково, — переконана Світлана Арбузова. — Його запросили для тиску на мене, в чому сумніватися не доводиться. У своїй кляузі він звинуватив мене у співпраці з "ЛНР" та в отриманні нагороди від Московського патріархату. Ця людина стала автором листа, котрий містить відверту брехню. У мене справді є нагороди, але від наших військових і Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом". Я вже подала позов проти пана Жорнового. Сподіваюся, він на суді назве замовників кампанії проти мене. Хоча зацікавлені особи цієї огидної акції очевидні.
Голова "Самооборони Києва" виявив, хоч як це дивно, разючу обізнаність із роботою експертних рад та інформованість щодо конкретних дисертаційних справ, і неважко здогадатися про джерела цієї інформації.
Це далеко не перша спроба усунути мене від боротьби з дипломною мафією у стінах МОН. Наклепи на мою адресу, намагаючись тим самим приховати фальсифікації під час захистів дисертацій у двох спецрадах ЛДМУ, неодноразово використовувала проректор цього вишу І.Комаревцева, у чому їй допомагав департамент атестації кадрів. Але спроба обмовити мою наукову роботу виявилася марною − на мою сторону стали вчені зі світовими іменами. Ще однієї спроби приховати грубі порушення нормативно-правових актів у питаннях атестації наукових кадрів було вжито на засіданні експертної ради ДАК, яку організували й провели керівники департаменту А.Шевцов та С. Криштоф у залі колегій МОН, що стало безпрецедентним випадком. Крім І. Комаревцевої, вони запросили на засідання співробітника установи "ЛНР", про що департаменту було наперед відомо. Їм обом була надана можливість маніпулювати фактами і поширювати брехню, що мало продовження в кабінеті першого заступника міністра В. Ковтунця, де звучали прямі погрози в мою адресу. І, нарешті, пані Комаревцеву було запрошено на Атестаційну колегію МОН 12 грудня, де вона повторила неправдиву інформацію, вводячи в оману членів колегії.
Є всі докази грубих порушень нормативно-правових актів, включно з наявністю "мертвих душ" у дисертаційних радах ЛДМУ, але ці факти безсоромно намагаються приховати. Висновок комісії, в якому докладно описано виявлені фальсифікації, члени комісії підписували двічі, оскільки перший підписаний документ спробували видалити. Дві дисертації, захищені в ЛДМУ, були відхилені Атестаційною колегією МОН через встановлені махінації, а шість інших, захищених зі ще більшими порушеннями процедури, ДАК наполегливо намагається затвердити, використовуючи при цьому різні хитрощі. Директор департаменту А.Шевцов і його заступник С.Криштоф тиснуть на мене не тільки з допомогою наклепів, а й спробами саботувати затвердження достойних дисертацій і добросовісної спеціалізованої ради, до роботи яких я безпосередньо причетна. Мої численні звернення до керівництва міністерства не беруться до уваги або передаються в департамент атестації кадрів, де злочини покриваються, що свідчить принаймні про профнепридатність людей, котрі очолюють департамент.
Один із членів Атестаційної колегії на засіданні сказав прямим текстом: "Нас підводять ті, хто проводить експертизу робіт та оцінку атестації наукових кадрів". Однак варто усвідомлювати, що, голосуючи за шахраїв та рішення липових рад, стаєш уже не безневинною жертвою, а прямим співучасником злочинів. Кількість затверджуваних наукових ступенів і звань жахає. Наприклад, за період з 01.08.16 р. по 01.07.17 р. присвоєно 344 звання професора і доцента, а на двох колегіях МОН — 11.10.17 р. і 12.12.17 р. — 392!
Напевне, за підсумками 2017-го отримаємо щедрий урожай, як на ниві наукових звань, так і вчених ступенів, адже додадуться дані ще за два останніх місяці року.
Академічна недоброчесність, очевидно, буйно квітне й на етапах, які передують засіданням атестаційних колегій. Адже, перш ніж дисертація потрапить на затвердження в МОН, її результати публікуються в наукових журналах, дисертаційні роботи розглядаються в експертних радах.
—Фальсифікація має місце насамперед у наукових сферах, де експертна спільнота дуже слабка, тому саме там квітне академічна недоброчесність. Через брак знань любителі всіляких наукових регалій дуже уразливі, ними легко маніпулювати, вони виконують будь-яке побажання начальства. У такому середовищі панує кругова порука, якість наукової праці замінюється безумною кількістю посад, нагород і публікацій у журналах, що отримали назву "смітники", належним чином не оцінюються дисертаційні роботи і процедури їх захисту.
Можна навести приклад експертної ради ДАК із питань експертизи дисертаційних робіт із профілактичних, медико-біологічних та фармацевтичних наук, де зокрема розглядалися дисертації, захищені в ЛДМУ. Її голова професор М.Регеда обіймає сьогодні керівні посади як у приватному медичному університеті, так і в провідних державних установах, входить до спецради університету, в яку "випадково" була направлена на рецензію одна з дисертацій, що розглядалися на колегії МОН. Якби наукова діяльність М.Регеди становила науковий інтерес, він міг би ввійти до списку живих геніїв планети. Судіть самі — будучи головним редактором і членом редколегій дев'яти (!) вітчизняних журналів, М.Регеда є автором 680 публікацій і 74 книжок. (Докладніше про це, плагіатні роботи і методи захисту плагіату в очолюваній ним експертній раді можна прочитати в публікації "Сміх крізь сльози") У цій раді, безумовно, є чесні сумлінні вчені, але їх меншість, і їхня думка нічого не вирішує.
Ми, без перебільшення, стоїмо на порозі інтелектуальної катастрофи, насамперед — через дилетантів із фальшивими ступенями та званнями. І жодні заходи з реанімації вітчизняної науки, які проводить Науковий комітет, навіть за наявності достатньої фінансової підтримки, не будуть ефективними, якщо ми не зможемо протистояти імітації наукової діяльності".
Втім, засиллю псевдонауки і плагіату протистоять лише окремі чесні вчені та науково-освітянська спільнота громадської ініціативи "Дисергейт". Проти людей, котрі наважилися кинути виклик наскрізь прогнилій системі брехні та корупції в системі присудження наукових ступенів і звань, ведеться цькування, на них навішують принизливі ярлики, компрометуючі факти. Немає доказів? А нехай спростує, спробує довести, що це не так!.. Адже чим нахабніша брехня, тим більше їй вірять (психологічно це часто спрацьовує, бо й подумати неможливо, що може бути таке, коли на біле кажуть "чорне" і навпаки.) Методи боротьби з "інакодумцями" досить витончені, — дехто добре "засвоїв" уроки нашої трагічної історії.
Чому система корупції і кругової поруки в цій сфері процвітає, незважаючи на спротив чесних науковців та суспільний резонанс?
Віце-президент Товариства патофізіологів України, завідувач відділу Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАН України Віктор Досенко переконаний:
"Будь-яку корупційну систему важко зруйнувати через багаторівневу, налагоджену роками народну підтримку. Так, саме люди зацікавлені в тому, щоб існувала корупція у присудженні наукових звань: одна верства населення, не маючи таланту до наукової роботи й навіть не намагаючись зробити щось наукоподібне, отримує науковий ступінь; інша — забезпечує керування процесом компіляції або фабрикації даних і отримує чергову "зірочку" за підготовленого науковця; третя верства населення (МОН України) затверджує весь цей процес, створює правила, за якими може працювати саме корупційна система, заодно забезпечує прикриття і псевдонауковців, і їхніх керівників, і спеціалізованих (на імітації наукової діяльності) вчених рад. Матеріальне забезпечення процесу, звісно, є — струмочки починаються з кишень майбутніх кандидатів та докторів і широкою дельтою впадають у кабінети високопосадовців за адресою проспект Перемоги, 10. На жаль, усі складові описаної системи працюють і в патологічній фізіології — науці, якою я займаюся все життя. Слід зазначити, що патофізіологія — досить складна дисципліна, не кожному до вподоби її філософський характер, а грошового заохочення майже немає: це фундаментальна дисципліна, і патофізіологи не надають послуг вдячному населенню.
— Втім, кількість захистів дисертацій за цією медичною спеціальністю зростає...
— Справді, патофізіологів стає усе більше і більше! В Україні вже 8 спеціалізованих рад беруть до захисту дисертації за нашою спеціальністю. Можна було б радіти, якщо не читати, про що ці дисертації, і не знати, як вони робляться… Привернув мою увагу до цієї проблеми ще мій науковий керівник, академік Олексій Мойбенко: в Луганську під прикриттям чиновниці МОН Криштоф відкрили раду із захисту дисертації спортсменам та всім охочим недорого отримати науковий ступінь, — десь так прозвучала фраза від шефа. Всі намагання академіка і президента Товариства патофізіологів України "прикрити лавочку" були марними.
Але що тепер — Луганськ окупований, і рада припинила свою діяльність на території України? Ні, звісно, пішли метастази, — спочатку в м. Рубіжне (завдяки зусиллям проф. Арбузової вдалося закрити пункт отримання дипломів), а потім — у Сумському педагогічному університеті відкривається нова спецрада з патофізіології, але коли дивлюся перелік членів ради (В.І. Шейко, С.І.Крижна, І.М.Михейцева, С.М.Дмитрук, Л.М.Гуніна, В.Л.Соколенко, В.В.Дичко, М.М.Завадська, Ю.С.Клименко, В.Є.Бобирєв, В.І.Котелевський, І.О.Ка- линиченко, О.О.Скиба, Г.О.Латіна, С.О.Шаповалов), не можу згадати жодного виступу бодай когось із них на науковому конгресі, пленумі патофізіологів, статті у відповідному журналі. Я, звісно, можу помилятися. Можливо, забув видатних діячів науки, проте результати діяльності нової спецради вразили карколомною якістю, — реготали усім відділом! Звернулися з листом до МОН України. Замість відповіді А. Шевцов, директор департаменту атестації кадрів, написав наклеп директору нашого Інституту.
Професор Арбузова знов намагається зупинити безлад, — марно, корупційна система впевнено нищить науку в Україні".
"Річ у тому, що Світлана Арбузова — безумовно, один із лідерів боротьби за академічну доброчесність, — вважає доктор фізико-математичних наук, завідувач лабораторії Інституту теоретичної фізики ім. М.Боголюбова НАН України Сергій Шарапов. — Власне, це вже не перша спроба розправитися з нею брудними методами. (Див. "Зерна знань від полови псевдонауки", DT.UA від10 лютого 2017 р.) Нападки на Арбузову спростували відомі вчені світового рівня.
Саме тоді я уважніше подивився на список публікацій Світлани Арбузової. Приємно вразили стаття у Science, яка мала понад 800 цитувань, а також сам факт, що дослідниця публікується у престижних закордонних журналах. Не беруся оцінювати те, в чому не є фахівцем, але бачу, що таку оцінку вже зробили рецензенти цього одного з найкращих у світі наукових журналів та інші науковці, для яких отримані результати виявилися корисними. Саме це є справжнім капіталом вченого. Те, що Світлана Арбузова — добре визнаний у світі науковець, дозволяє їй чесно та безкомпромісно називати речі своїми іменами.
Створення Наукового комітету (НК) дало українським науковцям надію, що в Україні виживе справжня наука, а не тільки імітація наукової діяльності. Оскільки я вважав, що професор Світлана Арбузова справді є достойним кандидатом до НК, то був одним із тих, хто запропонував її кандидатуру. Мені приємно, що моя думка збіглася з оцінкою Ідентифікаційного комітету. Переважна більшість членів ІК — широко відомі іноземні вчені, яких не цікавить, подобається чи ні окремий науковець місцевим чиновникам. Процедура обрання до НК є певним аналогом незалежного рецензування статей у міжнародних наукових журналах. І те, що НК обрали саме таким чином, наділяє його та його членів високою легітимністю. Було б добре, якби МОН справді дослухався порад членів НК, які самі є справжніми науковцями і мають адекватне бачення функціонування наукової сфери".
P.S. Голова ГФ "Самооборона Києва" відмовився від спілкування з журналістом DT.UA, заявивши, що інформацію для підтвердження викладеного в листі на адресу МОН може надати лише слідчим органам.
АВТОР
Лідія СуржикРедактор відділу науки та освіти DT.UA
Джерело
