Просто вилити на вогонь багато води — це замало і часто навіть не спрацює. Розбиралися в тому, чому загасити пожежу — це не так просто, що насправді роблять пожежники у таких умовах і як можемо допомогти ми.
В Україні вже тиждень палають ліси у Чорнобильській зоні. Радіаційний фон, за повідомленнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій, залишається у межах норми, як у самій зоні відчуження, так і на прилеглих територіях. Як
заявив 12 квітня Голова Державної служби з надзвичайних ситуацій Микола Чечоткін, відповідні заміри проводяться двічі на добу. Однак у зоні відчуження існують ділянки, де все ж таки зафіксований вищий радіаційний фон, а відтак, особовий склад на цих територіях змінюють раз на 24 години. 11 квітня в
ефірі програми «Свобода слова» в.о. Голови Державної екологічної інспекції України Єгор Фірсов підтвердив, що показники дозиметрів у нормі (у середньому, 11-14 мкР, або 0,1 мікрозівертів).
Що відбувається з чорнобильськими лісами?
Загоряння у відносній близькості до Чорнобильської АЕС (нині ставить близько 20 гектарів) є лише частиною масштабнішої пожежі в регіоні. За різними даними, площа займань складала до 100 га. Критичне збільшення сталося 7 квітня через різкі пориви вітру. Тоді полум’я поширилося, серед іншого, и на 35 га лісництв у Чорнобильській зоні. Палає трав’яний настил чи лісова підстилка, однак трапляються і верхові пожежі, тобто займання крон дерев.
За
оперативною інформацією ДСНС від 13 квітня у Зоні відчуження та безумовного відселення гасіння пожеж продовжується. До гасіння пожеж залучено 353 чоловіки та 89 одиниць техніки, з них від ДСНС 294 чоловіки особового складу та 64 одиниць техніки (в тому числі 3 літаки АН-32П та 2 вертольоти ДСНС, якими 11 квітня здійснено 107 скидів – 250 т.
Причиною пожежі вважають підпал сухої трави одним із мешканців прилеглих сіл. Позбуваються сухостою переважно перед початком господарського сезону.
Аргументи на користь даної процедури лежать у площині десь між давно забутими повір’ями, прагненням «не відставати від сусідів, бо ж подумають, що я не дбаю про свою ділянку» та псевдонауковими й застарілими аграрними методиками. Однак, у чому можна бути впевненим —
так це в катастрофічній шкоді, завданій природі даними діями.
То як гасити пожежі?
Помилково може здатися, що лісова пожежа — явище, хоч і масштабне, але приборкуване. Потрібно просто багато води. Проте часто пожежі настільки масштабні та інтенсивні, що тони рідини просто випаровуватимуться в осередку запалювання, а тому ніяк не допоможуть у боротьбі.
Головним завданням пожежників є перекриття доступу кисню, зниження рівня тепла, а також блокування потрапляння палива в зону полум’я. І зробити це в умовах палання високої інтенсивності складно та небезпечно.
Боротьба з пожежею в природному середовищі вимагає не просто достатньої кількості техніки, а й цілу систему моніторингу, сповіщення та відслідковування. За допомогою яких технологій гасять масштабні пожежі — розбираємося тут.
Після оцінки рівня небезпеки, масштабів та особливостей загрози (до уваги беруть все: тип ґрунту, наявність загороджувальних елементів у самій екосистемі, ландшафт) вогнеборці вдаються до локалізації пожежі — тобто окреслення її меж.
Тому починають із
гасіння саме активних країв полум’я. Роблять це за допомогою так званого захльостування (коли вогонь, по суті, збивають із предметів потоком сухого або із розпилюванням води повітрям у сторону, яку полум’я вже пройшло), засипання ґрунтом та прокладання на шляху загороджувальних мінералізованих смуг (останні наповнюють хімікатами, що перешкоджають поширенню вогню), звичайного заливання водою. Ще одним методом, як не парадоксально це може здатися, є запуск різних видів контрольованого полум’я (що називається відпалювання) у напрямку основного вогняного фронту. За таких умов контрольовано позбуваються всіх горючих речовин на ґрунтовому покритті. Коли ділянки досягає основний фронт, йому просто немає на чому палати.
Якщо пожежа вирує у верхніх ярусах лісу, логічніше тушити її саме з повітря. Крім розпилювання води, нині також вдаються до використання
антипіренів – різновиду речовини, що застосовується для уповільнення або припинення поширення вогню за рахунок хімічної реакції. Суть її полягає у позбавленні матеріалів їхніх горючих властивостей. Антипірен має характерний яскраво-рожевий колір. Оскільки речовина сама по собі досить токсична, у неї додають барвник, аби точно відслідковувати, на які ділянки її вже наносили.
Ще одним методом, який застосовують пожежники при масштабних катастрофах,
є бомбометання. Суть його в тому, що ударна хвиля від розірваних снарядів створює різкий перепад тиску, за допомогою якого полум’я та розжарені буквально «здуваються» з предметів. Таким чином, вогняний фронт руйнується, а поодинокі ділянки вже порівняно легко загасити водою. Аналогічну технологію використовують, коли пожежі відбуваються, наприклад, на нафтових вишках.
Узагалі, вперше цей метод застосували у Радянському Союзі. І був він досить брутальним. У 1963 році на газовому родовищі Урта-Булак в Узбекистані вогнем охопило саму свердловину. Фонтан полум’я досягав 70 метрів у висоту, а жодні традиційні методи (як-от, водою чи порошком) результатів не дали. Так продовжувалося цілих три роки. Тоді неподалік свердловини заклали ядерний снаряд. Він мав силу, достатню для того, щоб назавжди засипати під грудою землі та каміння саму свердловину та полум’я. Хоча технологія виправдала себе, її все ж визнали занадто небезпечною і згодом подібні інциденти долали за допомогою звичайних тротилових бомб. За рахунок різниці тиску полум’я дійсно вдавалося приборкати, а через руйнування шарів породи саму свердловину блокували.
На сьогоднішній день незамінними помічниками вогнеборців є сучасні технології. Дрони з повітря відслідковують джерела особливо активного вогню, космічні знімки, запропоновані NASA, також допомагають визначити масштаби ситуації. До боротьби з лісовими пожежами активно долучився і
Google, розробляючи карти з потенційно небезпечними ділянками, а також джерелами займання.
Важливу роль у боротьбі відіграють також аналітичні дані про погодні умови, моделювання кліматичних змін, силу та напрямки потоків вітру. Ця інформація дозволяє прогнозувати, де можуть статися наступні пожежі. Залучення даних сприяє вживанню превентивних заходів і недопущенню катастрофічних наслідків.
Як бачимо, боротьба з масштабними лісовими пожежами набагато складніша, ніж може здатися на перший погляд. Це і вироблення стратегії, і застосування різноманітних технологій залежно від типу та рівня небезпеки, і навіть фактор удачі (як, наприклад, наявність чи відсутність дощів, вітру тощо). Локалізація полум’я та його обмеження — це найважливіша, але не єдина стадія. Після завершення активної фази пожежники продовжують здійснювати нагляд за колись ураженими ділянками, оскільки ймовірність повторного спалаху зберігається протягом певного часу. Процес тривалий, небезпечний і надзвичайно дорогий. Тому, поза сумнівом, найоптимальнішим варіантом залишається не подолання наслідків, а запобігання ситуації.
Як допомогти?
Окрім того, щоб не палити траву і не спричиняти пожежі, зараз ми можемо допомогти пожежним, що борються з вогнем у Чорнобильській зоні. Вони знаходяться у підвищених умовах небезпеки, але навіть при цьому їм повсякчас не вистачає речей першої необхідності. Про волонтерський та добровільний збір допомоги для пожежників можна дізнатися більше
тут і
тут.
.jpeg)
