Незважаючи на невеликі розміри та малу кількість населення, Рівненська область є наочним прикладом нерівномірності розвитку. Південь регіону зайнятий сільськогосподарськими угіддями і має значний туристичний потенціал (Дубно, Острог). У центральній частині розташований адміністративний центр області, місто Рівне, з промисловими виробництвами (ключове серед них хімічне – ВАТ «Рівнеазот»), залізничні вузли Здолбунів та Сарни, а також Рівненська АЕС (м. Вараш). Північ області, що межує з Брестською та Гомельською областями Білорусі, вкрита лісами. Проте вирубка лісів – не найбільша проблема цього краю. Справжнє екологічне лихо влаштовують тут незаконні копачі бурштину.
Третина області, що на північ від «Варшавської траси», у народі називається «Бурштиновою народною республікою». Незаконний видобуток бурштину повністю контролює криміналітет, що має широкі зв’язки в обласному центрі та в Києві. Діяльність копачів «покривають» правоохоронні органи всіх рівнів – резонансні справи та спецоперації СБУ стали нормою. Намагання силових структур припинити видобуток, яким тут займається кожен другий мешканець, викликає активну протидію. Де-факто поліція не має вільного доступу до районів незаконного видобутку, а побиття поліцейських стало звичайною практикою. Видобутий бурштин переважно йде на експорт у сусідні держави: Польщу (до 80%) та Білорусь (близько 20%). Бурштинові схеми та свідоме залучення до них населення (через високу додану вартість) – суттєвий виклик національній безпеці України.
Проблема безробіття на селі, характерна для всіх Центральних та Західних регіонів, особливо гостра на Рівненщині. Цікаво, що власники торговельних мереж своєрідно вирішують цю проблему: заробітна плата в сільському супермаркеті вища, ніж у Рівному. Однак така мотивація не завжди спрацьовує, та й частка населення, залученого в сектор торгівлі, незначна. У структурі економіки регіону превалює малий та середній бізнес, який працює переважно за тіньовими схемами. Зарплата в конверті – усталена практика. Цьому сприяє як неефективна система оподаткування, так і «державна корупція». Фактично, сама держава дозволяє нечесно вести бізнес. Натомість бізнесмени кивають на владу, говорячи, що «риба гниє з голови». Зважаючи на малі посівні площі, регіон не надто цікавий для великих агропромислових корпорацій. Тут багато малих і середніх фермерських господарств, а переважна більшість населення позитивно налаштована щодо зняття мораторію на продаж землі.
Конфліктогенність регіону переважно обумовлена діяльністю організованих незаконних збройних угруповань на півночі області. Добровольчі батальйони – парамілітарні структури, особовий склад яких пройшов через АТО, – часто залучені до кримінальних розбірок на всій території Рівненщини. Інший вид конфліктів – на релігійному ґрунті. Вони неабияк посилилися у зв’язку з формуванням об’єднаних територіальних громад. Дедалі частіше виникають протиріччя між Київським та Московським патріархатами УПЦ. Розбірки «церква на церкву», «село на село» часто штучно інспіровані й посилюють дестабілізацію на місцях.
За даними поліції, кількість злочинів на Рівненщині зменшується, а відсоток їх розкриття щорічно зростає. Це відбувається навіть в умовах скорочення кількості (приблизно втричі!) працівників правоохоронних органів під час реорганізації. Високих показників ефективності досягають за рахунок впровадження інноваційних методів роботи, відкриття ситуаційних центрів, посилення рівня довіри населення до поліції, виконання програми «Безпечне місто» із встановлення автоматизованої системи відеоспостереження. Цікавим проектом, що заслуговує на увагу, є спільне патрулювання міста Острога поліцейськими та представниками добровольчих структур територіальної оборони зі складу студентів Острозької академії. Таким чином молодь привчається до відповідальної поведінки та соціальної дисципліни.
Рівненська область – один із лідерів за темпами та обсягами військової мобілізації населення; кожного року тисячі хлопців із Рівненщини відправляються на ротацію в зону операції об’єднаних сил. Незважаючи на кримінальний профіль регіону «бурштинової мафії», першість тут утримують так звані «побутові злочини». Великою проблемою є насильство в родинах ветеранів АТО. Адаптація колишніх «атошників» до мирного життя – важливе завдання для державних та регіональних програм соціальної адаптації й реабілітації, актуальний напрям діяльності громадських організацій.
Істотним викликом для Рівненщини є стан пожежної безпеки. У регіоні діє дев’ять хімічних об’єктів, понад 150 тисяч осіб проживають у 30-кілометровій зоні Рівненської та Хмельницької АЕС. В умовах гібридної війни Росії проти України викликає істотне занепокоєння стан захисту об’єктів критичної інфраструктури, а також рівень підготовки та забезпечення пожежних команд. В умовах формування ОТГ (на Рівненщині їх створено 28) держава має приділяти особливу увагу підготовці місцевих пожежних команд та добровільних пожежних дружин. Крім того, слід розробити систему податкових пільг для, наприклад, придбання пожежних машин.
Екологічні проблеми на півночі області, пов’язані з підвищеним екологічним навантаженням внаслідок видобутку бурштину, також викликають занепокоєння. За відсутності програми рекультивації землі Рівненщині загрожує екологічна катастрофа. За даними Держлісагентства України, у цьому регіоні через нелегальний видобуток бурштину вже пошкоджено 3,5 тисячі гектарів лісу. Це відбувається через те, що «чорні» копачі не дотримуються технології видобутку, вимивають бурштинове каміння мотопомпами, що призводить до руйнування дренажних каналів підземних вод і, як наслідок, мікрокліматичних змін.
Проблема «бурштину» має транскордонне значення. Білорусь, союзна з Росією держава, є джерелом небезпеки в умовах активізації гібридної війни. Місцевий криміналітет може стати чудовою базою для дестабілізації регіону з метою автономізації «бурштинових копалин» від області та Києва. Місцеве населення, хоча й налаштоване патріотично, схильне до маніпулятивного сприйняття, чим може скористатися ворог. Можна згадати плани ФСБ зі створення «Поліської народної республіки» у складі поліських регіонів Білорусі та України, спроба реалізації яких була в 2014 році. Незважаючи на низьку ймовірність повторення такого сюжету, обмежена державна присутність України на цих територіях (у вигляді державних установ та правоохоронних органів) та її незначний вплив створюють певні негативні передумови. Аби виправити ситуацію, державі треба на законодавчому рівні розробити чіткі механізми легалізації видобутку бурштину та видачі ліцензій, підвищити відповідальність та покарання за незаконний його видобуток, а також посилити захист вразливого кордону.
Валерій Кравченко
29 Червень 2018
0 коммент.:
Дописати коментар