ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

21 січня 2018

Доходы бюджета от использования лесов в Дагестане в 2017 году достигли порядка 34 млн рублей


МАХАЧКАЛА, 19 января – РИА «Дагестан». Доходы бюджета от использования лесов в Дагестане в 2017 году достигли порядка 34 млн рублей, сообщили РИА «Дагестан» в пресс-службе Комитета по лесному хозяйству республики.

По словам председателя Комитета по лесному хозяйству Алибега Гаджиева, в рамках реализации возложенных полномочий администратора доходов федерального и республиканского бюджетов проведена значительная работа по администрированию платежей за использование лесов.

«План за 2017 год перевыполнен почти на 103%. При плане 32,6 млн рублей.в бюджетную систему Российской Федерации поступило доходов от использования лесов в сумме 33,57 млн рублей, в том числе: в федеральный бюджет - 31,97 млн рублей, в республиканский - 1,6 млн рублей. За 2016 год сумма платежей в консолидированный бюджет составила 30,5 млн рублей. в том числе: 29,2 млн рублей в федеральный и 1,3 млн рублей в республиканский бюджеты. Тем не менее есть и недобросовестные арендаторы, нарушающие договорные обязательства, не соблюдающие платежную дисциплину», – отметил он.

Алибег Гаджиев особо подчеркнул, что ни один случай нарушения сроков уплаты арендной платы не должен остаться без принятия мер, и дал поручения соответствующим службам подготовить материалы для расторжения договоров аренды с недобросовестными арендаторами.

Наряду с мерами упреждающего характера, профильными отделами Комитета проводится работа по погашению задолженности в досудебном порядке, в случае отсутствия положительного результата идет взыскание задолженности и расторжение договора аренды в судебном порядке. Так, в отношении неплательщиков с начала года направлено 175 уведомлений о расторжении договора аренды и взыскании арендной платы на сумму более 1,5 млн рублей.

Направлены в Арбитражный суд РД и суды общей юрисдикции 40 исковых материалов для взыскания арендной платы и расторжения договоров аренды.

Председатель Комитета сказал, что по отношению должников будут приняты исчерпывающие меры по обеспечению соблюдения лесопользователями договорных обязательств вплоть до расторжения договоров аренды. Кроме того, списки всех злостных неплательщиков будут направлены в соответствующие структуры для ограничения выезда за границу, оформления кредитов, пользования автомобилем и т.д.

Вопрос поступления платежей в бюджетную систему Российской Федерации взят руководителем Даглесхоза на особый контроль.

21 января 2018 18:00
Опубликовано в: Экономика - Туризм и события
Источник : РИА «Дагестан»

За останні 6000 років зникли більш половини європейських лісів

Більше половини лісів Європи зникли за останні 6000 років в результаті зростання попиту на сільськогосподарські угіддя та використання деревини як джерела палива, повідомляється в дослідженні, проведеному фахівцями Університету Плімута.



Аналіз пилку з більш ніж тисячі різних районів показав, що більше двох третин Центральної та Північної Європи колись були покриті деревами. Сьогодні вони покривають приблизно третину, хоча в західних і прибережних регіонах, включаючи Великобританію та Ірландію, скорочення набагато значніші. У деяких районах площа лісів зменшилася до 10 % і нижче.

Ситуація почала дещо поліпшуватися завдяки відкриттю нових видів палива і методів будівництва, а також екологічним ініціативам, таким як проекти National Forest і Northern Forest, анонсований урядом Великобританії в січні.

«Більшість країн переживають перехідний лісовий період, а Великобританія і Ірландія досягли свого лісового мінімуму близько 200 років тому. Інші країни в Європі ще не дійшли до цієї точки, і в деяких частинах Скандинавії, де немає такої залежності від сільського господарства, як і раніше, переважає ліс. Однак втрата лісу є домінуючою рисою ландшафтної екології Європи в другій половині нинішнього міжльодовикового періоду, що має наслідки для вуглецевого циклу, функціонування екосистем і біорізноманіття», — зазначив провідний автор дослідження Нейл Робертс.

Дослідження, в якому також брали участь фахівці зі Швеції, Німеччини, Франції, Естонії, Швейцарії, було спрямоване на встановлення того, як змінився характер лісів Європи за останні 11 000 років.

Вчені об’єднали три різних методи аналізу даних про пилок, взятого з Європейської палінологічної бази даних, і визначили, що площа лісового покриву збільшилася з 60 % 11 000 років тому до 80 % 6 000 років тому. Проте впровадження сучасних методів ведення сільського господарства в період неоліту викликало поступовий спад, який прискорився до кінця бронзового століття і тривав до сьогоднішнього дня.

За словами професора Робертса, це один з найбільш дивовижних моментів дослідження, так як лісову вирубку можна вважати відносно недавнім явищем, але 20 % лісів Англії зникли до кінця бронзового століття 3000 років тому.

«Близько 8000 років тому білка могла подорожувати по деревах з Лісабона до Москви, не торкаючись землі. Хтось може розглядати втрату лісу як негативне явище, але деякі з наших найбільш цінних місць проживання виникли завдяки звільненню простору від дерев, на місці яких виросла трава і утворилися вересові пустки. До 1940 року багато традиційних методів ведення сільського господарства не завдавали шкоди дикій природі і створювали середовище існування для багатьох істот», — сказав учений, додавши, що отримані дані можуть бути використані для розуміння впливу майбутніх ініціатив у галузі лісового господарства на зміни середовища проживання.

Земля 21.01.2018

Біорізноманіття лісів: функціональні виміри та детермінанти нарощення



БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЛІСІВ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ НАРОЩЕННЯ

Юрій НЕСТОРЯК,
Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ


Обґрунтовано, що основними функціями біорізноманіття лісів при сучасній структурі національного господарства та наявних природно-ресурсних обмеженнях є: асиміляційна, стабілізаційно-захисна, відновлювально-відтворювальна, рекреаційна, естетично-культурна, ресурсно-сировинна, соціально-економічна та міжгосподарська. Встановлено, що головними детермінантами відтворення та збереження біорізноманіття лісів екзогенного спрямування є такі: впровадження у практику ведення лісового господарства пріоритетів Спільної аграрної політики ЄС; виконання взятих Україною зобов’язань у рамках підписаних резолюцій міністерств і конференцій щодо захисту лісів у Європі; зміцнення стійкості лісових екосистем внаслідок умонтування в діяльність постійних лісокористувачів природозберігаючих технологій у лісівництві; імплементація міжнародних природоохоронних директив ЄС стосовно збереження водно-болотних угідь. Доведено, що основними детермінантами збереження, відтворення та примноження біорізноманіття лісів ендогенного спрямування виступають: забезпечення безперервного та невиснажливого ведення лісового господарства на ренатуралізованих осушених сільськогосподарських угіддях; збільшення площі земель природно-заповідного фонду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, де пройшли незворотні ренатуралізаційні процеси; розширення спектра інституціональних форм стосовно створення захисних лісових смуг; застосування в системі менеджменту постійних лісокористувачів сучасної методології оцінки ефективності господарського освоєння біорізноманіття лісів.

It has been substantiated that the main functions of biodiversity of forests under the modern structure of the national economy and the existing natural-resource constraints are: assimilatory, stabilizationprotective, restoration-reproductive, recreational, aesthetic-cultural, resource-raw, socio-economic and inter-farm ones. It has been established that the main determinants of reproduction and preservation of exogenous forest biodiversity are as follows: implementation of the priorities of the Common Agricultural Policy of the EU in the practice of forestry management; fulfilment of commitments undertaken by Ukraine in the framework of signed resolutions of ministries and conferences on protection of forests in Europe; strengthening the sustainability of forest ecosystems as a result of the setting of permanent forest users of nature-conservation technologies in forestry; implementation of the EU’s international environmental directives on the conservation of wetlands. It has been proven that the main determinants of conservation, reproduction and multiplication of endogenous forest biodiversity are as follows: ensuring the continuous and inexhaustible management of forestry on the renaturalized drained agricultural lands; increase of the area of the lands of the natural reserve fund at the expense of agricultural land, where irreversible renaturalization processes took place; expansion of institutional forms regarding the creation of protective forest strips; application in the system of management of constant forest users of modern methodology for assessing the effectiveness of economic development of forest biodiversity.

Повний текст статті

http://ua-ekonomist.com/16906-borznomanttya-lsv-funkconaln-vimri-ta-determnanti-naroschennya.html

БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЛІСІВ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ НАРОЩЕННЯ BIODIVERSITY OF FORESTS: FUNCTIONAL DIMENSIONS AND GROWTH DETERMINANTS

Юрій НЕСТОРЯК, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ



• Обґрунтовано, що основними функціями біорізноманіття лісів при сучасній структурі національного господарства та наявних природно-ресурсних обмеженнях є: асиміляційна, стабілізаційно-захисна, відновлювально-відтворювальна, рекреаційна, естетично-культурна, ресурсно-сировинна, соціально- економічна та міжгосподарська. Встановлено, що головними детермінантами відтворення та збереження біорізноманіття лісів екзогенного спрямування є такі: впровадження у практику ведення лісового господарства пріоритетів Спільної аграрної політики ЄС; виконання взятих Україною зобов’язань у рамках підписаних резолюцій міністерств і конференцій щодо захисту лісів у Європі; зміцнення стійкості лісових екосистем внаслідок умонтування в діяльність постійних лісокористувачів природозберігаючих технологій у лісівництві; імплементація міжнародних природоохоронних директив ЄС стосовно збереження водно-болотних угідь. Доведено, що основними детермінантами збереження, відтворення та примноження біорізноманіття лісів ендогенного спрямування виступають: забезпечення безперервного та невиснажливого ведення лісового господарства на ренатуралізованих осушених сільськогосподарських угіддях; збільшення площі земель природно-заповідного фонду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, де пройшли незворотні ренатуралізаційні процеси; розширення спектра інституціональних форм стосовно створення захисних лісових смуг; застосування в системі менеджменту постійних лісокористувачів сучасної методології оцінки ефективності господарського освоєння біорізноманіття лісів.

Постановка проблеми. Відсутність сучасної те- оретико-методологічної бази еколого-економічної оцінки біорізноманіття лісів призвела до недокапі- талізованості лісових активів у цілому. Це не сприяло закладенню необхідних стимулів для забезпечення комплексного використання лісоресурсного потенціалу як у частині господарського освоєння сировинної складової, так і в частині використання несировинних якостей лісу. Одним із основних недоліків наявної системи оцінювання біорізноманіття лісів є недостатня глибина розуміння функцій, які виконують лісові екосистеми, як щодо залучення лісових благ у відтворювальний процес, так і щодо створення сприятливих умов життєдіяльності для місцевого населення. Це у свою чергу не дає можливості повною мірою виявити основні детермінанти нарощення потенціалу флористичних і фауністичних ресурсів, забезпечивши розширене відтворення біорізноманіття лісів в цілому.

Аналіз останніх досліджень. Актуальним проблемам відтворення, збереження та нарощення біорізно- маніття лісів присвячено наукові праці відомих українських вчених, зокрема: І.Букши, Н.Зіновчук, А.Карпука, П.Кравця, П.Лакиди, Є.Мішеніна, В.Ткача, А.Торосова, А.Якимчук та інших [1-8]. Але при цьому недостатньо вивченими є функції, що виконуються лісовими екосистемами, і які фактично визначають цінність лісової рослинності та фауністичних ресурсів для національного господарства. Також невідпрацьованими є тео- ретико-методологічні підходи стосовно формування інституціонального підґрунтя для розширення ареалу нарощення біорізноманіття лісів і використання детермінант екзогенного та ендогенного походження стосовно застосування стимулів, які сприятимуть цілеспрямованій діяльності постійних лісокористувачів у частині розширеного відтворення лісових екосистем і підвищення результативності генерування ними широкого спектра екосистемних послуг

Метою публікації є ідентифікація основних функцій, які виконує біорізноманіття лісів, та виявлення детермінант збереження, відтворення та примноження лісової рослинності та фауністичних ресурсів виходячи з їх екзогенного та ендогенного походження.

Виклад основного матеріалу. Оцінка біорізноманіття лісів набула вагомого значення у контексті як підвищення дієвості впливу лісоресурсного потенціалу на темпи соціально-економічного розвитку, так і розширення ареалу нарощення потенціалу лісової рослинності та фауністичних ресурсів. З огляду на специфіку та видову структуру біорізно- маніття лісів його функції дещо відрізняються від функцій біорізноманіття в цілому, що зумовлено особливостями формування матеріально-речової субстанції лісоресурсного потенціалу та несиро- винних якостей лісу.

На основі наявних підходів вітчизняних та закордонних учених стосовно специфікації функцій біо- різноманіття лісів, а також структури наявного лісо- ресурсного потенціалу, його ролі у відтворенні регіональних господарських комплексів та значення лісу в забезпеченні життєдіяльності сільського населення можна визначити основні функції сучасного біорізноманіття лісів. Це, зокрема: асиміляційна, стабілізаційно-захисна, відновлювально-відтворювальна, рекреаційна, естетично-культурна, ресурсно-сировинна, соціально-економічна та міжгосподарська (рис. 1).





Рис. 1. Перелік функцій біорізноманіття лісів*

* Авторська розробка.

Ураховуючи практику передових європейських країн, де інтеграція сільського та лісового господарства є одним з основних чинників сільського розвитку, в останні роки набуває актуальності забезпечення повноцінної реалізації соціально-економічної та міжгосподарської функції біорізноманіття лісів. Зокрема, прив’язка соціально-економічної та міжгосподарської функції біорізноманіття лісів до пріоритетів розвитку лісогосподарського та сільськогосподарського підприємництва забезпечить необхідні стимули для розширеного відтворення лісової рослинності та фауністичних ресурсів як важливої ресурсної складової виробничо-господарської діяльності названих суб’єктів господарювання та забезпечення прийнятного рівня прибутковості господарського освоєння агроресурного та лісоресурсного потенціалу.

Виходячи з необхідності диверсифікації сільської економіки та її структурної перебудови з кожним роком все актуальнішою стає реалізація рекреаційної функції лісового біорізноманіття, що забезпечує сировинні можливості та несировинні якості лісів у контексті нарощення потужностей санаторно-курортних та туристично-оздоровчих закладів, а також формує просторовий базис для розвитку сільського і «зеленого» туризму. Саме забезпечення реалізації цієї функції дозволяє змістити галузеву спрямованість сільської економіки в бік комплексного використання наявного природно-ресурсного потенціалу й уникнення тим самим еколого-деструктивних та природо-руйнівних перегинів у сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві.

Світова практика підтверджує необхідність виокремлення відновлювально-відтворювальної функції біорізноматіття лісів, яка спрямована на поступове розширення лісовкритих площ і нарощення тим самим ареалу примноження лісового біорізноманіття через сприяння природному поновленню основних лісоутворюючих порід і нарощенню несировинних якостей лісів. Також ця функція визначає можливість та доцільність заліснення малопродуктивних угідь та неугідь, що розширює просторовий базис розвитку лісового господарства в цілому та заготівлі другорядних лісових матеріалів і побічного лісокористування зокрема.

У контексті виникнення численних проявів стихійних лих, у першу чергу паводків, актуалізувалась стабілізаційно-захисна функція збереження й примноження біорізноманіття лісів. Реалізація цієї функції полягає в розгляді окремих складових біорізноманіття лісів як необхідного субстрату для упередження потрапляння екологічно шкідливих та небезпечних сполук у наближені до лісових біогео- ценозів агроландшафти та природні водні джерела. Така функція лісового біорізноманіття, особливо в гірській місцевості, на сьогодні реалізується неповною мірою через численні прояви протизаконної, несанкціонованої та самовільної вирубки найбільш ліквідних порід дерев, що не дозволяє упереджувати руйнівну дію паводків та весняного водопілля.

В умовах посилення процесів урбанізації та поступового відновлення потенціалу екологічно небезпечних виробництв після тривалої стагнації національної економіки актуалізується необхідність забезпечення асиміляційної функції біорізноманіття лісів, яка знаходить свій прояв у наявності такої асиміляційної ємності, яка здатна поглинати збільшені обсяги вуглекислого газу та забезпечувати необхідні обсяги емісії кисню для забезпечення сприятливого для життя людини навколишнього середовища.

У сучасних умовах, коли надзвичайно звуженими є бюджетні можливості держави та територіальних громад у частині фінансування просвітницької діяльності стосовно збереження довкілля, важливого значення набуває естетично-культурна функція відтворення та примноження біорізноманіття лісів. Вагомість впливу цієї функції на поведінку місцевих мешканців та туристів на землях лісогосподарського призначення в останній час послаблюється через масові прояви неорганізованого та несанкціонованого складування твердих побутових відходів, які надзвичайно деструктивно впливають на процес регенерації окремих видів лісової рослинності та фауністичних ресурсів.

Незважаючи на останні тренди у світовій практиці лісокористування, коли збільшуються обсяги асигнувань на природоохоронну функцію лісів, важливість ресурсно-сировинної функції біорізноманіття лісів з огляду на необхідність капіталізації лісового бізнесу як однієї з базових ланок сільської економіки не зменшується. Лише в останні роки змінюються прояви цієї функції через необхідність доповнення механічного використання деревної складової лісо- ресурсного потенціалу у відтворювальному процесі комплексною моделлю освоєння недеревної складової та несировинних якостей лісу, а також підвищення рівня утилізації лісосічних відходів.

Соціально-економічна та екологічна цінність біорізноманіття лісів зумовлена насамперед її здатністю генерувати екосистемні послуги, необхідні для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності

населення, створення природно-ресурсної бази для розвитку лісового сектора, нарощення асиміляційного потенціалу територій. Екосистемні послуги, які формуються на основі біорізноманіттям лісів, є вигодами у формі створення матеріально-речової субстанції лісогосподарського виробництва, нарощення енергетичних потоків у виробництві енергії з відновлювальних джерел, закладення прийнятного балансу між поглинанням вуглекислого газу і емісією кисню, що є необхідною передумовою відтворення умов для життєдіяльності населення (підтримання людського життя), збільшення несировинних якостей лісових екосистем, що забезпечують розвиток рекреаційної діяльності, зокрема «зеленого» й сільського туризму. Але зростання соціально-економічної та екологічної цінності біорізноманіття лісів потребує використання комплексу детермінант збереження, відтворення та примноження лісової рослинності та фауністичних ресурсів як екзогенного, так і ендогенного походження (рис. 2).

Детермінанти збереження, відтворення та примноження біорізноманіття лісів 


Рис. 2. Детермінанти збереження, відтворення та примноження біорізноманіття лісів*

* Авторська розробка.

Вагомою детермінантою відтворення та нарощення біорізноманіття лісів є зміна цільового призначення осушених сільськогосподарських угідь, де пройшли незворотні ренатуралізаційні процеси, і переведення їх у категорію лісів та лісовкритих площ. Осушення гумідних територій, яке проводилося у 60-80-х роках минулого століття, передбачало руйнацію усталених лісових ландшафтів, унікальних комплектів водно-болотних угідь, що призвело до еколого-деструктивних процесів у видовій структурі лісового біорізноманіття і викликало цілий ланцюг екологічних проблем.

Високопродуктивне сільськогосподарське виробництво на осушених землях потребувало значних витрат на утримання та експлуатацію мереж гідротехнічних споруд, воно відзначалось високим рівнем капіталомісткості й відповідно нижчим рівнем конкурентоспроможності, тому перші фази глибокої стагнації аграрного сектора України на початку 90-х років минулого століття особливо деструктивно вплинули на ефективність сільськогосподарського виробництва в зоні осушення.

Урізання обсягів державної підтримки та зниження ефективності господарювання не давали можливості повною мірою фінансувати проекти розширеного відтворення мереж гідротехнічних споруд, а то й критично необхідні потреби щодо їх утримання та експлуатації. У результаті виведення з традиційного робочого режиму внутрішньогосподарських мереж гідротехнічних споруд погіршився водно-повітряний режим використання осушених угідь, що з часом призвело до руйнації великотоварних сільськогосподарських виробництв у гумідній зоні. Усе це поклало початок масштабним ренатуралізаційним процесам через стихійне заліснення та заболочення сільськогосподарських угідь. Фактично нерегульована ренатуралізація протягом останніх 15 років призвела до перетворення сільськогосподарських угідь у ліси і лісовкриті площі, хоча цільове призначення цих земель так і не змінилося.

Позитивним моментом природної ренатуралізації осушених сільськогосподарських угідь є те, що створюються умови для нарощення потенціалу лісової рослинності й фауністичних ресурсів і формуються

передумови для диверсифікації сільської економіки. Сучасним концептом раціоналізації використання ренатуралізованих сільськогосподарських угідь є їх умонтування в склад земель лісогосподарського призначення. Це сприятиме укріпленню агроланд- шафтів та лісових екосистем, а також усуватиме надмірне застосування хімічних препаратів захисту рослин, які використовуються при сільськогосподарському виробництві, що в кінцевому підсумку позитивно вплине на розширення ареалу розвитку мисливського господарства, сільського та зеленого туризму, органічного землеробства.

Висновки. Встановлено, що біорізноманіт- тя лісів виконує певні функції, а саме: асиміляційну (здатність деревної та недеревної складових сприймати різноманітні антропогенні впливи); стабілізаційно-захисну (здатність деревних насаджень та іншої лісової рослинності забезпечувати стійкість лісових екосистем); відновлювально-від- творювальну (здатність створювати природно-ресурсні та просторові передумови для регенерації та урізноманітнення флористичних та фауністичних ресурсів); рекреаційну (розширення сировинних можливостей та несировинних якостей стосовно надання різного роду санаторно-курортних та туристично-оздоровчих послуг); естетично-культурну (урізноманітнення лісової рослинності підвищує привабливість для проведення різного роду форумів та заходів); ресурсно-сировинну (формуються ресурсні передумови для диверсифікації виробничо-господарської та природоохоронної діяльності постійних лісокористувачів); соціально-економічну (розширення меж поширення лісової рослинності та фауністичних ресурсів); міжгосподарську (розширення площі захисних лісосмуг, які виступають просторовим базисом накопичення лісового біо- різноманіття і сприяють підвищенню рівня капіталізації сільськогосподарського виробництва).

Збереження, відтворення та примноження біорізно- маніття лісів значною мірою визначається комплексом детермінант екзогенного та ендогенного спрямування. Серед комплексу детермінант екзогенного спрямування основними є такі: впровадження у практику ведення лісового господарства пріоритетів Спільної аграрної політики ЄС та програми «Фінансування сільського розвитку ЄС»; виконання зобов’язань, узятих Україною в рамках підписаних резолюцій міністерств і конференцій щодо захисту лісів у Європі; зміцнення стійкості лісових екосистем унаслідок умонтування в діяльність постійних лісокористувачів природозбері- гаючих технологій у лісівництві; імплементація міжнародних природоохоронних директив ЄС стосовно збереження водно-болотних угідь.

Основними детермінантами збереження, відтворення та примноження біорізноманіття лісів ендогенного спрямування є: забезпечення безперервного та невиснажливого ведення лісового господарства на ренатуралізованих осушених сільськогосподарських угіддях; розширення земель природно- заповідного фонду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, де пройшли незворотні ренатуралізаційні процеси; розширення спектра інституціональних форм взаємодії між постійними лісокористувачами, територіальними громадами та суб’єктами аграрного підприємництва стосовно створення захисних лісових смуг; застосування в системі менеджменту постійних лісокористувачів сучасної методології оцінки ефективності залучення окремих складових біорізноманіття лісів у відтворю- вально-господарський процес.

ЛІТЕРАТУРА

1. Букша І.Ф. Теоретичні основи та практичні аспекти моніторингу біорізноманіття лісової рослинності. Науковий вісник НЛТУ України. 2003. Вип. 13.3. зб. наук.-техн. пр. С. 69-75.

2. Зіновчук Н. В. Збереження біорізноманіття як імператив збалансованого розвитку України. Збалансоване природокористування. 2015. №3. С. 132-135.

3. Карпук А.І. Напрями вдосконалення системи ринкового регулювання лісокористування. Економіка АПК. 2011. №11. С. 9-14.

4. Кравець П.В., Лакида П.І. Критерії та індикатори сталого управління лісами України. Науковий вісник. Збірник наук.-техн. праць УкрДЛТУ 2002. Вип. 12.7. С. 146-158.

5. Мишенин Е. В. Эколого-экономические проблемы природопользования в лесном комплексе. Сумы. «Мрія-1» ЛТД, 1998. 272 с.

6. Ткач В.П. Ліси і лісівництво в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку. Український географічний журнал. 2012. №2. С. 49-55.

7. Торосов А.С. Глебов М.М. Основні принципи формування оптимальної лісистості. Лісівництво і агролісомеліорація. 2008. Вип. 114. С. 28-35.

8. Якимчук А. Ю. Державна політика сталого збереження біорізноманіття : моногр. Рівне. НУВГП, 2014. 477 с.

Пріоритетні напрями розвитку інституту власності на лісові землі



ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСОВІ ЗЕМЛІ

Олександр ШУБАЛИЙ,
доктор економічних наук, Луцький національний технічний університет

У статті обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку інституту власності на лісові землі: забезпечення реальної рівноправності всіх форм власності на лісові землі, ліси, майно лісокористувачів; правове розмежування відносин власності на зазначені об’єкти; узгодження положень Лісового та Земельного кодексів щодо регулювання відносин власності на лісові землі та ліси комунальної та приватної власності; зацікавлення власників сільськогосподарських угідь (чи приватних осіб) у зміні цільового призначення (придбання) непродуктивних та інших земель під заліснення; а територіальних громад – у виділенні для заліснення або переведення в лісові землі природно заліснених ділянок; розвиток нових форм тимчасового користування лісовими ділянками і лісами. Для кожного пріоритету визначено заходи та очікувані результати розвитку інституту власності на лісові землі.

The article substantiates the priority directions of the development of the institute of property on forest lands: ensuring the real equality of all forms of ownership of forest lands, forests, property of forest users; legal separation of property relations for specified objects; Harmonization of the provisions of the Forest and Land Codes regarding the regulation of property relations on forest lands and forests of communal and private property; interest of o wners of agricultural lands (or private individuals) in changing the purpose (purchase) of unproductive and other lands under cultivation; and territorial communities – in the allocation for afforestation or transfer to forest lands of naturally fellowship; development of new forms of temporary use of forest areas and forests. For each priority, measures and expected results of the development of the institution of ownership of forest lands are identified.


Повний текст статті

http://ua-ekonomist.com/16907-proritetn-napryami-rozvitku-nstitutu-vlasnost-na-lsov-zeml.html

• У статті обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку інституту власності на лісові землі: забезпечення реальної рівноправності всіх форм власності на лісові землі, ліси, майно лісокористувачів; правове розмежування відносин власності на зазначені об’єкти; узгодження положень Лісового та Земельного кодексів щодо регулювання відносин власності на лісові землі та ліси комунальної та приватної власності; зацікавлення власників сільськогосподарських угідь (чи приватних осіб) у зміні цільового призначення (придбання) непродуктивних та інших земель під заліснення; а територіальних громад - у виділенні для заліснення або переведення в лісові землі природно заліснених ділянок; розвиток нових форм тимчасового користування лісовими ділянками і лісами. Для кожного пріоритету визначено заходи та очікувані результати розвитку інституту власності на лісові землі.

Постановка проблеми. Інституціональна теорія розглядає інститут власності як базовий не тільки в економіці та праві, а й в організації всього суспільства. Від рівня розвитку цього інституту в окремій країні, регіоні, сфері економічної діяльності залежить ступінь справедливості розподілу доданої вартості в усіх секторах національної економіки. Інститут власності розпочав формуватися в давні часи, ще з початку розуміння людиною важливості збереження та накопичення результатів своєї праці, а також передачі здобутого своїм нащадкам будь-яким доступним способом, у тому числі силовим.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми формування такого інституту у сфері природокористування, зокрема лісоресурсній сфері, є об’єктом постійної уваги відомих вітчизняних учених і практиків: І.Антоненко, А.Бобка, В.Голяна, Карпука, Я.Коваля, Л.Лясоти, А.Мартієнко, Є.Мішеніна, М.Попкова, М.Рековця, І.Синякевича,Сторожука, С.Харічкова, М.Хвесика та багатьох інших [1-10]. Кожен із них обґрунтовує власний погляд щодо шляхів вирішення актуальних проблем реформування відносин власності у лісовому секторі. У зв’язку із зазначеним виникає необхідність в узагальненні та систематизації цінних пропозицій учених, а також виявленні «вузьких місць» у чинному лісовому законодавстві для визначення пріоритетних напрямів, заходів та очікуваних результатів розвитку інституту власності в лісовому секторі.

Цілі статті. Основна мета дослідження полягає у виділенні та обґрунтуванні пріоритетних напрямів розвитку інституту власності на лісові землі в контексті сучасних орієнтирів розвитку земельних відносин.

Виклад основного матеріалу. У сучасному цивілізованому суспільстві інститут власності є основою розвитку та самоутвердження особи чи групи осіб. Адже, як слушно вважають С.Матєєв та Л.Лясота [3], виникнення й розвиток інституту власності спрямовані на збалансування інтересів суспільства. Це можливо завдяки тому, що право на володіння - інтереси власників, право на використання захищає частково інтереси не- власників, а право на розпорядження - інтереси суспільства.

Формування й розвиток інституту власності у сфері природокористування має свої особливості. На відміну від суспільної сфери, об’єктом відносин власності у природокористуванні не завжди є створені людиною компоненти природного середовища, а екосистеми, які сформовані природою внаслідок багатовікових перетворень життя в різних формах на нашій планеті. Оскільки ці природні екосистеми є витоком життя на Землі, то жодна людина не може привласнити їх собі. Беззаперечне розуміння цього аспекту інституту власності у сфері природокористування є основою законодавства всіх цивілізованих країн світу, які дотримуються думки, що природні ресурси є надбанням усього народу, котрий проживає на певній території, тобто повинні перебувати в загальнодержавній власності.

У цьому контексті, на думку С.Харічкова [8] та А.Мартієнко [2], у реалізації відносин загальнонародної власності на природні ресурси основним є присвоєння доходу від експлуатації власності. При цьому остання повинна здійснюватися на основі мінімізації збитку об’єктам природноресурсного потенціалу та максимізації доходу від їх експлуатації. Використання загальнонародної власності на природні ресурси за допомогою різноманітних форм і прав власності має відбуватися в інтересах усіх власників природних об’єктів. Зміст та обмеження власності на природні ресурси має регулюватися законами, що мають загальну юридичну силу. Підставою обмежень власності є те, що спочатку природні ресурси належать суспільству. Народ України є винятковим і повним власником природних ресурсів.

М.Хвесик та В.Голян також вважають, що центральною ланкою інституціональних перетворень у сфері природокористування є реформування відносин власності. Ця проблема ускладнюється конкретною територіальною прив’язкою і просторовою континентальністю природних ресурсів та умов, що робить їх важливим елементом розвитку продуктивних сил і забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення. Реформування відносин власності на природні блага відзначається численними системними колізіями через відсутність комплексності змін, пов’язаних з інституціоналізацією різних форм власності на окремі види природних ресурсів. Це пов’язано з тим, що в Земельному кодексі узаконено приватну власність на земельні ресурси, а Лісовий та Водний кодекси включають норми щодо регулювання об’єктів земельного фонду і не містять положень про впровадження приватних ініціатив стосовно володіння, користування та розпорядження природними ресурсами [9].

У загальному розумінні, інститут права власності у сфері природокористування - це порядок розподілу повноважень власності (користування, володіння, розпорядження) на майно (землю і ліс) у країні. Але стосовно лісів у цій сфері є значні проблеми: права власності на землі й ліси розподілені по-різному (можна взяти в користування ліс, не оформляючи користування землею, що призводить до безлічі непорозумінь); права тимчасового користування (у т.ч. так зване довготривале тимчасове користування лісом) - суцільний кримінал; доступ до лісу простих громадян законодавчо не визначений і т.д. Ідеться про норми, які регулюють права власності на ліси та землю під лісами або землі лісового фонду (це теж різні поняття) [4].

Незважаючи на тривалий період ринкової трансформації економіки, проблеми впорядкування відносин власності на землі лісогосподарського призначення не втратили своєї актуальності й сьогодні. Особливо це стосується земель, на яких розміщені так звані аграрні ліси, що за часів планової економіки номінально належали колективним сільськогосподарським підприємствам, а фактично на них працювали спеціально створені лісогосподарські підприємства, котрі перебували у сфері підпорядкування аграрного міністерства.

В умовах незалежності періодично поставало питання визначення правового статусу аграрних лісів та правових засад функціонування спеціалізованих лісогосподарських підприємств на них, але особливої актуальності воно набуло сьогодні, коли активно обговорюється доцільність приватизації земель сільськогосподарського призначення, передбачається впорядкування законодавства щодо комунальної власності на землю.

Підтримуємо думку В.Сторожука, що ситуація з аграрними лісами, потребує перегляду загальних законодавчих підходів до всіх лісів. В Україні держава є власником усіх земель лісового фонду поза межами населених пунктів. У багатьох країнах державні ліси за рівнем значимості поділяються на дві групи: загальнодержавного значення, управління якими здійснюють центральні (відомчі) органи виконавчої влади, і місцевого, якими розпоряджається місцева виконавча влада. При цьому останні часто називають публічними, підкреслюючи те, що вони є власністю всіх жителів території. Запровадження подібного законодавчого розподілу лісів за значенням дало б змогу впорядкувати розподіл повноважень і відповідальності центральних та місцевих органів влади щодо управління ними, державної підтримки та інвестицій, створити правовий фундамент для подальшого розвитку аграрних лісів загалом [6].

На думку експертів ФАО, суть проблем лісово- лодіння полягає в можливості доступу до лісових ресурсів та отриманні прав їх використання або вилучення, а також прийняття рішень щодо моделі їх трансформації, визначення тих, хто може користуватися ресурсами, і хто позбавлений такої можливості. Це також стосується передачі лісових ресурсів у користування, їх продажу або надання в оренду. Зміни в системі лісоволодіння обумовлюють зміни в розподілі прав між різними зацікавленими сторонами. Ситуація щодо володіння земельними та лісовими ресурсами може суттєво відрізнятися залежно від країни, проте існують загальні проблеми:

- нечіткий розподіл ролей та обов’язків, відсутність гарантій прав на земельні й лісові ресурси, що може призвести до конфліктів;

- поширення таких явищ, як несправедливість, позбавлення прав бідних і соціально відособлених груп населення, а також місцевих громад, які функціонують за рахунок лісу;

- визначення прав та інститутів, заснованих на звичаях, а також корінних народів у процесі розробки і здійснення політики та законодавства;

- недостатність можливостей у власників прав володіння і користування для реалізації своїх прав щодо забезпечення сталого управління лісовими ресурсами через обмеженість фінансових ресурсів;

- істотна обмеженість можливостей державних інститутів щодо підтримки власників прав володіння й користування та забезпечення дотримання нормативних вимог;

- відсутність транспарентності та низький рівень участі основних зацікавлених сторін у процесі прийняття рішень про права володіння і користування [5].

Зі свого боку, вітчизняні експерти міжнародної програми FLEG ІІ (2009-2014 роки) серед головних напрямів реформ виділили заходи щодо вдосконалення відносин, пов’язаних із реалізацією прав власності на лісові землі, ліси, лісові ресурси й засоби виробництва, а саме:

- законодавча заборона приватизації державних лісів;

- перегляд відносин власності на ліси й лісові землі;

- виведення лісових смуг та інших видів деревних насаджень на сільськогосподарських землях зі складу лісового фонду, сфери правового регулювання лісового законодавства та відповідальності державних «лісових» органів;

- забезпечення рівних умов ведення лісового господарства в лісах усіх форм власності [7].

Успішне вирішення питання спрощення механізму переведення непродуктивних сільськогосподарських земель у землі лісового фонду шляхом зміни їх цільового призначення сприятиме вирішенню іншої, не менш важливої, проблеми - забезпечення оптимальної лісистості території України. Подальша реалізація програмного підходу до вирішення проблеми оптимальної лісистості передбачає розробку нової Державної програми «Ліси України» на наступні 5-10 років, але, враховуючи складну економічну ситуацію в Україні, існують значні ризики її невиконання. Тому потрібно змінювати власне сам підхід. Насамперед це стосується усунення штучного спротиву місцевих громад, які економічно не зацікавлені виділяти навіть еродовані та непридатні для ведення сільського господарства землі під заліснення.

Тому постає завдання розробки на державному рівні нового спрощеного механізму передачі непридатних для сільського господарства земель та земель запасу для цілей подальшого заліснення, який би враховував інтереси держави, власників земель і місцевих громад. Потрібно також зберегти бюджетне фінансування лісовідновлення, передбачивши надання державних дотацій приватним власникам земельних паїв на садіння й догляд за лісом, що є поширеною європейською практикою; також доцільно розглянути можливість надання місцевим громадам права щодо передачі лісів, які вирощені на виділених ними під заліснення землях, у приватну власність, що дасть змогу підвищити їх економічну зацікавленість.

Тому вважаємо, що тільки тоді, коли поряд із державним інтересом до процесу розширеного лісовідновлення буде залучено колективний і приватний інтерес, проблему досягнення оптимальної лісистості можна буде вирішити набагато швидше - до часу набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.

Також підтримуємо думку А.Карпука, що система регулювання власнісних відносин у лісокористуванні має стимулювати суб’єктів приватного лісогосподарювання до заліснення малопродуктивних та деградованих земель, проведення агролісомеліоративних заходів на територіях активного ведення сільськогосподарського виробництва, упровадження плантаційного лісорозведення. Політику стимулювання безперервного та невиснажливого лісокористування слід синхронізувати з положеннями Кіотського протоколу, що передбачають надання фінансової допомоги країнам, які реалізують проекти щодо збільшення обсягів поглинання вуглецевих сполук [1].

Отже, на основі аналізу недоліків чинної законодавчої бази, а також критичних думок вітчизняних учених обґрунтовано пріоритетні напрями, заходи та очікувані результати розвитку інституту власності на лісові землі на найближчу перспективу (див. рис.).

Серед першочергових напрямів інституціо- нальних перетворень чи не найважливішим є забезпечення реальної рівноправності всіх форм власності на лісові землі, ліси, майно лісокорис- тувачів. Це передбачає внесення відповідних змін до Лісового кодексу України, прийняття низки підзаконних нормативних актів, які визначать однаковий порядок формування й реалізації державної, комунальної та приватної власності на лісові землі та майно лісокористувачів.

Найважливішим результатом вказаних перетворень має стати те, що лісові ділянки державної та комунальної власності стануть об’єктом купів- лі-продажу, застави, значно розширяться можливості залучення додаткових інвестицій у лісоре- сурсну сферу.

Не менш важливе значення має вирішення проблеми правового розмежування відносин власності на лісові землі, ліси та майно лісокористу- вачів, що передбачає виділення окремих статей у Лісовому кодексі, прийняття підзаконних актів, упорядкування механізму отримання державних актів на право власності, визначення правового режиму володіння, користування й розпорядження лісовими землями. Це, у свою чергу, сприятиме розв’язанню давніх суперечок щодо правового статусу, власників лісових земель і майна лісо- користувачів.

Також на порядку денному стоїть проблема узгодження положень Лісового та Земельного кодексів щодо регулювання відносин власності на лісові землі та ліси комунальної і приватної власності.

Це передбачає створення групи експертів із представників усіх сторін лісоземельних відносин та розроблення узгодженого порядку внесення змін до названих законодавчих актів і дасть змогу усунути правові колізії та встановити єдиний порядок державного регулювання відносин власності в законодавчих та підзаконних нормативних актах.

До важливих напрямів трансформації відносин власності слід віднести обґрунтування шляхів зацікавлення власників сільськогосподарських угідь (чи приватних осіб) до зміни цільового призначення (придбання) непродуктивних та інших земель під заліснення. Для цього потрібно значно спростити відповідні дозвільні процедури, передбачати надання державних дотацій приватним власникам на заліснення цих земель, а також часткове державне фінансування лісовпорядкування й догляду за лісонасадженнями протягом перших 10 років, використавши позитивний досвід європейських країн. Унаслідок реалізації цих та інших заходів збільшаться площі лісових земель та зростуть темпи лісовідновлення, що сприятиме прискоренню досягнення оптимальної лісистості території України.






Рисунок. Пріоритетні напрями, заходи та очікувані результати розвитку інституту власності на лісові землі (розроблено автором)

Важливе значення має також зацікавленість територіальних громад у виділенні земель для заліснення або переведення в лісові землі природно заліснених ділянок, що передбачає реальну децентралізацію системи управління лісовим господарством шляхом передачі на місцевий рівень функцій регулювання лісоземельних відносин, надання субвенцій місцевим бюджетам для покриття витрат на лісовідновлення. Це створить підґрунтя не лише для децентралізації системи регулювання лісоземельних відносин, а й отримання додаткових коштів для розвитку місцевих громад [10].

Серед перспективних напрямів трансформації відносин власності особливе місце займають питання розвитку нових форм тимчасового користування лісовими ділянками й лісами, що передбачає внесення змін до Лісового кодексу України та деталізації у підзаконних актах механізмів оренди, концесії, застави, довірчого управління. Це сприятиме залученню в лісоресурсну сферу додаткових інвестицій за рахунок розвитку державно-приватного партнерства та формуванню інституту ефективних користувачів лісовими ділянками.

Але для реалізації розглянутих напрямів недостатньо лише внесення відповідних змін до законодавчих та нормативно-правових актів чи розробки нових форм дозвільних і звітних документів. Паралельно необхідно трансформувати систему фіскального, фінансового-кредитного, антимонопольного, цінового, митного та адміністративного регулювання еколого-економічних відносин у лісовому секторі на основі досвіду європейських країн із пострадянського простору.

Висновки. Отже, питання розвитку інституту власності на лісові землі потребує негайного вирішення, адже відповідно до європейських принципів усі форми власності на лісові землі повинні бути юридично рівноправними, а конфлікт інтересів між власниками виключений. Це передбачає узгодження положень Лісового та Земельного кодексів України, закріплення у них спеціальних норм щодо визначення правового режиму лісових земель комунальної та приватної власності, а також економічних стимулів для власників і територіальних рад як розпорядників майна громади, до заліснення непродуктивних сільськогосподарських земель.

Створення ринково орієнтованого інституту власності на землі лісогосподарського призначення має стати сьогодні основним завданням усіх інституціональних трансформацій, що відбуваються у сфері лісового господарства. У цьому контексті першочергового вирішення потребує проблема впорядкування відносин власності на аграрні ліси, активну зацікавленість у вирішенні якої проявляють усі сторони, інтереси яких нерідко перетинаються, що призводить лише до відтягування процесів реформування. Додатковий економічний ефект можна отримати й за рахунок розвитку нових форм тимчасового користування лісовими ділянками на правах оренди, концесії, застави, довірчого управління. Реалізовувати ці заходи потрібно комплексно, щоб отримати додатковий синергічний ефект від розвитку інституту власності на лісові землі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Карпук А.І. Економічне регулювання лісокористування в ринкових умовах : монографія. Луцьк, 2012. 490 c.

2. Мартиенко А.И. Роль государства в формировании экономико-экологических ограничений реализации собственности на природные ресурсы. Економічні інновації: зб. наук. пр. О.: ІПРЕЕД НАН України, 2011. Вип. 44. С. 161-173.

3. Матвеев С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія: підручник. Суми, 2006. 184 с. (Рекомендовано МОН України).

4. Попков М. Про «інститут права власності» та «системи управління лісами». URL: http://www.lesovod.org.ua/node/23739

5. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (фАо). URL: http://www.fao.org/home/ru

6. Сторожук В., Попов М. Селянські ліси: сучасні

проблеми в дзеркалі реформування земельних відносин. URL: http://www.fmsc.com.ua/fmsc_articles/

prochee/-selyanski_lisi.html - 28.01.2008. - Загол. з екрану.

7. Стратегія реформування лісового сектору: рекомендації програми FLEG іі. URL; http://www.lesovod.org.ua/node/23739.

8. Харічков С. К., Мартієнко С.К. Інституціональні основи формування концепції власності на об’єкти природно-ресурсного потенціалу. Економічна теорія. 2006. № 2. С. 65-73.

9. Хвесик М.А., Голян В.А. Інституціональна модель природокористування в умовах глобальних викликів: монографія. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. К., 2007. 480 с.

10. Шубалий О.М. Трансформаційні процеси у лісовому секторі: інституціональні передумови та механізми реалізації: монографія. Луцьк, 2015. 456 с.

Редакція журналу

Хроники украинской охоты: стреляют куда попало, попадают в людей



Когда нашим чиновникам поднадоедает ставить политические «опыты» на населении, они отправляются на природу – отдохнуть от трудов праведных да с ружьишком порезвиться. И тут под «обстрел» попадают не только звери, но и… люди (!).

Народ Украины уже попривык к оригинальнейшим способам охоты сих величавых господ, да и охотников «из народа», когда не разбираясь в природных процессах (время вынашивание самками молодняка, например), гласных и негласных правилах охотника, они, стреляя по всему подряд (некоторые и из автоматов (!) умудряются), постепенно уничтожают население наших лесов. И все бы ничего, да только вот иногда это их невежество становится опасным и для людей.

Так, во время «господской» охоты 3 января в Романовском лесу Житомирской области чиновник вместе с силовиками ранили лесника из села Гвоздярня, сообщает «Житомир-Онлайн».

Издание информирует, что председатель Романовского районного совета Александр Кондратюк, шеф управления СБУ в Винницкой области Владимир Пахнюк, один из руководителей столичной «Альфы» и Романовский предприниматель, депутат областного совета Игорь Ходак устроили «сафари» в лесах близ Романова – благо, есть где разогнаться. И случилось на пути им попасться местному леснику.

К сожалению, официальной информации о том, что именно произошло в дальнейшем, пока что нет. Как нет и комментариев от участников охоты. Есть факты (если это интернет-издание не врет) – местному леснику прострелили кишечник, и в тяжелом состоянии доставили в областную больницу собственными силами, не привлекая лишнего внимания. При каких обстоятельствах лесничий стал жертвой этой «сафари», предстоит выяснить правоохранителям. Если дело, конечно, не замнут. В любом случае, наша редакция отправляет информационный запрос дознавателям для выяснения всех подробностей инцидента.

И это не единичный случай. Напомним, что два месяца назад в одном из сел Первомайского района Николаевской области охотник подстрелил девятилетнюю девчушку. Как выяснилось впоследствии, будучи навеселе, местный житель случайно ранил ребенка в оба бедра.

А все потому, что недосуг им, горе-охотникам нашим, занятым делами важными, прочесть и изучить нормативный документ – альфу и омегу украинского охотника – Закон «Об охотничьем хозяйстве и охоте», в котором черным по белому прописано, что охота в Украине осуществляется исключительно на диких зверей и птиц. Люди в нем не указаны.

Любителям трофеев законодатели настойчиво напоминают, что охотничье ружье – это серьезная ответственность. Ни при каких обстоятельствах правила не разрешают направлять оружие на людей или домашних животных. Категорически воспрещается без лишней надобности возводить курок, а, тем более, стрелять. Но дуракам ведь закон не писан…

Но если ранения людей еще можно списать на случайность, то умышленное уничтожение редких птиц и зверей уже не укладывается ни в какие рамки.

Анекдот в тему

Внук из города приехал к деду в деревню. Скука смертная, делать нечего. После того, как дед показал все хозяйство, внучок заскучал. Дед говорит:

– Милок, а почему бы тебе не взять собак и ружьишко и не сходить в лес пострелять?

– А что, можно?

– Конечно!

Внук обрадовался, взял ружьё, собак и убежал в лес. Через час вернулся, возбужденный:

– Дед, а у тебя еще собаки есть?

«На горячем если поймать, то дуло в ж*пу впихнуть»

В начале ноября прошлого года в одном из карпатских заповедников ради наживы застрелили бурого медведя.

– Охота в заповеднике запрещена, а бурый медведь и вовсе в Красной книге, – прокомментировал чрезвычайную ситуацию и.о. начальника следственного отдела Раховского отделения полиции Николай Ковбаснюк.



Случайные свидетели сообщили правоохранителям, что, когда медведь попал в капкан, подошли двое, застрелили его и освежевали тушу. Шкура, жир и желчь медведя на рынке стоят хороших денег. За один только грамм желчи можно выручить от 300 до 400 гривен. Шкура же в зависимости от размера и целостности потянет на 17-30 тысяч гривен!

Через две недели общественность вновь всколыхнула новость о злостном браконьерстве – убийстве карпатской рыси, которая также находится в Красной книге. На сегодняшний день в Карпатах их осталось всего 350 (!).

Причем это убийство совершили не «обычные браконьеры», а местный председатель районного общества охотников и рыболовов Виктор Кабаля вместе с сыном Николаем, который по совместительству является его же замом. По некоторой информации, отец и сын, используя служебное положение, регулярно занимались браконьерством.



Не суждено было орнитологам проследить и за редким соколом-балобаном в Одесскойобласти. Птицу, занесенную в Красную книгу, тоже убили браконьеры.

«В июне 2017 мы надели два передатчика на соколов-балобанов в Одесской области для изучения миграции этих редких птиц», – сообщил на своей странице в Facebook Максим Гаврилюк.

Он также написал:

«Убить просто так, ради забавы. Бессмыслица. Дикость. Каменный век»

Реакция в сети была однозначной: «Это все от бездуховности. У таких нет ни души, ни сердца».

«Такую красоту ради хвастовства уничтожить? На горячем если поймать, то дуло в ж*пу впихнуть. Только чм*шные мажоры на такое способны».

Отметились охотники-чиновники под Новый год и под Днепром. Здесь председатель ревизионной комиссии областного общества охотников и рыболовов и егерь (опять же, это чиновники, призванные следить за охраной окружающей среды), убили четырех лебедей. Теперь в отношении них возбуждено уголовное дело.

И пока у нас убивают ради забавы, в Омской области России двое местных жителей убили трех птиц, две из которых занесены в Красную книгу. На… шашлык (!).

Остается задать резонный вопрос – ну и кто теперь звери?

Янв 21, 2018
Источник

Протягом трьох днів працівники лісоохорони намагалися вствановити власника виявленої деревини





Днями під час рейду у с. Поступель Ратнівського р-ну працівники лісової охорони ДП СЛАП «Ратнеагроліс» побачили складовану продукцію біля житлових будинків. Щоб виявити власника, на місці організували цілодобове чергування. Проте протягом трьох днів по лісопродукцію так ніхто і не приїхав. Тож працівники лісової охорони опитали місцевих жителів та владу про факт, проте ніхто не знав, хто є власником деревини і звідки вона привезена. Про це повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ

Деревину вилучили – а це 22 м куб. пиловника сосни та вільхи. Нині лісопродукція зберігається на території держпідприємства, поки встановлюються деталі походження деревини та її власник.

Ще одна подія, пов’язана з лісопродукцією у Ратнівському районі, мала місце наступного дня. Лісова охорона ДП СЛАП «Ратнеагроліс» виявила самовільну рубку. Майстер лісу почув звук бензопили, повідомив інших працівників лісової охорони, разом виїхали на місце. На гарячому вдалося затримати двох жителів с. Зоряне.

Самовільно зрізану деревину вилучено. Складено протокол. Тепер лісопорушникам доведеться сплатити штраф та збитки, що становлять більше 9 тис. грн.





Січень 21, 2018

Черкаські лісівники задіяли усю свою техніку на ліквідацію сніголамів


Працівники державної лісової охорони лісгоспів цілодобово задіяні у ліквідації наслідків снігопадів та сніголамів.

Про це йдеться на сайті Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

“Наразі йдеться про розчищення доріг загальнодержавного й місцевого значення, звільнення ліній електропередач від повалених дерев. Загалом задіяна практично уся лісогосподарська техніка лісгоспів, яка може допомогти у ліквідації наслідків зимової стихії для нормального функціонування громад”, – повідомив начальник Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Дзюбенко.

Сніголам зашкодив лісовим насадженням не тільки в містах і селах, а і на значній площі лісових масивів Черкащини. Проте поки що не йдеться про ліквідацію сніголамів у лісових масивах, оскільки дерева під натиском снігу продовжують падати та ламатися. Згодом буде обстежено лісові насадження на предмет їх пошкодження. Інформація буде узагальнена та повідомлена додатково.

Человек-сосна. Как Андрей Сагайдак впустил в себя лес


Как уехать из большого города, поселиться в столетней хате и получить все, о чем мечтал

Декабрьский лес молчит. Он застыл, как многорукий истукан. Если задержать дыхание, можно услышать звон прозрачных капель на кончиках иголок. Хотя нет. Это звенит в ушах тишина. Но если поднять голову вверх, там высоко в небе можно заметить движение. Шапки сосен, упирающиеся в облака, медленно раскачиваются. Они напоминают шаманов, впавших в транс, чтобы вызвать снег. Или великанов-гипнотизёров, которые движутся, как маятники, и шепчут: «Вы засыпаете, засыпаете. Спите. Вам снится чудесный сон. Про лес».

Оловянный солдатик

Этот лес живёт в междуречье Десны и Днепра. За ним присматривает Андрей Сагайдак, а может, они присматривают друг за другом.

Сосны в этих местах росли всегда. Полесье — это такой кусочек тайги, заброшенный на юг. Почвы здесь небогатые. В основном песчаные, сухие, кислые. Но сосна — стойкий оловянный солдатик, дерево-пионер, не сдаётся ни на морозе, ни на солнцепёке.

Сагайдак попал сюда случайно. По крайней мере так кажется на первый взгляд. Хотя потом понимаешь, что кто-то давно готовил здесь почву для него. Раз уж начинать эту историю, то с 1950 года, когда решили создать военный полигон «Десна», а близлежащие сёла выселить. Выгоны, сенокосы, огороды — исчезло всё. В 1960-х людей снова отодвинули, потому что делали водохранилище на Днепре. Огромная территория Центрального Полесья пропала с карт, зато разросся лес. А в 2002-м здесь появился Межреченский региональный ландшафтный парк — самый большой в Украине, на 100 тыс. га, а вместе с ним и Андрей Сагайдак.

В детстве он мечтал о небольшом замке — деревянном или каменном, но чтобы обязательно с настоящим рвом вокруг. Такая себе вселенная для рыцаря.

Что-то отдалённо напоминающее эту мечту у него теперь есть — тысячи гектар леса, какой-никакой охранный статус и пусть не замок, но столетняя хата в селе Отрохи, которое почему-то не стали отселять.



Молодо-зелено

Мы стоим на развилке — слева сосны-подростки, справа — взрослые деревья. Надо выбрать дорогу. Сегодня Андрей — мой проводник, и я иду за ним.

— По сосне очень просто определить её возраст, — говорит он, сворачивая к молодому деревцу и осторожно беря его за верхушку. — За один год сосна выпускает одно кольцо веток. У этой их девять. Значит, ей девять лет.

Молодым деревьям в лесу непросто. Да и вообще шансы стать деревом у соснового семечка невелики. Оно готово начать самостоятельную от матери жизнь на третий год после появления шишки. В конце зимы её твердые чешуйки в один миг раскроются, как шлюзы на дамбе, и семечки окажутся на свободе, если, конечно, их до этого момента не съест моль или огневка. Дальше снова дело случая. Семечко может упасть в толстую подушку мха, в которой нет никаких сил прорасти, или окажется в тени. Сагайдак показывает на тоненький стебелёк с зелеными хвоинками, не больше десяти сантиметров в высоту. Это маленькая сосёнка.



— Скорее всего, она не выживет, потому что слишком близко к взрослому дереву, — говорит он, и его слова шариками отскакивают от стволов и летят дальше, чтобы снова угодить в ствол.

Если присмотреться, окажется, что под ногами таких малышей много. Обычно на них не обращаешь внимания, но сейчас глаз перенастраивается на новый ландшафт, как у какого-нибудь супергероя.

 — В лесу так предусмотрено: на всякий случай семечки прорастают, всходы живут год-два, им не хватает света, и они гибнут. Но если вдруг что-то случится со взрослым деревом, они займут его место под солнцем. И всё это для того, чтобы лес беспрерывно существовал.

Когда Сагайдак объясняет, его руки начинают летать, как у дирижёра перед оркестром. В роли оркестра — лес, первая скрипка — сосна. Взмах руки — и оркестр играет.

— Есть люди, которые уверены, что без вмешательства человека лес постареет и умрёт навсегда. Такую идею даже некоторые лесничие поддерживают, — смеётся мой проводник. — Люди думают, что был какой-то первый лесник. Он-то всё и посадил.



— И увидел он, что это хорошо, — смеюсь в ответ.

 Чтобы сосновому семечку дать шанс, природа оснастила его крылом. Похоже, такое есть и у Андрея, иначе, как его, человека, родившегося в Киеве, сюда занесло?

Поймав ветер, семечко может улететь далеко от матери и попробовать построить свою жизнь в другом месте, как группка сосен-подростков на открытой лужайке. Пройдёт несколько лет, и те, что сильнее, выбьются вперёд, а те, что слабее, отстанут и постепенно уйдут. Таков естественный ход вещей.

Кажется, что у них сейчас равные возможности. Но есть наследственность, а ещё случайности. Косуля откусила верхушку — всё, деревце уже не сможет догнать сородичей. Или побеговьюн. Он проедает ходы в побегах, те не гибнут, но загибаются вниз. На следующий год им нужно потратить время, чтобы развернуться вверх, и дерево отстанет. Сосну может захватить опенок, а личинки майского жука за несколько лет способны обгрызть корни, так что она погибнет.

Андрей неожиданно останавливается.

— Вот, кстати, следы кабана. Тот, что побольше, — от пятака.

 Кабаны любят личинок майского жука и роют землю в их поисках. Во всём должен быть баланс.



Волшебные грибы, невиданные звери

Лес часто воспринимают как набор деревьев — что-то вроде коробки с карандашами.

— Но классический лес намного сложнее. Это сообщество,— Андрей делает акцент на последнем слове.

Здесь приспосабливаются друг к другу и отдельные виды, и отдельные организмы. Деревья взаимодействуют между собой, формируя среду, комфортную для себя. И если вдруг из этого сообщества кто-то выпадает, остальные могут пострадать. Например, по краям вырубок сосны часто высыхают. В зависимости от того, какие есть деревья в лесу и как сильно смыкаются кроны, под ними живут определённые виды кустарников, трав, животных.



 — Туристы часто спрашивают: «Почему у вас тут так не прибрано?» В их представлении в лесу должен быть порядок — от сухих деревьев нужно избавляться. Мертвая древесина мозолит глаза, — улыбается Сагайдак. — Но если лес «вычищать», он теряет важный компонент. Ведь в мёртвой древесине живут грибы, мхи, лишайники, насекомые, которых едят птицы.

В Европе даже слоган придумали: «Мёртвая древесина — живые леса». Андрей продолжает «дирижировать» невидимой палочкой.

 — А ещё ведь есть то, что под землёй, — говорит он, «спуская» нас на нижний уровень леса. На этих словах я начинаю внимательнее смотреть под ноги, как будто это поможет просветить насквозь слой рыжих иголок, но натыкаюсь взглядом на коричневатую шляпку гриба. Зеленушка или рядовка зелёная — из съедобных самый поздний здешний гриб. Этого не видно, но её грибницей увиты корни сосны. Через них дерево получает минеральные вещества, которые само оно не способно впитать из почвы. Взамен сосна отдает сахар, добытый с помощью фотосинтеза.



— Грибницы могут опутывать корневые системы нескольких соседних деревьев, так что фактически они существуют как единый организм, — объясняет Сагайдак.

 Знакомьтесь, сообщество «Лес», статус «Всё сложно».

Десять метров по тропе и снова след — на этот раз лося. Можно представить, что чувствовал Александр Сергеевич, когда писал про «следы невиданных зверей». След есть, а зверя не видно. Будто сработала сигнализация и спугнула всех вокруг.

 — Русалки на ветвях сидят? — не выдерживаю я.

Болото всё-таки совсем рядом — прямо за моей спиной огромное заповедное Бондаревское.

— Я слышал от местных истории про русалок в духе: «Сама не видела, но моя сестра встречала». Они воспринимают это не как что-то потустороннее, а скорее как норму. Мол, и такое бывает. К лесу здесь скорее рациональное отношение.

Как-то к Сагайдаку приезжала этнограф, собиравшая фольклор Полесья. Она говорила, что лес для местных — это всё то, что находится за чертой двора, а всё что за чертой, населено нечистью. Но сколько Андрей ни пытался вытянуть из местных жителей таинственные истории про лес и его обитателей, мало что из этого получилось. Разве что рассказ о бревне, через которое лучше не переступать, а то заблудишься. Как оно выглядит, никто не знает, но говорят, такое есть.



— Если человек постоянно живёт в лесу, он не воспринимает его как враждебную стихию. Бабушки не берут с собой ружьё, когда идут за грибами или за ягодами, хотя уходят далеко вглубь. Леса здесь не боятся. Это среда обитания.

Не зря же он проник даже в местные фамилии — Ведмеди, Жилы, Судаки, Лоси. Когда-то хутор Упырей был. Здесь даже болот не боятся, на них устраивали сенокосы. И люди по несколько дней там жили.

Сказочным или сумрачным лес кажется тому, кто от него далеко. Например, мне. Потому и нужен проводник.

— Манит или пугает то, что незнакомо, — говорит Сагайдак. — А когда ты постоянно рядом с ним, в нём, начинаешь его узнавать. Понимаешь, что ничего страшного или дикого здесь нет. Ты можешь всё разложить по полочкам. Ты понимаешь, когда ветка треснула под тяжестью снега, а когда на неё наступил зверь. Это как в отношениях между влюблёнными. Вначале отношения овеяны романтикой, а потом становятся более равномерными. Главное, что я сейчас испытываю к лесу, это уважение.

Впрочем, пришёл к этому Андрей Сагайдак не самой прямой тропой. Наверное, переступил через то самое бревно.



Сказка про лесника

Почти всё детство он провёл на хуторе у деда, а там, в какую сторону ни пойдёшь, всюду лес. Там же у деда в сарае он нашёл старые журналы про охоту. Они его так захватили, что Сагайдак решил выучиться на лесовода, специализация — «охотничье хозяйство». Когда он сообщил родителям о поступлении на лесотехнический факультет, те пустили в ход тяжёлую артиллерию, лишь бы отговорить сына. Они его видели или биологом, или ветеринаром, но никак не лесником. Мама позвала подругу, которая училась в лесотехническом институте в Ленинграде. По задумке, та должна была расписать, какая бессмысленная её профессия, а сын, видимо, должен был испугаться и отказаться от глупой затеи. Но план провалился.

В 21 год Андрей уже работал начальником участка в охотничьем хозяйстве Высше-Дубечанского лесхоза. Интересная работа как для вчерашнего студента — 22 тыс. га, пять егерей и водитель в подчинении, служебный дом в лесу — большой, недалеко от Киева, соседей вокруг нет. К Сагайдаку постоянно приезжали друзья, жилось весело. Но так было поначалу.

— Когда читаешь о войне в книгах, она выглядит романтично — подвиги, мужество, герои, битвы, мечи, — говорит Андрей. — Но если с ней столкнёшься в реальности, поймёшь, что романтичного в ней мало. Так и с охотой. Если живёшь в городе и время от времени выезжаешь поохотиться, чувствуешь себя индейцем. Ты мужик, ты выследил зверя. Но если твоя работа — организовать для кого-то охоту, всё совсем иначе. Никакой ты не индеец, и зверя ты не перехитрил, а просто выучил его повадки, поэтому можешь к нему подойти близко. Нет геройства и мастерства. Есть обычное ремесло.

Охотники не говорят «убил зверя», они предпочитают называть это словом «добыл», что, впрочем, сути не меняет. В какой-то момент это и стало проблемой для Сагайдака. Только что ты видел красивого лося, а через секунду совсем не симпатичный тебе дядька застрелил его. И твоя задача далека от героизма — надо снять шкуру, разделать тушу, сложить в пакеты. Куда-то не туда ты забрёл. За два года окровавленные пакеты навсегда отвратили Андрея от охоты. А когда ему предложили должность заместителя директора в только что созданном Межреченском парке, он сразу согласился. Несколько лет мотался между Отрохами, где работал, Черниговом, где жил, и Киевом, где преподавал. А потом его должность в парке сократили, и он со своей первой женой перебрался в Киев, казалось, насовсем — карьера преподавателя в аграрном университете, семья.

Но у леса на него свои планы. В 2006-м Сагайдака снова позвали в Отрохи, теперь уже директором. Он опять согласился, только вот с женой пришлось расстаться. Но чуть позже в его жизни появится Света — «адъютант по всем вопросам, без неё я бы не справился».

Десять лет назад он купил столетнюю хату в Отрохах. Всё внутри они с женой оставили, и вышитые рушники, и иконы, только стены перекрасили, привезли холодильник и стиральную машину. Света даже наловчилась готовить в печи. В этом доме прямо возле леса они и пустили корни.

 Всё же сосновое семечко упало на подготовленную почву. Может, подготовили её истории о прадеде, служившим объездчиком леса в царские времена.

 — У лесника тогда была винтовка со штыком, жил он в лесу, — рассказывает Андрей. — Пятью лесниками руководил объездчик. Ему тоже полагалась винтовка, а ещё драгунская шашка и служебный конь. Это была такая военизированная структура. Если едешь в лес с телегой, отмечайся или у лесника, или у объездчика. Следили даже за тем, чтобы люди не собирали чернику гребёнками. Но главное, лесники не имели никакого отношения к лесозаготовке.



Андрей даже нашёл «Положение о лесной страже 1851 года». В нём правила поведения лесника выглядели так: «Не заводить лишнихъ знакомствъ и связей, не ходить часто въ гости, на базары и ярмарки. При обходахъ не брать ни отъ кого никакихъ подарковъ».



— Получается, что образ лесника как доброго бородатого дяди, который живёт в деревянном домике на опушке, ходит с ружьём и охраняет лес, остался у нас как раз с тех пор. Меня туристы спрашивают, как проходит мой рабочий день. Я хоть и не лесник, но подыгрываю. Мол, встаю в пять утра, беру ружьё и иду охранять лес, а как же ещё? — смеётся он.

Кажется, в полесском лесу живёт тролль. А вот доброго лесника-охранника уже давно нет. С тех пор как в 1953 году лесное хозяйство объединило в себе лесную охрану и заготовку. Теперь лесники не только выращивают лес и охраняют его, но рубят и продают древесину.

 — Современный лесник превратился в лесозаготовщика. Если твои доходы зависят от того, сколько ты деревьев срубишь, ты уже не столько охранник, сколько полубизнесмен, — признаёт Сагайдак.

Многие думают, что лесник — хозяин леса, но на самом деле он нижнее звено в системе лесного хозяйства, гигантской структуры по выращиванию древесины.



Щепки летят

Если присмотреться, сосны, между которыми мы бродим, стоят рядами, как застывшие балерины у станка, тонкие и высокие. Они такие, потому что растут густо, затеняя друг друга с разных сторон. Каждое дерево пытается добраться до солнца и стремится ввысь. Его нижние ветки, живущие постоянно в сумраке, не выдерживают и отмирают. Конкуренция между соснами высокая, но это то, к чему их принуждает человек.



На этом и строится лесное хозяйство. Если те же сосны растут на открытых местах на расстоянии друг от друга, они не такие высокие, а раскидистые, сучковатые, с густыми кронами. Живописные, но бесполезные. Потому что человеку нужна древесина, а не естественный лес. Как говорят лесоводы, — деловые стволы — прямые, без лишних веток, которые легко порезать на бревна по 5-6 м длиной и продать. А чтобы такие получить, нужно посадить сосны густо. И пусть выживет сильнейший. Но потом наступит и его час.

Всё начинается с небольшого щелчка, который через долю секунды снова повторяется, но громче, потом ещё раз — раскатистее и наконец прорезает воздух взрывом. Я вопросительно смотрю на Сагайдака. Это не учения на военном полигоне, отголоски которых сюда тоже долетают. На соседнем участке лесорубы. Нам не слышно, как работает пила, но слышен звук ломающихся веток, когда 35-метровое дерево только начинает падать, задевая кроной другие деревья. Оно как будто хватает за руки прохожих, но никто не поможет, и ствол рухнет. Лес Межреченского парка принадлежит лесхозу, а статус регионального ландшафтного парка не защищает деревья от рубок.



 — В Лесном кодексе написано, что лес выполняет водоохранные, почвозащитные, экологические функции и является источником древесины. Но на самом деле на первом месте последнее, всё остальное — попутно, — грустно говорит Сагайдак. — Наше лесное хозяйство заточено под выращивание деловой древесины.



Сосна в Полесье была всегда, но не в таком количестве, и её разбавляли где-то берёза, где-то дуб. Сосна растёт быстро, древесины даёт много, там, где были условия, её высаживали и получили большие площади однообразных лесов. Исполнилось сосне 80 лет, её рубят, на её место сажают новое деревце, и так по кругу. В итоге лесоводство во многом напоминает сельское хозяйство, только фермеры собирают урожай раз в год, а лесничие — раз в 80 лет.



Женщина с мечом

Меч Колесова. Поперечная рукоятка вверху и узкая стальная лопата, напоминающая клинок меча, внизу — инструмент для посадки сосен. Конструкцию придумал директор харьковского земледельческого училища еще в конце 19 века, но используют её до сих пор. Традиции в лесном хозяйстве меняются так же медленно, как и растёт дерево.



Меч мне по пояс и весит больше трёх килограммов. Чтобы сделать лунку, нужно взять его обеими руками, поднять вверх и с размаху вонзить в землю. Не зря всё же его так назвали. В лесном хозяйстве пилы — для мужчин, мечи — для женщин. Именно женщины занимаются посадкой лесокультурных растений. На месте вырубки проходит трактор с лесным плугом, после которого остаются борозды. В них делают лунки и сажают годовалую сосну, которую разводят в лесных рассадниках. Потому-то лес и растёт рядами.

 Шишки лесные хозяйства закупают у населения. Когда шишку высушивают, она раскрывается, и из неё выпадают семечки. Но семечки с крылышками, а людям крылья не нужны, поэтому их обламывают.

Теоретически для этого есть специальный барабан, но на практике всё проще. Сагайдак рассказывает, как это делали в лесхозе, где он работал. Семена высыпали в полотняный мешочек, клали его на пол и топтались по нему. Потом нужно было включить обычный советский вентилятор и пересыпать семена из посудины в посудину, пока все крылышки не улетят.

Когда сосна прорастает, её нужно полоть, в жаркие дни притенять от солнца специальными щитами. Молодые саженцы высаживают на вырубке или ранней весной, или поздней осенью. Всё это напоминает огород, только очень большой.

— Наши лесоводы хвалятся, что площадь лесов в Украине не уменьшается. Но, по сути, у нас огромные площади юных посадок, которым до леса ещё далеко, — объясняет Сагайдак. — Не меньше 60 лет.

Если их, например, оставить без присмотра, они выживут пятнами, и через несколько десятилетий будут выглядеть как разновозрастный лес. Но с хозяйственной точки зрения это нерационально.

— У нас как лесоводов учат? Нужно выращивать высокопродуктивные леса — лес должен быть высокий, стройный. Меня тоже этому учили. Но на самом деле это нужно нам, а не лесу и природе. Одичавший лес сам способен регулировать процессы внутри себя.



Лес Шишкина

В Отрохах Андрея за глаза называют «музейнык». Но без притирки, как и в любом сообществе, не обошлось. С самого начала отношения у директора парка и местных жителей складывались не очень. Запала было много, а эффективность работы он измерял количеством выписанных штрафов за нарушения природоохранного законодательства.



— Я ж из охотничьего хозяйства пришёл. Надел форму, прицепил погоны и начал отлавливать нарушителей. То кто-то с сеткой рыбу ловит, то кто-то на браконьерской охоте. В итоге меня воспринимали как экоинспектора, — улыбается он.

Отношения изменились с появлением в Отрохах музея. В хате, которую купил Сагайдак, оказалось много старинных вещей — прялки, рушники. Когда он увидел эти сокровища, сразу загорелся идеей создать этнографический уголок, который бы сохранил местную историю и рассказал про лесные промыслы. В сельском клубе парк арендовал комнату под офис. Там-то Сагайдак и решил открыть что-то вроде небольшого музея. Но клуб сгорел, причём в тот день, когда из Отрохов уезжали учёные Франкфуртского зоологического общества, гостившие в парке несколько дней.

Вечером зоологи позвонили Сагайдаку, чтобы ещё раз попрощаться (они как раз пересекали границу), а он им рассказал о пожаре. Немцы ответили: «Посмотрим, что можно сделать». На следующий год они перечислили деньги, которых хватило на то, чтобы закупить материалы для строительства музея и домика-офиса.

Сагайдак на листке в клеточку нарисовал план домиков. Строили своими силами — он, начальник охраны, жена, местные умельцы и волонтёры. Когда помещение было готово, Сагайдак забрал старые вещи из своей хаты, родственники передали ему ящик с одеждой прабабки, кое-что он нашёл у деда на хуторе, воз отдали соседи. Долго искали лодку-довбанку, которую местные делали из цельного ствола белой ивы. Она нашлась в соседнем селе Рудня. Потом было торжественное открытие для местных.

Все это Сагайдак рассказывает, пока мы греемся в музее у печки. Там горит огонь и уютно потрескивают дрова. Хотя, как шутит Сагайдак, эта печка только глаза греет. Электричества здесь нет, зато на столе стоит свечка из воска, а рядом лежат лучинки, которыми Сагайдак разжигал огонь в печи.

 — Вот такими лучинами раньше и пользовались, — показывает Андрей на небольшую светлую щепку. — Это кусочки сосны, заболевшей раком-серянкой. Из-за болезни она становится очень смолистой. Такие сосны легко обнаружить, они как будто с серым налётом на коре.

Каждая новая лучина вспыхивает моментально и громко трещит в тишине, пока не сгорит. Неровный свет от свечи еле дотягивается до середины длинного стола. Дальше кромешная тьма, в которой стоит самый любимый экспонат Сагайдака — столетняя борть, найденная им во дворе у прадеда жены.

Если в житомирском полесье традиция собирать мёд в лесу в бортях ещё сохранилась, то здесь, к сожалению, нет. Сагайдак бережно дотрагивается рукой до старого дерева. Борть широкая, едва ли я смогла бы её обхватить руками, и почти с меня ростом. Самому дереву было лет 150, когда его срубили, чтобы сделать улей.

 — Это сосна. Большая, старая, смолистая, потому и хранится так долго. Борть сделали не из прямого дерева, а из сучковатого. Видите, эти кольца? — Сагайдак обводит ладонью места, где когда-то были мощные ветки. — Знаете, почему я люблю эту борть? Потому что она — свидетельство того, какими здесь были леса. Это то, что показывают карты прошлого века. Густых лесов здесь было мало, зато формировались большие площади редколесья. А в редколесье сосны раскидистые, коренастые, с крупными ветками. Они росли не в одиночестве, но на просторе, где для них было достаточно света и места. Им не надо было тратить силы на то, чтобы бороться за солнце.

 Кажется, что в этот момент Сагайдак говорит совсем не о соснах.

 — Думаю, идеальный лес — тот, который рисовал Шишкин. На его картинах деревья массивные с развитыми кронами. Это то, что мы утратили. Это те «светлые» леса, которые в Европе, например, под охраной. Ведь лесолуговые ландшафты постепенно исчезают, а в них больше биоразнообразия.



Мир, лось, жвачка

Лесов, живущих по своим законам, а не тех, что придумал человек, мало. Это, как правило, заповедные зоны больших природоохранных объектов. Но и у них нет полной свободы.

— Мы всё равно проводим санитарные рубки, рубки ухода, убираем отставшие деревья. Хотя для природоохранных территорий должны быть другие правила. И конкретные цели, — говорит Сагайдак.

— Что можно было бы сделать здесь?

 — Вернуть эту местность к её более естественному состоянию — к редколесьям. Надо возобновлять те типы экосистем, которые стали редкими. Здесь, например, были вересковые пустоши, а на них держатся и тетерев, и косуля, и рысь.

Но пока территория Межреченского парка принадлежит лесхозу, Сагайдак не может реализовывать все свои идеи. А болота делают для охраны местных экосистем больше, чем статус регионального ландшафтного парка. Под парк их отдали, потому что они не такие ценные с точки зрения хозяйственной деятельности. Среди болот есть острова, а на островах действительно заповедный лес.



Но и искусственные посадки тоже постепенно дичают. Сагайдак показывает на небольшую поляну. В низине собралась вода, появились заросли кустарников. Под ногами мох, а значит, здесь уже не так тесно и темно. По краю крохотного лесного озерца растёт черника, а рядом брусника, которая на зиму сбрасывает листья, но её зелёные веточки прорезают тонкий слой белого снега. Все это признаки естественного леса. Через два десятилетия ряды сосен разойдутся так, что их не будет видно, и у каждого дерева появится шанс на сольный танец после долгих лет стояния по струнке.

Андрей Сагайдак скромничает о достижениях. На территории парка удалось сохранить типичные для Полесья виды животных — здесь есть стабильная популяция рыси и журавля. Даже отстояли известного «вредителя народного хозяйства, который питается народным добром».



 — Видите, побеги обкусаны? Это лось постарался, — Сагайдак показывает на сосну.

 Её молодые веточки как будто обрезали кусачками. Сосна с повреждённой верхушкой выбрасывает боковую ветку, которая потом изворачивается, как лира, чтобы исполнять роль ствола.

 — Если лось регулярно обкусывает сосны, они превращаются в кустистые и корявые. Что на таких заработаешь? — продолжает Сагайдак. — А значит, если подходить исключительно с хозяйственной точки зрения, лось и правда вредитель, его численность нужно контролировать, желательно уменьшать. Ещё в советские времена выходили статьи с заголовками «Как примирить лося с лесом», как будто это антагонисты.

 Эта фраза могла бы стать мемом. В Межреченском парке «примирить лося с лесом», а если точнее, с лесниками, всё же удалось. Молодые посадки сосен от «вредителя» ограждают. При этом лосей на единицу площади здесь больше, чем в любом другом природоохранном объекте.

— Когда-то во время учёбы декан сказал нам довольно неприятную фразу: «Главное — это получение деловых стволов, остальное — романтика». Сейчас я понимаю, что к лесу нельзя так относиться.

Это то, чему Андрея Сагайдака научил лес, а он теперь пытается передать свои знания дальше. Не зря же он проводник.



— «Жизнь моя — это мудрость лесов, а леса исчезают быстро. Пройдёт немного лет — и не будет здесь деревьев, и мудрость моя станет безумием (цитата из повести «Приключения Рольфа» Эрнеста Сетон-Томпсона. — Фокус)», — задумчиво говорит он. — Мне нравится эта фраза, пусть и высокопарно звучит. Про наши полесские леса я и правда знаю много. Наверное, это моя основная миссия — рассказывать людям о лесах и природе леса. Мне нравится, когда человек начинает видеть здесь то, чего раньше не замечал.

Вокруг те самые сосны, что и пару часов назад, когда мы только вошли в лес. Только сейчас они уже не кажутся безмолвными деревянными истуканами. Каждый великан рассказывает свою историю, крепко держась за землю корнями, которые невидимой сетью расползаются под ногами. Это их царство, где деревья большие, а ты маленький.



Такое дерево

«Пасажири відпустіть, будь ласка, вагони. Пасажири, відійдіть від потягу». Женский голос, доносящийся из динамиков метрополитена, обращается к людскому потоку, который не собирается отступать, а наоборот, приливает, как море.

Сегодня Андрей Сагайдак в Киеве — принимает зачёт у студентов. Он преподает в Киево-Могилянской академии предмет «экология леса».

— Всё сдали? — спрашиваю его, когда мы встретились в шумном кафе.

— Я говорю студентам: «Вы же понимаете, что ваши оценки завышены?» Если не завышать, то придётся на пересдачи ездить, а я не хочу, — смеётся он.

Андрей предвкушает зиму, потому что это самое спокойное время. В Отрохах остаётся не больше 50 человек «и можно, как лес, перейти в режим экономии энергии». Посещения Киева Андрей Сагайдак давно свёл к минимально необходимому — в академии работает на четверть ставки. Хотя его родители до сих пор не теряют надежду, что сын переберётся из леса в город. У них уже и так есть «сложный случай». Дед Сагайдака, которому 91 год, всё ещё живёт на хуторе, и никакими силами вытащить в Киев его не удаётся. Бросать свой лес Андрей тоже не собирается. Знакомые пытаются убедить его защитить кандидатскую диссертацию. А он объясняет, что ему это не нужно, потому что в столицу он возвращаться не собирается, а в Отрохах от степени никакого толку. Лес не оценит.

— Мы не вегетарианцы, не экопоселенцы, не дауншифтеры и не отшельники. У меня есть интернет, и я смотрю телевизор. А в Отрохах встретил гораздо больше интересных людей, чем в Киеве. Просто мы так живём, — говорит Сагайдак.

Он такое дерево. Похож на свое любимое — на сосну. Но только не на прямую, которую выращивают, как пшеницу в поле, а на такую, какой она могла бы быть, — раскидистую, ветвистую. Для которой есть и простор, и солнце, и небо. С которой не снимут кору, которую не высушат, не покрасят и не придадут ей удобную кому-то форму.

— Рядом с лесом у меня простая и честная жизнь. В ней не надо делать вид, — объясняет Андрей. — Знаете, когда идёшь по лесу, наблюдаешь за зверем издалека, прислушиваешься к звукам птиц. Они тебя не замечают, ты не оставляешь следа. Вот фиалка трёхцветная. Вроде бы не открытие, но в декабре для неё поздновато цвести. А вот рысь метила территорию, близко подошла к селу, хотя пугливая. Ты всё остро чувствуешь и видишь, но незаметен. Это такое удивительное ощущение, как в песне «представь меня, как то, чего здесь нет».

Поймать это ощущение можно, став частью леса. И тогда его тайны откроются.

«На счёт три вы проснётесь», — шепчут сосны, раскачиваясь из стороны в сторону. — «Вы увидите лес, но уже по-другому. Раз, два, три».

Фото: Дмитрий Симонов, Александр Чекменёв, botanicalillustrations.org, gowild.lt



Елена Струк
Журналист
Фоукус, январь
21.01.2018

https://focus.ua/long/388929/