Початок XXI століття увійшов в історію державного управління лісами України як період найглибшого занепаду і розрухи. Упродовж останнього десятиліття органом управління галузі керують люди, що не мають профільної лісової або суміжної освіти й елементарного досвіду роботи. Вони формують свої команди теж переважно з керівників без профільної освіти й досвіду роботи або з досить покірних лісових фахівців, які не наважуються висловлювати власну професійну думку про те, що відбувається. Нині спеціалісти з доброю освітою і досвідом роботи вже не мають вирішального впливу на управління лісами України, що призводить до лавиноподібного наростання помилкових і непрофесійних рішень керівників, зокрема міністра АПК Олексія Павленка, його першого заступника Ярослава Краснопольського, очільника Держлісагентства Олександра Ковальчука. Ці чиновники пропонують народу чергову реформу лісової галузі України.
Ось як вони пишуть про себе на власному сайті AGRONEWS: "У тяжких умовах керівництву Державного агентства лісового господарства, Міністерству АПК доводиться впроваджувати радикальні, болісні, але безальтернативні реформи. Бо як можна інакше охарактеризувати стратегію Держлісагентства на ліквідацію лісгоспів і створення на їхній базі державного підприємства, яке не підлягатиме приватизації, захистить інтереси держави і народу України в цій сфері, як не революцію в галузі. Замість ліквідованих на всій території держави лісгоспів запрацюють філії нового підприємства, які не отримуватимуть фінансування з державного бюджету, а зароблятимуть гроші самі, впроваджуючи сучасні технології та модернізуючи власні виробничі потужності".
Автор зв'язався з відомими в лісовій галузі країни людьми: викладачами лісових факультетів вітчизняних вишів, ученими, представниками інших організацій, що мають прямий стосунок до галузі. Вони вибірково погодилися відповісти на такі запитання. Які проблеми лісового сектора покликана розв'язати інституціональна реформа галузі? Яку участь ви брали в підготовці й обговоренні реформи, як оцінюєте рівень її підготовки? Як ставитеся до ідеї ліквідації лісгоспів і створення єдиного держпідприємства? Чи вважаєте реформу необхідною і здійсненною? Які ризики пов'язані з її здійсненням? Як за відсутності державного фінансування виживатимуть суміжні ланки галузі: наука, селекція, охорона лісу і все те, що фінансується з бюджету? Оцініть діяльність Кабінету Міністрів з підготовки реформи в лісовому господарстві.
***
Павло КРАВЕЦЬ, директор Національного представництва FSC в Україні, доцент кафедри лісового менеджменту Науково-навчального інституту лісового та садово-паркового господарства Національного університету біотехнологій і природокористування України, кандидат сільгоспнаук:
"Не можна назвати створення "єдиного лісового підприємства" реформою лісової галузі. Вибір організаційно-правової форми підприємства, що забезпечує ведення лісового господарства, є лише інструментом для досягнення поставленої мети і завдань. Без їх чіткого визначення і послідовності реалізації, визначення індикаторів їх досягнення неможливо вести мову про реформування. Реформа лісової галузі в такому вигляді, у якому її було представлено на колегії МінАПК — без жодних обґрунтувань, розрахунків та обговорень, — не більш ніж черговий прожект, зумовлений "реформістською сверблячкою" згаданого міністерства й Держлісагентства. Незважаючи на численні застереження, міністерські чиновники намагаються впровадити дуже просту й привабливу (на перший погляд) ідею — об'єднати всі державні лісові підприємства під дахом однієї юрособи. Таким чином будуть легко консолідовані в одних руках кошти підприємств і перерозподіл їх з регіонів, які їх заробляють (Полісся, Карпати й Лісостеп), у традиційно дотаційні (Південний і Східний). Необхідність вибивати кошти з держбюджету одразу відпадає. Звідси "авторитет" реформаторів: уряд у захваті, бо ніхто не "доїтиме" бюджет, а керівництво галузі отримує нову монополію з ручним управлінням і можливістю перерозподіляти кошти.
У запропонованому вигляді реформа — не що інше, як один з чергових етапів руйнування лісової галузі напередодні її подальшої приватизації.
Досвід країн Центральної і Східної Європи вчить, що реформа лісової галузі є перманентним процесом удосконалення всіх її систем. Деякі країни проводять реформи поетапно, протягом десятків років, що в підсумку дає можливість говорити про досягнення балансу екологічних, економічних і соціальних інтересів. Тому Україна має зосередитися не на проведенні небезпечних експериментів з ліквідації більш як 240 лісових підприємств зі створенням нового лісового монстра, а на роботі над повноцінною стратегією розвитку галузі.
Висновки дуже сумні. Тому необхідно планомірно й методично руйнувати основу нинішнього хаосу в лісах — брехню. Саме брехня — викривлення або приховування даних про реальну ситуацію в лісах і лісовому господарстві, у тому числі з пожежами, розкраданням деревини, розпилом лісових земель, загибеллю лісів від шкідників і хвороб і т.д. — дозволяє керівникам вищого рівня уникати відповідальності за свої зловмисні й непрофесійні дії і, зрештою, продовжувати руйнування системи управління лісами".
***
Петро ЛАКИДА, директор Навчально-наукового інституту лісового та садово-паркового господарства Національного університету біотехнологій і природокористування України, доктор сільгоспнаук
"Інституціональна реформа лісової галузі має виробити модель управління лісовим господарством країни, яка б відповідала: а) міжнародним принципам, розробленим демократичним співтовариством у частині розподілу функцій держави: законодавча й контролююча мають бути відділені від функції власника як базис подолання корупції; б) вітчизняним особливостям ведення лісового господарства в різних природно-кліматичних зонах — Поліссі, лісостепу, степу й гірських районах Карпат і Криму, де екологічні, економічні й соціальні функції кардинально відрізняються і мають різні пріоритети; в) підписаним урядом Програмі діяльності Кабінету Міністрів (Коаліційній угоді) і Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", принципам децентралізації влади.
Підготовка реформи йде непрозоро. МінАПК практично самоусунулося від розробки й ухвалення національної лісової політики, що є його прямою функцією. Доручення підготувати концепцію реформування керівництву Держлісагентства, де немає жодного фахівця лісової галузі, який узяв би на себе відповідальність за запропоноване, чиє ім'я було б відоме в лісових колах, — говорить само за себе.
Що стосується оцінки діяльності Кабміну з підготовки реформи в лісовому господарстві, скажу, що мені важко оцінювати те, чого немає — діяльності. Адже те, що відбувається нині, більше схоже на мишачу метушню з невизначеними цілями. На жаль, слід констатувати повний безпрецедентний провал у кадровій політиці управління лісовою галуззю — чогось подібного я за свою більш ніж 40-річну виробничу діяльність не зустрічав.
Тепер — щодо питання, як за відсутності держфінансування виживатимуть суміжні ланки галузі? Відбудеться руйнування економічних засад лісового господарства, спроможності лісогосподарських організацій утримувати свій штат, забезпечувати виконання робіт з охорони, захисту та відтворення лісів, у тому числі боротьби з лісовими пожежами та іншими лихами".
***
Михайло ПОПКОВ, науковий співробітник Інституту агроекології та природокористування, експерт команди Світового банку, що реалізує проект ФЛЕГ.
"Проект ФЛЕГ багато зробив для обґрунтування необхідності реформ та вибору альтернативних моделей реформування. На жаль, сьогодні ніхто не може оцінити той варіант, який пропонується Держлісагентством. Він не був предметом відкритого професійного обговорення. Я вважаю, що келійний стиль підготовки реформ, обраний керівництвом Держлісагентства, підірвав довіру суспільства до самої ідеї реформування.
Зазначу, що "формування і забезпечення реалізації державної політики лісового та мисливського господарства", а також "забезпечення нормативно-правового забезпечення" лісової галузі вже п'ять років входять до сфери обов'язків МінАПК, яке не має знань, досвіду, традицій і фахівців для виконання даної роботи. На жаль, дотепер міністерство не виступає самостійним гравцем у сфері лісових відносин і, по суті, задовольняється роллю "весільного генерала". Міністр повністю довіряє керівництву Держлісагентства, затверджує ухвалені ним рішення і бере на себе відповідальність за якість їх підготовки.
Що стосується торгівлі деревиною та її експорту, змушений констатувати, що Україна — надто бідна держава, щоб дозволити собі марнувати державний ресурс, реалізуючи його за демпінговими цінами, і спрямовувати частину вигоди на задоволення зростаючих потреб лісових чиновників, керівників підприємств та інших суб'єктів, що прагнуть збагатитися за рахунок державного лісу. Підсумки проведеного економічного аналізу галузі сумні.
У 2016 р., крім апарату Держлісагентства, з бюджету фінансуються бюджетні організації — це заповідники, НВП (63,3 млн грн) і галузева наука. Власне на лісове господарство виділено мізерне фінансування: 1,7 млн грн замість 382,7 млн грн в 2015 р. На мій погляд, це цілком антидержавне рішення, відповідальність за яке лягає на МінАПК. Саме воно формує лісову політику, спрямовує діяльність Держлісагентства і є розпорядником бюджетних коштів. Щоправда, уся ця діяльність виконується під диктовку керівництва Держлісагентства, сформованого з колишніх фахівців аграрного сектора, які висунуті як "кризові менеджери" міністром АПК і користуються його безмежною довірою. Можна вважати, що мети досягнуто — криза лісової галузі, причому найважча за роки незалежності, успішно створена. Якщо ситуація не буде виправлена у найкоротший час, то непоправних втрат зазнають лісове господарство малолісних регіонів, лісовпорядження, підприємства, відповідальні за охорону й захист лісу на національному рівні. За півроку держава може зазнати втрат, які відгукнуться пиловими бурями і сараною, пожежами і масовим розмноженням шкідників, втратою контролю за лісокористуванням і нелегальними вирубками. На відновлення втраченого підуть десятиліття.
Оцінюючи ситуацію в цілому, можна констатувати, що за останнє десятиліття діяльність Держлісагентства погіршила умови для розвитку деревообробної промисловості країни, чим призвела до значних прямих і непрямим економічних втрат держави. Ситуацію треба міняти, але мало надії на те, що це здатен зробити орган влади, який має власні інтереси в лісовому бізнесі, що не завжди збігаються з інтересами держави.
Щоб остаточно прибрати всі бар'єри до легкого шляху збагачення за рахунок вирубування й продажу лісу, потрібна була "реформа". Історія ліквідації в нашій країні лісової державної політики коротка й трагічна. Вона почалася у двохтисячних роках, і маховик її сьогодні запрацював на повну силу".
***
Такі невтішні висновки про перспективи і долю життєво важливої і єдиної галузі, яка дивом залишилася в держвласності, роблять відомі в лісовій галузі люди. До речі, під час збирання матеріалів охочих висловити свою думку про подальшу долю українського лісу було дуже багато, але газетна площа має обмеження. Із сумом зазначу, що пообіцяв узяти участь у дискусії відомий у галузі вчений академік Орест Фурдичко, але впродовж п'яти днів так і не знайшов часу надіслати авторові 20—30 рядків відповіді на запитання.
Без відповіді залишили запитання і в прес-групі Держлісагентства.
Що можна сказати за підсумками дискусії? Тимчасова влада спішно віддає український ліс на розграбування. Якщо "реформі" дадуть "зелену вулицю", то вона стане однією з найбільш нерозумних реформ періоду незалежної України і призведе до більш згубних результатів, ніж реформа щодо ліквідації радянських колгоспів. Вона зазнала нищівної критики з самого початку, бо в ній не враховано жодної пропозиції і зауважень відомих в Україні фахівців лісового господарства. Фахівці особливо наголосили, що масштаби виснаження лісів і занепад лісового господарства ефективно маскувалися і продовжують маскуватися завдяки низці особливостей галузевої звітності та "статистиці". Зруйновано інформаційну систему галузі, яка давала дані про площі насадження нових лісів, відсутня достовірна інформація про масштаби знищення й пошкодження лісів незаконними вирубками.
З огляду на викладене, ситуація в лісовому господарстві й системі держуправління лісами виглядає вкрай важкою, майже безнадійною. Простих і швидких способів її виправлення не існує — для виходу із занепаду й розрухи знадобиться велика тривала робота.
У результаті найближчими роками напевне складеться обстановка, за якої укомплектувати всі рівні системи держуправління лісами кваліфікованими фахівцями з відповідною освітою буде вже неможливо. Швидше за все, стара практика продовжиться — законопроекти, які передбачають виправлення концептуальних помилок лісового й суміжного законодавства, відхилятимуться доти, доки цих помилок офіційно не визнає керівництво держави.
Загалом український лісовий сектор (у широкому значенні цього поняття) ставатиме дедалі більш конфліктним, викликатиме дедалі більше запитань і претензій з боку громадянського суспільства. Оскільки розумне й прийнятне для всіх вирішення цих проблем у рамках нинішньої системи управління лісами в більшості випадків виявиться неможливим, конфлікти дедалі частіше переходитимуть у політичну площину. Втім, вони вже переходять. Дедалі більше людей переходитимуть від вимог зберегти ліс до вимог замінити осіб які перебувають при владі, на тих, хто може забезпечити збереження того, що завжди належало і ще сьогодні належить людям. Знищення лісів, що руйнує середовище проживання людей, швидше за все, стане одним з найпотужніших чинників пробудження народної самосвідомості й формування громадянського суспільства, здатного до сильних і ефективних протестних дій. Декому мало від цього не буде.
Петро Чечелюк Вчора, 00:00
Дзеркало тижня
.
.
