Напевно, у кожного з нас, запорожців, в такі спекотні дні виникає питання: «Чому ми так страждаємо?» І правда, якщо немає вітру - задуха нестерпна. Якщо він є, то розпечені повітряні маси створюють ефект аерогрилю: ще кілька хвилин - і ти засмажений. При цьому дивує, що приблизно на нашій 48-й паралелі знаходяться такі благополучні в кліматичному плані міста, як Ужгород, а далі на захід - Відень, Мюнхен, Париж. А в західній півкулі по сусідній 49-й паралелі серед лісів проходить велика частина кордону між США і Канадою.
Ключова фраза тут «серед лісів». Справа в тому, що на захід від нас - і в Америці, і в Західній Європі, і навіть в Західній Україні клімат - більш помірний, чому сприяє і вплив Атлантики, і лісова зона. Адже ліси понижують влітку температуру на один-два градуси, а випаровуваність вологи - в два-три рази.
У нас же клімат - набагато більш континентальний. Степ. Але незайманий, цілинний степ ще міг би себе захищати. Віковий трав'яний покрив не дозволяв нашому найбагатшому в світі чорнозему вивітрюватися. Коли ж степ розорали, суховії стали піднімати пилові бурі і із загрозливою швидкістю вивітрювати родючий грунт. Сильний вітер, підхоплюючи частинки грунту, піднімає їх на велику висоту і переміщує на значні відстані. Такі бурі безповоротно забирають самий родючий шар з полів, вони здатні за кілька годин розвіяти до 500 тонн ґрунту з гектара ріллі. Наприклад, загальна маса пилової хмари, яка сформувалося в березні 2007 р в районі південної частини Каховського водосховища, склала 60 тисяч тонн. Негативний ефект при цьому полягає ще і в тому, що пилові бурі сприяють швидкому замулювання водосховищ і ставків, виводять і їх з ладу.
За інформацією Запорізького обласного центру з гідрометеорології, в нашій області в середньому за рік фіксується сім-вісім днів з пиловими бурями. І тривалість таких бур коливається від шести годин до декількох діб. В таких умовах єдиним ефективним засобом протидії пилові бурі є полезахисні лісосмуги або, як ми їх частіше називаємо - посадки. Саме тому в 60-70-ті роки минулого століття такі лісосмуги повсюдно створювалися за рахунок коштів держбюджету. Тоді все було державним, але посадки були безпосередньо у веденні колгоспів і радгоспів. Адже вони захищали саме їх поля.
Однак в 90-ті рр минулого століття, після розпаювання земель колгоспів і радгоспів, посадки так і не були передані у відання фактичних користувачів сільгоспугідь - їх орендарів. Рукотворні лісові насадження залишилися без господаря. Це призвело до масової вирубки полезахисних насаджень, що загрожує відродженням найсильніших пилових бур, збільшенням вітрової та водної ерозії і, як наслідок, зниженням врожайності. Адже один метр лісосмуги затримує близько 80 кубометрів снігу. А гектар лісосмуги захищає від суховію 20-30 гектарів ріллі.
І городянам наслідки. В силу глобального потепління клімат і так стає більш посушливим і спекотним. А тут ще після сокири «чорних лісорубів», якими безжально знищуються лісосмуги, пилові бурі стають все частіше. І в сільській місцевості, і в містах, включаючи Запоріжжя, від пилу неможливо сховатися. Навіть при невеликому вітрі вона методично забиває всі щілини, покриває сірим нальотом підвіконня, меблі, одяг та інші поверхні, потрапляє в очі і ніс, змішуючись з пилком рослин, викликає у людей алергію ...
Як же протистояти всьому цьому?
- Це дуже болюча тема, - каже начальник Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Селюк. - Сьогодні склалася критична ситуація у всіх лісових насадженнях Південно-східного регіону країни. Це характерно не тільки для Запорізької, але і для Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської та інших областей. У цих областях немає природного лісового ресурсу. Але навіть в порівнянні з цими областями наші 3,7 відсотка лісистості - це практично найнижчий в Україні показник.
- Тобто після того, як в 50-ті роки минулого століття Каховське водосховище затопило Великий Луг Запорозький, природних лісів в нашому краї немає?
- Так. Не тільки захисні лісосмуги, але і всі лісові масиви у нас - рукотворні. І, на жаль, більшість людей не розуміє, наскільки важко в наших кліматичних умовах виростити ліс, скільки праці і ресурсів це вимагає. І найбільша проблема зараз полягає в тому, що з 800 необхідних за штатом працівників зараз залишилося близько 300. Причина в тому, що вже третій рік повністю припинено бюджетне фінансування наших підприємств, хоча вони є державними. У листопаді минулого року, коли я був призначений на цю посаду, мінімальна зарплата співробітників у нас становила 3400 гривень. Прогодувати сім'ю і оплатити комунальні послуги за ці гроші - не реально. Але ж за таку зарплату потрібно не просто в офісі сидіти, а, незважаючи на ризик, боротися і з лісовою пожежею, і з людьми, які приходять до лісу з сокирами.
У всі часи лісогосподарські підприємства Південного Сходу України були дотаційними, - продовжує Володимир Селюк. - На відміну від ресурсних областей, таких, як Івано-Франківська, Закарпатська, Сумська, Черкаська, Чернігівська, у нас немає експлуатаційних рубок лісу. При цьому лісгоспи ресурсних областей, продаючи ліс, платять величезні бюджетні відрахування. Чому б не використати частину цих коштів, хоча б відсотків 20, для утримання лісів в таких областях, як Запорізька? Це дозволило б забезпечити необхідну охорону і захист лісу. Ми і зараз виживаємо за рахунок допомоги ресурсних областей. Директора наших лісгоспів їдуть на Житомирщину, Рівненщину, там приймають в дар лісопродукцію (пиломатеріали, дошки і т.п.), а тут ми її відвантажуємо підприємцям і отримуємо за це кошти на рахунки підприємств. Спасибі першому заступнику голови Державного агентства лісових ресурсів (він виконує обов'язки голови) Володимиру Нальковича Бондарю, який таким чином допомагає виживати галузі в цілому. Завдяки цій допомозі ми якось працюємо і навіть підняли мінімальну зарплату на підприємствах до 4000 грн., Хоча і це, звичайно, - дуже мало. Але все ж зберегли кістяк колективу і завдяки цьому виконуємо і охоронні функції.
Ще в минулому році в нашій області була катастрофічна ситуація в пожежонебезпечний період. 840 гектарів зелених насаджень було знищено вогнем. При цьому протягом двох років не було посаджено жодного гектара нових лісів.
- У цьому ж році, завдяки співпраці з облдержадміністрацією, ми розробили «Програму розвитку лісового фонду Запорізької області до 2022 г.», аналогів якої зараз немає в Україні, - підкреслює Володимир Селюк. - Ця програма була прийнята облрадою 1 березня. Відповідно до неї нам в цьому році виділено 1,7 млн. грн. на протипожежні заходи. Звичайно, цих коштів недостатньо, адже нашій техніці - більше 20 років і її потрібно серйозно ремонтувати. Але все ж ми рушили з місця. З'явилися гроші на ремонт тракторів і пожежних машин, на паливно-мастильні матеріали і зарплату тим же трактористам. А значить, з'явилися і протипожежні мінералізовані смуги як навколо, так і всередині лісових масивів.
Є й результат. Пожеж зараз приблизно стільки ж, як в минулому році, але територія, охоплена вогнем. - в три рази менше, ніж за аналогічний період минулого року. Це означає, що захисні смуги діють. З 25 пожеж в 20 випадках вогонь охопив 0,2-0,3, максимум 0,5 гектара. Це також означає, що пожежа була вчасно виявлений і заходи оперативно прийняті. У цьому лісникам дуже допомагає ГСЧС. До того ж всі пожежі, які були в цьому році - низові. Тобто постраждали тільки трава і кущі, а дерева не пошкоджені. Для порівняння: в сусідній Херсонській області пожежі вже завдали мільярдних збитків. Згоріло 580-600 гектарів зелених насаджень! І це в районі Олешківських пісків, які, як вважається, і так є найбільшою пустелею Європи.
- Програма дозволила також вперше за три роки зайнятися посадкою нового лісу, - з гордістю каже начальник обласного управління лісового та мисливського господарства. - На це передбачено 6,3 млн.грн. Це дає можливість посадити ліс на площі 603 гектари. Хотіли зробити це навесні, але слава Богу, що тривала фінансова процедура не дозволила. Весни в цьому році майже не було. Спека почалася дуже рано, саджанці в сухій землі в умовах посухи загинули б. Але посадка все одно відбудеться, тільки восени. Адже головне - не посадити, а щоб виросло. Планується посадити такі породи, як сосна, ясен, дуб, акація, в залежності від грунтів. Кожне з п'яти наших лісництв посадить приблизно по 120 гектарів.
Якщо ж говорити про охорону лісів від незаконних рубок, то в силу вищезгаданих причин її штат зараз укомплектований лише на 50%, і то мова йде тільки про насадженнях лісгоспів. Лісопосадки взагалі ніхто не охороняє. Та й ліси охороняти дуже важко. У нас немає великих лісових масивів. В області - 3787 лісових контурів, площа яких - від 5 до 1200 гектарів (окремі балочки, прибережні зони і т.п.). Відстані від садиб лісництв та місць проживання майстрів лісу до лісових насаджень часто складають від 10 до 100 кілометрів! Для патрулювання крім працівників лісової охорони залучаються співробітники правоохоронних органів, органів Мінприроди та представники громадськості. Станом на 14 червня було проведено 195 рейдів, в результаті яких складено 20 протоколів про незаконну рубки дерев. Завдані збитки порушниками компенсований, штрафи стягнуті, правда, зрубані дерева це не пожвавить.
Ще гірше справи йдуть в плані охорони захисних лісосмуг, які, як ми вже говорили, залишилися без господаря. Їх знищують нещадно і безкарно. Управління лісового та мисливського господарства, як запевняє Володимир Селюк, прийняло б під свою опіку ці насадження, але, по-перше, вони навіть не інвентаризовані, по-друге, 50-процентна комплектація штату не дозволяє досить ефективно і свої угіддя охороняти. Тобто і для інвентаризації посадок, і для охорони їх лісгоспами необхідні кошти, яких ніхто не виділяє.
До того ж вирощування і утримання захисних лісосмуг - це ціла наука. Залежно від сільськогосподарського призначення вони повинні мати різну ширину, породу дерев, бувають двоярусними, триярусними, з підліском.
Директор департаменту Андрій Поляков вважає, що оскільки посадки є частиною технологічного комплексу і виконують функцію захисту полів, які орендують сільгоспвиробники, було б логічно саме їм передати лісосмуги в користування - на правах сервітуту. А в договорах чітко визначити умови збереження зелених насаджень.
Ще один варіант вирішення проблеми пропонує Володимир Селюк:
- Зараз створюються об'єднані територіальні громади. Саме вони віддають свою землю агрохолдингам, великим приватним підприємствам. Ці підприємства сплачують громаді гроші. Тому громада могла б і про посадках подбати. Тим більше, що в 90 відсотках випадків лісосмуги пиляють НЕ чужаки, а жителі того ж села. І в селі знають, хто і для кого рубає. Зараз співробітники лісгоспів, якщо бачать вирубку лісосмуг, викликають представників поліції, і коли порушників затримують, ми надаємо технічну допомогу у визначенні збитку. Але в суді представляти інтереси держави не маємо права, тому що це не наша територія. І це дірка в законодавстві.
Таким чином, нам залишається сподіватися, що ця дірка якомога швидше буде закрита, а у об'єднаних територіальних громад з розвитком децентралізації з'являться кошти в тому числі і на інвентаризацію захисних лісосмуг. А значить, у рятують нас і нашу землю дерев з'явиться господар.
Сергій Веретенников
20.06.2018
http://les.zp.ua/news/full/1061/
0 коммент.:
Дописати коментар