Про те, яким видався для лісівників минулий рік та чого чекати працівникам галузі в році 2019 наша розмова з заступником Голови Держлісагентства Володимиром Бондарем
– Володимире Нальковичу, минулий рік для лісової галузі виявився досить напруженим і неоднозначним. Ваша оцінка викликів та результатів діяльності галузі у минулому році.
– Вже сьогодні можемо говорити, що за результатами роботи 2018 року, не найкращого для розвитку лісової галузі, підприємствами сплачено понад шість мільярдів гривень податків.
Безперечно, рік був важким, дуже багато викликів, на які доводилося і доводиться реагувати зараз. Оскільки, на жаль, є люди в державі, які свідомо працюють над знищенням лісової галузі, ускладненням її функціонування для того, аби системно підійти до приватизації лісового ресурсу країни. Виклики того року є наслідками політики, з ними нам доводилося боротися.
Показником серйозних проблем, виявленням протесту, можна так сказати, став IV З’їзд працівників лісової галузі. Проте щоденна боротьба проходила постійно.
Серед глобальних викликів – проект невідомої стратегії розвитку галузі, який виносився на розгляд Уряду. Її зміст не давав би можливості розвиватися лісогосподарським підприємствам, а зводив їх до єдиної управляючої структури. Яку відповідно легко можна було б згодом приватизувати.
Минулого року ми працювали над змінами до законодавства щодо недопущення приватизації і концесії лісів. Ще у першій декаді того року ця проблема стояла досить гостро і на рівні Верховної Ради, і на рівні Уряду. Глобально обговорювалася можливість передачі у концесію лісгоспів і лісового фонду України. Нам вдалося прописати у проекті закону про концесії, який прийнятий у першому читанні, що ліси не можуть бути віддані у концесію.
Ми очікуємо законодавчого закріплення неможливості приватизації чи передачі у концесію підприємств лісової галузі й лісового фонду – це насамперед. Бо це – ключове питання функціонування сьогодні лісової галузі в Україні.
Крім того, невідомо звідки з’явилася неурядова британська організація, яка виступила зі звинуваченням галузі, з абсурдними, з моєї точки зору, звинуваченнями, посилаючись на невідомі джерела, ніколи не досліджуючи ті чи інші проблеми. Це стосувалося не лише діяльності наших лісогосподарських підприємств, але й сертифікації та експорту деревини.
За дивним збігом у цей же час у Парламенті приймається закон про заборону експорту дров’яної сировини. Потім депутати врахували пропозиції вето Президента щодо цього закону, адже він порушував міжнародні угоди, й у фінальному тексті закону прибрали цю норму. Адже такої сировини у ресурсних підприємств є у надлишку і її немає куди по факту подіти. Сьогодні маючи сировину, яка псується, ми не можемо її ані реалізувати, ані переробити. Натомість маємо проблему у коштах, яких немає де взяти. І це замкнене коло, виклик щодо штучно створеної та показової неефективності роботи галузі – от, мовляв, дивіться, яка ситуація! Але галузь не може ефективно працювати, коли економічні чинники не діють.
Друге. 75% із чистого прибутку сплачується у вигляді дивідендів у бюджет нашими підприємствами.
І це теж велика проблема, тому що коли підприємство 75% прибутку віддає до бюджету, а не акумулює, не проводить технічне переоснащення, таке підприємство розвиватися належним чином не може.
Третє. Раптом виникає земельний податок, прийнятий теж депутатами Парламенту. Ставка до 5 відсотків ставила наші підприємства на коліна. Лише одиниці підприємств певний період часу могли сплачувати 1-відсотковий податок. Галузь «лягала» у зв’язку з введенням згаданого податку. І неймовірними зусиллями нам вдалося його зменшити. Вже у змінах до бюджетного кодексу прописали більш адекватну формулу.
Виклики впродовж року йшли наступом на галузь. І те, що нам вдалося більшість із них відбити, нівелювати, вийти достойно з цієї ситуації – тільки завдяки тому, що галузь працювала злагоджено і системно. Ми відчували плече один одного. Спільними зусиллями і на місцевому рівні, і на центральному рівні змогли довести, що ці рішення неефективні, вони не приведуть до розвитку галузі, а навпаки, її зруйнують.
– Главою Уряду були ініційовані перевірки підприємств галузі. Чи відомі їх результати сьогодні і чого чекати від них працівникам?
– Результати є. Ми маємо акти, які отримали від регіональних структур, що проводили перевірки, і від центральних структур. Системних порушень у роботі підприємств галузі, які зазнали перевірки, не виявлено. Звичайно, було вказано Держлісагентству на певні незначні порушення, які виявляються під час будь-якої перевірки. Деякі з них були усунуті ще під час перевірки. З іншими, необґрунтованими, з нашої точки зору, претензіями ми не погодилися. І наголосили, що у разі загострення ситуації будемо оскаржувати їх, у тому числі, й у судовому порядку. На сьогодні Мінагрополітики і Держлісагентство мають доручення виправити об’єктивні порушення, які були виявлені під час перевірки. Ми їх виправляємо.
– Питання фінансування лісової галузі. Чи сприяв цьому Указ Президента України про розвиток лісової галузі?
– Наприкінці минулого року ми зробили перший крок до незалежного фінансування галузі. Цей крок іде в контексті виконання Указу Президента, який був виданий наприкінці 2017 року, за результатами галузевої наради на Франківщині. Було створено спеціальний фонд, який формується за рахунок часткового відрахування від рентної плати. Він в основному направлений на фінансування наших підприємств Півдня і Сходу, які його потребують першочергово. Також розвантажує наші ресурсні підприємства, і це дає нам можливість не тільки оплачувати роботу працівників південних і східних підприємств, але й зайнятися прямими нашими обов’язками на Півдні і Сході, або, як говориться у порядку фінансування: «у тих регіонах, де немає рубок головного користування». Там ми можемо, завдяки фонду, зайнятися і лісорозведенням, і лісовідновленням. Нині ми маємо на це фінансування.
Так само нам дуже необхідні були кошти для того, щоб покрити витрати для цих підприємств на отримання вже виготовлених матеріалів лісовпорядкування. Сьогодні таку можливість через цей фонд отримуємо. Також наші наукові установи певною мірою працюватимуть ефективніше у цьому напрямку. Маю на увазі експедиції у східних і південних регіонах. Тобто мінімальну частину потреб галузі, яка виникла внаслідок тотального недофінансування бюджетної галузі, ми зможемо покривати за рахунок цього рішення. Це перший крок. Далі – ми працюємо над тим, щоб був все ж створений відповідний державний фонд розвитку лісового господарства, передбачений в Указі Президента. Вважаємо, що він має бути створений вже наступним рішенням цього року. Фінансування його має бути дещо ширшим, ніж є на сьогодні. Як на мене, ми повинні виходити на фінансування загальногалузевих питань – програм, які б давали можливість розвивати не тільки південні і східні регіони, але й розвиватися усій галузі. Це і запровадження Національної інвентаризації та удосконалення лісового кадастру, і програма технічного переобладнання, програма розбудови лісової інфраструктури, програма наукових досліджень, міжнародної співпраці.
– З першого січня цього року лісова промисловість України перейшла на європейські стандарти класифікації лісопродукції. Які тут перспективи для галузі Ви бачите?
– Ми вийшли нині на те, що Україна у своїй класифікації лісової продукції, відповідатиме принципам європейських стандартів. Класифікуватимемо нашу лісову сировину так, як у Європі. Ми відходимо від трьох сортів та сортиментів, а переходимо на чотири класи якості. Відповідно і нові вимоги до дров’яної сировини в залежності від використання. Так класифікується і вимірюється продукція у Європі, так і в Україні. Безперечно, процес переходу є складним.
Так, нам потрібно перевчити велику кількість людей. Також потрібно перевести на нові стандарти і деревообробну промисловість. Є проблема з переходом інших лісокористувачів, які сьогодні не входять до структури Держлісагентства. Не знаю, як ця робота там проводиться, але у будь-якому разі наші підприємства стали флагманами у цьому напрямку. Працівники лісової галузі з першого січня почали працювати за новими стандартами. І ця робота буде вдосконалюватися.
– Новий рік – нові завдання перед працівниками галузі. Як Ви їх оцінюєте?
– Ми визначили для себе основні завдання. Перше – розпочати національну інвентаризацію лісів. Сьогодні маємо багато проблем через різне трактування і кількості лісових насаджень, і їх якості. На всі ці питання маємо отримати відповідь, коли запрацює програма національної інвентаризації. Вона зараз вже практично готова. Сподіваюся, що цього року разом із нашими партнерами, у тому числі й західними, запустимо її і втілимо.
Другий глобальний напрямок – вирішити проблему ринку деревини. Так, у більшості регіонів України ми перейшли на електронні торги. Але сьогодні маємо цю практику систематизувати, зробити глибокою і водночас відкритою. Правила продажу деревини повинні бути цивілізованими, доступними як для продавця, так і покупця. Хочемо в цьому році це стабілізувати. Для цього необхідно видати нові закони та нормативні акти. Робота надзвичайно складна, але ми нею займаємося.
Нас не може не цікавити рівень заробітної плати наших працівників. Сьогодні він становить у середньому понад 9 тисяч гривень по галузі. Це зважаючи на те, що на Півдні і Сході виплачується мінімальна зарплата. Сподіваюся, що у цьому році рівень заробітної плати суттєво підвищиться для того, щоб утримати фахівців, розвивати їх, і щоб вони могли достойно працювати. Також працюватимемо, аби наші підприємства, коледжі, наукові заклади мали відповідне фінансування. На моє переконання, коледжі, які відійшли від галузі – повинні повернутися до неї і працювати разом на умовах госпрозрахунку. Це надасть можливість галузі отримувати належним чином підготовлених фахівців. А навчальні заклади відповідно матимуть надходження від тих підприємств, для яких будуть готувати спеціалістів.
Проблемним для нас буде питання оподаткування допоки воно буде неефективним для розвитку галузі. Питання дивідендів з прибутку для нас стоятиме завжди дуже гостро. Ми будемо інтенсивно працювати, аби зменшити відсоток сплати частини чистого прибутку наших підприємств. Як показує практика, ефективний податок не перевищує 15%. Це було б системним кроком для розвитку підприємств, для можливості їм працювати у нових умовах. Про таку постанову сьогодні не йдеться, але про зменшення навантаження на державні підприємства, у тому числі лісогосподарського напрямку, сьогодні серйозно і глибоко говорять, зокрема, і в урядових колах.
Важливо, що переважна більшість позицій є у відповідному Указі Президента України. І хоча функція Президента не стосується господарського управління, але ми бачимо повне розуміння президентською вертикаллю влади шляхів вирішення проблем лісової галузі. Сподіваємося, що й тут у нас буде налагоджено діалог, матимемо розуміння і підтримку у вирішенні складних питань, які сьогодні стоять перед галуззю.
Розмовляв
Віталій ГОПКАЛО
Газета "Природа і суспільство"
– Володимире Нальковичу, минулий рік для лісової галузі виявився досить напруженим і неоднозначним. Ваша оцінка викликів та результатів діяльності галузі у минулому році.
– Вже сьогодні можемо говорити, що за результатами роботи 2018 року, не найкращого для розвитку лісової галузі, підприємствами сплачено понад шість мільярдів гривень податків.
Безперечно, рік був важким, дуже багато викликів, на які доводилося і доводиться реагувати зараз. Оскільки, на жаль, є люди в державі, які свідомо працюють над знищенням лісової галузі, ускладненням її функціонування для того, аби системно підійти до приватизації лісового ресурсу країни. Виклики того року є наслідками політики, з ними нам доводилося боротися.
Показником серйозних проблем, виявленням протесту, можна так сказати, став IV З’їзд працівників лісової галузі. Проте щоденна боротьба проходила постійно.
Серед глобальних викликів – проект невідомої стратегії розвитку галузі, який виносився на розгляд Уряду. Її зміст не давав би можливості розвиватися лісогосподарським підприємствам, а зводив їх до єдиної управляючої структури. Яку відповідно легко можна було б згодом приватизувати.
Минулого року ми працювали над змінами до законодавства щодо недопущення приватизації і концесії лісів. Ще у першій декаді того року ця проблема стояла досить гостро і на рівні Верховної Ради, і на рівні Уряду. Глобально обговорювалася можливість передачі у концесію лісгоспів і лісового фонду України. Нам вдалося прописати у проекті закону про концесії, який прийнятий у першому читанні, що ліси не можуть бути віддані у концесію.
Ми очікуємо законодавчого закріплення неможливості приватизації чи передачі у концесію підприємств лісової галузі й лісового фонду – це насамперед. Бо це – ключове питання функціонування сьогодні лісової галузі в Україні.
Крім того, невідомо звідки з’явилася неурядова британська організація, яка виступила зі звинуваченням галузі, з абсурдними, з моєї точки зору, звинуваченнями, посилаючись на невідомі джерела, ніколи не досліджуючи ті чи інші проблеми. Це стосувалося не лише діяльності наших лісогосподарських підприємств, але й сертифікації та експорту деревини.
За дивним збігом у цей же час у Парламенті приймається закон про заборону експорту дров’яної сировини. Потім депутати врахували пропозиції вето Президента щодо цього закону, адже він порушував міжнародні угоди, й у фінальному тексті закону прибрали цю норму. Адже такої сировини у ресурсних підприємств є у надлишку і її немає куди по факту подіти. Сьогодні маючи сировину, яка псується, ми не можемо її ані реалізувати, ані переробити. Натомість маємо проблему у коштах, яких немає де взяти. І це замкнене коло, виклик щодо штучно створеної та показової неефективності роботи галузі – от, мовляв, дивіться, яка ситуація! Але галузь не може ефективно працювати, коли економічні чинники не діють.
Друге. 75% із чистого прибутку сплачується у вигляді дивідендів у бюджет нашими підприємствами.
І це теж велика проблема, тому що коли підприємство 75% прибутку віддає до бюджету, а не акумулює, не проводить технічне переоснащення, таке підприємство розвиватися належним чином не може.
Третє. Раптом виникає земельний податок, прийнятий теж депутатами Парламенту. Ставка до 5 відсотків ставила наші підприємства на коліна. Лише одиниці підприємств певний період часу могли сплачувати 1-відсотковий податок. Галузь «лягала» у зв’язку з введенням згаданого податку. І неймовірними зусиллями нам вдалося його зменшити. Вже у змінах до бюджетного кодексу прописали більш адекватну формулу.
Виклики впродовж року йшли наступом на галузь. І те, що нам вдалося більшість із них відбити, нівелювати, вийти достойно з цієї ситуації – тільки завдяки тому, що галузь працювала злагоджено і системно. Ми відчували плече один одного. Спільними зусиллями і на місцевому рівні, і на центральному рівні змогли довести, що ці рішення неефективні, вони не приведуть до розвитку галузі, а навпаки, її зруйнують.
– Главою Уряду були ініційовані перевірки підприємств галузі. Чи відомі їх результати сьогодні і чого чекати від них працівникам?
– Результати є. Ми маємо акти, які отримали від регіональних структур, що проводили перевірки, і від центральних структур. Системних порушень у роботі підприємств галузі, які зазнали перевірки, не виявлено. Звичайно, було вказано Держлісагентству на певні незначні порушення, які виявляються під час будь-якої перевірки. Деякі з них були усунуті ще під час перевірки. З іншими, необґрунтованими, з нашої точки зору, претензіями ми не погодилися. І наголосили, що у разі загострення ситуації будемо оскаржувати їх, у тому числі, й у судовому порядку. На сьогодні Мінагрополітики і Держлісагентство мають доручення виправити об’єктивні порушення, які були виявлені під час перевірки. Ми їх виправляємо.
– Питання фінансування лісової галузі. Чи сприяв цьому Указ Президента України про розвиток лісової галузі?
– Наприкінці минулого року ми зробили перший крок до незалежного фінансування галузі. Цей крок іде в контексті виконання Указу Президента, який був виданий наприкінці 2017 року, за результатами галузевої наради на Франківщині. Було створено спеціальний фонд, який формується за рахунок часткового відрахування від рентної плати. Він в основному направлений на фінансування наших підприємств Півдня і Сходу, які його потребують першочергово. Також розвантажує наші ресурсні підприємства, і це дає нам можливість не тільки оплачувати роботу працівників південних і східних підприємств, але й зайнятися прямими нашими обов’язками на Півдні і Сході, або, як говориться у порядку фінансування: «у тих регіонах, де немає рубок головного користування». Там ми можемо, завдяки фонду, зайнятися і лісорозведенням, і лісовідновленням. Нині ми маємо на це фінансування.
Так само нам дуже необхідні були кошти для того, щоб покрити витрати для цих підприємств на отримання вже виготовлених матеріалів лісовпорядкування. Сьогодні таку можливість через цей фонд отримуємо. Також наші наукові установи певною мірою працюватимуть ефективніше у цьому напрямку. Маю на увазі експедиції у східних і південних регіонах. Тобто мінімальну частину потреб галузі, яка виникла внаслідок тотального недофінансування бюджетної галузі, ми зможемо покривати за рахунок цього рішення. Це перший крок. Далі – ми працюємо над тим, щоб був все ж створений відповідний державний фонд розвитку лісового господарства, передбачений в Указі Президента. Вважаємо, що він має бути створений вже наступним рішенням цього року. Фінансування його має бути дещо ширшим, ніж є на сьогодні. Як на мене, ми повинні виходити на фінансування загальногалузевих питань – програм, які б давали можливість розвивати не тільки південні і східні регіони, але й розвиватися усій галузі. Це і запровадження Національної інвентаризації та удосконалення лісового кадастру, і програма технічного переобладнання, програма розбудови лісової інфраструктури, програма наукових досліджень, міжнародної співпраці.
– З першого січня цього року лісова промисловість України перейшла на європейські стандарти класифікації лісопродукції. Які тут перспективи для галузі Ви бачите?
– Ми вийшли нині на те, що Україна у своїй класифікації лісової продукції, відповідатиме принципам європейських стандартів. Класифікуватимемо нашу лісову сировину так, як у Європі. Ми відходимо від трьох сортів та сортиментів, а переходимо на чотири класи якості. Відповідно і нові вимоги до дров’яної сировини в залежності від використання. Так класифікується і вимірюється продукція у Європі, так і в Україні. Безперечно, процес переходу є складним.
Так, нам потрібно перевчити велику кількість людей. Також потрібно перевести на нові стандарти і деревообробну промисловість. Є проблема з переходом інших лісокористувачів, які сьогодні не входять до структури Держлісагентства. Не знаю, як ця робота там проводиться, але у будь-якому разі наші підприємства стали флагманами у цьому напрямку. Працівники лісової галузі з першого січня почали працювати за новими стандартами. І ця робота буде вдосконалюватися.
– Новий рік – нові завдання перед працівниками галузі. Як Ви їх оцінюєте?
– Ми визначили для себе основні завдання. Перше – розпочати національну інвентаризацію лісів. Сьогодні маємо багато проблем через різне трактування і кількості лісових насаджень, і їх якості. На всі ці питання маємо отримати відповідь, коли запрацює програма національної інвентаризації. Вона зараз вже практично готова. Сподіваюся, що цього року разом із нашими партнерами, у тому числі й західними, запустимо її і втілимо.
Другий глобальний напрямок – вирішити проблему ринку деревини. Так, у більшості регіонів України ми перейшли на електронні торги. Але сьогодні маємо цю практику систематизувати, зробити глибокою і водночас відкритою. Правила продажу деревини повинні бути цивілізованими, доступними як для продавця, так і покупця. Хочемо в цьому році це стабілізувати. Для цього необхідно видати нові закони та нормативні акти. Робота надзвичайно складна, але ми нею займаємося.
Нас не може не цікавити рівень заробітної плати наших працівників. Сьогодні він становить у середньому понад 9 тисяч гривень по галузі. Це зважаючи на те, що на Півдні і Сході виплачується мінімальна зарплата. Сподіваюся, що у цьому році рівень заробітної плати суттєво підвищиться для того, щоб утримати фахівців, розвивати їх, і щоб вони могли достойно працювати. Також працюватимемо, аби наші підприємства, коледжі, наукові заклади мали відповідне фінансування. На моє переконання, коледжі, які відійшли від галузі – повинні повернутися до неї і працювати разом на умовах госпрозрахунку. Це надасть можливість галузі отримувати належним чином підготовлених фахівців. А навчальні заклади відповідно матимуть надходження від тих підприємств, для яких будуть готувати спеціалістів.
Проблемним для нас буде питання оподаткування допоки воно буде неефективним для розвитку галузі. Питання дивідендів з прибутку для нас стоятиме завжди дуже гостро. Ми будемо інтенсивно працювати, аби зменшити відсоток сплати частини чистого прибутку наших підприємств. Як показує практика, ефективний податок не перевищує 15%. Це було б системним кроком для розвитку підприємств, для можливості їм працювати у нових умовах. Про таку постанову сьогодні не йдеться, але про зменшення навантаження на державні підприємства, у тому числі лісогосподарського напрямку, сьогодні серйозно і глибоко говорять, зокрема, і в урядових колах.
Важливо, що переважна більшість позицій є у відповідному Указі Президента України. І хоча функція Президента не стосується господарського управління, але ми бачимо повне розуміння президентською вертикаллю влади шляхів вирішення проблем лісової галузі. Сподіваємося, що й тут у нас буде налагоджено діалог, матимемо розуміння і підтримку у вирішенні складних питань, які сьогодні стоять перед галуззю.
Розмовляв
Віталій ГОПКАЛО
Газета "Природа і суспільство"
| https://www.ekoinform.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=298%3A-l-r&catid=7%3A2009-07-06-09-51-16&Itemid=41&lang=uk |
