Навесні лісівники беруться організовувати акції із прибирання лісів
Так повелося, що протягом всього свого існування людство по відношенню до навколишнього середовища виконувало роль споживача і користувача. Тільки з часом змінюються масштаби. Якщо первісні люди були невинними користувачами, бо ж «брали» тільки те, що допомагало вижити, то з кожним ступенем розвитку і з кожним століттям «апетити» людей зростали. Відповідно, зростали «ціни» або й «кредити», які деколи повинні «виплачувати» природі за шкоду і наступні покоління.
Про це йдеться у публікації
ІА Конкурент.
Одна із злободенних проблем сучасного світу – сміттєва навала. Згідно з даними, які оприлюднюють фахівці, кожного року українці справно «виробляють» від 11 до 17 мільйонів тонн твердих побутових відходів і лише 4% з цього гігантського показника сортують та переробляють. Решта ж сміття потрапляє на сміттєзвалища, з якими, як відомо, теж не все гаразд, бо в Україні у співвідношенні офіційних і неофіційних звалищ гору беруть нелегальні смітники (їх у нашій країні, за різними даними, налічується від 30 до 60 тисяч). Ці «ліві» звалища ніхто не облаштовував за стандартами: із системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.
Що й казати, якщо нерідко і легальні сміттєзвалища «грішать» недотриманням усіх правил. Для прикладу, нещодавно представники Харківської правозахисної групи проінспектували міські сміттєві полігони в Україні і знайшли немало порушень.
Не став винятком і волинський полігон, розташований неподалік від Луцька на околицях села Брище. До пасиву брищенського сміттєзвалища активісти зарахували:
- незабезпечення пересипки побутових відходів на полігоні ґрунтом у необхідному обсязі;
- допущення засипки відходами колодязя для збирання фільтражу з полігону та його відкачування;
- засмічення прилеглої території полігону поліетиленом та папером;
- вивіз фільтрату в пожежну водойму старого полігону та його пролив на відкритий ґрунт;
- відсутність контролювання висоти складених відходів;
- перевищення обсягу захоронення відходів на першій черзі полігону.
Очевидно, що такі порушення зовсім не сприяють екології, а навіть навпаки. І це – офіційний полігон, яких із такими ж проблемами в Україні чимало. Тож можна уявити, яка картина з нелегальними і нікому не підконтрольними смітниками…
В Україні питання з вирішенням сміттєвої проблеми «пробуксовує». Верховна Рада відкликала законопроект про обмеження обігу пластику, який передбачав заборону безкоштовних пакетів та пакетів товщиною до 50 мікрон (звичайні супермаркетівські пакети) та сертифікацію пакетів на придатність до біорозкладу. Процес децентралізації, який триває в Україні, як показує практика, або ж на сміття не поширюється, або ще не доходить, або ж (що більш ймовірно) обходить його десятою дорогою. Лише поодинокі громади взялися за сміття, і з цього щось вийшло: комусь вдалося побудувати сміттєпереробний завод, а в когось успіхи скромніші – сміттєві майданчики та купівля сміттєвоза.
На Волині про сміттєпереробні заводи говорили багато. За часів губернаторства Володимира Гунчика йшлося про будівництво сміттєпереробного заводу за сприяння литовських та латвійських партнерів у Ковелі, три спроби будувати переробний завод було у Нововолинську. Говорила про будівництво сміттєпереробного заводу й очільниця Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб. Поки що далі розмов справа не зайшла. Але люди чекають. Так само, як і чекає сміття на звалищах у різних куточках області…
Весна показує, хто де с…мітив
Навесні природа стає великим нічийним смітником. Окремі любителі ековідпочинку доводять любов, лишаючи «візитки» у вигляді завалених сміттям узбіч, прилісів, галявин, полів. Окремі господарі, займаючись прибиранням свого обійстя, назбирують солідну кількість сміття, якого потрібно спекатись. Куди? Ну логічно ж, що туди, де ніхто не побачить. А де ніхто не побачить? Правильно, в лісі… От і маємо результат із засміченням. Люди дивляться на це, засуджують таких сміттєвих зозуль, а потім самі ж викидають у лісі обгортку з цукерки, бо «я ж небагато»…
Словом, маємо те, що маємо… Але разом із тим якби такі «сюрпризи» ніхто не прибирав, то ліси вже б потонули у смітті. Як би там не було, але кожну роботу, навіть найнеприємнішу та найбруднішу, повинен хтось виконувати. На Волині за цю невдячну роботу взялися лісівники.
Крім своєї класичної роботи – садити ліс, охороняти його мешканців від браконьєрів, виявляти та боротися зі шкідниками, лісівники отримують ще «бонус» і прибирають довірені їм володіння (незважаючи на те, що це «парафія» Міністерства екології та місцевих громад). Благо, що у цьому їм допомагають (не в останню чергу через авторитет та добре ім’я кожного лісівника) окремі місцеві мешканці, які теж вболівають за свою малу батьківщину.
Два в одному – і організатори, і виконавці
У березні на Волині стартувала вже традиційна акція «Чистий ліс». Знаковим тут є той момент, що недитяча тема сміття зачіпає дітей, бо саме вони охоче підтримують лісівників та стоять у перших рядах серед тих, хто прибирає сміття, розкидане дорослими (це привід для віри в краще майбутнє й у свідоме покоління, яке вже підростає). Першими облагороджувати ліси взялися на Камінь-Каширщині. Організатором прибирання у лісі було ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», яке забезпечило транспортом бажаючих прибрати. До лісівників також долучилися працівники органів місцевого самоврядування, учні з Каменя-Каширського та навколишніх сіл, а також учні Полицівського шкільного лісництва. Загалом на толоку вийшла сотня людей, яким вдалося назбирати і вивезти з лісу понад три тонни сміття.
Хорошу ініціативу підтримали юні природолюби з Ратного. Вони звернулися до своїх «шефів» у «Ратнеагроліс» із пропозицією «європеїзувати ліс». У результаті дорослі і юні любителі лісу разом зібрали кілька підвод сміття. Працівники Шацького національного природного парку теж не лишилися осторонь і організували толоку, до якої залучили учнів Світязької школи, і прибрали лісосмугу поблизу озера Велике Чорне на території близько 25 гектарів.
Учні Ратнівської школи-гімназії №1 допомагають «європеїзувати ліс»
На Ківерцівщині на клич лісівників відгукнулися навіть представники місцевої влади. Пліч-о-пліч із працівниками лісгоспів прибирали дароване лісу сміття міський голова Ківерців, голова райради, представники райдержадміністрації.
Директор ДП «Ківерцівське лісове господарство» Віталій Каращук поділився лайфхаком: «Ми запросили тих, хто повинен би повпливати на ситуацію. На першу нашу пропозицію всі відгукнулися. На щастя, є розуміння, що це потрібно робити, бо ж ліс – не смітник. Нічого ж не заважає вивозити це сміття в санкціоновані місця. Це просто питання ментальності та людської свідомості».
Разом із лісівниками трудилося ще півсотні добровольців, які мали бажання зробити ліс чистішим. Толока принесла свої плоди – кілька причепів зібраного непотребу.
Лісівники Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» теж організували прибирання своїх володінь. Тут одночасно працювали аж чотири групи лісових прибиральників – у Оконську, Тельчі, Годомичах та Городку. Дітвора разом із лісівниками прибрали лісові масиви та не один кілометр лісосмуг і узбіч.
Поки на Маневиччині тривала акція із прибирання сміття, організована ДП «Маневицьке ЛГ», місцевий підприємець вивозив побутові відходи вантажівкою
Але ж не буває жодної діжки меду без ложки дьогтю. Приклад кричущої нахабності трапився під час прибирання в Оконську. Учні місцевої школи прибрали лісосмугу траси Луцьк-Маневичі-Любешів та траси Київ-Ковель і склали сміття на одну купу. І тут зупинився КамАЗ, водій якого вирішив зробити свій «внесок» і викинув частину сміття біля школи та на території державного лісового фонду, додавши учням роботи.
Звичайно ж, лісівники зателефонували в поліцію, а спеціалісти з охорони навколишнього середовища склали протокол, але ж факт людської байдужості і перекидання проблем на інших та зневага до чужої роботи залишається фактом…
Не ігнорують лісівники й прохань про допомогу від місцевого населення – завжди відгукуються та роблять все, що у їх силах. Так, для Бузаківської сільської ради на Камінь-Каширщині працівники лісу не перший рік допомагають боротися зі стихійним сміттєзвалищем на території села. Очільник села Микола Панасюк каже, що сюди привозять сміття всі, навіть немісцеві жителі, які їдуть дорогою, що неподалік. А прибирати доводиться місцевим, щоправда, за допомогою лісівників.
«Добре, що на прохання допомоги відгукуються лісівники, працівники державного підприємства «Камінь-Каширськагроліс», надаючи для навантаження та вивезення сміття на полігон, свою техніку, – з вдячністю каже голова сільради.
Хто винен і що робити
Словом, лісівники активно борються зі сміттєвою навалою, підтверджуючи просту істину: хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості. А останні знайти куди важче, ніж «відмазки-списування», бо ж потрібно правильно розподілити час, працівників, виділити техніку та пальне, що не так вже й дешево, як здається.
Поки що лісівники змушені самі давати раду «лісовому» сміттю. Зважаючи на те, що на кожного працівника припадає приблизно тисяча гектарів лісу, простежити за кожним порушником, який викидає сміття, важко, а прибрати все підкинуте ще важче, але головне – хотіти і шукати можливості і різні варіанти виходу із ситуацій. Тут, як на війні, – всі методи хороші та дієві. І встановлення інформаційних стендів, розміщення у ЗМІ матеріалів про чистоту в лісах, і робота з дітьми: проведення відкритих тематичних уроків для школярів, організація екскурсій та інших заходів на природі, організована робота шкільних лісництв, щоб саме молодому поколінню змалку прищеплювати любов до природи та переконати, що ліс – не смітник, і навіть облаштування рекреаційних центрів. Вони теж допомагають боротися зі стихійними сміттєзвалищами у лісах, бо локалізують сміття. Якщо вибирати пікнік на пледі серед лісу і відпочинок у красивих альтанках – вибір очевидний. Так само, як очевидно те, що навіть якщо відпочивальники насмітять, то насмітять там, де відпочивали, що значно полегшує для лісівників подальше прибирання.
Не дуже активно поводяться й активісти, які звикли на кожному кроці волати: «Ліс нещадно знищують», «Лісівники нічого не роблять», «Вирубують і вивозять вагонами» і тому подібні речі. То чи не було б логічно з боку активістів приєднатися до лісівників і спільними зусиллями приборкувати отого сміттєвого монстра, який так безжалісно, але так успішно атакує? Натомість активістам вистачає сили лише на активність у соцмережах та для голослівних звинувачень лісівників у «масових і нещадних рубках». Допомагати ж із прибиранням сміття не спішить ніхто.
Звичайно ж, це можна зрозуміти, адже значно легше займатися проблемами незаконних забудов чи ще чого «хлібнішого», де може щось «перепасти», щоб «не було зайвого шуму». Цікавіші активістам і теми, в яких можна заробити і гроші, і плюс до політичної карми, а зі сміттям такої каші не звариш, бо тут треба закотивши рукави мовчки працювати, щоб було видно результат.
Наразі лісівник залишається, як у приказці, і швець, і жнець, і на дуді гравець, бо ж доводиться бути і «Шерлоком», який знаходить сміття, і організатором, який організує його прибирання, і врешті-решт, виконавцем, який це все прибере, бо дивитися немає на кого. Потрібно просто робити, показуючи приклад для всіх і таким чином агітуючи приєднуватися, але при цьому вислуховуючи на свою адресу звинувачення у «нічогонеробінні» і «цинічнолісознищенні» та всіх інших смертних гріхах.
