НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
РОЗ'ЯСНЕННЯ
від 06.02.2020 р. N 85р/з
Щодо застосування положень Кодексу законів про працю України під час припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон) НАДС роз'яснює.
Стаття 87 Закону визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, такими підставами є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Водночас порядок вивільнення державних службовців положеннями Закону не врегульовано.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Законом України від 12 грудня 2019 року N 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", який набрав чинності 02 лютого 2020 року, статтю 492Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) доповнено новою частиною.
Наразі відповідно до частини шостої статті 492 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, при вивільненні державних службовців державного органу відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону мають застосовуватися положення статті 492 КЗпП України з урахуванням змін, внесених Законом України від 12 грудня 2019 року N 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", а саме:
державні службовці повідомляються про наступне вивільнення за 30 календарних днів;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо таких звільнень.
Крім того, під час вивільнення державних службовців державного органу згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону не застосовуються положення частини другої статті 40 КЗпП України (звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу).
Окремо повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише роз'яснювальний (інформаційний) характер і не встановлюють правових норм.
Голова
|
О. Стародубцев
|
