ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

14 грудня 2018

Нашестя вовчих псів: Цих звірів вдається відлякати лише стрільбою на ураження



Українцям, схоже, ще замало і затяжної війни на сході, і воєнного стану в державі, і захмарних тарифів на енергоносії й комунальні послуги та цін на продукти і предмети першої необхідності, інших лих, які повільно, але неухильно підточують наше суспільство. Бо останнім часом до числа наших, можна сказати, вже постійних соціальних негараздів додається ще одне зло. У вигляді «братів наших менших», які вже перестають бути «братами»...

Мова про так званих вовкособак, яких ще іменують і вовчими псами, і собакововками, і т. п. З якихось причин цих гібридів – нащадків стихійного спаровування вовків і здичавілих собак – дедалі більшає. Й у пресі чимраз частіше з’являються повідомлення про напади цих звірів на людей та їхніх домашніх тварин, пише газета Галичина.

Правда, Івано-Франківщину наразі Бог милував, а от у сусідніх регіонах такі випадки не рідкість. Один із цих трапунків, наприклад, стався у жовтні цього року на Тернопіллі. Дві літні жінки Ганна і Галина із села Шибалина Бережанського району змушені були терміново звернутися до медиків через укуси вовка, який забігав на їхні подвір’я. Жертвами вовчих зубів стали і кілька свійських тварин. Власне, подробиці нашестя звіра просто вражають.

– Вовк прийшов у наше село з боку сусідніх Куропатників, – розповів зокрема сільський голова Шибалина Петро Сеньчик. – На одному подвір’ї світлом тракторних фар його відігнав тамтешній господар. Але хижак побіг тоді на сусіднє обійстя. Загриз там гуску і взявся люто шматувати собаку. На той несамовитий рвалт з хати вибігла раздиня і взялася обороняти свого улюбленця від хижака. У нападі агресії вовк вкусив 59-річну жінку за ліве стегно. До потерпілої викликали «швидку».

Було видно, що вовк рвався і до хати – бо на шибах залишилися сліди від його лап. У село серед ночі за нашим викликом приїхав наряд поліції. Але й браві правоохоронці змогли відлякати агресора лише пострілами із пневматичної рушниці...

Удосвіта кілька людей зателефонували війту, що знову бачили вовка. Забіг у домогосподарство, де були кролі, а заодно накинувся на собаку. Одному жителеві Шибалина вовк стрибнув на капот легкового автомобіля, а потім побіг далі. Трапилися йому дорогою дві жінки, які квапилися на автобус до райцентру. Напав на одну з них. Налякані до смерті, селянки ледве відігнали вовка сумками і несамовитим криком. Той утік, а дорогою «поснідав» чиїмсь песиком.

Далі розбійницький маршрут «санітара лісу» проліг до сусідньої Жовнівки. На роботу туди, на охорону тамтешнього моста, їхав на велосипеді один чоловік. Вовк схопив його сумку з їжею. Зав’язалася боротьба. Чоловік кричав про допомогу (до найближчої хати було якихось 150 метрів), а сам намагався відігнати нападника. Велосипедом притиснув його до землі. На той час саме прибігла із села підмога і сокирою «втихомирила» вовка...

Згодом за зовнішніми ознаками ліквідованого хижака фахівці з’ясували, що у Шибалині і Жовнівці промишляв насправді не вовк, а вовкопес. Вовчі собаки, стверджують спеціалісти, небезпечніші від вовків, і не лише тим, що значно агресивніші. Ще одна небезпека їх у тому, що вони не мають страху перед людьми...


Поява звірів налякала весь район: люди боялися не тільки піти до лісу по гриби, а й вийти увечері з хати... Навіть після знешкодження вовкособаки у Шибалині і Жовнівці непокояться: йдеться про одного і того самого звіра чи про двох різних? Якщо підтвердиться друга версія, ймовірні нові візити хижаків. Сільська влада попередила колективи місцевої школи і дитсадка, аби були обережними, щоб діти до цих закладів приходили лише у супроводі дорослих і так само поверталися додому.


Серйозно поставилися до цієї події у районі. Крім надання допомоги потерпілим, обстежують людей, які могли мати будь-які контакти з вовкособакою. Ветеринарні фахівці обійшли всі подвір’я, куди він забігав, роблять профілактичні щеплення сільських собак. Дезінфікували місце, де знешкодили звіраѕ


Ми описали з подробицями лише наразі найсвіжіший випадок. А таких трапунків за останнє десятиліття набралося більше копи. Причому географія нашестя вовчих псів доволі масштабна – охоплює територію, приміром, від села Богоявленського на Донеччині та Маріуполя Запорізької області до Рахова на Закарпатті і Сколівського та Турківського районів Львівщини. Бачили цих створінь й у високогірних місцинах нашої області.


Автори повідомлень про такі випадки у ЗМІ, пишучи про цих «агресивних і некерованих чудовиськ», звертають увагу на факти особливої жорстокості тварюк. Скажімо, у кількох районах Сумщини вовкособака передушив за якихось пару днів чотири десятка овець – їх знайшли в лісі з перекушеними горлянками. Знавці сказали, що таке можна пояснити однозначно: це мати-хижачка навчала «основ полювання» своїх дітей.

Ясна річ, що «чистокровні» вовки так «не працюють», їхня метода проста: загриз, відніс у потаємне місце і тут же спожив. Мисливці стверджують, що надкушують здобич лише гібриди вовка й собаки. Знаємо й те, що «нормальний» вовк на людину не нападе, мало того – може, навпаки, вигодувати людське дитинча, котре через обставини опинилося поза батьківською опікою.

Ті ж мисливці свідчать як про одиноких вовкопсів, так і про цілі зграї гібридних творінь. Описано у пресі й випадок, коли група ентузіастів влаштувала облаву й оточила невелику лісову ділянку, куди загнала хижу зграю, так званим «червоним кордоном», якого вовки смертельно бояться й ніколи його не перетинають, воліючи радше загинути від мисливських рушниць, ніж перетнути ту межу. Але тоді нічого в людей не вийшло: звірі вислизнули з оточення – понатикувані по периметру червоні прапорці нікого з них не злякали.

Мисливська наука тут безсила. Все свідчить про те, що маємо справу з новим хижаком – хитрим, витривалим і сильним вовком в одній «особі» з домашнім собакою, що не лише не боїться людини, а й мовби ненавидить її за те, що покинула його, давнього друга, напризволяще. Адже здичавілі пси, які власне і спаровуються з вовками, це переважно колишні домашні улюбленці, вигнані з хати.

Вражає й такий штрих у цій історії: на відміну від мулів, тигролевів та інших гібридів фауни, які дають потомство, не здатне до розмноження, вовчі пси народжують таких особин «за своїми образом і подобою», які вже спроможні народжувати. Причому з кожним новим таким поколінням, як кажуть експерти, приплід зростає дедалі напасливішим. Очевидно, в цій деталі, як мовлять, і таїться диявол, тобто відповідь на запитання, звідки це раптом узялися на нашу голову агресивні вовкособаки!..

Звір, народжений від собаки та вовка, витриваліший за пса і має кращий нюх, але поводиться незалежно, як вожак, стверджує знавець «вовкособих душ» Михайло Старченко, сільський голова Буди-Вороб’ївської Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Йому, до речі, належить версія, що саме таку вовчособачу породу й має «знаменита» і таємнича чупакабра.

Цю гіпотезу ще кілька років тому розвинув було прикарпатський природознавець Володимир Бучко, співробітник Галицького національного природного парку. Науковець запевняв, що міфічною чупакаброю, на рахунку якої в різних регіонах країни десятки вбитих кролів, курей, нутрій і навіть кіз, люди помилково називають якраз природний гібрид вовка і здичавілої собаки.

Єдине, чого В. Бучко не зміг пояснити: чому чупакабра така, на диво, акуратна? Чому вона складає свої жертви докупи, а не розкидає їх на подвір’ї, як це роблять цілком конкретні вовкособи? Відповісти на це запитання пан Володимир не спромігся. Тому наразі гіпотеза так і не перетворилася на аксіому.

13 грудня 2018

Ліси району – багатство народу

У відповідь на запитання громадської організації «Правові ініціативи «За Гуцульський край» щодо діяльності лісової галузі Путильщини.

Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України повноважень. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до закону, держава набуває та реалізовує право державної власності на ліси в особі кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих адміністрацій.

Згідно статті 17 лісового кодексу України, ліси надають у постійне користування на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, установам, організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

З цією метою на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26 травня 1995 року за № 573 створене державне підприємство «Путильське лісове господарство» за рахунок реорганізації Путильського лісокомбінату. При цьому всі виробничі потужності перейшли у власність колективу ЗАТ «Путильський лісокомбінат» і в більшості були успішно розпродані без виплати дивідендів акціонерам.

Тепер ДП «Путильське ЛГ» – успішне підприємство, в числі лідерів Буковини серед інших лісгоспів. Тут налічується 360 працюючих, середня зарплата складає 8842 грн. Лісгосп – це основний роботодавець району і наповнювач дохідної частини його бюджету, (за 9 місяців 2018 року сплачено податків до державного бюджету 7 млн 401 тис. грн, до місцевого бюджету 5 млн 662 тис. грн). Створені сучасні виробничі потужності переробки деревини, що дають можливість заробити кошти на ведення лісового господарства, вдосконалення та утримання лісової інфраструктури, покращення побутових умов працюючих та багато іншого. Нагадаю, що державне фінансування відсутнє з 2013 року.

Налагоджуємо співпрацю з сільськими радами та утвореними громадами щодо забезпечення паливними дровами та будівельним лісом для населення. Обґрунтування цін на лісопродукцію проводиться згідно Закону України «Про ціни та ціноутворення». Зокрема, статтею 11 чітко обумовлено, що вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання. Державне регулювання цін здійснює Чернівецька ОДА тільки на дрова паливні для населення. Складені також договори на відновлення комунальних доріг, пошкоджених при вивезенні лісу, і ця робота проводиться.

На жаль лісовий ресурс завжди був ласим шматочком для різних «реформаторів». За час існування підприємства декілька разів була вказівка передати виробничі потужності з переробки деревини у приватні руки, віддати підприємство в концесію, але найбільше занепокоєння викликав нещодавно запроваджений податок на всі лісові землі. На щастя, законотворцям вистачило здорового глузду і закон був призупинений. Вкотре працівникам лісової галузі вдалося відстояти лісогосподарські підприємства. Адже маємо гіркий досвід 1995 року: поділу, реорганізації потужних лісових комплексів Карпатського регіону, після яких залишилися тільки скелети колись ефективних, високотехнологічних лісопромислових об’єктів.

А тепер запитання: шановний голово так званої громадської організації та Ваші заступники, огляніться назад і що ви там побачите? А побачите Ви там руїни колишнього підприємства «Путильський лісокомбінат» та сльози і прокльони обдурених Вами акціонерів.

Петро ФРЕЙ,
директор ДП «Путильський лісокомбінат».



Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини
13 ГРУДНЯ

Вінниччина. На колишніх пустирях виростають ліси майбунього


Лісівники ДП «Крижопільський лісгосп» щороку створюють нові ліси, дарують майбутнім поколінням додаткові гектари зелених легень. І на місці колишніх пустирів, яруг, балок, крутосхилів виростають діброви! Але відбувається це не за помахом чарівної палички.

Створення нових лісів (захисних насаджень) — це справжнє мистецтво, подвиг і важка праця. Адже по тих місцинах, які відводяться під захисні насадження (землі, не придатні для ведення сільського господарства, деградовані грунти, або так званий меліофонд), по тій горбистій місцевості часто навіть просто пройтися важкувато. А лісівники по цих ярах, крутосхилах тяжко працювали, вручну висаджуючи саджанці чи висіваючи насіння лісових культур.

Рання весна, серед поля свище підступний вітерець, грунт розкис після зимівлі – а садити потрібно…

До того ж, посадити ліс – це одна справа. А виростити його – зовсім інша. Ліс не росте сам по собі. Молоді насадження потрібно доглядати, як малу дитину, вкладати у цей процес знову ж таки важку працю, матеріальні ресурси і ,головне, щиру любов до лісу.

Ліси у нас на Поділлі – рукотворні. У перші роки захисні насадження, як і молоді насадження державного лісового фонду, потребують догляду, який працівники лісгоспів проводять кілька разів за вегетаційний період, знищуючи шкідливу забур’яненість, розпушуючи міжряддя. Догляди за молодими насадженнями бувають ручні та механізовані. Інакше не буде хорошого результату. Головна лісоутворююча порода Подільських дібров – дуб звичайний – досить капризний, він може довго «сидіти» у перші роки життя, може хворіти, не любить бур’яну і посухи… Але лісівники докладають усіх можливих зусиль, щоб молоді дубочки тягнулися вгору, щоб у майбутньому шуміли зеленими міцними дібровами.

Як доказ цьому – захисні насадження, створені крижопільськими лісівниками. На фото – 10-річні культури дуба червоного, створені на землях Голубецької сільської ради, ділянка площею 12 га (69 квартал Радянського лісництва). У перший рік проведено 5 доглядів, 2 рік – чотири догляди, 3 – три догляди, 4 – два, 5 – один. Сьогодні деякі дуби сягають висоти до 4 метрів.

— Ділянка ця пустувала, тут були чагарники, — згадує майстер обходу №15 Радянського лісництва Віталій Гервасійчук, який на час створення цих насаджень працював лісничим Радянського лісництва. – Літо у нашому краю – посушливе, адже Крижопільський та Піщанський райони межують із Одеською областю, це південь Вінниччини. Однак приживлюваність тут була хороша, близько 90 відсотків.

Інша ділянка, створена цього ж року – лісові культури дуба звичайного, на площі 7 га (68 квартал Радянського лісництва). Одразу ж можна порівняти на прикладі цих ділянок відмінність між породами дубів – вони «однолітки», але дуб звичайний набагато повільніше росте. Однак кидаються ввічі рівні рядочки, які переконають і недосвідченого спостерігача, що приживлюваність цих культур була високою, що ці насадження створювалися людськими руками і доглядалися з любов’ю до лісу! 

Тож ці та й інші захисні насадження, створені крижопільськими лівсівниками, – у відмінному стані, у хороших руках і під пильним оком дбайливих господарів.

А тепер – про проблеми лісівничих буднів.

Землі, не придатні для ведення сільського господарства, – це власність територіальних громад. І хоча, повторимося, ці ділянки – пустирі, фактично не використовуються, однак передача і узаконення цих земель під заліснення — справа непроста. Останніми роками процедура виготовлення правовстановлюючих документів на землі, прийняті під заліснення, значно ускладнилася. Тож лісівники, хоч і мають бажання та можливості створювати нові ліси, – а це садивний матеріал, техніка, людський потенціал, підтримка громадськості, — та бюрократичні перепони стають на заваді цій благородній справі. Усього починаючи з 1961 року і до 2018 року ДП «Крижопільський лісгосп» створив 4809,1 га нових лісів. Останніми роками у зоні діяльності Крижопільського лісгоспу найактивнішими у справі предачі деградованих земель для створення захисних насаджень були територіальні громади сіл Гарячківка, Голубече, Радянське (Крижопільський район), Студена (Піщанський район). У 2018 році крижопільчанами створено 15 га нових лісів. Наразі ведеться робота для виготовлення правовстановлюючих документів на 15 га деградованих земель (6 га — Савчинецька сільська рада Крижопільського району, 9 га — Городищенська сільська рада Піщанського району).

Лісгоспи Держлісагентства вже реалізували більше 100 тисяч новорічних ялинок



Станом на 13 грудня 2018 року державними лісогосподарськими підприємствами, підпорядкованими Державному агентству лісових ресурсів України, реалізовано 110 876 новорічних ялинок.

У трійці лідерів за кількістю проданих новорічних ялинок Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (28 тис. хвойних дерев), Полтавське ОУЛМГ (13,5 тис.) та Житомирське ОУЛМГ (12,6 тис.).

Зазначимо, що лісгоспи Держлісагентства заготовляють новорічні ялинки зі спеціальних плантацій або під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Такі заходи не завдають шкоди лісу. Також низка лісгоспів вирощує ялинки в горщиках.

Закликаємо громадян купувати лише марковані ялинки самоклейними етикетками або пластмасовими бирками-стяжками. За номером на цих уніфікованих засобах ви можете перевірити легальність заготовленого новорічного деревця (на сайтах ДП «ЛІАЦ», yalynka.info, або через аналогічний додаток для мобільного телефону). 
 
Варто зазначити, що до сфери управління Держлісагентства належать 73% лісового фонду України, а тому забезпеченням новорічними ялинками займаються, крім підприємств Держлісагентства, ще різні лісокористувачі.

Більш детально про новорічні ялинки можна дізнатися тут.
Прес-служба Держлісагентства
http://www.fin.org.ua/news/1314158

Ліс – не фабрика…



Наш гість – український політик Валерій Черняков. Волею долі він був і народним депутатом України, і керівником Держлісагенції нашої держави. А нині – звичайний волонтер…

Народився Валерій Черняков 13 листопада 1966 р. у с. Довге Іршавського р-ну Закарпатської обл., у 1982 р.закінчив Турійську середню школу, відтак – Шацький лісовий технікум, Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю «Інженер лісового господарства», а згодом і Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Юрист». На парламентських виборах 2012 року пройшов у Верховну Раду за списком ВО «Свобода» (№ 22). У парламенті був головою підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Державне агентство лісових ресурсів України Валерій Вікторович очолював із 25 березня по 26 грудня 2014-го. Зараз – волонтер.

– Ліс сьогодні великий будівничий держави. Адже він дає суттєві надходження до бюджету всіх рівнів – місцевих громад, району, області, держави. Лісова галузь приносить у державну скарбницю України 4,5 млрд грн, ще на 14,5 млрд грн продає продукції, з яких держава також отримує зиск.

– Так, кожна область дає ці кошти. Це не тільки Волинь, а й Івано-Франківщина, Львівщина, Закарпаття, Рівненщина, Вінничина...

– Чому ж тоді Уряд зі всіх сил годить МВФ, а лісовій галузі, яка дає такі великі кошти у бюджет, навіть дякую не скаже?

– Це залежить від того, хто нами керує. Справді, ми державі віддаємо великі кошти, а взамін не отримуємо того, що мали б отримати.

– Концепції розвитку галузі розроблені і надіслані до Верховної Ради, МінАПК, уряду, Президента, але на них не звертають увагу. Про це дуже виразно засвідчив, зокрема, й останній з’їзд Товариства лісівників України.

– Я спостерігав за його перебігом та рішеннями. Так, звернення є, але там створюють комісії, куди не входять фахівці лісової галузі, створюють концепції, яких самі не розуміють, для чого вони. Є багато людей, які говорять про європейську, польську, німецьку, шведську моделі лісогосподарювання, хоча й не розуміють, що вони у нас не приживуться. Адже польські ліси – однорідні, а в нас – і Полісся, і Карпати, і Степ. Нам потрібно не скорочувати людей, а, навпаки, набирати, адже в лісгоспах є багато ділянок, які потребують працьовитих рук. Колись лісгоспи мали по 600-700 чоловік. У мене був обхід величиною у 600 га, тепер майстер лісу опікується 1000-1500 га. А це у грошовому виразі 10-15 млн грн. Не в кожному банку зберігається стільки грошей. Ним опікується випускник лісоколеджу, часто це молода людина. Це великі навантаження, їх потрібно зменшувати. Гнатися за кількістю не значить мати добру якість. Раніше лісівники заготовляли березовий сік, всіляку ягоду, гриби, зараз цим, окрім Волині, мабуть, більше ніхто не займається. А це великий прибуток. Чужі люди збирають ягоди, купляють чорниці, так колись і лісгоспи робили. Потрібно заробляти копійку…

– У 2012 р. завдяки «Свободі» ви потрапили до українського парламенту. Як вам тоді працювалося, чи вдавалося захищати лісові інтереси?

– Парламент був ще більш політичним, аніж сьогодні. Я потрапив у Комітет по боротьбі зі злочинністю, а наша Агенція, як ви знаєте, тоді підпорядковувалася комітету агрополітики. З таких важливих лісових питань, які ми тоді змогли відстояти, це, якщо пам’ятаєте, був так званий «вольєрний закон» Нестора Шуфрича. Цим законом хотіли узаконити будівництво «безмежних вольєрів». Нам вдалося його зупинити. Ця моя парламентська діяльність тривала фактично рік, а тоді почався Майдан і війна...

– Коли вам запропонували очолити Державне агентство лісових ресурсів, як це сприйняли?

– Не готовий був до цього через свої моральні принципи. Одна справа – низові ланки, а тут… Але якщо не я, то хто ж? Це гасло свідомого українця!

– За вашої каденції, як очільника лісоагентства, вам довелося відстоювати Україну і на фронті. Пригадую, що Волинь того часу послала під Маріуполь 100 лісівників зі своїм транспортом, необхідним технічним оснащенням, лісовим ресурсом і вони там збудували 100 укріпрайонів, які й до сьогодні служать нашим військовим. Так робили й інші лісоуправління.

– Так робили всі лісові області.

– Наскільки важко далося вам це рішення? Адже на це ніхто не виділяв ні коштів, ні навіть відповідних дозволів не давав. Чи було бодай розуміння держави?

– Я був на першій нараді, яку зібрав Володимир Гройсман. І коли вирішувалося це питання, нам прямо казали «Маєте стільки то лісу відправити на Схід». Я мовив: «Нам потрібні для цього ваші рішення!». «Ви відправляйте, а ми потім якось розберемось», – пролунало. Я наполягав: «Так не можна робити. Сьогодні відправлять, завтра щось поміняється, потім будуть тягали лісівників по судах, мовляв, де вони поділи цей ліс? Дайте розпорядження, щоб люди мали на що опиртися. Адже легко віддати стільки лісу, а потім прийдуть відповідні органи і доказуй, де він дівся». Та все ж ми знайшли вихід, і ліс пішов на фронт.

– На Волині надавали допомогу матеріально-технічними засобами, надсилали на передову дрова, буржуйки, засоби гігієни і продукти, перераховували частину коштів зі свого заробітку. Багато лісівників було призвано в армію, прикордонні війська або й добровольцями пішли у найгарячіші точки. Волинь забезпечила сім’ї усіх захисників дровами. І це також зіграло свою позитивну роль!

– Ситуація була важкою. Пішли перші загиблі, які працювали на наших лісопідприємствах. Ми прийняли рішення, аби їх сім’ї до повноліття могли отримувати фінансову допомогу від лісогосподарств. Зараз би потрібно було перевірити, чи це рішення виконується. Але ми таке рішення прийняли на колегії. На той час втрати мала вже Чернігівщина, Волинь…

– Тоді загинув любомльчанин Анатолій Федчишин, і ваше розпорядження тут, на Волині, було виконано і, знаю, що лісівники і зараз опікуються сім’єю Анатолія, в якого лишилися батьки, дружина, двоє доньок…

– Я пригадую цю сім’ю. Свого часу приїздив у рідний Шацький лісоколедж на День знань, і дорогою провідав цю родину.

– Після вас керувати Агентством прийшов чиновник без лісівничої освіти, й галузь одразу почало штормити...

– Боляче. Хоча голова Агентства мав би бути добрим менеджером. Але менеджером, який любить свою галузь. Після того, як я пішов з Агентства, з моїм наступником 2015-го у мене не було ніяких контактів. Ось лише тепер з приходом Володимира Бондаря ми відновили діалог, адже знайомі з Володимиром Нальковичем давно… Він нам допомагає, ми йому, разом дбаємо про наших захисників. Я знаю, що керівник, який прийшов після мене, відмовився від державної підтримки лісової галузі. Офіційно.

– Це Ковальчук.

– Так.

– Сьогодні вже стало відомо, що саме тоді уряд готував Закон про концесію. Кажуть, це відбувалося ледь не в цілковитому секреті від інших. Принаймні, лісівники про це не знали. Валерію Вікторовичу, а як ви ставитесь до того, що на таку серйозну посаду як голова Державного агентства лісових ресурсів, керівники Міністерства агропромислового комплексу призначають людей за політичними квотами? На ваш погляд, у майбутньому на цій посаді має бути якась політична фігура чи все-таки фахівець лісової галузі?

– Це має бути фахівець лісового господарства, але він повинен мати за собою якусь підтримку. Пам’ятаю, коли міністром Міністерства агропромислового комплексу був Ігор Швайка, мені з ним було дуже комфортно працювати. Декілька місяців він перевіряв нас, як ми подаємо звіти, запити, після того, а він сам юрист, сказав, що лісова галузь все робить чітко і в нас не було ніяких проблем, як це тепер. З Агентства пишуть, а в міністерстві відфудболюють. У нас була досить тісна співпраця і взаєморозуміння у поглядах на завдання лісогалузі. Поки в нас буде політична держава, у нас завжди будуть квоти, але хай би це була людина з профільною освітою. Лісівничою.

– Валерію Вікторовичу, як оцінюєте теперішній стан наших лісів?

– Останнім часом я не так багато спілкуюся зі своїми колегами з лісогосподарств, тим паче, що вже прийшло багато нових керівників. Але помічаю, що в їхніх очах якось трохи погасла оця притаманна їм оптимістична лісівнича іскорка, вони перебувають у невизначеності. Вони не впевнені, чи будуть завтра працювати чи ні, віддадуть ліси в концесію чи ні? Ми бачили концесію в Румунії, як ліси там вирубали. В концесію можуть відати свої ліси хіба що Росія і Канада, у них безмежні ліси і їх можна безжально рубати не одну сотню років. Що зараз і роблять китайці в Росії. А в нас цього робити не можна. Я розумію, що концесія – це коли сюди прийде німець чи австрієць, він не буде дивитися на сто років вперед. Він візьме, що йому треба, і піде звідси.

– Відсутність лісової політики вже принесла Україні мільярдні збитки. Це й пожежі та безконтрольні вирубки на Сході і Півдні України, і вражені короїдом тисячі гектарів соснових насаджень… Уряд, Президент, депутати Верховної Ради замість того, щоб почути науковців, лісівників керуються у своїй діяльності рекомендаціями псевдоекологів. Чому так?

– Чимало так званих екологів насправді не так змагаються за ліс, як за гранти від іноземних держав. Ліс їх не цікавить. Посадовців більше цікавлять нафта і газ, аграрний сектор, де ходять великі гроші…

– Кажуть, що лісівники ріжуть багато дерев…

– Значна частина наших лісів була посаджена після війни. Зараз вони досягають піку стиглості. Тому рубки будуть збільшуватись. Людям не докажеш, що його потрібно забирати і садити нові ліси. На жаль, ніхто не показує, як ліси садять, не викладають у Фейсбук, як росте молодий ліс, а тільки світлини, як його ріжуть. Ми любимо збирати по молодому лісочку грибочки, тоді радуємось… Ліс як пшениця: достигла, треба зібрати.

– Сьогодні лісівники всерйоз поговорюють про створення лісівничої партії або ж входження до котроїсь з уже діючих, які б взяли на себе зобов’язання заявити про фахові лісівничі питання в парламенті, Уряді, адміністрації Президента. Яка ваша думка про це?

– Мені пригадується, лісівники вже намагалися долучитися до Аграрної партії. Що з того вийшло, знаєте.

– Як у такому разі лісівникам відстоювати державні інтереси галузі?

– В Агентстві мають бути люди, які кожного дня напряму працювали б з Верховною Радою, сиділи там, як акредитовані журналісти. Виходили до депутатів, розповідали їм про наболіле, надоїдали, ходили на комітети. Голова Агентства всього не охопить. Для цього потрібні фахівці, які б цим займалися.

– Політика Президента стосовно лісів дещо відрізняється від політики Прем’єр-міністра…

– Судячи з наради в Івано-Франківську, таких відмінностей небагато.

– Чи правильний закон щодо заборони експорту?

– Спершу потрібно було б налагодити свою переробку, а тоді забороняти експорт. Цього не сталося.

– Ви волонтер...

– Справді, часто буваю на Сході. З 2015-го не раз провідував 93 мехбригаду, там у нас була окрема штурмова рота, що стояла під Донецьком. Мені у цьому допомагають практично усі лісівники…

– Чи вірите у майбутнє України?

– Завжди.

– Наскільки зміниться ліс майбутнього?

– Середня температура піднялася на 2 градуси. Міняється клімат, через те сосна від нас піде… Деревостани суттєво поповняться листяними породами дерев.

– Чи плануєте повернутися у лісову галузь?

– Це динамічне питання. Щоб іти туди, потрібно мати підтримку. Наразі я залишаюся у політиці.

Розмовляв Сергій ЦЮРИЦЬ.

Лучший лес на вывоз, а для народа – с короедом


ВИКТОР ГОРБАЧЕВ

Баллада о елочке.

Ну вот, новый год вот-вот. И каждый желает быть с елочкой. Кто покупает, кто в лесу "добывает". Не буду спорить правильно или нет, когда человек в лесу вырубает елочку себе для наряда дома. Не в этом дело. Раньше без проблем вся страна отмечала со свежими елочками. И ничего - жили и не тужили. А нынче идет охота. За каждым. И не только за каждым вашим постом в сети, где пишите не так как власть желает, а и походом в лес. Вышли с елочкой? Получите и распишитесь. По полной программе. Столько и не зарабатываете. А то, что вся страна на вывоз (вырубается лес и вывозится лучшее и народное) - на это глаза закрываются. Ибо. Ибо пополняются "закрома" хозяев этой страны.

Понимаете?

За елочку - чуть ли не в тюрьму. Так как, это не ваше и надо платить за каждый вздох и веточку.

А за всю страну на вывоз - на пожизненный трон и памятник! Полные карманы бабла и праздник каждый день. Без последствий для себя.

Так что, берегите себя. Если вы не в кресле, а так, живете с разрешения и мимо пробегали.

А у вас в районе тоже лес рубят и щепки летят? А у вас в районе, тоже пилорам до фени? А у вас в районе тоже лучший лес на вывоз, а для народа - с короедом? А у вас в районе тоже все под откос в лесах? Ну, тогда я знаю, в какой стране вы живете. В стране - для жизни.

Точка.

Виктор Горбачев, «Фейсбук»



ВИКТОР ГОРБАЧЕВ
13.12.2018, 12:06 

Лісові ресурси продаватимуть винятково через аукціони

«Побудова сильної економіки передбачає запровадження рівних можливостей і правил, в тому числі завдяки використанню електронних сервісів, які мінімізують або повністю виключають втручання чиновників», — сказав під час учорашнього засідання Кабінету Міністрів прем’єр Володимир Гройсман та запропонував проаналізувати роботу наявних майданчиків електронних послуг, а також обговорити поширення механізмів електронних аукціонів на сферу отримання ліцензій з розробки надр та продажу земельних і лісових ресурсів.



«Нині ми говоримо про електронні аукціони на використання надр. Геоінформація завжди була закрита, був такий собі закритий клуб. Та якби вони хоч видавали дозволи і видобували, а так видавали і стримували видобуток. Уважаю, що це була диверсія проти держави», — сказав глава уряду та повідомив, що революційна система торгів на право надрокористування запрацює з 1 січня 2019 року.

За словами т.в.о. голови Державної служби геології та надр Олега Кирилюка, єдиним критерієм перемоги в торгах буде ціна лоту. «Використання платформи ProZorro для надання надр у користування має низку очевидних переваг порівняно з аукціонами з молотком. Торги будуть анонімними, а процедура погодження значно спрощена. Їхнє проведення передбачає три раунди, а пріоритет матиме той, хто запропонує найвищу ціну в попередньому раунді», — повідомив він та додав, що в разі відмови переможця здійснити платіж за право надрокористування, воно перейде до другої за величиною пропозиції. Загалом у 2019 році на торги планується виставити до 40 нафтогазових ділянок та десятки ділянок з іншими видами надр.

Також пропоновані умови конкурсу мають припинити практику існування так званих «сплячих ліцензій», коли компанії отримували спецдозволи на розробку надр, але потім багато років взагалі нічого на них не робили. «Той, хто заплатив за доступ до надр, розумітиме, що йому треба швидко їх розробляти та швидко видобувати, щоб повертати інвестиції», — зауважив глава уряду та за-кликав виставити на торги максимальну кількість ділянок.

Голова Держгеокадастру Максим Мартинюк у свою чергу повідомив, що сьогодні в світі налічується тільки три земельні кадастри, які працюють з блокчейном, і один із них — український. «Ми продовжуємо ще більше інтегрувати систему блокчейну в кадастр, що забезпечить надзвичайно високий ступінь захисту даних», — сказав він та поінформував, що ще однією втіленою новацією є з’єднання даних земельного кадастру з даними Держреєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично дає можливість зупинити земельне рейдерство.

Відповідаючи на запитання прем’єра, як нині продаються лісові ресурси, М. Мартинюк повідомив, що це мало врегульовуватися відповідним наказом, однак після його скасування в судовому порядку продажі й далі здійснюються через біржі. Ураховуючи це, прем’єр доручив до кінця цього року розробити механізм прозорих аукціонів із продажу лісу, адже, окрім імовірного збільшення його вартості, це також дасть змогу боротися з контрабандним експортом деревини.


http://www.golos.com.ua/article/311331

Лісоруби області мають збитки через продавців дешевих нечіпованих ялинок що заполонили Дніпро



Керівництво лісового та мисливського господарства підсумували сумну статистику для наших лісгоспів. За їхньою інформацією, цього року значно зменшився попит на ялинки. Як наслідок - господарства несуть збитки. Про це Дніпрограду повідомили в прес-службі Дніпропетровської обласної ради.

Цікаво, що причиною є не зменшення актуальності купівлі живих ялинок серед населення, а укорінення такого явища як «недобросовісна конкуренція». Все частіше до Дніпропетровщини привозять ялинки із сусідніх областей, які вирощені не у лісгоспах, а на приватних фермерських угіддях. Такі дерева продають нечіпованими, із заниженою ціною, втім, такий спосіб за Законом є офіційним. Наразі обласний лісгосп готує пропозицію, аби призупинити або обмежити продаж таких ялинок.

«Ялинкова кампанія вже стартувала, і наше головне завдання зараз - подбати про захист лісових насаджень, їх раціональне використання. Лісові господарства області повинні працювати ефективно та з максимальною користю», - прокоментував голова обласної ради Гліб Пригунов.

Цього року обласна рада, як у 2017-му, готує дозвіл на 29 тисяч одиниць новорічних дерев. Все інше — браконьєрство. Більше року на території Дніпропетровщини працює робоча група із запобігання знищення зелених насаджень та незаконної вирубки дерев. До неї входять представники влади, поліції, еко-інспекції. Сьогодні на черговій нараді представники правоохоронних органів відзвітували, що за рік збільшили кількість кримінальних проваджень, пов’язаних із незаконною вирубкою. Всього 53 справи було доведено до суду. Для порівняння - минулого року таких було лише 3.

«В роботі нашої групи є позитивні зрушення, приклади та позитивна статистика. Ми рухаємося у правильному напрямку. Втім, кримінальних проваджень відкрито сотні і їх треба доводити до логічного завершення. Будемо працювати над удосконаленням роботи, проводити інформування громад на місцях про посилення їх відповідальності щодо дотримання природо-охоронного законодавства», - зазначив Начальник управління з питань використання природних ресурсів Антон Кумановський.

Автор: Іван МУРАХА
Вчора 19:30

Юрій Марчук : «За час роботи Громадської ради вислуховували різні думки, були у нас дискусії, але, коли виникали різні серйозні проблеми і виклики перед лісовою галуззю, позиція Громадської ради, практично, була одноголосною»

  
  
  


11 грудня 2018 року, на базі Дзвінківського навчально-наукового виробничого центру ВП НУБіП України «Боярська лісова ослідна станція» пройшло чергове засідання Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів.

Перед початком засідання члени Громадської ради побували на території центральної садиби Боярської ЛДС, ознайомились з роботою наукової частини, лабораторії біотехнології рослин, лісової пожежної станції та Боярського лісопереробного комплексу.

У останньому у цьому складі засіданні Громадської ради брали участь заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар, ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко, директор ННІ лісового та садово-паркового господарства Петро Лакида.

У своєму виступі заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар подякував Громадській раді за підтримку, наголосивши, що завдяки спільним зусиллям, зокрема, громадськості та науковців вдалося у цьому році почати роботу з виділення бюджетних коштів для Південних та Східних областей України. «У бюджеті на 2019-й рік закладені кошти для лісів Півдня та Сходу. Це перший крок до створення Фонду розвитку лісового господарства та виконання Указу Президента. Так, це ще не ті кошти, які потрібні для розвитку, але вже є поштовх. Зокрема, це стало можливим і завдяки вам», - сказав він.

На засіданні Громадської Ради на обговорення виносилися різні питання: проблеми всихання лісів і необхідність вчасно прибирати деревину, поки вона не втратила своєї якості, а цьому заважають бюрократичні закони. Йшлося і про надмірне оподаткування лісогосподарських підприємств, закриття залізничних станцій, що ланцюговою реакцією створює низку інших проблем, бо з закриттям деяких залізничних станцій змінюється логістика, збільшуються витрати на перевезення деревини, що призводить до її подорожчання. 

Голова Товариства лісівників України, завідувач кафедри дендрології і лісової селекції НУБіП Юрій Марчук, зокрема, сказав, що, Товариство лісівників України буде ініціювати проведення круглих столів для обговорення законопроектів, які зараз потрібно готувати для лісового господарства. Це чотири закони: потрібно прийняття базового закону про Національну лісову політику, закон про ринок деревини, закон про оподаткування лісового господарства (потрібно змінювати податкову базу для лісового господарства) і створення нової екологічної служби в Україні. 
 
Юрій Марчук виступив з ініціативою провести у березні 2019–го року круглий стіл для обговорення і розробки Національної стратегії розвитку лісового господарства, а в травні наступного року організувати спільний форум лісівників і деревообробників для напрацювання національної політики лісового господарства і деревообробки, податкової бази для лісового господарства. «Ми, члени Громадської ради – люди різні: хто з бізнесу, хто від науки, освіти. За час роботи Громадської ради вислуховували різні думки, були у нас дискусії, але, коли виникали різні серйозні проблеми перед лісовою галуззю: створення концесії, стратегії, різні виклики, позиція Громадської ради практично, була одноголосною. Громадській Раді, яка приступить до роботи 22-го січня 2019-го року і буде працювати у непростий для країни рік, побажаю працювала злагоджено і продуктивно». 

Про фіскальне навантаження на лісогосподарські підприємства в Україні доповів член Громадської ради, доктор економічних наук, професор, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Ігор Лицур. Він, зокрема, сказав, що при збільшенні податкового навантаження на лісові господарства, надходження до державного бюджету зменшаться. Рада рекомендувала автору основні результати наукового дослідження розмістити на електронних ресурсах для ознайомлення.
Голова Правління непідприємницького товариства «Товариство лісової сертифікації в Україні» (FSC) Павло Кравець говорив про участь зацікавленої громадськості у процесі лісової сертифікації. Йшлося і про те, що потрібно ширше інформувати громадськість про роботу лісового господарства.

Перший заступник Голови Товариства лісівників України Віктор Корнієнко доповів про ухвалення доопрацьованого проекту рішення попереднього засідання Громадської питання «Про наукову, інноваційну та інвестиційну підтримку прискореного відтворення лісів».
Голова Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України Анатолій Карпук відзвітувався про роботу Громадської ради при Держліагентстві за 2 роки. За період своєї діяльності рада розглядала різні питання, пов’язані з проблемами ведення і розвитку лісового господарства, фінансування і бюджетної підтримки лісогосподарських підприємств на Півдні та Сході країни. Велика увага була приділена радою проблемам функціонування ринку деревини, лісовій сертифікації, біопаливу, вдосконаленню законодавчих і стратегічних документів реформування лісової галузі, питанням інформаційної політики та відкритості і прозорості діяльності лісової галузі. 

Анатолій Карпук подякував всім вам за роботу, небайдужість і тверду громадянську позицію щодо долі українського лісу, а новому складу Громадської ради, яка має розпочати свою роботу 22 січня 2019 року, побажав більш конструктивної взаємодії з Держлісагентством та іншими органами державної влади.

12 грудня 2018

У Житомирській області засудили лісника, який стріляв гумовими кулями по хлопцях у кафе та біля гімназії



Майстра лісу з міста Олевськ Житомирської області, який рік тому вчинив стрілянину гумовими кулями по місцевих жителях, засуджено до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком.

Про це 12 грудня повідомила прес-служба прокуратури Житомирської області.

«Під час судового розгляду справи установлено, що у серпні 2017 року 32-річний житель Олевська, майстер лісу державного лісогосподарського підприємства, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на території місцевої гімназії, з хуліганських мотивів здійснив з гладкоствольного самозарядного пістолета для відстрілу гумових куль два постріли, одним з яких спричинив неповнолітньому легкі тілесні ушкодження. У подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, зловмисник вже після опівночі вчинив стрілянину по групі відвідувачів у місцевому кафе, також завдавши одному з них легких тілесних ушкоджень», - інформує прес-служба.

За даними прокуратури, вироком Олевського районного суду особу визнано винною у скоєнні злочину за ч. 4 ст. 296 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільнено від основного відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводили слідчіслідчого відділу прокуратури Житомирської області, - йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, влітку 2017 року в Олевську розлючений чоловік стріляв по підлітках і відвідувачах кафе та одного з них поранив. Його дратував шум, який спричиняли неповнолітні.

Як повідомляв Житомир.info, у 2017 році в місті Овруч Житомирської області чоловік із пістолета поцілив у 15-річну дівчину через те, що та з друзями рвала вишні з дерева на прибудинковій території. 6 липня 2017 в Коростенському районі 40-річний житель райцентру поконфліктував з місцевими через риболовлю та отримав кулю в живіт, а 15 липня в райцентрі Коростишів невідомі на мотоциклі розстріляли місцевого підприємця Євгенія Дідківського.


Житомир.info
12 грудня 2018, 10:46