Напишу лише чверть з того, що думала. Але й цю чверть подужають не всі) Бо я вас знаю, читаки мої золоті (це по-доброму).
Мала нагоду поїхати на висадку лісу у Лопухово - те саме Лопухово, де дороги це така умовність)
Про те, як і куди я лізла, і куди літала, ви вже бачили. Не про те зараз...
Спілкуємося з дітьми, які висаджували на високогір'ї ялини і смереки. Діти, які на відміну від журналістів, нормально реагували і на дощ, і на багнюку, і на вітер... Хлопчик (Тетяна Лешко має пам'ятати ім'я) 12-13 років говорить: "Саджаю ліс вже 5 років... Для відновлення балансу в природі... А як мені не саджати? У мене вся родина в лісгоспі працює - мама, батько, брат... І я хочу тут працювати, але не лісівником, а інженером лісу...". На запитання, скільки дерев вже посадив, каже, що не рахував, але кілька тисяч буде. А я посадила десь з десяток.
Ця дитина не готувалася до інтерв'ю, йому не надиктовували розумних слів. Він так відчуває. Єдине, чого він поки не усвідомлює, так це те, що якби його батьки-діди-прадіди не садили і не рубали ліс, то 99% би їхали на заробітки, і це була б вже зовсім інша історія, інша родина, інший хлопчик...
Там на фото я покажу вам лисі Карпати - територія після суцільної рубки. Серце щимить і хочеться матюкати на чому світ стоїть отих варварів... і т.д. і т.п. Ага?) І ще одні лисі Карпати - такі різнокольорові з десятками тисяч висаджених вручну дерев, які ми поки що не розгледимо... І ще одне фото з малою ялинкою - то природне поновлення, тобто само насіялося, само проросло, прижилося і росте собі... І фото з розсадника - кілька сотень тисяч малих кедрів, ялин, смерек, туй... Теж, до речі, вручну висаджують, тяпають, проріджують і купа інших процедур, про які я дізналася не так давно.
Я майже 2 роки шастаю лісами із лісівниками - це та частина роботи, яку я дуже люблю, бо мої очі віддзеркалюють такі місця, які мільйони очей зможуть побачити лиш крізь мої ж світлини. І, може, зі мною щось не те, але більше мене гнітять і бісять (ви навіть не уявляєте, як бісять) не рубки, мать їх, перерубки, а купа сміття від грьобаних любителів природи на висоті 1000-1500 метрів над рівнем моря. І там, куди долітає не кожна птаха, стоїть смітник, але "юні натуралісти" бажають "любоваться закатом" і кидати упаковку від елітних сємачек саме на землю.
Половина території області живе з лісу, лісу, який вкриває 53% (!!!) території Закарпаття. Там більше немає, з чого жити. Державо, там у звітах поряд із кричущими інтерактивними картами рубки лісів напиши, скільки робочих місць створено у гірських районах цієї унікальної області. Цілі династії працюють у лісах. Julja Davidova розповідала про діда віком понад 90 років, який й досі працює у лісгоспі. Як думаєте, де працює уся його рідня всіх поколінь?
Суть вловлюєте?)
Рубаєте? - Рубаємо! А крадуть? - Ну, крадуть... Завжди отримую чесні відповіді) Жодного разу не послали. Чесне слово. Але чомусь мало хто пише і розповідає, що ще й висаджують. Тисячі, сотні тисяч, мільйони саджанців щороку. І за років 30-50 вони виростуть, і їх знову зрубають. І знову висадять мільйони нових дерев...
"Когда меня не станет - я буду петь голосами
Моих детей и голосами их детей.
Нас просто меняют местами.
Таков закон Сансары, круговорот людей..."
Така пісня класна є. Замисліться) І живіть довго й щасливо. І я з вами.
Катерина Ірха
6 травня 2017 10:39
0 коммент.:
Дописати коментар