Під високим щільним наметом із крон стародавніх буків зростає тис. Поодиноко або куртинами – відокремленими групами. Буковий 120-річний листяний ліс наче слугує для цього хвойного цар-дерева королівськими шатами, де у найспекотніший літній день прохолодно, мовчазно урочисто, зеленосутінково.
Тисів Яр, унікальна ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, знаходиться на території Сторожинецького району, у держлісфонді Кучурівського лісництва, що входить до складу ДП «Чернівецький лісгосп». На 10 гектарах дикого лісу можна побачити у природному стані релікт третинного періоду тис ягідний – зникаючий вид, занесений до Червоної книги України.
Тінелюбиві тиси ростуть тут у другому ярусі, здебільшого над улоговинами, обираючи круті схили яру. Це повноцінні дерева, а не кущі, якими зазвичай зростає штучно висаджений тис в окультурених парках та дендраріях. Дикі тиси Буковини тонкі у стовбурі, невисокі – 1-5 метрів до верхівки. Кажуть, надзвичайно отруйні. Принаймні довкола тисів не видно сіянців інших деревних порід. Зате їх підніжжя вкривають густі барвінкові килими (на фото). Науковці ЧНУ з’ясували, що у трав’яному покриві Тисового Яру взагалі багато рідкісних рослин, у тому числі червонокнижних.
Тиси Кучурівського лісництва належать до найстаріших дерев не тільки України, але й Європи – окремим з них не менше 500 років. Але вони ще «першачки» – загалом тис росте від 2 до 4 тисяч років і сягає 30 метрів! Науковці мають думку, що піднялися нинішні кучурівські тиси з коренів прадавніх дерев.
«Топонімічні назви цього краю – річка Тисівка, село Тисівці – свідчать про те, що колись були у нас на Буковині великі тисові гаї. Їх давно вирубали, ще, певно, за часів турків, – розповідає професор Чернівецького національного університету, завідувач кафедри ботаніки та лісопаркового господарства Ілля Чорней. – Тис має цінну деревину: тверду, довговічну, з високими технічними якостями, стійку до шкідників та гниття, тому у народі його називають негнійдерево. Цей дарунок природи, що дійшов крізь віки до наших часів, ми повинні цінувати і оберігати. Спасибі лісівникам, що охороняють, піклуються про Тисів Яр».
Унікальний сторожинецький ліс з тисами – одне з чотирьох місць в Україні, де компактно росте у природі це рідкісне дерево (до слова, кілька поодиноких тисів ягідних є у Гільчанському лісництві ДП «Сторожинецький лісгосп», окремі дерева зустрічаються на Буковині також у Глибоцькому, Вижницькому районах аж до Путильських високогірних перевалів).
Тисів Яр як резерват рідкісних дерев офіційно набув статусу природно-заповідного об’єкту загальнодержавного значення у 1981 році, хоча під охороною лісівників перебував з початку 70-х.
Охоронне зобов’язання щодо Тисового Яру (він є частиною Чернівецького регіонального парку) взяли на себе лісівники Кучурівського лісництва, яке очолює Дмитро Назарович Мацко.
Майстер лісу обходу №2 Віктор Дмитрович Цілюк, беручи під свою опіку цей ботанічний заповідник, власноруч письмово засвідчив: «Приймаю дане охоронне зобов’язання у тім, що пам’ятка природи загальнодержавного значення «Тисів Яр» буде утримуватись у належному стані. Зобов’язуюсь суворо дотримуватися положення з охорони пам’яток природи України, зобов’язуюсь здійснювати охоронний догляд для збереження природного середовища, необхідного для проростання тисів».
«У Тисовому Яру кожне дерево тиса зафіксоване, а їх у нас 1264 штуки. Жодних рубок тут не проводимо. Буковинські тиси під надійною охороною», – запевняє лісничий Кучурівського лісництва Дмитро Назарович Мацко.
Територія заповідного об’єкту перерізана глибокими гирлами – так на Сторожинеччині називають яри. Для зручності відвідувачів кучурівські лісівники при вході у тисовий ліс зробили дерев’яні східці та кладку через лісовий струмок під назвою Тисів, який у сильні зливи і у весняні паводки стає повноводною бурхливою річкою, про що свідчать розмиті круті береги.
Де-не-де довелося укріпили схили ярів стародавнім дідівським методом, щоб тиси, що зростають на крутих обривах, не «сповзли» у яри і не загинули. Будівельний матеріал – хмиз, дошки, глину – лісівники носили вручну на далеку відстань, бо сюди навіть кіньми заїхати неможливо.
«Окрім Тисового Яру у лісфонді нашого лісництва є ще кілька природно-заповідних об’єктів, – розповідає Дмитро Назарович. – Це заказник місцевого значення «Джерело», заповідне урочище «Гайок». В заповідних урочищах «Маловатий» та «Кривка» зростають елітні буки. Маємо дерева береки, які виділені у ботанічну пам’ятку природи «Вісім берек». Загалом 36 лісних кварталів з наших 45-ти належать до ландшафтного парку «Чернівецький», а це 2 тис 152 гектари (загальна площа лісфонду лісництва 2 тис 906 гектарів). Тут обмежені лісогосподарські заходи».
Усі об’єкти ПЗФ у відмінному стані завдяки лісівникам ДП «Чернівецький лісгосп».
На фото: (зліва направо) Біля одного з буковинських тисів Валентин Петрович Олійник – помічник лісничого, Дмитро Назарович Мацко – лісничий Кучурівського лісництва державного підприємства «Чернівецький лісгосп».
ДОВІДКОВО
Рід тисів включає 8 видів, поширених в Європі, Північній Африці та Північній Америці, Східній Азії. В Україні росте лише тис ягідний. Єдиний з хвойних дерев родить не шишками, а ягодами, які мають яскраво-червоний колір.
Зростає дуже повільно. Є дерева чоловічі і жіночі.
Вчені переконані, що не так давно тис був дуже поширеним у Карпатах, про це свідчать назви населених пунктів, річок. Почав зникати на початку 19 століття через згубне для нього втручання людини. Тисову деревину цінували не тільки за міцність і довговічність, але й за сильні бактерицидні властивості – вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії. З тиса зроблені єгипетські саркофаги.
Молоді пагони, кора і особливо стара хвоя тиса містять токсини, тому він отруйний для людини і багатьох тварин. Існує повір’я, що можна смертельно отруїтися, випивши вина з тисового кубку. На основі цього існує безліч легенд та історично-літературних детективно-шпигунських історій.
Щодо отруйності ягід – думки розходяться. Але усезнаючий Google стверджує, що Львівський інститут економіки та туризму розробив і отримав добро на реалізацію експериментального морозива з додаванням джему з тисових ягід. J)))
Сьогодні у природному стані тис зустрічаємо у лісах Буковини, Закарпаття, Прикарпаття.
Прес-служба Чернівецького ОУЛМГ
Тисів Яр, унікальна ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, знаходиться на території Сторожинецького району, у держлісфонді Кучурівського лісництва, що входить до складу ДП «Чернівецький лісгосп». На 10 гектарах дикого лісу можна побачити у природному стані релікт третинного періоду тис ягідний – зникаючий вид, занесений до Червоної книги України.
Тінелюбиві тиси ростуть тут у другому ярусі, здебільшого над улоговинами, обираючи круті схили яру. Це повноцінні дерева, а не кущі, якими зазвичай зростає штучно висаджений тис в окультурених парках та дендраріях. Дикі тиси Буковини тонкі у стовбурі, невисокі – 1-5 метрів до верхівки. Кажуть, надзвичайно отруйні. Принаймні довкола тисів не видно сіянців інших деревних порід. Зате їх підніжжя вкривають густі барвінкові килими (на фото). Науковці ЧНУ з’ясували, що у трав’яному покриві Тисового Яру взагалі багато рідкісних рослин, у тому числі червонокнижних.
Тиси Кучурівського лісництва належать до найстаріших дерев не тільки України, але й Європи – окремим з них не менше 500 років. Але вони ще «першачки» – загалом тис росте від 2 до 4 тисяч років і сягає 30 метрів! Науковці мають думку, що піднялися нинішні кучурівські тиси з коренів прадавніх дерев.
«Топонімічні назви цього краю – річка Тисівка, село Тисівці – свідчать про те, що колись були у нас на Буковині великі тисові гаї. Їх давно вирубали, ще, певно, за часів турків, – розповідає професор Чернівецького національного університету, завідувач кафедри ботаніки та лісопаркового господарства Ілля Чорней. – Тис має цінну деревину: тверду, довговічну, з високими технічними якостями, стійку до шкідників та гниття, тому у народі його називають негнійдерево. Цей дарунок природи, що дійшов крізь віки до наших часів, ми повинні цінувати і оберігати. Спасибі лісівникам, що охороняють, піклуються про Тисів Яр».
Унікальний сторожинецький ліс з тисами – одне з чотирьох місць в Україні, де компактно росте у природі це рідкісне дерево (до слова, кілька поодиноких тисів ягідних є у Гільчанському лісництві ДП «Сторожинецький лісгосп», окремі дерева зустрічаються на Буковині також у Глибоцькому, Вижницькому районах аж до Путильських високогірних перевалів).
Тисів Яр як резерват рідкісних дерев офіційно набув статусу природно-заповідного об’єкту загальнодержавного значення у 1981 році, хоча під охороною лісівників перебував з початку 70-х.
Охоронне зобов’язання щодо Тисового Яру (він є частиною Чернівецького регіонального парку) взяли на себе лісівники Кучурівського лісництва, яке очолює Дмитро Назарович Мацко.
Майстер лісу обходу №2 Віктор Дмитрович Цілюк, беручи під свою опіку цей ботанічний заповідник, власноруч письмово засвідчив: «Приймаю дане охоронне зобов’язання у тім, що пам’ятка природи загальнодержавного значення «Тисів Яр» буде утримуватись у належному стані. Зобов’язуюсь суворо дотримуватися положення з охорони пам’яток природи України, зобов’язуюсь здійснювати охоронний догляд для збереження природного середовища, необхідного для проростання тисів».
«У Тисовому Яру кожне дерево тиса зафіксоване, а їх у нас 1264 штуки. Жодних рубок тут не проводимо. Буковинські тиси під надійною охороною», – запевняє лісничий Кучурівського лісництва Дмитро Назарович Мацко.
Територія заповідного об’єкту перерізана глибокими гирлами – так на Сторожинеччині називають яри. Для зручності відвідувачів кучурівські лісівники при вході у тисовий ліс зробили дерев’яні східці та кладку через лісовий струмок під назвою Тисів, який у сильні зливи і у весняні паводки стає повноводною бурхливою річкою, про що свідчать розмиті круті береги.
Де-не-де довелося укріпили схили ярів стародавнім дідівським методом, щоб тиси, що зростають на крутих обривах, не «сповзли» у яри і не загинули. Будівельний матеріал – хмиз, дошки, глину – лісівники носили вручну на далеку відстань, бо сюди навіть кіньми заїхати неможливо.
«Окрім Тисового Яру у лісфонді нашого лісництва є ще кілька природно-заповідних об’єктів, – розповідає Дмитро Назарович. – Це заказник місцевого значення «Джерело», заповідне урочище «Гайок». В заповідних урочищах «Маловатий» та «Кривка» зростають елітні буки. Маємо дерева береки, які виділені у ботанічну пам’ятку природи «Вісім берек». Загалом 36 лісних кварталів з наших 45-ти належать до ландшафтного парку «Чернівецький», а це 2 тис 152 гектари (загальна площа лісфонду лісництва 2 тис 906 гектарів). Тут обмежені лісогосподарські заходи».
Усі об’єкти ПЗФ у відмінному стані завдяки лісівникам ДП «Чернівецький лісгосп».
На фото: (зліва направо) Біля одного з буковинських тисів Валентин Петрович Олійник – помічник лісничого, Дмитро Назарович Мацко – лісничий Кучурівського лісництва державного підприємства «Чернівецький лісгосп».
ДОВІДКОВО
Рід тисів включає 8 видів, поширених в Європі, Північній Африці та Північній Америці, Східній Азії. В Україні росте лише тис ягідний. Єдиний з хвойних дерев родить не шишками, а ягодами, які мають яскраво-червоний колір.
Зростає дуже повільно. Є дерева чоловічі і жіночі.
Вчені переконані, що не так давно тис був дуже поширеним у Карпатах, про це свідчать назви населених пунктів, річок. Почав зникати на початку 19 століття через згубне для нього втручання людини. Тисову деревину цінували не тільки за міцність і довговічність, але й за сильні бактерицидні властивості – вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії. З тиса зроблені єгипетські саркофаги.
Молоді пагони, кора і особливо стара хвоя тиса містять токсини, тому він отруйний для людини і багатьох тварин. Існує повір’я, що можна смертельно отруїтися, випивши вина з тисового кубку. На основі цього існує безліч легенд та історично-літературних детективно-шпигунських історій.
Щодо отруйності ягід – думки розходяться. Але усезнаючий Google стверджує, що Львівський інститут економіки та туризму розробив і отримав добро на реалізацію експериментального морозива з додаванням джему з тисових ягід. J)))
Сьогодні у природному стані тис зустрічаємо у лісах Буковини, Закарпаття, Прикарпаття.
Прес-служба Чернівецького ОУЛМГ
23.06.2018, 10:38
