ІНТЕРВ’Ю
Розвиток лісового господарства, примноження лісів — велике загальнодержавне завдання. З цими проблемами добре справляється Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство). Які нагальні питання стояли перед його керівництвом та фахівцями торік і як вони з ними впоралися? Яку роботу проводитиме ця інституція 2019-го? На ці й інші запитання «Урядового кур’єра» відповідає заступник голови Держлісагентства Володимир БОНДАР.
Заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир БОНДАР: «Ми ведемо запеклу боротьбу з порушниками, які незаконно вирубують ліси і застосовують зброю проти наших фахівців»
— Володимире Нальковичу, 1 січня 2019 року набрав чинності закон № 5495 про введення кримінальної відповідальності за контрабанду лісу. Посилено відповідальність за незаконну рубку. Так, згідно з документом, обсяги споживання вітчизняних необроблених лісоматеріалів не мають перевищувати 25 мільйонів кубометрів на рік. Це мале чи велике число? Як, на ваш погляд, можна контролювати такі обсяги?
— У нас немає планів, які доводимо до наших лісогосподарських підприємств. Заготівля відбувається згідно з лісовпорядкуванням, з огляду на вік та стан дерев. Так ми визначаємо, яку деревину має бути заготовлено, а яка ще може стояти на корені.
Матеріали щодо лісовпорядкування визначаються в середньому раз на десять років. І це, по суті, основний план для лісопідприємства, як воно працюватиме у цей період. Кожне дерево обліковують і визначають, що вирубуватимуть, а що ні.
На підприємствах Держлісагентства заготовляють 16 мільйонів кубометрів деревини. Це дані щодо підпорядкованих відомству лісів, яких 73%. А ще є комунальні, військові ліси тощо. З ними показник заготівлі становитиме понад 20 мільйонів кубометрів на рік.
25 мільйонів кубів — чи це багато? Скажу, що ні, особливо враховуючи, що в Україні триває інтенсивне старіння лісів. Чимало з них насаджено в повоєнний період, і нині вони досягають віку стиглості. Тож, безперечно, в таких лісах маємо заготовляти деревину, де це дозволено, та висаджувати нові ліси. Так обсяги заготівлі збільшуватимуться.
— Яке ваше ставлення до цього закону? Чи будуть масовими судові справи і вироки кримінального характеру, коли за контрабанду лісу винних саджатимуть до в’язниці на кілька років? Чи поліпшить це лісову справу і чи врятує наші ліси від масового вирубування?
— Хотілося б, щоб у цьому контексті людей не ув’язнювали, а проводили превентивні заходи: потрібна робота правоохоронних органів на запобігання таким порушенням законодавства. Проте нам необхідно координувати роботу із силовими структурами.
Маємо понад 250 мобільних бригад, які, на мою думку, здебільшого ефективно справляються із завданням недопущення правопорушень у наших лісах.
Але є проблеми. Приміром, на сході та півдні України лісові масиви неоднорідні, розкидані на великій відстані один від одного. Звісно, обійти їх чи ефективно охороняти майже неможливо.
Ще й держава до кінця минулого року не фінансувала цю роботу. Тому вимагати від однієї людини ефективної праці, яка повинна обходити величезні території і має великий обсяг роботи, напевно, складно.
Є також випадки незаконного вирубування дерев у лісосмугах, які не мають визначеного власника. Щоправда, у Верховній Раді перебуває відповідний законопроект, який дасть змогу розв’язати цю проблему. А вона справді масштабна, тому що висадити і виростити лісосмугу — це кропітка праця.
— Тобто особисто ви за м’яке покарання навіть злісних порушників?
— Ні, ми за жорстке покарання. Але лісопорушник нині — це не просто пересічна людина. Він серйозно технічно оснащений, і протистояти йому непросто. І в 2018-му, і в попередні роки траплялися випадки, коли порушники зі зброєю в руках відстрілювалися від наших співробітників, які спіймали їх на гарячому. Роботу на запобігання таким випадкам треба проводити серйозно разом із правоохоронними органами.
Безперечно, покарання має бути відповідним до правопорушення.
— За перші півмісяця 2019 року немає яскравих прикладів правопорушень, коли було відкрито саме кримінальні справи?
— Ні, ще немає. Нині в лісах чимало снігу, тож лісокрадіям там складніше діяти. Гадаю, вони чекатимуть на кращі погодні умови. Проте саме в цей час правопорушники проводять розвідку для подальшої роботи, адже це організовані групи.
— А хто вони зазвичай?
— Це місцеві жителі. І сировину вони реалізують на напівлегальних або й нелегальних пилорамах. Такі незаконні підприємства приймають крадену деревину без документів. Перевірити їхню діяльність у межах чинного законодавства складно. Приміром, правоохоронним органам донедавна було заборонено перевіряти такі пилорами без відповідного відкриття кримінальної справи. Однак, гадаю, якби у фіскальних та силових органів було велике бажання, цю роботу можна було б серйозно організувати. І ми в такий спосіб припинили б або істотно зменшили незаконний обіг деревини.
— Народні депутати підтримали в правках до законопроекту наполягання Президента України щодо дозволу вивезення за кордон деревини паливної. Як вважаєте, це правильно? Адже під цим приводом вирубування лісів триватиме, і яка різниця, що вивозити — деревину паливну чи ліс-кругляк?
— Ми вже півроку жодних лісоматеріалів не експортуємо. А різниця лише в ціні. Якщо ділова деревина має одну вартість, то паливна — іншу. У нас мораторій на вивезення ділової деревини.
Чому півроку не експортуємо дров’яну деревину? На Укрзалізниці чинна конвенція щодо обмеження перевезення лісових вантажів. Оскільки цей документ не скасовано, ми не можемо експортувати ту сировину, яку дозволено вивозити. За цей час Держлісагентство перейшло на нові європейські стандарти класифікації деревини. Нині ми можемо уникнути подвійних тлумачень. Адже раніше в Україні діяли одні стандарти, а в Європі — інші. Ми замитнювали лісоматеріали за своїми нормами, європейці розмитнювали за власними. У зв’язку з цим виникали непорозуміння. Проте тепер буде все інакше: роботу в цьому напрямі впорядкуємо.
— Що втратили Україна і Держлісагентство в так звану п’ятирічку заповідної анархії, коли у Мінприроди відібрали його територіальні органи? Ми знаємо, що нових заповідників (й інших форм — заказників, природних парків тощо) в цей період у системі Мінприроди майже не створювали. А чи створювали їх за ті п’ять років у вашій системі? Чи багато територій ми безповоротно втратили (зокрема лісових), коли була ця анархія і потенційно заповідні землі часто передавали приватним особам?
— У системі Держлісагентства в цей період лісові землі в приватні руки не роздавали. Цього не можна робити відповідно до чинного законодавства, за винятком лісів у межах фермерських господарств. Тому в нас майже немає приватних лісів. Лісові землі можуть вилучати лише через відповідне рішення Кабінету Міністрів. І в приватні руки, як власність, їх не передають.
— Корупція на вищих та середніх щаблях влади — велика проблема в Україні. Як ваше відомство бореться з такими негативними проявами? Які головні види правопорушень?
— У нас є уповноважені спеціалісти, які працюють над цим питанням. На рівні нашої інституції та окремих підприємств проводимо профілактичні заходи щодо запобігання проявам корупції.
Найпоширеніше правопорушення, яке фіксуємо, — коли близькі родичі перебувають у прямому підпорядкуванні керівників різних напрямів.
Цього, особливо в сільській місцевості, досить складно уникнути, адже там роботи мало. Проте є династії в лісовій галузі, коли людина стає керівником, а його рідні працюють у лісгоспі. Такі питання справді треба вирішувати, проте це нелегко.
— Як триває набір на посади лісників та єгерів? Чи йде молодь на таку роботу і чи отримують фахівці високу зарплату?
— У нас, як на мене, досить високі заробітні плати, особливо в тих регіонах, де триває серйозна робота з використання лісових ресурсів. Це так звані ресурсні області. Молодь до нас приходить.
Середня зарплата в галузі становить понад 9 тисяч гривень. Утім, є зарплати від 15 до 20 тисяч гривень на місяць — приміром, у трактористів, операторів маніпуляторів. Є нересурсні лісгоспи (на півдні та сході країни), де мало лісів, тож і зарплати відповідно невисокі.
Проте є проблема від’їзду фахівців лісової галузі за кордон, де, працюючи за фахом, вони отримують істотно вищу, ніж в Україні, платню. Такий тренд для прикордонних регіонів уже досить стійкий, і він лише посилюватиметься.
— Які завдання щодо діяльності Держлісагентства визначено на 2019 рік?
— Одне з важливих питань, яким ми займатимемося цього року, — національна інвентаризація лісового фонду. Ми повинні чітко знати, які лісові масиви маємо, як росте ліс на кожній окремій ділянці тощо.
Цього року ставимо собі завдання робити все для ухвалення законопроекту про ринок деревини, і щоб там було серйозно прописано всі аспекти реалізації цих товарів усередині країні.
Наступний напрям — введення нових санітарних правил. Торік ми ретельно працювали над цим питанням, 2019-го продовжимо цю роботу. Це надає нам можливість заготовляти ліс в умовах наявності різних шкідників і хвороб, враховуючи також кліматичні зміни, які відбуваються в Україні останнім часом.
Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир БОНДАР. Народився 1968 року в Луцьку. Закінчив Волинський держуніверситет ім. Лесі Українки за спеціальністю «Історія» 1996 року. 2007-го у цьому виші здобув фах економіста. У 2018 році в Національному лісотехнічному університеті здобув спеціальність «Лісове господарство». З 1996-го по 2002 роки працював на різних посадах у Волинській облдержадміністрації. 2002 — 2005 рр. — народний депутат України. 2005 — 2007 рр. — голова Волинської облдержадміністрації. Працював також радником Президента України. З листопада 2016 року — заступник голови Держлісагентства України.
КОМЕНТАР У ТЕМУ
Валерій МУРГА,
начальник Закарпатського обласного управління
лісового та мисливського господарства:
— Загальне ставлення до зазначеного закону України № 5495 схвальне, оскільки цим документом також внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині конкретизації істотної шкоди за незаконну рубку, коли настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до внесених змін, істотною вважається шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зазначені зміни сприятимуть правильній кваліфікації дій правопорушників, що здійснили незаконну порубку. Управління не може відповісти на запитання, велике це чи мале число — заготівля 25 млн кубометрів на рік, оскільки такі обсяги визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування та враховують потреби і цілі діяльності лісової галузі.
Для прикладу: обсяг заготівлі підприємств, підпорядкованих Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, у 2018 році становив 1,1 мільйона кубометрів.
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/volodimir-bondar-mi-vedemo-zapeklu-borotbu-z-porus/
