ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
31 березня 2018
Сосновые леса Сумщины под угрозой
В Международный день леса в областном управлении лесного и охотничьего хозяйства лесники Сумщины рассказывали журналистам о своей работе, достижениях и проблемах.
Лесов в области много, целых 452,1 тыс. га, у нас растут более 120 видов деревьев и кустарников, конечно, больше всего хвойных насаждений и дуба, много березы, ясеня, ольхи, осины, липы. Средний возраст деревьев - 68 лет. Большая часть лесного фонда, около 63%, - в ведении Сумского областного управления лесного и охотничьего хозяйства Госагентства лесных ресурсов Украины. С руководителем этого предприятия Виктором ЧигрИнцом наша дальнейшая беседа:
- Нам очень часто приходится слышать, что лес нещадно вырубается, но в отношении Сумской области это не так. За счет создания новых лесов за последние 10 лет их площадь увеличилась на 4 тыс. га. Запас стволовой массы составляет 109 млн. куб. м, каждый год в области всеми пользователями заготовляется 1 млн. куб. м, а прирастает на 1 га - 4,3 куб. м, то есть всего за год мы имеем прирост - 1,9 млн. куб. м. Средний запас древесины в Украине 211 куб. м, в Сумской области - 318 куб. м, а спелой и переспелой - 365 куб. м. Это, кстати, второй показатель в Европе.
Наши лесхозы, а их у нас 12, делают очень многое для создания новых лесов. А начинается все с семян. Наша задача - получить семена с генетически улучшенными свойствами, чтобы в дальнейшем вырастить хорошие лесные насаждения и за более короткое время. К примеру, такое дерево, как дуб, очень сложно воспроизводить. Оно дает семена один раз в 5-7 лет, то есть для возобновления вырубленных насаждений приходилось закупать желуди. А какие свойства этого дуба, насколько он акклиматизирован в нашей области - неизвестно. Поэтому, изучив европейский опыт подготовки семян, мы взяли его на вооружение, купили две морозильные камеры, каждая из которых в специальном режиме может до 5 лет сохранять по 5 т желудей. В 2017 году мы заготовили 40 т, часть заложили в специальные ямы (семяхранилища), а 10 т - в камеры. Так что мы обеспечены хорошим желудем на несколько лет, можем выращивать саженцы и полностью возобновлять вырубки. Мы ведем паспорт всех семян: где они собраны, в какое время, какие свойства деревьев и т.д. Следующий этап в лесоводстве - выращивание саженцев. Это лучше делать в контролируемой среде, обеспечить которую можно только в теплицах, позволяющих выращивать стандартный посевной материал, причем в пять раз быстрее, чем в открытой среде. В каждом лесхозе у нас есть по несколько теплиц с системами туманного и капельного орошения. В итоге нам удается ежегодно выращивать в пределах 12,5 млн. различных саженцев. Этого достаточно, чтобы создать 1300 га лесных насаждений.
После того как саженцы выращены, их высаживают на площади лесного фонда. Но за ними нужно ухаживать, а чтобы делать это качественно и к тому же облегчить труд наших работников, мы купили семь мульчеров производства Италии и Испании. Конечно, это недешевые агрегаты и в Украине их нет ни в одном лесхозе, но они работают очень эффективно.
- В Украине введен мораторий на экспорт древесины. Как у вас организовано производство?
- Ежегодно мы заготавливаем более 700 тыс. кубометров древесины, используя всего 65% годового прироста. Более 22% общего объема перерабатываем в собственных цехах с современными линиями. Ряд наших предприятий поставили сушильные камеры, которые позволяют изготавливать пиломатериал высочайшего качества. Кроме того, мы выпускаем паркет и в прошлом году 50 тыс. кв. м поставили за рубеж.
В лесхозах введено безотходное производство: в Роменском и Ахтырском порубочные остатки перерабатывают в топливную щепу, в Свесском - в топливные пеллеты.
Каждый год мы вкладываем инвестиции в развитие собственной производственной базы. В прошлом году капиталовложения составили 72,5 млн. грн. собственных средств. Мы строим лесные дороги с твердым покрытием, их у нас уже более 250 км, Свесский и Краснопольский лесхозы построили в лесных массивах мосты через реки протяженностью более 20 метров, способные выдержать 90-тонный груз. Многое еще можно перечислять.
- Прошлым летом, особенно в августе, в Украине было немало масштабных лесных пожаров. Что делается в нашей области, чтобы ситуация не повторилась?
- У нас было два больших пожара - в Шостке и Середина-Буде, но их вовремя локализовали. А удалось это сделать благодаря системе видеонаблюдения. У нас установлены 22 башни с цифровыми видеокамерами, которые перекрывают все леса области, используем и квадрокоптеры. В каждом лесхозе есть центр видеонаблюдения, и один оператор видит всю территорию лесхоза. И как только где-то происходит возгорание, он дает команду, после чего выезжает бригада, которая тушит пожар.
- Но ведь не только пожары уничтожают леса, много вреда, особенно хвойным деревьям, приносит вершинный короед.
- Да, это проблема и наших лесов. Этот жучок повреждает дерево изнутри и приносит с собой так называемый синий гриб. Зараженное дерево гибнет в течение двух-трех недель. В Украине короедом поражено 300 тыс. га леса, в Сумской области мы имеем очаги на площади около 1200 га соснового леса. Больше всего в Ахтырском, Глуховском, Кролевецком, Шосткинском лесхозах, около 80 га в Сумском. Учитывая, что 42% всех лесных насаждений Сумщины - именно хвойные породы, а вредитель распространяется достаточно быстро, то экологические потери от нашествия короеда могут быть необратимыми и, без преувеличения, привести к экологической катастрофе.
Единственный метод борьбы с короедом - санитарные рубки. Но в прошлом году были приняты новые санитарные правила «Леса Украины», по которым, чтобы провести санитарную рубку, нужно получить три разрешения: лесораспорядителя из Харькова, представителя «Укрлесозащиты» и местной службы экологии. После чего нужно ехать в Министерство экологии, которое окончательно решит, давать нам разрешение на проведение санрубки или нет. Как вы понимаете, процедура эта занимает немало времени. А этими же санитарными правилами санитарная рубка деревьев запрещена с 1 апреля до 1 июня. Но как раз в конце апреля у вершинного короеда наступает фаза вылета жуков, то есть они вылетают из одних деревьев, откладывают яйца на другие, и через полтора-два месяца мы получаем новую колонию взрослых короедов. Мы постоянно говорим об этом. К слову, в нынешнем году этот вопрос рассматривался и на заседании аграрного комитета ВР по вопросам лесохозяйства. Когда 32 нардепам вживую показали в Карпатах гектары сухого леса, они сказали, что не могли в такое поверить и что этим вопросом нужно срочно заниматься.
- В феврале-марте было очень много выступлений против санитарной вырубки леса на Барановке. Что вы можете сказать об этом?
- Там вершинным короедом повреждено около 80 га леса. Возле самой конторы лесхоза стоит около десятка зараженных сосен с желтыми верхушками. Мы провели все исследования - были лесологи, лесораспорядители, экологи. Все дали однозначное заключением - срочно провести санитарную рубку. Но мы не можем этого сделать, так как громада сказала: «Нет! Только через наш труп». И что? С 1 апреля проводить рубку мы не имеем права, все больные сосны останутся, и летом мы будем иметь их в несколько раз больше. И если ничего не предпринять, то через год-два вместо леса (а это больше 300 га лесных насаждений) на Барановке будет сухостой, а обвинят во всем нас.
Есть еще одна проблема. В соответствии с документами по лесоустройству, за нашим управлением закреплено 283 тыс. га государственного лесного фонда. Но нас обязали получить еще и госакты на право пользования. За оформление 1 га земли нужно заплатить 300 грн., т.е. нам нужно потратить порядка 85 миллионов на их оформление, а эти средства не предусмотрены нашим финансированием. Но тем не менее 63% госактов мы уже получили. Остальные - в процессе. У нас требуют документы о том, что лесные угодья закреплены за нами. Но ведь Сумская область была создана в 1939 г., и в то же время было создано лесное управление, а мы его правопреемники. В то время совнарком принимал какие-то решения о закреплении земель, но попробуйте их сегодня разыскать! Есть материалы лесоустройства, которые Верховным Судом признаны основным документом. Так на каком же основании они не принимаются?
И таких вопросов много, но мы работаем.
Виктория Ростоцкая
31.03.2018 09:40
Лесов в области много, целых 452,1 тыс. га, у нас растут более 120 видов деревьев и кустарников, конечно, больше всего хвойных насаждений и дуба, много березы, ясеня, ольхи, осины, липы. Средний возраст деревьев - 68 лет. Большая часть лесного фонда, около 63%, - в ведении Сумского областного управления лесного и охотничьего хозяйства Госагентства лесных ресурсов Украины. С руководителем этого предприятия Виктором ЧигрИнцом наша дальнейшая беседа:
- Нам очень часто приходится слышать, что лес нещадно вырубается, но в отношении Сумской области это не так. За счет создания новых лесов за последние 10 лет их площадь увеличилась на 4 тыс. га. Запас стволовой массы составляет 109 млн. куб. м, каждый год в области всеми пользователями заготовляется 1 млн. куб. м, а прирастает на 1 га - 4,3 куб. м, то есть всего за год мы имеем прирост - 1,9 млн. куб. м. Средний запас древесины в Украине 211 куб. м, в Сумской области - 318 куб. м, а спелой и переспелой - 365 куб. м. Это, кстати, второй показатель в Европе.
Наши лесхозы, а их у нас 12, делают очень многое для создания новых лесов. А начинается все с семян. Наша задача - получить семена с генетически улучшенными свойствами, чтобы в дальнейшем вырастить хорошие лесные насаждения и за более короткое время. К примеру, такое дерево, как дуб, очень сложно воспроизводить. Оно дает семена один раз в 5-7 лет, то есть для возобновления вырубленных насаждений приходилось закупать желуди. А какие свойства этого дуба, насколько он акклиматизирован в нашей области - неизвестно. Поэтому, изучив европейский опыт подготовки семян, мы взяли его на вооружение, купили две морозильные камеры, каждая из которых в специальном режиме может до 5 лет сохранять по 5 т желудей. В 2017 году мы заготовили 40 т, часть заложили в специальные ямы (семяхранилища), а 10 т - в камеры. Так что мы обеспечены хорошим желудем на несколько лет, можем выращивать саженцы и полностью возобновлять вырубки. Мы ведем паспорт всех семян: где они собраны, в какое время, какие свойства деревьев и т.д. Следующий этап в лесоводстве - выращивание саженцев. Это лучше делать в контролируемой среде, обеспечить которую можно только в теплицах, позволяющих выращивать стандартный посевной материал, причем в пять раз быстрее, чем в открытой среде. В каждом лесхозе у нас есть по несколько теплиц с системами туманного и капельного орошения. В итоге нам удается ежегодно выращивать в пределах 12,5 млн. различных саженцев. Этого достаточно, чтобы создать 1300 га лесных насаждений.
После того как саженцы выращены, их высаживают на площади лесного фонда. Но за ними нужно ухаживать, а чтобы делать это качественно и к тому же облегчить труд наших работников, мы купили семь мульчеров производства Италии и Испании. Конечно, это недешевые агрегаты и в Украине их нет ни в одном лесхозе, но они работают очень эффективно.
- В Украине введен мораторий на экспорт древесины. Как у вас организовано производство?
- Ежегодно мы заготавливаем более 700 тыс. кубометров древесины, используя всего 65% годового прироста. Более 22% общего объема перерабатываем в собственных цехах с современными линиями. Ряд наших предприятий поставили сушильные камеры, которые позволяют изготавливать пиломатериал высочайшего качества. Кроме того, мы выпускаем паркет и в прошлом году 50 тыс. кв. м поставили за рубеж.
В лесхозах введено безотходное производство: в Роменском и Ахтырском порубочные остатки перерабатывают в топливную щепу, в Свесском - в топливные пеллеты.
Каждый год мы вкладываем инвестиции в развитие собственной производственной базы. В прошлом году капиталовложения составили 72,5 млн. грн. собственных средств. Мы строим лесные дороги с твердым покрытием, их у нас уже более 250 км, Свесский и Краснопольский лесхозы построили в лесных массивах мосты через реки протяженностью более 20 метров, способные выдержать 90-тонный груз. Многое еще можно перечислять.
- Прошлым летом, особенно в августе, в Украине было немало масштабных лесных пожаров. Что делается в нашей области, чтобы ситуация не повторилась?
- У нас было два больших пожара - в Шостке и Середина-Буде, но их вовремя локализовали. А удалось это сделать благодаря системе видеонаблюдения. У нас установлены 22 башни с цифровыми видеокамерами, которые перекрывают все леса области, используем и квадрокоптеры. В каждом лесхозе есть центр видеонаблюдения, и один оператор видит всю территорию лесхоза. И как только где-то происходит возгорание, он дает команду, после чего выезжает бригада, которая тушит пожар.
- Но ведь не только пожары уничтожают леса, много вреда, особенно хвойным деревьям, приносит вершинный короед.
- Да, это проблема и наших лесов. Этот жучок повреждает дерево изнутри и приносит с собой так называемый синий гриб. Зараженное дерево гибнет в течение двух-трех недель. В Украине короедом поражено 300 тыс. га леса, в Сумской области мы имеем очаги на площади около 1200 га соснового леса. Больше всего в Ахтырском, Глуховском, Кролевецком, Шосткинском лесхозах, около 80 га в Сумском. Учитывая, что 42% всех лесных насаждений Сумщины - именно хвойные породы, а вредитель распространяется достаточно быстро, то экологические потери от нашествия короеда могут быть необратимыми и, без преувеличения, привести к экологической катастрофе.
Единственный метод борьбы с короедом - санитарные рубки. Но в прошлом году были приняты новые санитарные правила «Леса Украины», по которым, чтобы провести санитарную рубку, нужно получить три разрешения: лесораспорядителя из Харькова, представителя «Укрлесозащиты» и местной службы экологии. После чего нужно ехать в Министерство экологии, которое окончательно решит, давать нам разрешение на проведение санрубки или нет. Как вы понимаете, процедура эта занимает немало времени. А этими же санитарными правилами санитарная рубка деревьев запрещена с 1 апреля до 1 июня. Но как раз в конце апреля у вершинного короеда наступает фаза вылета жуков, то есть они вылетают из одних деревьев, откладывают яйца на другие, и через полтора-два месяца мы получаем новую колонию взрослых короедов. Мы постоянно говорим об этом. К слову, в нынешнем году этот вопрос рассматривался и на заседании аграрного комитета ВР по вопросам лесохозяйства. Когда 32 нардепам вживую показали в Карпатах гектары сухого леса, они сказали, что не могли в такое поверить и что этим вопросом нужно срочно заниматься.
- В феврале-марте было очень много выступлений против санитарной вырубки леса на Барановке. Что вы можете сказать об этом?
- Там вершинным короедом повреждено около 80 га леса. Возле самой конторы лесхоза стоит около десятка зараженных сосен с желтыми верхушками. Мы провели все исследования - были лесологи, лесораспорядители, экологи. Все дали однозначное заключением - срочно провести санитарную рубку. Но мы не можем этого сделать, так как громада сказала: «Нет! Только через наш труп». И что? С 1 апреля проводить рубку мы не имеем права, все больные сосны останутся, и летом мы будем иметь их в несколько раз больше. И если ничего не предпринять, то через год-два вместо леса (а это больше 300 га лесных насаждений) на Барановке будет сухостой, а обвинят во всем нас.
Есть еще одна проблема. В соответствии с документами по лесоустройству, за нашим управлением закреплено 283 тыс. га государственного лесного фонда. Но нас обязали получить еще и госакты на право пользования. За оформление 1 га земли нужно заплатить 300 грн., т.е. нам нужно потратить порядка 85 миллионов на их оформление, а эти средства не предусмотрены нашим финансированием. Но тем не менее 63% госактов мы уже получили. Остальные - в процессе. У нас требуют документы о том, что лесные угодья закреплены за нами. Но ведь Сумская область была создана в 1939 г., и в то же время было создано лесное управление, а мы его правопреемники. В то время совнарком принимал какие-то решения о закреплении земель, но попробуйте их сегодня разыскать! Есть материалы лесоустройства, которые Верховным Судом признаны основным документом. Так на каком же основании они не принимаются?
И таких вопросов много, но мы работаем.
Виктория Ростоцкая
31.03.2018 09:40
В Правительстве Республики Башкортостан проведено заседание Комиссии Республики Башкортостан по чрезвычайным ситуациям и обеспечению пожарной безопасности
29 марта в Правительстве Республики Башкортостан проведено заседание Комиссии Республики Башкортостан по чрезвычайным ситуациям и обеспечению пожарной безопасности.
Перед началом совещания, в память о погибших при пожаре в г. Кемерово проведена минута молчания.
В рамках заседания особое внимание было обращено на пожарную безопасность объектов с массовым пребыванием людей и неотвратимость наказания за нарушения выявленные в ходе внеплановых проверок, инициируемых прокуратурой Республики Башкортостан.
На совещании подведены итоги работы межведомственной комиссии по проверке готовности Республики Башкортостан к пожароопасному сезону 2018 года.
Проверка проводилась в период с 19 по 29 марта 2018 года межведомственной комиссией Республики Башкортостан, состав которой утвержден заместителем Премьер-министра Правительства Республики Башкортостан председателем Комиссии Республики Башкортостан по чрезвычайным ситуациям и обеспечению пожарной безопасности Магадеевым М.Ш.
Министр лесного хозяйства Республики Башкортостан Марат Шарафутдинов выступил по вопросу «Об обеспечении пожарной безопасности в лесах на территории Республики Башкортостан.
Как отметил министр, в целях обеспечения пожарной безопасности в лесах на территории Республики Башкортостан Министерством лесного хозяйства Республики Башкортостан проведен комплекс мероприятий по профилактике и предупреждению лесных пожаров, в т.ч. разработан Сводный план тушения лесных пожаров на территории Республики Башкортостан на 2018 год и утвержден Главой республики; пролонгированы на 2018 год межведомственные Соглашения со всеми уполномоченными государственными органами власти, предприятиями и организациями лесного хозяйства в области выполнения мер пожарной безопасности и тушения пожаров в лесах на приграничных с республикой территориях; подведомственными Министерству лесного хозяйства Республики Башкортостан учреждениями подписаны трехсторонние соглашения между ГБУ «Центр предупреждения и тушения лесных пожаров Республики Башкортостан» — ГАУ РБ «Лесхозами» — отделами ГКУ РБ «Управление лесничествами» по лесничествам о взаимодействии в области выполнения мер пожарной безопасности и тушения лесных пожаров, расположенных на землях лесного фонда на территории 31 лесничеств республики.
— В феврале-марте месяце Минлесхозом РБ проведены проверки готовности к пожароопасному сезону подведомственных учреждений, — подчеркнул Марат Шарафутдинов. — По результатам проверки установлено, что лесопожарная техника и средства пожаротушения подготовлены к работе по тушению лесных пожаров.
Глава лесного ведомства республики проинформировал о том, что в рамках плана мероприятий по организации работы, направленной на предупреждение и тушение лесных пожаров в период с 30 марта по 10 апреля запланировано проведение пяти зональных учений на территории Белокатайского, Иглинского, Макаровского, Тирлянского и Янаульского лесничеств.
— В республике с 19 марта по 28 марта Департаментом лесного хозяйства по Приволжскому федеральному округу проведена внеплановая проверка готовности Министерства лесного хозяйства Республики Башкортостан к пожароопасному сезону 2018 года, — подытожил министр лесного хозяйства РБ. — По итогам проверки принято решение, что Министерство в соответствии с критериями оценки, рекомендованными Федеральным агентством лесного хозяйства по состоянию на 29.03.2018 г. оценивается – «ГОТОВ».
Как было отмечено на заседании правительственной комиссии, недостатки в практической деятельности министерств, ведомств, в работе органов местного самоуправления по подготовке республики к пожароопасному сезону не выявлены.
По итогам проверки межведомственной комиссией органы исполнительной власти и органы местного самоуправления Республики Башкортостан, территориальные органы федеральных органов исполнительной власти оцениваются как «ГОТОВЫ К ПОЖАРООПАСНОМУ СЕЗОНУ».
Пресс-служба Министерства лесного хозяйства
Республики Башкортостан
ПРЕДВАРИТЕЛЬНЫЙ ПРОГНОЗ ПОЖАРНОЙ ОПАСНОСТИ В ЛЕСАХ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (ПЕРИОД АПРЕЛЬ — ОКТЯБРЬ 2018 Г.)
На основании результатов проведенного многомерного корреляционного анализа фактических данных гидрометеорологической обстановки и долгосрочного прогноза температуры и осадков на период апрель-октябрь 2018 года, а также фактических данных о горимости, полученных посредством космического мониторинга в системе ИСДМ-Рослесхоз за период 2000-2018 гг., ФБУ «Авиалесоохрана» разработан предварительный вероятностный прогноз рисков повышенного возникновения пожаров, а именно районов вероятных мест их возникновения, превышающих среднемноголетние значения количества детектированных природных пожаров на территории субъектов Российской Федерации.
май
июнь
июль
август
сентябрь
октябрь
ФБУ «Авиалесоохрана»
/ 30.03.2018 /
Как защитить лес от пожара - ПАМЯТКА
Перечень простых правил поведения по предотвращению опасности
31 марта, PrimaMedia. Специалисты напоминают, что в преддверие пожароопасного периода важно соблюдать правила поведения в лесах, чтобы не допустить возгораний. Неосторожное обращение с огнем — основная, но не единственная причина лесных пожаров.
Как защитить лес от пожарам -ПАМЯТКА. Фото: ИА PrimaMedia
Подробнее: https://primamedia.ru/news/681319/
Подробнее: https://primamedia.ru/news/681319/
10:20
Акція «Майбутнє лісу у твоїх руках» відбулась у Шаланківському лісництві
Щорічна акція “Майбутнє лісу у твоїх руках” пройшла 29 березня на території Виноградівського лісового господарства у Шаланківському лісництві.
Долучились до акції керуюча справами Виноградівської районної ради Єлизавета Арвай з працівниками районної ради та депутат районної ради Еден Албок.
Акція “Майбутнє лісу у твоїх руках” проводиться на теренах Виноградівського району регулярно. Головна мета – озеленення територій, виховання в дітях любові до природи та донесення до них необхідності збереження зелених насаджень.
Виноградівська районна рада
Ціна "земельного питання"
Результативність зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель залежить від очікуваного рівня цін на них.
У країні тривалий час на різних рівнях ведуться гострі дискусії щодо зняття мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.
Прихильники негайного запровадження ринку землі вбачають у ньому важливий важіль розвитку сільського господарства за рахунок передачі земель більш ефективному власнику з підприємницьким хистом. Вони переконані, що функціонування ринку землі сприятиме надходженню сільськогосподарським товаровиробникам надзвичайно потрібних обігових коштів через заставу земель, що подовження мораторію провокує до більшої тінізації земельних відносин тощо. Опоненти негайного зняття мораторію на купівлю-продаж сільгоспземель стверджують, що його скасування загрожує масовим скуповуванням землі у селян за безцінь, що ще відсутні належні законодавчі акти, не завершено інвентаризацію земель, не усунено корупційні схеми, не реформовано судову систему та ін. Певною мірою поділяючи як побоювання одних, так і сподівання інших, хочу зазначити, що нині не приділяється належної уваги питанню, який саме рівень ціни на землі сільськогосподарського призначення буде після зняття мораторію, що, на наше переконання, є одним із ключових моментів для прийняття цього рішення.
Для цього в Україні передусім необхідно систематично, шляхом вибіркового анкетування, здійснювати дослідження щодо аналізу попиту і пропозиції кількості землі, яка може бути запропонована до продажу і купівлі, з метою визначити очікувані наслідки від скасування мораторію на продаж землі. Слід зазначити, що така робота проводилася далекого 2004-го (до передбачуваного зняття мораторію ще у 2005 р.) під моїм керівництвом апаратом відділення економіки і земельних відносин Української академії аграрних наук.
За результатами проведеного анкетування встановлено, що на той час із 12 тис. опитаних у семи областях України лише 3% респондентів виявили бажання купити земельний пай, а продати його — 14%. Тобто серед опитаних (на той час) пропозиція в 4,7 разу переважала попит на купівлю землі. Це відповідно до закону попиту і пропозиції передбачало значне зниження ціни. Варто зауважити, що у 2017 р. колективом ННЦ "Інститут аграрної економіки" було проведено досить різностороннє (3 тис. респондентів) анкетне обстеження, яке стосується комплексного дослідження суспільної думки щодо моделей обігу земель сільськогосподарського призначення.
Проте, як показує досвід, анкетування дає дуже важливу інформацію про кількість землі, яка буде запропонована до продажу і купівлі, але визначити рівень ціни на землю з допомогою цього методу неможливо. Оскільки продавець завжди схильний завищувати ціну продажу, а покупець — навпаки. Лише на ринку, де безпосередньо зустрічаються попит і пропозиція, визначається об'єктивний рівень ціни. На цій підставі окремі дослідники стверджують, що ціну на землю до зняття мораторію не варто прогнозувати взагалі, її визначить ринок.
Не можу з цим погодитися. Зауважу, що у світовій практиці, як і у нас, навіть при функціонуванні традиційних ринків сільськогосподарської продукції та продовольства (пшениця, цукор, молоко, м'ясо тощо) систематично здійснюються аналітичні роботи із визначення прогнозного рівня цін. Тоді чому ми в Україні, оголосивши, що йдемо в ринок, самоусуваємося від прогнозу цін щодо такого надважливого й унікального товару, як земля? Адже, на відміну від сільгоспземель, традиційні сільськогосподарські товари (зерно, молоко, м'ясо тощо) в наступному сезоні поновлюються, і цінова ситуація там коригується.
За останні 25 років в Україні висвітлювалася несистемна інформація щодо рівня ціни на землі сільськогосподарського призначення, а власні спостереження, існуючі поодинокі матеріали в публікаціях і виступах дуже різняться — від ящика горілки за пай сільськогосподарських земель до 10 тис. дол. США за 0,01 га в приміській зоні.
У разі зняття мораторію не прогнозувати ціни на землі сільгосппризначення, особливо на етапі запровадження ринку землі, на мій погляд, украй небезпечно. У зв'язку з цим пропоную розглянути кілька методичних підходів до визначення ціни на землю до зняття мораторію на її купівлю-продаж.
Перший базується на теоретичній основі про безпосередній зв'язок між орендною платою і ціною землі. Орендна оплата у нас існує уже тривалий час. Капіталізацію орендної плати доцільно здійснювати на процентну ставку (коефіцієнт) за зберігання готівки на депозитному рахунку. Раціональний орендодавець погоджується на таку величину річної орендної плати, нижня межа якої еквівалентна процентному доходу від зберігання готівки на депозитному рахунку в банку в сумі, що дорівнює ціні 1 га землі, зданого в оренду.
Перевага пропонованого підходу полягає в доступності інформації та простоті розрахунку. Розрахуємо ціну землі сільськогосподарського призначення, припустивши, що у
2016 р. уже було б дозволено купівлю і продаж цього ресурсу, коли орендна плата на 1 га ріллі становила 1640 грн. Отже, ціна 1 га ріллі через капіталізацію орендної плати при депозитній ставці 15% річних (1640:15х100) становитиме 10933 грн, або 428 дол. (за курсом 25,55 грн за долар США).
Аби переконатися в достовірності запропонованого підходу, було розраховано ціну землі в США через капіталізацію їх орендної плати і потім зіставлено розрахункову ціну (11200 дол.) із реально існуючою (фактичною) ціною землі в США (10107 дол.) (див. табл. 1). Встановлено, що відхилення між ними на прикладі даних за 2016 р. становило лише 10,8%, що, на мою думку, переконливо свідчить на користь такого методичного підходу.
Крім того, було використано ще один методичний підхід розрахунку прогнозу ціни землі, який базується на врахуванні купівельної спроможності населення України та провідних країн світу, де ринок землі існує. Він передбачає визначення кількості місяців, протягом яких необхідно працювати громадянину відповідної країни світу, щоб придбати 1 га землі в своїй країні, а потім, перенісши цю кількість місяців на умови України (за реальної зарплати), визначити передбачувану в нашій країні ціну 1 га землі (див. табл. 2). Як свідчать розрахунки, щоб купити 1 га землі, у Франції необхідно працювати 2,1 місяця, у Чехії — 3,5 місяця. Якщо прийняти для України середній по зазначених країнах термін у три місяці, то ціна української землі, враховуючи нашу реальну оплату, становитиме 609 дол.
Також на особливу увагу заслуговує власний досвід України на початку ХХ ст. щодо функціонування ринку землі, ролі у цьому процесі відповідних земельних банків і надання ними позики на купівлю землі, рівня цін на землю тощо. Слід зазначити, що купівля українських земель відбувалася через Селянський поземельний і державний банки. У 1901‑1911 рр. покупна ціна 1 га землі в губерніях коливалася, наприклад, від 150 крб (Таврійська) до 243 крб (Полтавська). Зокрема, у Київській губернії 1 га землі можна було купити за 210 крб, що було адекватно вартості близько
3,5 т озимої пшениці, або оплаті праці кінного працівника на власних харчах протягом шести місяців (131 робочого дня). При такому підході і в умовах 2016 р. ціна 1 га землі, виходячи з нинішньої середньої ціни тонни озимої пшениці на рівні 3938 грн, в Україні становила б 13780 грн, або 539 дол. (за курсом 25,55 грн/дол.).
Безперечно, що ця прогнозована ціна землі згідно з викладеними підходами є середньою по країні в цілому, і її розмір об'єктивно буде варіюватися залежно від місця розташування земельної ділянки, якості землі та інших факторів. Так, слід зазначити, що при знятті мораторію на купівлю-продаж рівень цін на землю в Україні залежатиме ще й від вибору концепції подальшого розвитку сільських територій.
За умов прийняття стратегії розвитку фермерства (яка є, на мою думку, найбільш виправданою) і купівлі земель сільгосппризначення лише особами з українським громадянством, які проживатимуть і здійснюватимуть свою діяльність у межах території, де розташована їхня земля, власник землі буде найбільш зацікавлений у підвищенні добробуту територіальної громади, сільських територій, забезпеченні екологічної безпеки, вирішенні соціальних проблем.
Проте варто зауважити, що в нинішніх умовах низької платоспроможності потенційних покупців у межах територіальної сільської громади ціна на землю, на жаль, буде найнижчою. Мало того, покупець, здійснивши купівлю за останні гроші, зменшує свої можливості для інвестицій у власне виробництво, а продавець, отримавши кошти за землю, вилучає їх із сільгоспвиробництва громади. Отже, загальна сума активних коштів у сільськогосподарському обігу цієї громади зменшуватиметься.
За умови надання права на купівлю земель сільськогосподарського призначення всім особам з українським громадянством, які не обов'язково проживають і проживатимуть у межах територіальної громади, ціна на землю буде вищою порівняно із першим варіантом, оскільки збільшуватиметься кількість платоспроможних покупців. Але при цьому послаблюється розвиток фермерства, а потенційний покупець буде менше опікуватися екологічними та соціальними проблемами території, де розташована його земля.
За умов надання права на купівлю земель сільгосппризначення особам з іноземним громадянством ціни на землю в Україні швидкими темпами наближатимуться до світового рівня, можна очікувати значного приросту інвестицій у сільське господарство, впровадження інноваційних технологій світового рівня, високих темпів приросту виробництва окремих видів продукції тощо. Проте за цих умов існує висока ймовірність втрати Україною державності і перетворення її на сировинний придаток світового ринку, загострення соціальних і екологічних проблем сільських територій тощо.
На сьогодні на ринку землі існує практика укладання договору користування землею на 49 років і виплати орендної платинаперед. Розрахунки свідчать, наприклад, що при середньому розмірі орендної плати 2016-го у 1640 грн ця сума становила б 80360 грн, або 3145 дол. за 1 га (за курсом 25,55 грн/дол.). Безперечно, для селянина, особливо в сьогоднішніх умовах, ця сума є надзвичайно бажаною. Але припустимо, що подібний договір було б укладено ще у 2007 р., коли орендна плата становила 129 грн, таким чином, селянину виплатили б 6762 грн, або 1339 дол. (за курсом 5,05 грн/дол.). Як бачимо, ця сума в доларах у 2,4 разу менша порівняно із тією, яка могла би бути виплачена у 2016 р.
А аналіз динаміки ціни землі в країнах світу в ретроспективі свідчить, що відбувається істотне її зростання. Зокрема, у Франції протягом 29-річного періоду (1985–2014 рр.) ціна 1 га ріллі зросла з 3263 до 5940 євро, або у 1,8 разу, у Польщі протягом 24 років (1990–2014 рр.) — з 224 до 7723 євро, або у 34 рази, у США у 2016 р. порівняно з 1999-м — утричі. Таким чином, безперечно, що для орендаря умови виплати орендної плати наперед у розмірі, що фіксується станом на момент укладення договору, є привабливим, а на власника землі у цьому разі чекають значні втрати. Особливо це стосується України, де ціна землі в недалекому майбутньому буде не нижчою, ніж у країнах Західної Європи.
Щодо очікуваних надходжень обігових коштів при запровадженні ринку землі та можливості надання землі у заставу, то знову не зайве звернутися до українського досвіду існування ринку землі на початку ХХ ст. і досвіду функціонування економічного механізму надання землі в заставу в умовах ринку в 1907–1911 рр. Аналіз на прикладі Херсонської губернії свідчить, що ринкова ціна продажу 1 га становила тоді 201 руб., при цьому оцінка 1 га заставленої в банк землі дорівнювала вже 123 руб., розмір позики під заставлену землю становив 70 руб., або 57% від її оціночної вартості і лише 35% від ринкової ціни. Аналогічна ситуація по Київській губернії. При цьому 48–82% земель, що перебували в приватній особистій власності українців, було в той час заставлено і перезаставлено. На це слід звернути особливу увагу. Подібні проблеми можуть мати місце і сьогодні.
Таким чином, згідно із запропонованими трьома підходами ціни на землі сільськогосподарського призначення перебувають на рівні 428, 539 і 609 дол при середньому рівні 525 дол. Відхилення між крайніми рівнями цін становить 42%, а від середнього ±18%. Це дає підстави стверджувати, що визначений ціновий коридор є достовірним. Проте наведені розрахунки рівня цін дуже різняться з очікуваними у нашому суспільстві та їх рівнем у передових країнах світу.
Так, середній рівень розрахованої ціни землі в десятки разів менший порівняно, наприклад, із рівнем цін у Франції та США. Проте, на моє переконання, така різниця зумовлена не вадами методичного підходу при розрахунку цін по Україні, а великою відмінністю економічної ситуації в нашій і зазначених країнах. Вважаю, що у перспективі з ліквідацією цих відмінностей ціна на землю в Україні буде не меншою, ніж у провідних країнах світу, проте її не варто очікувати за сучасних економічних умов одразу після скасування мораторію.
Ці розрахунки є застереженням від ейфорійного очікування, яке властиве нам при впровадженні багатьох реформ, що ціни на українську землю із скасуванням мораторію на купівлю-продаж будуть на рівні провідних країн світу.
За існуючих умов при знятті мораторію доцільно встановлювати мінімальний рівень цін на землі сільськогосподарського призначення, який, на мою думку, має становити близько 1500–2000 дол. за 1 га за умови, що землю не продаватимуть іноземцям. При встановленні ціни на ринку нижче цієї межі пропоновану до продажу землю повинна викупити держава та продавати її ефективному власнику за ціною не нижче мінімальної або передавати в оренду. Якщо коштів для викупу землі у держави немає, відкриття ринку землі не на часі. Більш того, у період, коли країна перебуває в стані війни, впровадження купівлі-продажу землі, на мою думку, є невиправданим.
Водночас необхідно впровадити експериментальний підхід до здійснення земельної реформи і скористатися принципами лідера КНР Ден Сяопіна, згідно з якими від початку експериментальної перевірки елементів реформи до прийняття законодавчих актів минає від чотирьох до семи років, і лише після того, як люди переконуються в їх ефективності, Державна рада КНР ухвалює закони, що стосуються реформи, і їх положення починають впроваджувати по всій країні. Але навіть після отримання позитивних результатів влада говорить місцевим органам: "Хто хоче впроваджувати апробований досвід — впроваджуйте, хто ще сумнівається — почекайте". 30 березня, 15:44
У країні тривалий час на різних рівнях ведуться гострі дискусії щодо зняття мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення.
Прихильники негайного запровадження ринку землі вбачають у ньому важливий важіль розвитку сільського господарства за рахунок передачі земель більш ефективному власнику з підприємницьким хистом. Вони переконані, що функціонування ринку землі сприятиме надходженню сільськогосподарським товаровиробникам надзвичайно потрібних обігових коштів через заставу земель, що подовження мораторію провокує до більшої тінізації земельних відносин тощо. Опоненти негайного зняття мораторію на купівлю-продаж сільгоспземель стверджують, що його скасування загрожує масовим скуповуванням землі у селян за безцінь, що ще відсутні належні законодавчі акти, не завершено інвентаризацію земель, не усунено корупційні схеми, не реформовано судову систему та ін. Певною мірою поділяючи як побоювання одних, так і сподівання інших, хочу зазначити, що нині не приділяється належної уваги питанню, який саме рівень ціни на землі сільськогосподарського призначення буде після зняття мораторію, що, на наше переконання, є одним із ключових моментів для прийняття цього рішення.
Для цього в Україні передусім необхідно систематично, шляхом вибіркового анкетування, здійснювати дослідження щодо аналізу попиту і пропозиції кількості землі, яка може бути запропонована до продажу і купівлі, з метою визначити очікувані наслідки від скасування мораторію на продаж землі. Слід зазначити, що така робота проводилася далекого 2004-го (до передбачуваного зняття мораторію ще у 2005 р.) під моїм керівництвом апаратом відділення економіки і земельних відносин Української академії аграрних наук.
За результатами проведеного анкетування встановлено, що на той час із 12 тис. опитаних у семи областях України лише 3% респондентів виявили бажання купити земельний пай, а продати його — 14%. Тобто серед опитаних (на той час) пропозиція в 4,7 разу переважала попит на купівлю землі. Це відповідно до закону попиту і пропозиції передбачало значне зниження ціни. Варто зауважити, що у 2017 р. колективом ННЦ "Інститут аграрної економіки" було проведено досить різностороннє (3 тис. респондентів) анкетне обстеження, яке стосується комплексного дослідження суспільної думки щодо моделей обігу земель сільськогосподарського призначення.
Проте, як показує досвід, анкетування дає дуже важливу інформацію про кількість землі, яка буде запропонована до продажу і купівлі, але визначити рівень ціни на землю з допомогою цього методу неможливо. Оскільки продавець завжди схильний завищувати ціну продажу, а покупець — навпаки. Лише на ринку, де безпосередньо зустрічаються попит і пропозиція, визначається об'єктивний рівень ціни. На цій підставі окремі дослідники стверджують, що ціну на землю до зняття мораторію не варто прогнозувати взагалі, її визначить ринок.
Не можу з цим погодитися. Зауважу, що у світовій практиці, як і у нас, навіть при функціонуванні традиційних ринків сільськогосподарської продукції та продовольства (пшениця, цукор, молоко, м'ясо тощо) систематично здійснюються аналітичні роботи із визначення прогнозного рівня цін. Тоді чому ми в Україні, оголосивши, що йдемо в ринок, самоусуваємося від прогнозу цін щодо такого надважливого й унікального товару, як земля? Адже, на відміну від сільгоспземель, традиційні сільськогосподарські товари (зерно, молоко, м'ясо тощо) в наступному сезоні поновлюються, і цінова ситуація там коригується.
За останні 25 років в Україні висвітлювалася несистемна інформація щодо рівня ціни на землі сільськогосподарського призначення, а власні спостереження, існуючі поодинокі матеріали в публікаціях і виступах дуже різняться — від ящика горілки за пай сільськогосподарських земель до 10 тис. дол. США за 0,01 га в приміській зоні.
У разі зняття мораторію не прогнозувати ціни на землі сільгосппризначення, особливо на етапі запровадження ринку землі, на мій погляд, украй небезпечно. У зв'язку з цим пропоную розглянути кілька методичних підходів до визначення ціни на землю до зняття мораторію на її купівлю-продаж.
Перший базується на теоретичній основі про безпосередній зв'язок між орендною платою і ціною землі. Орендна оплата у нас існує уже тривалий час. Капіталізацію орендної плати доцільно здійснювати на процентну ставку (коефіцієнт) за зберігання готівки на депозитному рахунку. Раціональний орендодавець погоджується на таку величину річної орендної плати, нижня межа якої еквівалентна процентному доходу від зберігання готівки на депозитному рахунку в банку в сумі, що дорівнює ціні 1 га землі, зданого в оренду.
Перевага пропонованого підходу полягає в доступності інформації та простоті розрахунку. Розрахуємо ціну землі сільськогосподарського призначення, припустивши, що у
2016 р. уже було б дозволено купівлю і продаж цього ресурсу, коли орендна плата на 1 га ріллі становила 1640 грн. Отже, ціна 1 га ріллі через капіталізацію орендної плати при депозитній ставці 15% річних (1640:15х100) становитиме 10933 грн, або 428 дол. (за курсом 25,55 грн за долар США).
Аби переконатися в достовірності запропонованого підходу, було розраховано ціну землі в США через капіталізацію їх орендної плати і потім зіставлено розрахункову ціну (11200 дол.) із реально існуючою (фактичною) ціною землі в США (10107 дол.) (див. табл. 1). Встановлено, що відхилення між ними на прикладі даних за 2016 р. становило лише 10,8%, що, на мою думку, переконливо свідчить на користь такого методичного підходу.
Крім того, було використано ще один методичний підхід розрахунку прогнозу ціни землі, який базується на врахуванні купівельної спроможності населення України та провідних країн світу, де ринок землі існує. Він передбачає визначення кількості місяців, протягом яких необхідно працювати громадянину відповідної країни світу, щоб придбати 1 га землі в своїй країні, а потім, перенісши цю кількість місяців на умови України (за реальної зарплати), визначити передбачувану в нашій країні ціну 1 га землі (див. табл. 2). Як свідчать розрахунки, щоб купити 1 га землі, у Франції необхідно працювати 2,1 місяця, у Чехії — 3,5 місяця. Якщо прийняти для України середній по зазначених країнах термін у три місяці, то ціна української землі, враховуючи нашу реальну оплату, становитиме 609 дол.
Також на особливу увагу заслуговує власний досвід України на початку ХХ ст. щодо функціонування ринку землі, ролі у цьому процесі відповідних земельних банків і надання ними позики на купівлю землі, рівня цін на землю тощо. Слід зазначити, що купівля українських земель відбувалася через Селянський поземельний і державний банки. У 1901‑1911 рр. покупна ціна 1 га землі в губерніях коливалася, наприклад, від 150 крб (Таврійська) до 243 крб (Полтавська). Зокрема, у Київській губернії 1 га землі можна було купити за 210 крб, що було адекватно вартості близько
3,5 т озимої пшениці, або оплаті праці кінного працівника на власних харчах протягом шести місяців (131 робочого дня). При такому підході і в умовах 2016 р. ціна 1 га землі, виходячи з нинішньої середньої ціни тонни озимої пшениці на рівні 3938 грн, в Україні становила б 13780 грн, або 539 дол. (за курсом 25,55 грн/дол.).
Безперечно, що ця прогнозована ціна землі згідно з викладеними підходами є середньою по країні в цілому, і її розмір об'єктивно буде варіюватися залежно від місця розташування земельної ділянки, якості землі та інших факторів. Так, слід зазначити, що при знятті мораторію на купівлю-продаж рівень цін на землю в Україні залежатиме ще й від вибору концепції подальшого розвитку сільських територій.
За умов прийняття стратегії розвитку фермерства (яка є, на мою думку, найбільш виправданою) і купівлі земель сільгосппризначення лише особами з українським громадянством, які проживатимуть і здійснюватимуть свою діяльність у межах території, де розташована їхня земля, власник землі буде найбільш зацікавлений у підвищенні добробуту територіальної громади, сільських територій, забезпеченні екологічної безпеки, вирішенні соціальних проблем.
Проте варто зауважити, що в нинішніх умовах низької платоспроможності потенційних покупців у межах територіальної сільської громади ціна на землю, на жаль, буде найнижчою. Мало того, покупець, здійснивши купівлю за останні гроші, зменшує свої можливості для інвестицій у власне виробництво, а продавець, отримавши кошти за землю, вилучає їх із сільгоспвиробництва громади. Отже, загальна сума активних коштів у сільськогосподарському обігу цієї громади зменшуватиметься.
За умови надання права на купівлю земель сільськогосподарського призначення всім особам з українським громадянством, які не обов'язково проживають і проживатимуть у межах територіальної громади, ціна на землю буде вищою порівняно із першим варіантом, оскільки збільшуватиметься кількість платоспроможних покупців. Але при цьому послаблюється розвиток фермерства, а потенційний покупець буде менше опікуватися екологічними та соціальними проблемами території, де розташована його земля.
За умов надання права на купівлю земель сільгосппризначення особам з іноземним громадянством ціни на землю в Україні швидкими темпами наближатимуться до світового рівня, можна очікувати значного приросту інвестицій у сільське господарство, впровадження інноваційних технологій світового рівня, високих темпів приросту виробництва окремих видів продукції тощо. Проте за цих умов існує висока ймовірність втрати Україною державності і перетворення її на сировинний придаток світового ринку, загострення соціальних і екологічних проблем сільських територій тощо.
На сьогодні на ринку землі існує практика укладання договору користування землею на 49 років і виплати орендної платинаперед. Розрахунки свідчать, наприклад, що при середньому розмірі орендної плати 2016-го у 1640 грн ця сума становила б 80360 грн, або 3145 дол. за 1 га (за курсом 25,55 грн/дол.). Безперечно, для селянина, особливо в сьогоднішніх умовах, ця сума є надзвичайно бажаною. Але припустимо, що подібний договір було б укладено ще у 2007 р., коли орендна плата становила 129 грн, таким чином, селянину виплатили б 6762 грн, або 1339 дол. (за курсом 5,05 грн/дол.). Як бачимо, ця сума в доларах у 2,4 разу менша порівняно із тією, яка могла би бути виплачена у 2016 р.
А аналіз динаміки ціни землі в країнах світу в ретроспективі свідчить, що відбувається істотне її зростання. Зокрема, у Франції протягом 29-річного періоду (1985–2014 рр.) ціна 1 га ріллі зросла з 3263 до 5940 євро, або у 1,8 разу, у Польщі протягом 24 років (1990–2014 рр.) — з 224 до 7723 євро, або у 34 рази, у США у 2016 р. порівняно з 1999-м — утричі. Таким чином, безперечно, що для орендаря умови виплати орендної плати наперед у розмірі, що фіксується станом на момент укладення договору, є привабливим, а на власника землі у цьому разі чекають значні втрати. Особливо це стосується України, де ціна землі в недалекому майбутньому буде не нижчою, ніж у країнах Західної Європи.
Щодо очікуваних надходжень обігових коштів при запровадженні ринку землі та можливості надання землі у заставу, то знову не зайве звернутися до українського досвіду існування ринку землі на початку ХХ ст. і досвіду функціонування економічного механізму надання землі в заставу в умовах ринку в 1907–1911 рр. Аналіз на прикладі Херсонської губернії свідчить, що ринкова ціна продажу 1 га становила тоді 201 руб., при цьому оцінка 1 га заставленої в банк землі дорівнювала вже 123 руб., розмір позики під заставлену землю становив 70 руб., або 57% від її оціночної вартості і лише 35% від ринкової ціни. Аналогічна ситуація по Київській губернії. При цьому 48–82% земель, що перебували в приватній особистій власності українців, було в той час заставлено і перезаставлено. На це слід звернути особливу увагу. Подібні проблеми можуть мати місце і сьогодні.
Таким чином, згідно із запропонованими трьома підходами ціни на землі сільськогосподарського призначення перебувають на рівні 428, 539 і 609 дол при середньому рівні 525 дол. Відхилення між крайніми рівнями цін становить 42%, а від середнього ±18%. Це дає підстави стверджувати, що визначений ціновий коридор є достовірним. Проте наведені розрахунки рівня цін дуже різняться з очікуваними у нашому суспільстві та їх рівнем у передових країнах світу.
Так, середній рівень розрахованої ціни землі в десятки разів менший порівняно, наприклад, із рівнем цін у Франції та США. Проте, на моє переконання, така різниця зумовлена не вадами методичного підходу при розрахунку цін по Україні, а великою відмінністю економічної ситуації в нашій і зазначених країнах. Вважаю, що у перспективі з ліквідацією цих відмінностей ціна на землю в Україні буде не меншою, ніж у провідних країнах світу, проте її не варто очікувати за сучасних економічних умов одразу після скасування мораторію.
Ці розрахунки є застереженням від ейфорійного очікування, яке властиве нам при впровадженні багатьох реформ, що ціни на українську землю із скасуванням мораторію на купівлю-продаж будуть на рівні провідних країн світу.
За існуючих умов при знятті мораторію доцільно встановлювати мінімальний рівень цін на землі сільськогосподарського призначення, який, на мою думку, має становити близько 1500–2000 дол. за 1 га за умови, що землю не продаватимуть іноземцям. При встановленні ціни на ринку нижче цієї межі пропоновану до продажу землю повинна викупити держава та продавати її ефективному власнику за ціною не нижче мінімальної або передавати в оренду. Якщо коштів для викупу землі у держави немає, відкриття ринку землі не на часі. Більш того, у період, коли країна перебуває в стані війни, впровадження купівлі-продажу землі, на мою думку, є невиправданим.
Водночас необхідно впровадити експериментальний підхід до здійснення земельної реформи і скористатися принципами лідера КНР Ден Сяопіна, згідно з якими від початку експериментальної перевірки елементів реформи до прийняття законодавчих актів минає від чотирьох до семи років, і лише після того, як люди переконуються в їх ефективності, Державна рада КНР ухвалює закони, що стосуються реформи, і їх положення починають впроваджувати по всій країні. Але навіть після отримання позитивних результатів влада говорить місцевим органам: "Хто хоче впроваджувати апробований досвід — впроваджуйте, хто ще сумнівається — почекайте". 30 березня, 15:44
У тиші мораторію
Під прикриттям відстрочок купівлі-продажу сільгоспземель відбувається їх захоплення великими агрокомпаніями.
Якщо враховувати стрімке зростання ваги аграрного сектору, його вирішальний вплив на стан фінансів, включаючи курс гривні, стає зрозуміло, чому земельне питання перебуває в центрі уваги. Від мораторію до мораторію, переживаючи, що ж буде далі, живе вся країна. З усіма дедалі більшими сумнівами сподіваючись, що в черговий раз продовжена заборона парламенту на купівлю-продаж сільгоспземлі навіть якщо не вирішить проблеми в повному обсязі, то хоча б не допустить найгіршого — остаточного відчуження від головного ресурсу селян і цілих громад, які з покоління в покоління обробляють землю.
У тіні корпоративних торгів
Звісно, простіше з року в рік робити відстрочки, ніж відповідати за рішення про запуск глобального земельного ринку, що не сприймається переважною більшістю населення. З одного боку, продовження мораторію заспокоює громадську думку, знижує градус протистояння, а з іншого — оманливе затишшя не надто заважає чиновникам і латифундистам досить успішно просуватися в давно обраному ними напрямку. Агрохолдинги, які підгодовуються з держбюджету, допущені до банківських кредитів і користуються дешевою орендованою в селян землею, нарощують земельні банки. І аж ніяк не за рахунок введення в обіг необроблюваних, малопродуктивних сільгоспземель, а відпрацьованими прийомами поглинання середніх і дрібних сільгосппідприємств як легальним способом, з дозволу АМКУ, так і за правом сили, нав'язуючи свої правила гри.
Продовження кожного мораторію звично супроводжується обіцянкою влади використати відстрочку для вживання заходів на благо всіх: від інвентаризації сільгоспземель, створення їх кадастру до розробки та ухвалення відповідних законопроектів. У такі часи гучніше ніж зазвичай звучить риторика про розвиток фермерських господарств, сімейних ферм, формування обслуговуючих кооперативів. Але насправді виявляється, що коли щось і змінюється, то зовсім не в інтересах малого й середнього бізнесу.
В олігархату навіть в умовах накладеного мораторію є досить можливостей, щоб і під час відсутності офіційно проголошеного глобального ринку захоплювати всі вершини агросектору, зберігати у своїх інтересах експортно-сировинний характер аграрної економіки. Що більше зростають масштаби латифундій і відбувається поглинань, то стрімкіше убувають можливості розвитку фермерської європейської форми господарювання.
Під час "моніторингового" затишшя дискусії про майбутній земельний ринок спрямовуються на другорядні питання, вправно обходячи головні складники проблеми: якого розміру ділянки землі дозволити купувати "фізичній особі" — по 200, 500 чи 1000 га в одні руки? При цьому не заморочуючись, для яких цілей купується земля. Для того щоб, вклавши кошти, створити високоприбуткове, модернізоване сільгосппідприємство, яке поєднує виробництво сільгосппродукції з її переробкою і створює в сільській місцевості робочі місця, чи для того, щоб, користуючись наданою можливістю купити землю, подорожче її перепродати чи передати в оренду, при цьому не забувши в кілька разів підвищити орендну плату.
Питання про те, в чиї руки перейде земля, якою виявиться її доля, якщо її буде перетворено на товар, який кожен, хто має гроші, зможе купити і на свій розсуд ним розпорядитися, далеко не просте. Особливо якшо врахувати, що на околицях великих міст створилися умови, коли вигідніше й дохідніше стало не вирощувати врожаї сільгоспкультур, а... приторговувати самою землею. І не тільки паями, а й присадибними ділянками. У результаті невеликі ділянки, де вирощувалося продовольство для внутрішнього ринку, переходять під контроль експортоорієнтованих агрохолдингів.
Є й інший, перевірений як власною практикою, так і досвідом європейських країн, шлях розвитку агросектору. Не пускати сільгоспземлю по руках у надії, швидше марної, що такий підхід, зрештою, приведе до появи відповідального власника, а подбати про те, щоб земля потрапила до рук, можливо не настільки багатих, але перспективних і працьовитих господарів — тих, хто міцно пов'язаний із землею, має відповідні навички й освіту, готовий збільшити наявні в їхньому розпорядженні або створити нові фермерські господарства чи сімейні ферми.
Кінцевий результат, успішність реформ визначаються, в остаточному підсумку, складом тих, у чиє розпорядження потрапить сільгоспземля. Або власник землі і трудівник на ній буде представлений в одній особі, або процес піде за протилежним сценарієм і потенційні фермери у вигляді нинішніх хазяїв селянських домогосподарств перетворяться на найманих працівників, з усіма відповідними наслідками. Навіть використання сучасної техніки та передових технологій не врятує їх, як і території їх перебування, від згубних наслідків відчуження від землі (докладніше про це йшлося в публікаціях DT.UA: "Одноосібники" від 3 березня 2017 р., "Якщо ринок, то обмежений, селянський" від 24 листопада 2017 р., "Агрорейдерство: джерела і наслідки" від 15 грудня 2017 р., "Як, нарешті, отримати давно обіцяний земельний пай" від 27 січня 2018 р.).
Обнадійливі перспективи та можливості, що втрачаються
Дивна річ, але на самому початку реформи, коли відбувалося розпаювання землі, а паями, відповідно до ухваленого Земельного кодексу, наділялися всі, хто на той час працював у сільгосппідприємствах, визначеності було більше, ніж після ухвалення численних поправок, які настільки заплутали законодавство, що навіть досвідчені юристи, не кажучи вже про власників паїв, не можуть розібратися в положеннях, що часто суперечать одне одному.
У ході дискусії, яка передувала XXVIII з'їзду Асоціації фермерів України, думки про стан агросектору розійшлися. Розкид думок великий: від запевнень у тому, що "створено новий клас сільгоспвиробників", до тверджень, що "фермерство перебуває в занепаді". Сходяться на тому, що перспективний багатообіцяючий сектор справді втратив темп розвитку. Порівняння нинішнього становища фермерів (які в останні роки були позбавлені держпідтримки, зате потерпали від підвищеної уваги рейдерів) з їхнім становищем у лихі 1990-ті — на користь минулого. Насамперед тому, що підтримка держави та місцевого самоврядування на початку фермерського руху була хоч і невеликою, але реальною.
У перших законах та урядових постановах було визначено, що для формування фермерських господарств слід виділити до 10% наявної в країні ріллі, а ділянки державної сільгоспземлі передавалися в постійне користування. Частково навіть було вирішено питання з видачею пільгових кредитів. Вони розподілялися за участі місцевих асоціацій і видавалися банками хоча й під заставу, але, за оцінкою фермерів, на цілком прийнятних умовах. Такий підхід дав можливість багатьом тодішнім сільським господарям закупити хоч якусь сільгосптехніку. У ті роки було створено близько 40 тис. фермерських господарств. Здавалося, що з наочним прикладом передового загону вільних хліборобів у ході розпаювання колгоспно-радгоспних земель, коли селяни отримували земельні паї, середній і малий агробізнес стане основою агросектору. Але цього не сталося. Що більше з'являлося можливостей для розширення фермерського сектору, то більше перешкод виникало на їхньому шляху.
За час від першого мораторію до останнього кількість фермерських господарств не тільки не збільшилася, а в низці регіонів істотно скоротилася. З фермерським резервом ситуація теж не складається. До цієї категорії товарних виробників цілком могли б примкнути т.зв. одноосібники, тобто селяни, які вивели свої паї з загальних площ, що здавалися в оренду, і почали господарювати на своїх паях самостійно. Згідно з експертною оцінкою, у їхньому розпорядженні — 5—7% розпайованих земель. І при створенні певних умов вони могли б подвоїти масштаби фермерства як числом працівників, так і обсягами землекористування та виробленої продукції. Але, на відміну від фермерів-першопрохідників 1990-х, ні держпідтримки, ні банківських кредитів вони не одержують.
Тоді ж, у 1990-х, було закладено основу для розвитку сімейних ферм. Оскільки Земельний кодекс передбачав розширення домогосподарств, тобто присадибні ділянки можна було "доточувати" безоплатною приватизацією 2 га сільгоспземель для розвитку особистого селянського господарства. Таким чином відкривалися перспективи для розширення посівів кормових культур, нарощування поголів'я худоби. Спочатку так і було. Сільські жителі, особливо ті, що з якихось причин не одержали земельного паю, але хотіли розширити домашнє господарство, отримували можливість безоплатно приватизувати 2 га землі. Зростання віддачі домашніх господарств сприяло наповненню внутрішнього ринку продовольства в складний період реформування агросфери, давало можливість утримувати низькі ціни напродукти. Але надалі ситуація змінилася. Безоплатно приватизована сільгоспземля, призначення якої чітко визначено Земельним кодексом — "для ведення особистого селянського господарства", дедалі частіше потрапляє не селянам, а через підставних осіб, які не мають жодного стосунку до місцевих громад, — до забудовників або латифундистів. Консолідовані ділянки забудовуються багатоповерхівками, їх продають і купують для різноманітних потреб, далеких від вирощування сільгосппродуктів, або об'єднують, консолідують для формування великих полів та їх передачі в оренду агрохолдингам. Доходить до того, що під безоплатну приватизацію або в тривалу оренду чиновники Держгеокадастру передають пасовища та вигони, у результаті чого цілі сільські громади втрачають можливість не те що організовувати сімейні ферми, а навіть утримувати та обслуговувати худобу для власних потреб. Це відповідь на загадку: чому стрімке кількісне зростання виділеної землі для ведення ОСГ зросло на сотні тисяч гектарів, а обсяг продуктів, які спрямовують на внутрішній ринок, не тільки не збільшується, а й істотно скорочується. У статистичній графі "господарства населення" відображається зниження виробництва продуктів у дрібних господарствах.
Розмах без розрахунку
Про земельний ринок глобального характеру (тобто який без особливих обмежень перетворює сільгоспземлю на звичайний товар), після ухваленої ВР наприкінці минулого року заборони на купівлю-продаж сільгоспземлі представники влади на повний голос висловлюють упевненість, що нинішнє продовження мораторію буде останнім. Але з ухваленням законопроектів, необхідних для запуску бодай якогось ринку, не складається. В ухваленні законодавства, яке регулювало б обіг земель сільгосппризначення, зрушень не спостерігається. Навіть з невідкладних питань, щодо яких у суспільстві досягнуто консенсусу. Мало хто, тим паче публічно, заперечуватиме проти того, щоб нарешті передати в розпорядження місцевих громад сільгоспземлі, які лежать за межами населених пунктів. Без вирішення цієї проблеми гальмується одна з найбільш перспективних реформ — децентралізація управління. Але як можуть місцеві громади, тим паче об'єднані, забезпечувати соціально-економічний розвиток без того, щоб не мати в розпорядженні головний ресурс? Проте давно очікуване законодавче положення, яке може дати потужний економічний важіль у руки місцевого самоврядування, переходить з одного законопроекту в інший і... не втілюється в закон. Ще 2014 року ця законодавча новела з'явилася в законопроекті №1159. Після його відхилення перейшла в законопроект №4355, якого ВР теж не ухвалила. Потім це положення фігурувало в урядовому законопроекті №7188, тепер воно є в президентському законопроекті №7363.
Зазначимо, в обох законопроектах — урядовому і президентському — пропонується передати сільгоспземлю не всім територіальним громадам, а тільки об'єднаним. Решту землі (а її в рази більше) урядовий документ пропонує залишити в розпорядженні Держгеокадастру — структури, підпорядкованої Кабміну. Ну, а згідно із президентським законопроектом, ці землі пропонується передати в розпорядження РДА, тобто — структурам з президентської вертикалі. Отака трансформація відбулася з законодавчою ініціативою, яка з'явилася майже чотири роки тому і яка ініціювала посилення всіх територіальних громад, а не тільки ОТГ.
Пояснюючи тривалу пробуксовку земельного законодавства, експерти звертають увагу на те, що кожен новий законопроект блокує попередні, незалежно від того, що в них, поряд із неприйнятними, є цінні законодавчі положення, що відображають суспільні настрої. Експерт О.Солонтай вважає, що в результаті таких підходів "отримуємо консервацію архаїчних і неефективних земельних відносин". А вихід вбачається в тому, щоб розглядати в парламенті всі законопроекти, відбираючи з них усе найцінніше, а не групувати пропозиції, ускладнюючи їх ухвалення.
Президентський законопроект №7363, який торкається безлічі питань, у т.ч. тих, що мало, а то й зовсім не пов'язані між собою, який пропонує внести зміни до майже чотирьох десятків чинних законів, зокрема до дев'яти законодавчих кодексів, сприйнятий досить неоднозначно. У Головному науково-експертному управлінні ВР, крім численних конкретних зауважень, висловлюється сумнів у доцільності розробки та ухвалення законопроекту, який регулює безліч мало пов'язаних між собою питань.
А до ВР відразу ж було подано два альтернативні документи. Для цього є підстави. У законопроекті №7363, поряд із позитивно сприйнятими положеннями, спрямованими на диференціацію та спрощення податків в аграрній сфері, удосконалення правил укладання та реєстрації орендних договорів тощо, не знаходять висвітлення ключові питання, від яких залежить розвиток аграрної економіки. Зокрема, не передбачаються законодавчі заходи, які регулювали б масштаби землекористування, стримували б розростання латифундій, реально сприяли б розвитку середнього та малого агробізнесу. Утім, у цьому законопроекті про обмеження все-таки йдеться. Пропонується зменшити розмір ділянок, які безоплатно приватизуються для ведення ОСГ з 2 до 1 га, а городникам, землекористування яких нині законодавчо не обмежується, пропонується виділяти "не більше ніж 0,6 га". 30 березня, 15:15
Про боротьбу з вершиним короїдом в Польщі. ВІДЕО
